Аналіз зовнішньоекономічної діяльності організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

зовнішньоекономічний організаційний управління

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. Зовнішньоекономічна діяльність стає усе більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації нашої країни. Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, що не була б пов'язаною зі сферою зовнішньоекономічної діяльності.

На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічна діяльність впливала на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.

Зовнішньоекономічна діяльність є одним із найважливіших напрямків розвитку підприємництва. Завдяки їй забезпечується покриття потреб країн світового співтовариства у сировині, матеріалах, паливі, енергоносіях, машинах, обладнанні та устаткуванні, товарах широкого вжитку, послугах. Разом з тим зовнішньоекономічна діяльність є суттєвим джерелом валютних надходжень до державного бюджету. В умовах переходу до ринку зовнішньоекономічна діяльність виступає невід'ємним напрямом підприємництва багатьох великих, середніх та малих фірм, які функціонують у промисловості, сільському господарстві, будівництві, зв'язку, на транспорті, у фінансовій сфері тощо.

1. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності підприємств

1.1 Сутність, завдання та основні принципи зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму [8, с. 19].

Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання, які, в свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території України; міжнародні об'єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах;

Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

Загальна характеристика зовнішньо економічної діяльності включає розгляд і обґрунтування співіснування різних форм та видів зовнішньоекономічних операцій, визначення змісту й особливостей укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також виконання зобов'язань, що виникають з фінансово-кредитних відносин на зовнішньому ринку. Неможливо надати детальну характеристику будь-якій зовнішньоекономічній операції без визначення її ефективності для вітчизняного підприємства, яке її здійснює. Засобами ж, які допомагають визначитися із оцінкою (чи то позитивною, чи то негативною), є маркетингові важелі та прийоми, впровадження яких для аналізу поточної ситуації на зовнішньому ринку дає можливість застосовувати ефективні управлінські рішення й опрацьовувати комплекс заходів, які можуть стати вирішальними при формуванні позитивного іміджу як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому ринку.

Отже, саме при дотриманні такої послідовності при характеристиці зовнішньоекономічної діяльності, знаючи аргументи, що свідчать на користь здійснюваних на підприємстві зовнішньоекономічних операцій, та недоліки і вади, з якими підприємству слід боротися, стає можливим звернення саме до тих органів і засобів регулювання, які сприятимуть швидкому та ефективному розв'язанню будь-якої проблеми в зовнішньоекономічній сфері [25, с. 47].

Структурна ознака класифікації зовнішньоекономічних зв'язків (рис. 1.2) визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мету зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:

- зовнішньоторговельні;

- фінансові;

- виробничі;

- інвестиційні.

Значне місце в зовнішньоекономічній діяльності посідають зовнішньоторговельні операції, які характеризуються великим розмаїттям, оскільки вони здійснюються за трьома абсолютно різними напрямками: товарним, наданням послуг та обміном продуктами інтелектуальної власності. Це дає підстави зазначити, що саме цей вид здійснення зовнішньоекономічної діяльності є найбільш перспективним для подальшого розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність багатономенклатурна: вона об'єднує, здавалося б, на перший погляд, несумісні операції, які можна здійснювати і на локальному рівні, не виходячи за межі національних відносин усіх суб'єктів господарювання. Так, консалтингові, туристичні послуги, інжинірингові, реінжинірингові, транспортні операції цілком можливо здійснювати в межах конкретного підприємства (фірми). Але поширення їх і на зовнішньоекономічну сферу дозволяє підвищити загальну ефективність функціонування вітчизняних підприємств в умовах трансформації економіки України в ринкову.

В умовах ринкової економіки держава має виконувати певні функції, які компенсують так звані «відмови ринку», тобто регулювати ті сфери господарського життя, у яких ринок є безсилим. Для виконання таких функцій держава здійснює економічну політику із забезпечення країни суспільними благами, з підтримки досконалої конкуренції та боротьби з монополізмом, регулювання зовнішньоекономічного сектору та ін. [41, с. 60].

Зовнішньоекономічна політика є частиною економічної політики, яка у свою чергу є складовою політики держави взагалі її цілі мають бути сумісними з цілями економічної політик та політики взагалі. Так само зовнішньоекономічні заходи мають бути сумісними із загальним політико-економічним та суспільно-політичним ладом у суспільстві. Певні зовнішньоекономічні цілі можуть розглядатися тільки як засіб або проміжна мета для досягнення стратегічної загальноекономічної або загальнополітичної цілі.

Під зовнішньоекономічною політикою розуміють політичне оформлення міжнародних економічних зв'язків країни. При цьому міжнародні економічні відносини охоплюють всі економічні операції, які здійснюються між господарськими суб'єктами країни та їх іноземними партнерами (зокрема імпорт та експорт товарів, капіталу, послуг, а також транскордонний рух робочої сили та грошей).

Основою зовнішньоекономічної політики є теорія міжнародної економіки, яка займається визначенням основ зовнішньоекономічних операцій та досліджує їх вплив на господарські події в країні і за кордоном. Одержані при цьому знання є основою для формулювання цілей та прийняття рішень для ефективної зовнішньоекономічної політики.

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною неізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

— забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

— стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України до системи світового поділу праці та її зближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн [11, с. 27].

Цей самий Закон визначає суб'єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції;

недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та ін.), в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її владних органів, місцеві органи влади й управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських тощо;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України [16, с. 72].

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

1.2 Особливості організації та структури зовнішньоекономічної діяльності

Організація зовнішньоекономічної діяльності - це дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як кон'юнктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д. [3, с. 41]

Тому, для ефективного управління ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово «структура» означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби, органи.

Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, а структура управління - побудову системи, яка управляє, при цьому організаційна структура підприємства - відображає побудову і взаємозв'язок обох даних систем.

Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД.

Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутрі фірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією зовнішньоекономічної діяльності як її складової. Прийнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру - конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга «середовище - стратегія - структура» взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми [6, с. 18].

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максимізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління зовнішньоекономічної діяльності, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Перед підприємствами - суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання:

1. Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління?

2. Як керувати нею, щоб досягти поставленої мети? На формування організаційної структури управління зовнішньоекономічної діяльності значний вплив здійснюють такі фактори: (розмір фірми; значення і характер зарубіжної діяльності; ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається; характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції; специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін).

Організаційні форми управління зовнішньоекономічної діяльності на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси.

На виробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічний апарат в даний час існує в основному в двох формах:

1. Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління.

2. Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ).

Відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурним підрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні зовнішньоекономічної діяльності як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т.д. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практиці зустрічаються й інші варіанти) [3, с. 43].

Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і формується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолює начальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів).

На практиці організаційна структура управління ЗЕД підприємства може бути побудована трохи інакше.

Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображених в уставі.

Основними завданнями ЗТФ, як правило, являються:

1. Планування, організація і регулювання зовнішньоторгових угод.

2. Збільшення об'єму експорту і вдосконалення його структури.

3. Підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегії підприємства.

4. Підвищення конкурентоздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості.

5. Вивчення кон'юнктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентоздатності товарів.

6. Вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін.

7. Організація післяпродажного обслуговування за кордоном.

8. здійснення рекламних заходів з метою розширення експорту.

9. Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.

10. Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції.

11. Участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, «ноу-хау».

12. Участь в здійсненні протокольних заходів і т.д.

Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, визначає її функції і організаційну структуру управління.

Директор ЗТФ, як правило, підлягає директору підприємства чи його заступнику по зовнішньоекономічних зв'язках [6, с. 20].

Основними функціональними підрозділами ЗТФ являється маркетингова і оперативно-комерційна служба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.

В міру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюють комерційні й допоміжні підрозділи, може бути централізоване шляхом створення спеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюро переказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи комерційних розрахунків та ін. [5, с. 34]

Для того, щоб визначити чи варто створювати ЗТФ в складі підприємства-суб'єкта ЗЕД необхідно співставити затрати підприємства при відсутності власної такої фірми і витрати на її утримання. При цьому треба мати на увазі, що ефект діяльності ЗТФ буде видно тільки після 1-2 років її роботи.

Значними темпами в останні роки розвиваються підприємства, що займаються виготовленням засобів виробництва, хімічних добрив, комбікормів. У нових економічних умовах господарювання вони мають значний потенціал ефективного здійснення експортно-імпортних операцій. Тому вивчення та планомірна організація структури зовнішньоекономічної діяльності таких підприємств є важливим кроком на сучасному етапі.



2. Аналіз фінансово-економічного стану та передумов розвитку зовнішньоекономічної діяльності ПП «Старокостянтинів Агро»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПП «Старокостянтинів Агро»

Приватне підприємство «Старокостянтинів Агро» (скорочена назва ПП «Старокостянтинів Агро») являється сільськогосподарським (фермерським) господарством, воно створене та діє на основі господарського кодексу України та керується у своїй діяльності Законом України «Про господарські товариства», а також на підставі Установчого договору від 24 травня 2003 року.

Заснування ПП «Старокостянтинів Агро» та його діяльність регулюються чинним законодавством України. Дане господарство у своїй діяльності керується законами України, Статутом з усіма можливими подальшими змінами та локальними нормативними актами, що видаються господарством для забезпечення своєї діяльності. Установчий договір підприємства є невід'ємною частиною Статуту. Господарство знаходиться в Черкаській обл. Тальнівському районі с. Старокостянтинів Агро, вул. Перемоги 4а.

ПП «Старокостянтинів Агро» створене у травні 2003 року на невизначений період часу і продовжує свою діяльність до моменту припинення його діяльності (ліквідації або реорганізації) у відповідності до Статуту та чинного законодавства України. Засновником є Баранюк В.О.

Підприємство є юридичною особою, створеною у формі сільськогосподарського (фермерського) господарства у відповідності до законодавства України.

ПП «Старокостянтинів Агро» може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у видах та формах, що прямо не заборонені чинним законодавством України. Воно може створювати дочірні підприємства, філії та представництва як в Україні, так і за її межами, а також набувати у своє володіння землю, інше нерухоме майно та цінні папери інших юридичних осіб згідно з законодавством України.

ПП «Старокостянтинів Агро» має свій баланс, банківські рахунки, включаючи рахунки в іноземній валюті, круглу печатку, штампи, та інші реквізити юридичної особи. Підприємство має право від свого імені укладати договори, контракти та інші угоди, набувати майнових та інших прав, нести зобов'язання.

ПП «Старокостянтинів Агро» створене для здійснення господарської і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Для досягнення цілей діяльності підприємство здійснює такі види діяльності:

- вирощування, збирання, транспортування, зберігання, закупівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

- рослинництво та бджільництво;

- виробництво та реалізація споживчих товарів та продуктів харчування;

- рибальство та рибопереробка;

- автосервіс.

На підприємстві найбільшу питому вагу займають кваліфіковані робітники сільського господарства 69% або 25 чоловік, фахівці, технічні службовці та працівники побуту становлять 7% або по 4 особи, кваліфікованих робітників з інструментом на підприємстві 3 особи або 8%, керівник на підприємстві один.

На сьогоднішній день підприємство інтенсивно нарощує свої виробничі потужності, що в подальшому буде вимагати збільшення чисельності працюючих основної діяльності, тому вартим буде зазначити, що при виробничій необхідності підприємство має можливість маневрувати управлінськими та трудовими кадрами, що мають спеціальну підготовку.



2.2 Показники ефективності та оцінка розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Розрахунок економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Під результатами розуміють грошову, вартісну оцінку отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг та ін. Під витратами розуміють грошову вартісну оцінку виробничих ресурсів, які залучилися до господарського обігу: вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов'язкові відрахування в різні державні фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена.

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробленні планів експорту та імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу.

Усю систему показників зовнішньоекономічної діяльності підприємства, організації, фірми можна розподілити на 2 групи:

1 група. Абсолютні показники:

- обсяг експорту;

- обсяг імпорту;

- обсяг накладних витрат на експорт/імпорт;

- середній залишок коштів;

- кількість отриманих рекламацій;

- сума рекламацій;

- кількість задоволених рекламацій;

- перевага покупцями торговельної марки фірми;

- обсяг експорту нових товарів;

2 група. Відносні показники:

а) індекси динаміки:

б) коефіцієнти виконання зобов'язань з експорту та імпорту:

в) середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції;

г) коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій.

Протягом 2012-2013 років підприємство займалося експортом сільськогосподарської продукції, зокрема відбувався продаж зернових культур до країн СНГ (Росія, Білорусь). Обсяги експорту були незначними по причині пробних поставок та високої вартості тарифів митного обслуговування. Також підприємство проводило імпортні операції, тобто відбувалася закупівля мінеральних добрив із Польщі.

Проведемо аналіз абсолютних та відносних показників ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства (табл. 2.2.1, рис2.2.1).

Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД фірми в аналізованому періоді склала 12%, негативним є те, що на кінець 2013 р. вона зменшилася на 41%, це свідчить про зменшення обсягів зовнішньоекономічних операцій майже в двічі.

Ефективність ЗЕД зменшилася за рахунок того, що прибуток від експортно-імпортних операцій був меншим в порівнянні з 2012 р. на 4,04 тис. грн. або на 33,9%, а витрати експортно-імпортні зросли на 4,5 тис. грн.

Аналіз абсолютних та відносних показників ефективності зовнішньоекономічної діяльності ПП «Старокостянтинів Агро» за 2012-2013 рр.

Показник	Од. виміру	2012 р.	2013 р.	Відхилення
				Абсолютне	Відносне%
Ефективність ЗЕД	%	20,14	11,88	-8,26	-41,01
Прибуток від експортно-імпортних операцій	Тис.грн	11,9	7,85	-4,04	-33,9
Експортно-імпортні витрати	Тис.грн	59,1	66,14	7,04	10,65
Прибуток від експорту	Тис.грн	15,0	12,0	3,0	-15,0
Прибуток від імпорту	Тис.грн	6,9	5,85	1,05	-17,85
Витрати на експорт	Тис.грн	45,0	50,0	5,0	11,1
Витрати на імпорт	Тис.грн	14,1	16,14	2,5	12,7
Виручка від експорту	Тис.грн	50,0	52,0	2,0	3,8
Виручка від імпорту	Тис.грн	21,0	22,0	1,0	4,5
Виробнича собівартість	Тис.грн	40,0	45,0	5,0	11,1
Поза виробничі витрати	Тис.грн	5,0	5,0	-	-
Середня ціна імпорту	Тис.грн	0,15	0,1	-0,05	-5,0
Кількість імпорту	т	2000	2200	200	14,3
Контрактна вартість сировини	Тис.грн	12,0	14,0	2,0	14,3
Накладні витрати	Тис.грн	2,0	2,05	0,5	2,4
Мито і митні збори	Тис.грн	0,7	0,65	-0,5	-7,7
Транспортні витрати	Тис.грн	1,1	0,95	-0,15	-15,8
Вантажно-розвантажувальні витрати	Тис.грн	0,5	0,5	-	-
Складські витрати	Тис.грн	0,1	0,25	0,15	60

Порівняння експортно-імпортних прибутку та витрат ПП «Старокостянтинів Агро» за 2012-2013 рр.

Як видно із рис., збільшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зростання витрат на експорт на 5 тис. грн. та витрат на імпорт на 2 тис. грн.

Проаналізувавши ЗЕД можна сказати що не зважаючи на певний спад обсягу експортно-імпортних операцій, підприємство має стійке становище на ЗЕ фоні і має перспективи розвитку, але необхідно звернути увагу на взаємозв'язок між ЗЕД і діяльність підприємства в цілому. Особливу увагу необхідно звернути увагу на величину готової продукції та запасів на складі, та необхідність застосування більш ефективнішої збутової політики ПП «Старокостянтинів Агро».

Важливим етапом аналізу шляхів підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства має стати визначення кола країн, які є потенційно привабливими з точки зору проникнення на їхні ринки. При цьому необхідно ретельно проаналізувати стан середовища міжнародного маркетингу, який включає в себе вивчення системи міжнародної торгівлі, економічного середовища кожної з країн та їхнього політико-правового та культурного середовища. Підприємству, яке вирішило вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги існування безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі як у країні, на ринок якої воно збирається вийти, так і у своїй власній. До таких обмежень належать: митні тарифи (фіскальні та протекціоністські), валютний контроль з боку держави, ряд нетарифних бар'єрів (системи національних стандартів безпеки, якості тощо).

Результатом вивчення середовища міжнародного маркетингу є інформація, аналіз якої дає змогу прийняти рішення про принципову доцільність (або недоцільність) виходу підприємства на зарубіжний ринок. В сучасних умовах оптимальним рішенням вважається вихід українського підприємства на ринки країн так званого ближнього зарубіжжя. З усіх держав пострадянського простору російський ринок здається найпривабливішим, адже його потенційна місткість значно більша за місткість українського, платоспроможний попит у Росії вищий.

За останні роки в ПП «Старокостянтинів Агро», як по імпорту, так і по експорту, спостерігається стала тенденція зменшення обсягів торгівлі з країнами СНД (Росія, Білорусь).

Основною перешкодою для налагодження сталого експорту на ринки країн-членів СНД, є те, що продукція підприємства на сьогоднішній день не користуються попитом на ринку Білорусії. Причиною є те, що уряд Білорусії проводить політику захисту вітчизняного виробника. Напевно необхідно зазначити, що в ПП «Старокостянтинів Агро» на початку 2011 року були вкладені великі російські інвестиції. Приплив російського капіталу повинен позитивно вплинути на зовнішньоторговельну орієнтацію підприємства.

Також підприємству доцільним було б проводити операції по реалізації зерна на експорт не з білоруськими партнерами, а із німецькими, адже досвід співпраці із Німеччиною у сфері реалізації сільськогосподарських культур мають кілька підприємств Тальнівського району, така співпраця відбувалася плідно і взаємовигідно. Тому далі розглянемо привабливість ринку Росії та Німеччини для ПП «Старокостянтинів Агро».

Аналіз привабливості ринку Росії для проведення зовнішньоекономічної діяльності ПП «Старокостянтинів Агро»

№ п/п	Привабливість ринку шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мі ? Gі
		Дуже погано 0…….20	Погано 21….40	Задовільно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вага значення (Gі)
1.	Обсяг ринку					90	0,175	15,75
2.	Ріст ринку				72		0,175	12,6
3.	Структура споживачів			60			0,05	3
4.	Діапазон цін					90	0,15	13,5
5.	Купівельна спроможність			60			0,05	3
6.	Доступність ринку					100	0,15	15
7.	Інтенсивність конкуренції				70		0,1	7
8.	Політично-економічні ризики			60			0,15	9
9.	Сума	?	?	?	?	?	1	78,85



Аналіз привабливості ринку Німеччини для проведення зовнішньоекономічної діяльності ПП «Старокостянтинів Агро»

№ п/п	Привабливість ринку шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мі ? Gі
		Дуже погано 0…….20	Погано 21….40	Задовільно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вага значення (Gі)
1.	Обсяг ринку					90	0,175	15,75
2.	Ріст ринку				76		0,175	13,3
3.	Структура споживачів				70		0,05	3,5
4.	Діапазон цін					95	0,15	14,25
5.	Купівельна спроможність					85	0,05	4,25
6.	Доступність ринку				70		0,15	10,5
7.	Інтенсивність конкуренції				80		0,1	8
8.	Політично-економічні ризики					95	0,15	14,25
9.	Сума	?	?	?	?	?	1	83,8

Отже, за сумою експертної оцінки, більш привабливим для розширення зовнішньоекономічної діяльності, тобто для здійснення експорту зернових культур на сьогоднішній день для ПП «Старокостянтинів Агро» є Німеччина. При цьому відзначимо, що важливим в даному аналізі також є проведення оцінки конкурентних позицій ПП «Старокостянтинів Агро» на ринках даних країн.

Пропонуються такі можливості виходу на ринок цих країн:

- прямий експорт;

- організація виробництва у цих країнах:

- формування мережі дистриб'юторів для просування та поширення товарів на ринку;

- організація спільного підприємства з уже діючим підприємством для створення дистриб'юторського каналу;

- виробництво за ліцензією;

- організація мережі просування товару й оцінки продажу (при експорті);

- придбання діючого підприємства - дистриб'ютора й оптового торгівця з наявною системою просування і продажу (придбання по вертикалі) або купівля контрольного пакета акцій виробника (придбання по горизонталі).

Отже, у висновку до проведеного дослідження фінансово-економічної діяльності підприємства та визначенні особливостей здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності, можемо відзначити, що на сьогоднішній день підприємство проводить ефективну господарську діяльність, результатом якої є отримання прибутку. Саме цей фактор зумовлює можливість до розширення підприємством зовнішньоекономічної діяльності та вихід на ринок близького і далекого зарубіжжя.

3. Пропозиції та перспективи для удосконалення зовнішньоекономічної діяльності фермерського підприємства

3.1 Шляхи удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу України

На сьогодні в умовах активного розвитку ринкових відносин, посилення глобалізації та диверсифікації міжнародних ринків альтернативним варіантом завоювання Україною конкурентоспроможного місця на світовій арені є удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу. Це можливо завдяки надзвичайно сприятливим природним умовам та умовам економічного середовища для розвитку сільського господарства [13, с. 110].

Не зважаючи на достатньо велику кількість напрацювань вчених у цій сфері, нерозкритими досі залишаються питання комплексного підходу до визначення перспективних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, пошуку науково обґрунтованих факторів зростання ефективності виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції та розробки фінансово-економічних механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі.

Серед факторів, що впливають на розвиток АПК в Україні, можна виділити: система господарювання, характер виробничих відносин, рівень соціально-економічного розвитку країни, природні ресурси та структура земельного фонду, технічний рівень і стан основних фондів підприємств АПК, забезпеченість трудовими ресурсами, транспортно-географічні умови. Вирішальне значення мають економічні фактори, від яких залежить раціональне використання природних ресурсів, задоволення споживчого попиту населення, участь у міжнародному поділі праці, збереження навколишнього середовища тощо [4].

Зважаючи на значний потенціал країни в цій сфері, існує ряд проблем, що гальмують її розвиток, серед яких: проблема конкурентоздатності вітчизняної продукції АПК на міжнародних ринках, проблема захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції, проблема регулювання структури експорту-імпорту аграрної продукції тощо.

Основною ж проблемою розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств є недостатня конкурентоздатність їхньої продукції на зовнішньому ринку.

На зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів агропромислового комплексу впливає ряд негативних явищ, таких як:

- низька ефективність функціонування чи навіть занепад цієї галузі порівняно з іншими країнами;

- невідповідність структури українського експорту попиту інших країн на продукцію агропромислового комплексу;

- недотримання переважною більшістю підприємств міжнародних вимог виробництва аграрної продукції;

Щоб позбутися негативного впливу цих явищ, необхідно розробити заходи поліпшення державного регулювання аграрної сфери. Головною метою державної політики в сфері АПК є розбудова стабільного, експортоорієнтованого та конкурентоспроможного на зовнішніх ринках сектора економіки і створення для цього відповідних організаційно-економічних умов.

Одним із першочергових завдань даної політики є формування ефективного механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі.

Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному середовищі пов'язані насамперед з особливістю галузі, як соціально-економічного та природно-біологічного комплексу, основною метою якого є не лише виробництво сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, а й виготовлення засобів виробництва такої продукції, хімічних добрив, комбікормів.

Для ефективного функціонування аграрних підприємств в Україні та підвищення конкурентоспроможності їх продукції в умовах реалізації нової державної політики в сфері розвитку АПК необхідно приділити важливу увагу розбудові такої інфраструктури, що була б економічно привабливою для залучення іноземних інвестицій та значних приватних капіталовкладень.

Таким чином доцільно сприяти розвитку ряду неурядових організацій, що мають змогу поряд з державою, виконувати функції надання комплексу послуг малим сільськогосподарським підприємствам у вигляді надання кредитів, виробничо-технічної допомоги, кооперування сільськогосподарської техніки та іншого інвентарю тощо [26, с. 78].

Для створення сучасного конкурентоздатного сільськогосподарського виробництва в Україні доцільно створити хоча б в кількох регіонах країни аграрні технополіси, що дозволили б децентралізувати аграрний науково-технічний потенціал, об'єднали підприємства агропромислового комплексу різних форм власності та науково-дослідні інститути з метою ефективного співробітництва.

Можливими шляхами підвищення конкурентоздатності українських аграрних підприємств є:

- відповідність вітчизняних стандартів на продукцію агропромислового комплексу вимогам стандартів Європейського Союзу, куди прагне вступити Україна на сьогодні;

- налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку;

- поліпшення взаємозв'язків українських аграрних підприємств;

- налагодження співпраці підприємств агропромислового комплексу з науко-дослідними установами;

- збільшення експортного потенціалу вітчизняних підприємств шляхом сприяння і впровадження систем управління якістю;

- покращення репутації України на міжнародному ринку як виробника екологічно чистої і безпечної продукції;

- організація міжнародних виставок, ярмарок, конференцій на території нашої країні та сприяння участі вітчизняних суб'єктів господарювання у таких заходах закордоном;

- збільшення обсягів державного фінансування наукових розробок в аграрній сфері тощо.

Світове співтовариство визнає українські підприємства агропромислового комплексу такими, що мають реальні перспективи завоювання значного сегменту міжнародного ринку аграрної продукції. Саме тому український уряд сьогодні повинен розробити таку державну політику розвитку АПК, такі економіко-правові, фінансові, адміністративні заходи, які реально забезпечили б ефективні структурні перетворення агропромислового виробництва з урахуванням як національних, так і міжнародних аспектів.

Дуже важливо об'єднати зусилля як окремих суб'єктів агропромислового комплексу, так і державних органів управління, лише так Україна матиме змогу завоювання достойного місця на зовнішньому аграрному ринку.

3.2 Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності ПП «Старокостянтинів Агро»

На сучасному етапі розвитку експортного потенціалу сільського господарства багато українських підприємств активно беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності. Проте ефективність зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств ще доволі низька. Це свідчить про відсутність чіткої зовнішньоторгової політики, слабкі канали збуту, недостатній досвід роботи на зовнішньому ринку, прагнення до швидкої віддачі шляхом продажу продукції, яка не потребує особливих зусиль з її просування. Це у свою чергу вказує на необхідність подальшого теоретичного та методичного обґрунтування умов та напрямків активізації зовнішньоекономічної діяльності, зокрема удосконалення експортних операцій на досліджуваному підприємстві ПП «Старокостянтинів Агро», яке являється фермерським господарством.

Українська зовнішня торгівля традиційно зорієнтована на ринки країн СНД. Незважаючи на розвиток процесів глобалізації ринків, країни СНД практично не розширюють географії торговельних партнерів, основними з них залишаються Україна і Росія. На ці дві країни припадає 70% загального обсягу зовнішньоторговельних операцій між країнами СНД. Низька конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств, несприятлива кон'юнктура зарубіжних ринків потребують ефективного механізму структурної перебудови економіки та стимулювання експорту України.

Оцінюючи структуру експорту зерна ПП «Старокостянтинів Агро» в інші країни, можна сказати, що вона характеризується великою часткою сировини та продуктів низького рівня переробки. Зберігається також надмірна залежність економіки регіону від зовнішніх постачань енергоносіїв, стратегічної сировини і матеріалів. Все це свідчить про те, що структуру експортного товарообігу підприємства потрібно удосконалювати шляхом розширення товарної пропозиції конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, в першу чергу його експортних операцій, знаходиться у великій залежності від удосконалювання системи управління зовнішньоекономічними зв'язками.

В цьому випадку значний інтерес представляє питання, пов'язане із можливістю прийняття оптимальних управлінських рішень стосовно задач, націлених на підвищення конкурентноздатності підприємства, а також узгодження його ефективної виробничої і збутової діяльності ПП «Старокостянтинів Агро».

Вихід на зовнішній ринок завжди є вступом до конкурентної боротьби. В умовах високої насиченості і навіть перенасиченості світових товарних ринків кожен товар (і товаровиробник, що за ним стоїть) змушений вести жорстку боротьбу за перевагу споживача, яка віддається найбільш конкурентоспроможному товарові, який на одиницю своїй вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на більш високому рівні, ніж товари конкурентів.

Конкурентні позиції розвинутих країн у міжнародній торгівлі проявляються також через механізм цін. Їх рівень на зовнішніх ринках продовжує залишатись діючим важелем управління чи ослаблення позицій експортера. І хоча існує думка про те, експортні ціни - це неголовний показник конкурентоспроможності, що перевагу треба віддавати впливу таких факторів, як рівень технічного вдосконалювання виробів, його якість, надійність зручність у експлуатації, умови і строки постачань і платежів, тим не менш роль нецінових факторів у конкурентній боротьбі далеко не є однаковою. В залежності від ринків і товарів вони можуть чинити різний вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності.

Усе це змушує підприємств-експортерів уважно вивчати конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції. Разом з тим, висока конкурентоздатність продукції не повинна бути самоціллю для підприємства, вона лише засіб одержання високого прибутку. Фірму повинне цікавити не безвідносне до витрат досягнення найвищої можливої конкурентоспроможності, а забезпечення такого її рівня, що дозволяє вийти на максимальний обсяг прибутку.

Таким чином, управління конкурентоздатністю не суперечить орієнтації підприємства на одержання прибутку. Навпаки, вона є вираженням його прагнення до прибутковості. Разом з тим необхідно сказати, що управління конкурентоздатністю підприємства формує трохи інший підхід до його функціонування в цілому. Керівники підприємства починають розглядати питання прибутковості з позицій якості, споживчих властивостей продукції, конкурентоздатності, тобто реалій конкурентної боротьби.

Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), комерційний. І хоча всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з огляду на їх «вагомість».

Отже, що стосується загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції, то головними з них є такі:

1) цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;

2) інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;

3) оподаткування підприємств, що випускають конкурентоспроможну продукцію;

4) кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію, і щодо самої конкурентоспроможної продукції (розробка, освоєння, виробництво);

5) регулювання імпорту продукції;

6) регламентація фінансового обліку;

7) антимонопольна політика.

Для того, щоб управляти конкурентоспроможністю, розглядаючи її з різних позицій, в тому числі і з позицій індикатору управління підприємством-експортером, її необхідно вимірювати.

В цілому, аналіз господарської діяльності підприємства, конкурентоспроможності продукції, що випускається, і самого підприємства необхідні для того, щоб оцінити потенційні можливості в конкурентній боротьбі на тому чи іншому ринку і розробити міри і заходи, за рахунок яких можна підвищити конкурентоспроможність і забезпечити власний успіх. Управління конкурентоспроможністю - це найважливіша задача менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Дослідженням встановлено, що ефективність діяльності фермерських господарств може бути досягнена з допомогою організації на підприємстві служби, яка б проводила аналіз зовнішньоекономічного ринку та позицій на ньому самого підприємства. Оскільки ПП «Старокостянтинів Агро» переважно спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, зокрема, вирощуванні зернових, то серед організаційних заходів пропонується створити на підприємстві службу з контролю за організацією проведення зовнішньоекономічних операцій та експортних операцій зокрема.

Отже, для ПП «Старокостянтинів Агро» основною пропозицією щодо удосконалення організації проведення зовнішньоторгівельних операцій є залучення торгівельних фірм-посередників, що мають досвід у здійсненні торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках близького зарубіжжя та європейських країн.

Висновки

Отже, підсумовуючи вищесказане зробимо висновки.

В першому теоретичному розділі курсової роботи надано узагальнену характеристику поняття зовнішньоекономічної діяльності сучасних підприємств, проведено дослідження організації та структури зовнішньоекономічної діяльності, а також визначено основні показники оцінки ефективності зовнішньоекономічних операцій. При цьому можемо зробити висновок про те, що організація зовнішньоекономічної діяльності - це дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як кон'юнктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д.

Тому, для ефективного управління ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління.

Другий, практичний розділ курсової роботи включає аналіз показників фінансово-економічного стану та оцінку ефективності здійснення зовнішньоекономічної діяльності на сільськогосподарському підприємстві ПП «Старокостянтинів Агро». В ході дослідження нами було охарактеризовано організаційну структуру підприємства та проаналізовано його основні показники господарської та фінансово-економічної діяльності.

У висновку зазначимо, що підприємство є достатньо рентабельним і прибутковим. Його організаційна структура досить чітко спланована, процес виробництва відбувається поетапно. Основна робота по виробництву сільськогосподарської продукції та наданню робіт і послуг с/г призначення проводиться згідно до заключного договору та за складеною виробничою програмою.

Також можемо стверджувати, що наявність прибутковості вказує на можливість подальшого розширення виробничої діяльності та збільшення чисельності працівників основного виду діяльності - рослинництва та плодоовочівництва у 2010 році.

Тому даний вид діяльності необхідно розвивати та удосконалювати. При цьому особливого значення набуває вплив та управлінсько-фінансове дослідження факторів зовнішнього середовища на ЗЕД підприємства, як: стан ринкової ситуації, аналіз умов торгівлі на ринку, господарські зв'язки, конкуренти, економіка, демографічні процеси, наука і техніка, правова система, споживачі та їхні вимоги до товарів.

Третій розділ курсової роботи містить пропозиції щодо удосконалення умов проведення зовнішньоекономічної діяльності фермерських господарств україни та розширення зовнішніх операцій ПП «Старокостянтинів Агро» зокрема.

За підсумками даного дослідження зазначимо, що на сьогодні одним з найважливіших завдань реформування національної економіки є трансформація агропромислового комплексу та підвищення його конкурентоспроможності на світових ринках.

Ключовою проблемою удосконалення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних суб'єктів агропромислового комплексу є низька конкурентоздатність їхньої продукції на зовнішньому ринку. Про це свідчать низька ефективність даної галузі порівняно з іншими країнами, невідповідність структури українського експорту попиту країн на сільськогосподарську продукцію, невелика частка підприємств, сертифікованих згідно міжнародних стандартів тощо.

Для ПП «Старокостянтинів Агро» основною пропозицією щодо удосконалення організації проведення зовнішньоторгівельних операцій є залучення торгівельних фірм-посередників, що мають досвід у здійсненні торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках близького зарубіжжя та європейських країн

...