Підвищення ефективності діяльності підприємств аграрної сфери на інноваційній основі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Херсонський інститут Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Підвищення ефективності діяльності підприємств аграрної сфери на інноваційній основі

Г. П. Щаслива,

к. е. н., доцент кафедри управління персоналом, економіки та підприємництва

У статті розглянуто ефективність діяльності підприємств аграрної сфери, що обрали інноваційний шлях розвитку, враховуючи регіональні особливості агропромислового виробництва, функціонування та конкурентоспроможність аграрних підприємств країни, науково-технологічні структури матеріально-технічного забезпечення, яке може стати важливим фактором розвитку інноваційної інфраструктури аграрної сфери. На основі аналізу окремих видів техніки за категоріями господарств визначено відсоткове співвідношення, а також окреслено умови створення нових науково-технологічних структур, стимулювання інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах, формування ефективного соціально спрямованого сектору економіки держави, здатного задовольнити потреби внутрішнього ринку та забезпечити провідні позиції на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, що дозволить забезпечити ефективне використання наявного наукового потенціалу галузі, тісну взаємодію й співпрацю органів державної влади, науки і сільськогосподарських підприємств.

The article reviews the performance efficiency of agricultural enterprises sector, which chose an innovative way of development, taking into account regional differences of agricultural production, functionality and competitiveness of agricultural enterprises in the country, scientific and technological structure of logistics, which may become an important factor in the development of innovative infrastructure of agricultural area. Based on the analysis of certain types of farm vehicles by category the author defines its percentage, as well as outlines the conditions of creating new scientific and technological institutions, fostering innovation of agricultural enterprises, forming an effective socially oriented economy of the country, which is able to meet the needs of the domestic market and secure a leading position in the global market for agricultural products and foodstuffs that will ensure effective use of existing scientific potential of this branch, close cooperation and collaboration of government, science, and agricultural enterprises.

Ключові слова: агроінновація, технічні засоби, інноваційна діяльність, аграрна сфера.

Keywords: innovation in agriculture, hardware, innovation, agricultural area.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Інноваційний шлях розвитку є одним із головних факторів формування конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, забезпечення економічного зростання і соціального прогресу нашої країни. В умовах економічних трансформацій аграрної сфери України зростає значення інноваційної діяльності, яка охоплює наукові дослідження й розробки та використання нововведень у господарській сфері. Сільськогосподарські підприємства України перебувають у кризовому стані, що характеризується низькою продуктивністю праці, скороченням посівних площ і збитковістю виробництва сільськогосподарської продукції, тому необхідна активізація їх діяльності на інноваційній основі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ряд принципових питань інноваційного розвитку сільського господарства поки що остаточно не визначено, зокрема, механізми стимулювання та державної підтримки інноваційної діяльності, розширення комерційних можливостей фінансування інноваційних розробок і венчурного підприємництва, поглиблення інформаційних та економічних взаємозв'язків між наукою й виробництвом у процесі використання інтелектуальної власності, регіональні аспекти інноваційного процесу в аграрній сфері. Проблеми матеріально-технічного забезпечення машино-тракторного парку завжди були в полі зору науковців, спеціалістів і практиків та знайшли належне відображення у наукових працях Бажала Ю.М., Гордієнка В.П., Данька М.С., Лапко О.О., Макаренка П.М., Мармуль Л.О., Плаксієнка В.Я., Саблука П.Т., Федорчука О.М., Шпичака О.М. тощо. аграрний інноваційний регіональний

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Враховуючи зазначене, мета статті - сформулювати та надати кількісні оцінки перспективним тенденціям інноваційного розвитку діяльності підприємств аграрної сфери, з метою удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення сільського господарства в цілому.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних умовах інноваційний розвиток підприємств аграрної сфери можливий тільки на основі відповідної моделі, яка має враховувати регіональні особливості агропромислового виробництва і можливості інноваційного розвитку. Становлення інноваційної моделі розвитку агропромислового виробництва є системною проблемою, яка може реалізовуватися за рахунок впровадження агроінновацій [3, С. 30-37].

У найширшому розумінні агроінновація - це нововведення, що реалізується в аграрній сфері. Науковці пропонують різні підходи до визначення цього поняття. Так агроінновацію трактують і як системні впровадження в аграрну сферу результатів науково-дослідної роботи, що приводять до позитивних якісних та кількісних змін у характеристиці взаємозв'язків між біосферою та техносферою, а також поліпшують стан навколишнього середовища, або як результат праці, отриманий завдяки застосуванню нових наукових знань, що перетворюють процес функціонування та розвитку виробничо-господарської системи АПК в напрямі підвищення її ефективності, стійкості та системної якості відносин [2, С. 65-76].

Зазначимо, що в аграрній сфері економіки розвиток інноваційної діяльності стримується унаслідок недосконалості законодавчої бази і недостатнього державного стимулювання інноваційної діяльності, обмеженості внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інновацій і неможливості їх швидкої мобілізації, низького рівня інвестиційної привабливості галузі.

Аграрний сектор є важливою складовою економіки України, від функціонального стану якого в прямій залежності знаходиться продовольча безпека та незалежність держави, розвиток внутрішнього й зовнішнього ринків, а отже і рівень життя населення. За попередніми розрахунками, у 2013 році частка сільського господарства (включаючи мисливство та лісове господарство) у загальному обсязі валової доданої вартості усіх галузей економіки склала 9,1% (у 2012р. - 8,7 %).Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах становив 308,1 млрд. грн. [4].

Функціонування та конкурентоспроможність аграрних підприємств країни тісно пов'язані з наявною матеріально-виробничою базою, технічними можливостями і підготовленими висококваліфікованими людськими ресурсами.

Вважаємо, що створення нових науково-технологічних структур матеріально-технічного забезпечення може стати важливим фактором розвитку інноваційної інфраструктури аграрної сфери. Сьогодні такі інститути мають розглядатись як форма територіальної інтеграції науки, освіти й виробництва у вигляді об'єднання наукових організацій, навчальних закладів, виробничих підприємств або їх підрозділів з метою прискорення розробки і застосування. Саме вони можуть стати тими організаційними структурами, де впроваджуються в практику прикладні і фундаментальні наукові дослідження, створюються сприятливі умови для реалізації процесу освоєння нових ідей та винаходів.

На рівні держави важливим заходом щодо зміцнення матеріально-технічної бази є створення широкої мережі машинно-технологічних станцій, пунктів прокату сільськогосподарської техніки з метою наближення їх до товаровиробників. Це дозволить більш ефективно використовувати наявну техніку на правах оренди, яка зосереджується на цих станціях і пунктах, і таким чином знизити показник технікоємкості в розрахунку на одиницю площі та одиницю продукції [5, С. 235-236].

Розглянемо наявність окремих видів техніки у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення (табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка наявності окремих видів техніки за категоріями господарств у 2011 - 2013 р.

Аналізуючи дані табл. 1, зазначимо, що в господарствах населення тракторів, зернозбиральних комбайнів в наявності більше в середньому на 2 - 4%, ніж у сільськогосподарських підприємствах, а ось вантажних та вантажно-пасажирських автомобілів в сільськогосподарських підприємствах більше на 2%. Як бачимо із табл. 1, сільськогосподарські підприємства взагалі не використовують міні-техніку. Відзначимо, що кількість зернозбиральних комбайнів за певний період як у сільськогосподарських підприємствах, так і господарствах населення зменшилась на 2-3 % від рівня 100,6 % до 98,2 % та від 105,9 % до 102,4 % відповідно.

Технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва характеризується не лише кількістю технічних засобів, але і їх надійністю, продуктивністю, відповідністю вимогам екології і безпекою машин у роботі. За всіма названими параметрами Україна стоїть на значно нижчому рівні за країни з розвиненим сільським господарством. Вітчизняні енергетичні засоби і сільськогосподарські машини за якістю відстають від світових на 2 - 3 покоління. Параметри продуктивності у них нижче на 20 - 40 %, а окремих машини - у десятки разів, при великих витратах праці на їх обслуговування і експлуатацію, вищій матеріаломісткості. Через застарілі та малопродуктивні машини, технічні несправності і фізичний стан техніки щорік не використовується третина тракторів, комбайнів і інших машин.

В Україні за 9 місяців 2014 р. виробництво складної сільськогосподарської техніки знизилося на 30 %, сільгоспмашинобудування не продемонструвало очікуваного зростання. Так, тракторів вироблено на 30 % менше, ніж за січень-вересень 2013 р. Тоді як виробництво дискових борон виросло на 23 %, а сівалок - на 24 %. Тобто, Україна не отримала зростання у виробництві складної техніки.

У той же час, маючи значний потенціал для розвитку інноваційної діяльності, в Україні функціонує лише 16 машино-тракторних парків, з яких 5 були створені нещодавно, а реально діє тільки 4 [1, С. 37-44].

На жаль, не всі матеріально-технічні бази стали регіональними полюсами зростання. Так, окремі об'єкти України майже не використовують свій потенціал, що не дозволяє модернізувати та оновити матеріально-технічну базу наукових установ та навчальних закладів, вдосконалити систему контролю технологічних процесів у виробництві, створювати нові прилади для розвитку нано- і біотехнологій тощо. За умови розширення регіональної мережі технологічних парків, вони здатні забезпечити в Україні створення і виробництво високотехнологічної продукції як для потреб внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Реалізація матеріально-технічних засобів інноваційного розвитку регіонів можлива тільки за умов скоординованої діяльності і співпраці науки, вищої школи, підприємств різних форм власності, державних та місцевих органів влади. Визначальна роль у розвитку технологічних парків належить державі, яка формує стратегію інноваційного розвитку та проводить політику заохочення інноваційної активності суб'єктів господарювання.

Незважаючи на всі проблеми інноваційного розвитку, привабливість аграрної сфери стає дедалі помітнішою. Перед аграрною сферою відкриваються широкі перспективи у зв'язку з загрозою світової продовольчої кризи, зростанням попиту на біопальне, відсутністю можливості розширювати посівні площі й нарощувати продуктивність сільського господарства основних аграрних країн.

Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України повинна бути спрямована на формування ефективного соціально спрямованого сектору економіки держави, здатного задовольнити потреби внутрішнього ринку та забезпечити провідні позиції на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства на основі закріплення його багатоукладності, що на даному етапі розвитку вимагає пріоритету формування різних категорій господарств (селоутворюючих господарств), власники яких проживають у сільській місцевості, поєднують право на землю із працею на ній, а також - власні економічні інтереси із соціальною відповідальністю перед громадою.

У розвиток підприємств сільського (в т. ч. і лісового та рибного господарства) станом на початок 2014 р. вкладено 839,3 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (наростаючим підсумком з початку інвестування), що становить 1,4 % загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні.

За попередніми підсумками господарської діяльності сільськогосподарських підприємств (крім малих) у 2014 р. рівень рентабельності їх основної діяльності (без урахування бюджетних дотацій і доплат) у цілому склав 11,5 % проти 20,2 % у попередньому році.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Вважаємо, що поширення інновацій у сільськогосподарських підприємствах можна забезпечити зміцненням зв'язків науки з виробництвом шляхом реформування дослідних господарств, надання їм більшої самостійності й переведення на договірні принципи співпраці з наукою; створенням у структурі наукових установ підрозділу інноваційного маркетингу, а також створенням нової посередницької структури - регіональної інноваційної служби, яка б виконувала функції наукового забезпечення розвитку аграрного сектору, надавала послуги в підготовці інноваційних проектів та консультації при їх практичній реалізації у господарствах.

Для стимулювання інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах необхідно на державному рівні створити сприятливі організаційно-економічні умови функціонування інноваційної економіки та реалізувати низку заходів, зокрема, по підтримці агарної науки, її лідируючого положення в розробці нових технологій та законодавчо врегулювати ліцензійну діяльність у сфері передачі прав на сорти; вести гарантовані компенсації за впровадження інноваційних технологій; забезпечити пільгове інноваційне кредитування сільськогосподарських підприємств.

Прискорений перехід на нові інтенсивні технології сільськогосподарського виробництва має здійснюватись на основі програми розвитку агросфери, підготовки і реалізації інноваційних проектів у сільськогосподарських підприємствах, що дозволить забезпечити ефективне використання наявного наукового потенціалу галузі, тісну взаємодію й співпрацю органів державної влади, науки і сільськогосподарських підприємств.

Список літератури

1. Гордієнко В.П. Інноваційний розвиток регіонів на основі технопаркової концепції // Економічний простір. - 2011. - № 46. - С. 37-44.

2. Дацій О.І. Фінансове забезпечення інновацій в агропромисловому комплексі України // Проблеми інвестиційно-інноваційного розвитку. - 2011. - № 1. - С. 65-76.

3. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наукова доповідь / Ю.М. Бажал, І.В. Одотюк, М.С. Данько, О.О. Лапко та ін.; ред. В.П. Александрова / НАН України; Інститут економічного прогнозування. - К.: Ін-т науки. - 2008. - № 9. - С. 30-37.

4. Статистичний збірник «Сільське господарство України у 2013 році» [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. - 2014. - 167 с. - Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publ7_u.htm

5. Федорчук О.М., Щаслива Г.П. Організація та управління використанням матеріально-технічних ресурсів у сільському господарстві: навчальний посібник/ [О.М. Федорчук, Г.П. Щаслива] - Херсон: Грінь Д.С., 2013. - 318с.

Размещено на Allbest.ru