Економіка виробництва соняшнику

Размещено на http://www.allbest.ru

ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

1. Народногосподарське значення виробництва соняшнику

Соняшник - основна олійна культура в нашій країні. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі і 85% валового збору. Із насіння соняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії. Досвід багатьох країн свідчить, що споживання рослинних жирів збільшується, а споживання тваринних зменшується. Це пояснюється тим, що рослинні жири порівняно з тваринними більш корисні для здоров'я людини. Соняшникова олія містить 55% необхідної для людини ліноленової кислоти. Олія широко використовується в харчовій, текстильній, лакофарбовій, авіаційній та інших галузях промисловості, а також медицині. В процесі олійного виробництва одержують цінні відходи - макуху і шрот, що є високопоживним кормом для продуктивної худоби. Кілограм соняшникової макухи містить 115 корм. од. і 357 г перетравного протеїну.

Соняшник є добрим медоносом. Так медопродуктивність одного гектара посіву соняшнику становить 40 кг. Від реалізації насіння соняшника, олії Україна має значні валютні надходження. Соняшник - високорентабельна культура саме завдяки його посівам значна кількість підприємств утримують свою економіку в задовільному стані.

2. Розвиток виробництва соняшнику

Соняшник в Україні займає найбільшу посівну площу серед технічних і олійних культур. У 2002 р. посіви соняшнику становили 2 834 тис. га, або 69,6% загальної площі технічних культур. Україна не втратила свої позиції на світовому ринку і залишається в першій десятці країн - виробників соняшнику. (табл.22.1)

Виробництво соняшнику в окремих країнах світу у 1999р.

Третє місце за площею посіву і обсягом виробництва забезпечує її відповідну конкурентоспроможність на світовому ринку.

У межах України найбільш сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування цієї культури мають підприємства Степової зони, в яких зосереджено понад 80-85% посівної площі, решта розташовані в Лісостеповій зоні. Найбільші посівні площі цієї культури мають Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська - від 256 до 300 тис. га; Донецька, Кіровоградська - 210-220 тис. га. Повністю відсутні товарні посіви соняшнику в північній частині України - у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській та Тернопільській областях.

Динаміка врожайності та валового збору соняшнику в Україні наведена у табл. соняшник олійний врожайність виробництво

Динаміка виробництва насіння соняшнику та олії

Виробництво соняшнику в 2003 р. в порівнянні до 1990 р. зросло на 63,4%. Збільшення валового збору соняшнику відбулося за рахунок розширення посівних площ. Найбільші валові збори соняшнику в 2002 р. були в Дніпропетровській (491 тис.т), Донецькій (460,5 тис.т), Запорізькій (449 тис.т), Кіровоградській (325,8 тис.т), Харківській (311,2 тис.т) та інших областях України. Врожайність соняшнику за останні роки не зростає. Посівні площі розширюються при низькій врожайності. У даний час соняшник є економічно вигідною культурою, тому змусити українського аграрія зменшити посівні площі неможливо, хоч вони не завжди враховують чергування культур у полях сівозміни, що для соняшника є винятково важливим з огляду на високий рівень винесення його рослинами поживних речовин з ґрунту, а також їх сприятливістю до хвороб при частому вживанні на одній і тій самій площі. Врешті-решт, це призводить до низької продуктивності власне цієї культури.

Виробництво соняшникової олії в Україні в 1990 р. становило 1070 тис.т, в 1998 р. - 511 тис. т, в 1999 р. - 577 тис. т. Зменшення виробництва соняшникової олії за 1998-1999 роки пояснюється тим, що експортне мито на соняшник було низьке в результаті в сезоні 1998-1999 років експорт соняшнику становив близько 830 тис. т. Українські олійні комбінати зазнали нестачі сировини. З 2000 р. ситуація поліпшилась. У 2000 р. вивезено лише 284 тис.т соняшника. Відповідно зросла забезпеченість сировиною вітчизняних олієжирокомбінатів - збільшилось виробництво соняшникової олії.

За 2002-2003 маркетинговий рік виробництво соняшникової олії на великих і середніх переробних підприємствах країни становить 1,2 млн. т. В Україні споживання олії на душу населення за рік в 1990 р. - 11,6 кг, 2001 р. - 10, 7 кг при науково-обгрунтованій нормі 13 кг.

Україна в 2000-2001 роках продала за кордон близько 970 тис. т соняшнику.

3. Економічна ефективність виробництва соняшнику

Економічна ефективність виробництва соняшнику визначається такими показниками: урожайність, затрати праці, собівартість, ціна реалізації, прибуток, рівень рентабельності. Економічна ефективність виробництва насіння соняшнику в агроформуваннях Черкаської області за 2000-2002 рр. характеризується зниженням урожайності культури і підвищенням трудомісткості (табл.).

Економічна ефективність виробництва соняшнику в сільськогосподарських підприємствах Черкаської області

В 2002 р. урожайність соняшнику в Черкаській області становить 13,6 ц/га, посівна площа 62,8 тис. га, валовий збір 855 тис. т, рентабельність 72,3%. В 1990 р. урожайність соняшнику - 21,5 ц/га, валовий збір 815 тис. т при посівній площі 37,9 тис. га, рентабельність 306,6%.

Ці дані підтверджують, що обсяги виробництва соняшнику в Черкаській області, як в цілому по Україні за досліджуваний період збільшуються за рахунок екстенсивних факторів (збільшення посівних площ при зменшенні врожайності). Досвід передових господарств свідчить, що є всі можливості підвищити врожайність насіння соняшнику до 25-35 ц/га, скоротити трудомісткість виробництва соняшнику до 0,7-0,8 люд.-год. в розрахунку на 1 ц насіння.

Собівартість насіння соняшнику формується під впливом багатьох факторів і має тенденцію до зростання. Головна причина росту собівартості зменшення врожайності і зростання цін на матеріально-технічні ресурси, які використовують сільськогосподарські підприємства на технологічні процеси виробництва. Якщо в структурі собівартості насіння соняшнику в Черкаській області в 1990 р. матеріальні витрати становили 46,9 %, то в 2002 р. - 67,9 % або зросли в 1,4 рази.

В умовах реалізації, що склалися в 2002 р. виробництво насіння соняшнику було високорентабельним. Не дивлячись на те, що у 2003 році виробництво соняшнику у Україні досягло 4 млн.т., ціна на соняшник становила 1000-1200 грн. за тонну. Держрезерв України закупив соняшник у листопаді 2003 р. по ціні 900-1000 грн./т, що нижче ринкових .

4. Шляхи підвищення ефективності виробництва соняшнику

Аналіз економіки галузі з 1990 р. свідчить, що виробництво соняшнику в Україні зростає за рахунок розширення посівних площ при низькій врожайності (15,8-12,0 ц/га). Тому найважливішою умовою зростання економічної ефективності його виробництва є підвищення врожайності за рахунок впровадження високоврожайних і високоолійних сортів та гібридів, широким використанням індустріальних технологій.

Нині вже створені сорти та гібриди соняшнику, насіння яких містить 55-57% олії. Це забезпечує виробництво 14,5-15 ц олії з гектара посіву соняшнику. Так гібриди югославської селекції „Титанік", „Байкал" на полях Харківської агрофірми „Сади України" дали в середньому по 27,4 ц/га, а гібрид „Гена" - 37,4 ц/га. Таким чином рентабельність соняшнику сягнула 247%.(табл. 22.4).

Завдяки використанню високоякісного насіння, що його поставляє ТОВ „Сади України" та ретельному дотриманню технології вирощування соняшнику господарствами, як: СТОВ „Дніпро" з Чорнобаївського району Черкаської області, СВК „Маяк" з Котелевського району Полтавської області та СВК ім. Шевченка з Високопільського району Херсонщини вдається вирощувати від 25 до 35 ц/га.

Врожайність гібридів соняшнику на демонстраційному полі агрофірми „Сади України" Кегичівському районі Харківської області

Сівба соняшнику гібридним насінням дозволяє одержати врожай на 20-30% вище порівняно з районованими сортами. Гібриди більш стійкі до хвороб, рослини однакові за висотою та розмірами корзинок, раніше достигають, а отже, сприяють збиранню врожаю у більш ранні строки, зменшують втрати насіння, підвищують його якість.

Одним з основних резервів підвищення ефективності вирощування соняшнику є широке впровадження інтенсивної та індустріальної технологій, які мають переваги перед традиційною.

У багатьох агроформуваннях велика увага приділяється запиленню соняшнику за допомогою бджіл, а тому під час цвітіння рослин поряд з використанням своєї пасіки запрошують бджолярів-любителів з таким розрахунком, щоб на кожний гектар посіву припадало до двох бджолосімей.

Підвищення ефективності виробництва соняшнику сприятимуть дальше вдосконалення розміщення посівів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Размещено на Allbest.ru