Особливості управління зовнішньоекономічною діяльністю машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія друкарства

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

І.О. Красілич,

аспірант

Анотація

У статті проведено дослідження особливостей управління зовнішньоекономічною діяльністю вітчизняних машинобудівних підприємств із урахуванням впливу міжнародних інтеграційних процесів. Встановлено, що розвиток експортно-імпортної діяльності хоча, певною мірою, і характеризується процесами самоорганізації, проте в основному є наслідком реалізації цілеспрямованих рішень суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як інституційного, так і корпоративного рівнів управління. Із урахуванням адміністративно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності доведено, що система управління цим видом розвитку має декомпозиційний характер. Ідентифіковано основні характеристики декомпозиційних рівнів адміністративно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності машинобудівних підприємств.

Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, експортно-імпортна діяльність, машинобудівні підприємства, міжнародні інтеграційні процеси, декомпозиційний характер.

The article features a study of international management of domestic engineering companies, taking into account the impact of international integration processes. It was established that the development of export-import activities although, to some extent, and is characterized of self-organization processes, but mainly is the result of the implementation of targeted solutions economic operators as institutional and corporate management levels. Taking into account the administrative, legal and economic conditions for development of export-import activities proved that the management system of this type has Decomposition character. Identified the main characteristics of decomposition levels of administrative, legal and economic conditions for the development of export-import of machine-building enterprises.

Постановка проблеми. За умов розвитку глобалізації світового господарства та сучасних тенденцій розвитку міжнародних економічних відносин посилюється значення зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств. Процеси розширення національної економіки України встановлюють нові стандарти здійснення зовнішньоекономічних зв'язків та їх результативності, стимулювання розвитку конкурентних переваг для забезпечення стійких позицій на зовнішньому ринку та впровадження досягнень науки і техніки для підвищення ефективності виробничої діяльності машинобудівних підприємств. Реалізація даного завдання ґрунтується на впровадженні раціональної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств за умов сучасної конкуренції, оскільки вона перетворюється в сучасний імператив для розвитку підприємств, особливо машинобудівної галузі, успішне функціонування якої в багатьох випадках залежить від розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств взаємозалежних галузей промисловості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератури з проблем управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств показав, що велика кількість наукових праць таких вчених як Г. Азоєва, В. Авдєєнка, І. Багрової, А. Градова, Б. Губського, Г. Дроздової, П. Зав'ялової, І. Іващук, І. Кірцнера, Ф. Котлера, Ю. Макогона, М. Мескона, Л. Михайлової, М. Нікітіна, В. Новицького, В. Нижника, В. Окрепілова, І. Піддубного, М. Познера, М. Поpтеpа, Ф. Рут, Ю. Токарєва, Р. Фатхутдінова, Ф. Хайека, Й. Шумпетера, А. Юданова присвячена сутності, оцінці та організації зовнішньоекономічної діяльності виробничих систем.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є дослідження особливостей управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств машинобудівної галузі України із урахуванням впливу міжнародних інтеграційних процесів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних машинобудівних підприємств реалізовується під впливом адміністративно-правових та економічних умов. З одного боку, їх формування відбувалось цілеспрямовано органами державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в міру виникнення економічних потреб та інтересів суб'єктів господарювання і національної економіки загалом. З іншого боку, упродовж останніх десятиліть децентралізація державного управління економікою активізувала процеси самоорганізації суб'єктів експортно-імпортної діяльності. Економічні умови реалізації експортно-імпортної діяльності формуються керівниками підприємств шляхом створення локальних систем управління. З позиції системно-функціонального підходу локальна система управління експортно-імпортною діяльністю підприємства є підсистемою системи менеджменту підприємства, яка формується з метою планування експортно-імпортних потоків, організування реалізації експортно-імпортних операцій, мотивування суб'єктів управління до своєчасного і повного виконання побудованих планів, контролювання і регулювання ходу їх виконання.

Таким чином, на даному рівні управління - корпоративному рівні, економічні умови розвитку експортно-імпортної діяльності повністю залежать від управлінського досвіду, навиків, бачень і переконань керівників підприємств. Враховуючи це, економічні умови розвитку експортно-імпортної діяльності певною мірою є суб'єктивними, що вимагає постійної роботи над удосконаленням рівня професіоналізму суб'єктів управління експортно-імпортною діяльністю, моніторингу за якістю схвалюваних ними рішень і виконуваних операцій.

Економічні умови розвитку експортно-імпортної діяльності зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, які склались історично, а також під впливом рішень керівників органів державного управління із урахуванням поточної ринкової кон'юнктури і пріоритетів національного і регіонального соціально-економічного розвитку, включають: характер зовнішньоторговельної національної політики, рівень розвитку інфраструктури ринку, доступність кредитних ресурсів, рівень інфляції, рівень державної фінансової підтримки тих машинобудівних підприємств, які є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, фіскальні умови реалізації експортно-імпортних операцій, наявність урядових гарантій щодо захисту прав іноземних інвесторів, що вкладають кошти у машинобудівні підприємства, які є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Формування цих умов відбувається під впливом чинної інфраструктури державного управління експортно-імпортною діяльністю. На сьогодні до центральних органів державного управління експортно-імпортною діяльністю належать: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Державна митна служба; Національний банк України; Міністерство; Міністерство закордонних справ. На місцевому рівні державне управління експортно-імпортною діяльністю підприємств здійснюють місцеві (обласні, міські) Ради народних депутатів України і їх виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи (відділення) органів державного управління експортно-імпортною діяльністю.

Важливу роль в управлінні експортно-імпортною діяльністю відіграють також Міжнародний комерційний арбітражний суд, який є третейським судом, що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж", а також Торгово-промислова палата України, яка затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.

У цілому вказані органи державного управління на національному рівні формують і реалізовують зовнішньоекономічну політику (система заходів, спрямованих на досягнення економікою даної країни певних переваг на світовому ринку та, одночасно, на захист внутрішнього ринку від конкуруючих імпортних товарів [1]). Призначенням зовнішньоекономічної політики є стимулювання або обмеження експорту або імпорту товарів задля утворення позитивного сальдо зовнішньоторговельних операцій та забезпечення додаткових надходжень коштів для розвитку національної економіки. машинобудівний зовнішньоекономічний управління

Зовнішньоекономічна політика щодо розвитку експортно-імпортної діяльності реалізовується шляхом розроблення і реалізації державних програм. Міністерство закордонних страв України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, а також його постійно діючий дорадчо-консультативним орган - Рада експортерів України (цей орган сприяє формуванню експортної політики України, підвищенню експортного потенціалу національної економіки, розвитку добросовісної конкуренції серед українських експортерів, забезпечує оперативну взаємодію підприємців із центральними органами виконавчої влади, захищає державні інтереси та інтереси українських експортерів на зовнішніх ринках [2]) формує і реалізовує цільову комплексну програму розвитку зовнішньоекономічної діяльності, яка є документом, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей щодо розвитку експортно-імпортної діяльності. Процес роботи над такою програмою передбачає відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв'язанню, формування та видачу вихідного завдання на розробку програми, розроблення проекту програми, його затвердження, реалізацію програми, а також звітування про її виконання. На сьогодні в Україні діючими є кілька державних цільових комплексних програм розвитку експортно-імпортної діяльності, зокрема Програма заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі; Державна цільова правоохоронна програма "Облаштування та реконструкція державного кордону" на період до 2015 року.

У країнах, які стали на інноваційних шлях розвитку національної економіки і провадять цілеспрямовану державну підтримку, спрямовану на стимулювання розвитку експортного потенціалу та створення імпортозамінювальних виробництв державне управління експортно-імпортною діяльністю є об'єктивною необхідністю. Воно спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів, які здійснюють експортно-імпортні операції, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму. Всі країни світу, без винятку, здійснюють державне управління експортно-імпортною діяльністю, запроваджуючи в економічних відносинах з іншими країнами власну зовнішньоекономічну політику [3; 4; 5; 6].

Наявність відповідного національного правового забезпечення та уніфікованість його щодо правил міжнародної торгівлі створюють певні особливості експортно-імпортної діяльності вітчизняних суб'єктів підприємств. Чим більше національна законодавча база, яка регулює зовнішню торгівлю, наближена до світової, тим менше чинників, пов'язаних з національними обмеженнями, впливає на розробку експортних та імпортних стратегічних рішень [7; 8; 9].

Однією з особливостей адміністративно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств є те, що останніми десятиліттями вони формуються із урахуванням стратегічного курсу України на євроінтеграцію.

У зв'язку з приєднанням України до Світової організації торгівлі (СОТ) певною мірою змінились умови доступу вітчизняних машинобудівних підприємств до європейського ринку, а також для сприяння подальшим європейським інвестиціям. Вступ у СОТ посприяв потужнішому зовнішньому закріпленню процесу реформ, диверсифікуванню дохідної частини державного бюджету, набуттю можливостей доступу товарів до ринку ЄС [10]. В цих умовах, певною мірою, загострились протистояння у взаємодії вітчизняних суб'єктів експортно-імпортної діяльності із російськими партнерами.

Однією із особливостей організаційно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності в Україні є також реалізовувана державою регіональна політика розвитку транскордонних та міжрегіональних економічних зв'язків на основі виробничої кооперації та інтеграції, створення відповідних промислово-фінансових груп, інших сучасних форм господарювання. Основні концептуальні і організаційні засади транскордонного співробітництва сформульовані у Європейській рамковій конвенції і Законі України "Про транскордонне співробітництво" [11]. Цими правовими актами регламентовано, що транскордонне співробітництва може здійснюватись шляхом створення єврорегіону, укладення угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах і шляхом встановлення та розвитку взаємовигідних контактів між суб'єктами транскордонного співробітництва [10]. Упродовж останніх років реальністю стало те, що внаслідок реалізації державою регіональної політики розвитку транскордонних та міжрегіональних економічних зв'язків вітчизняні суб'єкти експортно-імпортної діяльності, що функціонують у прикордонних областях взаємодіють з іноземними контрагентами щорічно забезпечують ріст економіки у регіонах на 6-8% [12].

Серед факторів, що гальмують розвиток єврорегіонального співробітництва, є такі: низький рівень соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів; відмінності адміністративно-територіального устрою суміжних держав; незавершене та неадаптоване до європейських норм і стандартів національне нормативно-правове забезпечення у сфері транскордонної співпраці; низький рівень повноважень територіальних громад у між територіальних та транскордонних взаємовідносинах; несформована система державної підтримки транскордонного співробітництва; обмеженість фінансових ресурсів місцевих та регіональних бюджетів; недостатня участь у міжнародних програмах розвитку; ущільнення кордонів, яке відбувається у зв'язку з розширенням кордонів Європейського Союзу; низька поінформованість про основні результати діяльності суб'єктів транскордонного співробітництва [13].

Таким чином, управління експортно-імпортною діяльністю машинобудівних підприємств має декомпозиційний характер. У результаті проведеного аналізу ідентифіковано основні характеристики декомпозиційних рівнів адміністративно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності машинобудівних підприємств (рис. 1).

Рис. 1. Декомпозиційні рівні адміністративно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності підприємств

Узагальнення огляду літературних джерел [14; 15; 16; 17; 18] і власні дослідження показали, що упродовж років незалежності України тенденції розвитку експортно-імпортної діяльності машинобудівних підприємств виникали внаслідок багатовекторності зовнішньоекономічної політики держави, а також під впливом тих економічних реалій, які склались історично в результаті розпаду тоталітарної системи і тих процесів, які відбувались на міжнародному, національному, регіональному рівнях управління експортно-імпортною діяльністю, а також на рівні конкретних суб'єктів господарювання. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що на сьогодні основними характеристиками адміністративно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності машинобудівних підприємств є:

- наявність, з огляду на темпи економічного розвитку єврорегіонів, діалектично-обумовлених, за регіональною ознакою орієнтованих на виробничо-господарську співпрацю і ринки збуту спеціалізацію машинобудівних підприємств;

- гостра необхідність реалізації технологічних змін, які орієнтовані на докорінну перебудову енергозабезпечення машинобудівних підприємств;

- потреба забезпечення конкурентних переваг вітчизняної машинобудівної продукції на світовому ринку за рахунок активізування інноваційних процесів підприємств і раціонального використання геополітичного становища України, зокрема логістичних ефектів, пов'язаних із проходженнями через територію України транзитних потоків;

- необхідність критичного переосмислення та удосконалення механізмів побудови господарських взаємовідносин вітчизняних суб'єктів експортно-імпортної діяльності із іноземними контрагентами в межах СНД із урахуванням вступу України у СОТ, зокрема на предмет переоцінки ризиків реалізації експортно-імпортної діяльності, що виникають під впливом односторонніх рішень іноземних контрагентів стосовно введення адміністративних обмежень на ввезення українських товарів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Проведені дослідження показали, що розвиток експортно-імпортної діяльності хоча, певною мірою, і характеризується процесами самоорганізації, проте в основному є наслідком реалізації цілеспрямованих рішень суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як інституційного, так і корпоративного рівнів управління. Із урахуванням адміністративно-правових та економічних умов розвитку експортно-імпортної діяльності доведено, що система управління цим видом розвитку має декомпозиційний характер. Це вимагає постійного поглиблення теоретичних і методико-прикладних положень з аргументації прийняття управлінських рішень щодо розвитку експортно-імпортної діяльності з метою зниження їх суб'єктивізму і збалансування економічних та соціальних інтересів суб'єктів розвитку.

Література

1. Князь С.В. Облік у зарубіжних країнах: Конспект лекцій для студентів базового напряму "Економіка і підприємництво". - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2000. - 68с.

2. Державна підтримка Українського експорту [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua

3. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 172 с.

4. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. Посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

5. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - К.: Вікар, 2003. - 262 с.

6. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. Посібник / За заг. Ред А.І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

7. Собкевич О. Пріоритети політики імпортозаміщення у стратегії модернізації промисловості України. Аналітична доповідь [Електронний ресурс] / О. Собкевич, А. Сухоруков. - Режим доступу: www.niss.gov.ua/public/File/2012_table/1011_dop.pdf

8. Бутенко Н.В. Диверсифікація виробництва: цілі та стратегії реалізації / Н.В. Бутенко // Економіка АПК. - 2003. - №7 - с. 109-114.

9. Собкевич О.В, Бєлашов Є.В. Щодо реалізації потенціалу машинобудівної галузі у стратегії імпортозаміщення. Аналітична записка [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.niss.gov.ua/articles/1110/

10. Структурна переорієнтація зовнішньої торгівлі у системі факторів економічного зростання: монографія / А.А. Мазаракі, Т.М. Мельник, В.В. Юхименко та ін.; за заг. ред. А.А. Мазаракі. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2-011. - 652 с.

11. Про транскордонне співробітництво: Закон України від 24 червня 2004 р. № 1861- ІV // Голос України. - 2004. - № 134. - С. 7. 276

12. Нагорна І. Транскордонне співробітництво як напрямок євроінтеграційних процесів в Україні / І. Нагорна // Теоретичні та прикладні питання державотворення. - К., 2007. - Вип. 2. - С. 6-10. 280

13. Сучасна регіональна політика і транскордонне співробітництво / В.І. Пила, О.С. Чмир, О.А. Гарасюк, Т.В. Терещенко. - Хмельницький: Видавництво ХУУП, 2006. - 412 с. 285

14. Герасимчук В., Шеламова І. Зниження енергоємності продукції - ключовий фактор реалізації економічного потенціалу машинобудівних підприємств України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: essuir.sumdu.edu.ua

15. Гур'єва І. В. Обґрунтування необхідності технічного переозброєння машинобудівних підприємств України на підставі оцінки рівня зносу, темпів оновлення та вибуття основних фондів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/

16. Климик Г.В. Проблеми вдосконалення механізму управління експортною діяльністю підприємств сільськогосподарського машинобудування / Г.В. Климик, С.В. Петрик [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.btsau.kiev.ua /ua/edition.php?read=831

17. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи / Під заг. ред.. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 308 с. - С. 192

18. Собкевич О., Шевченко А. Щодо державної політики підтримки експорту товарів машинобудівної промисловсті України [Електронний ресурс] / О. Собкевич, В. Савченко. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua

Размещено на Allbest.ru