Теоретичні основи формування системи стратегічного управління у діяльності сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Східницька Г.В.

Формування і розвиток конкурентних стратегій виступає одним із важливих завдань стратегічного управління, яке може бути успішно вирішене при функціонуванні системи стратегічного управління в сільськогосподарських підприємствах. Без стратегічного управління господарюючий суб'єкт здатний ухвалювати лише короткострокові рішення. Сучасним умовам господарювання притаманна нестабільність зовнішнього ринкового середовища та динамічно відбуваються зміни, які суттєво перевищують швидкість у відповідь реакції сільськогосподарських товаровиробників. Тому, проблеми, пов'язані з реалізацією конкурентних стратегій сільськогосподарських підприємств та необхідність використання підходів до визначення конкурентного потенціалу аграрних підприємств в умовах мінливості зовнішнього середовища змушують шукати шляхи їх вирішення і стали підґрунтям для наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні і методологічні основи досліджень стратегічних аспектів розвитку підприємницької діяльності відображені у наукових дослідженнях зарубіжних вчених західної економічної школи Дослідженням теоретичних основ конкурентного розвитку, природи конкурентоспроможності присвячено багато праць закордонних і вітчизняних науковців, різних напрямів економічної науки. А. Сміт, Д. Рікардо, Дж.С. Мілль розглядували конкуренцію переважно з точки зору цінового суперництва.

Серед теоретичних досліджень, увага яких приділена як практичним, так і теоретичним дослідженням в області теорії і методології стратегії розвитку вітчизняних підприємств, є ряд наукових розробок А. Гайдуцького, Л. Довгань, І.Должанського, Т. Дудара, Л. Євчук, М. Жуковського, Б. Пасхавера, С. Зорі, Т. Устік та інших.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Проте, треба зазначити, що в даній проблемі є ще багато недосліджених питань, які потребують не лише дискусійного вирішення, але й постановки. Доцільно було б у наукових дослідженнях більше уви приділити обґрунтуванню методики оцінки впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на формування конкурентних стратегій сільськогосподарських підприємств із врахуванням їх специфічних умов господарювання, а також не розкритими в повній мірі є питання формування конкретних перспективних напрямів розвитку стратегічного управління суб'єктів господарювання аграрної сфери.

Позитивним фактом є те, що в науковому сприйнятті ці проблеми досліджується з різних точок зору і мають вагоме підґрунтям для реалізації.

Головною метою цієї статті є аналіз специфічних умов діяльності сільськогосподарських підприємств, виокремлення актуальних проблем їх функціонування та сформувати систему стратегічного управління суб'єктів господарювання аграрної сфери.

Концепція побудови стратегічного управління в сільськогосподарських підприємствах і, зокрема, процесу формування і реалізації конкурентних стратегій, істотно відрізнятиметься від тих підходів, які використовуються в промисловості. Методологія процесу формування конкурентних стратегій саме у аграрних підприємствах має бути сформована із сукупності специфічних методів та принципів прийняття управлінських рішень в області формування і реалізації конкурентних стратегій. При побудові таких конкурентних стратегій у сільському господарстві необхідно враховувати варіанти практичної реалізації управлінських рішень для досягнення цілей, що дозволяють підприємству оптимально використовувати існуючий конкурентний стратегічний потенціал і залишатися у конкурентному середовищі. Це пояснюється наявністю специфічних умов діяльності вітчизняних аграрних підприємств.

Аналізуючи специфіку сільськогосподарського виробництва констатуємо, що кожна особливість пов'язана з низкою проблем виробничого, управлінського, соціально-економічного характеру. Для розробки відповідної методологічної бази формування і реалізації стратегій, доцільно систематизувати особливості сільськогосподарського виробництва із орієнтацією на специфічні умови його здійснення.

Так, узагальнимо специфічні особливості діяльності сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання:

1. Наявність і вплив природно-кліматичних факторів;

2. Задоволення соціальних потреб продуктами харчування;

3. Пролонгований виробничий цикл;

4. Багатофункціональне виробництво сільськогосподарської продукції і його диверсифікація;

5. Недосконалість нормативно-правового забезпечення функціонування аграрних підприємств та політична нестабільність;

6. Трансформаційні і циклічні зміни у функціонуванні АПК.

На основі проведеного узагальнення своєрідних умов функціонування сільськогосподарських підприємств неможливо оминути увагою і актуальні проблеми їх господарювання, так як це важливий напрям дослідження формуванні конкурентних стратегій на перспективу.

Огляд наукової літератури [6, с. 103-107; 7, с. 81-87; 10, с. 68-70; 11, с. 294-299], а також результати аналізу специфічних умов діяльності сільськогосподарських підприємств дозволили сформулювати як спільні принципи формування і розвитку конкурентних стратегій, так і специфічні, такі, що відображають особливості аграрної сфери. До спільних принципів ми пропонуємо віднести:

принцип єдності управління;

принцип виділення стратегічних зон господарювання;

принцип спрямованості конкурентних стратегій;

принцип системності і ефективності.

З метою вирішення значущих і перспективних завдань, необхідно виділити структурні елементи системи стратегічного управління на мікрорівні та корпоративні (на рівні диверсифікованого підприємства), конкурентні і операційні (функціональні) стратегії.

Рис. 1. Аналіз проблем діяльності сільськогосподарських підприємств, що впливають на формування і реалізацію конкурентних стратегій

Модель системи стратегічного управління сільськогосподарським підприємством може бути побудована з врахуванням принципу ієрархічності в системному підході. За допомогою реалізації вищевказаного принципу існує можливість ранжування, функціонально впорядкованого ділення системи на супідрядні частки, підсистеми та елементи (рис. 2).

Рис. 2. Система стратегічного управління сільськогосподарським підприємством

Запропонована система стратегічного управління сільськогосподарським підприємством ефективною і корисною буде на мікрорівні (тобто для суб'єктів господарювання аграрної сфери), тоді як на макрорівні структура системи буде іншою.

Для оцінки конкурентоспроможності і обґрунтування конкурентних переваг доцільно розглядувати сільськогосподарське підприємство як систему, елементи якої виступають процесами (постачання, виробництва, реалізації продукції), і як взаємозв'язок між цими процесами -- відлагоджена взаємодія процесів, при здійсненні яких результати діяльності одного процесу використовуються як фінансові ресурси (грошові надходження) для іншого.

Таким чином, сільськогосподарське підприємство може бути представлене складною взаємодоповнюючою системою взаємодії на систематичній основі усіх процесів його функціонування (виробництва, і реалізації продукції, відтворення основних фондів).

Використання системного підходу при розробці і реалізації конкурентних стратегій в сучасному вигляді можна представити як:

1) дослідження зовнішнього середовища суб'єкта господарювання і прогнозування його у майбутньому;

2) аналіз внутрішнього середовища суб'єкта господарювання;

3) визначення стратегічної конкурентної мети, що погоджується з корпоративною стратегічною метою, а також визначення стратегічних конкурентних завдань;

4) аналіз стратегічних альтернатив;

5) формування базової стратегії конкуренції;

6) реалізація стратегічних рішень;

7) оцінка ефективності реалізації стратегії і її коректування.

Запроваджуючи системний підхід при розробці і реалізації конкурентних стратегій, перш за все потрібно детально проаналізувати мінливість і гнучкість зовнішнього і внутрішнього середовищ, для визначення конкретних завдання і пошуку варіантів їх вирішення. Враховуючи специфічні особливості видів середовищ необхідно використовувати індивідуальний підхід до кожного з них, однак у загальній системі висновків результати аналізу їх повинні гармонійно доповнювати одні одних, оскільки процедури аналізу зовнішнього і внутрішнього середовищ взаємозв'язані. Проте, інформаційна база і особливості аграрної сфери дають можливість розглядати середовища на мікро- і макрорівнях не залежно один від одного.

Треба відзначити, що внутрішнє середовище кожного сільськогосподарського підприємства, на відміну від зовнішнього, є доволі індивідуальним індикатором на зміни у процесі його функціонування. Тому, аналізуючи внутрішню ситуацію на підприємстві, необхідно детально визначити слабкі і сильні сторони кожного суб'єкта господарювання аграрної сфери із його врахуванням конкурентних переваг і загальною оцінкою фінансового стану.

У стратегічному управлінні сільськогосподарського підприємства аналіз внутрішнього середовища проводиться по рівнях ухвалення управлінських рішень і розробки стратегії. В даний час процес диверсифікації сільськогосподарського виробництва активно розвивається. При виборі стратегії акцент в аналізі перенесений з внутрішніх на зовнішні умови функціонування підприємства. При такому аналізі береться до уваги первинний елемент системи стратегічного управління (стратегічна зона (сегмент ринку чи позиція, на який підприємство має або бажає мати вихід)). Стратегічна зона господарювання характеризується як певним видом попиту, так і певною технологією виробництва продукції і виступає одиницею аналізу внутрішнього середовища. Таким чином, перший етап виділення стратегічної зони господарювання сільськогосподарських підприємств передбачає визначення потреб покупців, другий -- вибір технології виробництва продукції, а третій -- визначення групи споживачів, на яких орієнтоване виробництв сільськогосподарської продукції.

Висновки і пропозиції. Отже, на основі проведеного дослідження конкурентну стратегію сільськогосподарських підприємств доцільно розглядати через призму системи принципів діяльності суб'єктів господарювання аграрної сфери і їх відносин із зовнішнім і внутрішнім середовищами, чіткої системи визначених завдань і шляхів їх вирішення в процесі конкурентної їх поведінки та напряму діяльності, що забезпечує узгодження цілей і можливостей підприємства для досягнення конкурентних переваг в довгостроковій перспективі в конкретній стратегічній зоні.

стратегічний управління конкурентоспроможність аграрний

Список літератури