Перспективи трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Світова практика засвідчила високу ефективність сімейних ферм, які швидко адаптуються до змін ринку, покриваючи затрати та отримуючи прибуток. В багатьох країнах ця форма переважає серед інших форм господарювання (США, Канада, Франція, Великобританія та інші). Враховуючи значимість даного виду підприємництва у світі ООН, за ініціативи ФАО, оголосила 2014 рік Міжнародним роком сімейного фермерства з метою підвищення його ролі у розвитку сільського господарства і акцентувала на необхідності відображення в національних програмах стимулюючих заходів для розвитку цієї форми господарювання. Сімейне фермерське господарство за визначення ООН (ФАО) - це спосіб організації сільськогосподарського, лісового, рибного, пасовищного і аквакультурного виробництва, що здійснюється і управляється членами сім'ї поєднуючи економічні, екологічні, соціальні і культурні функції. Основною у їх виробничому процесі є праця членів сім'ї із незначним залученням найманої робочої сили, враховуючи невеликі масштаби виробництва.

В Україні сімейні фермерські господарства поки ще не набули значного поширення, не дивлячись на увагу, що їм приділяється зі сторони органів державного управління. У той час роль особистих селянських господарств у сільськогосподарському виробництві залишається значною. Саме з них, за найсприятливішим сценарієм, повинні бути створені сімейні фермерські господарства. А тому пошук шляхів активізації процесу такої трансформації з урахуванням їх підприємницької спрямованості є надзвичайно актуальним і своєчасним для України.

Особисті селянські господарства, чисельність яких в Україні на 01.01.2015 р. складала 4108,4 тис. одиниць, відіграють важливу роль у забезпеченні населення продуктами харчування. Так, за окремими продовольчими сегментами дана категорія господарств виробляє до 90% продукції (картопля, овочі баштанні, баранина, вовна, конина, мед та інші). Такі ж тенденції і в Черкаській області, де особистими селянськими господарствами у 2015 році було вироблено 25% валової продукції сільського господарства. Слід відмітити зростання товарності останніми роками у цих господарствах з 19,8% у 2012 р. до 33% у 2015 році. Ряд ознак вказують на поступове виокремлення серед великої чисельності особистих селянських господарств таких, які носять підприємницький характер. Саме на них спрямовані прийняті у березні 2016 року зміни до Закону України «Про фермерське господарство», направлені на стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств. Зокрема, визначено, що «фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України». У статті 8 визначено організаційні засади створення такого фермерського господарства: діє на підставі договору про створення сімейного фермерського господарства; головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сім'ї, зареєстрований як ФОП; у договорі визначаються мета та види діяльності, порядок прийняття, правовий режим спільного майна членів господарства, порядок покриття витрат та розподілу результатів, порядок вступу до господарства та виходу з нього, трудові відносини членів господарства. Формування правових засад значно посилюватиме стимули до формування сімейних господарств.

Серед усіх видів діяльності у особистих селянських господарствах Черкаської області особливою популярністю користується виробництво свинини. Частка особистих селянських господарств у вирощуванні свиней складала 47,9% у 2015 році, а у виробництві м'яса на забій - 10,4% від загального виробництва області. Виходячи з цього розглянемо можливості формування сімейного фермерського господарства на прикладі сімейної свиноферми.

У створенні сімейного фермерського господарства можна виокремити декілька етапів:

1. Створення інформаційної бази щодо ресурсів та можливостей доступу до них, найбільш перспективних ринкових можливостей, каналів реалізації продукції, юридичні, санітарно-гігієнічні, зоотехнічні та екологічні вимоги.

2. Визначення орієнтовної кількості поголів'я тварин з урахуванням проектної потужності та рекомендованого для розмноження співвідношення свиноматок і кабанів.

3. Вибір технології виробництва продукції (тип обладнання, використання кормової бази, розміщення тварин, виробництво різних видів готової продукції).

4. Оцінка ефективності різних варіантів - величини інвестицій, собівартості продукції, можливого прибутку, рентабельності, терміну окупності.

5. Впровадження обраного варіанту.

6. Пошук точок збуту продукції та за можливості укладення договору про постачання з визначенням умов поставки та цін.

Для модельного сімейного фермерського господарства пропонується декілька варіантів розвитку:

1. Просте відтворення: створене сімейне фермерське господарство розвивається і приносить прибуток без додаткових капітальних вкладень, виходячи з наявних ресурсних можливостей.

2. Залучення інвестицій для придбання додаткового обладнання для покращення кормової бази (агрегату для виробництва комбікормів з метою зниження собівартості кормів та їх якості, що призведе до збільшення середньої ваги тварин на 5-7 кг в місяць без зростання споживання кормів).

3. Залучення інвестицій для придбання власної бійні продуктивністю 40 голів за зміну, що дозволить збільшити вартість зданих свиней за рахунок більш високої вартості напівтуші м'яса в порівнянні з живою вагою.

4. Вкладення коштів для створення м'ясопереробного цеху (ковбасного), що дає переваги у ціні готової продукції порівняно з живою вагою.

У законодавстві передбачена державна підтримка у розмірі 2400 грн, що відшкодовують за племінні свинки та кнурці вітчизняного походження (класу «еліта») миргородської, великої чорної, українських степових білої і рябої порід, полтавської м'ясної, української м'ясної, червоної білопоясої порід з племінних заводів та племінних репродукторів. Однак, враховуючи нестабільність фінансування державних програм підтримки тваринництва і малого бізнесу, ці кошти при оцінці інвестиційних варіантів розвитку сімейного фермерського господарства, створеного на основі особистого селянського господарства, нами не враховувалися.

Порівняння різних варіантів створення і розвитку фермерського господарства сімейного типу узагальнено у таблиці 1.

Таблиця 1. Варіанти формування і розвитку фермерського господарства сімейного типу, що спеціалізується на вирощуванні свиней

Особливості реалізації інвестиційних проектів:

Перший варіант передбачає вирощування 25 голів свиней та утримання 3 свиноматок без додаткових капіталовкладень. Вирощування молодняку дозволятиме на наступний виробничий цикл забезпечити відтворення поголів'я племінної худоби власними силами. Другий варіант передбачає виробництво свинини при власній кормовій базі. Початкові інвестиції (придбання сучасного агрегату для виробництва комбікормів) є незначними. При розведенні близько 25 голів свиней додаткові витрати на обладнання по виробництву кормів (амортизація і електроенергія) складуть близько 40 грн. в місяць на одну голову свиней. При цьому цикл вирощування свиней скоротиться майже на 50% за рахунок того, що корми засвоюються на 90%. Третій варіант передбачає купівлю бійні, яка дозволить як переробляти власну продукцію. Так і надавати послуги стороннім суб'єктам щодо забою і розбору туш свиней. Четвертий варіант передбачає створення власного міні ковбасного цеху з використанням покупної продукції. Він потребує більших початкових інвестицій. Реалізація продукції здійснюватиметься на місцевих ринках членами сім'ї.

Варто зазначити, що 3 і 4 варіанти за умов обмеженого доступу до фінансових ресурсів є складними у реалізації. Для них необхідна кооперація не тільки для купівлі обладнання, а і для завантаження потужностей.

З огляду на специфіку виробничого процесу за різних інвестиційних варіантів план виробництва наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. План виробництва сімейного фермерського господарства за різними інвестиційними варіантами

Вибір варіанту розвитку сімейного фермерського господарства обрахунками залежить від ефективності кожного інвестиційного рішення. Результати розрахунків наведені у таблиці 3. Період планування - з 1 півріччя 2017 року до 2 півріччя 2018 року.

інвестиційний фермерський сімейний виробничий

Таблиця 3. Економічна ефективність варіантів розвитку сімейного фермерського господарства

З огляду на розмір вкладеного капіталу, найкращим варіантом для власного сімейного фермерського господарства є вирощування свиней з використанням власного обладнання для виробництва кормів, що не потребує значних початкових вкладень, однак дає змогу вдвічі збільшити прирости свиней та забезпечити швидку окупність капіталу. Високою є рентабельність варіанту створення власної бійні. Цей напрямок є перспективним і з точки зору вимог ЄС до якості продукції. Однак дуже значні початкові вкладення роблять можливим цей варіант за умови невисокої вартості кредитних ресурсів або кооперації.

Отже, дослідження показали, що кожен із можливих напрямів формування сімейного фермерського господарства має свої переваги і ризики. Для їх подальшого розвитку необхідне поступове формування системи оперативної інформації про наявність продукції і її потенційних покупців, розвиток кооперації та системи реалізації фермерської продукції.

На нашу думку, навіть при спрощенні умов реєстрації бізнесу, швидкого зростання кількості сімейних господарств не відбудеться. Без законодавчого вирішення цих питань, що повинно відобразитись у змінах до Податкового, Цивільного кодексів, Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зміна юридичного статусу особистих селянських господарств швидкими темпами навряд чи відбудеться. Виходячи з цього на початковому етапі необхідно звільнити сімейні фермерські господарства від сплати податків (за винятком земельного податку і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування), у випадку, якщо їхній річний дохід не перевищує суму, еквівалентну 100 тис. євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Отримання юридичного статусу дає ще одну перевагу сімейним фермерським господарствам - можливість самостійної діяльності на організованих ринках, а не через тіньових посередників, які платять занижені ціни за сільськогосподарську сировину. З іншого боку, підвищення вимог щодо якості і безпечності сільськогосподарської продукції зумовлює необхідність технологічного оновлення виробництва (створення спеціалізованих пунктів забою худоби, використання безконтактних доїльних систем та засобів швидкого охолодження молока тощо). Особисті селянські господарства не можуть самостійно вирішити такі проблеми, тому все більшого значення набуває обслуговуюча кооперація. Об'єднуючи малих сільськогосподарських виробників, вона створить основи для підвищення доданої вартості.

Важливою є розробка стратегій поведінки, орієнтуючись на виробництво конкурентоспроможних товарів, яка повинна здійснюватися з огляду на можливості і загрози процесів виробництва та збуту продукції. Використання ринкових можливостей при мінімізації впливу загроз - важливе завдання підприємців, що найбільш повно сприятиме розкриттю потенціалу підприємства. Тільки при гнучкому реагуванні на зміни ринкового середовища можливо вчасно виявляти і використовувати нові можливості. Варіанти можливих стратегій сімейних фермерських господарств з огляду на зміни зовнішнього середовища і можливості отримання конкурентних переваг відобразимо на рис. 1. Вибір стратегічного варіанту розвитку залежить від особливостей ринкової кон'юнктури, технології виробництва, доступності додаткових засобів виробництва, можливостей впровадження нових технологій.

Рис. 1. Стратегії та загрози розвитку сімейних фермерських господарств

Механізм активізації розвитку сімейних фермерських господарств має декілька складових: створення сприятливих умов для підприємницької діяльності; вирішення проблем власності та доступу до ресурсів; розвиток інфраструктури; розвиток кооперації. Розвиток сімейного фермерства включає заходи щодо соціального забезпечення фермерів. Специфічна форма зайнятості фермерів та членів їх сімей вимагає вирішення питань пенсійного забезпечення, страхування на випадок нещасних випадків і хвороб. Для цього необхідно здійснити персоніфікацію членів господарств та створити умови для їх інтеграції в систему загальнодержавного соціального страхування. Високі внески часто стають перешкодою для такої інтеграції, тому часто держава бере на себе компенсацію цих витрат. Формування системи добровільного соціального страхування працівників сімейних фермерських господарств України має здійснюватися на добровільній основі на рівні відрахувань із мінімальної зарплати.

Отже, для трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські створено необхідні нормативно-правові, організаційні та економічні передумови. Формування сімейного фермерського господарства на прикладі свиноферми потребує виокремлення наступних етапів: створення інформаційної бази, визначення кількості поголів'я, вибір технології виробництва, оцінка ефективності обраного варіанту, впровадження його, пошук точок збуту. Запропоновано різні варіанти розвитку господарства залежно від напряму спеціалізації: виробництво свинини без залучення інвестицій, виробництво свинини з придбанням обладнання для виробництва кормів, виробництво свинини з власною бійнею та виробництво м'ясних напівфабрикатів на основі міні ковбасного цеху. Розрахунок економічної ефективності різних інвестиційних варіантів виявив, що найкращим із них є вирощування свиней з використанням власного обладнання для виробництва кормів. Розглянуто стратегії поведінки підприємців та загрози розвитку сімейних фермерських господарств. Вибір стратегічного варіанту залежить від особливостей ринкової кон'юнктури, технології виробництва, доступності додаткових засобів виробництва, можливостей впровадження нових технологій. Для активізації трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства необхідним є створення сприятливих умов для підприємницької діяльності; вирішення проблем власності та доступу до ресурсів; розвиток інфраструктури; розвиток кооперації, налагодження інтеграційних зв'язків між сімейними фермерськими господарствами та іншими суб'єктами аграрного бізнесу, підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня працівників аграрної сфери. Перспективи подальших досліджень пов'язані із розробкою механізмів соціального захисту членів сімейних фермерських господарств.

Размещено на Allbest.ru