Формування податкової політики на макро- та мікрорівнях

Податкова політика держави у сучасній економіці є механізмом, що дозволяє взаємно задовольняти протиріччя інтересів між державою та підприємством. Вона має суттєве значення на рівні держави, де податки, з одного боку складають основну частину доходів бюджетів усіх рівнів, а з іншого боку - є ефективним механізмом здійснення соціально-економічної політики держави у цілому.

На сьогоднішній день існує чимало праць та публікацій, в яких відомі економісти піднімають проблему ефективної податкової політики підприємства, це роботи: С. В. Адоніна [1], Є. М Руденко [2], Л. Б. Рябушки [3], Л. А. Яструбецької [4].

Метою роботи є аналіз взаємозв'язків між податковою політикою, яку впроваджує держава, та податковим менеджментом,що має здійснювати кожне підприємство для усунення негативних наслідків та мінімізації податкового навантаження на нього.

Державна податкова політика - це діяльність органів державної влади з формування та удосконалення податкової системи [2].

Податкові платежі - одна із значних статей витрат для більшості суб'єктів господарювання, а тому підприємства обов'язково повинні здійснювати управління своїми податковими ризиками та їх постійний моніторинг, як невід'ємну частину внутрішнього контролю за ризиками. Завдяки такому підходу подібне системне управління дає можливість більш зважено підійти до процесу ухвалення управлінських рішень, нівелювати негативні наслідки прояву податкових ризиків.

Податкову політику на мікрорівні можна визначити як систему проведених підприємством в галузі податкового обліку заходів, що виражає варіанти його поведінки у взаєминах з державою з питань нарахування та сплати податкових платежів. податковий платіж економічний

Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні:

- перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей.

- друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів.

- третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності.

Реалізація податкового регулювання на такому рівні проявляється через зміну податкового навантаження на платників,які відповідають таким критеріям:

- забезпечення зацікавленості в розвитку підприємницької ініціативи населення;

- збільшення обсягів діяльності й розвиток конкурентного середовища;

- стимулювання раціонального використання ресурсів;

- забезпечення економічної зацікавленості підприємств в інноваційному розвитку.

Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів до доходної частини бюджету.

З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

Особливостями впровадження і реалізації податкової політики на підприємстві є застосування певних спеціальних прийомів, що найбільш зменшують негативний структурований вплив податкових ризиків. Серед них слід відзначити вдосконалення організаційної структури підприємства: налагодження системи документообігу, внутрішнього контролю, ретельну аудиторську перевірку [3].

Існує два напрямки взаємозв'язку податкової політики підприємства та держави. Податкова політика держави визначає рівень податкового навантаження, який впливає на вибір податкової політики підприємства. У процесі вторинного зв'язку, обрана підприємствами податкова політика разом з іншими чинниками впливає на показники рівня ВВП, податкових надходжень, які аналізуються при розробленні заходів, щодо регулювання податкової політики на макрорівні.

Взаємозв'язок держави з підприємством на макрорівні щодо податкових надходжень висвітлено у табл.1

З даних табл. витікає, що протягом останніх п'яти років найбільшу частку податкових надходжень у їх загальній сумі займають надходження від ПДВ, у середньому за 2011-2015 рр. вони становлять 51,6%, а його відшкодування має взагалі від'ємне значення, але значного впливу на загальний результат не здійснило. Найменше значення становить надходження рентна плата, яка в середньому становить 2,1%. Щодо акцизного податку, то у 2011 році у порівнянні з 2015 роком він збільшився на 2,4%. Плата за користування надрами з кожним роком зростає, що у середньому за дослідженні роки становить 4,5%.

Тобто, управління податковими ризиками в рамках податкової політики вимагає від підприємства значних витрат для реалізації всіх його етапів. Це пов'язано з необхідністю створювати окремий спеціальний відділ так званого податкового менеджменту або антикризового менеджменту, одними з функцій яких були б розробка та здійснення ефективної податкової політики підприємства, в тому числі й управління податковими ризиками.

Існує декілька способів оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності, кожен з яких має свої переваги та недоліки, тому кожен суб'єкт може самостійно обрати той із способів, який найбільше відповідає умовам та особливостям здійснення підприємницької діяльності на даний момент. Наприклад, для підприємств малого бізнесу може застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку і звітності, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку.

Тобто, важливим кроком для розробки підприємством власної податкової політики є першочерговий вибір підприємством тієї системи оподаткування, яка буде найбільш прийнятною для його форми власності, організаційної форми, що найбільше відповідатиме фінансовим цілям підприємства[5]. Адже не слід забувати, що планування прибутку кожним підприємством залежить від системи оподаткування, оскільки від кінцевої суми податків залежить і розмір чистого прибутку, який підприємство матиме у своєму розпорядженні.

Оптимізація оподатковування підприємств повинна включати: мінімізацію податкових виплат (у довгостроковому і короткостроковому періоді при будь-якому загальному товарообігу); недопущення штрафних санкцій з боку фіскальних органів, що досягається правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків [6].

Таблиця 1 Податкові надходження до Державного бюджету України за 2010-2015 рр., млн грн