Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми трансформації командної економіки в ринкову в Україні

Економіка України як і інших країн колишніх республік СРСР, знаходиться в стані переходу від командної системи до ринкової. В цих умовах виникають нові економічні форми і економічні відносини, зазнають трансформації загальні закономірності розвитку економіки, змінюється роль держави в економічному житті суспільства. Нові процеси в економіці потребують з'ясування причини, що їх зумовили, розкриття закономірностей нового стану економіки. Саме це дає змогу обґрунтувати соціально-економічну політику держави щодо регулювання перехідних процесів в економіці.

Основні риси і закономірності перехідної економіки

Розвиток людського суспільства є процесом історично висхідним. Відбувається перехід від одного типу цивілізації до іншого. В цьому процесі важливе місце посідає економічна сфера суспільства. У процесі її висхідного розвитку відбувається заміна однієї системи іншою. Особливістю цих замін є те, що вони опосередковуються перехідними процесами, коли економіка набуває перехідного характеру. Розглянемо її основні риси.

Поняття перехідної економіки

Виникнення перехідних економік у суспільстві є закономірним явищем розвитку економічних систем. Економічна система як будь-яке об'єктивне явище суспільного життя проходить етапи становлення, досягнення зрілості, старіння і відмирання, тобто заміни новою системою. В такому процесі стадія відмирання старої системи водночас стає стадією становлення нової системи. В цей період економіка перебуває в перехідному стані.

Перехідна економіка характеризується рядом ознак.

По-перше, перехідній економіці притаманні особливі перехідні економічні форми. Для перехідної економіки характерна наявність поєднання старого і нового, тобто старих і нових економічних форм і зв'язків. У результаті взаємодії між ними виникають нові перехідні економічні форми. їм властивий змішаний зміст, поєднання старих і нових якостей. Цим змішані форми виражають суперечність з традиційними факторами, виступають своєрідним сигналом про процес відмирання попередньої системи. Поява таких форм засвідчує зародження та існування перехідної економіки. Однак цим роль перехідних форм не обмежується. Вони, будучи по суті перехідними, не можуть бути законсервовані. їх найхарактерніша суть - у змінюваності, зумовленій боротьбою старих і нових економічних зв'язків і відносин. Причому ця боротьба здійснюється таким чином, що нові відносини та зв'язки поступово відтісняють старі, замінюючи їх. Тому перехідні економічні форми показують направленість розвитку економіки в перехідний період і свідчать про його невідворотність.

Основні ознаки перехідної економіки

Другою ознакою перехідної економіки є її нестійкість. У будь-якій економічній системі в процесі її функціонування відбуваються різні зміни. Але вони виступають своєрідним засобом реалізації мети, притаманної даній системі, як засіб приведення її в стійкий, рівноважний стан. Перехідна економіка характеризується змінами іншого порядку. Вони не просто тимчасово порушують стійкість системи, щоб через інші зміни остання повернулась у рівноважний, стійкий стан. Зміни у перехідній економіці мають незворотній характер, а тому посилюють нестійкість існуючої системи, примушують її втрачати рівновагу і тим самим сприяють витісненню її новою системою. А це призводить до скорочення обсягів виробництва, зростання безробіття, підвищення цін та інших явищ, що свідчать про нестійкість діяльності в перехідний період. Такий стан характерний для економіки України 1990-х років і початку XXI ст.

Третьою ознакою перехідної економіки є альтернативний характер її розвитку. Він полягає у тому, що результати розвитку перехідної економіки багатоваріантні. Альтернативність перехідної економіки зумовлена її природою, що виражається у поєднанні елементів старого і нового типів економічної системи. Велику роль відіграє і та обставина, що розвиток економіки в перехідний період відбувається під впливом багатьох факторів, нерідко різнонаправлених і суперечливих. Альтернативність перехідної економіки означає, що вона обов'язково повинна перерости в якийсь інший, але неминучий, етап. Просте повернення в її попередній стан виключається, бо інакше перехід до нової економічної системи не зміг би розпочатись. Альтернативний характер перехідної економіки означає, що суспільство має можливість впливати на перехідні процеси, щоб спробувати забезпечити найсприятливіший для цього варіант. Вибір варіанта розвитку значною мірою зумовлюється співвідношенням соціально-економічних факторів суспільства.

Перехідній економіці властива і така ознака, як особливий характер її суперечностей. Вони є суперечностями не функціонування, а розвитку, тобто суперечностями нового і старого, суперечностями різних соціальних сил суспільства, що є суб'єктами цих суперечливих відносин. Перетворення, на які орієнтована перехідна економіка, мають революційний характер, бо відбувається зміна однієї економічної системи іншою. За певних умов такі суперечності можуть призвести і до соціально-політичних революцій.

Перехідна економіка характеризується і такою ознакою, як її історичність, що зумовлена двома обставинами. По-перше, перехідна економіка має обмежений характер у часовому вимірі, тобто є її визначений початок і кінець. По-друге, історичність полягає в тому, що перехід відбувається в певну історичну епоху. Це може бути перехід від традиційної до індустріальної ринкової економіки, що здійснюється в одну історичну епоху, тоді як перехід від командної економіки до ринкової - в іншу епоху. У цих випадках різними є і вихідні етапи, і остаточні результати, і суперечності у суспільстві. Залежно від історичних умов навіть загальні для перехідної економіки закономірності виступають у різних формах.

Перехідній економіці притаманна і така ознака, як інерційність відтворення. Вона пов'язана з безперервністю економічної діяльності. Будь-яка економіка є процесом, що постійно відновлюється, відтворюється. Тому неможливо повністю змінити стару економічну систему, а після цього створювати нову. Інерційність передбачає збереження в економіці старих форм, що відмирають, і зв'язків протягом тривалого періоду. Це, насамперед, стосується структури виробництва, для зміни якої потрібен тривалий час. Тому неможливе швидке перетворення однієї економічної системи в іншу. Суть інерційності і полягає в забезпеченні спадковості перехідної економіки з вихідним етапом і її плавної трансформації в нову цілісну систему. Інерційність відтворення об'єктивно зумовлює неможливість зворотної еволюції перехідної економіки.

Перехідна економіка характеризується і такою рисою, як інтенсивний переважаючий розвиток нових економічних форм і відносин. Ці форми виникають у надрах старої системи і в силу інерційності відтворення розвиваються швидше, інтенсивніше порівняно із старими. В результаті починається витіснення цими формами старих, що приводить до формування спочатку елементів нової економічної системи, а на певному етапі на їх основі - і механізму її функціонування.

Такими є найхарактерніші ознаки перехідної економіки. За характером перехідних процесів можна виділити два типи перехідної економіки. Перший тип - природно-еволюційний. Він характеризується природним ходом історичної еволюції і притаманний глобальним перехідним процесам, що відбуваються у межах усього світового господарства. Заміна однієї економічної системи іншою при цьому типі відбувається виключно під впливом об'єктивних економічних закономірностей без втручання зовнішніх щодо економіки сил.

Другий тип перехідної економіки - реформативно-еволюційний. Для нього характерним є регулювання перехідних процесів у певному напрямі на основі свідомо створюваних програм регулювання суспільства. За допомогою таких програм створюється можливість прискорити природні процеси переходу до нової системи, не ігноруючи об'єктивних закономірностей. При цьому успіх реформування залежить значною мірою від того, наскільки пізнані такі закономірності і як вони враховані у реформаторських програмах. До цього типу належить перехід від командної до ринкової економіки, що характерно і для України.

Сутність перехідного періоду від командної до ринкової економіки

Однією з ознак сучасного розвитку людського суспільства є перехід від командної до ринкової економіки колишніх соціалістичних країн та союзних республік колишнього СРСР. Це стосується і економіки України. Необхідність такого переходу зумовлена об'єктивними причинами. В умовах командної системи економіка України практично вичерпала можливості економічного розвитку. Це пов'язано з тим, що низька здатність командної системи адаптуватись до науково-технічного прогресу як найважливішого інтенсивного фактора економічного розвитку в сучасних умовах, з одного боку, і вичерпність екстенсивність факторів економічного зростання, з іншого, зумовили суттєве скорочення як темпів економічного розвитку, так і підвищення ефективності економіки. За таких умов командна система вичерпала внутрішні ресурси свого розвитку, і виникла потреба трансформації до такої системи, яка б створила такі ресурси. В сучасному світі такою системою є ринкова, незважаючи на ті суттєві недоліки, які і їй притаманні.

Перехід від командної до ринкової економіки характерний для всіх так званих постсоціалістичних країн. Він відбувається у середовищі, що характеризується суттєвими змінами в усіх сферах функціонування людського суспільства в сучасних умовах. У політичній сфері здійснюються суперечливі процеси. З одного боку, збільшується кількість незалежних держав з притаманними їм формами регулювання суспільного життя, а з іншого - посилюється роль міждержавних і наддержавних утворень, що суттєво обмежують функціонування національних держав. В економічній сфері відбуваються процеси інтернаціоналізації господарського життя, посилення глобалістських тенденцій, в розвинутих країнах триває перехід до пості індустріального типу економічного розвитку. Водночас загострюються економічні проблеми, у соціальній сфері поглиблюється диференціація умов життєдіяльності різних прошарків населення, загострюються демографічні проблеми. Складні процеси відбуваються і в духовній сфері. Найголовнішим явищем у цій сфері є посилення протистояння двох типів культур: західної і східної.

Усі ці передумови безпосередньо позначаються на процесах переходу від командної до ринкової економіки, обумовлюючи специфіку нинішньої перехідної економіки. Однак при всій різноманітності умов, за яких здійснюється цей перехід, та шляхів його здійснення він має спільну суть, яка полягає у демонтажі командної системи і заміні її ринковими механізмами функціонування економіки, орієнтованої на задоволення потреб людини. Стратегічною метою цього переходу є не ринкова економіка сама по собі, а створення такої економічної системи, яка б у центр свого функціонування поставила людину з її широким спектром потреб, що підлягають задоволенню, створювала б умови для функціонування суспільства, в якому людське життя буде визнаватись головною і унікальною цінністю, що охороняється силою закону. Досягнення такої мети пов'язується із суттєвим підвищенням ефективності економіки. Тому трансформація командної економічної системи і передбачає створення такого господарського механізму, який би забезпечував вищу порівняно з попереднім ефективність суспільного виробництва. Сучасна практика господарювання свідчить, що такий механізм насамперед передбачає широке використання елементів ринкової системи. Тому перебудова командної системи і здійснюється у напрямі звуження її елементів, заміни їх елементами ринкової економіки і створення на цій основі так званої соціально орієнтованої ринкової економіки. Протягом періоду здійснення таких перетворень економіка перебуває на перехідному етапі, або у стані перехідної економіки.

Щодо суті сучасної перехідної економіки, то єдиної позиції немає. Одні автори вважають, що таким змістом є перетворення цієї системи соціально-економічних відносин, другі зводять його до реформування реальних ринкових відносин, треті вважають змістом створення відкритої національної ринкової економіки. Ряд спеціалістів вбачають зміст у побудові основи постіндустріального суспільства. Все більшого поширення набуває точка зору, згідно з якою це - процес трансформації змішаної економіки з переважанням планових зв'язків і методів регулювання економіки у змішану економічну систему, в якій пріоритетну роль відіграють ринкові зв'язки і методи впливу на економічну діяльність. За такого підходу суть перехідного процесу полягає не в руйнуванні старої економічної системи і заміні її новою, а в заміні співвідношення основних системотвірних елементів, тобто у зменшенні ролі елементів чисто командної економіки і розширенні елементів ринкової економіки.

Такий підхід базується на тому, що сучасні економіки є змішаними. В колишніх соціалістичних країнах командна система була змішаною. В ній значне місце посідали елементи ринкової економіки, хоча і функціонувала вона на директивно-планових засадах. Водночас ті системи, які називають ринковими, в сучасних умовах не є виключно такими. Це змішані системи з використанням елементів командної економіки. Тому перехід від командної до ринкової економіки не означає заміну командної економічної системи ринковою, а є процесом зміни співвідношення елементів командної і ринкової систем на користь ринкових елементів, результатами якого і буде формування змішаної системи з переважанням ринкових зв'язків і ринкових засад регулювання економіки. Цей процес отримав назву трансформаційного. Його характерною рисою є інверсійний характер, пов'язаний зі зміною послідовності економічних перетворень.

Розрізняють два типи формування ринкової економіки: класичний і інверсійний. При класичному типі відбувається природно економічний перехід від аграрного до індустріального суспільства, в ході якого створюються необхідні передумови розвитку ринкових відносин. Це первісне нагромадження капіталу, в результаті якого відбулося відокремлення дрібних виробників від засобів виробництва і перетворення їх на юридично вільних, але економічно залежних, найманих працівників, з одного боку, і зосередження засобів виробництва та інших видів багатства в руках підприємців, з іншого, формування технологічного базису індустріального виробництва, створення конкурентного середовища, становлення ринкової інфраструктури. Сформована на основі цих передумов ринкова економіка в процесі свого розвитку перетворилась на змішану ринкову економіку із соціальною орієнтацією. Інверсійний тип ринкової трансформації є формуванням змішаної ринкової системи в умовах індустріального суспільства. Він охоплює роздержавлення економіки, формування багатоукладної економіки, в якій взаємодіють різні форми господарювання. Здійснюється структурна перебудова економіки з метою формування структури, що забезпечує як підвищення ефективності виробництва, так і розв'язання соціальних проблем. Важливим є процес створення конкурентоспроможного середовища, без чого неможливе функціонування ринкової економіки. Змінюється і тил відтворення з переважно екстенсивного до переважно інтенсивного, соціально орієнтованого. Відбувається гуманізація виробництва і інтелектуалізація праці, створюються передумови переходу до четвертинного, інформаційного сектора економіки. Формуються умови для ефективного підприємництва і праці шляхом лібералізації та демократизації економічної діяльності, а також необхідні для нового типу господарювання інституції і ефективні зовнішньоекономічні зв'язки, що забезпечують підвищення рівня відкритості економіки і входження її у світові глобалізаційні процеси. Здійснюється регіоналізація та муніципалізація економіки, посилюється децентралізація економіки і зміцнюються утворення, що самофінансуються.

перехідний економіка ринковий командний

Основні завдання трансформації командної економіки в ринкову

Трансформація командної економіки в ринкову передбачає розв'язання таких основних завдань (див. схему 21.2).

Первісне нагромадження капіталу, як один із найважливіших трансформаційних процесів, пов'язаний із змінами у системі власності, а саме - із звуженням сфери державної власності і формуванням приватної власності у різних її формах. Основними засобами здійснення цих процесів є приватизація державного майна. Значну роль відіграла й інфляція, що супроводжувалась перерозподілом багатства на користь незначної частки населення.

Важливою складовою трансформаційних процесів є демонополізація економіки. Командна система була системою не тільки тотального одержавлення економіки, а й тотальної її монополізації з боку держави. В таких умовах ринкові елементи не могли суттєво вплинути на функціонування економіки, оскільки відсутній такий елемент ринкового механізму, як конкуренція. Створення конкурентного середовища передбачає здійснення заходів щодо демонополізації економіки.

Трансформаційні процеси в перехідній економіці включають і структурну перебудову економіки. Структура командної економіки зорієнтована на її цілі, пріоритетними серед яких був переважний розвиток виробництва засобів виробництва і військової продукції. Така структура не відповідає потребам суспільства з соціально орієнтованою економікою. Тому важливим напрямом трансформаційних процесів є заходи щодо зміни існуючої структури економіки, приведення її в стан, що відповідає вимогам соціально орієнтованої економіки.

Для трансформаційної економіки характерними є і процеси її соціалізації, тобто підвищення ролі людини, її добробуту. Вони реалізуються передусім через здійснення заходів, що протистоять погіршенню матеріального становища членів суспільства, спричиненого процесами первісного нагромадження капіталу. Однак головним їх напрямом є створення умов формування пості індустріального суспільства з його високою часткою нематеріального виробництва і забезпечення умов для всебічного розвитку людини. Для цього необхідно створити нову систему соціального захисту. Реалізація названих головних завдань визначає і основні риси трансформаційної економіки (див.: Економічна теорія: підручник / за ред. В.М. Тарасовича. - К., 2006. - С. 624). До них можна віднести:

- формування багатоукладної економіки, в якій оптимально взаємодіють різноманітні форми власності, підприємництва та господарювання;

- формування структури економіки в напрямі переходу до вищих технологічних укладів, розширення третинного і четвертинного секторів економіки;

- перехід до соціально-інтенсивного типу розширеного суспільного відтворення, досягнення та підтримання сталої та динамічної рівноваги національної економіки;

- становлення конкурентоспроможного національного виробництва;

- гуманізація та соціалізація економічних процесів, яка в загальному плані пов'язана з формуванням людини-особистості, пріоритетним розвитком соціальної сфери;

- лібералізація і демократизація економічного життя з мстою створення сприятливих умов для ефективного вільного підприємництва і праці;

- інституалізація як процес формування необхідних для економічних перетворень інститутів (формальних і неформальних норм, традицій, настанов, права тощо), притаманних громадянському суспільству;

- становлення сучасного типу триєдиного економічного регулювання - ринкового, державного і громадського;

- формування системи регіональних і муніципальних економічних утворень, що самофінансуються і є невід'ємними складовими національної економіки:

- поступове збільшення відкритості національної економіки, її органічне включення у світові процеси глобалізації та інтернаціоналізації, розширення ефективних зовнішніх зв'язків, при одночасному посиленні суверенної національної економіки.

Реалізація зазначених завдань в Україні ускладнюється рядом обставин, яких не було у більшості постсоціалістичних країн. По-перше, економіка України тривалий час функціонувала як складова частина єдиного народногосподарського комплексу Радянського Союзу. Вона не була самостійною економічною системою, не мала ознак національної економіки. Тому розв'язання завдань трансформаційного періоду до ринкової системи повинно було відбуватись одночасно з формуванням національної економіки, що суттєво ускладнювало трансформаційні процеси.

По-друге, трансформаційні процеси в Україні перебувають під несприятливим впливом політичних факторів. Політична ситуація в Україні після здобуття незалежності нестабільна. Розклад політичних сил характеризується відсутністю єдності в питаннях щодо пошуку шляхів перебудови економіки. Значно впливають на економічну політику антиринкові сили, що гальмують здійснення заходів прискорення економічних реформ. Протягом 1990-х років сформувався правлячий клас, генетично пов'язаний з колишньою комуністичною верхівкою, сформований з неї, і нових магнатів - колишніх «червоних директорів» та вихідців із спецслужб. їх зусиллями створено систему влади, спрямовану на підпорядкування соціально-економічних перетворень своїм корпоративно-клановим інтересам. Така ситуація в країні склалась у результаті того, що в суспільстві не було інтегрального масового руху з єдиною ідеологією, яка б охопила значну частину українського суспільства.

По-третє, відірваність віл загальноцивілізованого розвитку, що проявилась під час перебування України у складі СРСР, привели до суттєвого відставання від ринкових країн у якості ринкових відносин. Ринкові форми мали формальний характер. Майже нерозвиненою була і ринкова інфраструктура. Це суттєво ускладнювало процес ринкових перетворень.

По-четверте, у перехідний період Україна вступила з ознаками кризового стану економіки. В перші роки незалежності ці ознаки переросли у справжню кризу економіки, що проявилась в усіх її складових. Різко скоротилися обсяги виробництва, розладнався грошовий обіг, зазнала кризи і фінансова сфера, високими темпами відбувалася інфляція, стрімко зростало безробіття і, як наслідок, палав рівень життя. Все це створило складні умови для здійснення соціально-економічних перетворень, загальмувало трансформаційні процеси.

Размещено на Allbest.ru