Прогнозування ефективності інвестиційного проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогнозування ефективності інвестиційного проекту

Кожний інвестор прагне якомога об'єктивніше оцінити майбутні результати від реалізації інвестиційного проекту, оскільки проекти, які не дадуть відповідного ефекту, безперспективні, і ніхто не вкладатиме в них кошти. Для цього треба обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, які можуть вплинути на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Значні відхилення між прогнозованими й фактичними результатами можуть призвести до конфліктних ситуацій між учасниками інвестиційного процесу, втрати запланованих доходів, а найгірше - вкладених капіталів.

Складність розрахунку ефективності зумовлюється тим, що у практичній роботі важко правильно оцінити всі аспекти діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати і домогтися високого ступеня достовірності інформації. достовірність привабливість рентабельність інвестиційний

Коло споживачів такого роду оцінки досить широке і різноманітне, починаючи з міжнародних банківських і фінансових організацій, які займаються кредитним і інституційним фінансуванням у межах комплексних регіональних і галузевих програм, і завершуючи підприємствами, які самі шукають інвестора.

Без сумніву, для потенційного кредитора та інституційного інвестора поняття інвестиційної привабливості мають різні значення. Якщо для кредитного інвестора пріоритетною в процесі оцінки ефективності проекту є платоспроможність, то для інституційного інвестора - ефективність фінансово-господарської діяльності інвестицій.

Потрібно чітко розмежовувати поняття абсолютної і відносної привабливості інвестиційного проекту. Абсолютна привабливість стосується конкретного, чітко специфікованого інвестиційного проекту, а інвестиційна привабливість підприємства в абсолютному значенні зводиться до оцінки чистої зведеної вартості проекту за увесь його життєвий цикл.

Поняття відносної привабливості завжди передбачає базу порівняння, якою можуть слугувати показники інших підприємств, регіонів або певні нормативні значення, завдання замовника.

Доцільність інвестиційних проектів вивчається на підставі їх бізнес-планів, документа, який містить техніко-економічне обґрунтування, основні характеристики. Детально бізнес-план ми розглядали у параграфі 6.9, нагадаємо базові положення.

Бізнес-план складається з розділів, які містять інформацію про особливості інвестиційного проекту, галузь в якій реалізується інвестиційний проект, аналіз ринку, характеристику потенційних покупців даного продукту чи послуги, забезпеченість реалізації проекту основними факторами виробництва, визначення джерел фінансування інвестиційного проекту.

Найважливіший розділ бізнес-плану - фінансовий план. Його складають у кілька етапів.

На першому - складають графік потоку інвестицій: за перший рік - помісячно, за другий - поквартально, за третій і т.д. - загалом в цілому за рік. У цьому графіку відображають необхідний обсяг інвестицій у капітальні й експлуатаційні витрати, пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту.

Капітальні витрати (початкові інвестиції) визначаються характером інвестиційних проектів. Вони можуть включати витрати на проектно-дослідницькі роботи, придбання земельної ділянки та її благоустрій, будівництво будівель і споруд, придбання машин, устаткування, їх монтаж, придбання прав на використання технологічного процесу і технічних засобів тощо.

Експлуатаційні (виробничі витрати) включають витрати на сировину, матеріали, покупні вироби, паливо, енергію, оплату праці, витрати з обслуговування виробництва і управління.

На другому етапі обґрунтовується план доходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту. Такі показники розраховують за перший рік щомісячно, за другий - щоквартально, за третій і т.д. - загалом за рік.

На третьому етапі визначається точка беззбитковості інвестиційного проекту, яка показує, за якого обсягу продажу продукту (послуги) буде досягнуто самоокупності господарської діяльності об'єкта інвестування на стадії його експлуатації.

На четвертому етапі оцінюється економічна ефективність інвестиційного проекту.

Останній етап є найбільш відповідальним у процесі ухвалення інвестиційних рішень. Від його об'єктивності залежатиме економічний розвиток підприємства.

Методи, що використовуються для оцінки економічної ефективності інвестицій, поділяються на елементарні й інтегральні. Елементарними називаються методи, за яких витрати і доходи оцінюються без дисконтування. Інтегральні методи враховують фактор часу.

Суть одного із найважливіших методів оцінки економічної ефективності інвестицій полягає у розрахунку їх середньої рентабельності (Я) за формулою

де Р - прибуток за час експлуатації проекту; / - повна сума інвестиційних витрат; п - час експлуатації проекту.

Приклад розрахунку середньорічної рентабельності інвестиційних проектів наведено в таблиці 6.1.

Порівнюючи рентабельність інвестицій за проектами А і В, можна дійти висновку, що проект В більш вигідний для підприємства. Однак інвестувати грошові засоби у виробництво доцільно тоді, коли від цього можна отримати більший прибуток, ніж від їх зберігання у банку. Порівнюючи середньорічну рентабельність інвестицій зі ставкою банківського відсотка, можна дійти висновку, що зберігати гроші в банку для підприємства вигідніше в обох випадках.

У вітчизняній практиці найбільшого поширення набула методика, затверджена Агентством з питань уникнення банкрутства підприємств і організацій. Ця методика дає можливість об'єднувати в одному показнику різні одиниці вимірювання, а також використовувати велику кількість показників одночасно (30 показників). Завдяки цьому в методиці реалізовується системний підхід, що уможливлює комплексну оцінку інвестиційного об'єкта. Всі показники, що підлягають аналізу, розподілені на шість груп: стан власності, фінансова стійкість (платоспроможність), ліквідність активів, прибутковість, ділова активність, ринкова активність.

Таблиця 6.1. Оцінка інвестиційних проектів за їх середньорічною рентабельністю

Показник	Проект А	Проект В
Загальний обсяг інвестицій, тис. грн	600	650
Виторг від реалізації, тис. грн
за 1-й рік	270	400
за 2-й рік	200	350
за 3-й рік	120	100
за 4-й рік	90	50
за 5-й рік	70	0
Усього за п'ять років	750	900
Інвестиційний прибуток, тис. грн, усього	150	250
Середньорічний інвестиційний прибуток, тис. грн	30	50
Рентабельність інвестицій за п'ять років, %	25	38
Середньорічна рентабельність інвестицій, %	5	7,6
Прогнозовані середньорічні темпи інфляції, %	4
Середня ставка банківського відсотка, % річних	10

Абсолютні показники самі по собі не дають чіткого уявлення про досліджувані процеси та явища, оскільки не завжди уможливлюють правильну оцінку явища з точки зору динаміки, структури. Абсолютний показник виявляє свою істинну значущість тільки у зіставленні з іншим показником.

Ефективність і привабливість проектів визначається системою показників, що відображають відношення витрат і результатів.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів передбачає:

o моделювання та прогнозування потоків продукції, ресурсів, коштів;

o урахування результатів аналізу фінансового стану підприємства, яке реалізує інвестиційний проект;

o виявлення впливу реалізації інвестиційного проекту на довкілля;

o зведення майбутніх різночасових доходів і витрат у спів вимірні форми;

o урахування чинника впливу інфляції;

o порівняння результатів (вигод) і витрат з орієнтацією на досягнення очікуваної норми прибутку.

Численні показники, що характеризують процеси, які відбуваються в регіонах, поділяються на комерційні (фінансові), що враховують наслідки для безпосередніх учасників; бюджетні, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для регіонального і місцевого бюджетів; економічні, що враховують пов'язані з реалізацією проекту витрати і результати, які виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників.

У процесі розробки проекту оцінюють його соціальні та економічні наслідки і стан охорони навколишнього середовища. Для великомасштабних проектів, які істотно зачіпають інтереси міста, регіону і всієї України, оцінка економічної ефективності є обов'язковою.

Майбутні витрати і результати при визначенні ефективності інвестиційного проекту оцінюють у межах розрахункового періоду, тривалість якого (горизонт розрахунку) приймається з урахуванням:

o тривалості створення, експлуатації (за необхідності), ліквідації об'єкта;

o середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування;

o досягнення заданих характеристик прибутку і т. п.;

o вимог інвестора.

Витрати, здійснювані учасниками, поділяються на початкові (капіталоутворювальні) інвестиції, поточні і ліквідаційні, потрібні, відповідно, на стадіях будівництва, експлуатації та ліквідації об'єкта.

Для вартісної оцінки результатів і витрат можуть використовуватися базисні, світові і прогнозні ціни.

Під базисними розуміють ціни, що склалися у народному господарстві у певний період. Базисна ціна будь-якої продукції або ресурсів вважається незмінною на весь розрахунковий період. Вимірювання економічної ефективності проекту в базисних цінах проводиться, як правило, на стадії техніко-економічних досліджень інвестиційних можливостей.

На стадії техніко-економічного обґрунтування проекту обов'язковим є розрахунок економічної ефективності в прогнозних і розрахункових цінах.

Прогнозна ціна Цг продукції або ресурсу наприкінці г-го кроку розрахунку (наприклад, г-го року) визначається за формулою

де Ц б - базисна ціна продукції або ресурсу;

Іт - коефіцієнт (індекс) зміни цін наприкінці ґ-го кроку щодо початкового моменту розрахунку.

Розрахункові ціни утворюються введенням множника, що дефілює і відповідає індексу загальної інфляції.

При розробці та порівняльній оцінці декількох варіантів інвестиційного проекту необхідно врахувати вплив зміни обсягів продажу на ринкову ціну продукції і ціни споживаних ресурсів.

При оцінці ефективності інвестиційного проекту різночасні показники порівнюють шляхом зведення (дисконтування) їх до вартості початкового періоду. Для зведення різночасних витрат, результатів і ефектів використовується норма дисконту (г), що дорівнює прийнятій для інвестора нормі доходу на капітал.

Зведення до базисного моменту часу витрат, результатів і ефектів, що мають місце на г-му кроці реалізації проекту, рекомендується проводити шляхом множення цих показників на коефіцієнт дисконтування ґ, який обумовлений для постійної норми дисконту г, за формулою

де ґ - номер кроку розрахунку (ґ = 1, 2,...п), п - горизонт розрахунку.

Використання механізму дисконтування майбутніх грошових надходжень практично є методом порівняння доходу від проекту і доходу від вкладення тих самих грошей у банк під щорічний відсоток. Але це не означає, що проект буде прийнятий інвестором. Його прибутковість слід перевірити за допомогою інших показників і порівняти з іншими проектами, які можуть бути запропоновані інвесторові.

Дисконтна ставка визначається з урахуванням таких факторів:

o середньої реальної депозитної або кредитної ставки за грошовими вкладами у банки;

o темпу інфляції, що передбачають на даний період. Реальна ставка % з урахуванням цього фактора визначається як

де гп - номінальна ставка відсотка; Т - темп інфляції.

Що вищий темп інфляції, то вищою має бути відсоткова ставка, яка могла б компенсувати інвестору втрачений дохід у таких формах: - "премії від інфляції";

- премії за ризик. Загальна відсоткова ставка має враховувати ступінь ризику інвестицій і компенсувати можливі втрати від нього у вигляді "премії за ризик". Стосовно більш ризикованих об'єктів інвестування ставку відсотка необхідно відповідно збільшувати;

- премії за низьку ліквідність. Під час встановлення ставки відсотка мають бути враховані і компенсовані у формі додаткового доходу можливі втрати інвестора від зниження ліквідності інвестицій.

Нижче ми детальніше розглянемо показники, які звичайно використовуються при порівнянні різних інвестиційних проектів (або варіантів розрахунку).

Чистий зведений (дисконтований) дохід ( ЧДД) - це сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, зведена до початкового кроку, або перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.

де Я( - результат, що досягається на ґ-му кроці розрахунку, тобто обсяг грошового потоку, зведеного до теперішньої вартості, за весь період експлуатації інвестиційного проекту (чистий прибуток + амортизаційні відрахування);

В( - витрати, здійснювані на тому ж кроці, а саме сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

п - горизонт розрахунку, що дорівнює номеру кроку розрахунку, на якому об'єкт ліквідують;

Е ґ = (Я{ - Вґ) - ефект, що досягається на ґ-му кроці.

Якщо інвестиційні витрати, пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту, здійснюються в декілька етапів, розрахунок чистого зведеного доходу матиме вигляд

де - сума чистого грошового потоку за окремими інтервалами загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

Вг - сума інвестиційних затрат за окремими інтервалами загального періоду реалізації інвестиційного проекту;

г - дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

п - кількість інтервалів у загальному розрахунковому періоді і.

Показник чистого зведеного доходу можна використовувати не тільки для порівняльної оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, а й як критерій цілісності їх реалізації.

Якщо чистий зведений дохід має від'ємне значення або дорівнює 0, незалежний інвестиційний проект відхиляється, як такий, що не дає підприємству додаткових доходів на вкладений капітал. Якщо ж показник чистого зведеного доходу позитивний, тоді незалежний інвестиційний проект дає змогу збільшити капітал підприємства та його ринкову вартість. Із системи пропонованих інвестиційних проектів схвалюється той, для якого показник чистого зведеного доходу є найвищим.

Для визначення суми дисконтованих капіталовкладень застосовується формула

Індекс дохідності (ІД) - це відношення суми зведених ефектів і обсягу капітальних вкладень

де В{ - витрати на г-му кроці (без капіталовкладень).

Показники чистого зведеного доходу та індексу дохідності перебувають у прямій залежності: з збільшенням абсолютної суми чистого зведеного доходу підвищується й індекс дохідності, тому на практиці достатньо розрахувати один з них. Проте для порівняння характеристик кількох інвестиційних проектів доцільно розраховувати обидва показники з метою глибшого вивчення проектів і добору найкращого.

Якщо інвестиційні витрати, пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту, здійснюється в декілька етапів, розрахунок індексу дохідності має вигляд формули

Показник "індекс дохідності" також може бути використаний не тільки для порівняння, а й як критерій ухвалення інвестиційного рішення про можливості реалізації проекту. Якщо значення індексу дохідності менше за 1 або дорівнює 1, інвестиційний проект треба відхилити як такий, що не дасть додаткових доходів на засоби інвестування. Проект варто ухвалювати, якщо показник "індекс дохідності" більший від 1.

Індекс (коефіцієнт) рентабельності у процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може відігрівати допоміжну роль, оскільки унеможливлює оцінку усього зворотного інвестиційного потоку за проектом в повному обсязі (значу частину цього потоку становлять амортизаційні відрахування) і не враховує зміни показників у часі (тривалість). Цей показник розраховується за формулою

де ІР - індекс рентабельності інвестиційного проекту;

ЧПі - середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за час експлуатації проекту;

Зі - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Показник "індекс рентабельності" дає змогу виокремити важливу складову сукупного чистого грошового потоку - обсяг інвестиційного прибутку, а також здійснити порівняльну оцінку рентабельності інвестиційної і операційної діяльності (якщо інвестиційні ресурси сформовані за рахунок власних і залучених засобів, індекс рентабельності інвестицій порівнюється з коефіцієнтом рентабельності активів; якщо ж інвестиційні ресурси сформовані виключно за рахунок власних інвестиційних засобів, то базою порівняння слугує коефіцієнт рентабельності власного капіталу). Результати порівняння дають можливість визначити, чи можливо підвищиться чи знизиться загальна ефективність операційної діяльності підприємства в майбутньому.

Термін окупності - це мінімальний тимчасовий інтервал (від початку здійснення проекту, за який інтегральні витрати, пов'язані з проектом, покриваються інтегральними результатами від здійснення інвестиційного проекту. Результати і витрати можна обчислити з дисконтуванням і без нього. Термін окупності рекомендується визначати з урахуванням дисконтування.

За необхідності врахування інфляції формули (3-5) слід перетворити так, щоб з них була виключена інфляційна зміна цін, тобто щоб критерії були зведені до розрахункового періоду. Це можна зробити за рахунок введення прогнозних індексів, що відповідають індексу загальної інфляції:

де Па - недисконтований період окупності інвестиційних витрат за проектом;

В( - обсяг інвестиційних витрат на реалізацію проекту;

Рч - середньорічний обсяг чистого грошового потоку за експлуатаційний період проекту (за короткострокових капітальних вкладень цей показник розраховується як середньомісячний).

Відповідно дисконтований показник терміну окупності визначається за формулою

де Поа - дисконтований термін окупності одночасових інвестиційних витрат за проектом;

Ві - обсяг інвестиційних витрат на реалізацію проекту;

^ - обсяг чистого грошового потоку за окремими інтервалами загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

г - дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

п - кількість інтервалів (років, місяців) у загальному розрахунковому періоді Г;

Г - загальний розрахунковий період експлуатації проекту (років, місяців).

Показник терміну окупності традиційно використовується для порівняльної оцінки ефективності проекту, але може також слугувати критерієм оцінки (у цьому випадку інвестиційні проекти з більшим періодом окупності будуть відхилені інвестором). Основним недоліком показника є те, що він не враховує чисті грошові потоки, які формуються після періоду окупності інвестиційних витрат. Так, на інвестиційні проекти з більшим періодом експлуатації після періоду їх окупності може бути отримана більша сума чистого грошового потоку, ніж на інвестиційний проект з коротким періодом експлуатації (за аналогічного і навіть коротшого періоду окупності останніх).

Внутрішня ставка дохідності є найскладнішим показником оцінки ефективності інвестиційних проектів і характеризує рівень дохідності конкретного інвестиційного проекту з урахуванням дисконтної ставки. Внутрішню ставку дохідності можна охарактеризувати як дисконтну ставку, за якої чистий зведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю. Цей показник розраховується за формулою:

де ВСД - внутрішня ставка дохідності за інвестиційним проектом, виражена десятковим дробом;

^ - сума чистого грошового потоку за окремими інтервалами загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

п - кількість інтервалів у загальному розрахунковому періоді і

Якщо за показником чистого зведеного доходу можна судити про те, ефективний інвестиційний проект чи ні за деякої заданої норми дисконту, то внутрішня ставка дохідності проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з необхідною для інвестора нормою доходу на вкладений капітал. Якщо ВСД дорівнює або перевищує необхідну для інвестора норму доходу на капітал, інвестувати в цей проект доцільно, у противному випадку - не доцільно.

Показник внутрішньої норми дохідності прийнятний для порівняльної оцінки не тільки в межах проектів, які розглядаються, а й у ширшому значенні (наприклад, для порівняння з коефіцієнтом рентабельності операційних активів, коефіцієнтом рентабельності власного капіталу тощо).

На підприємстві може бути затверджений як цільовий норматив показник мінімальної внутрішньої ставки дохідності, тоді інвестиційні проекти з нижчим показником ВСД будуть відхилятися автоматично.

Усі показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів перебувають між собою у щільному зв'язку і дають можливість оцінити ефективність з різних боків, тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів необхідно розглядати їх комплексно.

Комерційна ефективність визначається співвідношенням фінансових витрат і результатів, що забезпечують необхідну норму дохідності. Комерційна ефективність може визначатися як для всього об'єкта, так і для його окремих частин.

У здійсненні інвестиційного проекту виокремлюють три види діяльності: інвестиційна, операційна, фінансова. У межах кожного різновиду діяльності відбувається приплив Пг і відплив ОГ грошових коштів. Як ефект на Г-му кроці виступає потік реальних грошей. Нехай Фіг - різниця між припливом і відпливом реальних грошей:

Потоком реальних грошей Ф( називається різниця між припливом і відпливом реальних коштів від інвестиційної та операційної діяльності в кожному періоді здійснення проекту (на кожному кроці розрахунку).

де Фг - ефект, що досягається на і-му кроці;

Ф1( - потік реальних грошей від інвестиційної та операційної діяльності. Визначається підсумовуванням усіх вкладень в основний капітал і приросту оборотного капіталу;

або Фг-потік реальних грошей від операційної діяльності.

Сальдо реальних грошей Ь( - це різниця між припливом і відпливом реальних грошей від усіх видів діяльності (на кожному кроці розрахунку):

де Ф3і - потік реальних грошей від фінансової діяльності, що містить у собі такі види припливу і відпливу реальних грошей:

- власний капітал (акції, субсидії тощо);

- короткострокові кредити;

- довгострокові кредити;

- сплату заборгованостей за кредитами;

- виплату дивідендів;

- сальдо фінансової діяльності.

Для розрахунку сальдо накопичених реальних грошей на і-му кроці необхідно до визначеного сальдо на і-му кроці, перерахованого з урахуванням реінвестицій вільних грошових коштів (наприклад, виплати банківського відсотка за поточними вкладами), додати надходження, які входять в П(, і відняти всі витрати (виплати) та і-му кроці, які входять в О і.

Розраховуючи потоки реальних грошей, необхідно пам'ятати про принципову відмінність понять приплив і відплив реальних грошей від понять доходів і витрат.

Усі витрати віднімаються з доходів і, отже, впливають на суму чистого прибутку, але не за всіх витрат потрібне реальне переказування грошей. Такі витрати не впливають на потік реальних грошей. Водночас, не всі грошові виплати (що впливають на потік реальних грошей) фіксуються як витрати. Наприклад, купівля товарно-матеріальних запасів або майна пов'язані з відпливом реальних грошей, але не є витратою.

Умовна оцінка комерційної ефективності проект.

Щоб забезпечити порівняльність результатів розрахунку і підвищити надійність розрахункової оцінки ефективності інвестиційного проекту, необхідно:

- визначити потік реальних грошей у прогнозних цінах з використанням тих грошових одиниць (грн, дол. США чи ін.), в яких він фактично буде створюватися, згідно з проектом;

- обчислити інтегральні показники ефективності у розрахункових цінах;

- здійснити розрахунки для різних варіантів вихідних даних. Мінімальний набір вихідних даних, які підлягають варіюванню, повинен містити такі показники:

- ціни реалізації продукції;

- витрати виробництва;

- загальні інвестиційні витрати;

- відсоток за кредити.

Межі варіювання вихідних даних визначаються на стадії техніко-економічного дослідження інвестиційних можливостей. Окремим питанням є прогнозування інфляції за видами витрат і результатами та оцінкою границь їх зміни.

Для розрахунку у прогнозних цінах пропонується як базовий використовувати описаний далі спосіб урахування інфляції.

Проектні значення вихідних даних на момент аналізу інвестиційного проекту мають деякий вік (для відносно невеликих проектів звичайно - декілька місяців). На підставі їх поточних значень можна обчислити основні показники інфляції (відношення грн/дол. США, динаміку цін на сировину, комплектуючі, витрати на збут, заробітну плату, придбання основних фондів, динаміку банківського відсотка).

Розрахунки виконуються за умови незмінюваності на кожному кроці цих показників інфляції протягом 1-3 років. Поза межами цього строку ціни залишаються постійними. За відповідних темпів інфляції і рівні невизначеності умов крок розрахунку рекомендується обирати:

- протягом першого року - один місяць;

- починаючи з другого року в межах строку окупності, не менше трьох місяців;

- поза межами строку окупності - шість місяців - рік. Критерієм схвалення інвестиційного проекту є позитивність сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому часовому інтервалі, в якому учасник здійснює витрати або одержує доходи. Від'ємне значення цього сальдо свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних або позикових коштів і відображення цих коштів у розрахунках ефективності.

Для порівняння різних інвестиційних проектів (варіантів проекту) та обгрунтування розмірів і форм їх участі у реалізації рекомендується використовувати критерії ЧДЦ, ІД, ВИД, у формулі яких замість яг і Зг підставляється значення Фь

Для додаткової оцінки комерційної ефективності визначаються також такі показники:

- термін повної сплати заборгованості. Визначається тільки для учасників, які залучають кредитні і позикові кошти (наприклад, для фінансування). Проект може розглядатися як ефективний з точки зору кредитної установи, якщо строк повної сплати заборгованості за кредитом, наданим у межах проекту, відповідає (з урахуванням ризику несвоєчасної або неповної сплати заборгованості) інтересам і політиці кредитної установи. Обґрунтованість потреби у позикових коштах перевіряється при цьому за мінімального з річних значень сальдо накопичених реальних грошей, яке повинно бути позитивним, але не дуже великим;

- частка учасника в загальному обсязі інвестицій визначається тільки для учасників, які надають своє майно або грошові кошти для фінансування проекту, як відношення інтегральних дисконтованих витрат учасника на вказані цілі (вартість переданого майна і грошових коштів) до інтегрального дисконтованого загального обсягу інвестицій за проектом.

Обирати проект (варіант проекту) й ухвалювати рішення про інвестування слід на основі всіх наведених показників комерційної ефективності. Крім того, треба враховувати структуру потоку і сальдо реальних грошей.

Визначення бюджетної ефективності. Показники економічної ефективності відображають ефективність проекту з точки зору інтересів усього народного господарства, а також для тих регіонів, галузей і підприємств, які беруть участь у здійсненні проекту.

Порівняння різних проектів (варіантів проекту), які передбачають участь держави, вибір серед них найкращого та обґрунтування розмірів і форм державної підтримки відбуваються за найбільшим значенням показників інтегрального народногосподарського економічного ефекту.

Бюджетна ефективність визначається на основі вивчення складу доходів і витрат і відображає вплив результатів упровадження інвестиційного проекту на доходи і витрати державного, регіонального або місцевого бюджетів.

Основним показником бюджетної ефективності, який визначає заходи з державної, регіональної або місцевої фінансової підтримки проекту, є:

- бюджетний ефект (Б). Бюджетний ефект для і-го кроку здійснення проекту визначається як перевищення доходів відповідного бюджету (Д) над витратами (В) на здійснення цього проекту:

- інтегральний бюджетний ефект обчислюється як сума дисконтованих бюджетних ефектів або як перевищення інтегральних доходів бюджету над інтегральними прямого бюджетного фінансування проекту;

- кредити Національного банку України, регіональних і уповноважених банків для окремих учасників реалізації проекту, які виділяються як позикові кошти, що підлягають компенсації за рахунок бюджету;

- прямі бюджетні асигнування на надбавки до ринкових цін на паливо та енергоносії;

- виплат допомоги особам, які залишилися без роботи внаслідок здійснення проекту (в тому числі, внаслідок використання імпортного устаткування і матеріалів замість аналогічних вітчизняних);

- виплати за державними цінними паперами;

- державні, регіональні гарантії інвестиційних ризиків іноземним і вітчизняним учасникам;

- кошти, що видаються з бюджетів для ліквідації можливих негативних наслідків від здійснення проекту, надзвичайних ситуацій чи компенсації інших можливих збитків від реалізації проекту.

Джерела доходів державного бюджету:

- податок на додану вартість і всі інші податкові надходження (з урахуванням пільг) і рентні платежі поточного року в бюджет від іноземних підприємств і фірм-учасників у частині, що стосується здійснення проекту;

- митні збори та акцизи, які надходять у бюджет за продукти (ресурси), що виробляються (витрачаються) згідно з проектом;

- емісійний дохід від випуску цінних паперів під здійснення проекту;

- дивіденди з акцій та інших цінних паперів, що належать державі, регіону і випущені з метою фінансування проекту;

- прибутковий податок із заробітної плати вітчизняних і зарубіжних працівників, нарахованої за виконання робіт, передбачених проектом;

- плата за користування землею, водою та іншими природними ресурсами, плата за надра, ліцензії на право провадження геологорозвідувальних робіт у частині, що залежить від здійснення проекту;

- надходження від ліцензування, конкурсів і тендерів на розвідку, будівництво і експлуатацію об'єктів;

- штрафи і санкції, пов'язані з проектом, за нераціональне використання матеріалів, енергетичних, паливних, і природних ресурсів.

До доходів бюджетів прирівнюються також надходження у позабюджетні фонди - пенсійні фонди, фонди зайнятості, соціального страхування тощо.

Для проектів, якими передбачається бюджетне покриття витрат в іноземних валютах і / або валютні надходження до бюджету, визначаються показники валютного бюджетного ефекту (річні та інтегральні). Розрахунок проводиться шляхом урахування витрат і прибутків тільки в іноземній валюті з перерахунком у валюту України за встановленими курсами.

Методи аналізу та оцінки ризиків інвестиційних проектів. Рішення про вкладення капіталу, засноване на майбутніх витратах і прибутках, має певний ступінь невизначеності, який не можна не враховувати. Елементи невизначеності, пов'язані з проектом, повинні бути оцінені так, щоб вплив можливих несприятливих подій у майбутньому зробити мінімальним.

Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. Зацікавленість аналітика викликає ймовірність настання не тільки несприятливих, а й сприятливих подій. Оцінюються обставини невизначеності і ступінь їх позитивного чи негативного впливу на реалізацію проекту, а також те, якими ці обставини невизначеності є стосовно проекту: внутрішніми або зовнішніми.

Найбільш ефективними методами аналізу обставин невизначеності є аналіз чутливості та аналіз ступеня ризику.

Між ступенем ризику і прибутком існує залежність, згідно з якою інвестиції, за яких очікується великий прибуток, неминуче супроводжуються високим ступенем ризику, тобто що більший усвідомлений ризик пов'язаний з проектом, то більшим буде прибуток, який компенсує цей ризик. Таке співвідношення часто має вирішальне значення при ухваленні рішення про вкладення капіталу. Отже, ризик як зворотний бік фінансової винагороди не враховувати.

Ризик існує незалежно від того, якими будуть наслідки: невизначеними чи невідомими. Одні види діяльності прийнято вважати більш ризикованими, інші - менш. Вкладник, роблячи вклади, наражається на ризик отримати невеликий прибуток або зазнати збитків, або ж рух ліквідності виявиться меншим за очікуваний і вкладення розцінюватиметься як відносно "ризиковане". Водночас, якщо інвестор впевнений у результаті, він може з достатньою точністю передбачити, є ризик, чи його взагалі немає.

Отже, якщо ймовірність досягнення результату коливається у певних межах, такі дії слід розглядати як ризиковані: що вищий ступінь непередбачуваності дій, то більший ризик.

При проектному аналізі враховують існування ризиків. Розрізняють два його види, пов'язані з підготовкою і реалізацією проекту: систематичний і несистематичний. Систематичний ризик належить до зовнішніх факторів, таких, як стан економіки загалом, і перебуває поза межами загального контролю над проектом. Прикладами систематичного ризику є політична нестабільність, зміни умов оподаткування. Інші види систематичного ризику відображають вплив факторів конкурентного середовища, у тому числі загального ринкового попиту, рівня конкуренції, цін на сировину тощо. Ці фактори слід враховувати, але проект замалий, щоб впливати на їх зміну.

Несистематичний ризик - це ризик, що безпосередньо стосується проекту. Рівень рентабельності виробництва, період початку будівництва і сам процес будівництва, вартість основного капіталу і продуктивність - усе це є видами несистематичного ризику. Інші види включають зовнішні фактори, які можна контролювати або на які можна впливати у межах реалізації проекту, наприклад, ціни збуту продукції проекту, заробітна плата персоналу проекту, ціни постачальників за сировину і навіть урядові податки, такі як митний та акцизний збір, тощо.

Для того, щоб оцінити ступінь несистематичного ризику, треба знайти відповіді на такі запитання:

o чи існує невизначеність стосовно розрахунку часу і руху ліквідності, пов'язана з політичною нестабільністю;

o чи існує можливість того, що рух ліквідності може бути меншим за очікуваний через зміни в ефективному ринковому попиті на готову продукцію.

Необхідно вивчити ці фактори або зробити орієнтовні розрахунки їх впливу на реалізацію проекту.

Головний наслідок ризику - перевитрати часу і засобів на виконання за рахунок зростання обсягу робіт і тривалості їх виконання за проектом.

Мета аналізу ризику - дати потенційним партнерам або учасникам проекту інформацію потрібну для ухвалення рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів захисту від можливих фінансових втрат.

Такий аналіз може здійснити кожен учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику:

o якісний - визначення показників ризику, етапів робіт, на яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику;

o кількісний - передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту загалом.

До якісних методів ризику належить експертний аналіз ризиків. Як правило, цей вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. До основних переваг методу належить можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність потреби у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, достатньо суб'єктивний.

Процедура експертної оцінки ризику передбачає:

o визначення виду ризику і граничного рівня його припустимої величини;

o встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності ризику для успішного завершення проекту;

o визначення інтегрального рівня кожного виду ризику і вирішення питання про прийнятність цього виду ризику для учасників проекту.

За невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту, ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути ухвалені внаслідок виконання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт.

За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним, якщо значення інтегрального показника ефективності проекту, наприклад чистої теперішньої вартості, є додатним.

Як правило, аналіз ризику здійснюють кількома методами.

Метод аналізу чутливості (його ще називають "ранжуванням параметрів") передбачає використання змін параметрів для оцінки життєздатності проекту за умов невизначеності. Експерт розраховує можливу зміну кожного фактора або змінного показника, визначає вплив цієї зміни на певне рішення і виокремлює фактори або змінні показники, які потребують поглибленого вивчення. Він визначає кількість і вказує на вплив невизначеності та намагається виразити математичним способом відношення змінних величин, що складають просування ліквідності і рентабельність.

Метод дає можливість судити про наслідки невід'ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть позначатися в фінансових оціночних показниках, тривалості будівництва, вартості сировини та інших витратах, пов'язаних з реалізацією проекту, вартості збуту, коефіцієнті завантаження і ціні продукції, які не можна передбачити заздалегідь. Ці зміни впливають на строки реалізації проекту.

Аналіз чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається чиста теперішня вартість проекту. Ця величина слугує основою для порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.

Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає:

o визначення критичних змінних, що впливають на чисту теперішню вартість;

o оцінку впливу зміни однієї змінної проекту (за незмінності всіх інших) на чисту теперішню вартість;

o розрахунок впливу зміни змінної, що досліджується, на відхилення одержаної ЧДД від базової (оцінка еластичності, чутливості до зміни чистої теперішньої вартості від зміни змінної проекту);

o визначення межового (критичного) значення змінної і її можливого відхилення від базового сценарію проекту;

o розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної змінної проекту і ранжування їх за убуванням (що вища чутливість ЧДД, то важливіша перемінна для значення чистої теперішньої вартості, а отже для проекту).

Основна проблема подібного аналізу полягає у неможливості з однаковим ступенем достовірності визначити всі змінні показники проекту, оскільки одні з них ледве підлягають прогнозуванню, а стосовно інших немає сенсу давати точний прогноз, оскільки договір про поставку чи збут продукції за фіксованою ціною, вже укладено, що дає змогу спрогнозувати ці показники безпомилково.

Отже, суть цього методу полягає у вимірюванні чутливості основних підсумкових показників проекту (ЧДД або IRR) до зміни тієї чи іншої величини.

Як показник чутливості проекту до зміни тих чи інших показників використовують показник еластичності чистої теперішньої вартості (ЧДД), який обчислюється за формулою

Перевага цього показника в тому, що його значення не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних: що більша еластичність, то вищою є залежність ЧДД або внутрішньої норми дохідності (тобто її чутливості) від аналізованої змінної проекту.

Відомо, що між витратами на здійснення інвестиційного проекту і показниками ефективності існує обернена залежність. Це означає, що збільшення витрат на заробітну плату призведе до зменшення чистої теперішньої вартості. Чисельник у нашій формулі буде від'ємним, а знаменник додатнім, що дасть, у підсумку, від'ємний коефіцієнт еластичності. Навпаки, за зменшення заробітної плати чисельник буде додатнім, а знаменник - від'ємним, і коефіцієнт - від'ємним. Як правило, знак " мінус" просто ігнорується.

Ступінь ризику аналізується кількома способами. Непрямий спосіб припускає, що міра ризику впливає на коефіцієнт окупності проекту.

Фінансовий аналіз базується на розрахунках коефіцієнта дисконтування, що відображає допустимий ступінь ризику. Коефіцієнт дисконтування, передбачений проектом, може складатися з трьох компонентів: реальної ставки дисконту, що не має ризику; інфляційної надбавки і винагороди за ризик. Визначаючи ступінь винагороди за ризик, експерт повинен вміти оцінити ступінь ризикованості руху ліквідності або частину, яку можна одержати від неї, й обрати призначену винагороду.

З іншого боку, прямий спосіб полягає в орієнтовних розрахунках природи ризику та визначенні кількості його видів в умовах розподілу ймовірностей. Непрямий спосіб, хоч він і математично простіший, не забезпечує структуру мінливих умов реалізації проекту і не може використовуватися для ухвалення рішення, про зменшення ступеня ризику.

Упровадження будь-якого інвестиційного проекту спрямоване на отримання максимально можливого ефекту, тобто очікуються позитивні результати від реалізації інвестиційного проекту: максимізація прибутків, нарощення або розширення виробництва тощо.

Щоб такі очікування стали реальністю, насамперед необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, враховуючи всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики.

Складність розрахунку ефективності зумовлюється тим, що у практичній роботі важко правильно оцінити всі аспекти діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати і домогтися високого ступеня достовірності інформації.

Оцінювати ефективність інвестиційних проектів рекомендується комплексно, оскільки окремі показники не дають змоги у повному обсязі проілюструвати реальну ситуацію інвестиційного об'єкта. На підставі отриманих показників розраховується сукупність ризикованості інвестиційного проекту, на підставі якого ухвалюється рішення про відхилення несприятливих інвестиційних проектів, чи вжиття відповідних заходів щодо зменшення ризиків.

При оцінці ефективності інвестиційного проекту різночасні показники порівнюють шляхом зведення (дисконтування) їх до вартості початкового періоду. Для зведення різночасних витрат, результатів і ефектів використовується норма дисконту (г), що дорівнює прийнятій для інвестора нормі доходу на капітал.

Вирізняють такі основні показники ефективності інвестиційного проекту:

- комерційна (фінансова) ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його учасників;

- бюджетна ефективність, що відображає фінансові наслідки проекту для державного, регіонального та місцевого бюджетів;

- народногосподарська ефективність, що враховує витрати і результати, які виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту у вартісному вираженні.

Вибір альтернативи (одного з варіантів інвестиційного проекту) здійснюють за допомогою одного або декількох методів. Найкраще оцінювати інвестиційний проект кількома методами, надаючи перевагу проектові, значущість результатів якого підтверджена більшою кількістю використовуваних методів (ЧДД - чистий дисконтний дохід; ri - індекс дохідності; irr - внутрішня норма дохідності, термін окупності).

Ці показники використовуються при порівняльному аналізі альтернативних проектів, однак можуть слугувати критеріями при визначенні комерційної та бюджетної ефективності проекту.

Управління проектами здійснюється на основі життєвого циклу продукту, враховуючи фазу, в якій він перебуває.

Размещено на Allbest.ru

...