Механізм взаємодії попиту і пропозиції в системі ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВСТУП

На ринку особливе значення має рівноважна ціна, що є результатом взаємодії ціни попиту і ціни пропозиції.

Ціна попиту на кожну кількість товару - це ціна, за якою кожна окреме порція товару здатна залучити покупців протягом визначеного періоду часу, ціна попиту на кожен товар зменшується в міру збільшення його пропозиції

Ціна пропозиції - це ціна, за якою товар надходить у продаж на конкретний ринок; у міру скорочення або зростання щорічної кількості товару, ціна пропозиції може або підвищуватися, або знижуватися, вона може навіть поперемінно підвищуватися і падати. Ціна пропозиції даної кількості товару залежить від витрат зусиль робітників. Виробництво товару вимагає додавання різних видів праці і застосування капіталу в багатьох його формах. Витрати всіх різних видів праці, прямо або побічно зайнятих у виробництві продукції, разом з накопиченням застосовуваного в її виробництві капіталу Маршалл називає реальними витратами виробництва. Суми грошей, що приходиться платити за ці зусилля і жертви, називаються грошовими витратами виробництва. Можна поділити елементи, що необхідні для виготовлення товару, на групи і назвати їх факторами виробництва. У такому випадку витрати виробництва визначеної кількості даного товару будуть дорівнювати цінам пропозиції відповідних кількостей факторів його виробництва. А сума цих цін пропозиції складе ціну пропозиції зазначеної кількості товару. Отже, вихідна позиція Маршалла така: на ринку представлені нормальний попит та нормальна пропозиція. Сили попиту та пропозиції діють вільно, не існує міцного об'єднання торговців, широко розгортається вільна конкуренція. На ринку в той самий час існує лише одна ціна. Загальна кон'юнктура ринку залишається незмінною протягом усього прийнятого періоду, за цей час не змінюється мода або смаки, ніякий новий замінник товару не впливає на попит, ніякий новий винахід не впливає на пропозицію. Зміст такого підходу полягає в тому, щоб у спокійному, нормальному, звичайному, постійно повторюваному явищі виявити істотні риси аналізованого предмета.

Нормальна ціна визначається станом стійкої рівноваги нормального попиту та нормальної пропозиції. Нормальна ціна пропозиції як для довгих, так і для коротких періодів визначається розподілом сукупних витрат виробництва на кількість товару, тобто це середні витрати. Сукупні витрати на виробництво можуть бути отримані або шляхом множення граничних витрат на число одиниць товару, чи шляхом додавання усіх фактичних витрат виробництва, його окремих частин і додавання всіх рент, отриманих за рахунок диференціальних переваг виробництва.

Нижньою границею ціни товару є граничні витрати виробництва. Ціна повинна бути достатньою, щоб відшкодувати граничні витрати виробництва товарів, що знаходяться на грані доцільності їх виробництва.

Приймаючи до уваги посилення взаємозв'язків у макроекономіці, тобто доповнюючи аналіз ціни новими умовами, можна стверджувати, що ціна в кінцевому рахунку залежить не від граничних, а від сукупних витрат праці й капіталу і, отже, ціни визначаються загальним рівнем попиту та пропозиції..

Розглянемо механізм формування рівноважної ціни в концепції Маршалла. Взаємодію між попитом та пропозицією найкраще можна зрозуміти, якщо спільно розглядати криві попиту та пропозиції. Попит зростає, коли ціна товару знижується, а пропозиція збільшується з ростом ціни. Взаємодію попиту та пропозиції можна представити шляхом сполучення графіків цих кривих. Криві попиту та пропозиції перетинаються в точці, що називають точкою рівноваги. Вона характеризує такий стан ринкових цін, коли обсяг попиту на товар дорівнює обсягу його пропозиції. Якщо пропозиція перевищить попит, то товар перестануть купувати, і тому про давці змушені будуть знижувати ціни. Коли ж попит перевищить пропозицію, то ціна підвищиться.

Ринкова рівновага, яка обумовлена рівністю обсягів продажів і по купок, припускає дотримання визначених умов.

По-перше, ми розглядаємо його стосовно якогось окремого вид; товару, а від зміни цін інших товарів при цьому абстрагуємося, вважаючи їхні ціни незмінними. Ясно, що в реальному ринковому механізм ця умова не дотримується, проте для теоретичного аналізу завжди при ходиться розглядати спочатку явища або фактори відокремлено, по одному, і тільки потім вводити виправлення й ускладнення.

По-друге, варто враховувати, що при цьому не відбувається збільшення доходів покупців, ціни конкуруючих з даним товаром предметі в і інших факторів. Звичайно, коли формулюють зміну попиту ті пропозиції, а також умов ринкової рівноваги, то обмовляють, що зазначені співвідношення мають місце лише «за інших рівних умов». Останні фраза саме і вказує, що розглянуті ринкові відносини застосовні до якого ідеального ринку конкуренції, у якому відсутні монопольні ціни. Крім того, завжди мається на увазі, що інші фактори, про які говорилося вище при цьому не враховуються. Тому рівновагу між попитом та пропозицією в даному випадку прийнято називати частковою, оскільки воно стосується тільки деякого конкретного товару і не розглядає процес зміни рівноважної ціни з часом.

Коли ціна попиту дорівнює ціні пропозиції, обсяг виробництва не виявляє тенденції ні до збільшення, ні до скорочення; у наявності с рівновага. Коли попит та пропозиція перебувають у рівновазі, кількість товару, виробленого в одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною. Характерною рисою стійких рівноваг, на думку Марі на. їла, є те, що ціна попиту перевищує ціну пропозиції на величину трохи меншу, ніж величина рівноважної кількості, і навпаки. Зі зміною цін відбувається зміна попиту та пропозиції. Точки перетинання функцій попиту та пропозиції відбивають різні рівні рівноважних цін і рівноважні кількості товарів у часі.

Об'єктом дослідження курсової роботи є Теоретичні засади мікроекономіки.

Предметом дослідження ? механізм взаємодії попиту і пропозиції в системі ринкової економіки. попит пропозиція поведінка споживач

Метою курсової роботи є дослідження механізму взаємодії попиту і пропозиції в системі ринкової економіки.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Дослідити ринок як форму організації суспільного виробництва;

Охарактеризувати взаємозв'язок попиту і пропозиції та його роль в механізмі досягнення ринкової рівноваги;

Дослідити види та зміни ринкової рівноваги;

Здійснити аналіз конкретного ринку.

1. АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ПОКУПЦІВ

1.1Попит, крива попиту, закон попиту

Попит -- це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Із такого визначення випливає, що попит на товар (послугу) залежить від ціни. Покажемо цю залежність за допомогою таблиця 1 на прикладі йогурту:

Таблиця 1.1 - Зміна попиту на ціну

Ціна за одну упаковку грн..	Величина попиту за тиждень шт.
5	1
4	2
3	4
2	7
1	11

Як бачимо, зменшення ціни на 1 упаковку йогурту зумовлює збільшення попиту на нього. Зобразимо графічно (Рисунок 1.1.).



Крива попиту (Рисунок 1.1.) ? відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї.

Крива попиту показує вірогідну кількість товару, який вдається продати за певний час по цінах даного рівня.

Вона має негативний нахил, що демонструє зворотну залежність між двома змінними -- ціною за одиницю товару Р і обсягом його продажу Q. Причому кожна додаткова купівля однорідного товару показує зниження його граничної корисності. Це свідчить про те, що закон попиту діє одночасно з законом спадної граничної корисності економічних благ.

Якщо ціна товару зростає від 1 грн. до 5 грн., обсяг продаж скорочується. Будь-якій точці на кривій попиту відповідає певне значення двох змінних Р і Q.

Рух по кривій попиту з однієї точки до будь-якої іншої показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни, зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж.

Може бути і так, що крива попиту не змінюється, не зміщується в той чи інший бік. Це означає, що попит не змінився. У цьому разі зміна ціни впливає лише на обсяг продажу товарів, але не на попит.

Крива попиту ілюструє лише зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, абстрагуючись від нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо). Проте в ринковому господарстві вирішальне значення мають цінові чинники, тому абстрагування від нецінових чинників цілком припустиме.

Ні дані таблиці, ні крива індивідуального попиту не дають відповіді на запитання, яка ціна у зазначених варіантах є ринковою. Вони тільки показують, як змінюється величина попиту, якщо змінюється ціна, а всі інші чинники залишаються незмінними. І цифрове, й графічне зображення вказують на обернений зв'язок між величиною попиту на товар і ціною цього товару. Це означає, що збільшення ціни на будь-який товар зумовлює зменшення величин попиту на нього, і навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту.

Закон попиту -- величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність , де - обсяг попиту, Р - ціна.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший -- товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію -- згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер:

підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки -- зниження ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше -- між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному попиті населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в натуральному вираженні. Інакше наприклад, замість вищого сорту чаю купують нижчий, замість кави -- чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші. Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники. Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.

1.2Розрахунково-аналітична частина

На товарному ринку є три продавці і три покупці. Відомі функції

пропозиції за ціною продавців:



QS1 = 2P - 10 ; QS2 = 2P - 16 ; QS3 = w * (P - h );

і функції попиту за ціною покупців:

QD1 = g - z * P ; QD2 = 8- 0.5P ; QD3 = 15- 3P

Значення коефіцієнтів h, g, w і z вибираються згідно з номером варіанта з таблиць 1 та 2.

h = 40 ; g = 45 ;

Визначити:

1. Ціну рівноваги та обсяг угоди кожного учасника торгівлі.

2. Подати рішення графічно.

3. Розрахувати коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту та кривої пропозиції.

4. Показати графічно надлишок споживача і надлишок виробника.

На основі коефіцієнтів h і g згідно з номером варіанта вибираються значення коефіцієнтів w і z (табл. 2) і підставляються у відповідні функції пропозиції та попиту.

w і z

h = 25 - 3,0 ; h = 30 - 2,5 ;

h = 35 - 5,6 ; h = 40 - 7,5 ;

h = 50 - 8,06 ; g = 30 - 1,7 ;

g = 35 - 0,5 ;

g = 40 - 1,0 ;

g = 45 - 0,9 ;

g = 50 - 0,5 ;

Відповідь :

Маючи функції попиту по ціні покупців, знайдемо мінімальні ціни початку виробництва:

1) =35-1,9P 2) =8-0,5P 3) =15-3P

35-1,9P=0 8-0,5P=0 15-3P=0

P=18,4 P=16 P=5

Звідси ми отримали три інтервали цін, при яких можна побудувати функцію попиту, враховуючи ціни.

P є [18,4; 16) Q=35-1,9P

P є [16; 5) Q=8-0,5P+ 35-1,9P=43-2,4P

P є [5; 0) Q=8-0,5P+ 35-1,9P+15-3P=58-5,4P

P є [18,4; 16) 35-1,9?18,4=0

35-1,9?16=4,6

P є [16; 5) 43-2,4?5=31

P є [5; 0) 58-5,4?0=58

Аналогічно знаходимо максимальні ціни виробництва за допомогою функцій пропозиції:

= 2P-10 2) =P-16 3) =3P-30

2P-10=0 P-16=0 3P-30=0

P=5 P=16 P=10

В результаті ми отримуємо також три інтервали і можемо побудувати функцію пропозиції.

P є [5; 10) Q= 2P-10

P є [10; 16) Q= 2P-10+3P-30=5P-40

P є [16; ?) Q= 2P-10+3P-30+ P-16=6P-56

P є [5; 10) 2?5-10=0

2?10-10=10

P є [10; 16) 5?16-40=40

P є [16; ?) 6?20-56=64

P є [5; 10) 58-5,4P=2P-10 43-2,4P=2P-10

-7,4P=-53 -4.4P=-53

P=9,1 ? нерівноважна ціна P=12 - нерівноважна ціна

Відрізки QD=43-2,4P і QS=5P-40 перетнуться. Внаслідок чого утвориться рівноважна ціна:

P є [10; 16) 43-2,4P=5P-40

-7,4P=-83

P=11,2 - рівноважна ціна

Якщо =11,2 ,то =43-2,4?11,2=16,12

P є [16; ?) 35-1,9P=6P-56

-7,9P=-91

P=11,5 - нерівноважна ціна

Для визначення реакції покупців на зміну ціни використовують цінову еластичність.

=== - 6,6

| |=6,6 >1- еластичний попит

=== -0,47

| |=0,47<1- нееластичний попит

= = = - 0,46

| |=0,46<1- нееластичний попит

Отже,при нееластичному попиті величина попиту є меншою, ніж відносна зміна в ціні і навпаки.

===2

| |=2 > 1 - еластична пропозиція

===2

| |=2 > 1 - еластична пропозиція

===

| |= > 1 - еластична пропозиція

Отже, при нееластичній пропозиції величина пропозиції є меншою, ніж відносна зміна ціни і навпаки.



1.3Проблемно-питальна частина

1. Яким чином можна отримати галузеву функцію пропозиції? Знайдіть зміну величини пропозиції, якщо ціна змінилася з р1 до р2.

р1 = 6,8 ;

р2 = 15 .

Як побудувати графік галузевого попиту? Знайдіть зміну величини

попиту, якщо ціна змінилася з р1 до р2.

р1 = 2,8 ;

р2 = 7 .

Розглянемо фактори, що впливають на поведінку підприємства при прийнятті рішення щодо обсягу продукції, який пропонуватиметься для продажу на ринку.

Пропозиція (S) - це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов.

Обсяг (величина) пропозиції (Qs) - це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.

На пропозицію, як і на попит, впливають цінові та нецінові фактори, тобто у загальному випадку пропозиція є функцією багатьох факторів.

Залежність пропозиції від факторів, що впливають на неї, виражає функція пропозиції :

QSX = f (PX, PY, PZ, K, П, З, С,. .)

де QSX - обсяг пропозиції товару Х за одиницю часу;

РХ - ціна товару Х;

РY - ціни альтернативних (які можуть вироблятися з тих самих ресурсів) товарів;

РZ - ціни на ресурси;

К - технологія, використовувана при виробництві товару;

П - податки і дотації;

З - стабільність законодавства та визначеність правового поля;

С - специфічні фактори (кліматичні умови, зміна моди, психологічна мотивація тощо);... - інші можливі фактори (структура ринку, очікування щодо майбутніх економічних умов).

Рисунок 1.7 Крива пропозиції. Рисунок 1.8 Зміна пропозиції

Вважаючи вплив нецінових факторів незмінним, встановимо залежність пропозиції від ціни: QSX = f (PX) - так званий закон пропозиції. Закон пропозиції визначає, що чим вища ціна товару, за інших незмінних умов, тим більше стимулюються виробництво і продаж саме цього товару. Відповідний графік - крива з додатним тангенсом кута нахилу (Рисунок 1.7).

Зміна ціни (від Р1 до Р2) спричиняє зміну обсягу пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції. На відміну від цього, зміна нецінових факторів обумовлює зміну пропозиції. Крива пропозиції зміщується праворуч, якщо вона зростає, і ліворуч - у противному разі (Рисунок 1.8).

Еластичність пропозиції характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни ЕS показує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:

.

Рисунок 1.9 Еластичність пропозиції

Коли ЕS = 0, пропозиція не реагує на зміну ціни (на Рисунку 1.9 це зображено вертикальною прямою).

Співвідношення ЕS = Ґ означає, що нескінченно мале збільшення ціни призведе до безмежного росту обсягу пропозиції або до повного її зникнення при зменшенні ціни. У разі ЕS < 1 пропозиція вважається нееластичною, тобто коливання ціни товару не викликає помітного зменшення (збільшення) обсягу випуску товару. Якщо ES > 1, то пропозиція еластична.

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:

· мобільність товаровиробника, гнучкість і рівень завантаження виробничої потужності підприємства;

· характер застосовуваної технології;

· можливості мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення;

· фактор часу. Пропозиція реагує на зміну ціни зазвичай з певним часовим лагом. Тому еластичність пропозиції тим вища, чим більше часу має виробник для зміни обсягу пропозиції.

Перехід від індивідуальної до галузевої, або ринкової, пропозиції може відбуватися шляхом горизонтального додавання (Рисунок 1.10) або через множення обсягу пропозиції товару найбільш типового продавця на загальну кількість продавців на ринку.

Рисунок 1.10 Індивідуальна та ринкова пропозиція

2. Як у результаті взаємодії попиту та пропозиції визначається ціна товару?

Перевірте свої результати: чи відповідають розраховані рівноважна

ціна і рівноважний обсяг інтервалам цін і обсягів попиту та пропозиції, на яких є точка перетину функції попиту і функції пропозиції?

Залежність попиту від ціни називається функцією попиту від ціни.

Qд = f(р),

де Рд _ величина попиту,

р _ ціна товару.

Один і той же взаємозв'язок даних про ціни та покупки можна описати прямою чи зворотною функцією. Пряму функцію ми розглянули вище. Зворотна функція попиту має вигляд р = h(Q). Це інша інтерпретація кривої попиту, кожна точка якої показує максимальну ціну _ (ціну попиту), яку покупець згоден сплатити за дану кількість товару.

Далі розглянемо фактори (детермінанти) попиту. Виділяють цінові та нецінові фактори попиту. Механізм дії цінового фактора (ціна даного товару або послуги) закладений у законі попиту. Розглянемо вплив на попит нецінових факторів.

Смаки і переваги споживачів. Сприятливі зміни споживчих смаків або

переваг, викликані рекламою чи змінами моди, означають, що попит зростає за кожною ціною. Несприятливі зміни в перевагах споживачів викликають зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч униз.

Число покупців. Збільшення на ринку числа споживачів обумовлює підвищення попиту (крива попиту зміщується праворуч уверх), а зменшення їх числа призводить до зниження попиту (крива попиту зміщується ліворуч униз).

Доход споживачів. Вплив на попит змін грошового доходу дещо складніший. Для нормальних товарів існує пряма залежність від зміни грошових доходів. Але є товари - винятки, попит на які змінюється в протилежному напрямку, тобто підвищується при зниженні доходів (товари Гіффена _ товари для бідних, малоцінні товари; товари, про якість яких відсутня інформація і про які судять за ціною).

Ціни на сполучені товари. Чи приведе зміна ціни на сполучений товар до підвищення або зниження попиту на товар, залежить від того, чи є розглядуваний товар замінником (альтернативою) першого або супроводить (доповнює) його.

Ринковий попит - це сумарний попит усіх споживачів на ринку певного товару. Величина ринкового попиту при кожному значенні ціни дорівнює сумі величин окремих споживачів при даному значенні ціни.

Індивідуальні розбіжності попиту можуть бути досить різноманітними. До того ж відомо, що обсяг попиту зазвичай спадає при зростанні ціни. Але характер й певна форма цієї закономірності в окремих споживачів можуть бути неоднаковими.

Таким чином, різні споживачі, кожен зі своєю кривою попиту, з'являються на ринку певного товару.

Чотири точки, розраховані за даними варіанту нанесемо на графік (Рисунок 1.11), у зв'язку з тим, що сума лінійних функцій - лінійна функція, то точки з'єднаємо прямолінійними відрізками й отримаємо криву ринкового попиту споживачів А, В і С на ринку даного товару.

Рисунок 1.11 Криві індивідуального попиту споживачів А (QдА), В (QдВ), С (QдС) і крива їх ринкового попиту (Qдрин.)

Якщо індивідуальний попит кожного із споживачів задано аналітично, то, визначаючи ринковий попит, необхідно враховувати те, що за рівнем ціни вище певного порогу (для кожного споживача свого) обсяг попиту дорівнює нулю.

Слід зауважити, що при русі по кривій ринкового попиту праворуч донизу абсолютні величини коефіцієнтів при Р закономірно зростають через включення нових покупців, а крива ринкового попиту в цілому є випуклою донизу.

Це свідчення відіграє важливу роль при розробці математичних моделей ринку, бо число споживачів на реальному ринку є значним, тому зломи на кривій ринкового попиту стають незначними і її можна зобразити у вигляді плавної (гладкої) кривої.

Таким чином, крива ринкового попиту відображає загальний обсяг попиту усіх споживачів за будь-якою ціною й визначається як сума індивідуальних попитів.

Ринковий попит, з одного боку, залежить від факторів, що впливають на індивідуальний попит, а з другого - від самої кількості носіїв попиту (споживачів).

Пропозиція (S _ supply) _ це бажання продати товар чи послуги, це загальна кількість товарів чи послуг, які є на ринку або які можуть на нього

надійти, при різних можливих цінах.

Закон пропозиції відображує пряму залежність величини пропозиції від ціни товару за решти рівних умов (чим вища ціна товару, тим більша кількість товару пропонується; нижча ціна обумовлює менший рівень пропозиції).

Пропозиція подана кривою SS (Рисунок 1.12), яка має позитивний нахил, що підтверджує закон пропозиції. Крива SS - це графічне зображення залежності пропозиції від цін.

Рисунок 1.12 Крива пропозиції

Аналітично функція пропозиції від ціни Qs = f(p) виражає залежність величини пропозиції даного товару від його ціни, (де Qs _ величина пропозиції, р_ ціна даного товару). Функція Qs = f(p) _ частковий випадок функції пропозиції, залежності пропозиції від факторів, що її визначають:

Qs = f(P, Pa ,Pb, , К ,С ,Z),

де Qs _ величина пропозиції; Р _ ціна даного товару; Pa, Pb _ ціни на ресурси та інші товари; К _ технологія виробництва; С _ податки або дотації; Z _ сподівання виробників тощо.

Рисунок 1.13 Крива пропозиції (зміна величини пропозиції)

Зміна пропозиції пов'язана з неціновими факторами пропозиції і означає зміщення кривої пропозиції праворуч униз або ліворуч уверх (Рисунок 1.14).

Рисунок 1.14 Крива пропозиції (зміна пропозиції)

3. Чому крива ринкового попиту є більш пологою, ніж будь-яка з кривих індивідуального попиту, що її складають?

Форма кривої попиту та її нахил мають надзвичайно важливе значення в ціноутворенні, адже вони відображають особливості реакції покупців у відповідь на зміну ціни. Кількісно вимірити чутливість попиту до зміни ціни (або інших чинників) дає змогу еластичність. Еластичність - це відношення темпів зростання залежної змінної до темпів зростання незалежної змінної. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться залежна змінна при зміні незалежної змінної на 1%:

В економічному аналізі в якості залежної змінної найчастіше використовують такі величини як попит, виторг від продаж, прибуток та ін., а незалежної змінної - ціна товару, ціни взаємозв'язаних товарів, доходи споживачів, витрати на рекламу тощо.

Зважаючи на знак коефіцієнта еластичності (плюс або мінус), між змінними величинами спостерігається два типи залежності:

1) пряма (Е > 0) - зростання однієї змінної викликає зростання іншої;

2) зворотна (Е < 0) - зростання однієї змінної викликає зниження іншої.

Щодо еластичності попиту, то в економічній теорії і практиці розрізняють такі види коефіцієнтів еластичності попиту:

1) пряма еластичність попиту за ціною (цінова еластичність);

2) перехресна еластичність попиту за ціною;

3) еластичність попиту за доходом.

Кожен з цих видів еластичності можна розрахувати двома методами - точкової еластичності або дугової еластичності.

Цінова еластичність (еластичність попиту за ціною) показує, на скільки відсотків зміниться величина попиту при зміні ціни на 1%. Як було зазначено вище, для її визначення застосовують методи точкової чи дугової еластичності.

4. Які є види еластичності? Які способи розрахунків коефіцієнта еластичності ви використовували у своїх розрахунках. Чому?

Залежно від величини коефіцієнта еластичності розрізняють такі основні види еластичності попиту і пропозиції:

1) попит і пропозиція абсолютно еластичні;

2) попит і пропозиція відносно еластичні;

3) попит і пропозиція одинично еластичні;

4) попит і пропозиція відносно нееластичні;

5) попит і пропозиція абсолютно нееластичні.

Відносно еластичний, або просто еластичний, -- такий попит, коли незначні зміни в ціні призводять до значних (більших) змін у кількості реалізованої продукції (наприклад, зниження ціни на 2% зумовлює зростання попиту на 4%).

Коефіцієнт еластичності в цьому разі повинен бути більшим за одиницю, а в нашому випадку він дорівнює двом. Таким, зокрема, є попит на предмети розкоші.

Нееластичний попит -- попит, коли незначна зміна в ціні зумовлює ще меншу зміну в кількості реалізованої продукції. Так, із зниженням ціни на 3% попит зростає лише на 1%. Коефіцієнт еластичності у цьому разі становить 1/3, тобто для нееластичного попиту характерний коефіцієнт, менший за одиницю. Таким, наприклад, є попит на хліб. Між названими видами еластичності попиту (еластичним та нееластичним) виникає проміжна ситуація, відсоткова зміна ціни дорівнюватиме відсотковій зміні попиту (наприклад, зниження ціни на 1% зумовлює зростання продажу на 1%). Такий вид попиту називають одиничним.

Абсолютно нееластичний попит -- попит, коли зміна ціни не зумовлює жодної зміни кількості реалізованої продукції (таким, зокрема, є попит на сіль). Абсолютно еластичний попит характеризується тим, що найменше зниження ціни спонукає покупця збільшувати закупівлі від нуля до межі своїх можливостей.

Практика, на думку західних учених, свідчить про те, що коефіцієнт цінової еластичності на хліб становить 0,15%, на яловичину -- 0,64, на яйця -- 2,65, на електроенергію -- 0,13, на одяг і взуття -- 0,20, на квитки до кінотеатру -- 0,87%.

На ринковий механізм ціноутворення впливають чисельність покупців та продавців на ринку товарів, їх конкуренція. Так, конкуренція між покупцями зумовлює зростання цін, а конкуренція між продавцями -- їх зниження.

5. Що показує надлишок споживача і надлишок виробника?

Надлишок споживача - це інтегральна різниця між ціною, котру згоден сплатити покупець за дану одиницю товару , та ціною, встановленою ринком.

Тобто ціна попиту на товар (РD) визначається граничною корисністю кожної одиниці товару, а рівноважна ринкова ціна товару - взаємодією попиту та пропозиції. В результаті цієї взаємодії товар продається по ринковій ціні (Рe).

Тому споживач виграє, купуючи товар дешевше, чим він міг за нього заплатити. Цей виграш дорівнює площі заштрихованого трикутника РDЕРe.

Розміри надлишку споживача характеризують рівень його добробуту.

Надлишок виробника - це інтегральна різниця між ціною, по якій згоден реалізувати товар продавець, та ціною ринку. Знання граничних витрат (МС) дозволяє визначити виграш виробника. Справа в тому, що мінімальна ціна, за якою фірма може без втрат продавати одиницю продукції, не повинна бути нижча граничних витрат (МС)(приріст затрат , пов'язаний з виробництвом кожної наступної одиниці продукції). Будь-яке перевищення ринкової ціни одиниці продукції над її МС буде означати ріст прибутку фірми. Таким чином, надлишок споживача ще можна визначити як величину перевищення ціни реалізації (ринкової ціни) над граничними витратами виробництва.

Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, -- це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.

Рисунок 1.15 Надлишок споживача

Витрати споживання або вартість даної кількості блага -- це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага, помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі.

Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача).

Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковою вартістю цієї кількості.

6. Яким чином встановлюється ринкова рівновага за А. Маршаллом і Л. Вальрасом?

Ринкова рівновага	?	В умовах ринкової економіки взаємодія конкурентних сил приводить до синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що обумовлює рівноважність обсягів попиту і пропозиції

 

Рисунок 1.16 Ринкова рівновага попиту та пропозиції.

P - ціна;

Q - обсяг попиту, обсяг пропозиції;

D - крива попиту;

S - крива пропозиції;

С - точка перетину кривої Q і кривої S, яка визначає рівноважну ціну (Рc) та рівноважний обсяг попиту та пропозиції (Qc).

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) -- це точка їх рівноваги (C)

В точці перетину кривої попиту (Qc) і кривої пропозиції (S) обсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qc). Завдяки такому співвідношенню встановлюється ціна рівноваги (Pc), яка однаково задовольняє і покупців, і продавців.

Рівноважна ціна (Рс) - ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Якщо ціна буде нижчою, ніж рc, надлишок попиту буде піднімати її догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцит; якщо ціна буде вищою, ніж рівноважна Р„ пропозиція перевищить попит, створиться надлишок пропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги.

Модель встановлення рівноважної ціни;

P - ціна;

Q - обсяг попиту га обсяг пропозиції;

C - точка рівноваги;

PC -- рівноважна ціна;

QC- рівноважний обсяг попиту та пропозиції;

PH, Pд -- ціни, при яких встановлюється дефіцит та надлишок.

Q1, Q2 - обсяги попиту та пропозиції, при яких визначається дефіцит та надлишок.

Рівноважна ціна та рівноважний обсяг мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і бажають поставляти, дорівнює обсягу товару, яку покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D) і пропозиції (S). При ціні рівноваги (РC) немає ані надлишку, ані дефіциту.

Важливо зауважити, що рівноважний метод аналізу попиту та пропозиції на мікрорівні передбачає пошук ситуації, при якій економічна система знаходиться в стані «ідеального спокою». Саме тому в умовах рівноваги економічний суб'єкт (виробник, продавець, покупець, фірма) практично не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Тобто, у точці рівноваги попиту та пропозиції стимули до економічного руху практично згасають і він припиняється. Але як тільки відбудеться зміна у співвідношенні факторів, що впливають рівновагу (зросте або зменшиться рівень цін, вдосконалиться технологія, не виправдаються сподівання виробників і споживачів), знову почнуть діяти економічні стимули.

Це означає, що рівність попиту і пропозиції -- теоретична абстракція. Вона майже не зустрічається в реальній господарській практиці. Але за допомогою такої абстракції стає можливим пошук найбільш важливих закономірностей функціонування ринкового механізму.

Умови сталої рівноваги на ринку розглядалися такими відомими вченими-економістами, як А.Маршалл і Л.Вальрас.

Загальновизнаний на сьогодні метод Л.Вальраса розгляд криві попиту та пропозиції як кінцеві точки горизонтальні прямих, які відповідають обсягам попиту чи пропозиції при даній ціні А.Маршалл розглядав їх як кінцеві точки ряду вертикальних ліній, кожна з яких відповідає ціні, за якою дана кількість товару виробляється і споживається (тобто д Маршалл розглядає кількість товару як незалежну змінну, а ціну - як залежну змінну).

Рисунок 1.17 Механізм формування рівноважної ціни:

а - за Л.Вальрасом (модель Л.Вальраса);

б - за А.Маршаллом (модель А.Маршалла).

Метод Л.Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід А Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару; тобто Вальрас розробив «модель коригування ринкових цін», тоді як А.Маршалл - «модель коригування випуску».

Безперечно, і ціна, і кількість товару взаємообумовлюються -- і для вирішення проблем урівноваження всіх параметрі, Принципової різниці між цими підходами немає. Але динамічні передумови цих двох підходів принципові розрізняються.

У процесі функціонування ринку відбувається взаємне узгодження економічних інтересів продавців і покупців. Важливу роль у цьому процесі відіграють ціни, сприяючи швидкому обміну інформацією. Саме ціни роблять умови обміну простими, прозорими і стандартизованими для всіх суб'єктів ринкової економіки.

7. Що таке «павутиноподібна» модель?

Досягнення рівноваги -- це процес, що залежить від часу, опис якого здійснюється за допомогою динамічних моделей. Однією з найпростіших динамічних моделей ціноутворення є «павутиноподібна» модель, де продавці розробляють свою цінову стратегію, базуючись на минулому періоді.

Нехай продавці вважають, що в наступному періоді ціни, за якими вони реалізовували продукцію в попередньому періоді, залишаються незмінними. Тобто, обсяг пропозиції QSt у t-му поточному періоді залежить від ціни попереднього періоду (t - 1):

QSt = fS ( Pt - 1)

8. Що відбувається на ринку, коли, наприклад, держава втручається в процес ринкового ціноутворення? Яка ситуація складеться на вашому ринку, якщо встановити ціну: р1 = 1,9 ;

р2 = 14,4 .

Якщо ціна вища за рівноважну, пропозиція перевищує попит, то утворюється надлишок. Якщо ціна нижча за рівноважну, а пропозиція менша за попит, то утворюється дефіцит.



Державне втручання у процес ринкового ціноутворення:

- встановлення нижньої межі ( «підлога» цін);

- встановлення верхньої межі ( «стеля» цін);

Запровадження нижньої межі, коли Р>Pe, має на меті підтримку виробників чи інших суб'єктів економіки, але призводить до виникнення надлишку. Запровадження верхньої межі, держави зробити певні товари доступними для широкого загалу, але призводить до коли Р < Pe, звичайно пов'язане з прагненням держави зробити певні товари доступними для широкого загалу, але призводить до виникнення дефіциту.

2. ПОБУДОВА МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА, ЩО ФОРМУЄ ПОПИТ ЗА ПЕВНИХ ПЕРЕВАГ І НАЯВНОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Теоретична частина

Для початку потрібно ознайомитись з самим поняттям ринкового попиту. Отже, ринковий попит -- це сума індивідуальних попитів при певному рівні цін. Бажання різних споживачів придбати товар при однакових цінах будуть відрізнятися, тому що в них різні уподобання і доходи. Іншими словами, ринковий попит -- це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами. У процесі вибору споживачем товару, виникає таке поняття як еластичність попиту. У загальному випадку ступінь впливу одного показника на зміну іншого називається еластичністю. У мікроекономічних дослідженнях частіше визначають як зміниться попит внаслідок зміни ціни товару, доходів покупців та цін інших благ, тому розрізняють цінову, дохідну і перехресну еластичність попиту [5, с. 104].

Так як ринковий попит утворюється як сукупність попиту кожного споживача, можна зробити висновок, що особливості споживчого вибору відіграють важливу роль при формування попиту та суттєво впливають на його зміну.

Огляд та аналіз літератури з мікроекономіки дозволив нам узагальнити інформацію про положення споживчого вибору з точки зору їх впливу на попит. Відповідно до проведеного дослідження вихідними положеннями споживацького вибору є: потреби та їх класифікація, блага та їх класифікація, корисність благ, множина доступних варіантів вибору, суверенітет споживача, наявність переваг та здатність їх ранжувати, економічна раціональність споживача, наявність певних обмежень, інформованість споживача, наявність критеріїв вибору. Розглянемо основні принципи поведінки споживача, які враховуються в сукупному попиті.

По-перше, це звичайно потреби та блага. Потреби -- це об'єктивні умови існування людей. Вони означають необхідність у певних речах і бажання володіти ними. Потреби надзвичайно різноманітні, й тому існує кілька різних класифікацій: за характером виникнення, за нагальністю задоволення, за засобами, що забезпечують задоволення потреб, останні поділяються на матеріальні й нематеріальні. Усе, що задовольняє наші потреби - це блага. Вони в свою чергу поділяються на нормальні, блага низької якості, блага 1-ої необхідності, товар Гіффена. Потреби та блага мають прямий зв'язок з формуванням попиту. Якщо в людей немає потреб у придбанні благ, то відповідно попит на цей товар падає. [3]

По-друге, це наявність певних обмежень, таких як ціни, бюджет, традиції, асортимент пропонованих товарів і послуг та інші. Якщо ціни занадто високі або дохід споживачів надто низький, то й відповідно попит буде меншим і на оборот. Якщо споживач починає менше заробляти, то він відмовляється від певної кількості товару взамін на меншу кількість, а інколи, якщо це не товар першої необхідності відмовляється від нього повністю. Це явище називається еластичністю.Досить часто перед споживачем виникає питання,який саме товар купити, адже сьогодні асортимент товарів та послуг надзвичайно великий. А якщо він великий, виникає питання: в чому проблема? В чому полягає обмеження? Коли споживачеві пропонуються велика кількість товарів найважливішим є вибрати найкращий, найякісніший та на найдешевший продукт. Звідси виникає наступна проблема -- невідповідність між ціною та якістю.

По-третє, множина доступних варіантів вибору. Економісти припускають, що кожен споживач має свою суб'єктивну шкалу переваг, тобто знає, що йому подобається більше, а що менше. Причому споживач прагне вибрати найбільш переважний для себе набір товарів (звичайно, в межах свого доходу).

Кожна фірма конкурує, за те, щоб споживач вибрав саме її продукцію, а не конкурента. Споживач, у свою чергу, вибирає, який товар приносить йому максимальну корисність, тому попит на продукцію кожного підприємства буде залежати від правильно проведеної маркетингової політики. Важливо розуміти, що являє собою сама корисність. Корисність -- це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Відомий російський економіст М.Х. Бунге пропонував використовувати термін «годність» (придатність). А відомий американський економіст і статистик І. Фішер пропонував термін «бажаність». Безпосередньо пов'язаним з формуванням попиту та поведінкою споживача є закон граничної корисності. Падіння граничної корисності в міру споживання людиною додаткових одиниць певного продукту прийнято називати законом спадної корисності. Закон спадної граничної корисності має велике значення як для організації виробництва того чи іншого товару, так і в споживацькій поведінці людей. Уявлення про спадну граничну корисність лежить в основі пояснення закону попиту, має ключову роль в усвідомленні того, яким чином споживачам належить розподіляти свої грошові доходи між різними товарами і послугами, які вони бажають купити.[4]

Четверте. Інформованість споживача також належить, на нашу думку, до основних положень поведінки споживача, яка формує сукупний попит. Поінформованість споживача -- це ступінь обізнаності діями компанії на цільовому ринку.

Важливим критерієм впливу на попит є те, як потенційний покупець проінформований про якість продукції, її складові, ціни на товар, можливість придбання, місцерозташування магазинів з цією продукцією та багато інших організаційних речей. Тому для підприємств слід добре думати про прозорість,відкритість та публічність ведення підприємницької діяльності. Адже, якщо, вся необхідна інформація про товар не буде доноситись самим підприємством до споживачів, то про це рано чи пізно вони дізнаються з інших джерел.

П'яте. Сувернітет споживача, свобода вибору. Суверенітет споживача полягає в його здатності впливати на виробника. Необхідною умовою суверенітету споживача є свобода споживчого вибору. Насправді, проте, така свобода існує далеко не завжди. Обмеження свободи вибору можуть бути вельми різні по масштабах і формах -- від введення карткової до законодавчої заборони виробництва і споживання яких-небудь товарів. Мотиви цих обмежень також можуть бути різні: надзвичайні обставини (війна, голод, стихійне лихо і т. д.); бажання уберегти споживача від «поганого» з погляду суспільства товару (наркотиків, алкоголю, тютюну) і надати споживачеві більше «хорошого» товару» (театрів, музики, книг). Обмеження свободи вибору -- вельми небезпечна зброя, якою потрібно користуватися дуже обережно, повністю віддаючи собі звіт про неминучі наслідки його застосування. Адже, результатом обмеження свободи вибору може бути структурна криза в економіці і виробництво ради виробництва.

Свобода споживчого вибору ще не гарантує суверенітету споживача. Цей суверенітет може бути обмежений і іншими способами. Прикладом може служити радянська економіка 70-х. Тому, якщо споживач володіє певною незалежністю та має вплив на виробника, відповідно цьому, попит на товар буде змінюватись [2, с. 117].

Крім вищесказаного кожен споживач відчуває на собі вплив смаків і переваг інших споживачів. Сучасна економічна наука особливо виділяє три найбільш типові форми впливу інших споживачів, які породжують в поведінці покупця три ефекти:

- ефект приєднання до більшості («юрби»);

- ефект сноба (покупець-сноб в жодному разі не придбає те, що купують всі).;

- ефект Веблена (престижного, або демонстративного, споживання).

У першому випадку («ефект юрби») споживач намагається купувати те, що купують всі. У другому випадку («ефект сноба») у споживача реакція на моду має зворотну спрямованість. У третьому випадку («ефект Веблена»), споживач купує товари з метою справити враження на оточуючих. Це престижне або демонстративне споживання в літературі називається «ефектом Веблена», а історія виникнення назви пов'язана із Торстейном Вебленом (1857-1929) - американським економістом, засновником інституційного напрямку економічної теорії, який у своїх працях розтлумачив механізм престижного споживання, яке користується не реальною ціною, а престижною, не реальною корисністю блага, а показною, розрахованою на те, щоб створити враження при високий клас споживача.

Споживачу, зацікавленому в задоволенні своїх потреб з найменшими витратами обмежених засобів, доводиться задумуватися над наступними питаннями: на що, в першу чергу, витратити свої доходи? Як вибрати товар або послугу бажаної якості і відповідні його купівельним можливостям? Як скоротити фінансові втрати? Яким чином зберігати наявні доходи?Крім цього, на попит може впливати й розподіл бюджету споживача. Адже потенційний споживач може бути схильний до заощадження, замість покупки.

Раціональна поведінка споживача при виборі товару або послуги припускає, як правило, певну послідовність дій: усвідомлення необхідності покупки, пошук інформації про товар чи послугу, оцінка можливих варіантів покупки, прийняття рішення про покупку.

Висновки. 

При прийнятті рішення щодо виробництва будь-якого товару необхідно знати особливості поведінки споживача задля прогнозування обсягів продаж, які фірма отримає після виведення товару на ринок. Теорія поведінки споживача заснована на положенні, що людина веде себе раціонально у намаганні максимізації задоволення своїх потреб. Аналогічно максимізувати свої потреби хоче й підприємство, тобто прагне отримати найбільший прибуток. Сьогодні пріоритетним завданням будь-якої фірми, що прагне бути конкурентоздатною на ринку своїх товарів чи послуг, є вивчення поведінки споживача. Потрібно знати всі критерії, якими керується споживач при виборі товарів та послуг на ринку. З іншого боку, потенційний споживач повинен бути максимально проінформованим про підприємтсво та його продукцію.

З урахуванням вищевикладеного, можемо зробити висновок, що підприємству слід ретельно вивчати вподобання та смаки покупців, те чим вони керуються при виборі товару. Проводити об'єктивну цінову політику, встановлюючи «приємні» для споживачів ціни, які не будуть перешкодою, обмеженням для його вибору.

Вивчивши та проаналізувавши основні положення поведінки споживача, здобувши певні знання про те, як діє покупець на ринку, підприємства можуть гарантувати собі збільшення попиту, а й відтак максимізацію прибутку.

Підприємство може використовувати різні цінові політики, аби задовольнити потреби споживачів, такі як: політика диференціювання цін, політика психологічно-комфортних цін, політика збиткового лідера тощо. Тому перспективним напрямками подальших досліджень для нас є цінова політика фірми та її вплив на поведінку споживача [7, с. 95].

2.2 Розрахункова частина

Передбачається, що ринкова корзина споживача складається тільки з двох товарів - (X) і (Y).

Бюджетне обмеження споживача має вигляд:

І = PХ * X + PY * Y

де PX - рівноважна ціна товару X, що встановилася на ринку цього товару (розрахована в завданні 1);

PY - ціна товару Y ;

I - дохід споживача;

X,Y - відповідно кількість спожитих товарів X і Y.

Для розрахунків пропонується два типи функції корисності залежно від номера варіанта (табл. 3):

* функція типу А має вигляд: U = ( X + m) * (Y + n )

* функція типу Б має вигляд: . U = k *Xб * Yв

Згідно з обраним типом функції в таблиці 4 вибираються значення коефіцієнтів , m n або k б в а також значення , I, PY та ?PX .

1. Записати рівняння кривої байдужості, на якій знаходиться споживач у момент рівноваги.

2. Розрахувати перехресну еластичність попиту на товар Y при зміні ціни на товар X .

3. Показати графічно реакцію споживача на збільшення ціни товару Х

для нормального товару, проаналізувати і прокоментувати цю реакцію з точки зору ефекту заміни, ефекту доходу і загального ефекту за Є. Слуцьким.

4. Побудувати криву «ціна - споживання», якщо ціна товару Y не змінюється, а ціна товару X зменшується на 10 %? Який взаємозв'язок між товарами X і ?Y

5. Побудувати криву «дохід - споживання» за умови, що дохід кожного разу збільшувався на 20 %. До якої категорії належать товари X і Y ? Вихідні дані :

Тип функції - А.

m = 3 ;n = 2 ; k = 3.

б = 1 ;в = 1; PY = 2 4І = Рх + 35;?PX = 2,5.

Відповідь :

Знайдемо функції граничних корисностей товарів X та Y, що обчислюються як похідна від загальної корисності:



MU'x=3?0.25x-0.75?y=0.75x-0.75y

MU'y=3x0.25?1=3x0.25

Стан рівноваги відповідає наступній умові:

MRTSxy==

PxMUy= MUxPy

=Py

Звідси: =

Далі підставляємо граничні корисності та ціни на товари X та Y в умову рівноваги:

=

33.6x0.25=3x-0.75y

y=

=/

11.2x=y

Рівняння бюджетного обмеження має вигляд:

I=Px?X+Py?Y

I=Px+35

I=11.2+35=46.2

46.2=11.2x+4y

y=

y=11.55-2.8x

Визначимо кількість товару X, яка споживається покупцем, прирівнявши рівняння:

11.55-2.8x=11.2x

11.55=11.2x+2.8x

11.55=14x

x=

x=0.825

Тепер підставимо значення X до рівняння, щоб знайти величину Y:

y=11.2?0.825=9.24

Визначимо корисність, яку споживач отримає внаслідок споживання набору з товарів X та Y:

U=3?0.8250.25?9.24=26.48

2) Рівняння кривої байдужості, на якій споживач буде знаходитись в момент рівноваги має вигляд:

26.48=3x0.25y

Визначається перехресна еластичність наступною формулою:

, де

=1.5, =11.2; ;

.

=

=(46,2-12,7?0,825)/4=6,9

===-1,92

Отже, якщо , товари X та Y - товари-комплементи.

Px2=11.2+1.5=12.7

46.2=12.7x+4y

-12.7x=4y-46.2

x=-0.3y+3.6

x=3.6-0.3y

Звідси:

x=3.6-0.3?11.2x

x+3.36x=3.6

4.36x=3.6

x=

x=0.82

y=11.2?0.82=9.2

Отже, нова рівновага споживача буде досягатися, коли споживач буде купляти 0,82 одиниць товару Х та 9,2 одиниць товару Y.

Визначимо корисність, яку отримає споживач від споживання даного набору товарів:

U2=3?0.820.25?9.2=26.2

3) Загальний ефект заміни ціни може бути розділений на два окремих ефекти: ефект доходу та ефект заміщення. Ефект заміщення -- це зміна обсягу попиту, спричинена зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході. Ефект доходу -- це зміна обсягу попиту, спричинена зміною реального доходу при незмінності відносних цін.

Для знаходження ефекту заміщення та ефекту доходу необхідно визначити, в якій точці нахил вихідної кривої байдужості U0 дорівнює нахилу нової бюджетної лінії ( точка Е3). Знаходимо цю точку:

Звідси :

Х=0,83

У=9,3

Е3(0,83;9,3) - розбиває загальний ефект на ефект заміни та ефект доходу;

Е1(0,83; 9,24) - рівноважний набір;

Е2(0,82;9,24 ) - новий набір

Ефект заміщення: Е2E3

Ефект доходу: E1E3

Таким чином, загальний ефект від збільшення ціни першого товару призвів до зменшення споживання цього товару на одиниці. І не вплинув на споживання другого товару, тобто загальний ефект у другого товару дорівнює нулю:

2.3 Проблемно-питальна частина

1. Які властивості мають криві байдужості? Нарисуйте криві байдужості, якщо споживач вважає, що:

№ варіанта 48

Взаємозв'язок між товарами X і Y - для товарів X і Y, якщо MRSXY = const

2. Нарисуйте криві заданого виду

№ варіанта 48

Вид кривої - «дохід - споживання» ;

Товари Х і У - X - нормальний товар, Y - товар нижчої якості .

3. До чого призведе інфляційне підвищення цін, якщо дохід домогосподарств не змінюється?

4. На основі лінії «ціна - споживання» побудуйте криву індивідуального попиту на товар , X якщо PY = const.

Відповідь :

Постійні витрати (FC)- витрати фірми, які залишаються незмінними при будь-якій кількості виробленої продукції (витрати на машини й устаткування, орендна плата, оплата управлінського персоналу й т.п.).

...