Організаційний механізм формування інноваційного освітнього простору в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційний механізм формування інноваційного освітнього простору в регіоні

Бачинська Є.М.

Анотації

Представлено аналіз етапів організаційної діяльності щодо формування інноваційного освітнього простору в регіоні. Наведено організаційну структуру управління інноваційною освітньою діяльністю.

Ключові слова: регіональний освітній простір, інноваційний потенціал, інноваційна культура, експертиза інноваційної діяльності.

Кінець ХХ - початок ХХІ століття - час історичних підсумків і народження нових ідей. На зламі століть відбувається осмислення минулого знання, досвіду та формування нового розуміння сенсу життя, створення якісно нової моделі суспільства. Це період активного розвитку та оновлення соціально-економічної, суспільно-політичної сфер життя, вироблення і впровадження нових технологій. Інноваційність - ознака сучасного суспільства, об'єктивна реальність, яку потрібно усвідомити та прийняти.

Закономірним є факт прийняття на рівні держави Законів "Про інноваційну діяльність" [1] та "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [2], які орієнтують суспільство на інноваційний розвиток і визначають механізм реалізації інноваційної діяльності.

У нормативно-правових актах чітко визначено мету державної інноваційної політики: створення економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, відродження духовного та інтелектуального потенціалу нації. Формування інноваційної культури населення розглядається як стратегічний пріоритетний напрям інноваційної діяльності та державної інноваційної політики в Україні [2]. Безперечно, визначальне значення в цьому має освіта як процес і результат засвоєння знань, розвитку, формування життєвих компетенцій.

Ключова роль у системі освіти належить учителю. Саме за допомогою діяльності педагогічних працівників реалізується державна політика. Сьогодні в умовах суспільних трансформацій значно змінюються і погляди на вчителя як носія культурно-історичної спадщини, загальнолюдських і національних цінностей. Педагог сьогодні перестає бути для учнів єдиним джерелом знань, тому сучасний учитель має постійно здобувати й узагальнювати нові знання з різноманітних джерел і володіти технологіями їх передачі у такій послідовності (або в такий спосіб), щоб в учнів формувалися вміння відшуковувати інформацію, виробляти (продукувати) нові знання, співставляти, систематизувати, використовувати їх у житті. У такого вчителя сформована інноваційна культура, а отже - він здатен сформувати її у своїх вихованців.

Логічним є висновок про те, що впровадження інновацій в освіту є і необхідністю, і вимогою, і завданням, і об'єктивною реальністю.

Проте аналіз інноваційної діяльності закладів освіти як відкритих соціально-педагогічних систем дозволяє виявити протиріччя між:

· формуванням якісно нової моделі суспільства з новою філософією життя, потребою держави в освічених спеціалістах з високим рівнем культури, мобільності, творчості, адаптивності до соціально-економічних змін і недостатнім рівнем усвідомлення функцій інновацій в освіті;

· необхідністю впроваджувати нові знання та використовувати сучасні способи передачі інформації, застосовувати інноваційні освітні технології й низьким рівнем як психолого-педагогічної підготовленості вчителів, так і недостатніми економічними можливостями впровадження інновацій;

· широким поширенням інновацій у всіх галузях господарства та недостатньою розробленістю організаційного механізму їх поширення в освітній діяльності.

Таку низку протиріч можна продовжувати. Особливо, якщо розглядати регіональні освітні системи, які, окрім загальних, мають свої особливості функціонування.

Семантичний аналіз понять "інновація", "освіта", "простір", "інноваційна діяльність" дозволяє нам розглядати поняття "регіональний освітній простір" у двох площинах: як середовище, територію, в межах якої діють узгоджені єдині правила інноваційної діяльності, та як цілісну систему, результатом функціонування якої є новітні ідеї та оригінальні технології.

Складовими такої системи, на нашу думку, можуть бути:

1) інноваційна інфраструктура - сукупність закладів, організацій, установ, об'єднань, що займаються інноваційною діяльністю та надають послуги в її проведенні. До регіональної інноваційної освітньої інфраструктури відносимо заклади освіти та науково-методичні установи, бібліотеки, інформаційні центри, організації, які у межах певної території мають спроможність надати допомогу закладу освіти в реалізації інноваційних проектів; інноваційний інтелектуальний духовний

2) інноваційний потенціал - сукупність науково-методичних, матеріально-технічних, кадрових можливостей закладів, організацій та установ. До регіонального інноваційного потенціалу зараховуємо внутрішні та зовнішні можливості певної території.

До внутрішніх належать такі можливості закладу освіти:

· науково-методичні - наявність у закладі освіти бібліотечного фонду, інформаційно-ресурсного банку даних про передовий педагогічний досвід школи, району (міста), області, України, досягнення науки і техніки, нормативно-правову базу функціонування освітньої системи та інноваційної діяльності й ін.;

· матеріально-технічні - функціональна спроможність приміщень і території закладу освіти (наявність ігрового та спортивного майданчиків, дослідних ділянок, спортивного залу, музею, приміщень для проведення додаткової роботи з учнями, вчителями тощо); технічне оснащення закладу освіти (наявність організаційної техніки, комп'ютерної бази, підключення до мережі Інтернет, телефону, електронної пошти, аудіо-, відеоапаратури тощо);

· кадрові - наявність працівників відповідно до штатного розпису закладу освіти (забезпеченість школи педагогічними працівниками, посадами психолога, соціального педагога, організатора дитячого колективу, лікаря тощо)

До зовнішніх - науково-методичні, матеріально-технічні, кадрові можливості району (міста), області та їх спрямованість на реалізацію інноваційних проектів кожного закладу освіти;

3) інноваційна культура - складова інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої загальнокультурної, соціальної, психолого-педагогічної підготовленості вчителів до інноваційної діяльності. Інноваційну культуру вчителя розглядаємо як сформованість мотивації до впровадження інновацій регіонального й локального рівнів, володіння знаннями про сучасні наукові досягнення, поінформованість про дослідно-експериментальну роботу та інноваційну діяльність закладів освіти України, області, району (міста), вміння проводити психолого-педагогічні дослідження;

4) моніторинг інноваційної діяльності - систематичний збір, обробка, аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів. Моніторинг інноваційної діяльності розуміємо як наявність на рівні регіону технологій проведення експертизи інноваційних проектів та результатів їх реалізації.

Лише у своїй єдності описані компоненти створюють цілісну систему, чітке функціонування якої здатне породжувати (продукувати) нову якість у вигляді нових ідей та досвіду.

Головним завданням організаторів інноваційної діяльності на рівні регіону є створення таких умов, за яких названі компоненти існували б не окремо один від одного, а функціонували в межах єдиної цілісності. Тобто мова йде про створення організаційного механізму, який розглядаємо як системоутворювальну діяльність, спрямовану на збільшення кількості об'єктів інноваційної діяльності у регіоні та зростання якості інноваційних продуктів.

Розроблений нами організаційний механізм формування інноваційної освітнього простору в регіоні складається з двох елементів:

1) визначення етапів організаційної діяльності (статичний елемент);

2) проектування організаційної структури управління інноваційною діяльністю в регіоні (динамічний елемент).

До етапів організаційної діяльності відносимо:

І етап - інформаційне забезпечення інноваційної діяльності;

ІІ етап - створення регіонального правового поля інноваційної діяльності;

ІІІ етап - координація інноваційної діяльності;

ІV етап - експертиза результатів інноваційної діяльності;

V етап - впровадження результатів інноваційної діяльності;

VI етап - системно-узагальнювальна діяльність.

Етапи організаційної діяльності з формування інноваційного освітнього простору в регіоні зображено у вигляді рисунка (Рисунок 1).

Рис. 1. Етапи організаційної діяльності формування інноваційного освітнього простору в регіоні

На рисунку 1 представлено вертикаль об'єктів інноваційної діяльності в регіоні. До таких об'єктів ми відносимо експериментальні заклади освіти Всеукраїнського, регіонального, локального рівнів, опорні заклади, школи передового педагогічного досвіду, базові школи та ін.

Якщо організаційний механізм працюватиме чітко, як "годинник", тобто буде дотримано послідовність етапів та реалізовано їх основні завдання, то кількість об'єктів інноваційної діяльності в регіоні збільшиться, про що свідчить пуста клітинка на рисунку.

Розкриємо призначення та основні завдання кожного етапу організаційної діяльності, спрямованої на розгортання інноваційних процесів та формування інноваційного освітнього простору в регіоні.

I. Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності

Виділення етапу пов'язане з необхідністю накопичення, аналізу, поширення інформації, створення інформаційно-ресурсного банку даних інноваційних процесів у регіоні (стан інноваційної інфраструктури, рівень інноваційної культури та інноваційного потенціалу).

Окрім того, на цьому етапі відбувається і формування інноваційного потенціалу, інноваційної культури вчителів та збір, систематизація інформації про перебіг інноваційних процесів у регіоні. Основними завданнями даного етапу є:

1) накопичення зовнішньої інформації:

· нормативно-правові акти України;

· програми та проекти міжнародного та Всеукраїнського рівнів; дослідно-експериментальна робота областей України;

· наукові дослідження з педагогіки, психології та ін.;

2) накопичення внутрішньої інформації:

· проекти та програми, що реалізуються в регіоні;

· результати діяльності закладів освіти та вчителів регіону (банк педагогічних інновацій)

3) поширення інформації на:

· курси підвищення кваліфікації, науково-методичні заходи;

· публікації, посібники, підручники;

· інформаційно-методичний збірник (розділ "Інноваційна діяльність");

· бібліотеку;

· Веб-сторінку.

Уся внутрішня та зовнішня інформація накопичується та аналізується у створеному регіональному інформаційно-ресурсному банку даних. Механізм надходження інформації до інформаційно-ресурсного банку даних зображено на рисунку 2.

II. Створення регіонального правового поля інноваційної діяльності

Основне призначення даного етапу полягає у визначенні правил, алгоритмів, технологій, єдиних підходів до організації і проведення дослідно-експериментальної роботи та інноваційної діяльності у межах регіону.

Виділення такого етапу сприяє формуванню інноваційної інфраструктури, інноваційного потенціалу та інноваційної культури.

Завдання, які передбачено реалізувати на даному етапі:

1) розробка положень, програм, планів, інструкцій, що регламентують інноваційну діяльність в регіоні;

2) науково-методичне консультування щодо розробки концепцій, програм дослідно-експериментальної роботи в закладах освіти, іншої документації;

3) укладання угод про співпрацю з науковими, науково-методичними, культурно-освітніми закладами й установами, що надають допомогу у проведенні інноваційної діяльності в межах регіону.

III. Координація інноваційної діяльності

Виділення етапу пов'язане з тим, що інноваційний потенціал закладу освіти може бути недостатнім для реалізації інноваційних проектів. У зв'язку з цим виникає необхідність у призначенні консультантів, координаторів, керівників дослідно-експериментальної та інноваційної діяльності.

Призначення координаторів, консультантів, керівників, здійснення інформаційно-організаційного, науково-методичного, психолого-педагогічного супроводу дослідно-експериментальної та інноваційної діяльності є основним завданням даного етапу.

На цьому етапі відбувається формування інноваційної інфраструктури та інноваційного потенціалу, підвищення рівня інноваційної культури вчителів, збір поточної інформації про перебіг інноваційної діяльності у закладах освіти.

IV. Експертиза результатів інноваційної діяльності

Особливість ІV етапу полягає у проведенні моніторингових досліджень щодо ефективності та доцільності інноваційної діяльності у регіоні.

На цьому етапі:

1) аналізується інформація про перебіг інноваційних процесів;

2) проводиться експертиза освітніх інновацій та заявок на проведення дослідно-експериментальної роботи районного рівня (вхідна експертиза за визначеними критеріями);

3) здійснюється експертна оцінка результатів діяльності закладів освіти за програмою дослідно-експериментальної роботи (поточна експертиза);

4) проводиться експертиза творчих продуктів діяльності педагогічних працівників області за напрямами дослідно-експериментальної та інноваційної діяльності (поточна та остаточна експертиза);

5) проводиться експертиза результатів інноваційної діяльності за програмою дослідно-експериментальної роботи (остаточна експертиза);

6) співставляються отримані результати із прогнозованими;

7) вносяться корективи у діяльність закладів освіти.

V. Впровадження результатів інноваційної діяльності

Основне призначення та завдання V етапу полягає у створенні умов для впровадження інноваційних продуктів у практику роботи інших закладів освіти регіону.

Така діяльність пов'язана із:

1) залученням учителів-новаторів до проведення науково-методичних заходів на рівні області;

2) організація широкого інформування вчителів про результати роботи об'єктів інноваційної діяльності;

3) проведенням консультування та стажування зацікавлених працівників;

4) розробкою методичних матеріалів та рекомендацій за результатами інноваційної діяльності;

5) надання консультативної допомоги щодо впровадження продуктів інноваційної діяльності у практику роботи інших закладів освіти.

VI. Системно-узагальнювальна діяльність

Виділення системно-узагальнюючого етапу дозволяє вирішити такі завдання:

1) проведення систематизації та узагальнення результатів інноваційної діяльності;

2) оформлення матеріалів дослідно-експериментальної роботи, видавнича діяльність;

3) поповнення інформаційно-ресурсного банку даних науковими розробками, сучасними технологіями, результатами діагностичних досліджень, новою інформацією.

Для забезпечення єдності та послідовності виконання завдань кожного етапу організаційної діяльності призначаються відповідальні працівники, формуються структурні підрозділи, тобто проектується організаційна структура управління. Пропонуємо розглянути розроблену нами організаційну систему управління інноваційною діяльністю в регіоні (рисунок 3).

Отже, представлений організаційний механізм формування інноваційного простору в регіоні дозволяє забезпечити впровадження сучасних освітніх технологій, продукувати нові ідеї та регулювати інноваційні процеси в області.

Рис. 3. Організаційна структура управління інноваційною освітньою діяльністю в регіоні

Список використаної літератури

1. Закон України "Про інноваційну діяльність". - 4 липня 2002 р. - http://www.gdo.kiev.ua/files/2002/31/1447.htm.

2. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні". - 16 січня 2003 р. - http://www.gdo.kiev.ua/files/db.php?god=2003&st=271.

Размещено на Allbest.ru