Економічні показники виробництва цукрових буряків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В Україні цукрові буряки є найважливішою технічною культурою. Це єдине джерело сировини для цукрової промисловості в нашій країні для виробництва цінного продукту харчування - цукру. Коренеплоди цукрових буряків містять до 18,5 % цукру. Цукрові буряки є також цінною кормовою культурою. В результаті їх вирощування одержують гичку, а при переробці коренеплодів - жом і кормову патоку. При врожайності цукрових буряків 350 ц/га вихід цукру з 1 га посіву становить 52,5 ц (при цукристості 15 %), збір кормів у гичці - понад 23 ц корм. од., вихід жому -280 ц, або 33 ц корм. од., кормової патоки -16 ц. Отже, при вирощуванні цукрових буряків крім цукру, з гектара посіву одержують 72 ц корм. од., враховуючи поживність гички і продуктів переробки коренеплодів.

Виробництво цукрових буряків і цукру має велике економічне значення. Цукор є важливим експортним продуктом і забезпечує валютні надходження держави. Для переробки цукрових буряків і виготовлення цукру в країні є 192 цукрових заводи, які були здатні за добу переробити 509,72 тис. т цукрових буряків. Прямо чи побічно в буряковому та цукровому виробництвах ще не так давно було зайнято 1,5 млн. чол. Цукрова галузь є однією з головних, що підтримує життєвий рівень села. На цукрових заводах тримається регіональна економіка і бюджети, соціальна інфраструктура призаводських селищ (школи, дитячі садки, лікарні, їдальні, магазини, будинки побуту, гуртожитки, житлові будинки тощо), оскільки функціонують на заводських інженерних мережах (енергоживлення, водопостачання, опалення, каналізація).

Буряківництво - трудо- і матеріаломістка галузь рослинництва. Затрати праці на 1 га посіву цукрових буряків у 6-8 разів, матеріально-грошові витрати - у 4-5 разів більші ніж на гектар зернових культур. Вирощування цукрових буряків підвищує культуру землеробства, вони є кращим попередником у сівозміні для ярих зернових культур.

Розвиток і розміщення виробництва цукрових буряків.

В 1990 р. в Україні було вироблено 6,8 млн. т цукру, в тому числі близько 5,4 млн. т із цукрових буряків. Середня тривалість сокодобування становила при цьому 107,5 діб. Було вироблено цукру з вітчизняної сировини з розрахунку на душу населення 103,8 кг. При науково обґрунтованій нормі споживання цукру 38 кг на рік на душу населення, в 1990 р. споживання цукру в Україні становило 50 кг.

Найвищого рівня буряківництво в Україні досягнуло в 1989 р., коли було одержано 51,9 млн. т цукрових буряків при середній урожайності 317 ц/га. Державні заготівлі коренеплодів досягли рекордного рівня - 51,8 млн. т. При цьому врожайність цукрових буряків у господарствах Вінницької області становила 379 ц/га, Чернівецької - 363 ц/га, Тернопільської - 361 ц/га. Проте рівень продуктивності буряківництва в Україні порівнюючи з країнами Західної Європи ще низький. У 1990 р. у Франції було одержано в середньому 668,3 ц/га, Німеччині - 496,3 ц/га, та 2002 р. відповідно - 761,0 і 583,1 ц/га. В Україні урожайність цукрових буряків у 2003 році становила 199,6 ц з кожного гектара. Цукрові буряки вирощують у 19 із 25 областей. Виробництво розміщене переважно в господарствах Лісостепової зони, зокрема Вінницької, Полтавської, Черкаської, Хмельницької, Тернопільської, Київської, Сумської та Харківської областей. У 2002 р. Вінницька область виробила цукрової сировини - 2114 тис. т, Київська - 1817 тис. т, Полтавська - 1114 тис. т, Тернопільська - 1200 тис. т, Харківська - 1086 тис. т, Черкаська - 987 тис. т, Хмельницька - 917 тис. т.

Структура валового збору цукрових буряків за категоріями підприємств в Україні 2002 р. наступна: господарські товариства - 35,5%, приватно-орендні господарства - 15,4%, виробничі кооперативи - 9,2%, фермерські господарства - 8,1%, державні підприємства - 2,3%, особисті селянські господарства - 26,2%, інші - 3,3%.

Основна маса цукрових буряків виробляється в сільськогосподарських підприємствах, фермерських, а також особистих селянських господарствах, всього понад 8000 бурякосіючих господарств.

Бурякоцукровий підкомплекс АПК України сьогодні перебуває в кризовому стані. Вдвічі скоротились посівні площі під цукровими буряками, в 1,5 рази знизилась середня врожайність коренеплодів, і як наслідок, у три рази зменшилось виробництво цукросировини та в 3,5 рази - виробництво цукру. Україна втратила зовнішні ринки збуту цукру і з 1998 року стала імпортером цукру-сирцю з тростини (табл. 1).

Табл. 1. Виробництво цукрових буряків та цукру в Україні (усі категорії господарств)

До 1995 року в Україні існувала державна монополія на виробництво і збут цукру, цукрові буряки вирощували на основі державного замовлення. У 1995 році державна монополія і держзамовлення були відмінені, господарства почали поставляти буряки на переробку на давальницьких умовах. При цьому розрахунки здійснювалися цукром.

У середньому по країні в 90-х роках майже 59 % виготовленого цукру належало підприємствам, які вирощували цукрові буряки, 41 % - залишався у власності заводів. Таким чином, основна частина цукру на ринок пропонувалася товаровиробниками, для яких собівартість видатків на переробку була нижчою від заводської ціни. Це призвело до того, що на внутрішній ринок, з одного боку, надходить дешевий цукор товаровиробників, з іншого - дорогий цукор (заводський). Ціна заводського цукру становила 474 дол. США за тонну, при оптовій ціні на внутрішньому ринку 295 дол. США, а на світовому ринку білий цукор пропонувався за ціною 370 дол. за тонну. Практично, український цукор втратив свою конкурентоспроможність. І саме через це Україна почала втрачати свої традиційні ринки збуту. Мається на увазі, перш за все, продовольчий ринок Росії та інших країн СНД. До 1997 року близько 90 % цукру експортували в країни СНД, із них у Росію - 70 %, Білорусь - 4 %, Азербайджан - 3 %, незначну частину українського цукру поставляли в середньоазіатські республіки.

Внаслідок скорочення посівних площ під цукровими буряками сировинні зони цукрових заводів розбалансувалися. Сировинні зони кожного заводу визначалися посівними площами та кількістю валової продукції. Оптимальна робота цукрових заводів дорівнює приблизно 80 діб, наприклад у 1988 р. цукрові заводи України працювали 92 доби, а у 1989 р. - 105 діб. Недопустимий необґрунтований короткий строк переробки сировини, тому що недостатньо використовуються виробничі потужності цукрових заводів.

У сезон 2002 р. працювало тільки 126 цукрових заводів із 192 наявних, з них 26 було зупинено через відсутність сировини. Так, у 2000 році 13 заводів у Вінницькій, Полтавській та Черкаській областях працювали від 2 до 14 діб. Це привело до збитків, нерозрахунків з виробниками і до банкрутства підприємств. Розрахунки показують, що в основних бурякосійних країнах тривалість процесу сокодобування коливається в межах 80-157 днів (табл. 2).

Табл. 2. Середня тривалість процесу цукроваріння в основних країнах-виробниках цукру

А цукрові заводи України в останні три роки працювали лише 36-46 днів, або менше у 4 рази ніж британські цукровари.

Оцінюючи виробничий потенціал цукрової галузі, необхідно зазначити, що коефіцієнт зношення цукрових заводів становить 60 %. Так, із загальної кількості цукрових заводів 58 - побудовані ще до 1860 року, 66 - з 1861 до 1900 року, 24 заводи - в 1900-1940 роках і 44 - у 1941-1995 роках. За окремими підрахунками, лише для модернізації цукрових заводів потрібно інвестицій на суму 12 млрд. дол. США. В той же час лише окремі власники здійснюють капіталовкладення в розвиток виробництва, решта вижимає все можливе для прибутку, тому частина заводів зруйнована, доля ряду непрацюючих заводів досі не визначена.

Відбулася деградація матеріально-технічної бази галузі. Збиральна техніка зношена на 60-70 % і майже вся морально застаріла. В технології зросла доля ручної праці.

Розміщення значної частини площ цукрових буряків на дрібних ділянках особистих селянських господарств значно звузило сферу застосування індустріальних технологій вирощування цукрових буряків, внесло розлад у сівозміни та сировинні зони заводів. Внутрішній ринок цукру дестабілізує надмірна кількість цукру-сирцю, що завозиться в Україну за квотами та пільговими ставками мита. В той час як бурякосіючі країни світу захищають свої ринки шляхом введення мита на рівні 350-640 євро за тонну (в Росії - 100 євро, а в Україні - всього 5 євро за тонну).

Економічна ефективність виробництва цукрових буряків.

Економічна ефективність буряківництва, як і інших галузей, визначається системою показників, серед яких основними є урожайність цукрових буряків, вміст цукру в коренеплодах, продуктивність праці, собівартість і ціна реалізації 1 ц продукції, розмір прибутку на 1 ц коренеплодів, рівень рентабельності виробництва. Розглянемо економічну ефективність цукрових буряків на прикладі Черкаської області (табл. 3).

Табл. 3. Економічна ефективність виробництва цукрових буряків в сільськогосподарських підприємствах Черкаській області

економічний валовий буряківництво експортний

Буряківництво є однією з трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва. Прямі затрати праці на 1 ц коренеплодів в сільськогосподарських підприємствах Черкащини 1,02 люд.-год. у 2002 р. У 1989 р. цей показник становив до 0,5 люд.-год. Аналогічна картина в бурякосіючих підприємствах України. Технічні засоби, що використовуються сьогодні в буряківництві, не дають змоги повністю виключити ручну працю при формуванні густоти насаджень, догляді за посівами, збиранні коренеплодів. У зв'язку із зниженням урожайності цукрових буряків трудомісткість їх виробництва зростає (табл. 3).

Собівартість 1 ц цукрових буряків в агроформуваннях Черкащини постійно зростає. В 2000 р. собівартість 1 ц коренеплодів дорівнювала 11,0 гривень, то в 2002 р. вже 14,04 грн. У структурі собівартості цукрових буряків високу питому вагу складають витрати на оплату праці (17,72 %), мінеральні добрива (17,78 %), пально-мастильні матеріали (18,56 %), засоби захисту рослин (12,12 %), насіння (7,11 %).

Ціни на цукрові буряки залежать від цукристості коренеплодів, вони визначаються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру". При розрахунках за доставлені цукрові буряки на переробні підприємства, останні повинні розрахуватися з виробниками не нижче мінімальної ціни, що встановлюється кожного року Кабінетом Міністрів України. Вперше мінімальна ціна на цукрові буряки та цукор було встановлена КМУ у 2000 р. Так, у 2000 р. мінімальна ціна відповідно до постанови КМУ №868 від 2 червня 2000 р. "Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" була встановлена на цукрові буряки 139 грн./т при базовій цукристості 16 %, а за 1 тонну цукру - 2000 грн. з врахуванням ПДВ. У 2001 р. мінімальна ціна згідно з постановою КМУ №201 від 1 березня 2001 року "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру з буряків урожаю 2001 року" встановлена на цукрові буряки 165 грн./т при базовій цукристості 16 %, а за тонну цукру - 2370 грн. з врахуванням ПДВ. У 2002р. мінімальні ціни на цукрові буряки та цукор залишаються незмінними.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. №1977 на маркетинговий 2003/2004 рік мінімальна ціна на цукрові буряки з вересня 2003 р. в межах квоти "А" становила 165 грн. за 1 т з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо проаналізувати цукристість цукрових буряків в Україні в 1997/1998 рр. вона була 15,9 %; 1998/1999 рр. - 16,4%; у 1999/2000 - 16,3 %. Однак у подальші роки спостерігається стійка тенденція до зниження якості цукрових буряків. Так, у 2000-2002 рр. цей показник становив відповідно: 15,7, 15,2, 14,5 %. Фактичні ціни на ринку цукрових буряків характеризуються зміною за каналами реалізації (табл. 4).

Табл. 4. Ціни реалізації цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами України за маркетинговими каналами, грн./ т

По всіх каналах були застосовані реалізаційні ціни менші 165 грн./т. Причиною цього, в основному, є нижчий відносно базисного рівень цукристості буряків (табл. 5).

Табл. 5. Ціна на цукрові буряки (фабричні) в залежності від цукристості у 2002 р. (Верхняцький цукровий завод Христинівського району Черкаської області)

Складний фінансовий стан більшості цукрових заводів є наслідком зменшення доходів бурякосійних господарств. Несприятливим для цукробурякового підкомплексу є завищення ціни реалізації цукрових буряків, що призводить до росту собівартості цукру. Кращим було б запровадження субсидування (цільового дотування) бурякосійних господарств.

Рентабельність виробництва фабричних цукрових буряків визначається співвідношенням собівартості та ціни. За даними Держкомстату України "Сільське господарство України 2002 р." рентабельність цукрових буряків (фабричних) у 1990 р. становила 29,5 %, у 1995 р. - 31,2%, 1999р. виробництво цукрових буряків стало збитковим - мінус 14,8 %, у 2002 р. - мінус 8,6 %. В Черкаській області виробництво цукрових буряків за 2000-2002 рр. є збитковим (табл. 21.3).

Основна причина збитковості цієї культури - низька врожайність і одночасно висока собівартість, рівень якої перевищує фактичні реалізаційні ціни. Цукрові буряки - культура економічно вигідна. При врожайності 25 т/га її рентабельність становить 22 %, при 30 т/га - 31 %, 35-40 т / га - 62 %, а чистий прибуток з 1 га відповідно - 750, 1179, 2800 грн. У цей складний час є зразки високоефективної роботи галузі. Окремі господарства одержують по 400 - 700 центнерів цукрових буряків з гектара. Так в СТОВ Агрофірмі "Маяк" Золотоніського району Черкаської області, яке очолює Герой України Васильченко М.В. в 2000 році урожайність цукрових буряків (фабричних) становила 422 ц/га на площі 600 га, затрати люд.-год. (прямі) на 1 ц - 0,5, собівартість 1 ц - 6,24 грн., ціна реалізації - 9,41 грн., рівень рентабельності - 51%. Товариство одержало прибутку від реалізації цукрових буряків 805 тис. грн., або по 1341 грн. на кожен гектар.

Шляхи підвищення економічної ефективності буряківництва.

Основним напрямом збільшення виробництва цукрових буряків і підвищення його ефективності є інтенсифікація галузі. Головне завдання - значне підвищення-врожайності і цукристості коренеплодів цукрових буряків. Ця технологія включає: напівпаровий обробіток ґрунту; внесення під основний обробіток ґрунту органічних добрив (з розрахунку 50 т/га) і до 90 % річної норми мінеральних при оптимальному їх співвідношенні; сівба районованими однонасінними сортами або гібридами із схожістю не менше 90 % при нормі висіву насіння, яка забезпечує на погонному метрі рядка 6-7 рослин, а на період збирання врожаю забезпечити густоту рослин від 100 до 120 тис. на 1 га; боротьба з бур'янами та хворобами; збирання врожаю з другої половини вересня потоковим способом.

Якщо додержуватись всіх вимог цієї технології, то вона забезпечує досить високі економічні показники: урожайність коренеплодів - 450-560 ц/га, цукристість - 17,6-18,5 %; вихід цукру з 1 га - 80-90 ц; затрати праці - 90-100 люд.-год. на 1 га.

Міністерство аграрної політики України розробило національну комплексну програму розвитку галузі на період до 2012 року. Основною метою програми є планомірне і поступове відродження бурякоцукрового підкомплексу до рівня 1991-1996 рр., відновлення конкурентоспроможності українського цукру та його експорту при повному забезпеченні внутрішніх потреб.

Програмою передбачено оптимізувати посівні площі під цукровими буряками на рівні 1 млн. га за умов поглиблення спеціалізації господарств і удосконалення розміщення посівів в регіонах, обсяги переробки цукросировини в 2006 р. довести до 20,5 млн. т, в 2012 р. - до 28 млн. т, виробництво цукру відповідно до 2,5 і 3,5 млн. т. Кількість цукрових заводів планомірно скоротиться до 120 і 91, середня потужність одного заводу зросте у 2012 р. до 3,42 тис. т переробки цукросировини на добу. Визначено основні напрямки науково-технічного прогресу в бурякоцукровому виробництві, який здійснюватиметься шляхом відновлення родючості ґрунтів, розвитку селекції і насінництва, впровадження прогресивних технологій виробництва цукрових буряків, наукової системи удобрення і захисту рослин.

Размещено на Allbest.ru