Проблеми та перспективи розвитку регіональних кластерів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми та перспективи розвитку регіональних кластерів в Україні

Вступ. В сучасних умовах господарювання більшість регіонів України має значні труднощі, пов'язані із забезпеченням і підтримкою темпів соціально-економічного розвитку території. Велика залежність територіальних виробничо-господарських комплексів від енергоресурсів і брак стратегічних інвестиційних проектів в розвиток території обумовлюють необхідність розробки та реалізації нових підходів до регіонального розвитку. Сучасні умови господарювання, інтеграція України до європейського економічного простору, нові підходи у сфері державного управління розвитком регіонів обумовлюють необхідність використання ефективних та інноваційних методів управління економічними процесами на регіональному рівні із застосуванням кластерного підходу. Досвід країн Європи, де кластерний підхід набув широкого розповсюдження, показав, що функціонування кластерів є ефективним засобом підвищення конкурентоздатності регіонів, виведення економіки на новий рівень. Оскільки Україна прагне інтегруватися в європейський економічний простір, то використання кластерів розглядається сьогодні державними органами влади як один з пріоритетних напрямів розвитку господарського комплексу. При цьому виникає необхідність окреслити проблеми та перспективи розвитку кластерів в Україні на сучасному етапі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню питання формування кластерів знайшло відображення в працях таких вчених як Портер М., Войнаренко М.П., Захарченко В.И., Брижань І.А., Варяниченко О.В., Макаренко М.В., Назаренко С.А., Папковська О.Е., які дослідили теоретичні і методичні підходи до формування кластерів, але поряд з цим подальшого дослідження потребує стан та перспективи кластеризації України, оскільки даний підхід довів свою ефективність в багатьох країнах світу.

Постановка завдання. Дослідити процеси кластеризації в регіонах України, виявити проблеми у формування кластерів.

Результати. Сучасний стан розвитку світової економіки характеризуються активізацією процесів інтернаціоналізації, глобалізації та інтеграції. На мікрорівні інтеграція здійснюється шляхом формування в економіці країни господарських блоків - кластерів, які об'єднують фірми й організації на визначеній території, що пов'язані між собою випуском кінцевої продукції. При цьому регіон, усередині якого вони розташовуються, варто розглядати як місце нагромадження «критичної маси» соціального й людського капіталу, наукового, інноваційного й виробничого потенціалів. Тільки за наявності такого утворення кластери виявляються стійкими, системно-емерджентними й конкурентоспроможними [6, с. 198].

Офіційне визначення кластеру вперше з'явилося в 2000 р. в рамках Міжнародної конференції з інноваційної політики та технологій. Класичним визначенням кластеру є визначення М. Портера, який визначав кластер як «сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов'язаних компаній, спеціалізованих постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств по стандартизації, торговельних об'єднань) в певних областях, що конкурують, але разом з тим і проводять спільну роботу» [11, с. 57].

Інтеграція України до європейського економічного простору вимагає прискорення розвитку національної економіки, створення умов для розвитку інновацій, залучення інвестицій. На визначення основних пріоритетних напрямків та галузей розвитку регіону впливають фактори зовнішнього середовища, такі як природничо-географічні, демографічні, соціально-економічні, політико-правові, розвиток науки. Для активізації інноваційної діяльності необхідні інтегративні підприємницькі структури, що відрізняються високою гнучкістю організаційних форм, орієнтуються на встановлення взаємодії та узгодження інтересів усіх учасників інноваційної сфери. Інтеграція стає імперативом розвитку сучасної економіки, оскільки забезпечує синергетичний ефект у процесі комбінування та об'єднання потенціалів розвитку господарського процесу на усіх рівнях його організації. Тому, перехід на кластерну модель розвитку регіонів в Україні, що базується на наявному потенціалі визначеної території, сприятиме підвищенню динамічності, збалансованості, інновативності та ефективності регіонального розвитку, забезпечить підвищення рівня конкурентоспроможності регіону.

Науковці відокремлюють дві фундаментальні характеристики кластерів [6, 9, 8]. По-перше, фірми в кластері повинні бути пов'язані вертикально (ланцюг покупок і продажів) і горизонтально (додаткові вироби й послуги, використання подібних спеціалізованих витрат, технологій або інститутів тощо) [6, с. 200]. В даному випадку кластер являє собою форму мережі в межах географічної локалізації, у якій близькість фірм та інститутів гарантує певні форми спільності й збільшує частоту й вплив взаємодій. По друге, кластери - географічно близькі групи взаємозалежних компаній. Дана характеристика сприяє формуванню переваг, що створюють вартість, яка є результатом мережі взаємодій між підприємствами [6, 3, 1].

Таким чином, кластер являє собою об'єднання за географічною ознакою підприємств, що має за мету отримання переваг вході спільної партнерської діяльності. З огляду на те, що в Україні чітко виражена регіональна локалізація окремих галузевих виробництв, застосування кластерної концепції може сприяти інтенсифікації спільної діяльності в рамках взаємодії бізнесу та влади.

На відміну від інших форм партнерства в економіці, кластер має особливості:

- наявність фасилітатора, підприємства, або групи підприємств, що виступають ядром кластера;

- локалізація господарюючих суб'єктів, що є учасниками кластера;

- координація взаємодії підприємств-учасників в межах виробничих програм, інноваційних процесів, основних систем управління, контролю якості тощо.

Кластер може містити в собі стратегічні альянси підприємств та університетів, дослідницьких установ, технологічних брокерів, консультантів тощо. Закордонний досвід формування кластерів доводить можливість та відзначає необхідність залучення влади до процесів кластеризації, яка створює умови для розвитку кластерних ініціатив та підтримує розвиток даних структур [6, с. 201].

Формування кластерів призводить до створення інновацій, що є наслідком діяльності декількох фірм або дослідницьких інститутів, та дозволяє прискорити їх розповсюдження в мережі взаємозв'язків у загальному регіональному економічному просторі. Крім того, різноманітність джерел технологічних знань і зв'язків полегшує комбінацію чинників досягнення конкурентних переваг і стає передумовою будь-якої інновації. Залежно від змін зовнішнього середовища та ринкової кон'юнктури кластери формуються, розширюються, а за несприятливих умов можуть згортатися й розпадатися. Така динамічність і гнучкість кластерів також є перевагою порівняно з іншими формами організації економічної системи.

Перший кластер в Україні виник у 1998 р. на Хмельниччині. Ідею створення кількох кластерів - швейного, будівельних матеріалів і агропромислового - підтримала Хмельницька обласна адміністрація на початку 1998 року. Оскільки регіон не має достатньо розвиненого промислового потенціалу та не має можливості для капіталовкладень, ядром кластерів було зроблено об'єднання малих і середніх підприємств різних форм власності з метою розвитку в регіоні виробництва висококонкурентної продукції шляхом залучення до кластерів усіх внутрішніх резервів регіону, при сприянні обласної адміністрації, наукових і навчальних закладів, фінансово-банківських структур. До швейного кластеру Поділля увійшло 24 швейних та трикотажних підприємства регіону: ЗАТ «Хмельницьклегпром», ВАТ «Спецодяг», ЗАТ «Хмельницька трикотажна фабрика», ЗАТ «Аніспром», Кам'янець-Подільське колективне швейне підприємство, КП «Горинь», ВАТ «Волочиська швейна фабрика», Копичанська трикотажна фабрика (Тернопільська обл.), та інші приватні малі підприємства, такі як ВАТ «Взутекс» (взуттєве виробництво), ВАТ «Дунаєвецька суконна фабрика», студентський будинок моделей Технологічного університету Поділля.

У 2000 р. на Поділлі було створено будівельний кластер, який об'єднував будівельників чи виробників будівельних матеріалів, проектувальників, дизайнерів, юристів, торгівельні об'єднання, приватних підприємців, аудиторів та консультаційні фірми. У межах кластеру було сформовано єдині фінансові відносини, що мали за мету фінансову підтримку учасників кластеру шляхом закупівлі товарів та отримання послуг через учасників об'єднання. Формування кластеру сприяло появі нової технології випуску суміші типу «Церезіт», яка відрізнялась від польської аналогічної суміші низькою ціною та виготовлялася із місцевих компонентів. Особливий розвиток в Хмельницькому регіоні отримали туристичні кластери, що були сформовані з метою використання місцевих природних ресурсів. В успішному розвитку туристичної галузі особливе значення приділялося орієнтації на унікальну культурну спадщину регіону, порівняно розвинуту інфраструктуру тощо. Так, в м. Кам'янець-Подільський було сформовано туристичний кластер еко-агротуризму «Оберіг» в м. Грицеве, Шепетівського району, який базується на використанні високого потенціалу рекреаційних та історико-культурних ресурсів території.

В смт. Рокитне на Рівненщині успішно функціонує кластер деревообробки «Полісся Рокитнівщини», створений 14 листопада 2003 року. До складу кластера увійшло 4 фірми - ТОВ «Вік-нарта», ЗАТ «Українська лісопереробна компанія», ТОВ «Полісся», ТОВ «ДіСАМ»; 4 приватних підприємці, що мають невеликі виробничі площі; 2 кооперативи - Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Суківський», лісогосподарський кооператив «Селянський ліс». Таким чином, ядро кластера утворили 10 різних за обсягом виробництва суб'єктів господарювання.

В Івано-Франківській області успішно функціонує туристичний кластер «Сузір'я», який спеціалізується на наданні туристичних послуг, виготовленні сувенірної продукції, виробів з овечої шкіри, народних промислів, тощо. Загалом, Карпатський регіон має широкий спектр кластеризації. Тут успішно діють кластери деревообробки, будівництва, лікувально-оздоровчі, переробки лікарських трав, тощо. В цілому, туристична галузь є найбільш перспективною для кластеризації, адже практично кожний регіон України має унікальний туристичний потенціал, який при ефективному його використанні за допомогою кластерної моделі, сприятиме розвитку його супутніх структурних елементів, в т. ч. виробництву товарів повсякденного вжитку, розвитку сільського господарства, торгівлі, транспорту, зв'язку та інші послуги [3, с. 56].

В Херсонській області значного розвитку отримав транспортно-туристичний кластер «Південні ворота України». Проект формування даного кластеру був створений на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року №390 «Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму». Одним з напрямів діяльності кластера є відновлення ярмаркових та торгівельних заходів, які мають глибокі історичні витоки, що починаються з ІІІ-ІІ ст. до н. е. В деяких областях України (Закарпатська, Львівська, Харківська та ін) виникає потреба у створенні транскордонних кластерів. В зв'язку з розвитком і формуванням ряду міжнародних транспортних коридорів, що проходять через територію України, в деяких областях (Закарпатська, Луганська, Одеська, Херсонська та ін.) виникають проекти по формуванню кластерів логістики.

Отже, кластери представлені в різних регіонах України за своєю функціональною спрямованістю є надзвичайно різними. Формування кластерних об'єднань має велике значення для ефективної економічної діяльності регіону, виробництва висококонкурентної продукції, розвитку нових технологій та залучення інвестицій.

У 2013 р. більшість обласних державних адміністрації України стратегіях економічного та соціального розвитку на 2013-2020 рр. обрали шлях формування інноваційних промислових кластерів. Реалізація положень Стратегій визначає розробку та впровадження щорічних програм, планів заходів та створенням відповідних інститутів і механізмів щодо формування кластерів на територіях. Серед організаційних механізмів реалізації Стратегії головні: механізми державно-приватного партнерства, кооперації, кластеризації, стимулювання підприємницької активності і міжрегіонального співробітництва [3, с. 481].

У той же час, в Україні спостерігається пасивність формування кластерів, що обумовлена відсутністю досконалого інвестиційно-інноваційного механізму формування і функціонування кластерів. Не визначена державна політика щодо організації кластерів в регіонах, в законодавстві України відсутні нормативно-правові акти, які б регулювали діяльність кластерних об'єднань не сприяють поширенню процесів кластеризації

Для активізації даних процесів щодо формування кластерних структур потрібно вирішити ряд питань (табл.).

кластерний конкурентоспроможність економічний

Завдання активізації процесів формування кластерів в регіонах України (національний та регіональний рівень)

Україна має значний потенціал для кластеризації як в напрямку розробки нових технологій, так і в традиційних напрямках. Тому необхідне забезпечення організаційно-правової, фінансово-економічної та інституційної підтримки кластерних ініціатив з боку держави, сприятиме інноваційному розвитку економіки країни, підвищенню конкурентоздатності вітчизняних товарів на міжнародному ринку, залученню інвестицій.

Висновки. Таким чином, у моделі кластерної організації якнайповніше враховані джерела конкурентних переваг. Кластерний підхід дозволяє реалізувати найважливіші взаємозв'язки в виробництві, технологіях, інформації, маркетингу й попиті споживачів, які характерні для цілого комплексу підприємств і галузей. Формування таких взаємозв'язків визначає спрямованість і темпи інновацій, надає можливості підвищення конкурентоспроможність кінцевої продукції. Тому використання кластерного підходу може стати дієвим засобом підвищення ефективності виробництва в цілому по Україні.

В Україні сформовано ряд кластерів, що успішно функціонують, однак проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що значна кількість інноваційно-активних підприємств в регіонах нашої країни дозволить забезпечити формування нових моделей господарювання, таких як кластер. Однак, в Україні існують ряд проблем, що заважають активному соціально-економічному розвитку регіонів, а саме нестабільний фінансовий стан, дефіцит інвестиційних ресурсів та недостатня активність територіальних громад, змушує шукати нові шляхи господарювання підприємств, що сприятимуть налагодженню партнерських зв'язків, активізуватимуть спільноту у вирішенні регіональних проблеми. Це в свою чергу, змушує державні органи влади шукати нові шляхи активізації формування кластерів в регіонах країни.

Література

кластерний конкурентоспроможність економічний

1. Брижань І.А. Вплив кластерних об'єднань на розвиток підприємств і регіонів / І.А. Брижань, І.М. Савицька // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - №2. - С. 189-194.

2. Варяниченко О.В. Формування інноваційних кластерів в Україні як інструмент розвитку та конкурентоздатності / О.В. Варяниченко // Науковий вісник НГУ. - 2011. - №3. - С. 118-121.

3. Войнаренко М.П. Кластери в економіці: монографія / М.П. Войнаренко. - Хмельницький: ХНУ, ТОВ «Тріада-М», 2011. - 502 с.

4. Державне управління: плани і проекти економічного розвитку: монографія / За заг. ред. О.Ю. Кучеренка, І. В. Запатріної. - К.: ВІП, 2006. - 624 с.

5. Захарченко В.И. Механизм государственной поддержки кластерних инициатив / В.И. Захарченко // Прометей: зб. наук. пр. - Донецьк, 2010. - Вип.1 (31) - С. 133 - 135.

6. Макаренко М.В. Формування регіональної кластерної політики / М.В. Макаренко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №12. - С. 197-206

7. Мягких І.М. Кластерна форма організації - дієвий засіб підвищення ефективності виробництва / І.М. Мягких // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №10. - С. 104-107.

8. Назаренко С.А. Кластерний механізм підвищення конкурентоспроможності регіону / С.А. Назаренко // Сталий розвиток економіки. - 2011. - №1. - С. 26-29.

9. Папковська О.Е. Формування кластерної політики в регіонах України / О.Е. Папковська // Праці Одеського політехнічного університету. - 2011. - Вип. 1. - С. 239-241.

10. Портер М. Конкуренция / М. Портер; [пер. с англ.] - М: Издательский дом «Вильямс». 2005. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru