Державне регулювання цін в умовах ринкової економіки

Державний контроль за цінами в Україні здійснює Державна інспекція за цінами, яка згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. № 1432 та від 13 грудня 2000 р. № 1819 функціонує у складі Мінекономіки на правах урядового органу державного управління [8].

Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспеція) має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Кабінет Міністрів України доручив центральним і місцевим органам виконавчої влади, уповноваженим регулювати ціни й тарифи на окремі види продукції, товарів і послуг, надавати Держцінінспекції та її територіальним органам по одному примірнику прийнятих ними нормативно-правових актів з питань регулювання цін і тарифів. Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення і застосування цін і тарифів.

Держцінінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, проводить моніторинг цін і тарифів на товари й послуги споживчого ринку, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування, надає за результатами перевірок обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, вживає заходів за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами.

Держцінінспекція має широкі права, зокрема, здійснювати перевірки не тільки в органах виконавчої влади, а й на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін і тарифів; обстежувати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум усієї необґрунтовано одержаної виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі; розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами. Рішення про вжиття відповідних заходів впливу приймають начальники державних інспекцій за цінами та їх заступниками, а протоколи про адміністративні правопорушення складають уповноважені особи цих органів, які здійснюють перевірки [8].

Зазначені повноваження державні органи з контролю за цінами реалізують відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", згідно з якою вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін і чинного порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, до місцевих бюджетів стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств, організацій в банківських установах за рішенням суду.

КпАП України передбачає адміністративну відповідальність у зазначеній сфері, зокрема у ст. 165-2 "Порушення порядку формування та застосування цін і тарифів", ст. 166-1 "Зловживання монопольним становищем на ринку" та ст. 166-2 "Неправомірні угоди між підприємцями".

2.4 Результати контролю стану ціноутворення у Львівській області

Інформацію взято на офіційному сайті Львівської обласної адміністрації.

Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області за 5 місяців 2013 року, згідно наданих повноважень, здійснювалась робота щодо контролю за додержанням встановленого порядку ціноутворення в умовах реформування економічних відносин та захисту законних інтересів споживачів. Зокрема здійснювалось оперативне дослідження цінової ситуації, визначення динаміки та тенденції її розвитку шляхом проведення моніторингу цін на споживчому ринку, вживались заходи щодо посилення контролю за формуванням цін і тарифів в різних галузях господарювання відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством.

За січень-травень 2013 року Держінспекцією цін у Львівській області проведено 3213 досліджень підприємств з питань моніторингу цін, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б установити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин. Регулювання цін на продукцію монопольних утворень здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін. Державне регулювання цін на таку продукцію, вибір методів і встановлення термінів регулювання на загальнодержавних ринках здійснюють Мінекономіки, на регіональних - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська держадміністрації [5].

Отже, державне регулювання цін - це політика впливу держави за допомогою законодавчих, адміністративних та кредитно-фінансових заходів на ціни з метою сприяння стабільному розвитку економічної ситуації в країні.

Державне регулювання цін - це засіб досягнення певних цілей державної економічної політики. Можна виділити кілька таких найбільш типових цілей, кожній з яких відповідають певні методи державного впливу на ціноутворення [10, 228].

Перша - запобігти руйнівному впливу цін на економіку. Така ціль, як правило, ставиться за переходу країни до ринкових відносин або в період відтворення ринкових відносин, зруйнованих війною чи соціально-економічними заворушеннями, коли в економіці порушено природні господарські зв'язки, бракує необхідної інфраструктури ринку, наявні гострий дефіцит споживчих товарів, високий рівень інфляції, безробіття і т. ін. За таких умов держава вдається переважно до політики прямого регулювання цін, у межах якої на найнеобхідніші види товарів та послуг установлюються фіксовані ціни. Політику фіксованих цін неминуче доводиться доповнювати дотуванням виробників цієї продукції.

Друга - стримати інфляцію за допомогою політики доходів. У межах цієї політики ставиться завдання зупинити розкручування спіралі "зарплата - ціни" і знизити на цій основі інфляцію до нормального рівня. За таких умов фіксовані ціни застосовуються дуже рідко.

Найбільшого поширення набули інші методи регулювання цін: тимчасове "заморожування" (блокування) цін, застосування граничних цін чи граничних коефіцієнтів їх підвищення, використання граничних нормативів рентабельності, дотування виробників соціальне важливих споживчих товарів чи надання цільових компенсацій споживачам. Усі такі методи державного регулювання цін, як правило, доповнюються відповідним регулюванням заробітної плати.

Третя - забезпечити доступ до товарів першої необхідності всім верствам населення незалежно від рівня їхніх грошових доходів. Така ціль може бути виправданою за умов порівняно невисокої ефективності суспільного виробництва, коли існує суперечність між високими витратами на виробництво товарів першої необхідності та низькою заробітною платою широких верств населення. Для вирішення цієї проблеми застосовується політика низьких цін на товари першої необхідності, яка реалізується через низький рівень товарних податків або через повне звільнення від податків. За необхідності політика низьких цін доповнюється дотуванням виробників найважливіших товарів. У межах цієї проблеми щодо деяких товарів не першої необхідності держава застосовує політику високих цін, яка реалізується за допомогою підвищених ставок непрямих податків (наприклад акцизного збору). За допомогою високих цін держава обмежує виробництво та споживання відповідних товарів, а водночас компенсує втрати податкових надходжень до бюджету, спричинені низькими цінами на товари першої необхідності.

Четверта - захистити внутрішній ринок від негативного впливу зовнішньої конкуренції. Внутрішні ціни в кожній країні, як правило, відрізняються від світових, що зумовлено неоднаковим рівнем витрат на виробництво та різницею в системі оподаткування. Перевищення внутрішніх цін проти світових робить вигідним імпортування іноземних товарів і, навпаки, низький рівень внутрішніх цін стимулює експорт вітчизняних товарів. Це може завдати шкоди національним підприємствам, призвести до спаду виробництва й зростання безробіття. Для запобігання таким явищам держава використовує механізм дотування національних виробників або за допомогою ввізного мита на імпортні товари підвищує їх ціни до необхідного рівня. Якщо виникає необхідність стримати експорт певних товарів із країни, держава через механізм експортного мита підвищує ціни вітчизняних товарів до необхідного рівня або обмежує вивіз за допомогою нетарифних методів (квотування, ліцензування).

П'ята - стримати монополізм і забезпечити конкурентне середовище на ринку. Ця ціль реалізується передовсім за умов переходу до ринкових відносин. На цьому етапі, коли практично немає конкуренції, кожне підприємство поводить себе як монополіст - підвищує ціни й скорочує виробництво для того, щоб забезпечити собі необхідний рівень заробітної плати і прибутку. При цьому, вільно визначаючи в собівартості (а отже, в ціні) своєї продукції частку оплати праці, виробник прагне якось компенсувати це за рахунок споживача. Саме такий процес вільного ціноутворення в неконкурентному середовищі є головною причиною нестримного зростання цін і появи галопуючої інфляції.

Єдиним виходом з такої ситуації є запровадження державного регулювання цін і тарифів передовсім підприємств-монополістів, до складу яких входять як природні монополії, так і підприємства, що займають монопольне становище на ринку. Безпосередньо в Україні державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, вибір методів та встановлення термінів регулювання здійснюється Міністерством економіки, а на регіональних ринках - місцевими органами. Ці установи спільно з Антимонопольним комітетом визначають перелік регульованої на соціально значимі товари і послуги, здійснено 114 перевірок суб'єктів підприємницької діяльності щодо додержання порядку формування, встановлення та застосування регульованих цін і тарифів. Порушення державної дисципліни цін виявлено в 45 господарюючих суб'єктах або в 39,5 відсотках перевірених об'єктів.

До суб'єктів підприємницької діяльності, які допустили порушення державної дисципліни цін, інспекцією застосовані економічні санкції на загальну суму 452,4 тис. грн., в т. ч. штраф становить 301,6 тис. грн. До 8 посадових осіб, з вини яких скоєні порушення, застосовані адміністративні штрафи на суму 0,8 тис. грн. За результатами перевірок попереджено обрахувань споживачів на суму 1173,9 тис. грн.

Найбільше порушень чинного законодавства встановлено інспекцією в житлово-комунальному господарстві, де виявлений відсоток порушень складає 73%. (Із 15 перевірених підприємств житлово-комунального господарства порушення виявлено в 11 суб'єктах господарювання).

За наслідками перевірок підприємств ЖКГ:

· виявлена сума необґрунтовано одержаної виручки - 207,3 тис. грн.;

· застосовано економічні санкції на суму 441,4 тис. грн., в т.ч. штраф 294,3 тис. грн.;

· попереджено обрахувань споживачів на суму 754,1 тис. грн.;

· повернено споживачам - 1,3 тис. грн.

Найбільш характерними являються порушення при формуванні та застосуванні тарифів підприємствами житлово-комунального господарства на послуги водопостачання, водовідведення та плати за утримання житла, які встановлені в житлово-комунальній галузі: міст.

Перевірки показали, що поширеними порушеннями являється недотримання підприємствами ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в частині здійснення формування тарифів на житлово-комунальні послуги виходячи з економічно не обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Поширеними порушеннями державної дисципліни цін в житлово-комунальному господарстві залишається застосування нечинних тарифів на житлово-комунальні послуги, всупереч вимог чинного законодавства.

Із загальної кількості порушень чинного законодавства, які встановлені інспекцією, значний відсоток складають порушення при формуванні та застосуванні цін на лікарські засоби, де виявлений відсоток порушень складає 22,2 % (із 18 перевірених підприємств, які займаються реалізацією лікарських засобів та виробів медичного призначення, порушення виявлено в 10 суб'єктах господарювання).

За наслідками перевірок підприємств, які займаються реалізацією лікарських засобів та виробів медичного призначення:

· застосовано економічні санкції на суму 1,5 тис. грн., в т.ч. штраф 1,0 тис. грн.;

· попереджено обрахувань споживачів на суму 3,9 тис. грн.;

· на 4-х осіб накладено адміністративний штраф в розмірі 0,3 тис. грн.

Найбільш характерними порушеннями при формуванні та застосуванні цін на лікарські засоби є завищення встановленого граничного рівня торговельної надбавки. Формуючи ціни на найбільш поширені та необхідні ліки, аптечні заклади міст. у Львівській області в січні-травні поточного року досить часто застосовували завищений рівень торговельної надбавки, замість встановленого граничного - 35%.

Виявлені факти порушень при формуванні та застосуванні тарифів на платні послуги екологічного характеру, зокрема, на проведення державної екологічної експертизи.

Держінспекція цін у Львівській області і надалі продовжує роботу по здійсненню контролю за додержанням державної дисципліни цін та дослідженню цінової ситуації на ринку основних споживчих товарів та послуг в області.

Про результати перевірки підприємств житлово-комунального господарства. Результати роботи по контролю за станом ціноутворення в житлово-комунальному господарстві області, що здійснюється Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області, свідчать про наявність численних фактів недотримання чинного законодавства з питань формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги.

За 5 місяців поточного року із проведених інспекцією 15 перевірок підприємств житлово-комунального господарства, в 11, або 73 відсотках, виявлені порушення чинного законодавства.

За наслідками перевірок підприємств ЖКГ:

· виявлена сума необґрунтовано одержаної виручки - 207,3 тис. грн.

· застосовано економічні санкції на суму 441,4 тис. грн., в т.ч. штраф 294,3 тис. грн.

· попереджено обрахувань споживачів на суму 754,1 тис. грн.

· повернено споживачам - 1,3 тис. грн.

Найбільш характерними являються порушення при формуванні та застосуванні тарифів підприємствами житлово-комунального господарства на послуги водопостачання, водовідведення та плати за утримання житла, які встановлені в містах Львівської області.

Перевірки показали, що поширеними порушеннями є недотримання підприємствами ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в частині здійснення формування тарифів на житлово-комунальні послуги виходячи з економічно не обґрунтованих витрат на їх виробництво.

В основному підприємства житлово-комунального господарства, допускають порушення встановленого порядку ціноутворення на житлово-комунальні послуги за рахунок включення в структуру тарифів необґрунтовано завищених витрат в розрізі окремих статей собівартості, зокрема, завищуються:

· витрати на оплату праці за рахунок включення в розрахунок більшої кількості працівників ніж передбачено затвердженими штатними розписами;

· витрати по амортизації основних засобів за рахунок порушення встановлених законодавством відрахувань;

· витрати на матеріали за рахунок завищення норм витрат матеріалів;

· витрати по електроенергії за рахунок завищення питомих витрат електроенергії;

· невірно враховуються в рівень тарифів податки за рахунок включення у вартість послуг податку на додану вартість замість єдиного податку на рівні згідно чинного законодавства.

Факти вказаних порушень при формуванні та застосуванні плати за послуги водопостачання та водовідведення встановлені в комунальних підприємствах м. Ковеля. ціноутворення державний регулювання

Поширеним порушенням державної дисципліни цін в житлово-комунальному господарстві являється застосування нечинних тарифів на житлово-комунальні послуги, всупереч вимог чинного законодавства.

Перевірки показали, що часто підприємства житлово-комунального господарства застосовують тарифи на житлово-комунальні послуги, які не набули чинності, так як не були доведені органами місцевого самоврядування до відома населення та не оприлюднені в засобах масової інформації у встановленому порядку, в порушення:

· ст. 57 Конституції України, якою передбачено, що нормативно - правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, являються нечинними;

· ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування";

· ст. 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

· ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", якими встановлений порядок оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування.

Перевірками проведеними інспекцією, за дорученням органів прокуратури, та згідно звернень громадян в містах Львівської області виявлено, що підприємства незаконно підвищили в минулому році тарифи на послуги з утримання житла та послуги водопостачання, застосовуючи при цьому в розрахунках з населенням нечинні тарифи, які були затверджені, відповідно, виконавчими комітетами відповідних рад, та всупереч зазначених законів, не були опубліковані в засобах масової інформації та не набрали законної сили.

Таким чином порушуючи чинне законодавство вказані підприємства обрахували споживачів та одержали необґрунтовану виручку, відповідно 8,6 тис. грн., 40,0 тис. грн. та 6,2 тис. грн.

Згідно ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" інспекцією до були застосовані економічні санкції на суму відповідно 25,8 тис. грн., 120,1 тис. грн. та 18,6 тис. грн.

Радам були надані пропозиції про приведення тарифів на послуги вказаних підприємств у відповідність з вимогами Законів. Але перерахунки з населенням та повернення їм незаконно стягнутих коштів не проведені цими підприємствами до цього часу.

Перевірками, проведеними інспекцією у поточному році в житлово-експлуатаційних організаціях м. Луцька, які надають послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій, встановлені факти стягнення з мешканців завищеної плати за утримання будинків, за рахунок включення ними у вартість послуг фактично не виконаних робіт.

Із 5 перевірених житлово-експлуатаційних організацій вказана норма, визначена міськвиконкомом, не дотримується жодним підприємством, хоча квартирна плата стягується з мешканців в повному розмірі, з врахованим в її рівень ПДВ 20 %, тоді як перевірені підприємства, перебуваючи на єдиному податку, не сплачують суму ПДВ в Держбюджет, та й поточного ремонту житлового фонду за рахунок ПДВ не проводять.

Аналогічні порушення виявлені і в інших житлово-експлуатаційних організаціях.

Перевірками виявлені також факти недотримання житлово-експлуатаційними організаціями м. Львів п. 11 рішення Львівського міськвиконкому від 18.07.2000 р. № 350, яким встановлена гранична межа вартості поточного ремонту у складі тарифу на квартплату від 30 до 45 відсотків, та зазначено, що у разі виконання поточного ремонту менше мінімального граничного рівня, необхідно здійснювати перерахунок квартирної плати населенню.

Однак цієї норми, щодо здійснення перерахунків в разі недоданого мешканцям обсягів поточного ремонту житлово-експлуатаційні організації не дотримуються.

Перевіркою ЖЕКу № 1 встановлено, що відповідно бухгалтерських рахунків, на яких обліковуються витрати, за 2005 рік фактичні обсяги поточного ремонту житлового фонду склали 0,064 грн. на м2, тоді як мінімальна межа поточного ремонту в структурі квартплати, встановлена міськвиконкомом складає 0,07 грн. на м2. Перерахунки нарахованої квартирної плати населенню, як це передбачено рішенням міськвиконкому від 18.07.2000 р. № 350, не проводились.

Таким чином за рахунок включення у вартість послуг фактично не виконаних робіт, підприємство зайво нарахувала населенню плати на суму 6,8 тис. грн., а з урахуванням відсотка сплати квартирної плати - 92,6%, сума необґрунтовано одержаної виручки склала 6,3 тис. грн.

По всіх фактах виявлених порушень порядку ціноутворення, інспекція, відповідно до повноважень, наданих законодавством, крім накладення на підприємств - порушників економічних санкцій, направляє їм приписи з вимогою про усунення порушень державної дисципліни цін, і, зокрема, про проведення економічно обґрунтованих розрахунків тарифів та представлення їх для затвердження міськ(рай)виконкомам. Одночасно, відповідним органам місцевого самоврядування надаються пропозиції про упорядкування тарифів на житлово-комунальні послуги, та встановлення їх на економічно обґрунтованому рівні, відповідно до вимог законодавства.

Споживчий ринок. Цінова ситуація на споживчому ринку області протягом І кварталу 2006 року була більш стабільною ніж у цілому по Україні. Індекс споживчих цін на товари та послуги за січень-березень 2006 року в області склав 101% (по Україні - 102,7%), у тому числі: на продовольчі товари - 101,4% (Україна - 103,7%), на непродовольчі товари - 99,7% (Україна - 100,2%), на послуги - 101,1% (Україна - 101,6%).

Станом на 01.04.06 роздрібні ціни в області на основні продовольчі товари, зокрема, борошно, вермішель, крупу манну, молоко, сметану, олію, свинину, яйця курячі та овочі на 0,4-27,1% нижчі від середніх по Україні. Ціни на хліб, крупу гречану, рис, цукор, яловичину та сало на 0,4-6,4% перевищують середньоукраїнський показник.

Серед міст та районів області на підприємствах торгівлі найвищий рівень цін на продовольчі товари зберігається, як і на початок року.. Найнижчий рівень цін у торговельних підприємствах зафіксовано в місті Львів.

Загальний обсяг продажу споживчих товарів області за усіма каналами реалізації за січень-березень 2006 року склав 770,9 млн. грн., що у порівнянні з аналогічним періодом 2005 року більше на 165 млн. грн., або на 16,3%.

Оборот роздрібної торгівлі у порівняних цінах за І квартал поточного року збільшився 16,9%. Абсолютний приріст обсягу обороту роздрібної торгівлі на одну особу становив 80 грн. Середньомісячний товарооборот на одну особу склав 114,4 грн. проти 89,3 грн. у січні-березні 2005 року.

Оборот організованих ринків, на долю яких припадає 20,5% загального обсягу продажу споживчих товарів, склав за січень-березень 2006 року 157,7 млн. грн. і зріс у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 14,7%. При цьому більш високими темпами зростає продаж на ринках непродовольчих товарів - 119,2%.

Роздрібний товарооборот закладів ресторанного господарства області за січень-березень 2006 року зменшився на 0,8% і складає 22,7 млн. грн. Питома вага товарообороту ресторанного господарства у загальному обсязі роздрібного товарообороту підприємств складає 5,4% (у 2005 року - 6,4%).

За даними міськвиконкомів та райдержадміністрацій у січні-березні 2006 року було відкрито 108 нових підприємств торгівлі (при запланованих 50), відновлено роботу - 16 (було заплановано 17). Проте плани розвитку торгової мережі не були виконані у різних районах, на території яких не відкрито жодного підприємства торгівлі.

Протягом січня-лютого 2006 року закладами побуту області надано платних послуг на 58,5 млн. грн., що в порівнянні з 2005 роком більше на 18,5%. В даний час в області побутові послуги надають 1854 заклади побуту, в тому числі в сільській місцевості - 194. Поряд з цим, забезпеченість сільського населення закладами побуту складає в цілому по області лише 8%. Прийняті плани розвитку мережі по наданню побутових послуг за січень-березень 2006 року не були виконані.

Установи ветеринарної медицини не додержуються діючого Механізму формування тарифів на платні послуги

Відповідно до плану роботи на І півріччя 2006 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області були проведені перевірки порядку встановлення та застосування тарифів на послуги, що надаються установами ветеринарної медицини.



Розділ 3. Шляхи удосконалення державного регулювання цін в Україні

Гострою проблемою ринкових перетворень в економіці України на сьогодні є реалізація дієвої конкурентної політики. Тоді як результативність конкурентної політики і самої держави, і окремих підприємців залишається недостатньо ефективною. Про це свідчить поступова монополізація найважливіших товарних ринків та суттєві зловживання здобутим монопольним становищем; повсюдне встановлення органами влади адміністративних бар'єрів на шляху розвитку підприємницької діяльності; надзвичайна поширеність проявів недобросовісної конкуренції між суб'єктами господарювання; порушення процедури здійснення економічної концентрації, яка визначена статтею 42 Конституції України та розділами V і VI Закону України "Про захист економічної конкуренції" тощо.

Враховуючи світовий досвід захисту конкуренції у розвинутих ринкових країнах, економічною наукою доводиться необхідність залучення можливостей громадських організацій та професійних об'єднань підприємців до процедури регулювання конкуренції, що, на думку фахівців, може суттєво підвищити ефективність конкурентної політики.

Більш ніж віковий досвід конкурентної політики розвинених ринкових країн свідчить, що найважливіші для суспільства рішення не можна доручати одному державному органу. Потрібні перехресні повноваження окремих структур з додатковим громадським контролем їх діяльності. Так, якщо взяти для прикладу окрему західноєвропейську країну, то там, як правило, рішення з питань конкурентної політики формують декілька відповідних органів. Один розслідує порушення, другий приймає рішення, але існує ще третя недержавна структура, яка дає незалежну оцінку тому, що відбувається у сфері конкуренції. До того ж важливий регулюючий вплив на кожну країну здійснюють відповідні інституції загальноєвропейського рівня.

Так, наприклад, у Бельгії Служба з конкуренції, яка є незалежним підрозділом Міністерства економічних відносин, лише проводить розслідування і відповідає за виконання відповідних рішень. Рада з питань конкуренції, де голова і його заступник є професійними суддями, ухвалює рішення і може також ініціювати проведення розслідувань. Крім того, функціонує Комісія з питань конкуренції - дорадчий консультативний орган, який представляє позицію працівників промисловості, сільського господарства, комерційних структур, ремісників і споживачів. За власною ініціативою ця комісія висловлює узагальнене міркування громадськості з приводу питань, які виникають у сфері конкуренції.

У багатьох країнах, крім того, функціонують спеціальні суди для розгляду справ про порушення конкурентного законодавства. Так, у Німеччині проблеми конкуренції вирішують Федеральне картельне відомство та Федеральне міністерство економіки, а незалежну оцінку подіям у сфері конкуренції дає Комісія з питань монополій. Але, крім того, при вищих судах земель і у Федеральному верховному суді створюються Сенати з питань картелів, тобто спеціалізовані суди, які приймають відповідні рішення.

У сфері природних монополій працюють спеціальні регулюючі комісії, які жорстко контролюють техніко-економічні параметри діяльності підприємств, ліцензують їх, накладають суттєві санкції за порушення. Особливо багато таких комісій у Великій Британії. До того ж тут крім розгалуженої системи органів захисту конкуренції і комісій регулювання природних монополій, у структурі парламенту працює спеціальна комісія, яка є провідником між цими органами і парламентом.

Крім того за кожною державою-членом ЄС спостерігає відповідний директорат Європейської комісії, який опікується питаннями конкуренції в межах усієї спільноти. І якщо національні відомства порушують загальновизнані вимоги правил конкуренції, то цей директорат має здійснювати відповідні заходи впливу. Таким чином перехресний контроль взаємопов'язаних органів однієї країни і суттєвий наддержавний вплив ЄС системно гарантують високу ефективність рішень з питань конкуренції.

В Україні всі повноваження у сфері захисту конкуренції покладені на Антимонопольний комітет України. Він не тільки розслідує порушення, накладає санкції і контролює виконання рішень, але й готує нормативні акти із зазначених питань. За відсутністю більшості комісій з регулювання природних монополій, він же припиняє порушення і у цій сфері.

Отже, для того, щоб демонополізувати цей процес, доцільним є створення громадського дорадчо-консультативного органу, який би висловлював ставлення громадськості до питань конкуренції. В першу чергу, це повинна бути оцінка того, що відбувається у сфері конкуренції, з позицій бізнесової сфери і споживачів, як це зроблено у європейських країнах. Точніше, це повинен бути орган, який однаково захищає інтереси державних і приватних комерційних структур у питаннях конкуренції. Зрозуміло, що повинні враховуватись також інтереси споживачів та держави в цілому.

Організацію такого органу повинна взяти на себе держава. Вона має створити для нього стартові матеріальні умови, а в подальшому поточне фінансування доцільно передати професійним об'єднанням підприємців. Цей дорадчий орган повинен представляти позицію працівників окремих галузей промисловості, сільського господарства, сфери надання різного роду послуг. До його складу також повинні входити професійні вчені Національної Академії наук та галузевої науки, журналісти, представники об'єднань споживачів.

З метою реалізації такого принципу управління у сфері формування такої важливої сфери державного управління, як конкурентна політика, Аналітичним центром "Академія" у складі пакету підготовлених проектів нормативних актів Президента України "Енергія економічної свободи" розроблено й проект Указу Президента "Про Координаційну раду при Президенті України з питань конкурентної політики" (проект Указу - на сайті АЦ "Академія" - Публічні обговорення - Проекти регуляторних актів).

Створення Координаційної ради з питань конкурентної політики допоможе задіяти потенціал широких кіл громадськості у регулюванні надзвичайно динамічного та багатоваріантного процесу конкурентної взаємодії окремих підприємницьких структур.

Головою Координаційної ради з питань конкурентної політики АЦ "Академія" пропонує призначити фахівця у даній сфері, що володіє відповідними знаннями і досвідом роботи у сфері захисту конкуренції. На наш погляд, саме таким фахівцем є Зоя Борисенко, кандидат економічних наук, яка є автором першого в Україні підручника "Основи конкурентної політики". До речі, свого часу вона працювала на посаді першого заступника Голови Антимонопольного комітету України, що свідчить про наявність вагомих фахових знань і тривалого практичного професійного досвіду роботи в системі органів державного захисту конкуренції.

Проект Указу передбачає суттєве розширення прав громадськості, фахівців-експертів, науковців-теоретиків та практиків у сфері розробки державної конкурентної політики, що підвищить рівень її відкритості, прозорості, ефективності, усуне можливості зловживання владою та монопольними становищем.

Підсумовуючи викладене, зауважимо, що на сьогодні нормативно-правова база, яка визначає порядок здійснення державного регулювання цін і тарифів, є значною за обсягом, але досить застарілою і тому вона потребує нагального оновлення. В першу чергу слід розробити нову редакцію Закону України "Про ціни і тарифи", який би увібрав у себе напрацьований вітчизняний та іноземний досвід з питань державного регулювання цін і тарифів. Необхідно також переглянути та упорядкувати масив нормативно-правових актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України, іншими державними органами, які вповноважені регулювати ціни й тарифи у відповідних галузях національної економіки.



Висновок

Дослідивши державне регулювання цін в умовах ринкової економіки, можна зробити наступні висновки:

1. Ціна - це категорія товарного виробництва, яка обслуговує обмінні процеси, що відбуваються в різних суспільно-економічних формаціях і виступає важелем впливу на суспільне відтворення.

2. Основний зміст економічної категорії "ціна" витікає з підходів до процесу ціноутворення. Світовій економічній думці відомі три найбільш поширені підходи до процесу формування ціни (теорії ціноутворення).

3. Значення та місце ціни в регулюванні економічних процесів як на макро-, так і на мікрорівні, проявляється через функції, які вона виконує.

4. Перехід від адміністративно-планової до ринкової економіки України вимагає якісної зміни підходів до процесу формування ціни, адже директивна економіка залежала, насамперед, від дій єдиного центру, який і визначав суспільні потреби, кількість необхідних для задоволення цих потреб ресурсів та на основі проведених розрахунків складав план розвитку всього народного господарства. Державне регулювання економічних процесів було всеохоплюючим, політика цін передбачала повний контроль за ціноутворенням всіх галузей народного господарства. Сувора регламентація та розрахунок середньо галузевих цін товаровиробників призводила до того, що діяльність окремих підприємств та ланок народного господарства мала збитковий характер.

5. Ринкова економіка - це економіка, в якій процес виробництва здійснюється суб'єктами різних форм власності і яка зорієнтована не на клан, а, насамперед, на задоволення потреб споживача. Внаслідок цього принципово змінюються і підходи до процесу ціноутворення (встановлення цін на товари і послуги).

6. Окрім традиційних чинників зміни цін, що діяли в адміністративній економіці (собівартість, прибуток, якість) в ринкових умовах з'являється цілий ряд додаткових факторів, зокрема: попит та пропозиція, наявність конкурентного середовища, фактор державного регулювання.

7. Основна мета державного регулювання цін полягає у:

а) досягненні оптимального співвідношення між попитом і пропозицією на товарному ринку економічних факторів;

б) згладжуванні циклічних коливань у процесі суспільного відтворення;

в) здійсненні антикризового і антиінфляційного регулюючого впливу держави на розвиток економіки;

г) створенні сприятливих умов для здорової конкуренції і розвитку підприємництва.

8. Державний вплив на ціни здійснюється не лише через систему ціноутворення, а й шляхом регулювання ставок оподаткування, відсоткових ставок на кредити, розмірів орендної плати, зменшення окремих витрат підприємства.

9. Державне регулювання цін здійснюється у сучасних умовах господарювання України переважно на економічні фактори та на найважливіші товари і послуги. Це реалізується шляхом встановлення регульованих цін на продукцію природних монополій, якими є водопостачання і каналізація, міський пасажирський транспорт, електропостачання тощо. Ринкове саморегулювання здебільшого сконцентроване на товари та послуги.

10. Нормативно-правове забезпечення формування та державного регулювання цін відображене в законодавчо-нормативних актах з питань ціноутворення в Україні.

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25 грудня 1996 р. № 1548 визначає повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.



Використана література

1. Закон України "Про природні монополії" від 20.04. 2000 р.

2. Закон України Про ціни і ціноутворення. Від 3 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - №52. - ст. 650.

3. Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки. - Тернопіль: Економічна думка. - 2002., - С. 13.

4. Бороздин Ю.В. Ценообразование и потребительная стоимость продукции. М.: "Экономика", - 1975. - С.13.

5. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворюючих факторів // Економіка України. - 2009. - №1. - С. 47-52.

6. Гладких Д. Доминирующие методы ценообразования в Украине // Бизнесинформ. - 2010. - №7. - С. 67-69.

7. Горобчук Т.Т. Концепції ціни та ціноутворення // Вісник ЖІТІ (Економічні науки). - 2010. - №8. - С. 167-171.

8. Гош О. Об`єктивні засади ціноутворення в постсоціалістичній Україні // Економіка України. - 2008. - №1. - с. 52-58.

9. Гришко С. Современные проблемы практического ценообразования // Бизнесинформ. - 2008. - №10. - С. 44-46.

10. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2011. - 316 с.

11. Ерухимович И.Л. Ценообразование. Учебно-методическое пособие. 2-е изд. Стереотип. - К.: МАУП, 2008. - 108 с.

12. Желтякова И.А. и др. Цены и ценообразование: Учеб. пособие / И. Желтякова, Г. Маховикова, Н. Пузыня. - СПб.: Питер, 2007. - 109 с.

13. Загальна економічна теорія (політична економія). Підручник у 2-х частинах. - Тернопіль. Лідер., - 2012.,

14. Кириленко В.Б., Кириленко Л. Теорія ціни та сучасне ціноутворення в Україні // Економіка України. - 2010. - №8. - С. 56-63.

15. Кононенко В.И. Функции цен в условиях формирования рыночной экономики / АН Украины. Институт экономики. - К.: Наукова думка, 2007. - 159 с.

16. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посібник / МАУП. - К.: МАУП, 2008. - 152 с.

17. Макаренко М. Ціни як фактор взаємодії реального і фінансового секторів економіки // Банківська справа. 2006. - №6. - С. 13-17.

18. Марцин В.С. Ціна як важіль економічного впливу на розвиток економіки // Фінанси України. - 2009. - №4. - С. 9-14.

19. Офіційний сайт Львівської обласної адміністрації.

20. Парижак Н.В. Державне регулювання ціноутворення в Україні // Фінанси України. - 2009. - №4. - С. 31-37.

21. Парижак Н.В. Ціни: фінансовий аспект. - Тернопіль. Лідер., - 2005., - С. 8.

22. Правове регулювання цін та ціноутворення // Щербина В.С. Господарське право. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - С. 197-203.

23.Працевский И.П. Ценообразование: Учебное пособие. Минск, ООО "Новое знание - 2006. - С. 5.

24. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика: Навч. посібник / КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2001. - 122 с.

25. Цацулин А.И. Цены и ценообразование в системе маркетинга: Учебное пособие. - М.: Филинъ. - 2005.

26. Ценообразование и регулирование цен. // Хозяйственное право / Ред. Мамутов В. К. - К.: 2007. - С. 197-201.

27. Ценообразование при максимизации прибыли // Экономика и математические методы. - 2008. - т.34. - №2. - С. 44-55

28. Цены и ценообразование // Курс экономики. - М.:, 1999. - Гл. 14. - С. 319-345.

Размещено на Allbest.ru

...