Види франчайзингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види франчайзингу

Існують різноманітні види франчайзингу і їх вибір залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі.

Виокремлюють три основних види франчайзингу: товарний франчайзинг, виробничий і діловий.

Товарний франчайзинг іноді ще називають "франчайзинг продукту (торгового імені)". Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило покладено в основу взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності спрямований на придбання у провідної компанії права на продаж товарів з її торговою маркою: франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодування витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

Цей вид франчайзингу використовують багато компаній, наприклад, з виробництва автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найширше представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, та інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, які потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися від товару в Сан-Франциско.

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають "франчайзинг бізнес-формату". Франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, яток, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під іменем франчайзера.

Отже, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, за якого провідна фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під іменем франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). Велика корпорація висуває для всіх однакові вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечує навчання персоналу, вибір майданчика для будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажу, ведення оперативної звітності тощо).

За ділового франчайзингу потрібно, щоб франчайзі сплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що перебуває у підпорядкуванні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він має також право виступати і як постачальник для своїх франчайзі.

Одним з прикладів такого виду франчайзингу може служити фірма Wendy. Девід Томас почав свою кар'єру в харчовій промисловості, коли йому виповнилося 12 років. Протягом наступних п'яти років він працював у різних ресторанах міста Форт Вайн у штаті Індіана. У 15 років він залишив школу й у 1950 році, коли йому виповнилося 17 років, записався в армію, де одержав освіту кухаря. У 1953 році, після демобілізації, молодий Томас повернувся додому, у той же ресторан, і незабаром був призначений помічником керуючого. Бізнес почав процвітати. У 1962 році компанія купила ще чотири ресторани в місті Колумбус штату Огайо. Томас був призначений керуючим цих ресторанів з умовою, що зможе викупити 40%, якщо зробить їх прибутковими. Це було непросто. На той час ресторани випускали більш сотні найменувань, що створювало складність у контролі за якістю. Девід вирішив скоротити список найменувань і пожвавити місцеву рекламу. Коли він починав, загальний обсяг продажу усіх чотирьох ресторанів становив 2500 доларів на тиждень, а за тиждень після нової стратегії обсяг продажу подвоївся. У 1968 році ресторани були продані, і Девід одержав свою частку, що становила 1,7 млн доларів США. Ставши мільйонером у віці 35 років, Девід Томас вирішив зайнятися великим бізнесом і продавати гамбургери. Він почав з малого: у 1972 році дев'ять ресторанів з річним обсягом продажу у 1,8 млн дол. США, у 1975 році - сто ресторанів, у грудні 1976 - п'ятсот. Бізнес став набирати темпи: у 1978 - тисяча, ще за рік - дві тисячі із щорічним обсягом продажу, що перевищив один мільярд.

Секрет успіху цього нового короля гамбургерів крився не в котлетах, а в способі продажу - франчайзингу. Як стверджують експерти харчової промисловості, Америка і так переповнена ресторанами, але наполегливий підприємець завжди знайде спосіб розширити свій збут.

Крім основних видів, слід відзначити корпоративний і конверсійний види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, за якої франшизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизної мережі, за якого діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача.

Останнім часом класична модель франчайзингу змінилася в напрямі забезпечення франчайзера додатковими можливостями для швидкого розвитку за найменших витрат (рис. 1.12). Хоч існує багато варіантів класичного франчайзингу, три з них використовуються найчастіше: регіональний франчайзинг (рис. 1.13); субфранчайзинг (рис. 1.14); франчайзинг, що розвивається (рис. 1.15). У кожному з цих випадків франчайзі одержує всі переваги, що зазвичай пов'язані з франчайзингом: використання торгової марки і логотипа франчайзера, системи його бізнесу, первісне навчання, вибір місця, підтримка та ін.

Рис. 1.12. Схема класичного франчайзингу

Рис. 1.13. Схема регіонального франчайзингу

Рис. 1.14. Схема субфранчайзингу

Рис. 1.15. Схема франчайзингу, що розвивається

Основні відмінності їх один від одного полягають у такому: тривалість відносин франчайзера і франчайзі; до кого франчайзі може звертатися за підтримкою; кому він сплачує встановлені внески;

Коротко розглянемо кожен з цих методів.

Обираючи регіональний франчайзинг, франчайзер планує охопити своєю діяльністю якийсь географічний район, яким може бути столична область, штат або країна.

Усвідомлюючи, що він не має достатньо коштів чи працівників, щоб розвиватися так швидко, як хотілося б, він спирається на підтримку головного франчайзі.

Своєю чергою, головний франчайзі має право не тільки добирати нових франчайзі у своєму географічному районі, а й забезпечувати їхнє початкове навчання та інші послуги, що звичайно й робить сам франчайзер. Головний франчайзі однак залучений у поділ платежів і внесків у рекламний фонд. Він користується всіма благами, що звичайно дає франчайзинг, для цього він теж сплачує ліцензійні внески, і внески на рекламу безпосередньо франчайзеру. Контракт між франчайзером і головним франчайзі визначає, що очікується від кожної сторони і який період франчайзі буде виконувати цю специфічну роль. У відповідь на початкову сплату франчайзеру внесків за діяльність на винятковій території ринку головний франчайзі у майбутньому одержує від франчайзера роялті, розмір яких залежить від частки в загальному обсязі реалізації тих нових франчайзі, яких він залучив до цієї франчайзингової системи. На відміну від інших методів, цей метод вигідний для обох сторін, тому що головний франчайзі повинен одержувати підтримку протягом усього часу співпраці, а це вигідно і франчайзеру.

За субфранчайзингу субфранчайзер також освоює якусь певну територію і забезпечує початкове навчання, вибір приміщення тощо. Різниця полягає в тім, що франчайзі працює прямо із субфранчайзером на довгостроковій основі, а його контакти із франчайзером обмежені. Він платить роялті і рекламні внески субфранчайзеру, який, своєю чергою, частину цих грошей платить франчайзеру.

Субфранчайзер, таким чином, стає франчайзером на своїй території і франчайзі залежить від його довгострокової підтримки. Те, що субфранчайзер може мати обмежені кошти, управлінські і маркетингові здібності, позначиться на франчайзі. Отже, потенційний франчайзі повинен дуже ретельно усе зважити добираючи субфранчайзингові відносини, де усе залежить від ділової і життєвої хватки як франчайзера, так і субфранчайзера.

В угоді з розвитку території франчайзер передає ексклюзивні права на розвиток якогось географічного району групі інвесторів. Інвестори, своєю чергою, або розвивають свої власні франчайзи, якими вони володіють на цій території, або добирають франчайзі. В останньому випадку становище інвестора як власника обмежене. У відповідь на право розвитку ексклюзивної території особа, яка володіє цим правом, платить франчайзеру внески і зобов'язана відкрити визначену кількість точок в обумовлений період часу.

Власники відкритих франчайзі платять роялті і рекламні внески безпосередньо франчайзеру. Особа, яка володіє ексклюзивними правами, не має частки в цих внесках, його частка є тільки в рентабельності індивідуальних франчайзерів, які він відкрив.

Дослідження, проведені американськими вченими, свідчать про те, що половина з відкритих нових компаній, припиняє існування через 2-3 роки, а вже через 5 років рівень банкрутств сягає 70%. Це поганий показник для незалежного бізнесу.

Показово, що франчайзинг - абсолютна протилежність цієї сумної статистики. За даними міністерства торгівлі США, тільки 4% компаній, що працюють за системою франчайзингу, закриваються щороку. У ці 4% входять і ті, що просто згорнули свою діяльність, а також були реорганізовані чи мали багато інших причин для закриття, що не мають нічого спільного з банкрутством. Необхідно розвивати структуру франчайзингової системи так, щоб вона була вигідною і для франчайзі, і для споживача. Якщо система використовує правильну структуру франчайзингу, вона здобуває цілу низку переваг для франчайзі.

Переваги і недоліки

Навіщо франчайзеру продавати права на свій бізнес? Навіщо франчайзеру втрачати певною мірою контроль над своїм бізнесом, залучаючи франчайзі? Чому франчайзер залучає у свій бізнес людей, які нічого про нього не знають? Постає багато подібних запитань про те, чому ж франчайзер хоче розвивати франшизу. У франчайзі, своєю чергою, теж постають запитання, пов'язані з інвестуванням у франчайзингове підприємство. Відповідь проста - переваги.

Франчайзер - це людина, яка змогла створити ефективний бізнес, бізнес, який дає йому гарний прибуток. Така модель бізнесу повинна легко піддаватися успішному відтворенню. Це означає, що можна відкрити ще більше аналогічних підприємств, робота яких буде організована за такою ж моделлю, як бізнес франчайзера. Бізнес франчайзера завжди має перевірений ринок споживачів і репутацію.

Після того, як бізнес своїм успіхом довів свою життєздатність, засновники прагнуть розвивати цю справу. Тут відкриваються два шляхи: розвивати справу, інвестуючи прибуток, чи створювати франчайзингову систему.

Франчайзинг приносить додаткові гроші для розширення бізнесу. Якщо компанія прагне до розвитку на регіональному, національному чи міжнародному рівні, то будуть потрібні додаткові вкладення в програму розвитку. Ці фонди можна створити за допомогою франчайзі. Франчайзі роблять початковий внесок, купуючи повний франчайзинговий пакет. Підписавши додатково кілька франчайзингових договорів із франчайзі, франчайзер зможе продавати їм інші послуги з управління (менеджменту), такі, як особлива підтримка по консалтингу і маркетингу. Обидві угоди (первісний продаж франшизи і продаж спеціальних послуг) служать додатковим джерелом доходу для франчайзера.

Франчайзі роблять додаткові виплати на підтримку послуг, що надаються франчайзером. Усі франчайзі, що працюють щомісяця платять франчайзеру за надання послуг. Частина цих грошей йде на надання послуг з підтримки франчайзі цієї системи (навчання персоналу, консультанти тощо).

Франчайзинг у сфері послуг потрібний для того, щоб підприємець відразу міг одержати готовий бренд, технологію спілкування з клієнтами і технологію надання послуг.

Франчайзинг дає відмінні результати в сфері послуг тому, що цей вид діяльності не вимагає великих інвестиційних вкладень: щоб почати цей бізнес, потрібно кілька десятків тисяч, а зовсім не сотень тисяч доларів. Невеликі вкладення у франшизу підприємства сфери послуг дають людям можливість відкрити свій бізнес.

Туристичний ринок представляють чотири категорії учасників: клієнти, турфірми, туроператори, курорти. Турфірми працюють із клієнтами, пропонуючи їм різноманітні тури. Туроператори працюють з курортами і вишукують для турфірм гуртові пропозиції.

Туризм - це суцільна логістика. Автобусу місткістю 60 осіб однаково: везти 57 чи 58 осіб. Якщо придумати механізм, як наповнювати автобуси "по вінця", то можна заробити непогані гроші.

Механізм уже придумано. Франчайзинг у туризмі впровадили туроператори, які запропонували турфірмам визначений формат провадження бізнесу і стандартизували перелік курортів і інших місць для відпочинку.

Франчайзинг відкриває можливості швидкого розширення на новому ринку і зміцнення своєї репутації на існуючому ринку. Збільшення кількості сплачуваних внесків дає змогу франчайзеру швидко й ефективно розвиватися на ринку. Саме франчайзі приносять на новий ринок ім'я франшизи. Кожен окремий франчайзер одержує величезні переваги на всьому ринку тому, що франчайзі створюють широку мережу бізнесу, на розвиток якої у франчайзера ніколи не вистачило б грошей.

Франчайзинг відкриває для споживача можливість більше довідатися про продукт і послуги. З відкриттям нових підприємств споживачі більше довідаються про продукт і послуги. Це дуже важливо, тому що нова франшиза стає пізнаваною на ринку в міру надання своїх послуг. Численні франчайзингові підприємства на специфічному ринку відкривають економний доступ до реклами в засобах масової інформації, що робить франчайзинг відомим для більшої кількості споживачів. Використання реклами сприяє збільшенню продажу і прибутку кожного підприємства франчайзингової системи.

Успіх франчайзингової компанії багато в чому залежить від перевіреності і прибутковості бізнес-концепції. Франчайзер розвиває свою концепцію бізнесу і доводить її прибутковість на власному прикладі. Франчайзер ділиться своїм досвідом з усіма франчайзі системи, надаючи їм можливість провадити свій бізнес так само успішно. Тому, якщо компанія хоче довідатися, чи можна перетворити її бізнес в успішну франшизу, вона повинна просто подивитися, наскільки успішно відбулося таке перетворення в іншому, подібному бізнесі.

Усі матеріали і підтримка, які надають франчайзери індивідуальним франчайзі, призначені для підтримки і зміцнення значущості франшизи. До списку таких переваг можна було б включити: матеріали, навчання і консалтинг. Але, якщо дивитися ширше, найбільшою перевагою є відносини між франчайзером і франчайзі.

Франчайзинг означає, що у вас є власний бізнес, але ви не залишаєтеся сам на сам із усіма проблемами і ризиками. Коли франчайзі дає свою згоду вкладати гроші у франчайзингове підприємство, він все одно залишається незалежним власником бізнесу. Ця незалежність означає, що його ніколи не звільнять з цієї роботи. Франчайзі одержує професійну підтримку від франчайзера. Така підтримка допомагає йому уникнути тих помилок, які роблять інші підприємці. Франчайзер остерігає франчайзі від неправильних рішень, які могли б зашкодити чи взагалі зруйнувати його підприємство.

Франчайзинг - це швидкий і ефективний початок бізнесу. Франчайзингова система надає інформацію, яка допомагає франчайзі знайти відповідне місце для підприємства, облаштувати його і переконатися в тім, що бізнес правильно функціонує. Франчайзі не треба турбуватися про проблеми, що постають на початковій стадії, адже, він може скористатися досвідом свого франчайзера.

Франчайзинг надає підтримку франчайзі в період перед відкриттям бізнесу. Франчайзі завжди має можливість стати фахівцем у новому бізнесі, не витрачаючи роки на навчання в школі бізнесу чи просто працюючи в цій галузі. Ці знання приходять безпосередньо зі спеціальних програм навчання і програм з розвитку системи управління, які франчайзер передає всім новим франчайзі і провідним фахівцям. Ще задовго до відкриття нового бізнесу франчайзер і франчайзі повинні попрацювати пліч-о-пліч.

Франчайзинг дає можливість використовувати репутацію і товарний знак франчайзера. При виконанні франчайзингового договору, франчайзі одержує повноваження від франчайзера на використання торгового знака франчайзера. Тільки франчайзі, що працюють у системі даної франшизи, мають ексклюзивне право використовувати товарний знак франчайзера. Тому, якщо франчайзі володіє франшизою McDonald's, він користуєтеся правом на володіння назвою фірми, що уможливлює миттєве впізнання на ринку як бізнесу, що працює на міжнародній арені з міжнародним франчайзером. До моменту відкриття ресторану усі навколо вже знають, що він буде надавати послуги на високому професійному рівні. На відміну від франчайзі, індивідуальний підприємець повинен від самого початку думати не тільки про продаж, а й, насамперед, про те, щоб створити гарну репутацію нікому невідомій фірмі. Франчайзі ж купує собі репутацію разом з франшизою. Індивідуальний підприємець ніколи не матиме доступу до відомого усьому світові імені, а франчайзі відразу користується іменем свого франчайзера, яке вже одержало загальне визнання.

Франчайзинг встановлює чіткі територіальні межі бізнесу. Франчайзер визначає своєму франчайзі територію бізнесу. Межі цієї території визначені умовами франчайзингового договору. Одержуючи територію, франчайзі може ефективно розвивати на ній свій бізнес. Це знімає загрозу суперництва з боку інших власників цієї ж франшизи. Індивідуальний підприємець ніколи не знає, в якому місці виникне найбільша конкуренція, у такий спосіб його територія завжди залишається більш відкритою для конкурентів.

Як бізнес-концепція франчайзинг завжди пропонує багато переваг і для франчайзі, і для франчайзера. Але підприємець, який обирає франчайзинг, повинен зважити і переваги, і недоліки. От що треба враховувати обом сторонам:

а) неможливість завершити відносини з франчайзі, що не дотримується правил системи. Франчайзинговий договір обумовлює природу відносин між франчайзером і франчайзі. Франчайзинговий договір містить низку положень, що захищають франчайзі. Ці положення передбачають неможливість для франчайзера розірвати контракт із франчайзі. Але водночас, такі положення ускладнюють виведення із системи франчайзі, що не виконує законів франчайзингового бізнесу;

б) франчайзі не є працівниками франчайзера. Франчайзі є незалежними власниками бізнесу. Навіть за наявності франчайзингового договору можуть виникати труднощі при контролі угод, здійснюваних франчайзі у своєму бізнесі;

в) багато споживачів сприймають кожне франчайзингове підприємство як частину ланцюга підприємств, що працюють під єдиним товарним знаком. І якщо якийсь франчайзі погано провадить свій бізнес, це кидатиме тінь на усю франчайзингову систему;

г) франчайзери визначають структуру виплат за наданий сервіс, приймаючи за основу відсоток загальної суми продажу на кожному підприємстві. Франчайзі зобов'язані надавати звіт про загальну суму продажу франчайзеру для того, щоб він міг визначити суму оплати за сервіс. Франчайзі може спробувати приховати суму продажу і надати неповний звіт для того, щоб занизити внесок своєму франчайзерові;

д) робота будь-якої франчайзингової системи заснована на принципах і стандартах, що є інтелектуальною власністю франчайзера. Ці принципи бізнесу є комерційною таємницею і запорукою успіху франчайзингової системи. Франчайзі одержує доступ до комерційних секретів, проходячи навчання за програмою франчайзера. І хоча франчайзинговий договір забороняє франчайзі розголошувати подібну інформацію, таке все ж трапляється. Франчайзерам складно з цим боротися, тому, якщо йому не вдається вжити ефективних заходів, уся франчайзингова система може сильно постраждати;

е) вихід із франчайзингової системи франчайзі, які успішно працюють. Франчайзі може вважати, що франчайзингові відносини накладають на нього занадто великі обмеження й в результаті втратити інтерес до цього бізнесу. Розірвавши контракт із франчайзером він, можливо, захоче відкрити свій власний бізнес, що становитиме пряму конкуренцію франчайзеру. Для того, щоб уникнути всіх цих труднощів, франчайзери повинні ретельно добирати підприємців, яким вони хочуть продати франшизи. Франчайзер повинний провести інтерв'ю з кожним кандидатом, метою якого буде виявити у франчайзі риси, необхідні для успішного провадження справи. Після того, як франчайзі став частиною системи, франчайзер повинен спостерігати за тим, як йдуть його справи. Франчайзер повинний уміти швидко виявити проблеми, що назрівають і негайно вживати заходів.

Франчайзер повинен підтримувати безперервний зв'язок із франчайзі, дізнаватися від нього про нові ідеї і рішення вже існуючих проблем. Працюючи разом із франчайзі, франчайзери можуть уникнути проблем, які могли б завдати серйозної шкоди всій системі.

Недоліками для франчайзі можуть бути:

а) невиконання контракту за франчайзинговим договором. Франчайзі повинен отримуватися правил франчайзингової системи. Ці правила сформульовані у франчайзинговому договорі і їх повинні виконувати усі франчайзі без винятку. Франчайзі можуть вносити свої пропозиції, але вони не можуть змінювати систему; ліцензія недолік франчайзі конкурент

б) погляд на франчайзингову систему як таку, що обмежує ініціативу франчайзі. Окрім умов франчайзингового договору, франчайзі повинен додержуватись спеціальних правил, що стосуються щоденних операцій у бізнесі, використання товарного знаку франшизи. Це описано в програмі навчання франчайзера. Такі обмеження можуть стосуватися робочих годин, меж території, асортименту продукту і послуг, пропонованих споживачу. Франчайзі повинний дати згоду на прийняття цих обмежень перед тим, як франчайзинговий договір набуде чинності. Хоча франчайзі є незалежним власником свого бізнесу, він є важливою сполучною ланкою в мережі власників франшизи. Кожен окремий франчайзі є товаришем по бізнесу. Не зважаючи на те, що франчайзі постачають на ринок однакові продукти і послуги, вони не є конкурентами.

в) потенційний франчайзі повинен уважно ознайомитися з роботою франчайзингової системи, щоб визначити, чи надає франчайзер необхідну підтримку у менеджменті чи веденні робіт. Підтримка франчайзера є найважливішим аспектом у франчайзингових відносинах. Франчайзі повинен визначити рівень підтримки перш ніж, контракт набуде чинності. Недостатня підтримка з боку франчайзера підриває усю франчайзингову систему.

г) потенційні франчайзі повинні вивчити доступну інформацію про фінансове положення франчайзера. Може статися так, що франчайзер оголосить про банкрутство, що може призвести до продажу франшизи чи її ануляції.

До початку чинності франчайзингового договору потенційний франчайзі повинен дуже ретельно ознайомитися з матеріалами, наданими франчайзером. Потенційному франчайзі варто зустрітися з іншими франчайзі цієї системи і з'ясувати, як франчайзер виконує свої обіцянки з надання послуг. Франчайзі повинен довідатися, чи є франчайзер членом місцевої асоціації франчайзингу. Якщо так, то франчайзер повинен виконувати вимоги Етичного кодексу асоціації. Так само варто відвідати місцеву асоціацію франчайзингу, щоб більше довідатися про франчайзера.

Размещено на Allbest.ru