Модель функціонування інформаційного бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Модель функціонування інформаційного бізнесу

Модель функціонування інформаційного бізнесу суттєво не відрізняється від моделі, загальноприйнятої для бізнесу. Розглянемо укрупнену модель інформаційного бізнесу, запропоновану А. Хоскінгом [224], яка подана на мал. 1.3

Мал. 1.3 Загальна модель інформаційного бізнесу [224]

Укрупнена модель бізнесу містить два рівні:

1) макрорівень - охоплює економічні, політичні, соціально- культурні, технологічні, фізичні (географічні) умови діяльності;

2) мікрорівень - охоплює безпосередньо середовище діяльності підприємства з інституціональною системою.

Структурно-функціональну модель інформаційного бізнесу, поєднує функції, середовище та ринки. З п'яти основних функцій бізнесу чотири (фінанси, маркетинг, кадри та матеріально-технічне забезпечення) передбачають взаємодію із зовнішніми блоками. Дії з вивчення ринку в межах макросередовища полягають у вивченні економічної, політичної, юридичної, соціально-культурної, технологічної та фізичної (географічної) галузей.

2. Особливості інформаційного бізнесу

бізнес хоскінг інфраструктура

Однією з основних особливостей інформаційного бізнесу є те, що він щодо інших видів підприємницької діяльності є складовою виробничої інфраструктури і забезпечує інформаційні потреби суб'єктів господарювання та фізичних осіб. Звідси випливає завдання інформаційної організації - пошук груп споживачів з однаковими інформаційними потребами.

Інформаційний ринок є практично безмежним, оскільки кількість споживачів постійно зростає і задовольнити раз й назавжди потреби в інформації будь-якого споживача неможливо, що робить інформаційний бізнес особливо привабливим. Це не означає, що на інформаційному ринку не існує конкуренції, навпаки, вона досить жорстка, враховуючи високу рентабельність компаній, що працюють на ньому. Висока наукомісткість інформаційного виробництва спонукає інформаційні організації до інтеграції. Причиною таких дій є те, що, як показує практика, проведення розрізнених досліджень не дає бажаного економічного ефекту, а лише породжує дублювання.

Суттєвий вплив на інформаційний бізнес чинять інформаційні тенденції: ускладнення інформаційних продуктів, їх здатність до взаємодії, ліквідація проміжних ланок, глобалізація, конвергенція. Власне їх вплив і визначає більшість особливостей цього виду підприємництва.

Так, через конвергенцію різних видів діяльності завдяки розвитку інформаційних технологій стає досить складно диференціювати організації за ознакою виду інформаційної продукції чи послуг, які вони надають. Наприклад, важко визначити до якої форми продуктів людської праці слід віднести створення баз даних і надання послуг з доступу до них.

Сфера інформаційного бізнесу є складною для сприйняття та аналізу. Вона синтезує у собі найкращі якості того чи іншого сектору економіки і поєднує риси виробничої, проектної, наукової та творчої діяльності.

Як наслідок конвергенції, помітною стає тенденція, що швидко поширюється серед організацій, які діють в інформаційному бізнесі, до об'єднання з іншими організаціями через придбання або інші форми кооперації чи посилення контролю над діяльністю організацій суміжних галузей.

Поступово зникають межі між різними видами інформаційної діяльності. Наприклад, організація, що виробляла інформаційні продукти чи надавала послуги, пов'язані з обробкою даних засобами обчислювальної техніки, може перейти до надання послуг зв'язку, доступу до баз даних, технічного обслуговування комп'ютерів чи до інших послуг, які безпосередньо можуть бути не пов'язані з комп'ютерами. Існують прогнози, щодо поступової "окупації" суміжних видів діяльності та проникнення в інші сфери життєдіяльності.

З розвитком інформаційних і комунікаційних технологій інформаційний бізнес стає все більш інтегрованим в усі сфери діяльності людини, науку, виробництво, соціальну сферу. Помітною стає тенденція ліквідації посередницьких ланок між продавцем і покупцем, яка веде до зменшення числа зайнятих у сфері послуг, у тому числі, в інформаційному бізнесі. Споживач стає безпосереднім учасником інформаційного виробничого процесу і цим змінює як свої функціональні обов'язки та можливості, так і функції і можливості інформаційного бізнесу. Тому він може безпосередньо визначати напрями розвитку та вдосконалення діяльності інформаційної організації та її продукції.

Іншим аспектом інтеграції споживача у технологічний процес збирання та оброблення інформації є підвищення вимог до рівня його інформаційної культури, зокрема комп'ютерної грамотності як її складової. Щодо розвитку економіки і суспільства в цілому, вкладання вце коштів є надзвичайно ефективним.

Комп'ютерна грамотність, як і грамотність взагалі не має тісного зв'язку з конкретною сферою діяльності. Людина, змінюючи сферу діяльності чи предметну область, залишається здатною до використання своєї комп'ютерної грамотності. Отже, рівень споживання ІПП залежить від рівня компетентності споживача, його навчання має бути обов'язковим елементом господарської діяльності успішної інформаційної організації.

Інформаційний бізнес - надзвичайно високоінтелектуальний вид діяльності, що постійно потребує підвищення рівня знань не тільки фахівців з інформаційних наук, а й кінцевого користувача. Звідси випливає, що для привертання все більшої кількості споживачів інформаційна організація повинна не тільки організувати навчання користувачів ефективному використанню ІПП, а й працювати над проблемою конкурентоспроможності власних продуктів та послуг у напрямі поліпшення інтерфейсу з користувачем і зменшення вимог до рівня його комп'ютерної компетенції. Зазначене не стосується інформаційної компетентності відповідальних працівників, яка вимагає підвищення рівня їх обізнаності про те, яка інформація необхідна для прийняття рішення, де її можна взяти і як використовувати.

Для інформаційного бізнесу типовою є ситуація "некомпетентності" користувача при виборі продукту, оскільки необхідним є професійне орієнтування в широкій номенклатурі виробів. Отже, споживчий попит на ринку значною мірою залежить від неекономічних факторів, які, в свою чергу, зменшують вплив індивідуального попиту на "маргінальну" (найбільшу) вартість продукту, звідси - "класична" модель конкуренції у цьому разі повністю неприйнятна.

Особливість інформаційного бізнесу полягає ще й в тому, що споживача цікавлять лише ті ІПП, які безпосередньо стосуються його діяльності. Немає жодного споживача, якому необхідно було б знати про всі бази даних (знань). Найбільшу цінність має не загальна інформація з якоїсь проблеми, а вузькоспеціалізовані відомості, потрібні для прийняття конкретного рішення. Найціннішою буде інформація, на основі якої можна дійти висновку "так" чи "ні" з будь-якого питання.

Завдання інформаційного бізнесу полягає у наданні споживачеві саме релевантної інформації, для чого інформаційна організація повинна досконало знати його інформаційні потреби і забезпечувати необхідну якість наданих ІПП. Крім того, вона мусить дбати про джерела отримання інформації, необхідної для створення відповідних ІПП, які можуть задовольнити потреби конкретного споживача. Завдання полягає у пошуку надійних постачальників, необхідних вихідних даних і у придбанні тільки таких товарів, які зможуть задовольнити специфічні запити споживачів.

Наступна особливість полягає в тому, що інформаційні організації віддають перевагу створенню власних ІПП (це не стосується стратегічних ІПП - програмних і технічних засобів), не вдаючись до послуг інших організацій, з метою забезпечення більшого контролю за їх якістю, оскільки якість продукції є головним активом будь-якого підприємства.

Інформаційний бізнес, як і будь-яке машинне виробництво, характеризується тим, що зростання продуктивності праці та обсягів продукції, яка виробляється (інформаційних продуктів і послуг), значною мірою залежить від техніко-технологічного потенціалу, ніж від умінь, фізіологічних можливостей та майстерності працівників, як це має місце в ручному та ремісничому виробництві.

Для інформаційного бізнесу характерною є переважно контрактна форма укладання договору і підтримки близьких до неформальних стосунків зі своїми споживачами. Це сприяє надійним зв'язкам, наближує виробника до споживача і дає змогу швидко реагувати на його нові запити та можливості.

До особливостей господарювання за умов ринкової економіки слід віднести той факт, що економічна інформація в основному породжується самим ринком і потоки інформації у зовнішньому середовищі мають горизонтальний напрямок. Відбувається обмін інформацією між суб'єктами ринку: виробниками та споживачами, постачальниками та одержувачами, банками та підприємцями, інформаційними організаціями та користувачами.

Інформація, яка рухається у зовнішньому середовищі у вертикальному напрямку, має в основному політико-правовий характер - потік зверху вниз - ("низхідний потік") або ж є продуктом діяльності підприємств, тобто обов'язково у будь-якій економічній системі підприємства взаємодіють з державними структурами (наприклад, з Держкомстатом, банками, податковими адміністраціями тощо) - потік знизу догори ("висхідний потік").

Вищеперераховані особливості інформаційного бізнесу та їх кроки щодо їх врахування зведено в таблицю 1.7.

Таблиця 1 Особливості інформаційного бізнесу та їх врахування

3. Маркетингове середовище підприємництва

Коло питань: мета і завдання інформаційного маркетингу, правила ведення інформаційного маркетингу, функції інформаційного маркетингу, види інформаційного маркетингу, особливості маркетингової діяльності інформаційних структур

Підходи до вивчення об'єктів і суб'єктів маркетингу

Теорія маркетингових досліджень володіє декількома підходами до вивчення об'єктів і суб'єктів маркетингу.

Продуктивний підхід передбачає вивчення об'єктів маркетингової діяльності як конкурентів ІПП.

Наприклад, маркетинг вторинних інформаційних продуктів: досліджуються джерела використаної первинної інформації, термін збирання її, форми подання вторинних інформаційних продуктів (друкована збірка, бібліографічна БД, статистичні звіти тощо), ступінь задоволення попиту на них, можливі канали реалізації, групи споживачів і т. ін.

Інституційний підхід передбачає дослідження суб'єктів інформаційного маркетингу, тобто інститутів або учасників маркетингової діяльності: виробників усіх типів, постачальників оптових і роздрібних, посередників, споживачів.

Для кожного учасника визначаються його роль і місце в загальній структурі маркетингу залежно від продукту або послуги, що він виробляє, продає чи надає.

Управлінський підхід - це поєднання першого та другого підходів для прийняття конкретних рішень і вироблення ділової стратегії інформаційної служби.

Об'єкти інформаційного маркетингу. Об'єктами інформаційного маркетингу можуть бути [20]:

- інформаційні проекти (проекти IT), для яких на етапі розроблення бізнес-плану необхідно проводити аналіз ситуації на ринку;

- конкуренти - виробники, посередники, продавці, асортимент їх продуктів, ціни, географія розташування, частка ринку тощо.

Об'єктами інформаційного ринку, а отже, і об'єктами інформаційного маркетингу є:

* апаратні засоби: комп'ютери та їх комплектування, блоки безперебійного живлення, офісне устаткування, мережеве устаткування, засоби комунікацій, периферійна техніка, диски, дискети, матеріали;

* програмні засоби: системне і мережеве ПЗ, компресійні програми, антивірусні програми, інтерактивна графіка, електронні таблиці, редакторські пакети, прикладні пакети, засоби мультимедіа, засоби проектування ПЗ;

* інформаційні продукти, БД;

* інформаційні послуги: консалтингові, навчальні, впроваджувальні, супроводжувальні, ремонтні, посередницькі, торговельні, рекламні, інтерактивні, телекомунікаційні;

* інформаційно-пошукові системні технології;

* імена, адреси в Internet тощо;

* фахівці в галузі виробництва та використання ІПП.

Суб'єкти інформаційного маркетингу. У структурі бізнес-індустрії інформації можна виділити таких суб'єктів[26]:

* виробники первинної інформації (книжок, газет, журналів, повнотекстових баз даних, відеотек і фонотек);

* виробники вторинної інформації (покажчиків літератури, бібліографічних збірників, реферативних журналів, індексних і бібліографічних баз даних);

* компанії та підприємства оптової і роздрібної торгівлі ІПП, серед них служби пошуку інформації, бібліотеки, інформаційні центри,інститути;

* виробники (постачальники) технічних та програмних засобів обробки інформації;

* розробники технологій обробки інформації, засобів комунікацій тощо.

* інформаційні посередники (брокерські фірми), Internet- провайдери.

Безперевний розвиток інформатизації економіки і суспільства зумовлює постійне оновлення і поповнення переліку об'єктів і суб'єктів інформаційного маркетингу, додавання їм нових якостей, функцій та можливостей [14].

Об'єкти інформаційного маркетингу об'єднує інформаційне середовище, яке для будь-якої фірми має свою інфраструктуру, що визначає інформаційні зв'язки, типи інформації, її кількість, час, місце використання у технологічному процесі, джерела, способи пошуку і передавання тощо.

Суб'єкти інформаційного маркетингу об'єднує маркетингове середовище фірми.

Всі об'єкти та суб'єкти інформаційного маркетингу, що об'єднані в інформаційне та маркетингове середовище подані на мал. 1.4.

Мал. 1.4 Об'єкти та суб'єкти інформаційного маркетингу

Маркетингове середовище інформаційного бізнесу можна розбити на три складовії 151:

* внутрішнє середовище;

* мікросередовище;

* макросередовище.

Внутрішнє маркетингове середовище формується усіма підрозділами підприємства. Одні збирають і реєструють дані про замовників, постачальників, партнерів та конкурентів, другі - досліджують поточні надходження та витрати сировини і матеріалів, треті - збирають відомості про готову продукцію, четверті - наявні засоби виробництва та його обсяги, п'яті - вивчають кадровий склад працівників, його кількість та якість, шості - аналізують фінансовий стан фірми, бухгалтерську інформацію тощо [14].

Дані одного підрозділу можуть бути корисні іншим, отже, доцільно створити спільну базу даних, до яких матимуть доступ усі підрозділи. Кожний підрозділ створює свою базу даних, до якої можуть уводити інформацію тільки працівники цього підрозділу.

Працівники інших підрозділів підприємства мають право використовувати інформацію, що міститься в цій базі даних, але вони не можуть коригувати її або вводити нову інформацію. Ця внутрішня інформація забезпечує інформацією весь виробничий цикл на підприємстві від отримання замовлення до підготовки супроводжувальної документації на відправлення товару чи надання інформаційних послуг.

На основі аналізу інформації, що надходить з внутрішнього маркетингового середовища, менеджери з маркетингу приймають рішення щодо оперативного планування та контролю маркетингових заходів і забезпечують підтримку маркетингових рішень.

Мікросередовище будь-якого підприємства становлять постачальники, маркетингові посередники, покупці, конкуренти, представники суміжного бізнесу, громадськість.

Роль кожного суб'єкта макросередовища підприємства та їх характеристика описані в таблиці 1.8.

Таблиця 2 Суб'єкти мікросередовища фірми та їх характеристика

З макросередовища будь-якого підприємства можна виділити шість основних компонент, що впливають на управління системою маркетингу: демографія, економіка, наука і техніка, політика і право, соціальні умови життя, культура.

Основні компоненти макросередовища підприємства та їх характеристика подано в таблиці 1.9.

Маркетинг інформаційних продуктів і послуг розвивається паралельно із розвитком підприємництва в Україні. З переходом економіки країни до ринкових умов господарювання значення інформаційного маркетингу зросло не лише як інструменту створення інформаційного продукту, а й як засобу управління витратами виробника для забезпечення прийнятного рівня прибутку.

Таблиця 3 Основні компоненти макросередовища та їх характеристика [14]

Маркетинг інформаційних продуктів і послуг розвивається паралельно із розвитком підприємництва в Україні. З переходом економіки країни до ринкових умов господарювання значення інформаційного маркетингу зросло не лише як інструменту створення інформаційного продукту, а й як засобу управління витратами виробника для забезпечення прийнятного рівня прибутку.

Постає завдання організувати маркетингові дослідження, що визначають сучасний характер розвитку суспільно-економічної формації, на задоволення яких доцільно витрачати основні ресурси. Вплив факторів на управління системою маркетингу підприємства подана на мал. 1.5.

Моніторинг інформації, що надходить із внутрішнього, мікро- і макросередовища, дає можливість менеджеру з маркетингу приймати адекватні рішення щодо планування та контролю маркетингових заходів, оцінювати реальні і потенційні можливості підприємства.

Мал. 1.5 Фактори впливу на управління системою маркетингу підприємства

Размещено на Allbest.ru