Організація виробництва виробу на Чернівецькому УВО УТОС

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з організації виробництва

на тему: Організація виробництва виробу на Чернівецькому УВО УТОС

м. Чернівці 2012 рік

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації виробництва виробу на підприємстві

1.1 Понятійно-термінологічний апарат теми дослідження

1.2 Методичні аспекти організації виробництва виробу на підприємстві

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Дослідження організації виробництва виробу на УВО УТОС

2.1Загальна характеристика господарської діяльності досліджуваного підприємства

2.2 Аналіз організації виробництва виробу на УВО УТОС

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. Напрямки вдосконалення організації виробництва виробу на УВО УТОС

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

виробничий процес продукція

Перехід до ринкових відносин кардинально змінює погляд на організацію виробництва, що створює умови для найкращого використання техніки та людей у процесі виробництва. Ринкові відносини на перший план висувають нові цілі виробництва та розглядають його як гнучкий механізм, здатний перебудуватися у будь-який момент.

Головна мета підприємства -- одержати максимальний прибуток у довгостроковій перспективі. Для досягнення цієї мети підприємство вирішує велику кількість завдань, центральним з яких є повне і своєчасне задоволення потреб споживача. У зв'язку з цим підприємство повинно забезпечувати:

- конкурентоспроможність продукції, що випускається, та послуг, які надаються;

- розвиток та підвищення ефективності виробництва;

- прискорення науково-технічного прогресу;

- сприятливі умови для високопродуктивної праці та ін.

Виробництво обумовлює матеріальну основу інших видів діяльності.

Його зміст визначає процес праці, який припускає три компоненти:

- доцільну діяльність або безпосередню працю;

- предмет праці, тобто все, на що спрямована доцільна діяльність людини;

- засоби праці, перш за все, знаряддя праці -- машини, обладнання, інструменти.

Питанням дослідження організації виробництва, пошуку шляхів його вдосконалення та покращення якості продукції багато уваги приділяли різні вчені, теоретики та науковці. Особливу роль у розробці наукових основ організації виробництва відіграли роботи таких вчених: Ф.У.Тейлора, Г.Л. Ганта, К.Паркхорста, Ф. Гільберта, К. Кнепеппеля, Г. Форда, К, Адамецкі, Н.Ларновського, І.Каннегісера, А. Гастєва, П. Керженцева, О. Єрманського та інших науковців.

Сьогодні постає важливе питання ефективної організації виробництва продукції (виробу), яке великою мірою впливає на загальну діяльність підприємства, на його економіко-фінансовий стан та розвиток.

Метою курсової роботи - дослідження організації виробництва виробу на підприємстві та визначення напрямків її вдосконалення, на основі теоретичних та практичних даних.

Об'єктом дослідження є підприємство УВО УТОС.

Предмет роботи - теоретичні та методологічні засади організації виробництва виробу.

Курсова робота містить три розділи.

У першому розділі «Теоретичні основи організації виробництва виробу на підприємстві» розкривається зміст виробничої діяльності та розкривається короткий екскурс по визначенні різними науковцями поняття «організації виробництва»; описано структурні елементи виробничого процесу; завдання та етапи організації виробництва; розглянуто основні методи та показники організації виробництва продукції.

У другому розділі «Дослідження організації виробництва виробу на УВО УТОС» описується техніко-економічна характеристика господарської діяльності УВО УТОС, відображено основні техніко-економічні показники діяльності підприємства; розраховано основні показники організації виробництва виробу відповідно до структурних елементів виробничого процесу.

У третьому розділі «Напрямки вдосконалення організації виробництва виробу на УВО УТОС» розглянуто основні проблеми організації виробництва виробу та запропоновано практичні рекомендації щодо її вдосконалення на даному підприємстві.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації виробництва виробу на промисловому підприємстві

1.1 Понятійно-термінологічний апарат теми дослідження

Основа функціонування будь-якого підприємства - виробнича діяльність, яка разом із фінансовою та маркетинговою діяльністю забезпечує досягнення його цілей.

Під виробничою діяльністю розуміють сукупність цілеспрямованих процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці чи природних процесів, у результаті яких предмети праці перетворюються в готову продукцію, змінюючи при цьому свій склад, стан, форму та отримуючи певні нові властивості.

Структурними елементами виробничого процесу є доцільна діяльність (або сама праця), предмети праці і засоби праці. Доцільна діяльність здійснюється самою людиною, яка витрачає нервово-м'язову енергію для виконання різних механічних рухів, спостереження і контролю за впливом знарядь праці на предмети праці. Предмети праці визначаються конструкцією продукції, що випускається виробничою системою. До засобів праці належать виробниче устаткування, машини та обладнання, інструменти та інші засоби, за допомогою яких робітник здійснює вплив на предмети праці.

Виробнича діяльність - комплексний процес. Він складається із виробництва - процесу виготовлення кінцевої продукції та діяльності із обслуговування виробництва (енергетичне забезпечення, ремонтне, інструментальне, транспортне, складське обслуговування тощо) [11. c.11].

Виробництво не може бути не організованим, без цього воно розпадеться і перестане існувати. Тому організація виробництва - це невід'ємна складова будь-якої системи, і є такою ж змінною, як і розвиток системи.

Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування й координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Тобто під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Розглянемо, як різні літературні джерела інтерпретують суть організації виробництва (табл.1.1):

Таблиця 1.1

Назва джерела	Пояснення
Економіка та організація виробництва:Підручник/За ред.. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера.-К.:Знання,2007.-678с. [3, c.313]	Організація виробництва - раціональна взаємодія працівників, засобів праці і предметів праці в просторі та часі.
Організація виробництва: Навч. посібник/В.О. Онищенко, О.В. Редкіна, А.С. Старовірець.-К.: Лібра,2008.-336с. [11,c.12]	Організація виробництва - це процес упорядкування в просторі й синхронізації в часі науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, освоєння та виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів і отримання прибутку.
Багрова І.В. та ін. Організація виробництва.: Навч. посіб.-К.:ЦНЛ,2005.-248с. [1, c. 10]	Організація виробництва - комплекс взаємопов'язаних видів робіт, спрямованих на проектування, побудову, забезпечення функціонування і удосконалення виробничої системи.
Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва:Підручник.-Л.:Магнолія плюс, 2004.-398с. [15, c.13]	Організація виробництва -- це процес виявлення суспільної діяльності, що виникає на основі суспільного розподілу праці.
Васильков В.Г. Організація виробництва:Навч. посібник.-К.:КНЕУ, 2003.- 524с. [2, c. 23]	Організація виробництва - це координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умов належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.
Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва:Підручник.-К.: Знання, 2009.-582с.[4, c.15]	Організація виробництва - це функція управління підприємством, сутність якої полягає в координації ініціативної самостійної господарської діяльності суб'єктів підприємництва, спрямованої на організацію виробництва, купівлю товарів, надання послуг.

Об'єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.

Специфічними завданнями організації виробництва продукції є:

- поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі і часі;

- відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємства, реконструкція і переозброєння підприємства;

- інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення;

- оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення;

- визначення рівня незавершеного виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження;

- організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції;

- створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів [11, c. 12].

Організація процесу виробництва на підприємстві охоплює такі етапи (рис.1.1.):



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Етапи процесу організації виробництва [5, c.25]

З переходом України на ринкові відносини до організації виробництва висуваються нові вимоги:

- гнучкість, тобто здібність у будь-яку мить перейти на випуск нових видів продукції;

- оптимальність - здібність функціонувати з найменшими витратами;

- випуск продукції високої якості і точно у строк.

У процесі виробничої діяльності створюються конкретні матеріальні блага - продукція. Продукція - це матеріальний чи духовний результат цілеспрямованої діяльності людини. Результат праці, що матеріалізований у вигляді закінченого виду продукції і здатний задовольняти певні потреби людини та має певну вартість, називається виробом. Виріб має властивості товару і може виступати його різновидом. Кількість виробів і трудомісткість їх виготовлення впливають на склад і кількість устаткування цехів і дільниць, їх розташування, можливість організації потокового виробництва, тривалість виробничого циклу, розмір незавершеного виробництва, собівартість та інші економічні показники.

Для виготовлення продукції у процесі виробництва залучається матеріальна субстанція, яка називається ресурсами. Тобто ресурси -це сировина, добуті корисні копалини тощо, вироблена з них матеріальна субстанція та інші речі, які використовуються у виробництві та наданні послуг.

Продукція, що виготовляється, протягом певного часу проходить різні стадії технологічного процесу і з огляду на це може бути незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом) [8, c. 24].

Будь-яка продукція за час свого створення проходить різні етапи і стадії життєвого циклу. Життєвий цикл виробу традиційно складається із наступних етапів, стадій та робіт:

1) науково-дослідні роботи - виконують державні науково-дослідні інститути за держзамовленням або за замовленням великих підприємств. Результат - відкриття або винахід;

2) формування технічного завдання -визначається мета проектно-конструкторських робіт, основні джерела фінансування, основні показники розроблення, терміни виконання окремих робіт та виконавців,порядок контролю та приймання робіт;

3) дослідно-конструкторські роботи, які включають:

- розроблення технічних пропозицій варіантів виробів;

- ескізний проект, після обговорення якого затверджується основний варіант проекту;

- технічний проект -розробляється деталі ескізного проекту, підбираються матеріали, вирішуються основні питання проектування виробу та інше;

- розроблення робочої документації, виготовлення дослідних зразків;

4) технічна та організаційна підготовка виробництва й освоєння випуску продукції, що включає:

- розроблення технологічного маршруту руху деталей;

- проектування та виготовлення нестандартного оснащення, його налагоджування й передачу цехам;

- підготовку організації виробництва: визначення порядку та часу передачі партій виробів, взаємозв'язку між окремими робочими місцями, дільницями та цехами;

- перепідготовку та навчання робочих, інженерно-технічних працівників усіх рівнів виробництва, обслуговування та управління та інше;

5) власне виробництво (найбільш складний та довгостроковий процес);

6) реалізація, яка охоплює зберігання продукції на складах підприємства, транспортування, монтаж продукції у споживача, налагодження продукції, передачу в експлуатацію;

7) експлуатація, яка включає систему сервісного обслуговування, ремонту, модернізації, постачання ресурсів;

8) утилізація, що обов'язково розглядається на етапі проектування, особливо для шкідливих продуктів.

Проте, кожному виду продукції притаманний власний життєвий цикл. При організації виробництва необхідно прагнути до скорочення терміну створення й освоєння випуску продукції і максимально продовжити тривалість її конкурентоспроможного виробництва [18, c. 55].

1.2 Методичні аспекти організації виробництва виробу на підприємстві

Відомо, що кожен виробничий процес здійснюється в часі та просторі. Тривалість виробничого циклу, особливо при виготовленні дискретної продукції, істотно впливає на просторову його організацію, яка передбачає раціональне розміщення робочих місць, їх груп на певній площі, щоб забезпечити пересування предметів праці по операціях з найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється із застосуванням певного методу організації, який визначається залежно від особливостей виробничих процесів та типу виробництва.

Методичні аспекти організації виробництва виробу на підприємстві базуються на використанні трьох методів: непотокового, потокового та автоматизованого методів.

Непотоковий метод застосовується переважно в одиничному і серійному виробництвах. Залежно від номенклатури виробів і їхньої кількості він може мати різні модифікації. За умов одиничного виробництва непотоковий метод здійснюється переважно у формі одинично-технологічного, коли окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які не повторюються, проходять обробку. У серійному виробництві цей метод набирає форми партіонно-технологічного або предметно-групового [19, c.48].

Партіонно-технологічний метод відрізняється від одинично-технологічного тим, що предмети праці проходять обробку партіями, які періодично повторюються. Партія предметів праці є важливим календарно-плановим нормативом організації партіонного виробництва і її величина істотно впливає на його ефективність, причому цей вплив не однозначний. З одного боку, збільшення величини партії забезпечує зменшення кількості переналагоджувань устаткування, унаслідок чого поліпшується його використання, зменшуються витрати на підготовчо-завершальні роботи (переналагоджування, одержання і здача роботи, ознайомлення з технічною документацією і т. п.). Крім цього, спрощується оперативне планування й облік виробництва. З іншого боку, обробка предметів великими партіями збільшує обсяг незавершеного виробництва, потребує більших складських приміщень, а це призводить до додаткових витрат [20, c. 95].

Оскільки при партіонному виробництві на існуючих робочих місцях обробляється велика кількість деталей, дуже важливо визначити однакову за конструктивно-технологічними характеристиками кількість деталей, що обробляється безперервно на кожній операції. Така кількість деталей визначається як розмір партії деталей, які одночасно запускаються у виробництво:

Парія предметів праці є важливим календарно-плановим нормативом організації партіонного виробництва і її величина істотно впливає на його ефективність. Для того, щоб визначити розмір партії предметів праці можна використати два методи, а саме:

- для виробництва з великим часом переналагодження робочого місця:

Q=t_пз/t_шт*K_н , (1.1)

де Q - партія деталей з великим часом переналагодження робочого місця;

t_пз - підготовчо-завершальний час;

t_шт - норма штучного часу на виготовлення 1 деталі;

K_н - коефіцієнт налагодження обладнання:0,06-1;

для виробництва з малим часом переналагодження робочого місця, або без переналагодження:

Q=t_зм/t_шт*K , (1.2)

де t_зм - тривалість робочої зміни;

K - коефіцієнт використання норми часу по найменшій операції.

Норма штучного часу t_шт -- це сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов. Норма штучного часу є складовою частиною норми часу Н_ч. У серійному виробництві, коли деталі на механічну обробку запускаються партіями, спочатку розраховують норму штучного часу на одну деталь чи операцію:

t_шт = t_оп + t_об + t_воп.+t_пр (1.3)

де t_оп - норма оперативного часу;

t_об - норма часу обслуговування робочого місця;

t_воп - перерви на відпочинок і особисті потреби;

t_пр -- регламентовані перерви з організаційно-технічних причин.

В умовах серійного й одиничного виробництва до складу норми часу включають підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії. У цьому випадку норму часу розраховують за формулою:

Н_ч = t_шт + t_пз / n (1.4)

де Н_ч -- норма часу;

n -- кількість виробів у партії, шт.;

t_шт -- норма штучного часу, хв.;

t_пз -- норма підготовчо-завершального часу на партію виробів

Цей метод застосовується при умов, що час обробки однієї партії деталей на робочому місці не менший за зміну. Проте всі розрахунки доводять, що необхідне є встановлення оптимальної партії. Оптимальна партія - це така величина партії предметів, за якої загальні витрати на їх виготовлення будуть мінімальними. Вони обчислюються у процесі оперативного управління виробництвом.

У загальному вигляді економічно оптимальний розмір партії обробки виробів визначається за формулою:

n_опт=2N*F_заг/C_д*в, (1.5)

де n_опт - оптимальний розмір партії обробки виробів;

N - річна програма випуску предметів;

F_заг - загальні витрати на здійснення одного переналагодження устаткування для обробки партії предметів;

C_д - вартість обробки деталей;

в - затрати та витрати, що пов'язані зі створенням і збереженням деталей у незавершеному виробництві. в частинах від C_д.

Потокові методи застосовуються для виготовлення продукції в значних обсягах і протягом тривалого часу, тобто в масовому й великосерійному виробництві.

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія -- технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виготовляє один або кілька подібних типорозмірів виробів. Потокові лінії бувають різними, тому їх класифікують за певними ознаками.

На підставі аналізу продукції, її обсягу, стану технологічного процесу і можливостей його удосконалення, маси та габаритів виробу вибирається певний різновид потокової лінії й обчислюються основні її параметри: такт, ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвейєра.

Особливу увагу слід приділяти автоматизованому виробництву --

виробничому процесу, при якому всі або більшість операцій, що потребують фізичних зусиль, виконують машини без безпосередньої участі людини.

Розрізняють чотири основні напрямки автоматизації:

1) впровадження напівавтоматичних та автоматичних станків;

2) утворення комплексних станків з автоматизацією усіх ланцюгів виробничого процесу;

3) конструювання та виробництво промислових роботів;

4) розвиток комп'ютеризації та гнучкості виробництва і технології [25, c. 59]

Оскільки, в виробничому процесі при виробництві виробу затрачаються матеріальні, трудові, фінансові ресурси, то раціонально використовувати групи показників, які характеризують ефективність забезпечення виробництва матеріальними, трудовими ресурсами, основними засобами (рис. 2.1 ) [26, c. 117]:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1. Показники технічного оснащення праці

Розглянемо, наведені на рис.2.1, показники:

1) Капіталоозброєність - це показник, який характеризує технічне озброєння праці і розраховується за формулою :

К=ОЗ/Ч_р, (1.6)

де К - капіталооозброєність;

ОЗ - основні виробничі засоби;

Ч_р - кількість робітників у найбільшій зміні.

2) Енергоозброєність розраховується як відношення сукупності енергії усіх видів до чисельності робітників:

Е_н=Е/Ч_роб., (1.7)

3) Електроозброєність визначається шляхом співвідношення сукупності електричної енергії(Е) та кількості людино-годин відпрацьованих усіма робітниками(ФРЧ):

Е_л=Е/ФРЧ (1.8)

При аналізі організаційного рівня виробництва розраховують такі показники:

коефіцієнт кооперування;

коефіцієнт спеціалізації;

коефіцієнт серійності.

Коефіцієнт кооперування полягає визначенні питомої ваги закупівельних напівфабрикатів і комплектуючих деталей у вартості продукції даного підприємства та порівняти її із запланованими і досягнутими у попередньому періоді.

Коефіцієнт спеціалізації полягає у знаходженні питомої ваги продукції, що відповідає виробничому профілю підприємства, у загальному обсязі випуску.

Коефіцієнт серійності визначають шляхом ділення вартості продукції на число найменувань виробів, які випускають [27, c. 102].

Ефективність використання основних засобів можна визначити за допомогою показників капіталовіддачі і капіталомісткості, а також рентабельності.

Капіталовіддача розраховується наступним чином:

К_в = О/В_ОЗ, (1.9)

де К_в - капіталовіддача;

О - обсяг виготовленої продукції;

В_ОЗ - середньорічна вартість основних засобів.

Капіталомісткість є оберненим показником до фондовіддачі та розраховується так:

К_м=В_ОЗ/О, (1.10)

де К_м - капіталомісткість;

О - обсяг виготовленої продукції;

В_ОЗ - середньорічна вартість основних засобів.

Рентабельність визначаться за формулою:

Р=П/ В_ОЗ, (1.11)

де Р - рентабельність;

П - сума прибутку;

В_ОЗ - середньорічна вартість основних засобів(ОЗ).

Вивчити рух і технічний стан основних виробничих засобів можна за допомогою таких показників: коефіцієнт вибуття ОЗ, коефіцієнт поновлення ОЗ, коефіцієнт зносу ОЗ та коефіцієнт придатності ОЗ.

1) Коефіцієнт вибуття розраховується за формулою:

К_воз = (В_{оз виб. за р.}/ = В_{оз на поч.зв.р.})*100_, (1.12)

де К_воз - коефіцієнт вибуття ОЗ;

В_{оз виб. за р.} - вартість ОЗ, що вибули за рік;

В_{оз на поч.зв.р} - вартість ОЗ на початок зв. року.

2) Коефіцієнт поновлення ОЗ обчислюється так:

К_п.оз=(В_{оз над. за р}./В_{оз на кін}._р.)*100_, (1.13)

де К_п.оз - коефіцієнт поновлення ОЗ;

В_{оз над. за р} - вартість ОЗ, що надійшли за рік;

В_{оз на кін}._р - вартість ОЗ на кінець звітного року.

3) Коефіцієнт зносу ОЗ визначається наступним чином:

К_з=(? зносу ОЗ/П_{в оз}) *100, (1.14)

де К_з - коефіцієнт зносу ОЗ;

П_{в оз} - початкова вартість ОЗ.

4) Коефіцієнт придатності ОЗ шукається за формулою:

К_пр=( З_воз / П_{в оз} )*100, (1.15)

де К_пр - коефіцієнт придатності ОЗ;

З_воз - залишкова вартість ОЗ.

Важливу роль у організації виробництва виробу відіграє аналіз використання трудових ресурсів.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одного працівника за період, що аналізується, а також за ступенем використання робочого часу.

Такий аналіз проводиться по кожній категорії робітників, по кожному виробничому підрозділі і у цілому по підприємству.

Раціональне використання робочого часу, тобто зменшення і ліквідація цілоденних та внутрізмінних простоїв - важлива умова збільшення виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції без додаткових капітальних витрат.

Аналіз використання робочого часу здійснюється за двома напрямами:

1) виявлення витрат робочого часу (простоїв);

2) виявлення невиробничого витрачення робочого часу.

Також при аналізі забезпеченості підприємства робочої силою необхідно проаналізувати оборот і плинність кадрів, бо рух робочої сили впливає на продуктивність праці, використання робочого часу.

Оборотом робочої сили називається зміна складу кадрів в результаті прийому на постійну роботу і звільнення працівників.

Аналіз обороту і плинності кадрів здійснюють за допомогою розрахунку спеціальних коефіцієнтів (коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю, коефіцієнти плинності кадрів).

1) Коефіцієнт обороту по прийому розраховується наступним чином:

К_об._{по пр.}=Ч_прийн./Ч_{сер.обл.} (1.16)

де К_об._{по пр} - коефіцієнт обороту по прийому;

Ч_прийн - чисельність прийнятих працівників;

Ч_{сер.обл} - середньооблікова чисельність працівників.

2) Коефіцієнт обороту по вибуттю знаходиться так:

К_{об по виб}.=Ч_{звіл. праців}./ Ч_{сер.обл} (1.17)

де К_{об по виб}. - коефіцієнт обороту по вибуттю;

Ч_{звіл. праців}. - чисельність звільнених працівників;

Ч_{сер.обл} - середньооблікова чисельність працівників.

3) Коефіцієнт плинності кадрів визначають як співвідношення робітників, звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни та з причин службової невідповідності, до середньооблікової чисельності:

К_пл=Ч_роб./ Ч_{сер.обл} (1.18)

де К_пл - коефіцієнт плинності кадрів;

Ч_роб. - чисельність робітників;

Ч_{сер.обл} - середньооблікова чисельність працівників [28, c. 111].

Однією із складових елементів виробничого процесу є предмети праці, які включають сировину, матеріали, напівфабрикати та інше. Тому, важливим постає питання про забезпечення матеріальними ресурсами підприємства.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів найбільшою мірою пов'язаний з дослідженням матеріаломісткості виробництва продукції.

Стосовно економічного змісту матеріаломісткість продукції промислових підприємств можна поділити на: матеріаломісткість всього обсягу виробництва та питому матеріаломісткість окремих виробів.

Матеріаломісткість усього обсягу виробництва продукції є узагальнюючим вартісним показником, і її розраховують як співвідношення всієї величини матеріальних затрат до вартості товарної продукції. Вона характеризує затрати всіх видів матеріальних ресурсів на 1 гривню товарної продукції підприємства [29, c. 153].

У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції та 1 грн. ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів:

М_п=В _{витр. матер. цін.}/ Ц _вир., (1.19)

де М_п - питома матеріаломісткість,

В _{витр. матер. цін} - вартість витрачених матеріальних цінностей на виріб;

Ц _вир - ціна виробу.

Особливе місце у методиці організації виробництва виробу займає розрахунок показників: коефіцієнт спадкоємності, коефіцієнт стандартизації та коефіцієнт завантаження обладнання.

Коефіцієнт спадкоємності розраховується за формулою:

К_с=N_з/N_заг, (1.20)

де К_с - коефіцієнт спадковості,

N_з - номенклатура типорозмірів запозичених деталей у виробі, шт.;

N_заг - загальна номенклатура типорозмірів деталей у виробі, шт.

Коефіцієнт завантаження обладнання обчислюється наступним чином:

К_зо=t_k*N_b/F_d, (1.21)

де К_зо - коефіцієнт завантаження обладнання;

t_k - штучно-календарний час виконання технічної операції, хв.;

N_b - місячний обсяг випуску продукції;

F_d - дійсний місячний фонд робочого часу оснащення, год.

Коефіцієнт стандартизації являє собою відношення номенклатури типорозмірів стандартних деталей і виробів до загальної номенклатури деталей [30, c. 46].

Отже, під час організації виробництва виробу необхідно врахувати організацію трьох елементів виробничого процесу (засоби праці, предмети праці та трудові ресурси).

Висновки до розділу 1

Таким чином, у першому розділі даної курсової роботи «Теоретичні основи організації виробництва виробу на підприємстві» розглянуто:

суть виробничої діяльності, її основні складові елементи (засоби праці, предмети праці та трудові ресурси;

пояснили важливість організації виробництва виробу (продукції); визначили основні завдання організації виробництва продукції; охарактеризували основні етапи процесу виробництва;

охарактеризували життєвий цикл виробу, його етапи та стадії;

описали три методи організації виробництва виробу на підприємстві (потоковий, не потоковий та автоматизований методи);

розглянули основні показники ефективного забезпечення виробництва певними видами ресурсів (матеріальних, трудових ресурсів та основних засобів).

РОЗДІЛ 2. Дослідження організації виробництва виробу на УВО УТОС

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності досліджуваного підприємства

Чернівецьке учбово-виробниче об'єднання (УВО) створено постановою президії Центрального правління Українського товариства сліпих (УТОС) від 25.12.1972р. N 33 засноване на колективній власності громадської організації УТОС, яка діє на підставі Закону України “Про об'єднання громадян”.

Чернівецьке учбово-виробниче об'єднання (УВО) УТОС знаходиться за адресою: 58018, м. Чернівці, пров. Ентузіастів 5, основною метою діяльності якого є:

- працевлаштування інвалідів по зору I та II груп з врахуванням охорони залишкового, зору, слуху, дотику та інших компенсаторних можливостей сліпих шляхом розробки спеціальної технології та впровадженні тифлотехнічних засобів промислового та культурно-побутового призначення;

- навчання інвалідів по зору I та II груп всім доступним, професіям та технологічним операціям;

- працевлаштування інвалідів по зору у відповідності з рекомендаціями зробленими науково-дослідними інститутами та іншими компетентними установами і організаціями;

- організація надомної праці для інвалідів по зору;

- створення умов для зацікавлення кожного працівника в ощадливому та господарському використанні матеріалів, обладнання та майна;

- розвиток та підвищення ефективності виробництва, його інтенсифікація, збільшення прибутку (доходу) на основі використання досягнень науки і техніки, зростання продуктивності праці, збереження ресурсів;

- створення умов для закріплення кадрів, удосконалення форм та систем оплати праці, матеріального та морального заохочення;

- раціональне використання та підвищення ефективності капіталовкладень, скорочення строків та зниження вартості будівництва, раціональне використання виробничих потужностей;

- удосконалення планування, керування, господарського, розрахунку

- створення інвалідам по зору і всім працюючим безпечних здорових умов праці;

- поліпшення оточуючого природного середовища та інше (дод. А).

Працівники соціальної сфери разом з громадськими організаціями проводять значну роботу спрямовану на соціальну, медичну реабілітацію незрячих, створення умов для їх самоосвіти, здорового та активного дозвілля, розвиток творчих обдарувань.

В Товаристві створено Реабілітаційний центр, де проводиться загальна, психологічно-корекційна і професійна реабілітація інвалідів по зору, набуття інвалідами навичок орієнтування, навчання читання та письму за Брайлем, прищеплення елементарних навичок і вмінь з домоведення, вивчення тифлотехніки, набуття практичних навичок з окремих видів трудової діяльності.

У науково-реабілітаційному комплексі Чернівецького УВО здійснюється розробка нових тифлоелектронних засобів та інформаційних технологій для сліпих, тифлотренажерів для практичної реабілітації, відновлення втрачених чи пригнічених фізіологічних функцій організму інвалідів, підготовка методичних матеріалів для розвитку реабілітаційної роботи серед сліпих в системі УТОСу, посібників і монографій з проблем соціальної реабілітації та інтеграції інвалідів по зору в суспільство.

На балансі підприємства знаходяться два гуртожитки для малосімейних та одинаків. Проживає в гуртожитках 37 сімей та 28 одинаків.

До складу об'єднання входять самостійні виробничі одиниці - підприємства, філіали, які є юридичними особами, мають своє найменування, в якому зазначено найменування об'єднання, до складу якого вони належать, самостійний баланс, розрахункові, поточні та бюджетні рахунки в банках України, печатку із своїм найменуванням, на них поширюється дія Статуту УВП.

За погодженням з власником (ЦП УТОС), можуть передаватися в оренду цеха та дільниці тільки допоміжного виробництва (інструментальні, будівельні та ремонтно-будівельні, пресування, лиття, гальванопокриття та механічної обробки деталей і матеріалів, на яких зайняті зрячі працівники. Повний або частковий викуп майна об'єднання орендним колективом, юридичними або приватними особами не допускається.

Майно об'єднання складають основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в зведеному балансі.

Об'єднання має право купувати будівлі, споруди,автомобілі, самохідні механізми, транспортні засоби, верстати , різне устаткування, вузли і агрегати, та інші матеріальні цінності, передавати, обмінювати або реалізовувати їх підприємствам Товариства, іншим підприємствам, організаціям і фізичним особам лише за погодженням з ЦП.

Відносини об'єднання з іншими підприємствами, організаціями та громадянами у всіх сферах господарської діяльності грунтуються на договірних умовах.

Об'єднання, вивчаючи кон'юктуру ринку, можливості потенційних партнерів, організує матеріально-технічне забезпечення власного виробництва та капітального будівництва шляхом придбання ресурсів на ринку товарів та послуг.

Придбання ресурсів на ринку товарів та послуг здійснюється об'єднанням безпосередньо у виробників, приватних осіб, через оптову торгівлю, в тому числі на ярмарках, на аукціонах, на біржах, в організаціях матеріально-технічного постачання, інших посередницьких організаціях з фондів, що виділяє ЦП УТОС. Об'єднання реалізує свою продукцію, послуги та відходи виробництва за цінами і тарифами, встановленими самостійно на договірних умовах (дод. А).

Для кращого розуміння діяльності підприємства розглянемо його характеристику (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Характеристика підприємства за класифікаційними ознаками

Класифікаційні ознаки	Вид підприємства
Мета і характер діяльності	комерційне
Форма власності	громадське
Національна належність капіталу	національне
Правовий статус і форма господарювання	учбово-виробниче об'єднання
Галузево-функціональний вид діяльності	промислове
Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування	головне
Рівень концентрації (розмір)	середнє
Характер сировини, що споживається	обробне
Економічне призначення готової продукції	що випускає предмети споживання
Рівень спеціалізації	спеціалізоване
Масштаб виробництва	з дрібносерійним виробництвом
Рівень механізації та автоматизації	механізовано-ручне
Технологічна спільність	з неперервним процесом виробництва
Час роботи протягом року	цілорічне
Спосіб конкуренції	- якість - ціна

Предметом діяльності об'єднання є:

- залучення сліпих громадян до суспільно корисної праці, випуск, продукції з високими споживчими властивостями та якістю;

- проведення незабороненої законодавчими актами України фінансово-господарської, комерційної діяльності, що відповідає цілям, які передбачені Статутом УТОС та цим Статутом;

- організація торгівлі, відкриття фірмових магазинів, кіосків, проведення виїзної торгівлі в місті і за межами міста, проведення торгівельно-закупівельної, торгово-посередницької діяльності, відкриття побутових майстерень та закладів громадського харчування з метою обслуговування своїх працівників та громадян міста, створення культурно-розважальних закладів з метою обслуговування працівників підприємства та з комерційною метою громадян міста;

- надання юридичних послуг фізичним особам та організаціям. Проведення сільсько-господарських робіт та переробка сільсько-господарської продукції, збирання, переробка та здача макулатури та іншої вторинної сировини;

- організація пунктів приймання склотари у населення;

- організація платних автостоянок та надання платних послуг по охороні автомобілів;

- здача в оренду, за погодженням з власником (ЦП УТОС), незадіяних у виробництві виробничих та складських приміщень з метою отримання прибутку.

- надання транспортних послуг юридичним та фізичним особам.

Чернівецьке УВО УТОС має можливість відпускати наступні товари :

1. Папка для паперів

2. Швидкозшивач "СПРАВА"

3. Обкладинка "СПРАВА"

Чернівецьке УВО УТОС може виготовити і реалізувати :

- Конверти (різних форм);

- Коробки з картону, гофрокартону, вкладники картонні різних видів;

- Коробки архівні

- Поліетиленовий агломерат

- Тиражування оперативної інформації;

Технічний стан і технологічний рівень підприємства відповідають вимогам європейських стандартів.

Для детальнішої характеристики діяльності УВО УТОС опишемо основні техніко-економічні показники його діяльності (дод - ки Б, В,Н, Г.1 та Г.2) .

Таблиця 2.2

Основні техніко-економічні показники УВО УТОС за 2010-2011 рр.

Кількісні показники	Якісні показники
№п/п	Найменування показника	Од. виміру	Роки	№п/п	Найменування показника	Од. виміру	Роки
			2010	2011				2010	2011
1.	Обсяг товарної продукції	тис грн	6833,9	8255,2	1.	Рентабельність виробництва (загальна)	%	28,5	28,3
2.	Обсяг реалізованої продукції	тис грн	8990	8480	2.	Рентабельність виробництва (розрахункова)	%	26,5	20,4
3.	Собівартість товарної продукції	тис грн	5533,1	7540,1	3.	Рентабельність товарної продукції	%	1,24	1,1
4.	Собівартість реалізованої продукції	тис грн	7656	6596	4.	Рентабельність реалізованої продукції	%	1,98	2,66
5.	Балансовий прибуток	тис грн	1425	1531	5.	Рентабельність окремих видів продукціїпапки для паперівшвидкозшивачі	%	0,25 0,15	0,38 0,21
6.	Прибуток від реалізації	тис грн	1334	1884	6.	Рентабельність основних засобів	%	33,3	33,7
7.	Середньорічна вартість основних засобів	тис грн	4279	4543	7.	- капіталовіддача-капіталоміс-ть- капіталоозбр-ть	тис грн	1,6 0,6 18,3	1,8 0,55 19,8
8.	Загальна величина обігових коштів, в т. ч.- оборотних засобів- засобів обігу	тис грн	969 728 273	1004869135	8.	- рентабельність оборотних засобів- коефіцієнт оборотності- коефіцієнт завантаження- тривалість обороту	% % дні	1,95 7,9 0,13 80,8	1,76 6,6 0,15 83,7
9.	Виробнича потужність	тис грн	673,8	709	9.	Коефіцієнт використання виробничої потужності	%	250	233
10.	Чисельність ПВП	тис грн	234	230	10.	- трудомісткість - виробіток	тис грн	63,9 0,015	49,9 0,02
11.	Річний фонд зарплати	тис грн	2621,6	3021,9	11.	Зарплатоміст-сть	тис грн	0,29	0,36

Отже на основі табл. 2.2. можна зробити висновок про те, що у 2011 році у порівнянні 2010 роком спостерігається зростання виробничих потужностей, що призвело до зростання товарної продукції, фондоозброєності. У 2010 та 2011 роках рентабельність виробництва майже однакова, а рентабельність продукції дещо знизилася у 2011р. Проте відбулося збільшення рентабельності основних засобів. Простежується зростання капіталовіддачі і знизилась капіталомісткість, оскільки дані показники є взаємно обернені.

Також з таблиці 2.2 видно зниження значення трудомісткості. Це є основним фактором збільшення продуктивності праці (виробітку). Це позитивно характеризує діяльність підприємства.

Знизились показники оборотності активів та рентабельності оборотних засобів; коефіцієнт завантаження - зріс та коефіцієнт використання виробничої потужності - зменшився. Отже, у 2011 році підприємство здійснило загалом стабільну діяльність.

2.2 Аналіз організації виробництва виробу на УВО УТОС

УВО УТОС здійснює масове виробництво продукції і тому застосовує партіонно - технологічний метод організації виробництва виробу.пеартіонний метод організації виробництва характеризується тим, що у виробництво запускаються предмети праці партіями, здійснюється одночасно обробка продукції кількох найменувань, закріплюються за робочим місцем виконання кількох операцій та інше.

На УВО УТОС випуск продукції характеризується невеликою кількістю та в різноманітній номенклатурі. Деталі обробляються невеликими партіями та середня кількість детале - операцій, виконуваних на кожному робочому місці є також невеликою.

Аналіз організації виробництва виробу на УВО УТОС здійснюється відповідно до трьох структурних елементів виробничого процесу: самої праці, засобів праці та предметів праці. Тобто, потрібно розрахувати ряд економічних показників, які характеризують ці елементи.

Ступінь забезпечення підприємства робочою силою та раціональне її використання значною мірою визначають організаційно-технічний рівень виробництва, характеризують ступінь використання обладнання, предметів праці, створюють умови для високої конкурентоспроможності та фінансової стабільності.

Наприклад, при аналізі руху робітників (трудових ресурсів) потрібно розрахувати такі показники:

- Коефіцієнт обороту по прийому,

- Коефіцієнт обороту по вибуттю,

- Коефіцієнт плинності кадрів;

На головному підприємстві станом на 01.01.2012р. працює 230 осіб, в тому числі 177 інвалідів, що складає 77% від загальної чисельності працюючих, зайнятих у виробничій сфері 194 особи, з них інвалідів 160 осіб.

За допомогою таблиці 2.1 розрахуємо такі показники:

Таблиця 2.1

Назва показника	Формула розрахунку	Результат	Відхилення
		2010р.	2011р.
Коефіцієнт обороту по прийому	Коб.по пр.=Чприйн./Чсер.обл.	0,04	0,09	0.05
Коефіцієнт обороту по вибуттю	Коб по виб.=Чзвіл. праців./ Чсер.обл	0,13	0,11	-0.02
Коефіцієнт плинності кадрів	Кпл=Чроб./ Чсер.обл	0,13	-	-

Таким чином, на основі даних таблиці 2.1 видно, що у 2011році зріс коефіцієнт обороту по прийому та зменшився коефіцієнт обороту по вибуттю. Це означає, що в 2011 році було прийнято більше працівників ніж звільнено.

Наступним етапом аналізу організації виробництва виробу є аналіз забезпечення даного підприємства основними засобами. Для цього необхідно розрахувати такі показники: капіталоозброєність, енергоозброєність та електроозброєність. Розрахуємо дані показники (табл.2.2):

Таблиця 2.2

Забезпеченість УВО УТОС основними засобами протягом 2010-2011 рр.

№ п/п	Назва показника	2010 рік	2011 рік	Відхилення
1.	Капіталоозброєність	24,29	26,16	1,87
2.	Енергоозброєність	0,016	0,019	0,003
3.	Електроозброєність	0,008	0,009	0,001

Таким чином, у 2011 році рівень забезпечення підприємства основними засобами зріс. Зростання частки обладнання означає, що з кожної однієї гривні основних засобів буде отримано більша віддача у виді продукції.

Третім структурним елементом організації виробництва продукції є предмети праці (матеріальні ресурси).Загальна забезпеченість підприємства матеріалу n у днях визначається як відношення фактичного обсягу запасу матеріалу n у натуральних вимірниках до середньодобового споживання матеріалу n у натуральних вимірниках.

Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів обчислюють такі показники: загальна матеріаломісткість та питома матеріаломісткість окремих виробів. Розрахуємо дані показники (дод.Н, К,Л):

1) Загальна матеріаломісткість: М_з2010 =5334,3/6833,9 =0,78 тис. грн.

М_з2011 =6152.5/8255,2=0,74 тис. грн.

2) Питома матеріаломісткість швидкозшивача «Справа» (окремих виробів) (дод. М):

М_з2010 = 522,42/37,60=13,89 тис. грн.

М_з2011 =647,84/40=16,19 тис. грн.

Отже, як видно із наведених вище розрахунків загальна матеріаломісткість зменшилася, що є позитивною тенденцією, оскільки зменшилися матеріальні затрати на виготовлення продукції загалом. Питома матеріаломісткість швидкозшивача «Справа» зросла. Це пояснюється зміною цін та тарифів на матеріали, сировину. Ще одним основним показником організації виробництва продукції є ритмічність випуску продукції - це виробництво у суворій відповідності з прийнятим завданням за певний проміжок часу. Ритмічність не завжди означає рівномірність, бо прогнозні завдання не можна розподілити порівну, наприклад за місяцями року, через нерівне число робочих днів.

Аналіз ритмічності проводиться шляхом зіставлення фактичних і прогнозних даних про вагу випуску за місяцями і кварталами в цілому по підприємству. На даному підприємстві папки виробляються з картону різного розміру. Папки зазвичай мають один або два клапани і призначені для вкладень листів, найчастіше, формату А4. Форма вирубки, вигляд кишень, колір матеріалу і наявність тиснення підбирається залежно від характеру замовлення і побажань замовника.

Для виготовлення швидкозшивача «Справа» (формат - А4) використовують картон (крейдований / немелований) білого кольору, механізм для швидкозшивача з жерсті та вусики довжиною 45-50 мм.

На підприємстві застосовують такий технологічний процес біговку - технологія утворення згинів на папері. Біговка - процес, при якому відбувається продавлювання листа по місцю майбутнього фальца (складання) за допомогою прямокутних дискових ножів.

Оскільки УВО УТОС займається дрібносерійним виробництвом картонних та інших виробів, то доцільно розрахувати основні показники партіонно-технологічного методу організації виробництва виробу (табл.2.4):

Таблиця 2.4

Розрахунок показників партіонно-технологічного методу організації

виробництва виробу на УВО УТОС за 2011р.

№ п/п	Назва показника	Формула розрахунку	Значення
1.	Партія деталей, дет.	Q=tзм/tшт*K	1455,00
2.	Оптимальний розмір партії, шт	nопт= 2N*Fзаг/Cд*в	147,00

Наведемо приклад розрахунку партії деталей, що запускається у виробництво та розмір оптимальної партії:

t_шт = 171 / (420 + 30 + 60) = 0,34 (люд/хв);

Q = 480 / 0.34 * 0,97= 1455,00 (дет.);

n_опт = 2* 16275 *12,55 / 65,07 * 0,29 = 147,00 тис. шт.

Таким чином, на УВО УТОС розмір партії деталей становить 165 штук та оптимальної партії - 45 штук у 2011 році, тобто за якої загальні затрати на виготовлення партії є мінімальними, у т.ч. затрати на незавершене виробництво.

Партіонно-технологічний метод виробництва організаційно є досить складним щодо дотримання принципів раціональної організації виробничого процесу. За невеликих обсягів виготовлення окремих виробів партіонно-технологічний метод забезпечує ліпше використання устаткування, більш повне його завантаження в часі та за потужністю, оскільки оброблення предметів можна розподіляти між обладнаннями групи з урахуванням їхніх параметрів.

Висновки до розділу 2

Таким чином, даному розділі ми розглянули

- потоковий метод організації виробництва виробу на УВО УТОС та розрахували параметри потокової лінії;

- визначили ступінь забезпечення підприємства робочою силою на основі розрахунків певних показників (коефіцієнт обороту по прийому, коефіцієнт обороту по вибуттю та коефіцієнт плинності кадрів);

- визначили ступінь забезпечення даного підприємства основними засобами і для цього ми розрахували такі показники: фондоозброєність, енергоозброєність та електроозброєність;

- визначили ефективність використання матеріальних ресурсів за допомогою таких показників: загальна матеріаломісткість та питома матеріаломісткість окремих виробів.

РОЗДІЛ 3. Напрямки вдосконалення організації виробництва виробу на УВО УТОС

Стан економіки України супроводжується низкою невирішених проблем. Розрив господарських зв'язків між підприємствами, слабкий фінансовий стан підприємств, триваюча криза неплатежів, недостача оборотних коштів та їх утворення за допомогою залучення кредитних ресурсів є основними причинами спаду виробництва і реалізації продукції.

З іншого боку, в умовах становлення ринкових відносин наочно проявились недоліки розвитку системи організації виробництва і реалізації продукції, обумовлені орієнтацією на командно-адміністративне регулювання господарської діяльності, недостатньою гнучкістю системи управління, відсутністю кваліфікованих фахівців, здатних виконувати роботи з переорієнтації внутрішніх резервів підприємства на розвиток найбільш перспективних ринкових пріоритетів.

...