Методичні підходи до аналізу кризи результату

де ЧП - чистий прибуток, тис. грн.; Вр - виручка від реалізації, тис. грн.; До - капітал, тис. грн.; РК - рентабельність капіталу %;

РСВ - рівень сплачених відсотків % до суми кредитів; ПЗ - позикові засоби, тис. грн.;

ВЗ - власні засоби, тис. грн.

Другий доданок приведеного рівняння виражає ефект фінансового важеля, тобто відношення позикового капіталу до власного, помножене на різницю між рентабельністю капіталу і рівнем сплачених відсотків по кредитах. Дослідження показали, що підприємства, успішно реалізовуючи свою стратегію, використовують фінансовий важіль, але мінімізують його вплив на рентабельність вкладень. В протилежному випадку обслуговування боргу позначається на ефективності стратегії і стає баластом.

Дослідження бюджету доходів і витрат як елемента внутрішнього середовища функціонування підприємства на предмет її сприйнятливості до впливу зовнішніх чинників і реакції на них дозволить визначити сильні і слабі сторони діяльності підприємства і врахувати відношення менеджменту до кризи.

Проводячи моніторинг загальної ситуації в галузі і конкуренції в ній, слід враховувати відношення управління підприємством до ризику. Вивчення політики управління ризиком на підприємствах дозволяє дати комплексну характеристику якості управління прибутком підприємства в стратегічному періоді. Ця характеристика будується на вивченні взаємозв'язку коефіцієнтів ризику і рентабельності. При цьому, виходимо з того, що коефіцієнт ризику означає сукупність втрат підприємства в області прибутку і ресурсів, які зіставляються з власними засобами. В теорії управління ризиками вважається, що припустимий рівень ризику не повинен перевищувати 20%.

Як показник рентабельності пропонується використовувати показник рентабельності власного капіталу, який дозволяє дати характеристику ефективності використовування власного капіталу. Для розрахунку коефіцієнта рентабельності використовуємо показник чистого прибутку підприємства і величину власного капіталу як підсумок першого розділу пасиву підприємства.

Криза є слідством прояву ризикової ситуації. Використовування елементів теорії економічних ризиків дозволяє виділити три ризик-позиції підприємства. При збалансованій позиції підприємство здійснює тільки ті операції, в яких підвищення ризику компенсується адекватною зміною рентабельності.

Таким чином, в умовах стратегічної кризи можна виділити існування двох стилів поведінки.

Перший - це агресивна позиція керівництва підприємства, яке робить активні наступальні дії, що припускає отримання прибутку за рахунок зростання витрат на розширення ринку і маркетинг. Елементами наступальних дій є гнучкість цінової політики, агресивна реклама, нові послуги і технологічні можливості. В результаті таких дій можливо виникнення кризи будь-якого рівня.

Другий стиль - консервативний. В його основі лежить вдосконалення структури виробничого потенціалу, оптимізація каналів надання послуг і підвищення якості сервісу, що пов'язано із значно меншим ризиком виникнення кризи.

Визначення сильних і слабих сторін діяльності підприємств необхідне доповнити використовуванням порівняльного аналізу стану матеріально-технічної бази, результатів фінансового і операційного аналізу.

При проведенні аналізу матеріально-технічної бази підприємства необхідно вивчити наявність, склад і структуру основних фондів, а також досліджувати ефективність їх використання.

Основні фонди підприємства по своєму складу неоднорідні. Виконання ними різноманітних функцій і їх цільове використовування обумовлюють розділення основних фондів на різні групи. Залежно від призначення у виробничо-господарській діяльності вони підрозділяються на виробничі і невиробничі.

Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є коефіцієнти зносу і придатності. Коефіцієнт зносу (Кз) визначається як відношення величини зносу (З) до первинної вартості основних засобів (ОЗп.в):

Коефіцієнт придатності (Кп) - це відношення залишкової вартості основних фондів (ОФз.в) до їх первинної величини. Чим нижче коефіцієнт зносу (вище коефіцієнт придатності), тим краще технічний стан, в якому знаходяться основні фонди.

Коефіцієнт придатності (Кп) - це відношення залишкової вартості основних фондів (ОФз.в) до їх первинної величини. Чим нижче коефіцієнт зносу (вище коефіцієнт придатності), тим краще технічний стан, в якому знаходяться основні фонди.

Цей висновок підтверджується результатами дослідження кореляцій-но-регресійного взаємозв'язку стану матеріально-технічної бази і фінансового результату. Рівняння залежності має наступний вигляд:

В даній моделі представлена залежність фінансового результату У від зміни параметричного ряду X - коефіцієнту придатності. Слідуючи теорії альтернативної вартості, побудуємо статистичний ряд залежності між коефіцієнтом придатності і темпом приросту інших фінансових надходжень або інвестицій в реальний і фінансовий інвестиційний портфель (табл. 4) і виразимо зворотну залежність у вигляді:

Таблиця 4. Взаємозалежність між інвестиціями і коефіцієнтом придатності основних фондів

З даних табл. 4 випливає, що життєвий цикл підприємства в початковій стадії характеризується 100 % придатністю основних фондів, при цьому рівень приросту інших фінансових надходжень відносно невисокий. Під впливом тимчасового чинника коефіцієнт придатності знижується і, якщо підприємство не здійснює інвестицій у власне виробництво, то відповідно повинні рости інші фінансові надходження. Це відноситься і до політики розподілу прибутку підприємства.

Аналіз показників стану матеріально - технічної бази дає тільки якісну оцінку і не дозволяє охарактеризувати ефективність використовування ресурсів. З цією метою слід вдатися до розрахунку і аналізу показників фондовіддачі основних засобів.

Узагальнюючим показником ефективності використовування ресурсів є інтегральний коефіцієнт, що враховує їх оборотність і рентабельність.

Встановлено, що значному зростанню вартості основних фондів не завжди відповідає адекватне зростання інтегральних показників їх ефективності. В той же час порівняльний аналіз показує, що при певному рівні організації виробничого процесу, ефективність використовування основних фондів може привести до зниження їх вартості.

Основні чинники, що зумовлюють настання кризової точки в розвитку виробництва:

По-перше, цей стан основних фондів підприємства. Високий ступінь зношеності або моральне старіння вимагає додаткових фінансових вкладень в їх реконструкцію і ремонт. Стан, особливо активній частині основних фондів є ключовим чинником надання послуг високої якості.

По-друге, це структура основних фондів підприємства. Акцент повинен робитися на переважання активної частини основних фондів, які створюють товар або послугу і зумовлюють подальше його просування на ринку.

По-третє, це обсяг, що інвестуються до основних фондів засобів. Настання кризової крапки, як показують дослідження, може відбутися по закінченню певного тимчасового лага. Протягом його основним контрольним показником виступає інтегральний показник ефективності використовування матеріальних ресурсів підприємства.

Виробнича криза виявляється внаслідок дії на основні фонди науково-технічного прогресу, що викликає передчасне старіння активної частини основних фондів, що не характерний для підприємств сфери телекомунікаційних послуг.

Кризова точка в управлінні виробничим процесом виявляється в тій частині, де функції направлені на його організацію. З позиції виконання функцій управління їх слід розглядати в наступній послідовності. Організація виробничого процесу, направлена на раціональне використовування основних засобів підприємства. Ключовим чинником виступає завантаженість основних фондів, яка визначається нормативним методом, з урахуванням правила розумного ризику (-70 %). Тому функція планування не реалізує концепції управлінського вибору серед існуючих альтернатив. Виробничі потужності активної частини основних фондів визначені технічною документацією і формують пропозиції на ринку. Відставання попиту від пропозиції є слідством некваліфікованої маркетингової політики.

Превентивною мірою локалізації кризи є контроль за виконанням виробничого плану. Для цього пропонується вдатися до дослідження показників фондовіддачі і рентабельності. Негативний результат може виникнути за умови збільшення вартості основних фондів більш високими темпами, ніж зростання товарообігу. Якщо причина кризового процесу криється в упровадженні нових технологій, то контрольна функція управління трансформується в організаційну. В осоружному випадку зниження показника фондовіддачі може бути охарактеризовано як моральне старіння продукту. Продукт не відповідає існуючим потребам, а підприємство не здатний адаптуватися до зовнішнього оточення.

Проведений аналіз дозволяє охарактеризувати конкурентні слабкості підприємства. Методологічний інструментарій цієї оцінки включає елементи СВОТ-аналізу, статистичного, експертного і розрахунково-аналітичних методів. У табл. 5 показана методика діагностики стратегічної кризи в контексті ключових чинників (слабих сторін):

Таблиця 5. Діагностика конкурентних слабкостей підприємства

Ваговитість чинника, що збільшує вірогідність стратегічної кризи, оцінюють знаком "+". Загальна оцінка вірогідності настання стратегічної кризи здійснюється експертним шляхом на основі наступної системи балів (табл. 6):

Таблиця 6. Критерії оцінки ймовірності настання стратегічної кризи

Посилення конкурентної позиції підприємства залежить від змін в довгострокових тенденціях економічного зростання, складу споживачів і способу використовування послуги, упровадження нових продуктів, технологічних змін, структури витрат, продуктивності праці, змін в законодавстві і суспільних цінностях. Для характеристики стратегічного потенціалу підприємства запропонована методика оцінки конкурентної позиції враховуючи вище-перелічені чинники - рушійні сили ринку (табл. 7).

Таблиця 7. Методика діагностики рушійних сил ринку

Комплексна оцінка вірогідності настання стратегічної кризи показала, що підприємствам сфери телекомунікаційних послуг слід звернути увагу на технологічне вдосконалення у взаємозв'язку з конкурентними силами в галузі. Дослідження М. Портера дозволили виділити наступні основні конкурентні сили:

o суперництво між продавцями усередині галузі і спроби компаній з інших галузей завоювати свій сегмент знаходить активний прояв на ринку послуг зв'язку;

o покупець має нагоду широкого вибору послуг, які можуть класифікуватися як послуги-замінники;

o можливості покупців і конкурентна сила продавців обмежені як законодавчими, так і внутрішньо-фірмовими бар'єрами входу;

o до складу чинник-карти конкурентних сил входять ціни, характеристики товару, рівень сервісу, тривалість гарантійного терміну, доступ до каналів збуту, масштаб виробництва, навчання і досвід персоналу, просування продуктів на ринку і виведення на ринок нових товарів і послуг.

Профілактика стратегічної кризи є складанням карти стратегічних груп з урахуванням конкурентного тиску і передбачуваних кроків основних конкурентів. Нами встановлений спектр парних характеристик, які відрізняють підприємства між собою всередині досліджуваній сукупності. Це: ціна і якість послуг, географічний масштаб діяльності і асортиментний набір послуг, використовування каналів розподілу і інтенсивність впливу зовнішнього середовища.

Моніторинг стратегічної кризи включає проходження наступних етапів:

o На основі комплексу стратегічних показників прибутку, доходу і фінансового важеля встановлюють зону кризи.

o За наявності на підприємстві симптомів стратегічної кризи слід встановити позицію менеджменту в ситуації, що склалася. Дослідження включає розрахунок рівня загальногосподарського ризику і рентабельності власного капіталу.

o Причини стратегічної кризи вивчаються на рівні конкурентної слабкості підприємства і потенціалу його подолання, інтенсивності впливу конкурентних сил і основних груп рушійних сил галузі.

o Позиціонування підприємства здійснюється в карті стратегічних груп, яка формується на основі парних характеристик.

Размещено на Allbest.ru