Структура потенціалу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оскільки потенціал підприємства в основі своїй, це приховані можливості підприємства, для аналізу і подальшого визначення класифікації розвитку потенціалу, спочатку розглянемо його будову(рис.1.).

Рисунок. 1 Структура потенціалу підприємства

Визначивши будову потенціалу підприємства можна класифікувати мотивацію його розвитку для кожної із його складової. Кожен елемент потенціалу має свою роль у розвитку підприємства, а їх спільна мотиваційна мета розвитку є збільшення рентабельності підприємства. Розвиток одного потенціалу викликає розвиток іншого, наприклад, якщо збільшити маркетинговий то попит на продукцію збільшиться і потрібно буде збільшити обсяги виробництва, а це і є збільшення виробничого потенціалу.

1. Мотивація маркетингового потенціалу визначається в тому, що підприємство існує на ринку не єдине і аналогічної продукції конкурентів багато. Постає завдання збільшення конкурентоспроможності, підприємство здійснює для цього масу заходів, це може бути як підвищення якості продукції, реклама, різні акції, так і інші маркетингові інструменти. Потрібно зрозуміти потреби споживача і завдяки своїм внутрішнім можливостям та зовнішнім шансам, а саме їх повного використання, задовольнити ці потреби. Якщо підприємство цього досягне то воно отримає максимальний прибуток і збільшить свою рентабельність, а це і є саме головне в існуванні підприємства. Для більшого використання маркетингового потенціалу потрібно зробити його оцінку, яка і дасть нам бачення реального стану маркетингового потенціалу, це дасть можливість визначити шляхи його більшого використання.

До основних етапів оцінювання варто додати і ефективність маркетингової діяльності, як ефективність витрат на маркетинг. З огляду на це, у здійсненні стратегічного аналізу маркетингового потенціалу підприємства пропонуємо виокремити такі етапи (рис. 2).

Рисунок 2

Проходження запропонованих етапів стратегічного аналізу дасть змогу підприємству:

- визначити свої сильні та слабкі сторони;

- поставити цілі та сформувати стратегію;

- зменшити вплив негативних факторів;

- пов'язати вирішення своїх стратегічних проблем через маркетингові інструменти;

- забезпечити дотримання обраної стратегії шляхом синхронізації маркетингової діяльності із загальними цілями підприємства.

Провівши оцінку маркетингового потенціалу і зрозумівши помилки у його використанні, можна виправитися і збільшити ефективність його використанні. Покращення ефективності використання маркетингового веде за собою і збільшення використання виробничого потенціалу.

2. Мотивація виробничого потенціалу бере свій початок ще з створення підприємства, підприємство створювалось для того щоб виробляти продукцію на яку є попит, отже попит на продукцію і є основним мотивом збільшення ефективного використання виробничого потенціалу.

Зростання обсягів виробленого національного продукту, збільшення експорту продукції, що відповідає світовим стандартам і є конкурентоспроможною на міжнародному ринку, передусім, зумовлено наявністю виробничого потенціалу промислових підприємств, та діючими організаційно- економічними механізмами його використання та відтворення.

Динамізм виробничого потенціалу промислових підприємств обумовлений впливом інновацій, нестабільністю зовнішніх чинників господарювання, кон'юнктурними умовами виробництва. Внаслідок впливу цих чинників постійно відбуваються певні структурні зрушення всередині виробничого потенціалу, а також якісні та кількісні зміни техніко-економічних показників, які його характеризують.

Оскільки основним критерієм ефективності функціонування підприємства є досягнення максимального кінцевого результату діяльності при оптимальному використанні виробничих і фінансових ресурсів, то, відповідно, основне завдання управління виробничим потенціалом полягає передусім у раціональному розподілі названих ресурсів із метою досягнення найвищих показників.

Досягнення найвищих показників понесе за собою позитивну оцінку у раціональному використанні ресурсів, та при цьому задоволенню потреб споживачів.

3. Основою формування прогресивної мотивації та ефективного використання трудового потенціалу має бути система економічних, фінансових, соціальних, законодавчих та адміністративних методів, важелів, заходів та організаційних форм як ринкового, так і державного регулювання та управління системою відтворення трудового потенціалу, які охоплюють всю сукупність ознак останнього і приведення в дію яких забезпечує підвищення ефективності його використання та формування соціально зорієнтованої економіки людського капіталу.

Трудовий потенціал можна умовно поділити на психофізіологічний і мотиваційний, де перший відображає сукупність здібностей людини, психологічний стан, здоров'я, працездатність, витривалість, тоді як мотиваційний потенціал визначає здатності людини до підвищення ефективності, результативності трудової діяльності.

Треба зазначити, що досвід роботи в умовах переходу до ринкової економіки у нашій країні ще не є багатий фактами побудови струнких мотиваційних систем. З цього погляду, інтерес представляє звернення до досвіду індустріально розвинених країн із ринковою економікою.

В умовах ринкової економіки зростає роль та значення матеріальних, соціальних і моральних стимулів до праці. Вони виражають відносини, пов'язані з залученням працівників до трудової діяльності на основі дотримання економічного зв'язку між виконанням тих чи інших умов, реалізації економічних інтересів і розподілом доходів, ресурсів, які надаються окремим особам або колективам підприємств та їх підрозділів.

Мотивація на різних рівнях (колективи, підприємства, держава) має свої особливості в елементах, структурі, спрямованості (рис.3).

Ефективне використання трудового потенціалу потрібно здійснювати за допомогою системи прогресивних мотиваторів та стимулювання до високопродуктивної праці у вигляді системи, що поєднує матеріальні, соціальні та моральні стимули. Відповідно до цього, організацію стимулювання і впливу на прогресивну мотивацію людини теж потрібно зробити багатоаспектною і різноспрямованою.

На сьогодні стимулювання трудової активності, як складника стратегії розвитку трудового потенціалу, зберігає за собою традиційні для нього цілі і завдання, але при цьому шлях до сучасного розуміння прогресивної мотивації праці лежить через призму індивідуальних властивостей і потреб кожного працівника, що за допомогою відповідного стимулювання можуть бути задоволені з максимальною користю - і для працівника, і для організації.

Таким чином, сучасний підхід до розуміння прогресивної мотивації полягає у взаємозв'язку мотивації та аналізу затребуваності працівником запропонованих стимулів з урахуванням їх актуальності для задоволення невпинно зростаючих потреб.

У практиці управління підприємством можуть співіснувати різноманітні мотиваційні механізми. На різних етапах ринкової трансформації економіки ці механізми неодмінно матимуть свою специфіку, що залежить, по-перше, від стратегічних орієнтирів розвитку підприємства і персоналу, по-друге, від рівня розвиненості потреб та можливостей їх задоволення на мікро-, мезо-, макроекономічному рівнях, по-третє, від відносин власності та рівня організаційної культури.

Отже, результативність створеної прогресивної мотивації конкурентоспроможної праці потребує оновлення підходів до мотивації як на державному рівні найманих працівників та роботодавців, так і на рівні, які мають, зокрема, знаходити відображення у колективно-договірному регулюванні соціально-трудових відносин, піднесенні ролі останнього в узгодженні суперечливих інтересів соціальних партнерів, застосуванні гнучких систем стимулювання підвищення рівня освіченості та професійної підготовки трудового потенціалу, готовності до розроблення та запровадження нововведень з орієнтацією на досягнення оптимально високого кінцевого результату.

Рисунок 3

стратегічний економічний трудовий потенціал

При цьому потрібно дотримуватись певних умов застосування прогресивних стимулів, серед яких: диференціація оцінювання результативності залежно від виду економічної діяльності і форми власності підприємства, чисельності зайнятого на ньому працівників. Підвищення рівня оплати послуг праці та різних премій, надбавок, які повинні бути максимально гнучкими, доцільно здійснювати на основі індивідуальних і групових досягнень. Ефективна система оцінювання трудового потенціалу з боку керівника не повинна обмежуватись оцінкою досягнутих результатів, а обов'язково має містити конструктивні поради виконавцям щодо посилення результативності процесу трудової діяльності з орієнтацією на досягнення оптимально високого кінцевого результату.

4. Системний підхід до фінансового управління економічним зростанням на підприємстві вимагає розуміння його як комбінованого варіанту розвитку у вигляді зростання продажів, валової виручки, рентабельності власного капіталу і відновлення ліквідності, що втрачається на початку інвестування, при поєднанні методів самофінансування і зовнішнього фінансування. Після ухвалення рішення про доцільність реалізації цих фінансових цілей, завдань і напрямів розвитку і збільшення фінансового потенціалу підприємства виникає проблема раціоналізації поєднання джерел фінансування.

Фінансовій аспект економічного потенціалу визначають його фінансові ресурси. Наявність найбільш ліквідних активів підприємства та спроможність генерувати позитивні чисті грошові потоки є базисними елементами оцінки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, кредитоспроможності й інвестиційної привабливості, тобто можливості залучати фінансові ресурси із зовнішніх джерел фінансування і в повному обсязі розраховуватися за користування ними. З цієї точки зору фінансові ресурси є основою фінансового потенціалу підприємства, а питання його формування й ефективного використання -- актуальною науковою і прикладною проблемою.

На рівні наукової абстракції можна припустити, що забезпечення узгодженості й пропорційності між окремими елементами активу та пасиву балансу може бути достатньою умовою забезпечення функціональності підприємства, збереження й розвитку його фінансового потенціалу. Однак дуже сумнівно, що в реальній економічній практиці підприємства досягнення такої узгодженості та пропорційності забезпечує можливість його нормального функціонування, а тим більше збереження й розвитку фінансового потенціалу.

Таким чином, стратегічне управління фінансовим потенціалом підприємства є дуже важливим і дієвим механізмом, що сприяє підвищенню фінансової стійкості господарюючого суб'єкта, його розвитку і ефективному функціонуванню.

Список використаної літератури

1. Отенко І. П. Стратегічне управління потенціалом підприємства. Наукове видання. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 256 с.

2. Чичкало-Кондрацька І.Б. Новий підхід до оцінки резервів відновлення і розвитку виробничого потенціалу підприємств//Регіональні перспективи, №1, березень, 2000. - с.19

3. Іщук С.Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств//Регіональна економіка, №3, 2005. - с.48-56

4. Управління потенціалом підприємства / [І.С. Должанський, Т.О. Загорна, О.О. Удалих, І.М. Герасименко, В.М. Ращупкіна]. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 362 с.

5. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация / А.Э. Воронкова. - Луганск: И-во Восточноукраинского национального университета, 2000.

6. Кунцевич В.О. Підходи до діагностики фінансового потенціалу підприємства / В.О. Кунцевич // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №1(43). - С. 68-75.

7. Кунцевич В.О. Поняття фінансового потенціалу розвитку підприємства та його оцінки / В.О. Кунцевич // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №7(37). - С. 123-130.

Размещено на Allbest.ru