Підвищення рівня інноваційної безпеки України у глобальному економічному просторі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В умовах глобалізації вагомого значення набуває розвиток інновацій у контексті підвищення рівня інноваційної безпеки, що суттєво впливає на залучення іноземних інвестицій в економіку України та стан внутрішніх інвестиційних процесів у ризикових сферах виробництва та послуг. Тому зростає необхідність інтенсифікації розвитку науки і техніки, активізації трансферу технологій та міжнародного співробітництва у науково-освітній сфері.

Проблематика інноваційної безпеки привертає увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема таких, як: Александрова О.Ю., Ваганова Л.В., Гордуновський О.М., Губський Б.В., Дзуцев А.Ф., Кириченко О.С., Ковпак Е.О., Левковець О.М., Маслак О.О., Нагірняк С.В., Ніколаєнко А.І., Собкевич О.В., Цюпко Ю.В., Чаленко Н.В. та ін. Однак сучасні тенденції у світовій економіці, зокрема загострення конкуренції на міждержавному рівні, зумовлюють необхідність підвищення рівня інноваційної безпеки з метою збереження перспектив інноваційного розвитку України.

Руйнівний вплив на вітчизняну економіку експортно-сировинного типу розвитку національного господарства під час світової економічної кризи підкреслив необхідність істотної активізації інвестиційно-інноваційних процесів. В свою чергу це можливо лише за гарантування належного рівня інноваційної безпеки в державі.

Зауважимо, що поняття інвестиційної безпеки розглядається на мікро-, мезо- та макрорівнях. Зокрема, на мікрорівні вчені дають такі тлумачення інноваційній безпеці (табл. 1):

Таблиця 1. Підходи до визначення інноваційної безпеки на мікрорівні

Розглянемо також підходи до визначення інноваційної безпеки на макро- та мезорівні. Так, на думку Алесандрової О.Ю., стан інноваційної безпеки характеризується станом розвитку науково-технічного потенціалу, його спроможністю на достатньому рівні генерувати позитивні зрушення в економіці, які є необхідними для забезпечення та підтримки конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та світових ринках, розвитку дослідного сектора, захисту економічних інтересів. Губський Б.В вважає інноваційну безпеку важливою складовою економічної, оскільки саме вона окреслює основні положення стосовно гарантування національної безпеки держави. Гордуновський О.М. розглядає поняття інноваційної безпеки як досягнення стану високотехнологічного, стабільного, економічно ефективного забезпечення інноваціями економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для модернізації галузей виробництва, формування і реалізації політики стабільного соціально-економічного розвитку країни. Під інноваційною безпекою Цюпко Ю.В. розуміє стан розвитку науково-технічного потенціалу, його спроможність на достатньому рівні генерувати позитивні зрушення в економіці, які є необхідними для забезпечення та підтримки конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та світовому ринках. У свою чергу Левковець О.М. визначає інноваційну безпеку як забезпечення сталого процесу створення, використання та поширення нових знань і технологій на основі поєднання науково-технологічного потенціалу країни та можливостей міжнародного кооперування і створення, тим самим, передумов сталого функціонування та розвитку економічної системи. При цьому інноваційна безпека передбачає здатність економічної системи: 1) забезпечити сталий розвиток на основі інноваційних перетворень; 2) функціонування за найнесприятливіших умов за рахунок використання власних інтелектуальних та технологічних ресурсів (задоволення базових потреб, здатність системи до самовідтворення і саморозвитку); 3) генерувати, впроваджувати та сприймати інновації, забезпечивши критичну масу якісних перетворень в економіці.

На нашу думку, поняття інноваційної безпеки потрібно розглядати як такий стан та динаміку інноваційної діяльності, що формують передумови для сталого соціально-економічного розвитку на основі інноваційної його моделі та підвищення рівня конкурентоспроможності держави. Відповідно наявність чи відсутність такої позитивної динаміки у здійсненні інноваційної діяльності - це і є ключовий критерій рівня інноваційної безпеки.

При цьому аналізуючи інноваційну безпеку важливо враховувати основні групи інноваційних ризиків:

- технологічні ризики - ризики пов'язані з вірогідністю отримання кінцевих наукових результатів, своєчасністю, безпекою та перспективністю проведених робіт та отриманих результатів, відповідністю сучасному технологічному обладнанню до прийняття та запуску у промислове виробництво отриманих розробок та зразків;

- ринкові ризики - ризики пов'язані з готовністю ринкового середовища, на який вийде підприємство з інноваційною розробкою до прийняття цієї інновації, наявність прихованого попиту чи очікування ринку, розробок конкурентів і т. ін.;

- проектні ризики - ризики пов'язані безпосередньо з плануванням, розробкою та запровадженням інноваційного проекту, його вартістю, терміном, якістю виконання та цінністю отриманого результату.

Належний рівень інноваційної безпеки сприяє розвитку наукового потенціалу України та зростанню її конкурентоспроможності у боротьбі за світові потоки фінансових ресурсів. Тому, враховуючи суб'єктивність поняття інноваційної безпеки, під час її аналізу доцільно брати до уваги, зокрема, результати оцінок авторитетних світових рейтингових організацій. На наш погляд, рівень інноваційної безпеки України доцільно розглянути за допомогою аналізу позицій держави у окремих світових рейтингах, які, у тому числі, дають змогу оцінити й безпеку (табл. 2):

Таблиця 2. Місце України у глобальних рейтингах у 2014-2015 рр.

Розглянемо ключові індекси, які дають змогу проаналізувати рівень інноваційної безпеки в Україні. Так, глобальний інноваційний індекс (Global Innovation Index, GII) - це дослідження інноваційного клімату країн, яке проводить з 2007 року школа бізнесу INSEAD, а також Світова організація інтелектуальної власності та Корнельський університет. Глобальний інноваційний індекс 2015 географічно охоплює 141 країну, на які припадає 95,1% світового населення та 98,6% світового ВВП. Оскільки інновації є найважливішим стимулом економічного зростання і процвітання, GII покликаний вдосконалити систему оцінки результатів інноваційної діяльності та покращити розуміння ролі інновацій. Глобальний інноваційний індекс складається з двох підгрупи (вхідний під-індекс і вихідний підіндекс). Ці підгрупи охоплюють 7 ключових елементів дослідження: інститути; людський капітал і дослідження; інфраструктура; ринковий досвід; бізнесовий досвід; отриманні знання та технології (науково-практичні результати); результати творчої діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Структура глобального інноваційного індексу

У 2015 р. Україна в зазначеному рейтингу посіла 64 місце (-1 сходинка порівняно із 2014 р.). Якщо аналізувати позиції держави окремо за критеріями індексу, то результат такий:

- інститути - 98 місце;

- людський капітал і дослідження - 36 місце;

- інфраструктура - 112 місце;

- ринковий досвід - 89 місце;

- бізнесовий досвід - 78 місце;

- отриманні знання та технології (науково-практичні результати) - 34 місце;

- результати творчої діяльності - 75 місце.

Цікаво зазначити, щодо наших сусідів, то найкращу позицію займає Угорщина (35 місце), далі - Словаччина (36), Молдова (44), Польща (46), Росія (48), Білорусь (53), Румунія (54).

Отже, позиція України за глобальним інноваційним індексом свідчить про низький рівень розвитку інновацій у державі, а також необхідність проведення заходів щодо створення інноваційної інфраструктури, використання інновацій у бізнесі, роботі різних інституцій, під час наукової та творчої діяльності.

Іншим важливим індексом з точки зору аналізу інноваційної безпеки є індекс глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Index) - глобальне дослідження, яке проводиться Всесвітнім економічним форумом, і рейтинг країн світу за показником економічної конкурентоспроможності, що його супроводжує.

Так, відповідно до дослідження Всесвітнього економічного форуму, Україна за індексом глобальної конкурентоспроможності у 2015-2016 посіла 79-е місце серед 140 країн світу, втративши за рік три позиції (у попередньому рейтингу займала 76-у позицію) (рис. 2).

Як відомо, індекс глобальної конкурентоспроможності складається з більш ніж 100 змінних, які становлять 3 основні групи субіндексів: «Основні вимоги», «Підсилювачі продуктивності» та «Інновації та фактори вдосконалення». Проаналізуємо складову «Інновації та фактори вдосконалення», оскільки саме вона дає змогу об'єктивно відобразити оцінку провідних світових експертів стану інноваційної діяльності в Україні, а відтак й інноваційної безпеки.

Рис. 2. Індекс глобальної конкурентоспроможності країн за 2015-2016 р.

глобальний інноваційний конкурентоспроможність

Згідно з даними дослідження, Україна покращила свої позиції у інноваційному аспекті у 2015-2016 році порівняно з 2014-2015 роком за винятком управління міжнародними розповсюдженням та мережею маркетингу. Позитивним вважаємо динамічне зростання якості науково-дослідних інститутів, а також здатності до інновацій. Дуже важливим є збільшення державних закупівель високотехнологічної продукції, що підвищує потенціал та конкурентоспроможність товарів. З позиції перспектив інноваційного розвитку вагомим здобутком можна вважати зростання кількості вчених та інженерів і модернізацію виробничого процесу. Погіршення позицій України спостерігається в управлінні міжнародним розповсюдженням і мережами маркетингу, що підтверджує необхідність створення ефективного комплексу маркетингу та активнішого залучення України в міжнародні відносини, зокрема з метою реклами держави як потенційного реципієнта інвестиційного капіталу.

Індекс легкості ведення бізнесу є іншим провідним показником при оцінці інноваційної безпеки країни. Проект «Ведення бізнесу» (Doing Business Project) дає змогу об'єктивно оцінити різноманітні нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність тієї чи іншої країни, а також забезпечення дотримання цих актів. Географічно дослідження охоплює 189 країн світу, а об'єктами дослідження проекту є діяльність національних малих і середніх підприємств та оцінка нормативних актів, які регулюють їх функціонування протягом всього життєвого циклу. На основі досліджень обчислюється індекс легкості ведення бізнесу на основі десятьох індикаторів, у чому і полягає зміст методики Doing Business Project: 1) створення бізнесу; 2) робота з дозволами на будівництво; 3) підключення до системи електропостачання; 4) реєстрація майна; 5) отримання кредиту; 6) захист прав інвесторів; 7) сплата податків; 8) міжнародна торгівля; 9) забезпечення контрактів; 10) закриття підприємства.

Так, у 2015 р. лідером рейтингу 11-ий раз поспіль став Сінгапур. За ним ідуть Нова Зеландія, Данія, Південна Корея, Гонконг і Велика Британія. Замикає першу десятку Фінляндія. Україна у рейтингу посіла 83 сходинку (піднялася на 13 позицій), при чому такий результат - найкращий з 2006 року. Щодо географічних сусідів, то найвищу позицію посідає Польща (25 місце). Далі йдуть Словаччина (29 місце), Румунія (37 місце), Угорщина (42 місце), Білорусь (44 місце), Росія (51 місце), Молдова (52 місце).

Отже, можна стверджувати, що відбувалися певні позитивні зрушення, створенні більш сприятливіші умови для ведення бізнесу. Ключовою реформою, яка сприяла підвищенню рейтингу, стало спрощення реєстрації бізнесу в Україні. Згідно з даними Doing Business, для реєстрації підприємства в Україні треба пройти 4 процедури. Для реєстрації підприємства, за підрахунками експертів проекту, знадобиться не більше семи днів. У той же час, ускладнює ведення бізнесу отримання дозволів на будівництво та підключення до електромереж, що стримує залучення іноземних інвестицій в економіку країни.

Ще одним важливим показником у оцінці інноваційної безпеки, враховуючи пропоноване її концептуальне тлумачення, а відтак, стану й перспектив інноваційної діяльності є індекс людського розвитку. Загалом індекс розраховується на базі трьох головних вимірів рівня розвитку тієї чи іншої країни: 1) довге та здорове життя; 2) доступ до якісної освіти; 3) гідний рівень життя.

Згідно із доповіддю ООН відповідно до результатів дослідження, перше місце серед країн за рівнем людського розвитку у 2014 р. посіла Норвегія. Країна також очолила список країн з "дуже високим рівнем людського розвитку". У десятку найкращих також увійшли Австралія, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Ірландія, США, Канада та Нова Зеландія. Україна за рівнем розвитку опинилася на 81 позиції серед 187 країн світу, випередивши Китай (90) та Вірменію (85), але значно відставши від Росії, яка була 50-ю.

Така ситуація пов'язана із тим, що традиційно показники тривалості та рівня життя є низькими в той час, як рейтинг освіти залишається на достатньо високому рівні. Отже, Україна опинилася у списку країн "з високим рівнем людського розвитку", проте стабільно високим є лише показник доступу до якісної освіти. Тому, на нашу думку, пріоритетним є стимулювання розвитку освіти та основі підтримки інноваційно-орієнтованих наукових установ та навчальних закладів.

Розглянувши динаміку позицій України в ключових, на наш погляд, рейтингах, які характеризують інноваційну активність, доцільно окреслити ключові напрями підвищення рівня інноваційної безпеки відповідно до запропонованого тлумачення цього поняття.

Отже, орієнтирами стратегії зміцнення інноваційної безпеки має бути досягнення не існуючого рівня розвинених країн, а того, на якому вони будуть у майбутньому, тобто орієнтації переважно на галузі уже наступного технологічного укладу, що, як очікується, зумовить модернізацію існуючих виробництв і серйозні зміни в соціально-економічних умовах життя громадян.

На наш погляд, можна виділити такі вектори підвищення рівня інноваційної безпеки:

1) нормативно - правовий:

- визначення стратегічних, тактичних та оперативних напрямів підвищення інноваційної безпеки на законодавчому рівні;

- робота над удосконаленням нормативно-правових актів у контексті викликів сьогодення;

- усунення прогалин нормативно-правової бази та приведення її у відповідність до європейських стандартів;

2) інституційний:

- стимулювання збільшення кількості венчурних фондів;

- розвиток інноваційної інфраструктури на основі іноземного досвіду її використання у стимулюванні інноваційної активності;

- реформування інститутів державного регулювання інноваційної діяльності;

3) фінансово-економічний:

- заохочення інноваційної активності та її бюджетне фінансування;

- державна підтримка інновацій в експортоорієнтовані, наукомісткі, високотехнологічні та інші стратегічно важливі для економіки галузі;

- стимулювання інноваційної діяльності шляхом застосування інструментів фінансового регулювання (бюджетних та податкових);

- формування інноваційних кластерів та розвиток державно-приватного партнерства;

- розвиток ринку інновацій та його інтеграція у глобальний простір;

4) науково-технічний:

- забезпечення налагодженої кооперація між державою, суб'єктами господарювання та науковими інститутами, науково-дослідними установами;

- сприяння трансферу технологій;

- розвиток співпраці в інноваційній сфері з передовими країнами;

5) інформаційно-аналітичний:

- визначення існуючих та потенційних загроз інноваційній безпеці;

- окреслення ключових індикаторів інноваційної безпеки;

- прозорість та відкритість показників інноваційного розвитку;

- налагодження системи моніторингу стану інноваційної безпеки.

Таким чином для підвищення рівня інноваційної безпеки в Україні пріоритетною є комплексна реалізація згаданих вище заходів у контексті окреслених ключових векторів.

Недостатній розвиток науково-дослідних інститутів та інфраструктури, низький рівень інновацій у бізнесі та інші фактори знижують рівень інноваційної безпеки в Україні, індикатором чого є позиція України у глобальних рейтингах. Тому зміцнення інноваційної безпеки у напрямі стимулювання інноваційної активності підприємств, кооперації між інноваційними інституціями, а також підвищення якості інституційного забезпечення повинні дати змогу інтенсифікувати інноваційні процеси. При цьому особлива роль повинна відводитись роботі над визначенням індикаторів інноваційної безпеки та в цілому над розробленням дієвої системи її оцінки.

Размещено на Allbest.ru