Формування і оцінка співвідношення між економічною і соціальною складовою в суспільній динаміці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ФОРМУВАННЯ І ОЦІНКА СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ЕКОНОМІЧНОЮ І СОЦІАЛЬНОЮ СКЛАДОВОЮ В СУСПІЛЬНІЙ ДИНАМІЦІ

Гончарук В.В.

Критично оцінено стан задіяння вимоги щодо підпорядкування економічного соціальному у трансформаційних перетвореннях в процеси управління суспільною динамікою. Оцінено інформаційне забезпечення системи управління в контексті відслідковування змін співвідношення між економічною і соціальною складовою суспільного поступу. Запропоновано набір чинників, які формують економічну і соціальну динаміку. Визначено вперше на основі офіційних статистичних даних рівень і тенденції змін комплексних показників відтворення економічного й соціального напрямів суспільної динаміки і співвідношення між ними. Надано експлікацію складеного стану щодо економізації та соціалізації національної економіки.

Ключові слова: суспільний поступ, економізація, соціалізація, співвідношення, інформаційне забезпечення, чинники, оцінка, деструкції, експлікація. економічний соціальний трансформаційний перетворення

Постановка проблеми. Відповідність динаміки виробництва і споживання, тобто дотримання співвідношення між економічною і соціальною складовою, генеруючого суспільний поступ, закладається в основу наукового вмотивування енергетики розвитку будь-якої країни. Як засвідчує історія усі суспільні устрої, які мали місце на землі, пройшли в контексті створення й сприяння формуванню більш досконалого за добробутними показниками суспільства через різні фази домінування економічного над соціальним і навпаки. Звісно, що не існує і не може існувати єдиного підходу до пріоритету у співвідношенні по вісі «економічне-соціальне» одного над іншим.

В умовах постійної обмеженості ресурсів перенесення акцентів першості економічного щодо соціального для забезпечення динаміки останнього можна виправдати але з певною мірою умовності. При цьому слід враховувати факт того, що соціальні аспекти розвитку тісно пов'язані з економічними і, більш того, взаємообумовлюють один одного. Звісно, що держава вдається до широкого кола заходів, спрямованих на забезпечення певної стабілізації в соціальному житті суспільства. Між тим ринкова переорієнтація національної економіки продовжує засновуватися на ігноруванні соціальної компоненти суб'єктами господарювання. За цих обставин економічна наука опинилася перед необхідністю поглибленого дослідження міри насичення продуктивної діяльності соціальними аспектами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Безпосередньо питання співвідношення економічної і соціальної складової в процесі суспільної динаміки вченими не досліджувалися. Щодо опосередкованих з ними проблем, то в останні роки розробці й обґрунтуванню теоретичних, методологічних і науково-практичних основ регулювання соціально-економічної динаміки з дотриманням вимоги щодо перманентного соціального сходження присвятили дослідження Л. Тимошенко, А. Сімахова [1], стратегію економічного розвитку через призму соціальних проблем розглянуто І. Костюком [2], питання організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення ними економічного і соціально розвитку висвітлені І. Буяновою і А. Рандіною [3] і ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Між тим ігнорування необхідності перебору усім комплексом соціальних цінностей на себе регулятивної функції у суспільному поступі обмежує економічний динамізм. Постала нагальна потреба опрацювання методологічної бази органічного поєднання соціального й економічного в забезпеченні суспільної динаміки. Можна з достатньою впевненістю стверджувати, що завдання переводу складеного співвідношення між економічною і соціальною складовими в розвитку в стан постійного прогресування, який би не суперечив формулі набуття системою прийнятної соціальності, не має вирішення із-за відсутності обгрунтованого інформаційного забезпечення. Тільки всебічно вивчений суб'єктом управління інформаційний результат соціально-економічного розвитку може стає базою постановки завдань за економічним або соціальним напрямом формування управлінських впливів із соціальним підтекстом. Проте реалії свідчать про використання в управлінській практиці інформації, яка не враховує дані об'єктивного опису щодо просування в економічному і соціальному напрямах окремо і в сукупності.

У цьому зв'язку необхідна розробка концепції факторно-параметричного конструкту соціального і економічного векторів розвитку та інструментарію визначення співвідношення між ними в забезпеченні суспільної динаміки. Нагальна потреба в наданні соціально-економічним змінам керованого характеру й зумовили мету та визначили завдання даного дослідження.

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні і розробці цілісної методологічної концепції надання діям щодо соціально-економічних змін в економіці керованого характеру, що потенційно сформує спроможності до забезпечення прогресивних взаємоузгоджених з економічним результатом змін у соціальній динаміці суспільства.

Виклад основного матеріалу. Основна концептуальна вада реалізованої на національних теренах доктрини соціально-економічного регулювання суспільного поступу полягає в невизначеності та неповному задіянні наявних інформаційних джерел, що не дозволяє у повній мірі сприймати реальні економічні й соціальні зміни. За такого стану природною реакцією осіб, які приймають рішення щодо асиметричного збалансування економічного й соціального поступу на тому чи іншому етапі суспільних перетворень, в контексті забезпечення адекватної відповіді на виклики суспільного просування є безперервна апробація відповідних різновимірних показників з наміром формування з них діагностичних поєднань ідентифікації реалій і перспективи.

Дослідниками ставилися питання і в площині звуження кола показників до охопної для порозуміння їх кількості й зведення врешті-решт в оцінці суспільної динаміки до одного чи декількох як з економічного, так і соціального напрямків. У цьому плані російські економісти Інституту Європи РАН стоять на позиціях того, що «...ВВП є найбільш важливим вимірником кінцевих результатів економічної діяльності.» [4, с. 89]. Такої ж думки дотримується й ряд українських вчених. Один з них М. Т. Пашута стверджує також, що «.ВВП. один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних оди- ниць-резидентів у сфері як матеріального, так і нематеріального виробництва.» [5, с. 78].

У дійсності ж ВВП у вартісному вимірі змінюється не тільки під впливом суто виробничих чинників, а й під тиском цінових і інших не економічних факторів. В силу цього міра пізнання рівня економізації за зорієнтованості на ВВП залишається відносною, а саме такою, що відтворює її якийсь досить обмежений аспект.

Тепер про вимір соціальних змін. Призначенням соціалізації економіки є сприяння підвищенню рівня добробуту населення. Логічно припустити, що в зв'язку з цим вона спрямована як на окрему людину, так і на більш широке коло процесів суспільного співжиття, певні спільноти та суспільство в цілому. За загальними підходами добробут людини значною мірою визначається матеріальним рівнем її життя, який зазвичай вимірюється обсягом поточних доходів або витрат. Якщо зупинитися на визначенні Державної служби статистики України, то «.доходи населення включають обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формі: заробітної плати (включаючи одержану населенням з-за кордону), прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів» [6, с. 370].

Оцінюючи приведені показники і подібні їм щодо відтворення змін соціального і економічного характеру, важливо побачити в них не лише суто теоретичні есенції, а й практичні можливості моделювання соціально-економічного співвідношення за ними. Проведені нами розрахунки динаміки співвідношення темпів зростання ВВП і доходів населення в абсолютному вимірі і з розрахунку на особу населення впродовж 1990-2014 рр. не підтвердили за тенденціями їх змін перспектив задіяння показників ВВП і доходів населення в аналітико-управлінські процеси. Справа у тому, що показник доходів населення формується на підставі розподілу ВВП, в силу чого співвідношення між ним і ВВП залишається практично стабільним при домінуванні економічної складової в суспільних змінах. Використання ж в управлінні будь-якого показника базується на прояві в його часових змінах коливання або деякого стрибка але аж ніяк не стійкості. Саме втрата стійкості характеризує перехід економічної системи від впливу однієї структури чинників до іншої. За умови визнання цього ствердження постає питання про визначення чинникових наборів, презентуючих економічний і соціальний напрямки суспільної динаміки й оконтурення коридорів, в яких проходять зміни їх параметрів, а слід і встановлення можливостей корекції в контексті переструктурування.

Ці принципові уточнення мають достатнє методологічне навантаження. Їх зміст стає особливо зрозумілим, якщо мати на увазі факт того, що як економічна складова суспільної динаміки, так і соціальна характеризуються багатоцільовою визначеністю. За результатами досліджень деяких вчених вони беззаперечно оконтурюються кількісним і якісним блоками змін [7]. При дослідженні змісту тлумачень, наданих категорії «кількість» у різні часові відтинки, логічно приходять до висновку, що вона пов'язана зі збільшенням, зменшенням, зміною ширини, довжини, обсягу, ваги, потужності, розміру, температури тощо тобто усім тим, що ідентифікується з поняттям «зростання» або «зменшення». Якщо звернутися до наукових праць, які існують на сьогодні з проблем суспільної динаміки і відтворюють підходи до оцінки якості соціально-економічного поступу, то можна впевнено стверджувати про задіяння для її опису термінів «розвиток» чи то «рецесія».

За роки незалежного господарювання з'явилася низка публікацій вчених -- економістів, у яких певною мірою реалізовано концепцію різнокількісного розширеного задіяння чинників опису економічних і соціальних змін [8; 9, с. 10; 10, с. 155]. Коливання в кількості показників відтворюють прагнення охопити оцінково-регуляторними діями в одному випадку можливо більш широке коло сегментів виробничо-господарського та соціально-культурного життя населення, а в другому, навпаки, обмежитися найбільш інформативними і підпадаючими під систематичну звітність. Проте при всьому цьому, відомі набори чинників сформовані спонтанно без зв'язку з поділом на блоки кількості і якості. Закономірно, що в силу виокремлених обставин, до останнього часу методологія формування бажаного співвідношення між економічною і соціальною складовою суспільної динаміки залишається «чорною скринькою». За подібної неупорядкованості, а то й невизначеності з чинниками, які забезпечують формування соціально-економічних підвалин суспільного прогресу, управлінські рішення не утримують в собі бажану ціль і не визначають точний напрямок руху до неї через домінування економічного чи соціального. Управління, у такому випадку, лише слідує у фарватері соціальних і економічних явищ, а не прориває стереотипи їх асиметричного збалансування. Тільки зріз не лише реально діючих, а й домінуючих на конкретному часовому проміжку чинників соціального і економічного характеру, відтворюючих зростання і розвиток у відповідних напрямках, обумовлює обґрунтовані управлінські впливи.

Сучасна економічна думка активно прагне розробити методи адекватного відтворення нової якості регулювання соціально-економічних процесів. В принципово нових умовах намітився відхід від стереотипів фрагментарних оцінок результатів економічного і соціального характеру та почав формуватися новий за методологічним рівнем погляд на можливості забезпечення їх керованих змін.

В прагненні заповнити нішу в інформаційно- методичному забезпеченні проблеми пізнання характеру нагромадження і структурування кількісних і якісних змін в суспільному бутті, нами була здійснена спроба формування економічного і соціального чинникових наборів для визначення їх сукупних змін та управління співвідношенням між ними. У цьому контексті нами було відібрано всі відомі на останній час чинникові набори економічного (Е) і соціального (Б) плану і сформовано з них за допомогою факторного аналізу відповідні кількісні і якісні блоки. Вони репрезентовані у табл. 1.

Таблиця 1

Блоки чинників за напрямками впливу на суспільну динаміку

Керуючись офіційною статистичною звітністю [1І] і здобутками розвинених країн, які були прийняті за еталони, нами з задіянням інструментальних можливостей математичної статистики були змодельовані та визначені комплексні показники економічного (Е) і соціального (Б) напрямів. На їх підставі було встановлено співвідношення між економічною і соціальною складовими (Е/Б) забезпечення суспільної динаміки та тенденція його змін, які наведені на рис. 1.

З рис. 1 слідує висновок, зворотній думці, яка склалася в суспільстві відносно абстрагування від домінантності соціального в системі трансформаційних перетворень. У дійсності мова має йти про достатньою мірою не осмислену ситуацію домінування соціальності в суспільній динаміці за умови її неадекватного відтворення на рівні та якості життя населення.

В результаті діагностування складових комплексного економічного показника встановлено, що його проблемна динаміка обумовлена низьким і неефективним рівнем використання виробничих ресурсів. Продуктивність праці в Україні становить лише 30,0% продуктивності праці в країнах Євросоюзу [12]. Енергоємність ВВП України перевищує середньосвітове значення в 14,31 разу, електроенергоємність -- у 8,8 разу, водоємність -- у 2,83 разу [13; 14]. Основний показник ефективності використання основних засобів, а саме фондовіддача впродовж 1990-2014 рр. зменшилася майже у 2 раза [11]. За станом на початок 2013 р. обсяги продукування ВВП складали 69,3%, а на початок 2015 р. тільки 61,4% від рівня 1990 р. [11]. Очікувати чогось радикального не припадає оскільки загальний знос основних засобів у 2014 р. перевищив 83,5% [11] при домінуванні технологій ІІІ-ІУ технологічного укладу.

Рис. 1 Тенденції змін комплексних показників відтворення економічного (Е) й соціального ^) напрямів суспільної динаміки і співвідношення між ними (Е/S)

Низька результативність виробництва стала причиною зменшення кількості найманих працівників з 24666 тис. осіб у 1990 р. до 10565 тис. осіб у 2014 р. [11]. Принципово значущим є факт того, що при зменшенні кількості найманих працівників їх заробітна плата не зросла а теж зменшилася. Питома вага заробітної плати у доходах населення понизилася з 67,5% у 1990 р., до 39,9% у 2014 р. при зростанні частки соціальних трансфертів з 13,4% до 37,2% або у 2,8 раза. Обсяг послуг щодо соціального захисту населення та соціального забезпечення як складова соціальних трансфертів зросла впродовж 1992-2014 рр. у структурі видатків зведеного бюджету з 18,7%, до 26,4% [11]. Саме ці пертурбації вплинули на комплексний соціальний показник і видаються урядовими інституціями за посилення соціальності.

Не лише для теорії, а й для національної практики важливим є подолання неадекватності у констатації складених реалій. Нарощування частки трансфертів засвідчує виключно про зростання прошарку тих, хто неспроможний до самозабезпечення. Більш того, політика підтримки маргінальних верств населення утримуєїх перманентно в площині бідності. До того ж, витрати на допомогу бідним верствам населення перевантажують зведений бюджет країни пасивними тратами і не дозволяють вкладати ресурси в реальний розвиток через розширення арени праці і підвищення продуктивності, формуючих її робочих місць.

Висновки і пропозиції. Викладене переконує у тому, що за відсутності науково-методичних основ моніторингу співвідношення між економічною і соціальною складовою суспільного поступу як в економічній, так і в соціальній політиці були допущені стратегічні деструкції. При наданні соціальним цінностям формально регулятивної функції було повністю випущено з поля зору вимогу першості економічного поступу відносно соціального. Є всі підстави стверджувати, що питання розбудови соціальної держави на національних теренах потребує не просто вдосконалення соціально-економічної політики, а докорінної її переорієнтації. До того ж, для стійкого сходження до соціальних вершин за доходами населення слід відійти від сповідуваної в Україні моделі соціальних допомог, спрямованих на консервацію бідності, і задіяти принципово нову адекватну складеним економічним і соціальним реаліям.

Подальші наукові дослідження доцільно спрямувати на уточнення чинникового набору щодо впливу на соціальну і економічну складову суспільного поступу і обгрунтування умов по запровадженню хоча б у порядку апробації постійного моніторингу змін комплексних показників відтворення економічного (Е) й соціального (Б) напрямів суспільної динаміки і співвідношення між ними (Е/Б).

Список літератури

1. Тимошенко Л. М. Соціально-економічний розвиток і його кероване забезпечення в умовах інноваційної моделі суспільної динаміки / Л. М. Тимошенко, А. О. Сімахова // Механізм регулювання економіки. 2015. № 1. С. 68-78.

2. Костюк І. В. Поняття стратегії економічного розвитку країни: соціальний вимір / І. В. Костюк // Науковий вісник НЛТУ України: Економіка, планування та управління в галузях. 2014. Вип. 24.10. С. 212-218.

3. Буянова І. А. Роль бюджету у регулюванні економічних і соціальних процесів в державі / І. А. Буянова, А. М. Рандіна [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/67264. doc. htm - Назва з екрану. Дата звернення 02.12.2015.

4. Кудров В. М. Принципы экономического развития бывшего СССР // Европа и Россия: опыт экономических преобразований / Отв. ред. В. М. Кудров. М.: Наука, 1996. 480 с.

5. Пашута М. Т. Прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку: навч. посіб. / М. Т. Пашута. К.: ЦУЛ, 2005. 408 с.

6. Статистичний щорічник України за 2014 рік / Державна служба статистики України; За ред. О. Г. Осауленка. К.: ТОВ «Август Трейд», 2015. 585 с.

7. Огданський К. М. Сучасне розуміння процесу суспільної динаміки і її складових / К. М. Огданський // Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. 2013. Т. 18. Вип. 3/2. С. 155-158.

8. Костенко М. М. Удосконалення інформаційного забезпечення системи управління розвитком регіону / М. М. Костенко. Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць у 9-х т. Том І. Вип. 255. Д.: ДНУ, 2009. С. 114-118.

9. Польська І. Е. Удосконалення механізму оцінки та регулювання соціального розвитку регіонів України / Автореф. дис.... к.е.н. спец. 08.00.03 / І. Е. Польська. Д.: ДНУ, 2005. 19 с.

10. Дєєва Н. М. Потенціал соціалізації і його регулювання в економіці: теорія, методологія, перспективи: монографія / Н. М. Дєєва. Д.: АРТ-ПРЕС, 2006. 444 с.

11. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

12. Стефаненко-Шупик А. П. Демотивуючі фактори впливу на темпи інноваційного розвитку промислових підприємств // Ефективна економіка: Електронне наукове фахове видання. 2014. № 7. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3211.

13. Піменова М. М. Фінансове забезпечення державних програм ресурсозбереження в Україні: Дисертація на здоб. к.е.н. за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит / М. М. Піменова. Львів, 2015.

14. Євростат [Електронний ресурс]. Режим доступу^^р://ерр. eurostat. ec. europa.eu/14_public/8_27052013_ AP-EN.pdf.

Размещено на Allbest.ru