Економічна картина світу в контексті ідеології постмодерну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна картина світу в контексті ідеології постмодерну

Постановка проблеми у загальному вигляді.

У зверненні до теми постмодерну деякі дослідники вбачають імпульс до критичного переосмислення аксіоматичної бази існуючої парадигми економічного знання - в тій мірі, в якій остання перестала задовольняти потребу в адекватному пізнанні економічної дійсності. Інші пов'язують з постмодерном надію на подолання дисциплінарних меж, причому найчастіше фактично як самоціль. Це характерно як для економічної теорії так і для господарської практики.

Постмодерн вийшов за межі філософсько-літературних інтересів і став осмислюватися як дух сучасної епохи в різних сферах людської діяльності, включаючи економічну. Він претендує на роль загального знаменника культури другої половини ХХ ст. Тим самим постмодерн виступив у якості такого явища, яким прагнуть пояснити все, що відбувається у сучасному світі.

Сучасна економіка функціонує в умовах специфічного історико-культурного контексту постмодерну. Більшістю авторів сам цей контекст і власне економіка в ньому розглядаються фрагментарно. Тому спробуємо умовно співвіднести з постмодерном загальну картину буття, в тому числі, і її економічну складову.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідницька література з постмодерну є численною і достатньо змістовною. Проте, стосовно економічної сфери ґрунтовні наукові роботи майже відсутні. Серед провідних теоретиків постмодернізму навряд чи хто ставив завдання комплексного дослідження економіки постмодерну.

По-перше, це автори «постмодерністських підходів» до постановки та вирішення певних дослідницьких завдань, зокрема, Ж. Батай, Ж. Лакан, М. Фуко, Ж. Бодрійяр, Ж. Делез, Ф. Гватгарі, Р. Рорті, Д. Ват - тімо, С. Жижек та ін. По-друге, ряд сучасних філософів, соціологів, культурологів (Ж. - Ф. Ліотар, Ф. Джеймісон, Д. Харві) аналізують вплив світогляду постмодерну на ті чи інші сторони життя, в тому числі, і господарську. По-третє, у працях Е. Гідденса, В. Іноземцева, Ю. Осіпова, С. Леша, Дж. Уррі, Д. Белла, Е. Тоффлера, П. Дракера, А. Турена, Т. Сакайя.Д. Туроу, Дж. Сороса та інших авторів можна простежити окремі сторони постмодернізаційних процесів в економічній сфері.

Формулювання цілей статті. Метою статті є визначення характерних рис сучасної економічної картини світу з урахуванням специфіки, що визначається поняттям постмодерну.

Виклад основного матеріалу дослідження. Спільним у міркуваннях різних дослідників постмодерну є те, що це одне з імен сучасності, зобов'язане своїм походженням критичному ставленню до цінностей і установок. Ця критичність поширюється на всі сфери життєдіяльності людини від фізичного виживання до її духовності [1; 3; 5; 6].

З урахуванням суперечливих тлумачень змісту поняття «постмодерн» спробуємо виділити в існуючому масиві характерні риси, які могли б відігравати роль індикаторів в ході дослідження сучасних тенденцій розвитку економічних процесів, а також виявити в економічному дискурсі положення, що формують його аксіоматичний рівень.

Постмодерн - це не певна конкретна епоха, а - в принципі будь-коли і будь-де можлива ситуація, перебування в якій тягне за собою випадання з реальності у тому сенсі, що в межах існуючого порядку існуючого грань між істинним і хибним перестає відчуватися як щось значуще. Постмодернізм - це деконструкція мислення шляхом створення його множинних альтернатив, варіацій, моделей, що суперечать одна одній.

Специфіка економіки в парадигмі постмодерну полягає в тому, що не тільки на теоретичному, але і на господарсько-практичному рівні постійно відбувається руйнування всіх звичних обмежень (методологічних, інституціональних, ціннісних і т. п.) [4].

Жоден феномен економічного життя не може бути підданий осмисленню поза контекстом «картини світу», але постмодернізм стверджує, що «картина світу» не може бути єдиною. Економічна дійсність в цьому світлі постає як калейдоскоп процесуальності. Тому складно навіть уявити, якою мірою умовною і обмеженою є будь-яка спроба дослідити певний об'єкт у неіснуючій системі координат постмодерну. Це означає, що наукові поняття, господарські інститути і т.д. не існують як щось безпосередньо дане (наприклад, цілком обумовлене якимись об'єктивними законами), але тільки як те, що перманентно відкрите для перегляду у якості версій для з'єднання різних «картин світу» і різних «рівней реальності».

Парадигма і господарський стиль економіки постмодерну відбивають спосіб існування, в якому за феноменами не існує ноуменів, а скрізь панують ефекти переміщених предметів внаслідок відчуження речей від їх сутності.

Занурюючи людину у світ цифрової інформації та інтернет-технологій, постмодерн підміняє реальність віртуальним образом. Людина перестає розрізняти грань між реальністю і віртуальністю, замінює сенс свого унікального життя спрагою накопичення і гедоністичних задоволень. Масова культура середнього класу обумовлюється споживанням віртуальних продуктів. Використовуючи матеріал і техніку масової культури, постмодерн наділяє свої проекти рекламною привабливістю, яка гарантує споживчий попит. Гідність людини оцінюється її здатністю бути споживачем, а якість товару визначається його «маркою», брендом. Марка при цьому виступає чистою фікцією, що вказує на причетність товару і його власника до вищих сфер престижу і успіху. Таким чином, суспільством засвоюється ідея, згідно з якою процес купування і споживання товарів, є природним алгоритмом людського життя, а самі речі - засобом реалізації і утвердження людської особистості.

Відмінною рисою нового стилю життя є і те, що відтепер багато потреб визначаються не необхідністю, а диктатом «знака» (мода, реклама), який маніпулює свідомістю. Постмодерністський «знак» - це перш за все відсутність об'єкта, що означається цим знаком. Знаковими стають слово, мова, закони, інститути держави і навіть окремі люди [1].

Сила інформаційного суспільства полягає в поєднанні влади і знака: анонімна влада знакова, знак має владу, оскільки він симулює реальність. Відбувається тотальна «переплавка» культури, економіки, політики в безособову знакову систему, зростаючу у своїй демагогії і кругову в своєму русі. У цьому сенсі Інтернет є культурною формою влади, яка перетворює все в знаковий світ реклами та ідеології: все те, що не відображено у світовій мережі, виявляється периферійним по відношенню до головних тенденцій сучасності [1].

Постмодерн не просто розхитує основи будь-якої системи понять, а розгортає низку альтернатив для кожного терміну, концепції, теорії, перетворюючі традиційні поняття лише на одні з можливих у нескінченній множині, мережі понять. При цьому мережа стає технологією відтворення штучного життя, знаменує епоху існування штучних (неорганічних) систем і організмів, здатних до самовідтворення.

Цілісному баченню економічних явищ і процесів постмодернізм протиставляє діалог, а істині - компроміси. Визнаючи роль системного фактора в життєдіяльності соціуму, постмодерністи створюють теоретичні умови для фрагментації, роз'єднання, громадянської «війни всіх проти всіх».

Все це висуває на передній план питання про те, що повинно лежати в основі пріоритету особистості, її інтересів і потреб, в розвитку суспільства і цивілізації, а також пріоритету власне духовних потреб людини.

Конструктивною основою духовності в нових умовах постає здатність суспільної людини дистанціюва - тися від суспільства і піддавати критичному осмисленню всі аспекти і сфери життєдіяльності. Без такої передумови сама ідея людини як суб'єкта історії виглядає певним непорозумінням. Релігійна самосвідомість має постійно спонукати людину до самооцінки за критеріями вищої моральності, і це не дозволить їй опинитися «за межами добра і зла» - потрапити в пастку свавілля і насильства [2].

Висновки. Постмодерн є не стільки культурною течією, скільки новим типом мислення і сприйняття, певним умонастроєм. Ідеї постмодерну відбивають кризові явища людської цивілізації останніх десятиліть: об'єктивні закони розвитку суспільства заміщуються суб'єктивним свавіллям революціонерів і радикальних реформаторів; суспільство стає все більш децентралізованим, мозаїчним, втрачає ознаки впорядкованості. Фрагментований соціум все менше скріплюється державою, правом, мораллю та духовною культурою.

Постмодерн спростовує систему як таку. Замість єдиної абсолютної Істини він викликає до життя нескінченну множинність відносних, приватних «істин», закликає їх до «мирного» співіснування і взаємного пристосування в рамках плюралістичного простору. Будь-якому стилю постмодерн протиставляє еклектику, насаджує принципово несерйозне - ігрове і іронічне - ставлення до духовних цінностей. В економічній сфері постмодерн орієнтований на гедонізм, анти-і - єрархічність, відмову від парадигми відображення реальності і прийняття її симуляції. Споживання перетворюється на переважний код постмодерністської свідомості, а «споживацтво» поширюється на всю сферу людських відносин.

Замість ієрархічної організації суспільству нав'язується «мережевий» принцип існування, в якому головними скріпами стають функціональні зв'язки виробництва, капіталу, влади, управління, технологій, комунікацій, ринку. Інформація в такому суспільстві покликана завуальовувати сутнісний зміст. Публічні структури, не включені в мережі, стають ізгоями, приреченими на розорення і зникнення. Мережеві зв'язки утворюють внутрішню інфраструктуру суспільства, що забезпечує диференціацію і конкуренцію, а світовий ринок поглинає державу, використовуючи елементи державного управління в якості факторів системної конкуренції.

Література

конкуренція постмодернізм суспільство економічний

1. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляции. Пер. О.А. Печенкина. - Тула, 2013. - 204 с.

2. Булгаков С.Н. Философия хозяйства / Отв. ред. О. Платонов. - М., 2009. - 464 с.

3. Сакайя Т. Стоимость, создаваемая знаниями, или История будущего // Новая индустриальная волна на Западе: антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - С. 337-371.

4. Сорос Дж. Новый взгляд на открытое общество. - М., 1997. - 31 с.

5. Туроу К. Будущее капитализма. Пер. с англ. А.И. Фет. - Новосибирск, 1999. - 431 с.

6. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет. Пер. с франц. - М., 1996. - 448 с.

7. Drucker P.F. Post Capitalist Societi. - N.-Y., 1995.

8. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 952 с.

Размещено на Allbest.ru