Вплив економічної культури на розвиток організаційних структур і бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний аграрний університет

Анотація

організаційний економіка культура комерційний

Ключові слова: економічна культура, бізнес, підприємництво, культурний рівень, організаційна структура, підприємницька діяльність, розвиток культури.

Annotation

Ключевые слова: экономическая культура, бизнес, предпринимательство, культурный уровень, организационная структура, предпринимательская деятельность, развитие культуры.

Постановка проблеми. В умовах ринку справжнім рушієм економіки є бізнес: чим він активніший, тим більше здібних людей залучено до підприємницької діяльності, тим краще використовуються всі матеріальні та суспільні ресурси, тим інтенсивнішим є розвиток народного господарства.

Становлення ринкових відносин в Україні вимагає від організаційних структур і підприємств підвищення ефективності виробництва на основі подолання безгосподарності, впровадження досягнень науково-технічного прогресу та підвищення економічної культури [7, с. 45]. З огляду на це важливим є дослідження розвитку організаційних структур з позицій гармонізації їх інтересів з інтересами інших суб'єктів та виходячи зі ступеня дотримання їх внутрішніх інтересів черезоздоровлення економіки підприємств, підвищення економічної культури (переконання, звички, стереотипи поведінки, які реалізуються в економічній сфері суспільства і пов'язані з економічною діяльністю).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні, методичні та прикладні аспекти окресленої проблеми викладені в працях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема, О. Тихомирова розглядає питання визначення показників рівня організаційної культури в умовах нової парадигми управління, заснованої на інноваційності, пріоритетній ролі працівника у виробничому процесі [10, с. 93]. У своїх статтях Л. Романова розглядає організаційну структуру як сукупність таких елементів: структура управління, організаційна структура, бізнес-процеси, економічна культура [9, с. 5]. Проте низка актуальних питань вимагає аналізу та ґрунтовного дослідження.

Постановка завдання. Перед нами стояло завдання:

1) визначити ринкові механізми в економіці України, які впливають на: форми і методи регулювання діяльності підприємств; появу та посилення конкуренції; фактори зміцнення чи поглиблення зовнішнього та внутрішнього середовища; діяльність підприємств; взаємодію підприємства зі суб'єктами зовнішнього середовища та економічну культуру поведінки;

2) розглянути основні чинники впливу економічної культури на розвиток підприємств, взаємний зв'язок, визначити чинники, що впливають на спеціалізацію організаційних структур, форми і методи регулювання, мотиваційні чинники створення і роботи організаційних структур, на створення, роботу і перспективи розвитку організаційних структур;

3) описати форми економічної культури підприємств та функції.

Виклад основного матеріалу. Подоланням кризових явищ в економіці України слід вважати розвиток організаційних структур, основними рисами яких є пошук нових, ефективніших засобів використання ресурсів, гнучкість пристосування до потреб та вимог ринкової ситуації, готовність до ризику задля досягнення високих прибутків [5, с. 42]. Дослідження виробництва в господарствах свідчать про переваги приватної власності в досягненні кращих показників господарювання на землі, виходячи з обсягів виробництва та реалізації продукції на ринку. «Більшість типових сільськогосподарських підприємств, спираючись на традиційну систему менеджменту, орієнтовану на ефективність господарської діяльності, не в змозі впливати на проблеми, пов'язані з невизначеністю...» [1, с. 55]. За умов безробіття і зниження життєвого рівня господарства населення мають велике значення в самозабезпеченні продуктами харчування і є стабілізуючим чинником трудової зайнятості населення, соціального захисту в період становлення ринкових відносин, поки на селі не розвинеться виробнича й обслуговуюча інфраструктура. Рівень доходів сільського населення формується зазвичай за рахунок оплати праці. «...Працювати людину об'єктивно можуть змусити лише два чинники - примус або інтерес» [8, с. 55]. З огляду на це виділимо основні чинники впливу на створення і роботу організаційних структур і бізнесу (рис. 1).

Рис. 1. Основні чинники впливу на роботу організаційних структура бізнесу.*

*Джерело: на основі власних досліджень.

Виробництво продукції в приватних підприємствах доводить свою доцільність: у них значно вища урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин, що зумовлено насамперед кращим доглядом за ними. Продукція виявилася конкурентоспроможною на внутрішньому ринку, а її реалізація забезпечує власнику певну вигоду та соціальний статус. У цих підприємств практично немає заборгованості перед державою і кредиторами.

Важливим чинником поліпшення якості та здешевлення сільськогосподарської продукції є спеціалізація підприємств, тобто зосередження ними своїх ресурсних можливостей на виробництві найефективніших за даних умов видів товарної продукції. Неможливість використання переваг великого виробництва дрібнобізнесові господарства пев- ною мірою можуть компенсувати за рахунок: високої інтенсивності праці, що має вагоме значення для трудомістких видів продукції; ефективнішого використання землі та менших втрат вирощеної продукції; кооперування між собою, інтеграції з великими агро- формуваннями і підприємствами третьої сфери АПК; глибокої спеціалізації виробничої діяльності [9].

Організаційні структури можуть ефективно функціонувати, якщо спеціалізуватимуться на виробництві трудомістких видів продукції, де чинник концентрації не має вирішального значення; об'єднуватимуться між собою; створюватимуть кооперативи; інтегруватимуться з фермерськими господарствами та сільськогосподарськими підприємствами колективних форм організації праці [4, с. 247].

При цьому державі потрібно створити сприятливі умови для нормального функціонування високотоварних приватних підприємств. Насамперед це стосується мережі агрохімічного, зоотехнічного, ветеринарного й агросервісного обслуговування, консультацій з різних питань сільськогосподарського виробництва, закупівлі та реалізації продукції на основі кооперування [6, с. 116].

Сприятливі умови функціонування організаційних структур залежно від зовнішніх і внутрішніх чинників показано на рис. 2.

Рис. 2. Чинники впливу, що визначають спеціалізацію організаційних структур.*

*Джерело: на основі власних досліджень.

Рис. 3. Мотиваційні чинники створення і роботи організаційних структур.*

*Джерело: на основі власних досліджень.

На сьогодні приватні організаційні структури, як і загалом приватний сектор економіки, перебувають ще у процесі становлення і формування, у стані ринкової трансформації економіки, правового середовища, норм і принципів соціально-культурного розвитку. Тому дуже важливими залишаються питання: правильності використання існуючої правової бази; дії економічних законів розвиткусуспільства; виконання зобов'язань, які випливають з використання права на приватну власність, що загалом впливає на їх роботу.

Економічна культура є підсистемою загальної національної культури й тісно пов'язана з іншими її складовими: політичною культурою, правовою, моральною, релігійною та ін. [2, с. 340]. Її розглядають як одну з форм суспільної свідомості, що виникає як відображення соціально-економічних умов буття, передбачає установки, орієнтації, цінності, мотивації, уподобання тощо.

Становлення та розвиток організаційних структур в умовах ринкових відносин дають змогу з'явитися новим формам економічної культури: господарській, кооперативній, підприємницькій, яка у свою чергу поділяється на адміністративну, інвестиційну та культуру торгівлі. Економічна культура одночасно функціонує не лише у сфері економіки, а й у сфері соціальних відносин. Вона відображає рівень економічних свобод, характеризує потенціал ринкової економіки. Здатність економічної культури як частини культури взагалі до самовідтворення і самооновлення пов'язується з економічною свободою. Виконуючи важливі функції, економічна культура має значний вплив на формування і функціонування економічної системи (рис. 4).

Рис. 4. Складові, форми економічної культури та функції.*

*Джерело: на основі власних досліджень.

До основних складових економічної культури країн із розвиненою економікою від -носять: економічний раціоналізм; інновацій- ність; різноманітність моделей економічної поведінки; високу суб'єктність; орієнтацію економічних суб'єктів на інституціональні цінності; високу культуру партнерських трудових відносин; високу трудову мораль; за- гальнослухняність; політичну нейтральність.

Адміністративна культура зберігається там, де посередницька діяльність створена великими організаціями, що обслуговують конкурентоспроможні підприємства. Основну увагу носії адміністративної культури приділяють не тому, що зробити, а тому, як зробити.

Носіями інвестиційної культури є банки та інвестиційні фонди. Отримуючи прибутки за рахунок постійного кругообігу власного іпозичкового капіталу, вони щоразу зіштовхуються з великим ризиком, інвестуючи в існуючі чи нові виробництва.

Культура торгівлі розвивається насамперед у торговельних організаціях, організаціях зі збуту, в роздрібній торгівлі. Успіх у цій сфері діяльності залежить від кількості контактів із покупцями, від постійного пошуку продукту, що найбільше потрібен на ринку [3, с. 38].

Економічна культура складається з культури підприємництва, господарювання, економічного партнерства, фінансового аналізу. Категорію «економічна культура» можна ви-значити як спосіб, форму і результат діяльності людей у процесі суспільного вироб- ниц-тва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних благ. Послідовна змінюваність взаємопов'язаних періодів суспільного відтворення дає змогу уявити структуру і сутність економічної культури як сукупність культури виробництва, культури обміну, культури розподілу і культури споживання.

Економічна культура бізнесу становить собою систему знань, цінностей, символів і традицій, що забезпечують мотивацію та регуляцію організаційної структури, визначають форму її здійснення, а також сприйняття суспільством (див. табл.). Культура бізнесу охоплює: культуру технології виробництва, культуру управління та організації, культуру умов праці, культуру обміну та розподілу, культуру проведення переговорів та ін. Підприємницька діяльність зазнає впливу економічної культури на всіх етапах свого існування. В економічній літературі культура підприємницької діяльності часто ототожнюється з економічною культурою, яка є однією з її складових, що зростає, оновлюється й трансформується в культуру управлінської діяльності. На процес формування культури підприємництва впливає багато чинників: релігійний та національний аспекти, соціально-економічні та політичні процеси та ін.

Таблиця. Характеристика основних складових економічної культури