Структура витрат туристичного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура витрат туристичного підприємства

Витрати за умов ринкової економіки є важливим якісним показником, що характеризує в грошовій формі ефективність роботи підприємства. Він відображає організаційно-технічний рівень виробничого процесу (прогресивність техніки, технології, організації виробництва і праці, рівень управління), а також інші умови і фактори, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. Від обсягу витрат залежать його фінансові результати, показники фінансового стану, які й визначають ступінь інвестиційної привабливості підприємства.

Сукупність витрат на формування та реалізацію турпродукту, виражена в грошовій формі, - це його собівартість. Собівартість охоплює тільки поточні витрати підприємства. Це відрізняє її від капітальних вкладень, спрямованих на формування основних фондів.

Згідно з національними стандартами обліку, під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками). Це означає, що витрати визнаються одночасно з визнанням зростання зобов'язання (наприклад, нарахування заробітної плати), або зі зменшенням активів підприємства (реалізація товару).

До переліку операцій, що ведуть до зменшення активів (списуються на витрати), входять:

списання сировини і матеріалів на виробництво;

уцінка запасів (сировини, матеріалів, готової продукції тощо);

нестача запасів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, товарів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, готової продукції, крадіжки запасів та ін.);

нарахування амортизації, зношення малоцінних необоротних активів;

списання основних засобів, нематеріальних активів, що стали непридатними і не використовуються в господарстві;

визнані економічні санкції (штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені);

нарахування резерву сумнівних боргів, списання дебіторської заборгованості.

До переліку основних операцій, що ведуть до збільшення зобов'язань і формують витрати, входять:

нарахування заробітної плати;

нарахування податків, зборів та обов'язкових платежів;

транспортні витрати.

Конкретні склад і структура витрат туроператорів і турагентів, як і інших суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються законодавчими актами та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. До основних положень бухгалтерського обліку, за якими визначається собівартість, належать: Положення 3 "Звіт про фінансові результати" і Положення 16 "Витрати".

Собівартість реалізованого турпродукту складається з виробничої собівартості, нерозподілених постійних витрат і наднормативних виробничих витрат.

Поняття "собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)" значно ширше і включає в себе виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати і понаднормативні виробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції та зумовлені технологією і організацією виробничого процесу, а в частині витрат на управління - тільки загальновиробничі витрати. Такий вид накладних витрат, як адміністративні, не включається до складу виробничої собівартості і, відповідно, не розподіляється на кожну одиницю об'єкта калькулювання.

Статті калькуляції розкривають цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом. Групування витрат за статтями калькуляції дає можливість визначити собівартість конкретних видів продукції, робіт, послуг. Перелік і склад статей калькуляції підприємство визначає самостійно, згідно з обліковою політикою.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому вираженні за їх видами. Елементи є початковою формою витрат і поділяються на витрати уречевленої праці (матеріальні витрати, амортизація) і витрати живої праці (оплата праці з відрахуваннями на соціальні заходи).

Між витратами на виробництво, згрупованими за економічними елементами, та витратами в калькуляційному розрізі існують як взаємозв'язок, так і відмінності (рис. 1).

собівартість витрата калькуляція

Рис. 1 - Взаємозв'язок елементів і статей витрат

У фінансовому обліку витрати визнаються витратами певного періоду, виходячи з принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Згідно з ним, витрати відносяться до того періоду, в якому був визнаний дохід, для отримання котрого здійснено ці витрати. Наприклад, матеріальні витрати, заробітну плату, включені до складу собівартості продукції, визнають витратами на момент отримання доходу від реалізації продукції. Іноді прямий зв'язок між витратами і доходами встановити важко. Наприклад, довгострокові активи (основні засоби, нематеріальні активи) можуть забезпечувати економічні вигоди протягом кількох років. У цьому разі витрати визнаються (у вигляді амортизації) на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом тих облікових періодів, коли споживаються економічні вигоди. Якщо витрати неможливо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.

Витрати можна класифікувати за багатьма ознаками. Погляд на витрати з різних точок зору дає можливість гнучко оперувати категорією собівартості продукції з метою вибору вдалої цінової політики на товари і послуги фірми, а також використання облікової інформації для різних потреб управління.

Групування витрат за об'єктами (на продукцію, роботи, послуги, господарські процеси, види діяльності) дає можливість визначити ефективність виробництва окремих видів продукції, замовлень, оцінити витрати певних видів діяльності.

Класифікація витрат за видами діяльності туроператора представлена на рис. 2.

Як видно з рисунка, витрати, що включаються до собівартості реалізованого турпродукту поділяються на прямі та непрямі (загальновиробничі).

Прямими вважають витрати, що пов'язані з виробництвом певних видів продукції і можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат за даними первинних документів (вимог на відпуск матеріалів, маршрутних листків, нарядів на відрядну оплату праці робітників тощо). До прямих витрат відносяться:

прямі витрати на закупівлю туристичних послуг в інших підприємств і свої витрати на створення та надання послуг, що можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат;

прямі витрати на оплату праці, що включають заробітну плату й інші виплати працівникам, зайнятим формуванням турпродукту та наданням послуг, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об'єкт витрат;

інші прямі витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об'єкт витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Загальновиробничі витрати неможливо безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Це витрати, що пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, організацією виконання робіт, витрати, що включають оплату праці управлінського персоналу структурних підрозділів підприємства, і відрахування на соціальні заходи, витрати на відрядження, охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього середовища та ін. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Рис. 2 - Класифікація витрат за видами діяльності туристичного оператора

До постійних відносять витрати, пов'язані з управлінням процесами формування та реалізації турпродукту, що залишаються незмінними (або майже незмінними) зі зміною обсягів діяльності. Віднесення цих витрат на одиницю турпродукту (послуг) здійснюється шляхом розподілу їх пропорційно до прямих витрат.

До змінних витрат відносять витрати з обслуговування та управління підрозділами формування й реалізації турпродукту, що змінюються прямо пропорційно або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Базою для розподілу цих витрат слугує обсяг діяльності, рідше - прямі витрати підприємства.

Водночас, як свідчить практика роботи підприємств, змінні витрати виступають здебільшого як умовно-змінні. Так, окремі елементи змінних витрат залежно від темпів їх зміни поділяють на пропорційні, прогресивні, регресивні і дегресивні. Прикладом пропорційних є витрати, розмір яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (сировина, матеріали, електроенергія на технологічні цілі тощо). Прогресивні змінюються більшою мірою, ніж обсяг виробництва. Такими витратами є витрати, пов'язані з оплатою понадурочних. Дегресивні витрати змінюються меншою мірою, ніж обсяг виробництва. Це витрати на технічне обслуговування і ремонт основних засобів. Регресивні витрати зменшуються із збільшенням обсягу виробництва. Такими витратами є витрати на технічне обслуговування обладнання, яке не використовується.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат підприємство встановлює самостійно.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства, що не включаються до собівартості реалізованого турпродукту, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносять загальногосподарські витрати, пов'язані з загальним обслуговуванням та управлінням підприємством, - це витрати на проведення річних зборів і представницькі витрати; витрати на відрядження та утримання апарату управління підприємства й іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання й амортизацію основних фондів та інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання; витрати на зв'язок та амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського значення; витрати на врегулювання суперечок через судові органи, на сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів підприємства, крім включених до собівартості реалізованого турпродукту (послуг); оплата розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

До витрат на збут відносять витрати, пов'язані з реалізацією турпродукту безпосередньо покупцям або через посередників, - це винагорода продавцям турпродукту, витрати на рекламу і дослідження ринку, на відрядження працівників збуту, на страхування туристів і супровідників туристичних груп та інші витрати, пов'язані зі збутому турпродукту та послуг.

До інших операційних витрат включають витрати, пов'язані з конвертацією національної валюти в іноземну при виїзному туризмі і конвертацією валюти іноземних туристів у національну валюту; суми безнадійної дебіторської заборгованості і відрахувань у резерв сумнівних боргів; втрати від зміни курсу валют при операційній діяльності; визнані штрафи, пені, неустойки; витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціального, культурного та побутового призначення тощо; інші витрати на операційну діяльність.

Витрати на операційну діяльність підприємств туристичного бізнесу групуються також за економічними елементами, визначеними Положенням бухгалтерського обліку 16 "Витрати" як сукупність економічно однорідних витрат.

За цією ознакою виокремлюють п'ять елементів (рис. 3).

Рис. 3 - Структура витрат за економічно однорідними елементами

До матеріальних витрат підприємств туристичного бізнесу відноситься вартість куплених туристичних послуг та інших комплектуючих турпродукт виробів (товарів), палива й енергії, запасних частин і будматеріалів.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включається заробітна, плата за тарифними ставками та окладами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та інші витрати на оплату праці.

До елемента "Відрахування на соціальні заходи" відносяться: відрахування на пенсійне забезпечення, а також внески до Фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань і до Фонду соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності.

Елемент "Амортизація" - це сума нарахованої амортизації основних фондів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, витрати на оплату розрахунково-касового й іншого банківського обслуговування тощо.

Сукупні витрати підприємств, крім операційних витрат, включають фінансові витрати і витрати, пов'язані з надзвичайними подіями.

До фінансових витрат відносяться сплата відсотків за користування кредитами, за випущені підприємством облігації, витрати на фінансову оренду та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням капіталу ззовні; втрати від участі в капіталі асоційованих, дочірніх або спільних підприємств, а також інші фінансові втрати (уцінка та вибуття необоротних активів і фінансових інвестицій, втрати від неопераційних курсових різниць тощо). Витрати на операційну та фінансову діяльність - це витрати, пов'язані зі звичайною діяльністю.

Сума витрат від надзвичайних подій зменшується на суму податку на прибуток, який спрямовано на покриття збитків від надзвичайних подій, якщо сума прибутку від звичайної діяльності не менша за збитки від надзвичайних подій.

Щоб знизити собівартість продукції і підвищити прибутковість роботи підприємства, необхідно, щоб виконувалася така умова: темп зниження дегресивних витрат повинен перевищувати темп зростання прогресивних і пропорційних.

Основними видами витрат при формуванні турпродукту є:

- витрати на оплату послуг інших підприємств туріндустрії;

- витрати на оплату праці працівників туристичних підприємств:

- витрати на рекламу;

- витрати, пов'язані з орендою та амортизацією основних фондів, насамперед сучасних систем комп'ютерної техніки.

Витрати з реалізації турпродукту або послуг посередниками (турагентами) відрізняються від витрат на їх формування. Вони розраховуються аналогічно витратам обігу в роздрібній торгівлі і покриваються комісійною винагородою. Витрати з реалізації турпродукту турагентами практично не містять матеріальних витрат. Основним видом витрат цих підприємств є витрати на оплату праці і відрахування на соціальні заходи.

При застосуванні факторно-аналітичного методу із сукупних витрат підприємства виокремлюються умовно-постійні та умовно-змінні витрати, пов'язані з основною операційною діяльністю за минулий період.

До змінних витрат у туризмі відносять усі прямі витрати, пов'язані з закупівлею послуг транспортування, розміщення, харчування, культурним та рекреаційно-оздоровчим обслуговуванням туристів, витрати, пов'язані з візовим обслуговуванням одного туриста або групи туристів (залежно від того, що прийнято за одиницю розрахунків), оплата послуг груповодів і гідів-перекладачів, витрати на оплату формування і реалізацію туристичних пакетів (турів).

Постійні витрати - це витрати, що залишаються незмінними за зміни обсягів реалізації турпродукту. До них належать частина загальновиробничих і загальногосподарських витрат, а саме, витрати на рекламу, адміністративно-управлінські витрати, амортизація необоротних активів, витрати на використання інформаційних баз даних, тощо.

Після встановлення кожної з цих груп витрат визначається динаміка змінних витрат за кілька попередніх років (3-5). Найчастіше при цьому методі використовується середнє двох доданків. Отримані індекси (коефіцієнти) зміни витрат екстраполюються на плановий період. Постійні витрати при плануванні тільки коригуються на перспективні зміни цін і тарифів на рекламні послуги та інші види постійних витрат.

При цьому методі планування витрат враховується також темп зміни обсягів реалізації турпродукту і використовується формула

де Вт - планова сума витрат підприємства;

ВПос - сума умовно-постійних витрат;

Вузм - сума умовно-змінних витрат за звітний період;

І/тр - індекс зміни обсягів реалізації турпродукту (послуг) у плановому періоді;

ІВЗМ - індекс змінних витрат.

Центрами витрат можуть бути:

обладнання або група обладнання з однаковими технічними характеристиками;

робітники або група робітників, які виконують однакову роботу;

одна операція або кілька операцій однакової складності.

Центри відповідальності створюються на основі центрів витрат з метою делегування відповідальності за витрати керівникам структурних підрозділів різних рівнів. Один центр витрат може мати один центр відповідальності (керівника підрозділу) або декілька, якщо певні посадові особи призначені відповідальними за раціональне використання ресурсів підприємства. Так, головний енергетик відповідає за економне витрачання енергії на усьому підприємстві. Виникають і такі ситуації, коли декілька центрів витрат стають об'єктом контролю однієї посадової особи.

Конкретні центри витрат і центри відповідальності підприємство визначає з урахуванням особливостей організації і технології виробництва, структури управління з метою оцінки витрат, аналізу відхилень і виявлення резервів господарювання.

За можливістю регулювання витрати поділяють на регульовані (релевантні) та нерегульовані (нерелевантні). Витрати сировини і матеріалів на обсяг випуску продукції регулюються нормами їх витрачання на одиницю конкретного виду продукції.

За характером виробництва розрізняють витрати основного та допоміжного виробництва.

Витрати основного виробництва включають витрати основних підрозділів, дільниць, що безпосередньо виготовляють продукцію.

До допоміжних виробництв належать ремонтні цехи, енергетичні, компресорні, тарні та ін. Витрати цих цехів формуються в процесі обслуговування цехів основного виробництва, а саме: забезпечення парою, холодом, тарою, транспортними та іншими послугами.

За періодичністю виникнення розрізняють поточні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов'язані з упровадженням нової продукції, її модернізацією, виплатою одночасної винагороди за вислугу років тощо.

За календарними періодами виділяють витрати звітного періоду, майбутніх періодів і наступних періодів.

Витратами звітного періоду визнаються витрати, які здійснені в звітному періоді і формують фінансовий результат звітного періоду.

До витрат майбутніх періодів відносять витрати, які стосуються наступного облікового періоду та ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди, якщо підприємство здійснило їх у звітному періоді (наприклад, наперед сплачені орендна плата, страховка, рекламні послуги тощо).

Наступні витрати можуть виникати через події чи операції, які вже відбулися. Однак сума і час майбутніх платежів не визначені (оплата відпустки працівникам, оплата гарантійного ремонту відпущеної продукції тощо). Сума цих витрат визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок.

Узагальнюючи викладене, зазначимо, що багатогранність ознак, за якими групують витрати, ще раз підтверджує творчий характер цього процесу. Відповідно до конкретних особливостей виробництва на тому чи іншому підприємстві та з урахуванням потреб, зумовлених необхідністю ухвалення управлінських рішень, пошуку резервів зниження витрат, застосовується та чи інша класифікація. Наприклад, для визначення собівартості продукції (робіт, послуг) головними критеріями класифікації можуть бути місця виникнення та здійснення контролю, за періодичністю і календарним періодом виникнення, за способом віднесення тощо.

Якщо ж необхідно ухвалити управлінське рішення, то насамперед треба оцінювати витрати за доцільністю витрачання, за можливістю регулювання, за функціями основної діяльності тощо.

Отже, обґрунтована класифікація витрат дає змогу виявляти допущені в їх формуванні прорахунки, прогнозувати на перспективу, забезпечувати ефективний контроль за їх здійсненням.

Размещено на Allbest.ru