Попит на ресурси та чинники, що його визначають, в теорії граничної продуктивності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Попит на ресурси та чинники, що його визначають, в теорії граничної продуктивності

Розпочнемо розгляд формування попиту на ресурси з найпростішої ситуації, за якої підприємство купує ресурси на досконало конкурентному ринку і продає свою продукцію на досконало конкурентному ринку. За умов досконалої конкуренції підприємство виробляє і продає стільки продукції, скільки вважає за необхідне за ціни, що склалася на ринку. Впливу на ціну свого продукту підприємство не має, оскільки частка окремого виробника в загальному обсязі продукту дуже незначна. Якщо частка підприємства у виробництві мала, то й частка закупівель ресурсів для виробництва продуктів окремим підприємством теж мала. Це означає що окреме підприємство не має впливу і на ціну ресурсу.

Обсяг попиту на ресурси залежить від двох основних чинників:

- продуктивності ресурсу;

- ринкової ціни товару, виробленого з ресурсу.

Звісно, що ресурс із вищою продуктивністю буде користуватися більшим попитом, ніж ресурс з низькою продуктивністю.

Для ілюстрації впливу продуктивності ресурсу та ціни продукту, виробленого з цього ресурсу, на попит на ресурс скористаємось табл. 13.1. Дані таблиці умовні. Вони показують, що закон спадної граничної продуктивності ресурсу починає діяти зі збільшенням ресурсу на першу одиницю. Таке припущення приймається для спрощення.

Наведені в табл. 13.1. дані можуть ілюструвати попит на ресурс за умов досконало конкурентних ринків і продуктів для будь-якого ресурсу. Перша та шоста колонки табл. 13.1. показують залежність обсягу попиту на ресурс "праця" від MRPLt оскільки цей показник враховує вплив на попит і граничної продуктивності ресурсу (MPL)f і ціни продукту (Рх)> оскільки MRP = MPL-PX, де MRPL показує приріст доходу підприємства від використання додаткової одиниці ресурсу; МРЬ - граничний продукт праці; Рх - ціна продукту X.

Поведінка підприємства на ринку ресурсів визначається правилом використання ресурсів, яке математично можна зобразити рівністю MRP = MRG, де MRC - граничні затрати на ресурси.

Таблиця 13.1. Визначення попиту на ресурс в умовах досконалоконкурентних ринків ресурсів і продуктів

Стосовно праці це правило матиме вигляд: MRP, - MRCL.

Для фізичного капіталу: MRPK=MRCK, а для природного (земельного) ресурсу: MRPA = MRCA.

Пояснимо, чому саме ця рівність визначає доцільність використання додаткових одиниць змінного ресурсу.

Для спрощення припустимо, що єдиним змінним 1 ресурсом для підприємства є праця. Таке припущення є коректним, оскільки, по-перше, праця - найпоширеніший ресурс, що знаходиться у власності домогосподарства; по-друге, попит на інші ресурси виводиться аналогічно до попиту на працю.

Загалом, поведінка підприємства на ринку ресурсів буде такою: намагаючись максимізувати прибуток, підприємство намагатиметься збільшувати додаткові одиниці ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця ресурсу буде приносити додатковий приріст загального доходу (MRP).

Тоді правило прибуткового використання ресурсів для підприємства можна сформулювати так: для підприємства прибуткове використання додаткових одиниць змінного ресурсу триває доти, доки MRP ресурсу не урівноважиться з MRC.

Звісно, кожна додаткова одиниця ресурсу вимагає від підприємства додаткових затрат. Величина, на яку зростають затрати підприємства з кожною додатковою одиницею залученого ресурсу, називається граничними затратами на ресурси (MRC).

Щодо ресурсу "праця" це правило означає:

1) якщо для останнього найманого працівника MRPL>MRCV то підприємство буде збільшувати використання найманих працівників;

2) якщо для останнього найманого працівника MRPL < MRCL, то підприємство буде звільняти найманих працівників;

3) максимального обсягу прибутку підприємство досягне за умови: MRPL= MRCL.

Крива MRP є кривою попиту на ресурс, оскільки кожна точка цієї кривої показує обсяг ресурсу, залученого підприємством заданої ціни на цей ресурс (рис. 13.1). Для досконалоконкурентного ринку гранична виручка (дохід) від граничного продукту (MRP) дорівнює граничній вартості (цінності) продукту (VMP), який визначається формулою VMP - МР o Рх, що докладніше буде розглянуто на прикладі недосконалоконкурентного ринку ресурсів.

Стосовно ресурсу "праця" сказане вище означає, що на досконалоконкурентному ринку праці ставка заробітної плати встановлюється ринковим попитом на працю та ринковою пропозицією праці. Окреме підприємство не може впливати на ставку заробітної плати через досить малу її частку в ринковому попиті на найману працю.

Це означає, що загальні затрати на ресурс "праця" зростають на величину ставки заробітної плати для кожного додатково найнятого працівника, тобто

MRCL =* ©,

де о - ставка заробітної плати.

Звідси для досконалоконкурентного ринку підприємство максимізує прибуток за умови: MRP. =MRC, = со.

Рис. 13.1. Попит підприємства на ресурси за умов досконалої конкуренції

Враховуючи умовні дані табл. 13.1 та рис. 13.3, якщо, наприклад, ставка заробітної плати становитиме 14,9 грн, то підприємство найме тільки одного працівника, оскільки він забезпечить МЯРЬ у 15 грн, а МЕСЬ - 14,9 грн. За ставки заробітної плати (со) в 11,9 грн підприємство найме двох працівників; заш=8,9грн-трьох; за ю=5,9 грн-чотирьох, а за со=2,9 грн- п'ятьох працівників. Усе це є свідченням того, що МКРЬ є кривою попиту на працю.

Ми розглянули попит на змінний ресурс за умов досконало-конкурентних ринків ресурсів і продуктів.

Вплив монополізму на ринках на попит на ресурси нам необхідно розглянути зараз.

Попит на ресурси за умов недосконалої конкуренції

Незважаючи на конкретний тип ринкової структури за умов недосконалої конкуренції (чиста монополія, олігополія чи монополістична конкуренція), крива попиту на ресурс порівняно з досконалоконкурентним ринком модифікується. Пояснюється це, насамперед, тим, що за умов недосконалої конкуренції ціни на продукцію (Рх) не залишаються незмінними, як це має місце на досконалоконкурентному ринку, а зменшуються у зв'язку з необхідністю реалізації додаткових граничних продуктів, вироблених додатково залученими ресурсами, зокрема додатковими найманими працівниками. У зв'язку з цим на граничну виручку від реалізації граничного продукту (MRP) впливає не один (зменшення граничного продукту), а два чинники: зменшення МР (граничного продукту) та зменшення ціни продукту (Рх) у зв'язку із зростанням випуску.

Відобразимо ці чинники в табл. 13.2, де три перших колонки збережемо такими самими, як у табл. 13.1. У четвертій колонці відобразимо зниження ціни на реалізацію додаткових обсягів продукту.

Таблиця 13.2. Визначення попиту на змінний ресурс за умов недосконалої конкуренції

У табл. 13.2 необхідно звернути увагу на те, що зниження ціни, властиве кожному наступному приросту обсягу випуску продукту, стосується не тільки граничного продукту кожного наступного найманого працівника, а й усіх попередньо створених одиниць продукції, які могли б бути продані за вищою ціною, якби не відбулося зростання обсягу їх виробництва. Це пояснює той факт, що, на відміну від табл. 13.1, де шоста колонка (MRP) може бути підрахована двома методами:

а) відніманням валової (загальної) виручки від реалізації продукту кожного наступного рядка від попередньої;

б) множенням третьої і четвертої колонок, тобто MRP = VMP = mMPL o Рх (6к = 3к -4к), в табл. 13.2 MЯР^другого працівника дорівнює 12,6 грн (тобто 30,6-18), a MPLPX =4-3,4=13,6 грн.

Відповідно для третього працівника MRPL дорівнює 7,8 грн, a MPL Рх = 3 o 3,2 = 9,6 грн.

Величину MPL o Рх називають вартістю (цінністю) граничного продукту ресурсу і позначають VMP. Для досконалоконкурентного ринку, як ми бачимо,

VMPP =MPF Рх = MRPF,

де VMPF- цінність граничного продукту змінного ресурсу (фактора); MPF - граничний продукт змінного ресурсу; Рх- ціна продукту, виробленого зі змінного ресурсу; MRPp - гранична дохідність змінного ресурсу або гранична виручка від реалізації.

Для недосконалоконкурентного ринку MRP * VMP. Крива MRP за недосконалої конкуренції менш еластична за ціною, ніж за досконалої (рис. 13.2).

Як видно з рис. 13.2, крива попиту на працю за умов недосконалої конкуренції крутіша, ніж за умов досконалої. Це означає, що підприємство за недосконалої конкуренції менш чутливе до зниження ставки заробітної плати при визначенні чисельності найманих працівників.

За незмінності інших умов підприємство за умов недосконалої конкуренції буде виробляти менше продукту, ніж за умов досконалої. Пояснюється така поведінка підприємства тим, що обмеження обсягу виробництва компенсується йому збільшенням ціни. Звісно, що для виробництва меншого обсягу продукту підприємству знадобиться й менше ресурсів, тобто для недосконалої конкуренції УМР > МЕР.

Рис. 13.2. Попит підприємства на ресурс за умов недосконалої конкуренції

Ми розглянули попит окремого підприємства на змінний ресурс за недосконало конкурентного ринку.

Ринковий попит на ресурс визначається як сума індивідуальних попитів підприємств, що використовують цей ресурс.

Ми розглянули залежність обсягу попиту на ресурс з огляду на ціну.

Настала черга розглянути вплив нецінових чинників на зміни в попиті на ресурс. До них належать:

1) зміни в попиті на продукт, вироблений з цього ресурсу, які призводять до змін у попиті на ресурс у тому самому напрямі, в якому відбулися зміни в попиті на продукт;

2) зміни продуктивності ресурсу спричиняють односпрямовані зміни в попиті на цей ресурс, тобто зростання продуктивності ресурсу, за незмінності інших умов, приведе до збільшення попиту на цей ресурс, і навпаки;

3) зміни цін на інші ресурси впливають на попит на ресурс залежно від ступеня їх взаємозамінності чи супутності (доповнюваності).

Для ресурсів-замінників необхідно враховувати дію ефектів заміщення та обсягу випуску, які діють різноспрямовано.

Для ресурсів-взаємодоповнювачів зміна ціни на ресурс-замінник зумовлює різноспрямовану зміну попиту на споріднений ресурс, наприклад, зростання ціни праці (за незмінності інших умов) приведе до збільшення попиту на капітал. економічний ресурс попит

Нецінові чинники, які ми щойно розглянули, зміщують криву попиту на ресурс вгору (в бік зростання), або вниз (у бік зменшення).

Досі ми розглядали ситуацію, за якої підприємство пред'являє попит на один змінний ресурс. Всі ж інші ресурси залишаються незмінними. Така ситуація є реалістичною для короткострокового періоду. В довгостроковому періоді змінними є всі ресурси, тому для підприємства важливо забезпечити оптимальне поєднання ресурсів. Вирішення цієї проблеми потребує виявлення такої комбінації ресурсів, за якої за заданого обсягу виробництва мінімізуються затрати та максимізується прибуток.

Правило мінімізації затрат підприємства

Математично це правило можна представити так:

Правило максимізації прибутку підприємства

Підприємство максимізує прибуток за умови досконалої конкуренції, якщо кожний ресурс використовується до точки, де ціна ресурсу урівноважується з його виручкою від реалізації граничного продукту.

Математично це правило можна представити так:

Необхідно зазначити, що для досягнення максимізації прибутку необхідною умовою є максимізація затрат.

Але мінімізація затрат не є достатньою умовою для максимізації прибутку. Справа в тому, що є багато обсягів виробництва, за яких можна мінімізувати затрати, але існує єдиний обсяг виробництва, за якого максимізується прибуток при мінімізації затрат. Це означає, що рівняння (2) включає умову, відображену в рівнянні (1).

Ми розглянули зміст, фактори та чинники, що впливають на поведінку підприємства (підприємця) щодо формування попиту на економічні ресурси. Ціна на ресурс встановлюється в процесі взаємодії попиту і пропозиції.

Проблеми визначення пропозиції ресурсів і встановлення рівноважної ринкової ціни ресурсів нам потрібно розглянути зараз.

Ціноутворення на ринку праці. Заробітна плата як явище ринку

Праця - це ресурс, який займає особливе місце на ринку ресурсів у зв'язку з тим, що доходи від цього ресурсу є домінантними для найчисленнішої соціальної групи населення в будь-якій країні світу.

Особливість ресурсу "праця" полягає в тому, що це єдиний ресурс, який не має відособленого від власника цього ресурсу існування. Це означає, що власником здатності до найманої праці є індивід. Саме вів вільний обирати сферу застосування своїх трудових здібностей. Тому й розпочнемо розгляд питання з індивідуальної пропозиції праці.

Для спрощення аналізу абстрагуємось від того, що праця може бути переважно розумовою чи фізичною, простою чи складною, кваліфікованою чи некваліфікованою, престижною чи непрестижною і т. ін. І припустимо, що є тільки один вид однорідної праці.

За такої передумови вибір найманого працівника стосовно того, на який час віл віддасть підприємцю в користування свої здібності і скільки часу залишить для дозвілля, визначається величиною реальної ставки заробітної плати 2 (ціни праці).

Надання права використання підприємцем своїх здібностей за певну плату за своїм змістом є не чим іншим, як продажем найманим працівником своїх трудових послуг.

Крива індивідуальної пропозиції трудових послуг (праці) може мати різні конфігурації (рис. 13.3а, б).

Рис. 13.3а ілюструє ситуацію, за якої нижньою межею ставки реальної заробітної плати, за якої наймані працівники погоджуються пропонувати свої послуги, є (№/Р)0. Крива 5 має висхідний нахил, це означає, що у найманих працівників є бажання пропонувати більше праці у міру зростання ставки заробітної плати.

На рис. 13.36 зображена крива пропозиції 5І2 складної конфігурації. За відносно низьких ставок реальної заробітної плати (від (И^/Р)0 до (№/Р)м) крива в 12 має висхідний нахил. Починаючи зі ставки, що перевищує(Ж/Р)", працівник скорочує пропозицію своєї праці. Чому так відбувається?

Вибір між зростанням доходу та збільшенням часу дозвілля

Найманий працівник, пропонуючи свою працю на ринку, мусить здійснити вибір між зростанням доходу і збільшенням часу дозвілля. Якщо, наприклад, ставка заробітної плати дорівнювала 35 грн за годину і працівник за 8-годинний робочий день отримував зарплату в 280 грн, то при зростанні ставки з 35 грн до

40 грн працівник за 7 годин отримає ті самі 280 грн заробітної плати. Окрім того, він отримає додатково 1 годину дозвілля. Але така поведінка найманого працівника не обов'язкова. Залежно від сімейного стану, стартових економічних умов індивіда, його пріоритетів у системі цінностей тощо одні індивіди будуть збільшувати пропозицію праці зі зростанням ставки заробітної плати, інші почнуть зменшувати її, віддаючи перевагу збільшенню вільного часу 3. Таким чином, вільний і робочий час є альтернативами для найманого працівника. Збільшення робочого часу дає можливість більше заробляти, а отже, більше споживати економічних благ, але це зростання споживання здійснюється за рахунок скорочення часу дозвілля, оскільки чим вищою є ставка заробітної плати, тим дорожчою є кожна година дозвілля. Наприклад, якщо індивід "А" має годинну ставку в 50 грн, а індивід "В" - в 160 грн, то кожна вільна від роботи в ринковому секторі економіки година дозвілля коштує індивіду "В" втричі дорожче, ніж індивіду "А". Тому індивід "В" важче відмовляється від роботи за наймом. Така поведінка пояснюється ефектом заміщення вільного часу на користь робочого (пропозиції праці) у зв'язку зі зростанням ставки заробітної плати.

З іншого боку, є і протилежний е 4Ьект-ефект доходу, зміст якого полягає в тому, що при зростанні ставки заробітної плати пропозиція праці зменшується.

Пояснюється дія цього ефекту тим, що вища ставка заробітної плати Дає змогу отримати вищий дохід за менших затрат робочого часу.

Зрозуміло, що ефект доходу може превалювати за надвисоких ставок заробітної плати, а ефект заміщення властивий для переважної більшості категорій найманих працівників. Тому найпоширенішою є крива пропозиції праці, що має висхідний (додатний) нахил.

Ми розглянули ситуацію, за якої власник здатності до найманої праці сам визначає обсяг праці, який він хоче запропонувати на ринок. Насправді на пропозицію праці впливає держава, законодавчо обмежуючи час виробництва у шкідливих для здоров'я людини умовах праці; обмежує тривалість робочого дня, тижня тощо, встановлює мінімальну межу заробітної плати, нижче якої підприємець не має права опускати її.

Окрім того, підприємства певною мірою самі визначають тривалість та режим роботи (одно-, дво-, три- чи чотиризмінний) залежно від галузі та технологічного процесу (безперервний чи з перервами).

У зв'язку з цим є певні особливості формування пропозиції праці для окремого підприємства, для галузі та економіки в цілому.

Размещено на Allbest.ru