Фінансова глобалістика: теоретико-методологічні засади

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Фінансова глобалістика: теоретико-методологічні засади

Ю. М. Коваленко,

к. е. н., доцент, професор кафедри фінансових ринків

Національного університету державної податкової служби України

У статті визначено сутність глобалізації, зокрема фінансової, як історичного процесу. Розкрито взаємозв'язок економічної глобалізації та фінансіалізації економічних процесів. Виокремлено широке і вузьке значення фінансової глобалістики, її об'єкт, предмет, принципи. Досліджено сутність фінансової глобальності і фінансового глобалізму. Проаналізовано зміст глобальних фінансових проблем, зокрема домінування короткострокових форм фінансування, зростання масштабів фінансового сектору, перевищення дохідності фінансових інструментів над дохідністю реальних вкладень, наявність премії за ризик, пере накопичення капіталу, зміни у динаміці облікових ставок тощо. Обґрунтовано необхідність запровадження навчального курсу «Фінансова глобалістика» і запропоновано його розділи та проблематику. фінансовий глобалістика навчальний

In the article the essence of globalization, especially financial, as the historical process.The interrelation of economic globalization and financialization of economic processes. Author determined broad and narrow sense of financial globalistics, object, object principles. The essence of global financial and financial globalization. Analyzed the content of the global financial problems, in particular the dominance of short forms of financing, the increase in the financial sector, the excess return on financial instruments of real income investments, the availability of risk premiums re accumulation of capital movements in interest rates and so on. The necessity of introducing the course "Financial globalistics" and suggested its sections and perspective.

Ключові слова: глобалізація, глобалістика, фінансова глобалізація, фінансова глобалістика, фінансіалізація.

Keywords: globalization, globalistics, financial globalization, financial globalistics, financialization.

Постановка проблеми. Феномен глобалізації, а також її позитивних і негативних наслідків, є одним із найбільш популярних і дискусійних напрямів у сучасній науковій думці. При цьому глобалістика як нова галузь науки про глобальні явища та процеси розглядається як: 1) міждисциплінарний науковий напрям; 2) основа нового світогляду; 3) сфера перетинання та конфліктів різних інтересів. Поряд із бурхливим конструктивним її розвитком як наукового напряму має місце і вульгаризація понятійно-категоріального апарату цієї науки Вочевидь, молода сфера наукового пошуку потребує твердого підґрунтя свого подальшого розвитку, а предметне поле - теоретико-методологічних орієнтирів.

Варто визнати, що глобалістика має певні методологічні проблеми, проте на даному етапі розвитку фінансових процесів, що спричиняють скорочення циклів економічної динаміки, виникає нагальна потреба становлення такої галузі знань як фінансова глобалістика. Це спричинене й тим, що у сучасній науковій літературі виокремлюють соціологічний (зокрема економічний та політичний), антропологічний та культурологічний аспекти глобалістики, тобто фінансовий залишився поза увагою численних досліджень. Це уможливило б формування підходів щодо розуміння фінансових глобалізаційних процесів та створення теорії фінансової глобалізації. Можна констатувати, що поки що не сформувалась загальновживана термінологія та теоретична база з проблем останньої, яка включатиме дослідження: а) глобальних фінансових процесів і тенденцій; б) глобальних фінансових проблем; в) їх позитивних і негативних наслідків для людства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інтеграції національних фінансових систем у світовий економічний простір є провідними й актуальними напрямами сучасної фінансової науки. Аналізу різних аспектів глобалізаційних процесів присвятили роботи О. Білорус і В. Власов [2], В. Бек, В. Білоцерківець [3], Е. Гідденс, Н. Гражевська [6], К. Добсон, Г. Колодко [10], З. Луцишин, Е. Макгрю, В. Новицький, К. Поланьї, Дж. Сакс [13], Дж. Стігліц, І. Фішер, Ф. Фукуяма, М. Фрідман, С. Хантінгтон, П. Хірст, С. Юрій та інші. Останнім часом активізувались дослідження у царині глобалістики. Представниками цього напряму науки виступають І. Абилгазієв та І. Ільїн [1], В. Гей [5], Л. Джахая [7], Е. Кочетов [11], В. Лось [12] та інші. При цьому у сучасній економічній науці відсутня єдина синтетична глобалістична концепція, що сприятиме розв'язанню глобальних фінансових проблем, зокрема подолання наслідків екзогенних шоків і дисбалансів. Її створення та розвиток можуть розглядатись як ключове стратегічне завдання становлення фінансової глобалістики в якості міждисциплінарної сфери наукового знання.

Метою статті є визначення сутності глобалізації та її етапів як історичного процесу, глобалістики з її принципами та методами, виокремлення фінансової глобалістики з визначенням її теоретико-методологічних засад, а також необхідності та розділів навчального курсу «Фінансова глобалістика».

Виклад основного матеріалу. Глобалізація - це універсалізація всіх сфер громадського життя. Глосарій МВФ тлумачить її як «процес, за допомогою якого все більш вільний потік ідей, людей, товарів, послуг і капіталу веде до інтеграції економік і суспільств. Основними факторами поширення глобалізації були збільшення лібералізації торгівлі та досягнення в галузі комунікаційних технологій» [18]. За одним визначенням, «глобалізація - це процес трансформації розрізнених національних господарств в інтегровану світову економіку» [17, с. 312], а за іншим - «широкомасштабна гра інтересів, гра ризикована й конфліктна. Деякі народи і країни можуть мати більше користі від цієї гри, інші - менше, а деякі зовсім програють у великих перетвореннях на межі століть» [10, с. 17]. Як влучно зауважує Дж. Сакс, «… не існує прямих доказів того, що глобалізація призводить до катастрофи. Однак немає доказів, що вона слугує панацеєю» [13, с. 14].

На нашу думку, глобалізація - це історичний процес, що пов'язаний з поступовим руйнуванням комплексу національних інституцій під тиском міжнародних капіталів, корпорацій, управлінських структур тощо, які взаємодіють між собою та державами світу. Її витоками стали великі завойовницькі походи давнини і географічні відкриття, а продуцентами розповсюдження виступили: 1) залучення США до європейських справ після Першої світової війни; 2) післявоєнне відродження Західної Європи та Японії за участі США; усунення бар'єрів для міжнародної торгівлі, чим з кінця 40-х рр. ХХ ст. займається ГАТС; 3) розпад соціалістичного табору з 1991 р., коли рухнув біполярний світ і зламав ідеологічні кордони, що заважали економічним і політичним інтеграційним процесам. Динаміку процесу глобалізації можна проілюструвати за допомогою табл. 1.

Таблиця 1.

Динаміка процесу глобалізації у 1980-2020 рр.

Джерело. Складено на основі [19].

Усе це сприяло появі та розвитку глобалістики, яка стала принципово новою інтеграційною галуззю наукових знань. Її зародження відноситься до 1970-их рр., проте наукову інтерпретацію вона отримала у 1990-их рр., коли основна увага вчених переключилась з вивчення глобальних проблем на осмислення феномену, власне, самої глобалізації. «Її непроста проблематика сама собою стала додаватись до глобальних проблем людства, і тим самим - до глобалістики, за однією шаблонною схемою: глобальні проблеми людства - глобалізація - глобалістика» [7, c. 224-225].Глобалістика, як вважає В. Лось, на сучасному її рівні є сукупністю знань й зусиль соціуму, які пов'язані з аналізом і розв'язанням глобальних проблем, з прагненням надати процесам глобалізації керованого характеру [12, с. 17]. Її складовими виступають теоретичні основи глобального світу, методологічні підходи до його сприйняття, усвідомлення, осягнення та відображення шляхом побудови моделі глобального універсаму - геоекономічного атласу світу, що виступає як домінанта методології синтезу знань й об'ємне поле для стратегічного оперування [11,c. 316].

Рис. 1. Взаємозв'язок економічної глобалізації та фінансіалізації економічних процесів

Джерело. Побудовано автором.

У сучасних умовах поняття «глобалізація» стосується зростаючого міжнародного характеру діяльності фінансових інститутів, через що поняття «фінансова глобалізація» стало відображати процес розвитку світового фінансового сектору (рис. 1) на фоні широкомасштабної лібералізації валютних режимів, активізації операцій на світових фінансових ринках, розвитку фінансового інжинірингу, інтеграції національних ринків капіталу у єдиний світовий простір з відповідною конфігурацією фінансової архітектури. Отже, фінансова глобалізація - це частина економічної глобалізації, що є процесом поступового згладжування (конвергенції) комплексу національних фінансових інституцій[1] через активізацію діяльності фінансових інститутів, збільшення трансакцій з фінансовими активами, винайдення нових фінансових інструментів, а також широку дифузію інформаційних технологій.

Вплив фінансової глобалізації на предметні галузі дослідження наведено у табл. 2. Значну роль у структурі її суб'єктів відіграють інституційні одиниці нано- і мікрофінансів, які визначають вектор економіко-правових відносин. Проте вирішальне значення належить мегарівню - рівню міжнародної взаємодії національних фінансових секторів.

Таблиця 2.

Вплив фінансової глобалізації на предметні галузі дослідження

Джерело. Складено автором.

У підсумку фінансова глобалістика стає комплексною наукою з широким колом проблем і потребує ґрунтовних методологічних підвалин.

Можна виокремити широке та вузьке значення фінансової глобалістики. У першому випадку вона є сукупністю теоретико-методологічних і прикладних досліджень, що націлені на вивчення різних аспектів фінансової глобалізації та її наслідків. У вузькому сенсі фінансова глобалістика - міждисциплінарна, комплексна галузь наукових досліджень, що націлені на визначення сутності та спрямованості глобалізаційних процесів у фінансовому секторі, причин їх виникнення та тенденцій розвитку, а також передбачення негативних наслідків останніх для людства.

Об'єктом фінансової глобалістики є процеси фінансової глобалізації у різних формах і проявах. Предметом - розроблення наукових засад ефективного функціонування всіх національних фінансових систем у складі світової фінансової архітектури, створення передумов подолання конфліктних протиріч між її окремими складовими та системою у цілому. Загальна методологія цієї науки базується на трьох взаємозалежних принципах:

1) застосування глобальних підходів до масштабних, комплексних світових проблем у фінансовій сфері, які відображають постійно зростаючу взаємозалежність національних фінансових секторів у рамках єдиної світової фінансової системи;

2) першочергове дослідження довгострокових наслідків глобальних фінансових проблем, пов'язані з ними політичні рішення та практичні заходи з їх реалізації;

3) дослідження всього комплексу сучасних проблем у фінансовій сфері, зокрема політичних, економічних, соціальних, культурних, ментальних тощо, тобто тих, що визначаються терміном «глобальна проблематика».

З цього випливає, що методи фінансової глобалістики торкаються економіки, філософії, політики, ідеології, економічної ментальності тощо. Вона виконує ряд важливих соціальних функцій: світоглядну; інтегративну; аксіологічну; прогностичну. У даному випадку фінансова глобалістика не подібна до інших дисциплін, оскільки являє собою інтегроване знання про фінансові процеси у планетарному масштабі і націлена на розв'язання комплексних проблем.

Проблемне поле фінансової глобалістики включає певні поняття (окрім, власне, самої фінансової глобалізації), зокрема, фінансову глобальність, глобальні фінансові проблеми та процеси, фінансовий глобалізм тощо.

Фінансова глобальність означає функціонування національних фінансових систем, де жодна з них не може відгородитися від інших. Семантичне поняття «глобальність», як і інші поняття з цим коренем, пов'язане з латинським globus, тобто земна куля. Так підкреслюється, що фінансовим простором є вся планета Земля, а проблеми його існування стають загальнопланетарними, або глобальними.

Доступність світу у сучасних економічних умовах забезпечується за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Кінець ХХ ст. - початок ХХІ ст. відзначилися потужним охопленням країн світу мережею Інтернет, комп'ютерними технологіями, зв'язком тощо. Якщо аналізувати галузі, які стимулюватимуть зростання європейської економіки найближчі роки (рис. 2), то інформаційні та комунікаційні технології посіли перше місце (24 % респондентів).

Досягнення у сфері інформаційних і комунікаційних технологій істотно вплинули і на діяльність фінансових інститутів. Передусім було автоматизовано й радикально здешевлено проведення багатьох фінансових операцій, що сприяло їх доступності, а також диверсифікації фінансової діяльності. З'явились нові напрями роботи, що пов'язані з продажем послуг через Інтернет (інтернет-банкінг, інтернет-трейдинг, інтернет-страхування), а також нові фінансові інститути, які спеціалізуються на електронній комерції, наприклад, інтернет-банки. Так, на початку ХХІ ст. щоденні міжбанківські операції становили приблизно 1,5 трлн дол. (для прикладу, у 1987 р. - 600 млрд дол., 1989 р. - 800 млрд дол., 1993 р. - 1 трлн дол.). Цей оборот за один тиждень дорівнює річному ВВП США, а менше ніж за місяць - усьому світовому продукту [6, с. 264]. Головними перевагами інтернет-банкінгу стали: спрощена процедура реєстрації; цілодобовий доступ до свого рахунку; найсвіжіша інформація про трансакції та стан рахунку; користування дисконтними програмами.

Рис. 2. Галузі-стимулятори зростання європейської економіки, % респондентів

Джерело. Складено на основі [15]

Інформаційні технології сприяють формуванню мережевого принципу організації фінансових потоків, розвитку мережевої економіки (networked economy). Активно розвиваються банки, які надають послуги лише в Інтернеті, як, наприклад, SecurityFirst Network Bank (США) або Advance Bank (дочірня структура Дрезденської банківської групи). Вони не мають фізичного офісу, а обслуговування клієнтів відбувається через Web-сайт. Світовими лідерами таких операцій є скандинавські країни. Пластикові картки скоро стануть раритетними, адже на їх місце приходять безконтактні картки, які приймаються у 300 тис. торговельних точках світу, все доступніше стає торгівля на основі бездротового високочастотного зв'язку через смартфони (NFC-платежі). Крім того, банківські ліцензії мають сьогодні не тільки такі гіганти, як Google, Facebook, PayPal, Hewlett Packard, а й тисячі дрібних компаній, що спеціалізуються на системах платежів й ІТ-розробках. Найбільш інноваційним банком світу у 2013 р. став Deutsche Bank, а в Україні кілька років поспіль лідирує ПриватБанк, хоча перешкодами для розвитку Інтернет-банкінгу в Україні продовжує залишатись невелика кількість користувачів Інтернету, відсутність належної нормативно-правової бази, а також недовіра клієнтів до фінансових установ.

Щодо ринку цінних паперів, то, за деякими прогнозами, завдяки прогресивним технологіям через 5-7 років у Європі залишиться лише 3-4 біржі. Свідчення цьому - об'єднання фондових бірж Парижа, Брюсселя й Амстердама, бірж Португалії у єдину Euronext. Приєднується до останньої і Deutsche Bourse, яка має партнерські стосунки з біржами Дубліна та Відня, що будуть потенційно об'єднані, а Гельсінська біржа поглинула Талліннську. У 2011 р. Лондонська фондова біржа оголосила про злиття з TMX Group, яка володіє Торонтськоюбіржею. Біржа Сінгапуру зробила пропозицію про купівлю провідного австралійського майданчикаASX. У Москві анонсується створення фінансового центру з єдиною біржею через об'єднання ММВБ і РТС. Прогнозується зникнення угорських і польських бірж. У підсумку ж інтеграція європейських бірж може утворити глобальну структуру, що матиме близько половини капіталізації Європи, адже третина акцій котирується в Лондоні і 12 % - у Франкфурті.

Проте маємо враховувати, що дуже широкі, електронно пов'язані глобальні ринки не змінюють вірогідності фінансових бумів, але роблять їх потенційно більшими і пов'язують національні ринки між собою, збільшуючи можливість краху усіх разом, що неодноразово доводилось спостерігати. Зазначене дозволяє прогнозувати існування у фінансовій глобалістиці, як, власне, і в глобалістиці [1], двох напрямів - технократичного з перебільшенням позитивного впливу науки та техніки на фінансові процеси, а також технопесимістичного, де відповідальність за негативні наслідки лягає на НТП, міжнародні фінансові капітал і транснаціональні корпорації.

Важливим елементом предметного поля фінансової глобалістики є питання, пов'язані з глобальними фінансовими проблемами, які є наслідком нелінійних (трансграничних) процесів світового економічного розвитку й характеризуються динамізмом, комплексністю, взаємозалежністю, складністю, ієрархічністю тощо.

Віднесення певних фінансових проблем до розряду глобальних спонукає врахування такого: територіального критерію, тобто актуальності проблеми для певного регіону/групи країн; надрегіональності, тобто проблема набуває ознак глобальної у випадку її актуальності для будь-якого регіону. Як зазначають І. Абилгазієв та І. Ільїн, « усі глобальні проблеми є в один і той самий час і регіональними, але не всі регіональні проблеми є глобальними» [1, c. 36]; інтересів не тільки окремих інституційних одиниць і фінансових секторів країни світу, а й інтересів всієї фінансової системи світу; необхідності акумуляції зусиль для їх розв'язання всього міжнародного співтовариства й фінансової спільноти; незворотніх наслідках для всього людства у випаду їх невирішеності.

На нашу думку, нині до найважливіших проблем фінансової глобалістики можна віднести відрив фінансового сектору від реальних процесів в економіці. Це спонукає виникнення цілого комплексу інших проблем:

1) домінування короткострокових форм фінансування. Так, частка цінних паперів до ВВП за останні двадцять років зросла у 11 разів, кредитів - у 4 (рис. 3), світовий ВВП при цьому збільшився у 2,5 рази. За останні роки основними напрямами фінансування стали споживчі кредити, угоди зі злиття та поглинання й інші трансакції, вплив яких на реальний сектор є неоднозначним;

Рис. 3. Обсяги світових фінансових активів у 1995-2012 рр., трлн дол.

Джерело. Побудовано на основі [16]

2) відносне зростання масштабів фінансового сектора (тобто зростання FAR (Financial AssetRatio) - відношення фінансових активів до реальних), а також підвищення волатильності фінансових показників, які показують нарощення нестабільності у цій сфері;

3) перевищення дохідності фінансових інструментів над прибутковістю реальних вкладень, що призводить до зміни структури інвестицій. Ця тенденція намітилась з 1975 р. зі зростанням фінансового інвестування, зниженням обслуговування потреб реального сектора, знекровленням його та збагаченням геніїв фінансових махінацій. Т. Веблен про протиріччя реального та фінансового сектору помітив таке: «грошова діловитість у цілому несумісна з виробничою ефективністю» [4]. У сучасних умовах «ринок інвестиційних очікувань, тобто ризиків як ніколи в історії не був таким далеким від процесів, що реально перебігали в економіці. Це призвело до зростання цін на акції абсолютної більшості відомих компаній. Середній показник «ціна/прибуток на одну акцію склав 35, хоча з часів великої депресії і до 1998 р. він ніколи не перевищував 15» [3, с. 133];

4) наявність премії за ризик. Згідно неокласичної теорії, з часом норма прибутку у різних секторах економіки в умовах конкуренції має вирівнюватись, тобто у перспективі у фінансовому секторі вона відповідатиме цьому показнику у реальному секторі. На практиці ж цього не відбувається. Для вимірювання ринкових ризиків використовується індекс VIX, що розраховується Чиказькою біржею опціонів (ChicagoBoardOptions Exchange). Цей індекс носить назву «індексу страху», оскільки він показує ступінь надії інвесторів щодо нестійкості ринку протягом наступних 30 днів, а нормальним його значенням є 20±5 пунктів. Наприкінці 2011 р. показник коливався у межах 30-45 пунктів;

5) перенакопичення капіталу, що стало наслідком тривалої рецесії у розвинутих країнах, тобто капітал не був затребуваний у реальному виробництві. Фінансові інститути окрім своєї профільної діяльності стали займатись прямим інвестуванням, проектним фінансуванням, інвестуванням у нерухомість, консалтингом тощо, тобто діяльністю, що не є властивою для них;

6) зміни у співвідношенні облікових ставок центральних банків із темпами економічного зростання. Останні 30 років облікові ставки постійно перевищували темпи економічного зростання у більшості розвинутих країн. При цьому зростання капіталу за ставкою, яка начебто завжди гарантувалась банківськими депозитами, відбувалось швидше за економічне зростання у довгостроковому періоді. Тобто відбувся відрив частини коштів від реальних відтворювальних процесів і перетікання у сферу спекулятивних фінансових операцій, що міг би припинитись лише у результаті наступної кризи. Зміна облікової ставки двічі в кінці 70-х рр. і у 2001-2004 рр. стимулювала перепрофілювання банківських операцій від кредитно-депозитної діяльності в комісійну, а також збільшення обсягів сек'юритизації. Нестандартні іпотечні кредити надавали можливість отримувати найбільші комісійні для банків і іпотечних брокерів, тому ці суб'єкти ринку почали пропонувати все більш доступні кредитні продукти, через що зросла частка цінних паперів, забезпечених низькоякісними кредитами.

Іншою проблемою стає поширення такого явища, як фінансіалізація (фінансизація), коли: знаменита формула Т-Г-Т спершу перетворилась на формулу торгівлі Г-Т-Г`, а потім і зовсім перетворилась на Г-Г` (або Г-Г`-Г''), яку сам К. Маркс вважав укороченою до безглуздя. На нашу думку, фінансіалізація - це процес збільшення частки фінансової діяльності до ВВП, наслідком чого є збільшення фінансової нерівноваги, скорочення трансакційних витрат і періоду прийняття рішень, збільшення рівня споживання на противагу накопиченням. Це закономірно знижує конкурентоспроможність виробників товарів і промислових послуг на світовому ринку, компенсувати які доводиться за рахунок його монополізації та націоналізації, поглиблення перерозподільчих процесів на користь розвинутих країн, які володіють надлишковим фінансово-спекулятивним капіталом; закріплення лідерства за технологічно розвинутими країнами через проникнення у реальні сектори країн, що розвиваються.

Наразі фінансовий глобалізм буде розумітись нами як система абсолютної економіко-політичної влади глобальних фінансових корпорацій, які вийшли з-під національного контролю. Природно, що він має витоки у глобалізмі, сутність якого «… визначають як посткапіталізм, постіндустріалізм, постекономізм, інформаційне суспільство, інтелектуальне суспільство, суспільство знань, ноосферне суспільство» [2, с. 19]. У підсумку глобалізаційні та інші процеси у фінансовому секторі приводять до формування його комплементарної моделі, згідно з якою наповнення фінансового сектору (банкоцентричний або ринковий) має другорядне значення.

Підводячи підсумок дослідженню теоретико-методологічних засад фінансової глобалістики, варто зауважити, що вона має не лише теоретичне, але й практичне значення у системі наукового знання, а з часом обіцяє його посилити. Це вимагає твердих основ її подальшого розвитку, а предметне поле цієї науки вимагає запровадження навчального курсу «Фінансова глобалістика», який включатиме, на нашу думку, такі розділи та проблеми:

1. Введення в фінансову глобалістику: глобалізація та її еволюція; сутність фінансової глобалістики; фінансовий сектор і зміна його структури; актуальність і необхідність вивчення процесів розвитку фінансового сектору у планетарному масштабі.

2. Фінансова глобалістика як наукова дисципліна: передумови становлення фінансової глобалістики; фінансова глобалістика як міждисциплінарна дисципліна; предмет і проблематика дисципліни, завдання; її структура; методологія дослідження; необхідність розробки загальної теорії фінансової глобалістики, нової концепції про сучасний фінансовий сектор.

3. Історія фінансових глобалістичних ідей та глобалістики: історія виникнення та етапи еволюції глобалістичних ідей у фінансовій сфері; діалектика фінансової глобалізації й тенденції фінансової глобалізації; новітні фінансові теорії; виникнення та етапи розвитку фінансової глобалістики; західна та вітчизняна фінансова глобалістика: спільне та відмінне.

4. Фінансова глобалізація та фінансова глобалістика: визначення фінансової глобалізації; основні концепції; передумови, періодизація, основні аспекти, загрози та наслідки; тенденції фінансової глобалізації; антиглобалізм й антиглобалістичний рух.

5. Суміжні явища фінансової глобалізації: фінансова глобалізація та феномени залежності, незалежності та взаємозв'язку; інтернаціоналізація; мондіалізація; фінансова глобалізація та процеси інтеграції; фінансова глобалізація та проблеми регіоналізації, їх наслідки; локалізація, її форми, аспекти, проблеми, загрози і можливості; співвідношення регіоналізації та локалізації у фінансовому секторі; перспективи глобального, регіонального та локального розвитку ринків капіталу;

6. Глобалізація фінансового ринку та ринку фінансових послуг: глобалізація торгівлі фінансовими інструментами та послугами; інтернаціоналізація інвестицій; глобалізація фінансового бізнесу; роль міждержавних, міжнародних економічних інститутів у фінансовій глобалізації; необхідність реструктуризації фінансових відносин і формування нової фінансової архітектури.

7. Неформальні норми фінансової глобалістики: культурні, релігійні, цивілізаційні аспекти фінансової глобалізації; місце культурних і моральних аспектів у її контексті; економічна ментальність; моральні ризики та їх наслідки; довіра до фінансових інститутів; релігійні аспекти фінансової глобалізації; глобальна етика у фінансовому секторі; моделі глобального світу та цивілізації; гуманістичний фінансовий глобалізм.

8. Фінансова глобалістика та сучасні проблеми людства: концепція глобальної проблеми людства; визначення і сутність сучасних проблем у фінансовому секторі; причини та умови загострення сучасних глобальних проблем у фінансовій сфері; виникнення нових глобальних проблем.

9. Систематизація, класифікація та ієрархизація сучасних проблем фінансової глобалізації: комплексність та взаємообумовленість фінансових проблем; тенденції до їх загострення; необхідність систематизації, класифікації та ієрархізації існуючих глобальних проблем у фінансовому секторі; методологія їх виявлення та дослідження.

10. Розв'язання глобальних проблем у фінансовому секторі: заходи із забезпечення стійкості глобального фінансового сектору; їх інституційне забезпечення; нові технології у розвитку фінансової глобалізації.

11. Перспективи України в інтеграції у сучасні фінансові процеси та участь у розв'язанні проблем у фінансовому секторі: інституційні передумови розвитку цього сектору економіки; вплив міжнародних інститутів на фінансовий ринок країни; можливості регіоналізації і локалізації фінансового сектору; участь України у розв'язанні глобальних фінансових проблем.

Висновки

Глобалістика є новою галуззю наукових знань, яка пов'язана із зміною вектору гуманітарної парадигми і переходом від «людини економічної» до «людини геоекономічної». Вона розкриває нові горизонти необхідного стійкого розвитку в умовах глобальних змін і цивілізаційних зрушень. Особливе місце у її складі належить фінансовій глобалістиці, роль якої нині важко переоцінити. Її методологічну основу становлять фундаментальні положення економічної теорії, зокрема інституціоналізму, фундаментальні концепції фінансового ринку та ринку фінансових послуг, що представлені у класичних і сучасних дослідженнях учених і базуються на вивченні закономірностей формування та розвитку фінансових відносин, врахуванні основних чинників процесу фінансової глобалізації тощо. Усі ці питання і стануть предметом наших подальших досліджень у царині функціонування та розвитку сучасного фінансового сектору економіки.

Література

1. Абылгазиев И. И. Универсальная и глобальнаяистория [Электронний ресурс] / И. И. Абылгазиев, И. В. Ильин. - Режим доступа:http://www.socionauki.ru/book/files/ygi/025-048.pdf.

2. Білорус О. Глобалістика - нова синтетична наука / О. Білорус, В. Власов // Вісник Національної академії наук України. - 2010. - № 3. - с. 17-26.

3. Білоцерківець В. В. Нова економіка: сутність та ґенеза: монографія / В. В. Білоцерківець, А. В. Лященко. - Д.: Січ, 2007. - 221 с.

4. Веблен Т. Теория праздного класса / Веблен Т.; [пер. с англ.]. - М.: Прогресс, 1984. - 367 с.

5. Гэй У. Процессы глобализации и наука глобалистика / У. Гэй // Векглобализации. - 2008. - № 1. - с. 23-30.

6. Гражевська Н. І. Економічні системи епохи глобальних змін: [монографія] / Гражевська Н. І. - К.: Знання, 2008. - 431 с.

7. Джахая Л. Г. Два исторических этапа глобализации / Л. Г. Джахая // Philosophy & Cosmology. - 2014. - Vol. 12. - р. 223-232.

8. Коваленко Ю. М. Витоки відриву фінансового сектору від реального та способи його подолання / Ю. М. Коваленко // Фінансовий механізм структурної модернізації економіки України: монографія / [за заг. ред. С. В. Онишко, В. П. Унинець-Ходаківської]. - Ірпінь: НУДПСУ, 2013. - 606 с.

9. Коваленко Ю. М. Інституціалізація фінансового сектору економіки: [монографія] / Юлія Михайлівна Коваленко / Національний університет ДПС України. - Ірпінь, 2013. - 608 с.

10. Колодко Г. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн / Колодко Г. - К.: Основні цінності, 2002. - 245 с.

11. Кочетов Э. Глобалистика (Программаучебногокурса) / Э. Кочетов // БезопасностьЕвразии. - 2003. - № 3. - с. 315-364.

12. Лось В. А. В поисках категориальных оснований глобалистики / В. А. Лось // Век глобализации. - 2009. - № 2. - с. 17-29.

13. Сакс Дж. Экономические реформы в новых рыночных условиях / Дж. Сакс // Проблемытеории и практики управления. - 2005. - № 1. - с. 13-18.

14. Goldsbrough D. J. Globalization of Financial Markets and Implication for Pacific Basin Developing Countries [Електронний ресурс] / D. J. Goldsbrough, R. Teja //Working Paper. - 1991. - № 91/34. - Режим доступу: http://www.amazon.co.uk/Globalization-financial-implications-developing-countries/dp/B0006DF1QE.

15. Ernst&Young [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ey.com.

16. McKinsey&Company [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mckinsey.com.

17. Siebert H. Towards Global Competitions: Catalyst and Constraints / H. Siebert, H. Klodt // Kiel, Institute of World Economics Working Paper. - 1998. - № 897. - р. 305-345.

18. The International Monetary Fund (IMF) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.imf.org.

19. The United Nations Conference on Trade and Development (UNCTAD) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://unctad.org.

Размещено на Allbest.ru