Концептуальні засади фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів на основі економічних кластерів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ НА ОСНОВІ ЕКОНОМІЧНИХ КЛАСТЕРІВ

Д. А.Пирогов

Постановка проблеми. Глобальні світові процеси, які активізувались на початку XXI сторіччя, впливають на економіку кожної країни на мікро-, мезо- та макроекономічному рівнях, прискорюючи процеси інноваційних змін. Перехід української економіки до економіки інноваційного типу можливий тільки у випадку формування нових центрів економічного зростання, які дозволяють об'єднати науковий, освітній та виробничий потенціал, здатні забезпечити конкурентоспроможність підприємств, науково-дослідних організацій та освітніх установ, та сприяють залученню інвестицій та нових робочих місць. Такими центрами можуть стати економічні кластери.

Формування та розвиток кластерів складають основу для ефективного механізму залучення іноземних інвестицій та інтеграції продукції українських кластерів до світового ринку високотехнологічної та інноваційної продукції. Тому застосування кластерного підходу повинно стати пріоритетним напрямком розвитку української економіки.

Формування кластерного утворення потребує значних фінансових витрат, що обумовлює актуальність розкриття сутності та деталізації концепції фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів на основі економічних кластерів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Першим вченим, чиї праці присвячені процесам концентрації підприємств з метою отримання додаткової вигоди, і які вважаються основою кластерної концепції, є А. Маршалл [1]. Він описав, як впливає близькість розташування фірм на їх сукупну та індивідуальну ефективність. Його послідовником став М. Портер [2, 3], який сформулював класичне означення кластеру та присвятив значну частину своїх наукових праць регіональній конкурентоспроможності на основі економічних кластерів. Дослідження А. Маршалла та М. Портера були розвинені та поглиблені такими вченими, як Е. Фезер [4], В. Елснер [5], М. Енрайт [6], та іншими. Багато українських вчених також займалась вивченням проблем кластерної концепції, причин та наслідків формування економічних кластерів, а також соціально-економічним та регіональним розвитком. Серед них значущі внески зробили М. Войнаренко [7], І. Яненкова [8], В. Геєць [9], С. Соколенко [10], С. Шумська [11], О. Базілінська [12], І. Лук'яненко [13] та багато інших. Не зважаючи на значну кількість праць, присвячену концепції, механізмам формування та наслідкам утворення кластерів, комплексного підходу до розкриття концептуальної суті фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів на основі економічних кластерів ще не було сформовано.

Постановка завдання.

Метою статті є розкриття сутності комплексного поняття фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів на основі економічних кластерів та розробка структурної концептуальної схеми взаємозв'язків елементів цього поняття при утворенні складної багаторівневої системи.

Виклад основного матеріалу дослідження.

З прискоренням темпів світового прогресу проблема інтерпретації поняття розвитку привертає все більшу увагу науковців, що стало особливо помітним із середини ХХ сторіччя. Набуло поширення поняття «постійного розвитку» (англ. - sustainable development), яке є достатньо неоднозначним та має багато інтерпретацій та застосувань. Частіше за все поняття постійного розвитку використовують відносно екологічних та соціально-економічних систем та їх елементів. З огляду на це, варто з'ясувати сутність власне поняття розвитку, а також економічного та соціально-економічного розвитку.

Згідно до великого тлумачного словника сучасної української мови, розвиток - це «процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану, до іншого» [14, с. 1235]. Розвиток завжди має позитивну або негативну спрямованість, прогрес або регрес, що оцінюється відносно однієї цілі або системи цілей. Подібними цілями переважно слугують певні кількісні та якісні соціальні, економічні або екологічні параметри, на зразок інтелектуального капіталу, доходу на душу населення, тривалості життя, кількості емісій шкідливих газів на душу населення тощо.

Соціальний - пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві, а також породжений умовами суспільного життя, певного середовища, ладу, та такий, що існує в певному суспільстві [14, с. 1360]. Економічний - той, що пов'язаний із сукупністю суспільно-економічних відносин [14, с. 339]. Таким чином, соціально-економічний розвиток можна розглядати як прогрес в системах суспільно-економічних відносин.

Також треба зазначити, що останні дослідження вказують на різницю між соціально-економічним зростанням та соціально-економічним розвитком. По-перше, науковий дискурс навколо цих понять дає змогу зрозуміти, що соціальна складова зростання великою мірою залежить від економічних чинників, тобто покращення життя людей відбувається за рахунок позитивних змін в економіці регіону чи країни в цілому. По-друге, основна відмінність між поняттями «економічне зростання» та «економічний розвиток» полягає в тому, що для економічного зростання концептуальною основою є кількісні складові - тобто підвищення темпів виробництва матеріальних благ та послуг; суть економічного розвитку полягає в якісній підставі цього зростання. Ці поняття є взаємозумовленими та співвідносними [15, с. 100]. Так, економічне зростання може не зумовлювати економічного розвитку, прикладом цього може бути покращення життя лише частини населення країни, яка має доступ до управління ресурсами країни, в той час як інші верстви населення продовжуватимуть жити на тому ж рівні добробуту, що і до зростання темпів виробництва. В той же час, економічне зростання залишається важливою складовою розвитку, в особливості це твердження є актуальним для країн з перехідною економікою, або країн, що нещодавно пережили кризу [15, с. 101].

Вчені розглядали розвиток як збільшення ступеня задоволення суспільних потреб, інвестиції в людський капітал, ліквідацію бідності, створення формальних та неформальних інституційних умов для вільного підприємництва. В ході досліджень і заглиблень у вивчення економічних причин у глобальних змінах якості життя людини, виділилося поняття сталого розвитку, в концепції якого можна виділити три основні складові [15, с. 101-104]:

- Розвинений світ має переходити з екстенсивного до інтенсивного, інноваційного шляху розвитку;

- Нерівність між розвиненими країнами, та країнами що розвиваються, повинна регулюватись шляхом побудування відносин надання допомоги країнам, що розвиваються;

- Країни, що розвиваються, повинні виробити інтенсивну стратегію розвитку для подолання економічної нерівності в світі зі свого боку.

Таким чином, можна зробити проміжний висновок, що соціально-економічний розвиток - це процес економічного сталого розвитку інтенсивним та інноваційним шляхом, тобто якісних економічних змін, які стимулюють покращення добробуту населення, призводячи до позитивних змін в соціальному контексті.

З цього висновку випливає важливе зауваження: сталий соціально-економічний розвиток регіону чи країні неможливий без інновацій. Таким чином, можна стверджувати, що перехід української економіки до економіки кластерного типу є доцільним, оскільки інновації - є однією з ключових рис економічного кластеру.

Перш ніж перейти до розширеного аналізу концепції кластеру та опису його економічної сутності, треба визначити, що таке регіон та які важливі риси він має.

Регіон - це певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких одиниць специфічними рисами (географічними, економічними і т. ін.) [14, с. 1206]. Незважаючи на велику кількість означень цього поняття, які оперують різними властивостями та видами регіону, можна стверджувати, що наведене базове означення регіону є достатнім для розуміння його суті. Заглиблення в концептуальну структуру поняття дає виділити такі види регіону [16, с. 115]:

- Адміністративна одиниця субнаціонального рівня з визначеними кордонами, що підпадає під державне управління за допомогою певної нормативно-правової бази;

- Неадміністративна одиниця субнаціонального рівня, тобто об'єднані частини певних адміністративних одиниць за історичним чи будь-яким іншим принципом, кордони такого регіону можуть не збігатись із кордонами адміністративно-територіальних одиниць;

- Територія, на якій реалізується певна державна програма, кордони можуть не збігатись із кордонами адміністративно-територіальних одиниць;

- Регіон, певна частина якого знаходиться за межами України, або єврорегіон.

Існує велика кількість підходів до класифікації регіонів. Узагальнено можна стверджувати, що основними класифікаційними ознаками регіону, як соціально-економічної структури, є [16, с. 116]:

1. Економічний розвиток.

2. Фінансовий стан.

3. Соціальний розвиток.

4. Екологічний стан.

5. Географічні та природні особливості.

Таким чином, на основі класифікаційних ознак регіону як соціально-економічної структури можна утворити групи показників, за якими можливо оцінювати стан регіону, аналізувати перспективи його розвитку, а також прогнозувати утворення угрупувань або ланцюгів підприємств однієї галузі з метою підвищення конкурентоспроможності. Зважаючи на те, що регіон - це складна система, яка об'єднує в собі значну кількість властивостей, створення найкращих умов для сталого регіонального розвитку можливе лише за умов використання комплексного впливу на всі аспекти регіонального функціонування. Подібний вплив можливий при утворенні певної структури, яка б мала всебічну підтримку держави, мала здатність до самоорганізації та виводила соціально-економічні процеси регіону на новий рівень, тобто, допомагала регіону розвиватись інтенсивним шляхом. Такою структурою може стати економічний кластер, а в умовах наявності фінансових, природніх та людських ресурсів регіону, інноваційного потенціалу та достатньої кількості підприємств однієї галузі, утворення економічного кластеру є найкращою основою для подальшого сталого розвитку регіону.

В теоретичних та теоретично-прикладних дослідженнях, які було присвячено аналізу кластерної концепції та особливостей практичної реалізації кластерної політики, надається значна кількість підходів до визначення терміну та змісту поняття «кластер». Оскільки поняття економічного кластеру є ключовим для цього дослідження, необхідно дослідити основні підходи до його визначення, та максимально розкрити ключові аспекти економічних кластерів як концептуальної та практичної основи сталого соціально-економічного розвитку регіонів.

Першим поняття кластера запропонував Майкл Портер, а також описав зв'язки між економічними агентами, які виникають в разі розробки програми кластерного регіонального розвитку в країні, і те, як від кластерізації виграє економіка країни, підвищуючи власну конкурентоспроможність.

Згідно до М. Портера, кластер - це «географічно близько розташована група пов'язаних компаній та асоційованих інституцій в певній сфері діяльності, що також пов'язані зі спільними видами діяльності» [17, с. 199].

К. Кроуч пояснює процес утворення економічного кластеру як «тенденцію, згідно до якої фірми, що займаються близькими видами діяльності, розміщені недалеко одна від одної» [18, с. 163].

С. Розенфельд вважає, що економічний кластер «представляє собою концентрацію фірм, які здатні досягати синергетичного ефекту за рахунок їх близького географічного розташування та взаємозалежності, незважаючи на недостатні масштаби присутності на певній території» [19, с. 4].

Е. Фезер стверджує, що економічні кластери являються собою «не тільки групу підприємств та інституцій, але й групу супутніх інституцій, які формують конкурентоспроможне середовище за рахунок наявних взаємних залежностей між ними» [4, с. 26].

Дж. Свон та М. Превезер в своїх дослідженнях зазначають, що «кластери визначаються як групи фірм у рамках однієї галузі, що розташовані на одні географічній території» [20, с. 26].

Дж. Циммі та Дж Сеннетт визначають інноваційний кластер як «велику групу компаній, що характеризовані високим рівнем взаємодії, зазвичай в рамках ланцюжків поставок, і функціонують в однакових ринкових умовах» [21, с. 51].

Т. Роеландт та П. ден Хартаг характеризують кластери як «мережі компаній із активною взаємодією (включно із спеціалізованими постачальниками), які пов'язані між собою відносинами в рамках ланцюжка створення вартості» [22, с. 9].

Роблячи додатковий акцент на обміні знаннями, Л. Ван ден Берг називає кластерами «локалізовані мережі спеціалізованих організацій, виробничі процеси яких тісно пов'язані із обміном товарами, послугами та знаннями» [23, с. 187].

Надаючи додаткового значення регіоналізації, М. Енрайт зазначає, що регіональний кластер - це «галузевий кластер, в якому компанії-члени розташовані в безпосередній близькості одна до одної» [24, с. 191].

Українські дослідники, які займались проблематикою концептуальної сутності економічних інноваційних кластерів, також розробили значну кількість визначень, основні з яких варто виділити.

Г.А. Семенов надає розгорнуту інтерпретацію поняття економічного кластеру: «це добровільне об'єднання вже діючих підприємств будь-яких галузей економіки, пов'язаних спільними цілями, яке може залучати до співпраці наукові установи, органи влади, суспільні організації та має спрямованість на виробництво взаємопов'язаних товарів та послуг, що доповнюють або зумовлюють один одного з метою підвищення прибутку та отримання синергетичного ефекту завдяки міжфірмовому розподілу праці та поглибленню спеціалізації при обов'язковій організації довготривалих відносин на плановій основі» [25, с. 129].

С.В. Осадчук узагальнено визначає, що кластер «це мережа постачальників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідних інститутів, взаємопов'язаних у процесі створення доданої вартості» [26, с. 93].

М. Войнаренко робить акцент на науково-дослідній та інноваційній складовій економічних кластерів, визначаючи, що кластер - це «галузево-територіальне добровільне об'єднання підприємств, що тісно співпрацюють із науковими установами і органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного зростання регіону» [27, с. 30-31]. кластерний господарство інноваційний регіональний

Аналіз різних підходів до визначення поняття «кластер» демонструє, що, незважаючи на використання значної кількості формулювань, основний зміст цього явища лишається більшою мірою незмінним. Також можна зазначити, що в наявних визначеннях присутні акценти на різних аспектах, оскільки поняття кластеру є багатогранним та неоднозначним.

В цьому дослідженні кластером, або економічним кластером, або інноваційним кластером (синонімічні поняття) буде називатись група географічно локалізованих пов'язаних компаній - виробників кінцевого продукту, постачальників, інфраструктури, науково-дослідних інституцій, які активно застосовують інновації в своїй діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності галузі в країні та продукції на міжнародному рівні, а також конкурують між собою, підвищуючи переваги один одного і утворюючи додаткову вартість продукту.

Визначення кластеру базується на трьох концептуальних засадах:

1. Географічне розташування.

2. Створення вартості.

3. Бізнес-середа.

По-перше, кластери формуються за наявності близького розташування бізнесів один до одного. Географічно, масштаби кластеру можуть варіюватись від одного міста в регіоні до національних масштабів.

По-друге, кластери включають в себе компанії різних галузей, які пов'язані між собою у ланцюг формування кінцевої цінності продуктів та товарів, які виробляються.

Також, ступінь розвитку кластерів залежить від бізнес-середи, у якій вони функціонують. Подібні умови функціонування формуються як окремими учасниками кластеру, так і на основі співпраці між компаніями, державними органами, університетами та іншими інституціями національної регіональної інноваційної системи. Власне кластери є важливою складовою у формуванні бізнес-середи [28].

Основними перевагами створення кластеру з огляду на регіональний розвиток є такі:

1. Покращення конкурентоспроможності регіону та кожного окремого підприємства у кластері.

2. Інноваційний розвиток.

3. Підвищення інвестиційної привабливості регіону.

Кластер являє собою структуру, яка стимулює спільні зусилля держави, науково-дослідних інститутів та фірм. Поєднання зусиль уряду, приватного сектору та науково-дослідних інститутів відображено у моделі ромбу, або діаманту, Портера, яка дозволяє порівняти стан країн в умовах глобальної конкуренції. Якщо традиційна економічна теорія розглядає такі фактори порівняльних переваг для регіонів та країн, як земля, розташування, природні ресурси (сировина та енергетичні ресурси), трудові ресурси та кількість місцевого населення, то згідно до ромбу Портера головними факторами конкурентної переваги для регіону чи країни є розширені фактори, які здійснюють вплив при об'єднанні компаній у економічний кластер, і до яких належать так звані факторні умови (спеціалізовані фактори виробництва), стратегія, структура та конкуренція фірм, умови попиту і наявність суміжних підтримувальних галузей. Згідно до цієї моделі, конкурентні переваги країн є результатом поєднання цих факторів, як результату взаємодії компаній у складі економічних кластерів [29, с. 236-287].

В рамках функціонування інституцій уряду, приватного сектору та науково-дослідних інститутів до основних учасників кластерів в різних галузях відносять такі організації та інститути:

1) компанії, що мають горизонтальні і вертикальні взаємозв'язки, до яких відносяться як великі фірми, так і малі та середні підприємства. До цієї групи можуть входити конкуренти, постачальники товарів (обладнання або комплектуючих) і послуг (наприклад, консалтинг, юридичні і бізнес-послуги), покупці і фірми, що мають схожі технології, які використовують такі ж фактори виробництва, як робоча сила або технології ;

2) фінансові інститути, включаючи традиційні банки, комерційні банки, венчурних капіталістів, компанії, що займаються прямим інвестуванням, і інвестиційні ангели;

3) представників громадського сектору, включаючи:

- національні міністерства і агентства, які займаються економічним розвитком, регіональною політикою, політикою в сфері НДДКР;

- регіональні агентства і регіональні представництва національних органів влади;

- муніципальні органи влади;

4) академічний сектор, що включає університети і коледжі, науково-дослідні інститути, організації, які займаються трансфертом технологій, наукові парки;

5) приватні та приватно-державні інститути співпраці (некомерційні організації, торгово-промислові палати, мережеві організації, кластерні організації і т.д.);

6) ЗМІ різного роду, які формують інформаційні потоки щодо кластера і просувають регіональний бренд.

Таким чином, економічний кластер є структурою, яка формує нову, кластерну економічну модель розвитку, що має принципові відмінності в порівнянні із традиційною економічною моделлю (Таблиця 1).

Таблиця 1 Порівняння традиційної та кластерної моделей розвитку економіки

Виходячи із специфічного впливу на економічну систему, економічний кластер відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку регіонів, а вибір курсу на розбудову кластерної економіки може позитивно вплинути на багато аспектів життя в країні.

Таким чином, сутність процесу соціально-економічного розвитку, концепції регіону та концепції економічного кластеру були розглянуті, проаналізовані та розкриті, і на основі отриманих результатів можна побудувати концептуальну схему фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів на основі економічних кластерів (рисунок 1).

Рис. 1. Концептуальна схема фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку на основі економічних кластерів

Джерело: власна розробка автора

Згідно до концептуальної схеми фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів на основі економічних кластерів, фінансування із різних джерел повинно здійснюватися не тільки на власне розвиток кластерної економіки, але і на розвиток соціально-економічний, а також інноваційний.

Висновки та подальші дослідження.

В разі переходу економіки країни на рейки кластерної, держава буде відігравати значну, але не ключову роль в забезпеченні функціонування економіки. Ядром економіки стане економічний кластер, концепція якого ґрунтується на інноваційному розвиткові, і саме тому фінансування кластеру неможливо без фінансування інновацій за замовчанням. Справою держави в цьому разі буде адаптація та нормалізація законодавства не тільки стосовно кластерів, але і стосовно інноваційного розвитку. Одночасно із цим, буде відбуватись і опосередкований процес фінансування соціально-економічного розвитку, оскільки кластері узгоджуються інтереси як держави, так бізнесів, НДІ і громади. Крім того, досягнення синергічного ефекту від одночасного соціально-економічного, інноваційного і кластерного розвитку призводить до покращення стану інфраструктури регіону, що, в свою чергу, поліпшує функціонування бізнесів. Таким чином, важливим питанням для подальших досліджень стає деталізація засобів регулювання та фінансування соціально-економічного, інноваційного та кластерного розвитку в Україні, з'ясування проблем та означення перспектив.

Список використаних джерел

1. Маршалл А. Принципы экономической науки. - Т.2. - М.: Прогресс, 1993 -351 с.

2. Портер М. Э. Конкуренция / М. Э. Потер. - Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. - 608 с.

3. Porter М. Е. The Competitive Advantage of Nations / М. Е. Porter. - New York: The Free Press, 1990. - 857 p.

4. Feser E. J. Old and New Theories of Industry Clusters / Feser E. J // in Steiner, M. (1998) (Ed.) “Clusters and Regional Specialisation: On Geography, Technology and Networks”. -- London, 1998.

5. Elsner W. An industrial policy agenda 2000 and beyond: Experience, Theory and Policy / A. Elsner, W. Grenzdorffer // Bremen Contributions to Institutional and Social-Economics (Eds.) Biesecker. --K., 1998. -- №34.

6. Enright M. Regional Clusters and Economic Development: A Research Agenda / Enright M.; in Staber U., Schaefer N. and Sharma B., (Eds.) // Business Networks: Prospects for Regional Development. -- Berlin: Walter de Gruyter, 1996.

7. Войнаренко М. П. Кластеры в институциональной экономике : монография / М. П. Войнаренко. - СПб.: АНО ИПЭВ, 2013. - 496 с.

8. Яненкова І.Г. Організаційні аспекти формування інноваційних кластерів / І.Г. Яненкова // Проблеми науки. - 2010. - №1. - С. 10-18

9. Геєць В. Кластери і мережеві структури в економіці - тема досить цікава, але на сьогодні ще до кінця не вивчена / В. Геєць / Економіст. - 2008. - №10. - С. 10-11

10. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці / С.І. Соколенко. - К.: Логос, 2004 - 848 с.

11. Шумська С.С., Скрипниченко М.І. Інструментарій моніторингу та оцінки загроз стабільності економічного розвитку України // Економіка та прогнозування. - 2010. - №2. - С.26-43.

12. Базілінська О.Я. Регіональна економіка: інноваційний розвиток //Генезис інституційної системи сучасної економіки України. Матеріали XVII міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 21-22.

13. Лук'яненко І.Г. Визначення економічного потенціалу регіонів України // Тези Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми підвищення ефективності регіональної економіки”, Севастополь, 1999.- №21.- С. 126-130.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. - 1736 с.

15. Бервено О.В. Сутність і перспективи сучасного соціально-економічного розвитку / О. В. Бервено // Економічна теорія та право. - 2015. - №1. - С. 98-110.

16. Верхоглядова Н. І. Регіон як самокерована соціально-економічна система / Верхоглядова Н. І., Олініченко І. В. // Інноваційна економіка. -- 2013. -- № 5. -- С. 113--117. -- Бібліогр.: с. 117.

17. Porter, M. On Competition / M. Porter. - Boston, MA : Harvard Business School Press, 1998. - 485 p.

18. Crouch, C. Local Production System in Europe: Rise or Demise? [Text] / C. Crouch, P. Le Galйs, C. Trogilia, H. Voelzkow. - Oxford : Oxford University Press, 2001. - P. 46-78.

19. Rosenfeld, S. A. Bringing Business Clusters into the Mainstream of Economic Development / S. A. Rosenfeld // European Planning Studies. - 1997. - Vol. 5 (1). - P. 3-23.

20. Swann, G. M. P. The Dynamics of Industrial Clustering: International Comparisons in Computing and Biotechnology [Text] / G. M. P. Swann, M. Prevezer, D. Stout. - Oxford : Oxford University Press, 1998. - P. 52-76.

21. Simmie, J. Innovation in the London Metropolitan Region [Text] : working paper / J. Simmie, J. Sennett // Inovative Clusteres and Competitive Cities in the UK and Europe. - Oxford : Oxford Brookes School of Planning, 1999. - Ch. 4.

22. Roelandt, T. Cluster Analysis and Cluster-Based Policy Making in OECD Countries: An Introduction to the Theme [Text] / T. Roelandt, P. den Hertog // OECD Boosting Innovation: The Cluster Approach. - Paris : OECD, 1999. - Ch. 1. - P. 9-23.

23. Van den Berg L., Growth Clusters in European Cities: An Integral Approach / L. van den Berg, E. Braun, W. van Winden // Urban Studies. - 2001. - Vol. 38, № 1. - P. 186-206.

24. Enright, M. Regional Clusters and Economic Development : a research agenda / M. Enright // Business Networks : Praspects for Regional Development. - Berlin : Walter de Gruyter, 1996.

25. Семенов Г.А. Національний кластер - новий шлях для прискорення економічного та інноваційного зростання України / Г.А. Семенов, О.С. Богма // Вісник економічної науки України. - 2006. - №1. - С. 127 - 133

26. Осадчук С.В. Нові технології управління регіональним економічним розвитком / С.В. Осадчук // Вісник економічної науки України. - 2005. - №1. - С. 92 - 95

27. Войнаренко М. Концепція кластерів - шлях до відродження виробництва на регіональному рівні / М. Войнаренко // Економіст. - 2000. - №1. - С. 29-33

28. Porter M.E. The Competitive Advantage of Nations / M.E. Porter. - Free Press. - New York. - 1998. - 875 p.

Анотація

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ НА ОСНОВІ ЕКОНОМІЧНИХ КЛАСТЕРІВ

У статті розкрита концептуальна сутність комплексного поняття фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів на основі економічних кластерів. Проаналізовані підходи до визначення концепції соціального, економічного та регіонального розвитку, регіону як поняття, проведено порівняння концепцій розвитку та зростання. Розкрита сутність концепції регіону з фінансової, економічної, екологічної, географічної та соціальної точок зору. Проаналізовано історичний розвиток поняття кластеру. Визначені основні характеристики та риси кластеру як основи соціально-економічного розвитку регіонів, відмінності в функціонуванні економіки традиційного типу та кластерної економіки та переваги кластерної економіки. Розроблено концептуальну схему фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку на основі економічних кластерів. Визначені напрямки подальших досліджень в розрізі фінансування соціально-економічного та інноваційного розвитку, а також у розбудові кластерної економіки.

Ключові слова: соціально-економічний розвиток, регіон, розвиток, кластер, фінансове забезпечення.

CONCEPTUAL PRINCIPLES OF THE REGIONAL SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT BASED ON ECONOMIC CLUSTERS FINANCIAL PROVISION

The article explores the conceptual nature of complex financial concepts for social and economic development based on economic clusters. The approaches to the definition of the concept of social, economic and regional development of the region as a concept, a comparison of the concepts of development and growth are analyzed. The concept or region is characterized through the geographical, economic, financial, social and ecological points of view. The historical development of the “cluster” concept is analyzed. The main characteristics and features of the cluster as the basis of socio-economic development are identified. The conceptual scheme of socio-economic development through economic clusters financial provision is developed.

Keywords: socio-economic development, region, development, cluster, financial provision.

Размещено на Allbest.ru