Причини значних обсягів тіньової економіки в Україні та шляхи їх усунення: фіскальні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИЧИНИ ЗНАЧНИХ ОБСЯГІВ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ: ФІСКАЛЬНІ АСПЕКТИ

П.В. Пірникоза,

аспірант кафедри податків та фіскальної політики,

Тернопільський національний економічний університет

Проблема існування тіньової економіки в Україні сьогодні набуває особливої актуальності у зв'язку з обранням українським суспільством європейського вектору розвитку. Виконання поставленої цілі щодо вступу України в Європейський Союз можливе лише за умови скорочення обсягів тіньової економіки, так її рівень в розвинутих країнах значно менший ніж в нашій державі, це пов'язано з більшою довірою громадян таких країн до державних інститутів. Значний обіг тіньових капіталів руйнує систему економічних відносин в країні, виведення цих капіталів з «тіні» і є основним шляхом до оздоровлення вітчизняної економіки. Ухилення від оподаткування, що є наслідком девіантної поведінки платників податків, складає одну з найбільших часток тіньової економіки в Україні, саме тому у даній статті досліджено основні причини такої поведінки та можливі шляхи їх усунення у вітчизняних реаліях. Висвітлені думки вітчизняних та зарубіжних науковців та викладені власні висновки щодо даної тематики.

Ключові слова: тіньова економіка, рівень тіньової економіки, причини тіньової економіки, ухилення від оподаткування, девіантна поведінка, корупція, податкові гавані.

Постановка проблеми. Тіньова економіка властива будь-якій державі незалежно від рівня її соціально-економічного розвитку, його наявність є показником недовіри до фінансової політики уряду та неефективності національної економічної політики. На практиці, давно доведено, що існування тіньової економіки зумовлено існуванням державної форми організації суспільного життя, оскільки економічна діяльність держави в різних сферах ніколи не зможе задовольнити всіх суб'єктів господарювання країни.

Дане явище в Україні є одним з основних бар'єрів на шляху до європейської інтеграції, підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку, поліпшення рівня життя всередині країни. Наявність тіньової економіки свідчить про активність незаконної економічної діяльності в країні, високий рівень корупції в державному секторі, низький рівень правової та податкової моралі в суспільстві. У зв'язку з політичними змінами 2013-2016 років, вирішення даних проблем стає справжнім викликом для нашої держави. Тіньова економіка стала однією з найбільш гострих економічних та соціально-політичних проблем в Україні. В процесі розбудови нашої держави відбулось значне збільшення обсягів тіньової економіки, а також змінились її функції та соціально-економічні наслідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутність явища тіньової економіки, причини його виникнення та наслідки його існування висвітленні в роботах таких українських науковців, як В. Базилевич, А. Базилюк, З. Варналій, В. Засанський, А. Кізима, А. Крисоватий, І. Мазур, В. Нагребельний, В. Попович, В. Тацій та ін.. Значний внесок у дослідження даної проблематики зробили зарубіжні вчені-економісти, а саме: П. Гутман, Д. Кассел, Т. Корягіна, К. Монтенегро, С. Нікітін, Е. Файг, Ф. Шнайдер та ін..

Не зважаючи на значну кількість праць та ґрунтовних досліджень, таке складне явище як тіньова економіка потребує постійного моніторингу зі сторони науковців.

Метою дослідження є пояснення причин та висвітлення наслідків значних обсягів тіньової економіки саме в українських реаліях.

Виклад основного матеріалу. Левову частку тіньової економіки в Україні спричиняє ухилення від оподаткування, що є наслідком девіантної поведінки платників податків. Девіантна поведінка являє собою систему вчинків особистості, що відхиляються від загальноприйнятої норми (норми психічного здоров'я, права, культури, моралі тощо) [1]. Хоча наслідки такого відхилення можуть бути як негативними, так і позитивними, проте в контексті сплати податків девіантну поведінку завжди ототожнюють з ухиленням від оподаткування.

Вперше пояснення природи девіації було висвітлено в теорії аномії, яка була розроблена Е. Дюркгеймом, згідно якої, дане явище є характерним для періоду кризи, в час коли відбувається занепад загальноприйнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів та відбувається соціальна дезорганізація суспільства [2].

В основі девіантної поведінки суб'єктів господарювання лежать деформованість соціальних відносин, розбіжність між бажаннями індивіда й вимогами суспільства, нерівномірність розмірів сплати податків платниками і одержаних взамін суспільних благ.

Зростання масштабів девіантної поведінки економічних суб'єктів призводить до порушень у податковій системі, оскільки ухилення деякими платниками від виконання податкових зобов'язань, у той час як іншими вони виконуються у повній мірі, деформує економічні процеси, а також зменшує величину податкових надходжень. Все це руйнує поняття соціальної справедливості у суспільстві, саме тому одним із основних завдань є запобігання та протидія суспільно небезпечним, девіантним проявам поведінки податкоплатників [2].

Формування вітчизняної податкової системи відбувається у досить складний для української економіки період, протягом якого завжди присутні кризові явища в усіх сферах суспільного життя. Значні масштаби тіньової економіки в нашій державі обумовлюють необхідність дослідження проблеми ухилення від оподаткування, яка є основним фіскальним аспектом функціонування економічних суб'єктів у тіньовому секторі. На сьогодні, несплата податків стала нормою поведінки більшості суб'єктів господарювання, оскільки, ухиляючись, вони зберігають додаткові кошти для ведення бізнесу та неформального вирішення нагальних соціальних та виробничих проблем, які існують у вітчизняних економічних реаліях завдяки розквіту корупції та нерозвинутості демократичних інститутів. Отже, дана проблема породжена протиріччям інтересів платників податків та держави. З точки зору суб'єктів господарювання податки негативно впливають на показники ефективності господарської діяльності, саме тому вони намагаються звести до мінімуму податкові платежі. Органи державної влади, в свою чергу, навпаки прагнуть максимізувати податкові надходження, оскільки від їхніх розмірів залежить можливість виконання державою покладених на неї функцій. Зважаючи на вищезазначене, виникає необхідність у визначенні причин девіантної поведінки економічних суб'єктів, які функціонують в тіні, а отже і не сплачують податки для гармонізації їх інтересів з державними [3, с. 169].

П. М. Годме здійснив найвдалішу класифікацію причин ухилення від сплати податків, виділивши чотири основні групи [4, с. 399]:

1) моральні;

2) політичні;

3) економічні;

4) технічні.

Моральні причини: Полягають у тому, що бажання уникнути сплати податків є природною реакцією людини на будь-які фіскальні заходи держави. Це пов'язано з тим, що безпосередня сплата податку не приносить конкретного блага чи послуги для платника, більше того відсутність еквівалентності між сплаченими до бюджету платежами та спожитими суспільними послугами зумовлює відсутність моральної вини у суб'єкта господарювання за несплату. Практично доведено, що платник податку завжди відчуватиме менше моральної провини за вкрадені кошти з бюджету, ніж з «карману свого сусіда» [4].

Ще одним фактором, який впливає на поведінку платників є фактор корупції, так як вона практично завжди трапляється у вищих ешелонах влади. Оскільки державні кошти часто використовуються не за належним призначенням, а на потреби окремих суб'єктів влади, то підприємці не відчувають ніякої моральної відповідальності за несплату податків.

Політичні: Такі причини приховування доходів з'являються, коли в державі присутнє лобіювання інтересів окремих платників податків без економічних на те причин зі сторони органів державної влади. В такому випадку, суб'єкти господарювання, інтереси яких ставляться нижче при проведенні державної політики, шукають спосіб захистити себе від несправедливості й досить часто це виявляється у приховуванні власних доходів для зменшення податкових втрат.

Економічні: Перехід суб'єкта господарювання у тіньовий сектор зазвичай відбувається через його бажання до збільшення власного прибутку. До цього може спонукати нерівномірність доходів, соціальна несправедливість, постійні кризові явища в економіці країни. Все це сприяє економічним причинам ухилення від сплати податків, серед яких: надмірний податковий тягар, низький рівень наданих державою соціальних послуг та ін..

Технічні: Найважливішою технічною причиною перебування економічних суб'єктів в тіні є недосконалість, складність, нестабільність та суперечливість законодавства. Під недосконалістю законодавства розуміється велика кількість прогалин та шпарин, користуючись якими суб'єкти господарювання мають можливість здійснювати тіньову діяльність. Чим більше існує таких прогалин, тим більша привабливість для того щоб ними скористатися. Нестабільність податкового законодавства характеризується великою кількістю змін до законів. На практиці такі зміни часто приймаються спонтанно (часом порушуючи терміни встановлені існуючим законодавством), недостатньо обдумано та проаналізовано, що призводить до масового обурення підприємців, адже встигнути за всіма нововведеннями - досить важко, а відсутність знання щодо їх існування як наслідок перетворюється у додаткові непередбачувані витрати у вигляді штрафних санкцій.

На думку автора даної статті, можна виділити декілька основних чинників, які завжди підживлюють тіньову економіку в Україні (рис. 1). Без їх руйнування, подолання даного негативного явища неможливе.

Рис. 1. Основні чинники, які підживлюють тіньову економіку в Україні

Отже основоположним чинником є корупція, яка завжди була актуальною проблемою для нашої держави. Корупція (лат. corruptio -- підкуп, хабар) -- неправомірна діяльність у сфері політики та державного управління, яка полягає у використанні посадовими особами доручених їм прав та владних можливостей для особистого збагачення [5]. Так, вона несе в собі ряд негативних наслідків, які сприяють збільшенню обсягів тіньової економіки в країні:

1) надані чиновнику в якості хабара кошти уже самі по собі є тіньовими, оскільки не підпадають під державний облік;

2) деформуються конкурентні механізми ринку, адже у виграші досить часто залишаються не найбільш конкурентоспроможні підприємства, а ті, які завдяки хабару отримали переваги. Суб'єкти господарювання, які залишаються в програші часто переходять в «тінь»;

3) багато тіньових схем є досить відомими вітчизняним контролюючим органам і можуть бути з легкістю виявлені, проте завдяки корумпованій складовій так і залишаються нерозкритими;

4) зменшується кількість ефективних приватних власників, особливо через порушення під час приватизації, які і в майбутньому отримуватимуть свої прибутки завдяки тіньовим та корупційним схемам;

5) відмивання бюджетних коштів за допомогою корупційних схем також підриває довіру суб'єкті господарювання до державних органів, саме тому вони намагаються захистити свої інтереси, ухиляючись від оподаткування.

Ефективним шляхом подолання корупції може стати проведення антикорупційну реформи. Створення Антикорупційного бюро - це лише перший крок на шляху до зниження рівня корупції. Наступним кроком повинно стати покращення ІТ-інфраструктури в контролюючих органах для мінімізації контакту платника податків з чиновником. Впровадження нових інформаційних системи значно б знизило рівень корупції. Також доцільно було би посилення відповідальності за корупційні дії, а також впровадження законодавчого забезпечення системи спеціалізованих заходів профілактики корупції. Проте всі ці заходи будуть, на сьогодні, неефективними, якщо не буде здійснено підняття рівня заробітних плат працівників державних органів, адже за існуючого рівня оплати праці у робітників немає іншого виходу, аніж брати хабарі. Оскільки бюджетні ресурси обмежені, то на думку автора цієї статті, збільшення заробітних плат можливе за рахунок збереження фонду оплати праці при скороченні працюючих. У зв'язку з цим пропонується проведення перевірки кваліфікації працівників державних органів та поступове їх скорочення. Також доцільно було б ліквідувати велику кількість неефективних та ресурсовитратних установ державної та комунальної власності, працівники яких отримують заробітну плату з бюджету. Такі зміни дозволили б не лише за рахунок заощаджень підвищити заробітну плату державних службовців в майбутньому, але й залишити в державному секторі найбільш кваліфікованих працівників.

Також необхідно відзначити необхідність реформування системи регулювання економіки, так замість існуючої слід запровадити нову, з новою структурою та принципами. Зміни повинні зазнати державні органи та регуляторні акти, які сприяють надмірній бюрократизації.

Підвищення ефективності роботи органів влади та поліпшення законодавчого забезпечення підприємницької діяльності сприятиме значному зниженню стимулів до діяльності в «тіні», а також поліпшить державний контроль за тіньовими операціями.

Другим чинником, який завжди стимулював зростання тіньової діяльності в Україні було надмірне податкове навантаження на фонд оплати праці.

Таблиця 1. Показники податкового навантаження в Україні за 2010-2014 рр.

Аналізуючи відповідну таблицю слід звернути увагу, що рівень загального податкового навантаження в період з 2010 до 2014 рр. зріс на 2,3% (з 32,7% до 35%). Також привертає увагу до себе різке збільшення даного рівня у 2011-2012 рр., що зумовлено зростанням податкових надходжень внаслідок прийняття Податкового Кодексу України. Надалі даний показник знизився до 35%, що пов'язано із діяльністю держави щодо реформування ПКУ. Також слід відзначити, що податкове навантаження на працю протягом аналізованого періоду збільшилось на 0,5% і сягну 11,5%. Отже згідно вищенаведеної статистичної інформації можна відзначити, що податкове навантаження на працю займає близько 1/3 загального податкового навантаження.

Важливою передумовою детінізації ринку праці є реформування пенсійного забезпечення, адже відрахування до пенсійного фонду в проаналізований період (розмір ставок від 33,2% до 49,7%) були занадто високими на фоні низького рівня пенсійного забезпечення [8]. Слід зазначити, що в період 2015-2016 рр. український уряд неодноразово реформував ставки ЄСВ. Так в 2015 році були спроби введення понижуючого коефіцієнта, який застосовувався до ставки при виконанні певних умов, а вже в 2016 році - була проведена податкова реформа згідно якої ставка ЄСВ знизилася до 22%. Таке зниження в комплексі з поступовим щорічним посиленням відповідальності за порушення трудових відносин, зокрема неукладення трудового договору з найманим працівником, а також за ухилення від сплати податків та страхових внесків, в довгостроковій перспективі може стати серйозним стимулом для детінізації заробітних плат. Проте це також несе досить серйозні ризики, адже виведення значного фонду оплати праці з тіні займе декілька років, протягом яких існуватиме значний обсяг дефіциту Пенсійного Фонду. Саме тому доцільніше було б запровадити поступове зниження ставки ЄСВ.

Також Україні в майбутньому слід розглянути можливість часткової або повної заміни неефективної вітчизняної пенсійної системи, побудованої на радянських принципах, на систему приватного пенсійного забезпечення.

Третім чинником є низький рівень податкової культури платників податків. Антифіскальна поведінка є досить розповсюдженою в нашій державі, а також виправданим значною частиною населенням явищем. Так існує зворотна залежність між рівнем податкової сумлінності та рівнем розвитку тіньових процесів в країні.

Для підвищення рівня податкової культури платників податків необхідно [9]:

1) провести ребрединг Державної фіскальної служби;

2) впровадити системне інформування населення про роботу фіскальних органів, та популяризація їх діяльності;

3) провести стимулювання добровільної сплати податків за допомогою економічних, психологічних та адміністративних методів;

4) підвищення рівня оперативного реагування фіскальних органів на критику;

5) поширення інформаційно-сервісних послуг шляхом використання Інтернет технологій;

6) робота на випередження, тобто відповідати на запитання ще до того, як ці запитання сформульовано.

Четвертим чинником тінізації економіки України є недосконалість та нестабільність вітчизняного податкового законодавства. Технічна складність та мінливість вітчизняного законодавства значно ускладнює практику податкового контролю, більше того вона ніби підштовхує суб'єктів господарювання до порушень, адже не всі підприємці (особливо в гуманітарній та творчій сфері) можуть вивчити тонкощі вітчизняної податкової системи та процесу адміністрування податків, що призводить до значної кількості помилок при декларуванні й сплаті, а як наслідок до штрафних санкцій, витрати ж на податкового консультанта для підприємців - не вигідні, адже, у зв'язку з наявністю корупції в нашій державі, є значно простіші способи вирішення даної проблеми.

Надмірна частота та непередбачуваність змін у податковому законодавстві не дозволяє суб'єктам господарювання вибудувати власну стратегію розвитку, яка була б сумісною з державною податковою політикою, а також сприяє збільшенню кількості помилок економічних суб'єктів при нарахуванні та сплаті податків та зборів. Більше того необхідність ознайомлення з постійними змінами відволікають підприємця від його основної діяльності, що знижує рентабельність та ефективність ведення бізнесу.

Раптові та ретельно непродумані податкові реформи досить часто виявляються неефективними та створюють велику кількість лазівок для ухилення від оподаткування, що ж звичайно не можна зарахувати до позитивних наслідків. В більшості такі реформи породжують необхідність у їх подальшому реформування, що сприяє нестабільності законодавства.

Для вирішення даної проблеми, на нашу думку, державі необхідно просто дотримуватися прописаних же нею норм, які передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Більше того, кожна податкова реформа повинна бути чітко продуманою і обговореною, саме тому існує необхідність у гучному її анонсуванні в засобах масової інформації. Це б дозволило не лише удосконалити податкове законодавство, шляхом попередження можливих неточностей, утворенню податкових «лазівок», але й дозволило б забезпечити готовність платників податків до нових умов оподаткування.

В контексті даної проблеми можливим є використання зарубіжного досвіду. Так вітчизняні податкові норми повинні мати ретроспективний характер, тобто надання їм зворотної сили. У разі виявлення податкових «лазівок», які дозволяють ухилятися від оподаткування, державні органи заздалегідь повинні повідомляти платників податків за допомогою опублікування прес-релізів про можливі зміни у податковому законодавстві. Подібна практика б дозволила істотно скоротити число суб'єктів господарювання, які бажали б ризикнути і скористатися відповідною «лазівкою» для ухилення від сплати податків.

Досить розпоширеним серед українських олігархів способом приховування власних доходів є використання офшорних зон, що для Державного Бюджету означає недоотримання значної кількості фінансових ресурсів. І хоча вітчизняним законодавством передбачені певні механізми протидії мінімізації податкових зобов'язань з використанням офшорних зон, так у ПКУ нерезидент, що має офшорний статус, визначається як нерезидент, розташований на території офшорної зони відповідно до переліку офшорних зон, встановленого КМУ [10]. Проте в цей список входять лише класичні податкові гавані, і він не включає найбільш використовувані вітчизняними бізнесменами офшорні зони, такі як Кіпр чи Панама. Виходячи з цього перелік офшорних зон КМУ повинен бути розширеним, необхідно знайти шлях до включення туди Кіпру (попередні спроби уряду включити Кіпр виявилися невдалими, оскільки Кіпр є членом Європейського Союзу, яка формально не може вважатися офшорною зоною, а податкове законодавство Кіпру гармонізоване зі стандартами ОЕСР та не передбачає офшорних режимів для діяльності нерезидентів).

Отже, для подолання проблеми тінізації економіки, пов'язаної з офшорними зонами слід виокремити ряд шляхів [11]:

- розвиток продуктивної нормативно-правової бази стосовно діяльності офшорних зон;

- посилення регулюючих і контролюючих заходів стосовно офшорного бізнесу; економіка конкурентоспроможність корупція законодавчий

- оптимізація податкового навантаження залежно від певного стану діяльності ринку;

- посилення співпраці з міжнародними організаціями з метою гармонізації національного законодавства.

Також в країні повинні впроваджуватися чіткі заходи щодо контролю та моніторингу офшорного бізнесу, повинні запроваджуватися серйозні санкції для компаній, які користуються послугами податкових гаваней для приховування незаконно отриманих прибутків. На державному рівні, найефективнішим способом боротьби з країнами-офшорами є співпраця з міжнародними фінансовими організаціями та з іншими, зацікавленими в подоланні офшорів, країнами [12].

Зниження рівня тіньової економіки в Україні можливе лише за умов комплексного подолання зазначених вище чинників, які стимулюють тіньову діяльність. Руйнування одного чи двох з них не приведе до значних результатів у боротьбі з відповідним негативним явищем.

Проте існує всезагальний чинник існування тіньової економіки в Україні, поточних рецептів для подолання якого просто не існує. Йде мова про історичний розвиток України як держави. Так передумови тінізації економічних відносин в сучасній Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. У соціалістичних країнах того часу значне зростання обсягів тіньової економіки відбувалося внаслідок недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою. Американський науковець М. Ослон надав влучне пояснення одній з основних причин значної тінізації соціалістичної економіки: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені у розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто у його збереженні» [13].

При переході до ринкових відносин тіньова економіка спочатку зменшилася у своїх масштабах, що можна пояснити набуттям економічної свободи суб'єктами господарювання, проте згодом отримала галопуючий розвиток, це було пов'язано з недосконалістю тодішнього законодавства, корупцією у вищих ешелонах влади, безперешкодним розкраданням державного майна, а також незаконною його приватизацією. Слід відзначити, що в 90-ті рр. успішні підприємці, які лише починали створювати власний бізнес, зазнали значних утисків як зі сторони колишньої радянської бюрократії, яка отримала відповідні посади й в новонародженій Україні, так і від бандитських угрупувань. Найбільш прибуткові сфери бізнесу були силоміць відібрані, таким чином в державі створилась така ситуація, коли ефективно працюючі підприємства переходили до рук некомпетентних в бізнесових справах людей, що значно пригальмувало розвиток вітчизняної економіки й сприяло подальшій її тінізації.

Вплив на тіньову економіку відповідного чинника може бути змінено лише з плином часу та лише за умов ефективного комплексного викорінення попередньо згаданих чотирьох чинників.

Література

1. Кон И. С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. -- М.: Просвещение, 1989. -- 255 с.

2. Іванов Ю. Б. Податковий менеджмент: Підручник / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В.В. Карпова. - К.: Знання, 2008. - 525 с.

3. Заклекта-Берестовечко О. Причини ухилення від оподаткування та шляхи їхнього усунення [Текст] / Олена Заклекта-Берестовенко, Тетяна Стаднік // Наука молода. Збірник наукових праць молодих вчених Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки. - 2011. - Вип. 15-16. - С. 169-173.

4. Годме П.М. Фінансове право-М.: Прогресс, 1978. - С. 399-406.

5. Степанюк В. “Українська” корупція є системною [Електронний ресурс]/ В. Степанюк В. // Інформаційно-аналітичний портал.

6. Офіційний сайт Державної казначейської служби України

7. Офіційний сайт Пенсійного фонду України

8. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [Електронний ресурс]: редакції від 19.04.2014 р. та від 07.01.2016 р.

9. Мошняга Б. Б. Податкова культура України: проблеми та напрямки розвитку / Б. Б. Мошняга, Л. І. Круліковська

10. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: Кодекс України від 4березня 2015 р. № 2755-VI.

11. Манзюк О. О. Негативні наслідки діяльності офшорних зон та шляхи їх подолання в Україні / О. О. Манзюк // Європейський вектор економічного розвитку. - 2013. - № 2. - С. 172-178.

12. Полотенко Д. В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки / Д. В. Полотенко // Фінанси України. - 2010. - № 11. - С. 18-25.

13. Варналій З. С. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації [Текст]: монографія / З. С. Варналій, А. Я. Гончарук, Я. А. Жаліло [та ін.] ; за ред. З. С. Варналія. - К.: НІСД, 2006. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru