Особливості розвитку вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

На сучасному етапі розвитку світової економіки видами територіальних податкових звільнень є вільні економічні зони (далі - ВЕЗ) та території пріоритетного розвитку (далі - ТПР). Вони виступають потужним механізмом управління соціально-економічним розвитком регіону та стимулювання господарської активності й залучення інвестицій, який знаходить своє практичне уособлення у функціонуванні таких територій. Постає питання, як рівномірно розвивати економіку всіх без винятку регіонів будь-якої держави та досягти успіхів з огляду на різні стартові можливості та історичний процес становлення системи господарських відносин. Виникає необхідність дослідити низку ринкових інструментів, усі негативні та позитивні тенденції, що супроводжують діяльність ВЕЗ і ТПР, та можливі зміни законодавства України.

Держава в процесі розвитку, формування та реалізації регіональних програм мусить застосовувати низку ринкових інструментів, за допомогою яких можна створити потужну регіональну економіку на тій чи іншій території. Одним з таких інструментів, безумовно, є створення вільних економічних зон та запровадження територій пріоритетного розвитку як чинних форм спеціальних правових режимів економічної діяльності. З моменту проголошення України незалежною державою було створено низку спеціальних економічних зон, де запроваджувалися пільгові режими ведення діяльності, зокрема щодо оподаткування прибутків, ввезення товарів і обладнання; це також пов'язано з ідеологічними змінами, які виражаються в тому, що держава більше не намагається виконувати роль виробника абсолютно всіх товарів.

Останнім часом Україна стала на шлях децентралізації та реформ у цій сфері, що, у свою чергу, дозволить більш повно та позитивно реалізувати інтереси територіальних громад, виявити найбільш проблемні регіони та знайти шляхи подолання їх, виходячи з конкретних проблем визначених територій. Таким чином, держава матиме можливість, отримуючи реальну інформацію від регіонів, проаналізувати стан потреб і визначити необхідність залучення додаткових інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць або працевлаштування працівників, які, наприклад, вивільняються у зв'язку з закриттям, реструктуризацією чи перепрофілюванням деяких підприємств.

Виходячи з умов сьогодення, виникає потреба розширення сфери впливу приватних підприємств, залучення міжнародних інвестицій, компаній та великих корпорацій на українському просторі. Досягти цього легальним шляхом можливо завдяки запровадженню низки нових законодавчих актів та зміни старих, у яких буде чітко встановлено можливості для ведення бізнесу на пільгових умовах та систему врегульованих податкових пільг. Саме це і складає основну сутність вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку - пільги, послаблення та особливі умови, що надаються суб'єктам підприємництва.

Залежно від економічного та соціального розвитку країн, де вона створюється, різниться і сама мета запровадження спеціальної економічної зони (далі - СЕЗ). Наприклад, у промислово розвинених країнах (США, Великобританія, Франція) такі зони можуть створюватися для реалізації політики, спрямованої на пожвавлення малого та середнього бізнесу в депресивних районах, вирівнювання міжрегіональних розходжень. З цією метою національним суб'єктам господарювання надаються фінансові та інші пільги, а спеціальні заходи для залучення іноземного капіталу не передбачаються. На відміну від промислово розвинутих держав, країни, що розвиваються, у процесі створення спеціальних економічних зон орієнтуються насамперед на залучення іноземних інвестицій, передових технологій, модернізацію промисловості, підвищення кваліфікації працівників. економічний промисловий інвестиція

Світова практика функціонування вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку вже давно виробила певний категоріальний апарат та узгоджене нормативно-правове регулювання їх дії, однак у національній правовій системі співіснують кілька понять вільної економічної зони в Україні. Так, законодавець робить акцент на дещо іншому терміні - «спеціальна економічна зона». Так, згідно з Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 р. № 2673-ХІІ спеціальна (вільна) економічна зона є частиною території України, на якій встановлюються та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Відповідно, у ст. 1 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області» зазначено: «ТИР - територія пріоритетного розвитку - територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць». На сьогодні в Україні існує 7 областей, у яких запроваджено території пріоритетного розвитку (з 1999 року було встановлено 9 областей, одна із яких (Закарпатська) уже припинила свою діяльність у зв'язку з закінченням строку, на яку була запроваджена, а територія Автономної Республіки Крим у зв'язку з окупацією була реорганізована в 2014 році у вільну економічну зону повністю). Це території пріоритетного розвитку у Донецькій, Луганській, Сумській (м. Шостка), Житомирській, Чернігівській, Волинській областях та в місті Харків.

Цікавим є те, що в Постанові Кабінету Міністрів України «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14.03.1994 р. № 167 спеціальні (вільні) економічні зони визначалися як один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. У поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни ВЕЗ спроможні забезпечити активізацію підприємницької діяльності, залучення нових технологій, розвиток ринкових методів господарювання, а в остаточному підсумку - збільшення виробництва та постачання високоякісних товарів і послуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки. Сьогодні цей нормативно-правовий акт втратив чинність, однак бачення сутності СЕЗ, яке він заклав, знайшло своє відображення при розробці Господарського кодексу України.

Зауважимо, що у світовій та вітчизняній практиці під час створення ВЕЗ і ТПР насамперед враховуються такі чинники: економіко-географічні й екологічні умови; політична стабільність у регіоні; наявність транспортних мереж і комунікацій; ресурсний потенціал території; забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури; відсутність підприємств із чітко визначеними відмінностями щодо рівня рентабельності; відсутність суперечностей у податковій політиці на території ВЕЗ і ТИР; спрощена та прискорена процедура вирішення всіх організаційних питань; зважена політика відбору інвестиційних проектів. Загалом майже всі чинники, зазначені вище, можна віднести до позитивних рис відповідних територій. Окрім цього, зазначимо залучення додаткових капіталів та інвесторів, покращення та створення ринку праці, підвищення кваліфікації працівників завдяки залученню новітніх технологій, розвиток інфраструктури територій.

Економісти вказують на такі чинники, що позитивно впливатимуть на національну економіку при створенні ВЕЗ і ТИР:

- стимулювання структурних перевтілень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;

- збільшення надходжень на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг;

- активізація науково-технічного обміну, впровадження нових технологій;

- переймання передового організаційного й управлінського досвіду здійснення ринкових методів господарювання;

- створення сучасної ринкової інфраструктури;

- поліпшення ефективності використання природних і трудових ресурсів;

- прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів і держави в цілому, підвищення життєвого рівня населення;

- активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг.

Позитивні чинники запровадження ТИР і ВЕЗ не мають превалювати над наявними ризиками та негативними чинниками, що можуть мати серйозні економічні наслідки. З точки зору доцільності та допустимості подальшого створення і запровадження зазначених територій у нашій країні необхідно навести низку критичних факторів, що стримують практичну реалізацію такої концепції та підривають довіру до цього економіко-правового явища:

- відсутність у багатьох потенційних регіонів вигідного географічного положення, соціальної та транспортної інфраструктури;

- надання статусу територій пріоритетного розвитку великим регіонам, що приводить до розпилення інвестицій;

- велика розбіжність у рівнях рентабельності підприємств;

- відсутність раціональної спеціалізації зон у рамках розвитку економіки регіону та країни;

- випадковий відбір інвесторів;

- бюрократизм у вирішенні організаційних питань;

- відсутність врівноваженої політики щодо створення спеціальних економічних зон, яка систематизувала б галузеві та територіальні пріоритети, здійснення централізованого фінансування будівництва інфраструктурних об'єктів тощо;

- загальна політична нестабільність у країні, пережиті економічні труднощі та наслідки світової фінансової кризи;

- суперечності між центральною та місцевою владою при розподілі доходів від діяльності СЕЗ і відрахувань у бюджети різних рівнів тощо.

Це проблеми загального характеру, які мають враховуватися не лише щодо України, але й щодо будь - якої країни світу. Фахівці також виокремлюють наступні причини скасування пільгового режиму СЕЗ і ТПР безпосередньо в Україні:

- непрозора процедура прийняття рішень щодо створення цих територій і зон та участі в них конкретних підприємств. Саме поняття «зона» вимагає чіткої обмеженості сфери дії особливих правил. В Україні ж статус СЕЗ і ТПР одержали цілі області;

- прагнення використати вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку не тільки як спосіб залучення інвестицій, але й як інструмент вирішення соціальних проблем депресивних регіонів;

- низький контроль держави над роботою ВЕЗ і ТПР. Масовість правопорушень у діяльності спеціальних зон підтверджує той факт, що з 225 підприємств, що працюють у СЕЗ і ТПР, вибірково перевірених податковою інспекцією у 2003 р., на 201 були виявлені факти порушення податкового та митного законодавства;

- низька інфраструктурна підтримка державою територій пільгового оподатковування.

На сьогодні існують певні проблеми нормального розвитку й успішного функціонування вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Центральним та місцевим органам, ухвалюючи рішення про доцільність створення нових ВЕЗ, обов'язково потрібно враховувати всі техніко - економічні обґрунтування. Необхідно довести, що витрати на створення спеціалізованих зон будуть перекриті прибутками від їх діяльності, що буде досягнутий позитивний соціально-економічний ефект для держави, територій розміщення, суб'єктів зони та населення. Масштабні проблеми в цій сфері почалися в 2005 році зі скасування передбаченої державної допомоги суб'єктам, які здійснюють господарську діяльність на територіях пріоритетного розвитку, що призвело до згортання інвестиційних проектів та їх закриття.

Необхідність нового законодавчого регулювання діяльності вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку на сьогодні постає дуже гостро. Зокрема, необхідним є внесення змін до Податкового кодексу України (до Розділу XIV «Спеціальні податкові режими»), наприклад надати чітке визначення ВЕЗ і ТПР, окреслити особливі умови пільгового оподаткування, які діятимуть на відповідних територіях, та строки їх запровадження, перелік вимог, які будуть висуватися до суб'єктів господарської діяльності на цих територіях. Діяльність окремих вільних (спеціальних) економічних зон, тобто тих, що вже існують та продовжують діяти на території України («Інтерпорт Ковель», «Порто-франко», «Рені» тощо), вбачаємо через внесення змін до відповідних законів та нормативно-правових актів, які відповідатимуть умовам сьогодення.

Запровадження нових ВЕЗ і ТПР має відбуватися разом із залученням спеціалістів відповідних галузей та досконалим вивченням реалій сьогодення, адже події, які відбуваються в Україні сьогодні, можливо і потрібно обернути собі на користь. Так, знецінення державної валюти для населення - це проблема, натомість для інвесторів з-за кордону - це перспективи. Адже, вкладаючи інвестиції у світовій валюті на територію нашої країни, у них з'являється більше можливостей залучити кращих українських спеціалістів, через те, що при конвертації інвестованої валюти в гривню у інвестора збільшується (як приклад) фонд оплати праці у національній валюті України. Потрібно враховувати всі ці та інші факти, щоб якомога краще використати усі позитивні моменти від створення та запровадження вільних економічних зон і територій пріоритетного значення в Україні.

Размещено на Allbest.ru