Інноваційний розвиток підприємства

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Інноваційний розвиток підприємства

Складові життєвого циклу продукту

Виробництво має циклічний характер і деталізується економічною категорією - життєвий цикл продукту. Всі товари і послуги проходять етапи розвитку, які в цілому являють собою життєвий цикл продукту (послуги). Будь-який процес, незалежно від умов його протікання, піддається дії фактора часу. Життєвий цикл будь-якого процесу починається з етапу зародження, має стадію розвитку і закінчення. Життєвий цикл (ЖЦ) являє собою певний період часу, впродовж якого ідеї щодо інновацій проходить етапи від зародження, впровадження, поширення, зрілості (насичення, рутинізація), скорочення обсягів та утилізації продукції, приносить економічний або будь-який інший позитивний споживчий ефект. Поняття "життєвий цикл" вживається до двох взаємопов'язаних процесів, а саме:

- за етапами створення інновації в ланцюгу "наука - техніка - виробництво - споживання" (рис. 1);

- за етапами життєвого циклу попиту на нововведення як продукту чи технології у відтворювальному процесі виробництва (рис. 2).

Концепція життєвого циклу інновації грає принципову роль при плануванні виробництва продукції та організації інноваційного процесу через вплив факторів НТП, наприклад, зміну технологій. Ця роль полягає у наступному:

- позиціонує господарську діяльність як з позиції теперішнього часу, так і з перспектив її розвитку;

- визначає необхідність систематичної роботи щодо управління змінами на виробництві, а також з впровадженням чи придбанням інновацій;

- є основою аналізу і планування інновації. При аналізі інновації можна встановити, на якій стадії життєвого циклу знаходиться ця інновація, яка її найближча перспектива, коли почнеться спад, і коли доцільно закінчити випуск продукції.

Рис. 1. Взаємозв'язок життєвого циклу продукту/послуги з життєвим циклом інновації у процесі зміни технології

Розрізняють повний життєвий цикл продукції (послуги) і життєвий цикл інновації, життєвий цикл технології [16]. Зміна стадій ЖЦ зумовлена певними закономірностями: завжди максимальне зростання прибутку досягається на стадії початку виробництва за рахунок монопольно високої ціни на ринку. Ціна перекриває збитки, пов'язані з розробкою нового продукту. Після безприбуткової реалізації крива прибутків сягає вгору, випереджуючи обсяги продажу (рис. 1). Насичення ринку призводить до зниження норми прибутковості, проте за рахунок великих обсягів продажу прибутковість залишається високою. У фазі зрілості різко зростає конкуренція, оскільки відбувається дифузія (поширення) нововведення, попит падає, починається фаза занепаду, прибуток стрімко падає до нуля, після чого продукція виводиться зі стадії реалізації [14].

Універсального підходу до поділу ЖЦ на етапи і фази не існує. Проте емпіричний досвід уніфікував типові етапи ЖЦ, які представлені на рис. 1. Вирішуючи питанні переходу на випуск нового зразка чи виду продукції менеджмент підприємства має керуватися результатами аналізу щодо зміни етапів ЖЦ інновації та технології, чи організації процесу, на основі яких запроваджується нововведення, і конкретними умовами здійснення проекту переходу на випуск нової продукції. Тому на практиці етапи можуть бути найрізноманітнішим - аби такий поділ виявляв важливі контрольні точки (точки перегину/переходу), для здійснення яких необхідна додаткова інформація і оцінювання ринкової ситуації та ризиків розвитку проекту щодо переходу на новий вид продукту. У свою чергу, кожний виділений етап може поділятися на фази (підфази, підрівні тощо). Вся діяльність підприємства протікає взаємозалежно у часі та просторі.

Життєвий цикл продукту (ЖЦП) показує часовий інтервал, який охоплює декілька етапів розвитку, кожний з яких відрізняється особливим характером процесу. Розрізняють повний життєвий цикл продукту і життєвий цикл продукту у сфері виробництва і споживання (рис. 1). Кожний етап цього процесу відрізняється за змістом робіт. Зміст етапів життєвого циклу стосовно матеріального виробництва можна описати наступним чином.

Етап зародження інновації. На цьому проводяться пошукові, теоретичні, експериментальні фундаментальні дослідження. Великі компанії на цій стадії накопичують знання і досвід досліджень в галузі тієї чи іншої науки. Маркетингові плани інновації не складається, дослідники не об'єднуються в якусь конкретну творчу групу, тобто пошуком інновації займається безпосередньо самі вчені. Як правило діяльність вчених на цій стадії фінансується державою і проходить у стінах різних науково-дослідних інститутів та університетів. Великі корпорації теж можуть фінансувати цю діяльність із спеціального бюджету.

На другій стадії "прикладних досліджень" фундаментальна наукова ідея стає конкретною ідеєю по новому продукту, процесу, технології.

Метою науково-дослідної розробки (НДР) прикладного характеру стає розробка стратегії позиціонування підприємства на ринку. На другій стадії розробляють шляхи реалізації ідеї, що виникла на першій стадії. Для цього проводять дослідно-конструкторські розробки (ДКР) у частині формулювання технічного завдання (ТЗ) на проект створення інновації. Якщо стоїть завдання створення нової технології чи нової конструкції виробу, які можуть бути презентовані у вигляді, наприклад, стенда чи макета.

На стадії ДКР завершуються наукові дослідження і відбувається перехід від лабораторних досліджень та експериментальних виробництв, до промислового виробництва. ДКР - роботи, які спрямовані на створення інноваційних продуктів, товарів або технологій, впровадження нових інноваційних процесів, послуг або систем. Крім нововведень до цих робіт відноситься і модернізація застарілих продуктів, процесів і послуг. До ДКР відносять наступні роботи: конструкторські; проектні; технологічні; створення експериментальних моделей; випробування дослідних зразків.

Результати робіт проведених на цій стадії відображаються в інструкціях з застосуванню інновації, технічній документації інновації тощо.

На стадії зародження, як правило, працюють у групах, або в рамках створених венчурних або вертикальних компаній, тобто спостерігаються організаційні інновації щодо оформлення проекту. Слід зазначити, що цей етап не завжди закінчується успішно. Існує велика імовірність невдач, ризиків і відстрочки одержання результатів. Спочатку, коли кошти вкладаються в науково-дослідні і конструкторські розробки, успіхи мають суто науковий, а не комерційних характер. Це - сфера збитків. Закінчується етап передаванням опрацьованої документації у виробництво (акту про НДР).

Етап впровадження інновації на ринок: налагодження технологічного процесу, випуск експериментальної серії та ринкова апробація, формування стратегії та каналів збуту. Прибуток відсутній. Організовуються заходи щодо маркетингу та брендінгу. Насправді маркетингові рішення і маркетинговий моніторинг повинен охоплювати всі стадії, за винятком першої. Такий підхід узгоджується з поняттям "системи "4Р":

Р1 - маркетингова розробка товару;

Р2 - ціноутворення на новий товар;

Р3 - ринкове і неринкове поширення нового товару;

Р4 - просування нового товару на традиційні і нові ринки" [17, с. 162].

Етап поширення (промислове виробництво): ураховуються особливості ринку, налагоджується експериментальне, серійне або масове виробництво. Це період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків. Продукт починає приносити прибуток.

Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності реклами, від рівня інфляції та ефективності роботи центрів пунктів з продажу нових продуктів.

Встановлюються логістичні зв'язки у сфері споживання, використання, транспортування тощо Логістика дозволяє оптимізувати витрати на впровадження інновації, зрештою споживач отримує інноваційний продукт за нижчою вартістю. Цей етап характеризується дифузією або іншими словами взаємопроникненням, відбувається неринкове і ринкове поширення інновації. Неринкове поширення: державні інноваційні програми, державні галузеві програми, проекти навчання та розвитку, внутрішньогалузеві, внутрішньокорпоративні програми тощо. Ринкове поширення: через новаторський ринок, дрібносерійний, великосерійний, серійний, спеціальний, масовий, імітаційний, сервісний, франчайзинговий лізинговий та інші ринки. Можливо, досліджуваний в рамках даної випускної кваліфікаційної роботи інноваційний продукт більшою мірою використовував неринкове поширення і на момент дослідження не зміг перейти на ринкові форми поширення.

Тривалість її показує час, протягом якого новий продукт активно продається і ринок досягає певної межі насичення цим продуктом.

Етап зрілості (насичення та рутинізація): уповільнення темпів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його захист від конкурентів. На даній стадії ставиться завдання перенесення всього новаторського в життя організації - новатора, підвищення його старого рутинного способу дій до нової рутини, заснованого на впроваджуваної інновації. Таким чином, організація-новатор підвищує свою конкурентоспроможність, переходить на більш високий рівень технологічного виробництва. Цей етап характеризується розширенням сервісної підтримки інноваційного продукту. Стадія сервісу включає безліч завдань: передпродажна підготовка та навчання персоналу щодо використання інноваційного продукту і післяпродажний сервіс тощо.

Етап скорочення збуту (занепаду) -- це етап, на якому відбувається спад збуту продукту, проте ще існує попит на даний продукт і, отже, існують всі об'єктивні передумови до збільшення обсягу продажу продукту. Зупиняється виробництво продукції.

Етап падіння ринку - це різке зниження обсягу продажу продукту, тобто падіння його до нуля. На цій стадії відбувається повна реалізація продукту або повне припинення продажу продукту через його непотрібність покупцям.

Рис. 2. Схема життєвого циклу попиту на продукти (І; II; III)

науковий технічний інноваційний виробництво

У процесі створення або модернізації продукту важливо правильно оцінити фазу, в якій знаходиться продукт (послуга), попит на нього, виробничі або сервісні технології, які його обслуговують.

Нерівномірний розвиток виробничих процесів, коливання обсягів продаж раніше не враховувались і не розглядались як аномалії. З часом почало складатися нове розуміння економічного зростання, яке відоме на практиці як крива життєвого циклу попиту (рис. 2).

За динамікою масштабів виробництва життєвий цикл продукції умовно можна розділити на декілька абсолютно різних періодів або фаз:

1) зародження (А) -- інтенсивний період становлення нових видів виробництва або послуг, коли декілька підприємств, прагнучи захопити лідерство, конкурують між собою;

2) прискорення зростання (В) -- період, коли конкуренти, які залишилися на ринку, потужно його обслуговують. У цей період попит зазвичай зростає, випереджаючи пропозицію;

3) уповільнення зростання (С) -- період, коли з'являються перші ознаки насичення попиту, і пропозиція починає випереджати попит;

4) зрілість (О) -- досягнуто насичення попиту, і є значні зайві потужності;

5) згасання (Е) - зниження обсягу виробництва продуктів (іноді до нуля - точка в), обумовлено або старінням продукту (послуги), або зменшенням його споживання, або іншими технологічними, економічними і соціальними чинниками.

Якщо підприємство хоче підтримувати свій розвиток, мати прогнозований обсяг прибутку, то йому слід оптимізувати номенклатуру продукції, та збалансовувати її з кон'юнктурою ринку за напрямками розвитку галузі, регіону, країни, що є ключовими завдання управління стратегією розвитку виробництва, товарів і послуг. Слід адаптуватися до змін фаз життєвого циклу та змін умов зовнішнього оточення підприємства.

Для промислової продукції ця класична схема показує можливості отримання прибутку шляхом виготовлення продукту, що, в свою чергу, є сутністю відтворювального циклу продукту і послуг.

Відтворювальний підхід - це діяльність, яка орієнтована на циклічне відновлення виробництва товарів (послуг) для задоволення попиту конкретного ринку з меншими сукупними витратами на одиницю корисного ефекту у порівнянні з конкурентами.

Відтворювання окремих видів продуктів можна описати за наявністю даних про структуру життєвого циклу продуктів (технології) і серійність проектної і перспективної моделей.

Аналіз кривих рис. 2 дозволяє зробити наступні висновки:

1) у результаті проведення маркетингових досліджень, розробки та обґрунтування нормативів конкурентоспроможності проектної та перспективної моделей визначена стратегія освоєння нових сегментів ринку дозволяє збільшити програму випуску продуктів.

Тому N1 < N < 1І3;

2) залежно від кількісних параметрів ринку збуту товару крива А-С-Б-Б-О може відрізнятися за обсягом, терміном і темпом виробництва. Тривалість періодів Т1 ,Т2 і Т3 визначається складністю продукту, умовами виробництва та конкурентоспроможністю продукту на конкретних ринках. Принципи: чим складніше продукт, тим довше буде його життєвий цикл та чим більше конкурентів на даному ринку, тим коротше життєвий цикл продукту відображається на крутому (або більш пологому) зображенні кривих ЖЦП

3) для збереження маси прибутку підприємства на оптимальному рівні рекомендується точка Е - точку переходу з однієї моделі продукту на іншу, встановлювати на половині програми випуску нової моделі ( = 1/22). У точці переходу Е одночасно випускатимуться "стара" і нова (2) моделі продукту приблизно в однакових кількостях. З часом відбудеться зростання випуску нової моделі і зменшення діючої. На практиці дуже важко організувати таку схему переходу на нову модель. Тому іноді перехід здійснюється шляхом повного припинення випуску застарілої моделі, переналагодження виробництва на нову модель і створення нових потужностей з повним завантаженням. Проте при використанні цієї схеми в період переналагодження виробництво не одержуватиме прибутку. Для побудови відтворювального циклу продукту необхідно спрогнозувати його параметри: координати точок А, С, Б, Б. О у часі та за програмою випуску кожної моделі продукту. Ця складна задача, вимагає проведення маркетингових досліджень, розробки нормативів конкурентоспроможності продукту на конкретних ринках. Побудова відтворювального циклу продукту є по суті початком формування стратегії підприємства (рис. 3).

Рис. 3. Схема використання випереджаючої бази порівняння

Таким чином, життєвий цикл нового продукту - це тривалість періоду його існування від початкової форми (тобто зародження ідеї) до виходу продукції з ужитку та утилізації.

Розгляд інновації з позиції, в рамках якої інновація постає як процес створення цінностей, ініційований потребами або формуючий потреби споживчого ринку у нових товарах, також дозволяє встановити відмінності між інноваційним і життєвим циклом і співвідношення життєвого циклу інноваційного продукту та життєвого циклу товару (рис. 1).

Б-криві наочно зображують динаміку техніко-економічного процесу протікання інноваційного циклу, як інновація розвивається з плином часу, в той час як життєвий цикл товару являє собою криву у формі

"дзвону", тобто має етап занепаду. Початок Si-кривої співвідноситься з появою нових ринкових можливостей, у той час як кінець являє собою занепад, або старіння продукту, послуги або технології на ринку. Як правило, закінчення S-кривої означає появу нової S2-кривої - це S-S перехід, тобто момент впровадження будь-якої інноваційної зміни, що замінює попередній інноваційний продукт.

Деякі галузі та технології відтворюються за S-кривими швидше за інших. S-криві "hi-tech" продукції змінюються більш швидко у порівнянні з іншими.

Наявність технологічних розривів (рис. 1) та їхня стратегічна важливість передбачає необхідність розвитку особливого роду діяльності на підприємстві - управління змінами. Подібне управління передбачає поглиблене знання особами, що приймають стратегічні рішення, про:

- рівень використання існуючого технічного та наукового потенціалу щодо головних технологій підприємства; прямих і непрямих конкурентів;

- межі можливостей конкурентів, наявність легітимних шляхів обходу конкурентів і межі можливостей власних технологій;

- техніко-економічну віддачу від НДДКР; економічні наслідки впровадження нових технологій як власних, так і у конкурентів;

- технології, вразливих до дій конкурентів.

Найбільш простий підхід до вирішення питання управління технологічним розривом - це апроксимація кривої вартості (рис. 1), порівнюючи при цьому витрати на підтримання існуючих виробництв, технологій, факторів організаційного розвитку та отриманий економічний ефект. Однак безпосередньо вибір моменту переходу на випуск нових товарів або технологій, поки відбувається довільно, виходячи виключно з емпіричного досвіду осіб, які приймають рішення. На практиці S-образні криві, як правило, доводиться застосовувати багаторазово, у складі певного проекту, який включає декілька цілей: переходу на випуск нової продукції (або декількох нових), нову технологію (новий технологічний комплекс) і нову організацію виробничого процесу (будівництво та модернізація нових виробничих ліній, цехів і заводів). Причому цей перехід здійснюється як у сфері виробництва, так і у сфері реалізації та експлуатації виготовленого продукту. Останнім і найбільш яскравим прикладом стала поява нових технологій виробництва мікропроцесорної техніки, що дала велику кількість нових товарів (персональні комп'ютери, мобільні телефони, промислова та побутова автоматика тощо), що призвели до непередбачуваних тридцять років тому змінам сучасного життя.

Таким чином, життєві цикли товару та інновації не збігаються повністю. Життєвий цикл інновації закінчується раніше, ніж життєвий цикл продукту. В якості стартових позицій інноваційного процесу можуть закладатися різні стадії життєвого циклу, що відрізняє життєвий цикл інновації від життєвого циклу продукту. Відрізняється загальна тривалість циклу, тривалість кожної стадії всередині циклу, особливості розвитку самого циклу, кількість стадій, що залежать від особливостей тієї чи іншої інновації. Всі зазначені питання детальніше розглядаються навчальною дисципліною "Інноваційний менеджмент".

З метою конкретизації часових параметрів відтворювального циклу продукту додатково рекомендується будувати мережевої графіки (графіки Ганта) переходу з однієї моделі товару на іншу. Мережеві графіки відтворювального циклу товару дозволяють проілюструвати динаміку стадій, на яких знаходяться моделі, забезпечити паралельно-послідовне виконання робіт з метою прискорення виходу на ринок з новою пропозицією продукту і оптимізувати його виробництво.

Оскільки при визначенні життєвого циклу продукту величезну складність викликає прогнозування часових параметрів і показників для визначення прибутку, тому формування і підтримка необхідних параметрів нормативно-інформаційної бази управління виробничими процесами є головною умовою забезпечення надійності та ефективності управління (рис. 1).

Ключовими чинниками попиту на товари і послуги, які формуються у виробничій сфері є:

1) якість і надійність;

2) ціна;

3) швидкість поставки;

4) надійність поставки.

Якість і надійність. На ранніх стадіях життєвого циклу впровадження нових продуктів з більшим рівнем якості і надійності дозволяє змінювати лідируючі позиції підприємства на ринку.

Ціна. Коли життєвий цикл продукту вступає в стадію зростання і потім в стадію стабілізації, ключовим чинником стає ціна. В її основі зазвичай лежать витрати на виробництво. В цей період посилюється роль виробничої функції і знаходяться можливості виробництва знижувати собівартість продукції.

Швидкість поставки. Якщо підприємство-постачальник поставляє свій продукт швидше, ніж конкурент, це може стати визначальним чинником для підприємства-споживача. Цей чинник відіграє велику роль, коли продукт знаходиться на стадії зрілості свого життєвого циклу. Прискорити поставку замовнику можна за рахунок підвищення продуктивності праці, понаднормової роботи або перепланування виробництва, коли або замовленню надається статус пріоритетного, або він частково вже виконаний ще до укладення контракту, сподіваючись на здійснення операції.

Надійність поставки. Ця вимога означає здатність підприємства виконати замовлення вчасно. У такому випадку все залежить від виробництва. При розрахунку реального часу виконання замовлення і поставки товарної продукції складають графік робіт з урахуванням потужностей і запасів оборотних коштів.

При розробці рішень на етапі виходу товарів і послуг на ринок необхідно особливу увагу приділяти тим чинникам, які згодом можуть стати критеріями його вибору покупцями. Чинники й визначатимуть інвестиційні рішення щодо розвитку виробництва товарів (послуг). Одночасно необхідно виявити ті чинники, які можуть призвести до втрати клієнта, щоб мінімізувати ризики.

Размещено на Allbest.ru