Об'єктивна закономірність інформатизації світогосподарського розвитку у глобальному економічному просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єктивна закономірність інформатизації світогосподарського розвитку у глобальному економічному просторі

Одними з головних питань, що стоять сьогодні перед економікою та суспільним розвитком країн світу та пов'язано з процесами інформатизації, є ефективне функціонування економіки в умовах глобального економічного середовища, процесів інтелектуалізації світогосподарського розвитку, розширення сфер застосування інформаційних систем в різних напрямах господарської діяльності, застосування інформаційних систем та сучасних програмних продуктів в міжнародних компаніях, захист міжнародних інформаційних систем, інтелектуальної власності користувачів систем.

Вітчизняні автори вже плідно працюють над висвітленням фундаментальних засад глобальної економіки з метою підвищення ефективності функціонування народного господарства країн та окремих корпоративних структур. Серед них найбільший вклад внесли такі як: О. Г. Білорус, О. В. Зернецька, Д. Г. Лук'яненко, О. К. Соколенко, П. Ю. Курмаєв, М. В. Ляхович, І. Ю. Матюшенко, А. А. Ткач, С. В. Фомішин, Ю. В. Макогон та інші, однак лишилися невирішеними ще багато питань як практичної спрямованості, так і теоретичної. Мабуть однією з найбільш фундаментальних наукових праць в Україні, яка досліджує проблеми сучасного світового суспільства, в тому числі і процеси глобалізації інформаційного суспільства, є монографія "Глобалізація і безпека розвитку" авторського колективу під редакцією О.Г. Білоруса. Розглядаючи еволюцію концепцій і сучасну теорію глобалістики, О.Г. Білорус відводить місце для аналізу концепції "технотронно-інформаційної ери", де людина "буде зомбована системою і буде назавжди підкорена глобальним технотронним світом" [59]. Через Інтернет та інші системи такого роду людству буде нав'язане створення глобального середовища. "В процесі глобальної Інтернетизації буде поетапно запроваджено нову ідеологію і нову форму соціальної організації -- глобальний і транснаціональний корпоративізм" [59].

Професор І. Ю. Матюшенко в роботі "Перспективи розвитку освіти України в умовах створення суспільства, побудованого на знаннях" вважає, що сучасне суспільство, побудоване на знаннях, є похідною від комунікаційного та інформаційного суспільства. Він виділяє наступні етапи розвитку суспільства останнім часом:

- комунікаційне суспільство ( 80-ті -- початок 90-х років минулого століття) можна було характеризувати перетворенням важливої для людей інформації в цифрову форму, створенням великих сховищ для її збереження, передачею її на відстань за допомогою телекомунікаційних технологій і початком розвитку на цій основі глобальної комп'ютерної мережі Інтернет;

- інформаційне суспільство ( почало розвиватися з другої половини 90-х років минулого століття). Інформація в цей період почала відігравати роль товару, який можна було купити і продати. Але вона ще не стала знанням, а тільки аналогічно з "сировиною" оброблялась перед використанням;

- суспільство, яке побудовано на знаннях. Виникло з двох попередніх, відносно коротких фаз, поєднавши їх головний продукт -- інформацію і комунікації. Комунікаційне та інформаційне суспільство базуються на технологіях, а суспільство, побудоване на знаннях -- на людях -- творцях, озброєних технологіями [133].

Курмаєв П. Ю. відзначає, що електронний бізнес з'явився ще до появи мережі Інтернет. Перші системи електронної комерції виникли в 60-х роках минулого століття в США. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними. В різних галузях і державах стандарти були різними. У 80-х роках почалися роботи з поєднання європейських та американських специфікацій [116].

Професор Ткач А. А. в своїй статті "Інституціоналізація ринкової інфраструктури в посттрансформаційній економіці" пов'язує активізацію процесів інформатизації зі спеціалізацією країн у процесі міжнародного світогосподарського розвитку: "... будь-яка спеціалізація об'єктивно передбачає необхідність обміну, будь-який просторовий розподіл потребує наявної можливості переміщення, будь-яка диференціація властивостей зумовлює встановлення зв'язків, передачу інформації..." [271].

Аналізуючи теоретичні та методологічні проблеми сучасної глобалістики, Білорус О. Г. виділяє наукові школи, які досліджують проблеми глобалістики, стисло аналізує їх концепції та наголошує на тому, що важливою задачею, яка стоїть перед вченими -- глобалістами, є класифікація глобальних проблем. Посилаючись на розробки вчених у цьому напряму, автор виділяє наступні проблеми сучасної глобалістики:

1. Універсальні проблеми політичного і соціально-економічного характеру;

2. Проблеми переважно природно-економічного характеру;

3. Проблеми переважно соціального характеру;

4. Проблеми екологічного характеру;

5. Проблеми інформаційного характеру;

6. Проблеми технологічного характеру;

7. Проблеми науково-інтелектуального характеру;

8. Проблеми змішаного характеру [59].

Фомішин С. В. у статті "Глобалізація світового господарства як процес діалектичної взаємодії національних та інтернаціональних суспільно-економічних процесів", підсумовуючи дослідження англійського економіста Дж. Данінга, виділяє наступні моменти, за якими глобальна економіка відрізняється від традиційної:

1. Транскордонні операції стають більш глибокими, а внутрішні взаємозв'язки -- розвиненими;

2. Мобільнішими стають ресурси, здібності, товари і послуги;

3. ТНК відіграють значно більшу роль як виробники і розповсюджувачі багатства, а також діють у більшій кількості країн;

4. На транскордонних ринках виникає економічна і фінансова нестійкість, особливо на ринку капіталів та валютному ринку;

5. Швидше розвивається експансія інформаційних технологій і електронної комерції, що зумовлює зміни характеру транскордонних акцій, зокрема, всіх видів послуг [283].

Як видно, інформатизація визнана провідними науковцями як складовий елемент процесу глобалізації, а проблеми інформаційного характеру посідають чинне місце як один з предметів пильного вивчення вчених-глобалістів. Крім цього, з цією групою проблем є щільно пов'язаними проблеми технологічного характеру та проблеми науково-інтелектуального характеру. Можна сказати, що ці проблеми в сукупності були витоками процесу глобалізації, а інші як би його наслідками.

Висвітлюючи питання глобального управління, Білорус О. Г. приходить до висновку, що "глобальні електронні комунікаційні технології стають ефективною технічною базою глобального управління, забезпечуючи ефект одночасності і синхронності рішень у реальному режимі часу" [59]. У сфері глобального управління автором виділяються такі напрями:

1. Контроль загроз і прогнозування їх наслідків;

2. Стимулювання розвитку міжнародної кооперації і інтеграції;

3. Контроль всесвітніх зв'язків;

4. Оцінка і прогноз результатів розвитку глобальних процесів;

5. Розробка глобальних стратегій, програм і рішень;

6. Координація роботи з розробки глобальних стратегій;

7. Оцінка результатів глобальної організації суспільства і управління;

8. Створення міждержавних управлінських структур;

9. Розробка міждержавних управлінських технологій;

10. Налагодження системи глобального аналізу і оцінки;

11. Попередження глобальних конфліктів і загроз;

12. Застосування колективних зусиль для відновлення міжнародного миру і припинення внутрішніх конфліктів у відповідних країнах;

13. Боротьба за права людини в усіх країнах світу;

14. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією за безпеку людини;

15. Організація боротьби з наркоманією та СНІДом;

16. Налагодження екологічного моніторингу і контролю за забрудненням навколишнього середовища;

17. Застосування сили в гуманітарних цілях;

18. Сприяння розвитку культурних зв'язків;

19. Сприяння розвитку відкритого глобального суспільства;

20. Контроль і справедливе регулювання обмеження суверенітету націй-держав;

21. Координація зусиль держав по міждержавному кооперуванню та інтеграції;

22. Формування наднаціональних структур та міждержавних об'єднань;

23. Виконання наднаціональних і наддержавних функцій.

Як бачимо, серед напрямів розвитку системи глобального управління є декілька, які щільно пов'язані з розвитком інформатизації, всесвітніх інформаційних мереж, зокрема до таких слід віднести такі фактори, як: контроль всесвітніх зв'язків, оцінка і прогноз результатів розвитку глобальних процесів, розробка глобальних стратегій, програм і рішень, створення міждержавних управлінських структур, розробка міждержавних управлінських технологій, налагодження системи глобального аналізу і оцінки.

Аналізуючи теоретичні підходи до проблем нової глобальної людини в контексті світового розвитку, слід зазначити, що "Показником глобальної мобільності людини буде універсальна освіта і здатність напружуватися, рухатись і вчитися все життя." [59]. В цьому сенсі сьогодні навчання, освіта, мобільність неможливі без вивчення та постійного самовдосконалення в галузі інформаційних технологій.

Серед загроз для життя та реалізації прав і свобод глобальної людини ООН визначила шість основних тенденцій:

- загострення нових протиріч і конфлікти між людьми на політичній, економічній, релігійній, етнічній і територіальній основі;

- поглиблення соціально-економічного розколу людей в національних суспільствах, у націях-державах;

- відтік капіталів із відсталих країн, відтік кваліфікованої робочої сили і інтелекту націй у передові країни;

- підрив безпеки людини у формі використання інформаційної та психотропної зброї і засобів впливу на людей;

- ідеологічний диктат і ідеологічне насильство над людиною через засоби масової інформації;

- адміністративний тиск на людей, позбавлення їх реального права вибору у процесі виборчих компаній [59].

У сфері теоретичних досліджень щодо питання новітніх тенденцій розвитку і кризи глобальної капіталістичної системи відома думка Дж. Сороса, що монетаристська політика, монетаризм і електронно-глобальні фінансові ринки не забезпечують реальної основи для соціальної інтеграції суспільства [281].

Фінансові багатства не впливають сьогодні на підвищення рівня життя багатьох верств населення. Проблеми соціалізації людини глобального світу і нова якість життя повинні базуватися на наступних факторах розвитку:

- розвиток освіти та науки;

- інформатизація (мається на увазі не інформаційні технології, розраховані на споживання глядачами, а інформатизація як процес, котрий, як і наука, безперервно посилюється і використовується в інформатизації управління);

- глобальна екологія;

- розвиток механізмів регулювання повної свободи ТНК та тоталітарних держав.

Соціалізація щільно пов'язана з гуманізацією суспільства. За думкою вчених, "сам факт інформатизації випереджаючого розвитку виявиться джерелом прискореної соціалізації". У сенсі світогосподарського розвитку автор наголошує, що "головним експортним товаром стає інформація -- патенти, ліцензії, ноу-хау, тобто плоди інтелектуального і національного інтелекту", крім цього "нова "постінформаційна" технологічна ера в розвитку людства потребує глибокого переосмислення ролі індивідуального і колективного" [59].

Це були головні чинники процесу глобалізації та місце інформатизації в цих процесах. Можна зробити висновок, що інформатизація суспільства є однією з головних складових будь-якого глобального явища сучасності. Розглянемо ближче саме феномен інформатизації світогосподарського розвитку. Вчені стверджують, що суто інформаційний характер сучасного інтеграційного процесу на інтернаціональному рівні почав проявлятись і формуватись вже в 60-70-ті роки минулого сторіччя [59]. Значну роль у цьому процесі відіграла Міжурядова конференція по програмі співробітництва західноєвропейських країн і наукових досліджень (Копенгаген, 1988 р.). Крім питань фінансування і затвердження нових проектів на конференції було прийнято нові технічні та інформаційні норми на нові товари. Конференцією було визнано, що конкурентогенні відцентрові тенденції та високий ступінь залежності таких країн, як Великобританія, Франція, Італія, Іспанія і Португалія від американських та японських інформаційних корпорацій суттєво знижують інтеграційний потенціал Європейської Співдружності [59]. Були розроблені спеціальні програми щодо залучення кваліфікованих спеціалістів -- фахівців з інформаційних систем у країни Європи. Автори вважають: "щодо обсягу інформаційного ресурсу, то Україна ним навіть специфічно багата і може ефективно використовувати його в міжнародних відносинах як конкурентоспроможний товарний потенціал" [59]. Розглядаючи економічні аспекти інформатизації, інтеграції України у світогосподарський розвиток через інформатизацію, необхідно визначити, які фактори є вирішальними у підвищенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності України. Дослідники відносять до таких факторів наступні:

1. Зовнішньополітичний;

2. Внутрішньополітичний;

3. Соціально-психологічний;

4. Управлінсько-правовий;

5. Ресурсно-сировинний;

6. Економіко-екологічний;

7. Науково-технологічний;

8. Інформаційно-методологічний.

Соціально-економічна сутність інформаційно-методологічного фактора виявляється в тезах індустріально розвинених країн про односторонні переваги менш розвинених країн у процесах технологічно-інформаційного обміну [59]. В цілому сьогодні автори розглядають ринок як психоінформаційний феномен, який є загальногосподарським самоуправлінським зв'язком.

Головним недоліком інформаційних технологій як рушійної сили світогосподарського розвитку є їхня уразливість до загроз безпеці у залежності від міжнародних потоків інформації, а їх за думкою О. В Зернецької дев'ять:

1. Від урядових виконавців до урядових реципієнтів;

2. Від урядових виконавців до транснаціональних реципієнтів;

3. Від урядових виконавців до індивідуальних реципієнтів;

4. Від транснаціональних виконавців до урядових реципієнтів;

5. Від транснаціональних виконавців до транснаціональних реципієнтів;

6. Від транснаціональних виконавців до індивідуальних реципієнтів;

7. Від індивідуальних виконавців до урядових реципієнтів;

8. Від індивідуальних виконавців до транснаціональних реципієнтів;

9. Від індивідуальних виконавців до індивідуальних реципієнтів [59].

В цьому випадку, коли мова йде про глобальні інформаційні системи та глобальний світогосподарський розвиток, за думкою Д. Г. Лук'яненка "інформаційна безпека може розглядатися як фактор соціально-економічного розвитку, як відстеження і класифікація комп'ютерних загроз, як збереження і захист технічної і мовної інформації, як новий вид озброєння, як запобігання інформаційній війні, як вплив на масову та індивідуальну свідомість [59]. Вплив на свідомість як могутній інформаційній фактор конкурентної боротьби, торгових війн та просування товару сьогодні сам по собі народив могутню індустрію купівлі-продажу інформації як глобального виду бізнесу. Науковці виділяють його наступні особливості:

1. Неймовірно висока ціна за інформацію (понад 6 млрд. дол.);

2. Запекла конкуренція на цьому ринку;

3. Диверсифікація діяльності інформаційних компаній;

4. Посилення політичного та економічного впливу інформаційних агенцій [59].

Не дивлячись на труднощі та проблеми у функціонуванні інформаційних систем, слід вважати, що новий розвиток виробничих сил буде базуватися на інформації та знаннях. Цю думку підтримує професор Ткач А. А., який в роботі "Світогосподарські виміри інституціональної ринкової інфраструктури України" наголошує: "Особливо динамічний розвиток послуг з передачі і переробки інформації приводить до висновку, що неминуча інформатизація і поширення цифрових технологій зумовлять радикальні і навіть революційні зміни у сфері виробництва й дистрибуції продукції" [271]. Цю теоретичну тезу можна підтвердити цікавим практичним дослідженням Ляховича М. В., який у статті "Вплив інформаційної інфраструктури на розвиток економіки" провів кореляційній аналіз економічного розвитку країн у залежності від рівня розвитку інформаційної інфраструктури і прийшов до наступних висновків:

Економічний розвиток значною мірою пов'язаний з розвитком інформаційної інфраструктури;

Найбільший вплив інформаційні технології мають в країнах з високим рівнем доходів;

Бурхливий науково-технічний розвиток поглиблює розрив між країнами з високим і низьким рівнями доходів;

Країнам з низьким та середнім рівнем доходів потрібно вживати заходів щодо посилення інформатизації;

Вплив рівня забезпеченості стаціонарним зв'язком поступово зменшується. Зростає вплив міжнародного Інтернет-трафіка [126].

Інформатизаційні процеси є складовими факторів глобального розвитку (рис. 1).

Рис. 1. Фактори глобального розвитку

Найкрупніші компанії -- представники галузі інформаційних технологій входять до зведеного індексу NASDAQ. NASDAQ -- це перший у світі електронний фондовий ринок, засвоєний у 1971 році. За обсягом торгів він на другому місті у світі. За останні 2 роки керівництво компанії NASDAQ витратило 80 млн. доларів на модернізацію приватної мережі, що поєднує близько 10 тис. дилерів практично зі всього континенту. До складу її обладнання входять 324 відмовостійких мейнфрейми Tandem, більше 50 ПК-серверів Dell Computer і Compaq Computer, а також 18 мейнфреймів Unisys. Крім того вона має велику кількість батарей, джерел безперебійного живлення, три потужніших дизеля, великі холодильники. У NASDAQ є резервна система у місті Роквіл, яка дублює важливіші компоненти інфраструктури. Така надмірність здатна підтримувати продовження торгів у випадку неполадок у центральній системі. Історія цієї площадки сприяла тому, що більшість компаній, що пройшли лістинг NASDAQ, представляють нову економіку і є розробниками комп'ютерного "заліза", програмного забезпечення, телекомунікаційні та біотехнологічні компанії. Основними напрямами діяльності ІТ-компаній, що входять до цього індексу, є електронна торгівля ( Amazon.com, Bed Bath & Bejond, American Eagle Outfitters, Costco, Ebay), зокрема програмного забезпечення та комп'ютерного обладнання ( Dell, Dish, KLA-Tencor Corporation, Xilinx ), надання спектру послуг фінансового електронного комерційного ринку (CheckFree Corporation, Fiserv), консалтингові оптимізаційні технології у сфері бізнесу (Cognizant), пошукові системи (Google, YAHOO!). Внаслідок інформатизації економіки намітились корінні зрушення в економічному розвитку багатьох країн. Вони характеризуються появою нових напрямів та сфер господарства, зростанням ролі якісних характеристик у виробництві, появою нових електронних форм комерції, переходом до безпаперової технології, виникненням галузей по створенню комп'ютерних технологій.

Успішна реалізація процесу впровадження інформаційних систем визначила виникнення можливостей для ефективного розвитку економіки і політики нашої держави і суспільства в цілому. Історичний досвід розвитку країн світу говорить про те, що підйом їхнього господарства багато в чому залежить від упровадження досягнень НТП в економіку. Сучасні реалії громадського життя вимагають нових концептуальних рішень і методологічних підходів, що спираються на процеси інформатизації.

Для теоретичного осмислення переходу від індустріального до інформаційного суспільства і викликаного їм перетворення економіки України насамперед необхідно було сформувати понятійний апарат явищ інформатизації, що відбуваються в нашій країні. Першочергова задача законодавчих органів України складалася у затвердженні права громадян на одержання інформації; її відкритість, доступність, волю обміну; об'єктивність, вірогідність, повноту, точність. Основні положення про інформацію закріплені в Законі "Про інформацію" [5], який було прийнято в 1992 році. Закон закріпив головні принципи інформаційних відносин, державної інформаційної політики, основних напрямів інформаційної діяльності у державі, організації освіти, наукових досліджень в галузі інформаційної діяльності. Громадяни отримали законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Основні напрями розвитку інформаційного суспільства сформульовані в Законі "Про Національну програму інформатизації" [7] і в Законі "Про Концепцію Національної програми інформатизації" [6]. В Законах подано Концепцію Національної програми інформатизації, завдання законодавства щодо цієї програми, представлено поняття замовника та керівника програми, галузеві, регіональні проекти, положення щодо закупівлі та використання програмних, технічних та інших засобів, дано пояснення порядку здійснення фінансового забезпечення, економічного стимулювання, контролю за виконанням завдань програми. Окремий розділ програми присвячено міжнародному співробітництву при виконанні програми.

Концепція Національної програми інформатизації є невід'ємною частиною Національної програми інформатизації та включає характеристику сучасного стану інформатизації, її стратегічні цілі та основні принципи, очікувані наслідки реалізації цієї Програми [7].

У 2000 р. в Окінаві члени великої вісімки прийняли Хартію глобального інформаційного суспільства. У цьому документі [302] були сформульовані принципи переходу до інформаційного суспільства. Цей перехід дозволить економікам різних країн та суспільству в цілому перейти до постіндустріальної моделі впорядкування світу. Учасники Великої вісімки вважають, що інформаційне суспільство -- це таке суспільство, у якому виробництво і споживання є найважливішим видом діяльності, а електронна інформація -- найбільш значимим ресурсом, нові інформаційно-комунікаційні технології стають базовими технологіями, а інформаційне середовище поряд із соціальним і екологічним середовищем.

За рівнем розвитку і використання інформаційних технологій Україна значно відстає від передових у цій галузі країн. Існуючі темпи розвитку є недостатніми для подолання низької ефективності української економіки, їх збереження приведе до збільшення технологічного відставання України і подальшої залежності економіки країни від сировинного сектора і імпорту високотехнологічної продукції. Для продовження розвитку інформаційного суспільства необхідна допомога держави у фінансуванні наукових відкриттів у цій галузі, у підтримці освітніх програм, у забезпеченні сучасного матеріально-технічного оснащення навчального процесу. Велику роль у формуванні нових навичок і інформаційного світогляду нового покоління відіграє Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки" [12]. Специфіка розвитку українського інформаційного суспільства, в тому, що інтелектуальні сили в країні вже існують, хоча і в неявній формі. їх слід розвивати, виходячи з системи освіти і науки, що історично склалася. Необхідно забезпечити реалізацію програми пристосовування вищої професійної освіти до потреб галузі ІТ, привести учбові програми з підготовки фахівців в області ІТ у відповідність з кращою міжнародною практикою, а також організувати на базі вузів курси підвищення кваліфікації за спеціальностями, яких потребує галузь ІТ. Для вирішення цієї задачі необхідно забезпечити залучення представників провідних світових і українських компаній галузі інформаційних технологій до участі в розробці програм навчання фахівців в області ІТ і організацію проходження ними практики в цій області. Таким чином є можливість відмовитися від наздоганяючого розвитку у цій сфері. З іншого боку, високий рівень розвитку ІТ стане найважливішим чинником якісного поліпшення систем освіти і охорони здоров'я. економіка глобалістика корпоративний

Для охвату всього суспільства інформатизаційними процесами потрібна реалізація проектів адресної соціальної підтримки незахищених верств населення, розробка програми підтримки придбання персональних комп'ютерів для малозабезпечених верств населення, розробка заходів стимулювання передачі організаціями і компаніями застарілих персональних комп'ютерів в особисте користування співробітникам або учбовим закладам [193]. Зниження імпортних мит також є важелем підвищення попиту з боку населення і компаній на комп'ютерне устаткування. Ці мита не виконують функцій захисту внутрішнього виробника і лише підвищують вартість комп'ютера для кінцевого споживача. Ліквідація мит на комп'ютери і комплектуючі також узгоджується з позицією СОТ.

Для проведення наукових досліджень у сфері інформатизації у 2001 році створено Інститут телекомунікацій та глобального інформаційного простору у складі Національної академії наук. Однак у багатьох регіонах існує проблема доступу науковців до новітніх інформаційних технологій, до мережі Інтернет. Необхідне повсюдне інвестування в цю сферу. При цьому потрібен механізм контролю здійснення інвестицій в інформаційні технології. Інформація про здійснення інвестицій на фінансовому інвестиційному ринку і на ринку реальних інвестицій, процес формування звітності єдиної системи інвестування повинні бути прозорими [208]. При цьому обов'язкове розміщення інформації на електронних носіях. Найважливішим напрямом в рамках розвитку галузі ІТ є створення спеціалізованих технопарків, що забезпечують можливість формування критичної маси фахівців і надання ним телекомунікаційних послуг необхідної якості за доступної ціни. Зміни в економіці країни викликають відповідні процеси в інформатизації. Генезис нової фази інформатизації економічного розвитку, що зумовлена глобалізацією, проілюстровано на схемі. У зв'язку зі змінами в інформаційному суспільстві країни виникає потреба нової редакції прийнятих законів при незмінній ідеології. Показник інформатизації повинний стати одним з найважливіших у розвитку сучасного суспільства [193]. Необхідна система показників, що конкретизують стан інформаційних технологій у тій або іншій сфері діяльності.

Рис. 2. Генезис фази інформатизації економічного розвитку, зумовлений глобалізацією

У будь-якому демократичному суспільстві діяльність органів влади повинна бути прозорою. Узгоджуючись з цими вимогами і зростаючими можливостями доступу громадян до інформації, уряд нашої держави прийняв цілий ряд законодавчих актів про введення і супровід відповідних інформаційних систем, що висвітлюють роботу державних органів влади, надають можливість народу виразити своє ставлення до діяльності уряду. Найважливішим досягненням у цьому питанні стало прийняття Кабінетом Міністрів Постанови "Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи "Електронний Уряд" [14] для забезпечення інформаційної взаємодії органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій створено Єдиний веб-портал органів виконавчої влади, призначений для інтеграції веб-сайтів, електронних інформаційних систем та ресурсів органів виконавчої влади і надання громадянам і юридичним особам інформаційних та інших послуг загального призначення, інформаційних та інших послуг, які потребують ідентифікації суб'єктів правових відносин і забезпечення цілісності та достовірності інформації (з використанням електронного цифрового підпису) за допомогою мережі Інтернет. ВЕБ-сайт з адресою визначено офіційним сайтом Міністерства економіки України, інтегрованим до Урядового ВЕБ-порталу. Створені та функціонують 9 інтерактивних баз даних, які містять інформацію про національні об'єкти промислової власності, 3 інформаційно-довідкові системи, доступ до яких надається через Інтернет [10]. Також вводиться в експлуатацію система інформаційно-аналітичного забезпечення Мінекономіки, проводиться забезпечення функціонування бази даних державних класифікаторів, веб-сайту державної системи сертифікації УкрСЕПРО [11].

Для упорядкованості електронних ресурсів органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування, а також електронних ресурсів приватної форми власності організовано Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів [13]. Слід визначити, а також привести перелік інформації, яку органи державної влади зобов'язані робити публічно доступною, уточнити правовий статус виробників і утримувачів (володарів) офіційної інформації, визначити їх обов'язки по організації зберігання офіційної інформації і доступу до неї [234]. У великій мірі потрібно використати досвід розвинутих країн у цій сфері, зокрема такої могутньої держави, як США. Одною з головних цілей сайту уряду США ezgov.com є поліпшення його образу, швидке реагування на запити виборців, проведення опитувань в електронному режимі, вивчення ситуації на місцях. Перші зрушення у цьому напрямі вже є. Однак ще не забезпечено усіх умов для миттєвого реагування уряду на запити населення у тому чи іншому питанні. Утруднює цей процес і недостатній доступ громадян до мережі Інтернет.

Глибокі якісні зрушення, притаманні інформаційному суспільству, в той же час потребують необхідності забезпечення безпеки інформаційним ресурсам. Видну роль у цьому процесі повинні зіграти міжнародні організації. 28 січня 1981 року Радою Європи було прийнято Конвенцію про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру. До цієї Конвенції Україна теж має приєднатися [11]. 23 листопада 2001 року Радою Європи прийнято Конвенцію про кіберзлочинність, яку ратифіковано і на Україні. Однак недостатня оснащеність ліцензійним програмним забезпеченням задля боротьби з кіберзлочинністю ще не дає змоги підвищити безпеку інформаційних процесів в Україні.

Відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах регулюються Законами України "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" [3, 4], які гарантують забезпечення захисту інформації, визначають повноваження державних органів у сфері захисту інформації в інформаційних системах, відповідальність за порушення законодавства про захист інформації в системах, встановлюють права власника інформаційної системи, порядок доступу до інформації, яка є власністю держави [83]. Для проведення більш якісного контролю за інформацією, що розміщується на сайтах Інтернет, необхідне прийняття закону про ліцензування та державну реєстрацію кожного сайту та поштової скриньки.

Размещено на Allbest.ru