Інформаційне забезпечення функціонування та розвитку системи локальних ринків сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційне забезпечення функціонування та розвитку системи локальних ринків сільськогосподарської продукції

Ю. В. Прудніков,

аспірант, Житомирський національний агроекологічний університет,

м. Житомир

Анотації

Предметом статті є обґрунтування необхідності та доведення економічної ефективності створення системи інформаційного забезпечення мережі локальних ринків сільськогосподарської продукції в Україні. Виділено завдання, які має вирішувати інформаційна система, запропоновано перелік заходів, що забезпечать виконання зазначених завдань. На основі економіко-статистичного аналізу залежності доходів Державного бюджету від рівня рентабельності сільськогосподарських виробників і волатильності цін на сільськогосподарську продукцію було визначено обсяги бюджетних асигнувань, що можуть бути витрачені на створення та забезпечення функціонування інформаційної системи.

Ключові слова: ринки сільськогосподарської продукції, несхильність до ризику, волатильність цін, інформаційне забезпечення господарських рішень, актуальна цінова ситуація.

Information provision for management operation and development of local agricultural markets

Y. V. Prudnikov, graduate student, Zhytomyr National Agroecological University, Zhitomir, Ukraine

The subject of the article is the rationale of a necessity and of an evidence of an economic efficiency for creation of information supply for local agricultural markets network in Ukraine. The tasks that are being solved by the information systems are highlighted and the list of measures that that will ensure the accomplishment of these objectives is proposed. Based on economic and statistical analysis of the dependence of state budget revenues profitability of the agricultural production and the volatility of agricultural prices, the volume allocations are determined, which may be spent out on the creation and functional support of information system.

Keywords: agricultural markets, risk aversion, volatility of prices, information support for business decisions, current price situation.

Вступ

Постановка проблеми. В інформаційному суспільстві, формування якого в Україні відбувається цілком об'єктивно, в руслі загальносвітових процесів, важливого значення набуває інформаційне забезпечення господарських процесів. Недосконалість інформації, її асиметричний розподіл, відсутність її у достатньому обсязі навіть найбільшими прихильниками ринкового саморегулювання розглядаються як достатні та, навіть, необхідні причини для державного втручання. Поряд з заходами регулюючого та підтримуючого характеру, які здійснюються державою у різних сферах економіки, в тому числі в аграрному секторі, забезпечення учасників ринкових угод, а разом з ними, і відповідних державних інституцій, актуальною інформацією, необхідною для прийняття господарських рішень, виступає важливою функцією державного регулювання ринкової економіки. Особлива потреба в інформаційному забезпеченні виникає на ринках сільськогосподарської продукції. Зниження ефективності ринкових угод, з одного боку, унеможливлює відтворення аграрного виробництва, а з іншого - формує загрозу продовольчій безпеці країни. Саме тому, проблема інформаційного забезпечення господарських та управлінських рішень на ринках сільськогосподарської продукції визначається як важлива та актуальна.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема недосконалої інформації в ринковій економіці є предметом уваги багатьох дослідників. Протягом 70-х років ХХ ст. американські вчені Дж. Ейкерлоф, М. Спенс та Дж. Стігліц створили основу сучасної інформаційної економіки, розробивши фундаментальні положення теорії ринків з асиметричною інформацією, які мають широке прикладне значення - від ринків сільськогосподарської продукції до фінансових ринків. Сучасні дослідження даної проблематики у контексті функціонування саме ринків сільськогосподарської продукції представлені в публікаціях О. М. Батигіної [1], Т. А. Бутенко [2], В. В. Дерлеменка [3], Н. М. Проценко [6], М. Ф. Кропивка, І. М. Криворучка [4]. Розгляд правових аспектів інформаційного забезпечення функціонування оптових ринків сільськогосподарської продукції [1] доповнюється аналізом розподілу науково-технічної інформації в аграрному секторі [3], дослідженням впливу інформаційного забезпечення на ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств [2,6] та обґрунтуванням необхідності їх консалтингового забезпечення стосовно широкого кола питань [4]. Водночас, питання створення комплексного інформаційного забезпечення, яке сприяє підвищенню ефективності ринкових угод із сільськогосподарською продукцією, в сучасних наукових публікаціях не висвітлюється.

Метою даного дослідження є обґрунтування заходів, які дозволять практично реалізувати положення ст. 15 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» щодо системи інформаційного забезпечення зазначених ринків.

Виклад основного матеріалу

Інформація потрібна як безпосереднім учасникам ринкових угод, так і органам державного управління. Динамічність сучасного господарства будь-яку усталену інформаційну систему не дозволяє вважати досконалою. Але існуюча в Україні сукупність елементів - організацій, установ, мереж, баз даних, що функціонують у сфері інформаційного забезпечення процесу реалізації сільськогосподарської продукції - навіть ще не перетворилася на систему. Інформаційний супровід ринкових угод із сільськогосподарською продукцію можуть забезпечувати консультаційні та дорадчі служби, органи державної та місцевої влади. В якості інструментів вони використовують засоби масової інформації, інтернет-ресурси, в тому числі інформацію, розміщену на офіційних сайтах Державної Служби статистики та Міністерства аграрної політики та продовольства України. Дійсно, користувачі можуть отримати інформацію про ціни на різні групи сільськогосподарської продукції, обсяги її реалізації, канали розподілу по Україні в цілому, а також за регіонами. Натомість, ця інформація не є оперативною, і не забезпечує оптимізації локальних ринкових угод.

Більш дієвою в цьому сенсі є інформація, яка представлена на офіційних сайтах регіональних оптових продовольчих ринків, зокрема, що стосується цін сільськогосподарської продукції, асортименту та цін послуг торгового майданчика. Водночас, на офіційних сайтах таких ринків ми не можемо побачити інформацію про обсяги угод, про кількість покупців та продавців, що взаємодіють на даному торговому майданчику, за якими можна зробити висновок про швидкість обороту сільськогосподарської продукції. Відсутність достатньої кількості покупців не стимулює продавців пропонувати продукцію на конкретному торговому майданчику.

Все вищенаведене зумовлює необхідність подальшої розбудови та вдосконалення інформаційної інфраструктури ринків, перетворення її в загальнонаціональну систему інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та органів державного управління у сфері функціонування ринків сільськогосподарської продукції. Відповідно до груп основних користувачів - сільськогосподарські виробники та органи державного управління - доцільно виділити дві складових даної інформаційної системи, а саме, підсистему інформаційно-консультаційного забезпечення процесів прийняття господарських рішень сільськогосподарськими виробниками та підсистему підтримки управлінських рішень органів державного управління.

Виділимо проблеми, які має розв'язати інформаційна система. На нашу думку, така система має забезпечити:

- підвищення рентабельності реалізації сільськогосподарської продукції її безпосередніми товаровиробниками;

- досягнення якісно-цінової однорідності сільськогосподарської продукції та підвищення загального рівня її якості;

- стійкість цін на ринках сільськогосподарської продукції та прогнозованість цінової ситуації в Україні та в регіонах;

- ефективний розподіл державних субсидій на підтримку сільськогосподарських виробників;

- оптимізацію обсягів та регіонів здійснення державних закупок та товарних інтервенцій;

- завантаження оптових ринків сільськогосподарської продукції, що збудовані за кошти Державного та місцевих бюджетів.

Розв'язання зазначених завдань передбачає реалізацію таких інформаційних заходів:

- представлення актуальної цінової ситуації на регіональних ОРСП в розрізі товарних позиції, сортності продукції та обсягів товарних партій;

- представлення актуальних показників обсягів реалізації сільськогосподарської продукції на регіональних ОРСП за визначені часові проміжки: день, тиждень, місяць, рік.

- представлення методичних рекомендацій для визначення рівня якості товарних партій сільськогосподарської продукції;

- представлення переліку посилань на сайти установ, що здійснюють сертифікацію якості сільськогосподарської продукції, а також надають консультації щодо попередньої оцінки якості он-лайн;

- представлення переліку посилань на сайти організацій, що мають термінали для формування оптових партій однорідної за якістю сільськогосподарської продукції;

- представлення календарних планів заходів інформаційно-навчального характеру (тренінгів, виставок-семінарів), організованих під егідою органів державної та регіональної влади з метою інформування про заходи регулювання ринків сільськогосподарської продукції, поширення практики роботи успішних торгово-маркетингових комплексів, а також об'єднань (асоціацій, кооперативів) товаровиробників у сфері реалізації сільськогосподарської продукції.

До складу інформаційної системи мають входити такі елементи: технічне забезпечення, нормативно-правове забезпечення та кадрове забезпечення, що складається із працівників відповідного фаху, які здатні реалізувати функції збирання, зберігання, обробки та відображення інформації. Реалізація зазначеної системи інформаційного забезпечення має відбуватися в рамках спеціальної підпрограми Державної комплексної програми розбудови системи локальних ринків сільськогосподарської продукції. Відповідальним виконавцем даної підпрограми є Міністерство аграрної політики та продовольства України. Учасниками даної підпрограми є Державна інспекція сільського господарства України, ДСБУ Аграрний фонд України, ПАТ «Аграрний фонд», Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, а також Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Встановлення обсягів бюджетних асигнувань, необхідних для реалізації пропонованої підпрограми, в умовах хронічного бюджетного дефіциту в Україні, має відбуватися на основі принципу економічної ефективності. Для цього необхідно дати відповіді на такі питання:

1) на скільки можуть збільшитися доходи Державного бюджету України, якщо середній рівень ефективності господарської діяльності підприємства із основним видом економічної діяльності «сільське господарство та надання пов'язаних із ним послуг» (коди 01.1-01.6 за КВЕД-2010) збільшиться на 1 в.п.?

2) на скільки може збільшитися рівень рентабельності господарської діяльності підприємства із основним видом економічної діяльності «сільське господарство та надання пов'язаних із ним послуг» (коди 01.1-01.6 за КВЕД-2010), якщо зросте їх поінформованість щодо стану та тенденцій змін на локальних ринках сільськогосподарської продукції?

Інформаційну основу формування відповіді на перше питання складатимуть матеріали експрес-випусків Державної служби статистики України, що відображають економічні результати сільськогосподарського виробництва за останні роки. Маються на увазі показники фінансових результатів до оподаткування від реалізації продукції сільського господарства та надання послуг у рослинництві і тваринництві, які офіційно визначаються по сукупності підприємств, що мають або понад 200 га сільськогосподарських угідь, або понад 50 голів худоби, або понад 500 голів птиці (у звітному році), або чистий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції та надання послуг у сільському господарстві понад 150 тис. грн, або кількість працюючих у сільському господарстві понад 20 осіб, а також показники рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва у цілому за цією ж сукупністю підприємств.

Як зазначається в інструкції Державної служби статистики, малі сільськогосподарські підприємства не беруть участі у формуванні зазначених показників. Це означає, що при збільшенні бази оподаткування результати наших розрахунків можуть бути тільки покращені.

Таблиця 1. Дані для встановлення залежності між обсягом прибутку та рівнем рентабельності сільськогосподарських підприємств

Джерело: складено на основі даних експрес-випусків Державної служби статистики України «Економічні результати сільськогосподарського виробництва»

Розрахуємо річний прогнозний приріст доходів Державного бюджету за рахунок податку на прибуток, платниками якого є сільськогосподарські підприємства, при зростанні рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва на 1 в.п., сформувавши та оцінивши параметри регресійної моделі на основі зазначених даних.

Представлені дані достатньої добре апроксимуються лінійною моделлю: y = -24,85+2,33x (R² = 0,886), де у - показник фінансового результату, а х - рівень рентабельності. Але зважаючи на графічне відображення сукупності спостережень, більш вдалим має бути вибір експоненційної кривої. Дійсно, форма y = 6,193*1,059^x забезпечує кращий показник якості моделі - R² = 0,926.

Виходячи з останнього запису, приріст рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва на 1 в.п. зумовить збільшення обсягу отриманого прибутку по всій сукупності сільськогосподарських підприємств на 6,193*1,059 = 6,559 млрд. грн. При діючій ставці податку на прибуток підприємств на рівні 18 % Державний бюджет матиме річний приріст доходів в обсязі 1,181 млрд. грн.

Наступним кроком змоделюємо залежність між показником рентабельності сільськогосподарського виробництва та інформованістю сільськогосподарських підприємств стосовно стану та тенденцій змін на локальних ринках сільськогосподарської продукції. Формуючи модель такої залежності будемо виходити з припущення, що причиною низького рівня ефективності господарської діяльності підприємств є низькі ціни закупки сільськогосподарської продукції. При відсутності доступу виробників до торгових майданчиків, посередник, виступаючи у ролі єдиного покупця сільськогосподарської продукції, пропонує неконкурентну ціну, зловживаючи своїм монопсонічним становищем. Виникає питання, чому товаровиробник самостійно не доправить свій товар до місця конкурентного укладання угоди, аби реалізувати його за справедливою (вищою) ціною?

Можливих відповідей на це питання декілька. З одного боку, виробник може не мати необхідних активів, аби доправити свою продукцію до конкурентного торгового майданчика (транспортні засоби, тара, упаковка тощо), не може одномоментно сформувати товарну партію ефективного розміру та не має потужностей для зберігання частини товарної партії (холодильники, склади). Зрештою, виробник не має достатньо обігових коштів, аби прокредитувати реалізацію своєї продукції, т.т. взяти необхідні активи в оренду. В цьому випадку рішення проблеми знаходиться у сфері покращення доступу до фінансових ресурсів для виробників сільськогосподарської продукції.

З іншого боку, сільськогосподарський виробник, приймаючи рішення про реалізацію продукції посереднику за відносно низькою ціною, може мати необхідні активи чи обігові кошти, але вважати таку угоду раціональною. Це означає, що очікувані вигоди від самостійної реалізації продукції на ринку він оцінює нижче ніж гарантований продаж продукції посереднику. Найбільш логічним поясненням того, чому виробник продає продукцію посереднику за низькою ціною полягає у невизначеності параметрів локального ринку та несхильності сільськогосподарського виробника до ризику. Особа, що не схильна до ризику, віддає перевагу гарантованій «синиці в руках», а не ймовірному «журавлю в небі».

Для оцінки поведінки сільськогосподарського виробника в умовах ризику залучимо математичний апарат функції очікуваної корисності Неймана-Моргенштерна. Відповідно до закону спадної граничної корисності, з урахуванням несхильності індивіда до ризику, справедливою буде така нерівність: інформаційний ринок сільськогосподарський асигнування

u[E(x)]>E[u(x)], (1)

т.т. корисність очікуваного середнього виграшу більша за середню очікувану корисність виграшу.

З точки зору сільськогосподарського виробника, який приймає рішення про продаж продукції посереднику за ціною Р у порівнянні з самостійною реалізацією її на ринку за цінами, що можуть з деяким рівнем ймовірності приймати значення в межах від Р₁ до Р₂, ця ситуація (у спрощеному вигляді, коли ймовірності найкращого та найгіршого варіантів розвитку подій становлять по 0,5) деталізується наступним чином. Не схильний до ризику сільськогосподарський виробник оцінює угоду за середньою ціною (Р₁+Р₂)/2 як більш привабливу, ніж можливість отримати з ймовірністю 50 % високу ціну за свій товар (Р₁), або з такою ж ймовірністю, продати його за нижчою ціною (Р₂): u[(Р₁+Р₂)/2] >1/2 [u(Р₁) + u(Р₂)].

Користуючись перевагою гарантованого доходу перед ризикованим, посередник пропонує сільськогосподарському виробнику угоду за ціною, нижчою, ніж середня очікувана на ринку, т.т. (Р₁+Р₂)/2 - х, таким чином, щоб виконувалася рівність: u[(Р₁+Р₂)/2 - х] =1/2 [u(Р₁) + u(Р₂)].

Гіпотеза полягає в тому, що краще інформування сільськогосподарських виробників щодо можливих цін на локальних торгових майданчиках дозволить звузити ціновий інтервал (Р₁`, Р₂') таким чином, аби мінімізувати «посередницьку ренту х».

Залежність між рівнем ефективності сільськогосподарського виробництва від величини цінового інтервалу оцінимо на основі даних про рівень рентабельності реалізації конкретного виду сільськогосподарської продукції та коефіцієнта варіації ціни даного виду продукції протягом відповідного періоду. Варіацію ціни розрахуємо як відсоткове відношення математичного сподівання ціни реалізації заданого виду продукції за різними каналами розподілу до дисперсії цієї ціни. Статистичну базу цих розрахунків становлять збірники «Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами». Результати відповідних розрахунків наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Коефіцієнти варіації цін на основні види сільськогосподарської продукції, реалізованої сільськогосподарськими підприємствами за різними каналами розподілу протягом 2011-2015 рр. (на прикладі Житомирської обл.), %

Джерело: розраховано на основі даних статистичного бюлетеня «Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами»

Дані щодо рентабельності виробництва конкретного виду сільськогосподарської продукції можна отримати на основі обласних статистичних спостережень, зокрема, щорічних експрес-випусків «Економічні результати сільськогосподарського виробництва» за відповідний рік. Таким чином, можна побудувати модель залежності рівня ефективності сільськогосподарського виробництва від величини цінового інтервалу на прикладі однієї області - Житомирської.

Використаємо щорічні звіти Головного управління статистики в Житомирській області щодо економічних результатів сільськогосподарського виробництва та складемо на їх основі базу даних для регресійної моделі.

Таблиця 3. Рівень рентабельності (збитковості) виробництва сільськогосподарської продукції в Житомирській обл. протягом 2011-2015 рр., %

Джерело: складено на основі даних експрес-випуску ГУС в Житомирській обл. «Економічні результати сільськогосподарського виробництва»

Розрахунок коефіцієнтів кореляції між множинами показників рентабельності та варіації цін показав, що залежність по всіх товарних групах є від'ємною, т.т. дійсно, зменшення рівня варіації ціни зумовлює зростання рівня рентабельності виробництва. Найбільше значення кореляції спостерігається по групі «молоко» -0,95, а найменше - по групі «овочі відкритого ґрунту» -0,1. (табл. 4)

Таблиця 4. Результати розрахунків коефіцієнтів регресійно-кореляційної залежності між рівнем рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції та рівнем варіації відповідних цін

Розрахунок коефіцієнтів регресійної залежності між приростами досліджуваних показників дозволяють передбачити зміни рівня рентабельності виробництва певного виду сільськогосподарської продукції у відповідь на зменшення коефіцієнту варіації ціни цієї продукції на 1 в.п. В середньому (по всіх товарних групах), зменшення коефіцієнту варіації ціни на 1 в.п. зумовлює приріст рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва на 0,22 в.п. В термінах доходів Державного бюджету це становитиме 262 млн грн. Зазначена сума визначатиме обсяг фінансування підпрограми інформаційного забезпечення Державної програми розвитку сільського господарства та регулювання ринків сільськогосподарської продукції.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Покращення інформаційного забезпечення сільськогосподарських виробників у сфері реалізації вироблено продукції дозволить їм приймати більш обґрунтовані рішення, зменшити оцінку ризику угод та збільшити ціни реалізації. Рівень рентабельності реалізації сільськогосподарської продукції її безпосередніми виробниками збільшиться за рахунок зменшення посередницької ренти.

Обсяги бюджетного фінансування пропонованих заходів зі створення та підтримки функціонування системи інформаційного забезпечення не мають перевищувати 262 млн. грн. протягом одного року. Це дозволить забезпечити умову бездефіцитного фінансування Державного програми розвитку сільського господарства та регулювання ринків сільськогосподарської продукції.

Важливим напрямом подальших досліджень є вирішення питань нормативно-правового та кадрового забезпечення запропонованої системи інформаційної підтримки функціонування та розвитку локальних ринків сільськогосподарської продукції.

Література

1. Батигіна О. М. Правове регулювання системи інформаційного забезпечення діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції / О. М. Батигіна // Форум права. - 2013. - № 2. - С. 30-33.

2. Бутенко Т. А. Інформаційне забезпечення ефективної діяльності агропідприємств/ Т. А. Бутенко // Вісник ХНАУ ім. В. В. Докучаєва / Серія „Економічні науки”.- 2015. - № 3. - С. 230-237. - [Електронний ресурс] режим доступу: http://knau.kharkov.ua/uploads/visn_econom/2015/3/29.pdf.

3. Дерлеменко В. В. Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби / В. В. Дерлеменко. - К., 2001. - 452 c.

4. Основи аграрного консалтингу / [М. Ф. Кропивко, Т. П.Кальна-Дубінюк, М. Ф. Безкровний, І. М. Криворучко]. - К.: Освітня книга, 2006. - 224 с.

5. Про оптові ринки сільськогосподарської продукції: Закон України від 25 червня 2009 р. // Офіційний вісник України. - 2009. - № 58. - Ст. 20-24

6. Проценко Н. М. Стан та напрями розвитку системи інформаційного забезпечення аграрного виробництва і сільського населення / Н. М. Проценко Т. А. Бутенко // Ефективна економіка. - 2016. - №12 [Електронний ресурс] режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?Op=1&z=5327.

References.

1. Batyhina, O. M. (2013), “Legal regulation of information system of wholesale agricultural markets”, Forum prava, vol. 2, pp. 30-33.

2. Butenko, T. A. (2015), “Information support efficient operation of agricultural enterprises”, Visnyk KhNAU im. V. V. Dokuchaieva, [Online], vol. 3, pp. 230-237,available at: http://knau.kharkov.ua/uploads/visn_econom/2015/3/29.pdf (Accessed 4 Dec 2016).

3. Derlemenko, V. V. (2001), Silskohospodarski informatsiini konsultatsiino-osvitni sluzhby [Agricultural information consulting and educational services], Kyiv, Ukraine

4. Kropyvko, M. F., Kalna-Dubiniuk, T. P., Bezkrovnyi, M. F. and Kryvoruchko, I. M. (2006), Osnovy ahrarnoho konsaltynhu [Fundamentals of agricultural consulting], Osvitnia knyha, Kyiv, Ukraine.

5. Cabinet of Ministers of Ukraine (2009), “Resolution "On the wholesale markets of agricultural products", Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol. 58., St. 20-24.

6. Protsenko, N. M. and Butenko, T. A. (2016), “Status and trends of information system of agricultural production and the rural population” Efektyvna ekonomika,[Online], vol. 12, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?Op=1&z=5327 (Accessed 6 Dec 2016).

Размещено на Allbest.ru