Мікроекономічна теорія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мікроекономічна теорія як наука

Вступ

Вивчення будь-якої дисципліни починається з аналізу предмету її дослідження та методу, яким вона при цьому користується.

В ході вивчення політичної економії ви вже познайомилися з тим, що основи мікроекономіка досліджує ринки окремих товарів, галузей, поведінку окремих споживачів та виробників, її основи були закладені в ХІХ столітті.

До цього вчені-економісти формували універсальні економічні принципи, що властиві для економіки в цілому, на всіх її рівнях і для всіх економік в різні часи. мікроекономіка попит споживання конкурентність

Саме в ХІХ столітті на основі даних статистики, спостережень за власною поведінкою та поведінкою більшості людей були сформульовані закономірності попиту, споживання, взаємодії фірм на ринку, взаємо пристосування намірів споживачів та виробників.

Особливу роль в розвитку мікроекономічної теорії відіграла так звана “маржинальна революція”. Її суть полягала в переході до використання при дослідження динаміки затрат і результатів економічної діяльності за допомогою безмежно малих приростних величин. Це дозволило вченим при аналізі пропорцій виробництва та обміну використовувати математичні розрахунки . Тобто мікроекономіка стала справжньою сучасною наукою.

В центрі уваги мікроекономістів опинилася поведінка окремих людей з врахуванням впливу психології, соціальних та культурних факторів. Об'єктивні економічні процеси почали розглядатися через призму їх сприйняття свідомістю людей.

Більшість теорій, що будуть розглядатися в курсі мікроекономіки, грунтуються на моделях, розроблених неокласиками ще в кінці ХІХ - першій половині ХХ століття. Тобто це в першу чергу моделі, які показують умови досягнення рівноважного стану в поведінці виробників та споживачів, що приймають економічні рішення в умовах конкуренції, діють в саморегульованій економічній системі. Зрівноважений аналіз таким чином, є досить розвинутим, комплексним. Він дозволяє дослідити ту чи іншу економічну систему (виробничу, ринкову, споживчу) в “ідеальному стані”.

Хоч сама рівновага може на практиці не досягатися, або бути випадковим наслідком економічних дій людей, але умови її досягнення відіграють потужну роль в пізнанні тенденцій, закономірностей розвитку економічних процесів. Саме тому основне місце в підручниках з мікроекономіки займає аналіз зрівноважених моделей.

Важливо пам`ятати, що мікроекономіка є суспільною наукою. Тому особливе значення в мікроекономічних дослідженнях мають абстракції, узагальнення, припущення. Чи не найважливішим з них є постулат про раціональність поведінки всіх економічних суб'єктів, в якій би конкретній ролі вони не виступали. Вважається, що люди, здійснюючи свій економічний вибір, завжди прагнуть прийняти оптимальне рішення, порівнюючи можливий результат та жертви(витрати).

Саме теорія “людини раціональної” застосовувалася ще класиками економічної теорії. Тепер вона є значно складнішою, більш наближеною до реальних умов. Поведінку людей пояснюють не лише егоїзмом, грошовими інтересами. Сучасна теорія наполягає на тому, що на здійснення економічного вибору впливає недостатність інформації, недосконалість інтелекту, стереотипи поведінки, емоційність, групові інтереси. Підкреслюється, що разом з тим, все більше зростає роль духовних та культурних факторів, суспільно-політичного впливу. Робиться наголос на високій інформованості людей, підвищенні їх освітнього та культурного рівня. Головними вважаються потреби людей у самовираженні, зв'язках з іншими людьми, у культурній, політичній та духовній свободі. Це суттєво впливає на економічні рішення, що приймаються людьми.

Виникнення в умовах планової (командної) економіки типу “людини радянської” (homo soveticus) є одним з різновидів моделі “людини раціональної”. Тотальне одержавлення економіки, бюрократизм, зрівнялівка, спроба підпорядковувати особисті інтереси людей інтересам держави (а фактично - чиновників) поступово формували байдужість і споживацтво. Інтелект радянських людей нерідко використовувався для обману керівних органів, приховування можливостей та резервів на місцях, поширення тіньової економіки.

В умовах суцільного дефіциту ресурсів та товарів, відсутності економічної свободи та економічної відповідальності, здійснення реального економічного вибору як споживачами, так і виробниками було неможливим.

Не було, як правило, і потреби в застосуванні економічного мислення, тобто порівнянні альтернативних варіантів економічних дій та їх наслідків.

Але ситуація докорінно змінюється в умовах становлення ринкових принципів в економіці України. Особливого значення набуває оволодіння категоріями “альтернативних витрат”, “оптимальності”, “ефективності”, “порівняльної переваги”. Саме ці поняття є стрижневими в мікроекономіці. Знання закономірностей поведінки виробників та споживачів на різних ринках, з різним ступенем конкурентності та ринкової влади сприяє оптимізації вибору напрямів та обсягів діяльності українських підприємств, підвищенню ефективності.

В ході вивчення курсу мікроекономіки ми побачимо, що центральна роль відводиться дослідженню динаміки, затрат ресурсів, витрат зі збільшенням обсягів економічної діяльності. Тобто повністю зберігає своє значення граничний підхід, що грунтується на аналізі приростних величин(граничної корисності, граничного продукту, граничного доходу, граничних витрат і т.і.)

Порівняння граничних величин, що показують тенденції результатів та економічних витрат, дозволить нам сформулювати критерії оптимальності в поведінці як споживачів, так і підприємців. Граничні величини зберігають вони своє значення і при визначенні оптимальних обсягів виробництва та витрат для забезпечення економіки суспільними благами, що споживаються колективно.

Головною фігурою сучасної економіки є споживач. Тому суттєва роль відводиться дослідженню формування споживацького вибору, закономірностям поведінки попиту на різних товарних ринках. Адже в умовах розвинутих ринкових відносин саме споживачі встановлюють планку, вище якої виробники не можуть піднімати рівень витрат, якщо хочуть реалізувати свою продукцію і отримати дохід.

В свою чергу можливості маніпулювання затратами, витратами, випуском та ціною з боку виробників в різні періоди часу та на різних ринках суттєво відрізняються. Перш за все відмінності в економічній поведінці визначаються ступенем конкурентності ринків.

Ідеалом для багатьох економістів є чисто конкурентний ринок. Вважається, що тут найбільш яскраво проявляються принципи саморегулювання ринку, досягається ефективність у розподілі та використанні ресурсів, задоволенні потреб суспільства та окремих людей.

Оскільки більшість сучасних ринків є достатньо конкурентними, то засвоєння закономірностей поведінки фірм та споживачів в умовах досконалої конкуренції дозволяє значною мірою зрозуміти тенденції більшості реальних ринків.

Але не менш важливо розібратися в змісті монопольної влади та її впливі на формування виробничої та цінової політики фірм, на перерозподіл ресурсів і доходів між підприємцями та споживачами, а також між секторами економіки.

Активним учасником ринку в сучасних умовах є держава. Вивчаючи наступні теми, ми познайомимося не лише з перевагами конкурентного ринку, але зрозуміємо і його труднощі, прояви поразки. Саме “фіаско ринку” в певних економічних сферах потребує втручання державних органів для регулювання ринкових процесів. Це проблеми оптимізації розподілу ресурсів внаслідок зовнішніх ефектів (екстремалій), а також, для забезпечення суспільних благ, коректування діяльності природніх монополій та багато інших.

В сучасній мікроекономіці посилюється увага до теорії суспільного добробуту, що прагне знайти критерії оптимальності для суспільного виробництва в цілому.

Більшість тем в курсі мікроекономіки вивчається за допомогою широкого використання графіків. Питання про особливості застосування графічного методу потребує самостійного поглибленого вивчення. Для цього рекомендується звернутися до підручників:

Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Рынок: микроекономичческаяя модель.-СПб, 1992.-С.23-28; 2) Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. Ч.1-М:Республика.-1992,-С.29-35. 3) Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика.-М.: Дело.-1993.-С.15-19.

Доцільно також самостійно попрацювати для глибшого ознайомлення з етапами розвитку мікроекономічної теорії та вкладом певних економічних шкіл в сучасну теорію. Для цього можна звернутись до наступних джерел:

1)Барр Р. Политическая экономия.Т.1.М.: Международные отношения.-1995.-С.440-48; 2)Брагинский С.В., Певзнер Я.А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления.-М.: Мысль.-1991.-С.47-135.

В межах першої теми ми познайомимося з колом проблем, що вивчаються таким розділом економічної теорії, як мікроекономіка, а також з деякими обов'язковими поняттями, якими вона оперує.

Перш за все ми покажемо, що мікроекономіка досліджує поведінку окремих ланок економіки - так званих малих економічних одиниць. Наприклад, мікроекономіка пояснює, яким чином споживачі приймають рішення про те, який товар купити і в якій кількості. Яким чином може змінитися вибір споживача, якщо зміняться ціни на товари, або бюджетні можливості?

Мікроекономічна теорія фірми, в свою чергу, пояснює, як приймаються рішення щодо обсягу випуску товару, ціни на нього, як здійснюється вибір виробником тієї чи іншої комбінації капіталу та праці.

Поряд з цим, об'єктом вивчення мікроекономіки є також галузеві ринки, де взаємодіють виробники, що випускають однотипну продукцію. Як складаються відносини між конкурентами чи суперниками, як це впливає на цінову та виробничу політику учасників ринку? Який вплив на ринкові пропорції має поведінка споживачів, їхня реакція на зміни в ціні продукту і т.і.?

Ми розглянемо, що являють собою мікроекономічні теорії та моделі, які їхні можливості та обмеження.

Завершується розгляд теми аналізом основних етапів становлення мікроекономіки як особливого розділу теоретичної економіки та функцій, які виконує мікроекономічна теорія.

1. Економічна теорія та мікроекономіка

Термін "економіка" в українській мові має два значення: “економіка” може означати як науку, так і господарську систему. Друге значення використовується, наприклад, у словосполученнях "економіка домашнього господарства", "національна економіка", "економіка України". Про двозначність терміну "економіка" свідчить також наявність двох еквівалентів у англійській мові: "есоnоmics" та "есоnоmу". Більш точним перекладом англійського терміну " есоnоmics" вважається "економічна теорія", саме про неї і піде мова.

Існують різні означення науки економіки (економічної теорії). Розглянемо деякі з них.

Економіка (економічна теорія) - це суспільна наука, що вивчає прийняття рішень людьми, які намагаються задовольнити свої бажання, використовуючи обмежені ресурси .

Зустрічаються і стисліші означення , зокрема: економіка ( економічна теорія) вивчає розподіл обмежених ресурсів за різних альтернатив їх кінцевого використання.

Отже, сучасна економічна теорія - це наука насамперед про людину, про розв`язання нею найрізноманітніших проблем її буття - від державотворчих, громадських, суспільних до інтимних.

Економічна наука вивчає поведінку людини і допомагає пояснити як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві.

Поділ економічної науки на "мікроекономіку" і "макроекономіку" пов`язаний насамперед з розглядом різних рівнів, на яких ухвалюються рішення.

Мікроекономіка вивчає прийняття рішень та поведінку окремих економічних одиниць і структур - таких, як домашні господарства, фірми, ринки окремих благ.

Макроекономіка - це розділ економіки, який вивчає економічні явища, що відображають функціонування економіки як єдиного цілого, зокрема такі, як національний доход, інфляція, безробіття та економічне зростання.

Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем - економікою в цілому - і оперує низкою агрегованих показників, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб`єктів ринку (або економічних агентів) - фірм і домогосподарств.

Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробляти і якою є мета функціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар та інше. Ще один важливий аспект мікроекономіки - аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія.

Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка, зокрема, концентрує увагу на закономірностях вивчення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають теорією цін. Як і будь-яка інша наука, мікроекономіка використовує певну систему понять і концепцій для опису явищ, які вивчаються. В курсі мікроекономіки будуть розглянуті найважливіші поняття, котрі є не тільки базовими для проведення мікроекономічного аналізу, але й корисні для формування цілісного економічного мислення.

2. Структуризація мікроекономічної ринкової системи

Об`єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. Оскільки мікросистема - це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами, то аналізувати її можна в трьох аспектах: через з`ясування того, які суб`єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються; який зміст цих відносин.

До основних суб`єктів мікросистеми належать:

1. домогосподарства - це група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об'єднання з іншими громадянами. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. Заради задоволення цих потреб і функціонує економічна система. Тому на ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку домогосподарства - це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей, тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;

2. підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб`єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари і послуги заради отримання прибутку;

3. держава. У мікроекономіці держава розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя.

Об`єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси (земля) та підприємницькі здібності. Праця - це цілеспрямована діяльність людини, здатна видозмінювати природну речовину, щоб надати їй необхідної для споживання форми. Під капіталом розуміють всі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах. До природних ресурсів належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі. Найчастіше їх називають узагальненим словом "земля". Підприємницькі здібності - це особливі здатності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі та творче використання заради отримання прибутку.

Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економічних суб'єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів:

- обмеженість. Як правило, економіка має справу не з абсолютною, а з відносною обмеженістю ресурсів. Це означає не те, що того чи іншого ресурсу взагалі немає, а те, що не можна його отримати на попередніх умовах. Збільшення залучення цього ресурсу до виробництва обійдеться фірмі дорожче.

- взаємозаміщуваність (субституційність). Це означає, що до певної міри одні види ресурсів можуть бути заміщені іншими. Найчастіше в мікроекономіці розглядається заміщення двох видів ресурсів: капіталу та праці;

- взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання певного ресурсу можливе лише за певного співвідношення з іншими. Хоча ресурси здатні до взаємозамінюваності, але така здатність обмежена: повністю замінити працю капіталом чи навпаки практично неможливо.

Як результат виробничої діяльності у мікроекономіці розглядається матеріальний продукт (річ) або послуга. Кількісно його можна характеризувати як за допомогою натуральних показників, так і у вартісному вираженні

3. Функціональна структура мікро ринку

Якщо розглядати мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. Ринок - спосіб взаємодії економічних суб`єктів, який грунтується на ціновій системі та конкуренції. Це особливий механізм координації економічних дій.

Ринковий зв`язок, що встановлюється між продавцем і покупцем, має деякі відмінні риси:

- рівноправне становище учасників. Це означає, що ні продавець, ні покупець не повинен мати можливостей позаекономічного примусу контрагента до вступу у відносини обміну. Звичайно, це не виключає монопольного становища когось із учасників ринкового зв`язку, але у цьому випадку примус буде мати економічний характер;

- використання принципу економічного зиску як основного критерію доцільності вступу у ринковий зв`язок.. Основні правила, якими керуються учасники обміну, такі: обмін має приносити зиск; кожен намагається здійснити угоду з максимальним зиском для себе; краще здійснити угоду з меншим зиском, ніж взагалі відмовитися від неї.

- повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Коли економічний суб`єкт обирає контрагента без примусу, за власною волею, то, звичайно, сам має відповідати за свій вибір.

Поведінка економічних суб'єктів на ринку багато в чому залежить від стану конкурентного середовища. Тому в мікроекономічному аналізі особливу увагу приділяють конкуренції, окремо розглядаючи ринки чистої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії.

Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги як окремих суб'єктів (споживача і виробника), так і системи в цілому. 3'ясування механізмів встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми - головне завдання мікроекономіки.

4. Функціональна структура мікроекономічних систем та структура мікроекономичної теорії

Мікроекономіка - це фактично наука про економічний вибір, що здійснюється малими економічними одиницями, домогосподарствами, фірмами, урядовими агентствами. Малими вони є не за розмірами діяльності чи чисельністю працівників, а тому що представляють собою первинні ланки народного господарства. Тобто в якості малої економічної одиниці може виступати транснаціональна корпорація, що виробляє тисячі найменувань продукції, філіали якої знаходяться в багатьох країнах, а обсяги продажів дорівнюють валовому продукту деяких держав.

Необхідність раціонального, тобто найкращого з можливих, вибору зумовлена обмеженістю економічних ресурсів - їх недостатністю для повного задоволення потреб окремих людей, їх груп чи суспільства в цілому.

Структура мікроекономічної теорії визначається внутрішнім складом самих мікроекономічних систем та особливостями їх функціонування.

В центрі уваги мікроекономіки - поведінка людей, що виступають в різних соціально-економічних ролях: продавців ресурсів, покупців товарів, державних урядовців чи чиновників, власників підприємств і т.д.

Мікроекономіка виходить з того, що приймаючи економічні рішення, люди в якій би ролі вони не виступали, вибирають найкращий шлях до досягнення мети. Тобто, незважаючи на різницю в об'єкті аналізу, спільним є припущення щодо раціональності поведінки всіх економічних суб'єктів.

Сучасні теорії передбачають, що крім матеріальних, грошових стимулів, н а поведінку людей впливають психологічні, соціальні, духовні фактори.

Таким чином в центрі уваги всіх розділів мікроекономіки - доцільна діяльність людей, що направлена на досягнення мети, яка враховує наявні можливості та обмеження.

Так, теорія поведінки споживача досліджує умови досягнення оптимального споживацького вибору, при якому буде використаний весь бюджет споживача і досягнутий найвищий з можливих рівнів задоволення потреб.

Теорія поведінки фірми в якості основної мети будь-якої виробничої структури розглядає отримання найбільшого сукупного економічного прибутку. Особлива увага приділяється умовам досягнення найвищого можливого випуску при мінімальних витратах. Але на практиці кожна фірма працює в унікальних умовах. В мікроекономіці ці умови узагальнюються. Поведінка фірм вивчається в межах моделі чистої та монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії.

Тобто при дослідженні закономірностей мікроринку особлива увага звертається на наявність відносин конкуренції та монополізму, їх взаємодії, здатності виробників впливати на ціну, самостійно проводити виробничу політику.

Економічна діяльність політичних діячів теж передбачає наявність приватного інтересу та пошуку політичної ренти при вирішенні питань, що стосуються всього суспільства. Такий аналіз здійснюється в межах теорії суспільного вибору.

Традиційно в центрі уваги мікроекономістів знаходилися питання ринкового стихійного саморегулювання, що здійснюється на основі механізму конкуренції. Але в останні роки все більше уваги приділяється тому, як приймаються економічні рішення всередині фірм. Це допомагає краще зрозуміти, як вони взаємодіють на ринку, як переплітаються стихійний порядок та ієрархія.

Дослідження умов досягнення ефективних варіантів виробництва та обміну при конкурентному ринку доповнюється аналізом впливу ресурсів та доходів, а також державного регулювання.

5. Особливості методу мікроекономічної теорії

У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких досліджень є розробка теорій та моделей.

Мікроекономічні дослідження розпочинаються зі збирання та вивчення фактів економічного життя, узагальнення їх, виділення найсуттєвіших, дослідження причинно наслідкових зв'язків. Все це дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб'єктів та побудувати модель. Економічна модель - це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов призведуть до зміни економічних результатів. Економічні змінні - це натуральні величини, які можуть певним чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним процесам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Тому модель має бути максимально спрощена, що дасть змогу розширити масштабність та ефективність її використання.

Побудова моделі пов'язана з втратою частини інформації про об'єкт, який досліджується. Це допомагає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на головних складових системи та їхніх взаємозв'язках. Відомі величини, що вводяться у модель в готовому вигляді, називаються екзогенними; величини, які отримують у рамках моделі при вирішенні поставленого завдання, називаються ендогенними.

Найпростішим видом економіко-математичного моделювання є моделювання у двовимірному просторі - за допомогою графіків. Саме цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці.

Граничний та функціональний аналіз

Ключовою передумовою побудови економічних моделей є посилання на те, що економічні суб'єкти намагаються максимізувати свій зиск. При цьому йдеться про чистий виграш, як різницю між загальним виграшем і витратами, які були понесені для його досягнення. У побудові мікроекономічних моделей широко використовується технічний прийом, що називається граничним аналізом. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Прикладами таких граничних величин можуть бути граничні витрати (витрати, необхідні для збільшення результату на одиницю) чи гранична корисність (корисність, що її приносить споживання додаткової одиниці блага). Раціональний суб'єкт має продовжувати пошук кращих рішень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами. Саме у цьому разі він досягне максимальної реалізації своєї мети.

Велике значення у мікроекономіці має функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характеристикою, тобто функція.

Зрівноважений аналіз.

Важлива риса мікроаналізу - рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану. Встановлення способу взаємодії сил, що безпосередньо контактують у цій взаємодії, аналіз результатів їх взаємовпливу та стійкого функціонування в зовнішньому середовищі, яке динамічно змінюється, а потім передумов виникнення та розпаду таких систем і перехід до нових - один з ключових напрямків розвитку мікроекономіки.

У мікроекономічних дослідженнях особливо широко використовуються методи статики і динаміки. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу саме переходу від одного стану рівноваги до іншого.

6. Історичний розвиток мікроекономічної теорії та її основні функції

Етапи розвитку мікроекономічної теорії.

Мікроекономіка - це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робітники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного боку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого - вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур - галузевих ринків.

Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX - на початку XX ст. Однак її становлення пройшло довгий шлях еволюційного розвитку. Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії. Так, використовуючи подвійну методологію економічного аналізу, А.Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи функціонального аналізу. У період пізнього класицизму багато економістів, застосовуючи цей метод, часто робили фундаментальні відкриття в мікроекономіці. Основоположниками мікроекономіки вважаються вчені Т. Мальтус і Ж. -Б. Сей. Закон спадної доходності Мальтуса та теорія трьох факторів виробництва Сея досі використовуються в мікроекономічному аналізі. Але при всій значущості відкриттів мікроекономічного характеру представниками пізнього класицизму становлення мікроекономіки як науки здійснюється значно пізніше і пов'язується з неокласикою.

У другій половині XIX ст завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання. За цих умов особливо актуальним стає дослідження практичних питань, що спричинило зміщення аспектів із з'ясування загальних принципів політичної економії на аналіз проблем господарської практики. Якісний аналіз, як правило, витісняється кількісним.

Мікроекономічний аналіз має такі три етапи еволюційного розвитку.

І етап (1845 - 1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:

- Г. Госсен, який вперше використав психологічний фактор аналізу економічної поведінки суб'єктів і сформулював закони насичення потреб людини;

- Дж. Б. Кларк, представник американської школи, який порушив питання про необхідність визначення граничної корисності не лише щодо предметів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів виробництва;

- австрійська школа (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем - Баверк), представники якої збагатили економічну науку відкриттям принципу граничної корисності і запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення.

- II етап (1890 - 1933). На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування робіт А. Маршалла "Принципи економіки" (в оригіналі "Ргіnсіраls оf Есоnоmісs", 1880) наука дістала свою першу назву “Есоnоmісs”. Представниками другого етапу є:

-А. Маршалл, який запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни - граничною корисністю та витратами виробництва; сформулював закони попиту і пропозиції; значну частину своїх досліджень присвятив вивченню мотивів поведінки окремих господарюючих суб'єктів;

- Математична школа (У.С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето). Ця школа вперше широко використала апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробувала описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Вона запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення граничної корисності і обгрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.

Функції мікроекономічної теорії.

III етап (1933 - до сьогодні). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін); теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенштерн, Дж. Фон Нейман).

Досить поширеним є ототожнення мікроекономіки і економіки підприємства. Насправді ці ж науки лише частково перехрещуються: обидві вивчають прийняття рішення підприємствами щодо своєї ринкової поведінки. Але кожна з них має свої специфічні проблеми. Наприклад, мікроекономіка вивчає поведінку домогосподарств, споживацькі переваги, ринковий попит і ринкову пропозицію, залишаючи поза увагою питання самого організаційного механізму прийняття рішення на підприємствах, їх організаційні форми, показники фінансового стану підприємства тощо, що вивчається в курсі економіки підприємства.

Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічної системою: 1) "що виробляти ?". У виробника завжди є можливість альтернативного виробництва. Для вибору прийнятного варіанта виробництва потрібно пізнати потреби споживача, задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Тому однією з ключових проблем мікроекономіки є вивчення мотивів поведінки споживачів, теорія споживацького вибору.

2) Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка, - "як виробляти ?". Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу. Досліджуючи теорію виробництва, мікроекономіка допомагає з'ясувати механізм розподілу ресурсів між підприємствами та галузями виробництва.

3) Третє запитання - "кому і які результати принесе виробництво ?". Це пов'язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання.

Пошук відповідей на вище вказані запитання дає змогу мікроекономіці реалізувати ряд функцій. Основні з них:

0. Пізнавальна. Суть її в тому, що мікроекономіка покликана вивчати та пояснювати економічні процеси, що мають місце у виробництві, на товарних та ресурсних ринках, досліджувати умови та характер функціонування цих ринків.

1. Теоретична. Мікроекономіка не лише описує існуючі залежності в економічній поведінці виробників і споживачів, але намагається проникати в суть економічних закономірностей, що визначають механізм дії господарських процесів. На основі цього формулюються економічні принципи, що властиві для більшості ринків та сфер діяльності.

2. Практична. Теоретичні узагальнення мають сенс, коли вони активно використовуються учасниками економіки для підвищення ефективності своєї діяльності, більш повного задоволення потреб окремих людей і суспільства в цілому.

3. Методологічна. Мікроекономіка виступає теоретичною базою для цілого комплексу економічних наук (галузевих, функціональних, стикових).

4. Ідеологічна. Цю функцію мікроекономічна теорія виконує, формуючи у суб'єктів економічної діяльності сучасне економічне мислення, можливість правильно розуміти економічні проблеми та оптимально їх вирішувати.

Основна література

1. Долан Э., Линдсей Д. Микроэкономика.-СПб: АО «Санкт-Петербург оркестр».-1994.-С.7-30.

2. Долан Э., Линдсей Д. Ринок: микроэкономическая модель. .-СПб, 1992.-С.6-30.

3. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Мікроекономіка. -Львів, Просвіта. - 1999.-С.7-30.

4. Піндайк Р.С. Рубінфельд Д.Я. Мікроекономіка. Київ-Основи.- 1996.-С.

5. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник.-К., Знання, 1998.-С.21-32.

Допоміжна література

1. Гальперин В.М. и др. Микроэкономика. В 2-х т. -СПб.: Экономическая школа, 1996.-С.13-39

2. Гребенников П.И. и др. Микроэкономика.-СПб.: Издательство СПб УЭФ., 1996.-С.5-20.

3. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. -М.: МГУ; ДИС, 1997.-С.11-33.

4. Пиндайк Р.С. Рубинфельд Д.Я. Микроэкономика. -М.: Экономика «Дело».-1992.-С.11-26.

Размещено на Allbest.ru