14

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

Пріоритети економічного зростання в Україні на засадах "зеленої" економіки

І.М. Бурлакова,

к. е. н., старший викладач кафедри економіки

та бізнес-адміністрування

У статті обґрунтовано застосування системного підходу до вибору пріоритетних напрямків переходу до "зеленої" економіки в Україні на основі кількісних та якісних змін у системі господарювання та взаємозв'язків між її основними компонентами з використанням механізмів активізації екологічних інновацій. Запропоновано здійснення переходу від секторальної екологізації до безперервного вдосконалення процесів виробництва та споживання в межах життєвих циклів товарів та послуг на базі пропульсивних галузей, спроможних перебудувати економіку, створюючи передумови для динамічного "озеленення" життєвих циклів продукції традиційних галузей та розвитку в їх складі нових "зелених" секторів. Економічне обґрунтування напрямків реструктуризації економіки та розвитку нових "зелених" секторів запропоновано здійснювати на основі аналізу еколого-економічних втрат в народному господарстві від екодеструктивної діяльності господарюючих суб'єктів та вартісного аналізу життєвих циклів товарів та послуг.

Ключові слова: сестейновий (сталий) розвиток, "зелена" економіка, економічне зростання, життєвий цикл, "зелені" сектори, еколого-економічні втрати.

Постановка проблеми. Входження економіки України в постіндустріальну систему соціально-економічних відносин та забезпечення належного рівня її конкурентоспроможності вимагає розроблення концепції розвитку економіки, реалізація якої сприятиме поступовому економічному зростанню за умов збереження та постійного відтворення навколишнього природного середовища, підвищенню ресурсоефективності виробництва, продуктивності праці та створенню нових робочих місць.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу концепції "зеленої" економіки присвячена велика кількість досліджень та публікацій авторів, які приймали безпосередню участь у її розробці, а також вчених, які займалися проблемами розвитку методологічного забезпечення концепції, розробленням механізмів її активізації в національному контексті, а також спорідненими дослідженнями, а саме: П. Сухдев [2], С. Стоун [2], М.С. Като [4], Р. Хахнел [5], Б.В. Буркинський [6], Т.П. Галушкіна [6], Л.Г. Мельник [7], Н.В. Караєва [8], В. Є. Реутов [6], М.А. Хвесик [9], І.К. Бистряков [10], С.К. Харічков [11], Є.В. Хлобистов [12], В.Г. Потапенко [12] та ін. Подальший розвиток та успішне запровадження концепції "зеленого" зростання в економіці України вимагає обґрунтування пріорітетних напрямків такого переходу.

Мета статті. Метою дослідження є обґрунтування пріоритетних напрямків переходу до "зеленої" економіки в Україні.

Виклад основного матеріалу. У публікаціях вітчизняних та закордонних авторів традиційно відносять до основних "зелених" секторів в економіці такі: екологічно збалансовані сільське господарство та управління водними ресурсами, лісництво, рибальство, енергетику, будівництво, переробку відходів, транспорт та туризм. Окремі підходи до структуризації економіки "зеленого" типу ґрунтуються на виокремленні відповідних напрямків у макроекономічному поділі економіки на "первинний" сектор (сільське господарство та добувна промисловість), "вторинний" (промисловість і будівництво) та "третинний" (сфера послуг) [3, с.29; 5, с.185-258; 6, с.10-13].

Поза увагою залишаються види економічної діяльності, які створюють техніко-технологічні, організаційні та фінансові передумови для переходу до "зеленої" економіки та "замикають" цикли кругообігу матеріально-енергетичних потоків у навколишньому природному середовищі. Трансформаційні зрушення в економіці мають ґрунтуватися на кількісних та якісних змінах всієї системи господарювання та усталених взаємозв'язків між її основними компонентами на основі механізмів активізації екологічних інновацій. Необхідно здійснити перехід від секторальної екологізації до безперервного вдосконалення процесів виробництва та споживання в межах життєвих циклів товарів та послуг.

зелена економіка екологічна інновація

"Локомотивами" реструктуризації економіки мають бути пропульсивні галузі, які за своїм об'єктивним характером спроможні перебудувати всю економіку, створюючи передумови для динамічного "озеленення" життєвих циклів продукції традиційних галузей, а також розвитку нових "зелених" секторів у їхньому складі. При переході до "зеленої" економіки галузь машинобудування може виконати надзвичайно важливу функцію пропульсивної галузі, спроможної перебудувати економіку країни, створюючи об'єктивні передумови для "озеленення" суміжних галузей. Зокрема, виготовлення біогазових установок, теплових насосів, газогенераторних котлів на твердому паливі, вітрогенераторів, плоскорізів та іншого обладнання може скласти надійну техніко-технологічну базу для екологізації процесів виробництва та споживання та створення замкнених циклів кругообігу матеріалів та енергії у навколишньому природному середовищі.

"Зелене зростання" сільського господарства має ґрунтуватись на формуванні збалансованого співвідношення між окремими видами угідь, відновленні деградованих та малопродуктивних угідь, сприянні застосуванню екологічно збалансованих технологій та біологічних засобів захисту рослин та раціональному водокористуванню у сільськогосподарському виробництві. Особлива роль має бути відведена державному контролю за дотриманням сівозмін та використанням хімічних речовин у сільському господарстві.

Сільське господарство має великий потенціал до "зеленого росту", зокрема у напрямку сприятливого для покращення якості ґрунтів органічного землеробства. На території України розташовано до 8 млн. га екологічно чистих чорноземних земель, доступною є сільськогосподарська робоча сила. На сьогодні налічується близько 160 сертифікованих органічних господарств, що займаються обробкою 278,8 тис. га сертифікованих органічних сільськогосподарських земель. Частка сертифікованих органічних площ у загальному обсязі сільськогосподарських угідь України становить майже 0,7%. В останні роки збільшується частка наповнення внутрішнього ринку вітчизняною органічною продукцією за рахунок власної переробки органічної сировини [7, с.298].

В умовах розвитку "зеленої" економіки важливого значення набуває екологізація лісового господарства, яка має бути спрямована на збільшення площі заліснення, застосування комплексного екосистемного підходу до використання лісових ресурсів та підвищення ефективності функціонування лісового господарства. Лісорозведення сприяє відновленню лісових ресурсів, регулюванню водного режиму та запобігає викидам парникових газів. Відходи від лісозаготівлі можуть використовуватися для виробництва меблів, енергетичних брикетів та біологічних добрив.

Надзвичайно важливу роль в процесі переходу до "зеленої" економіки відіграє "зелений" курс розвитку енергетики країни. Зокрема, екологізація енергетики має відбуватися за декількома напрямками, а саме: підвищення енергоефективності виробництва в енергетиці та в інших секторах економіки, розвиток альтернативної енергетики та мінімізація негативного впливу атомної та теплової енергетики на довкілля.

Регулювання енергетики на законодавчому рівні забезпечується цілою низкою законів та нормативно-правових актів, серед яких варто виділити Закон України "Про енергозбереження", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного потенціалу", "Про теплопостачання", "Про альтернативні джерела енергії", "Про альтернативні види рідкого і газового палива", "Про газ (метан) вугільних родовищ" та ін.

Загальний річний техніко-досяжний потенціал України з вироблення енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива становить понад 98,0 млн. т у. п. на рік (табл.1).

Таблиця 1. Технічно-досяжний потенціал вироблення енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні [8]

З метою стимулювання виробництва електроенергії з відновлювальних джерел в Україні застосовуються "зелені" тарифи, які виступають потужним рушієм розвитку альтернативної енергетики країни. Відповідно до положень Закону України "Про електроенергетику" "зелений" тариф встановлюється Національною комісією з регулювання енергетики (НКРЕ) для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії за умови наявності місцевої складової, використаної при створенні об'єкта електроенергетики [9, с.714].

Загалом, українська альтернативна енергетика останнім часом розвивається досить інтенсивно. Згідно з рейтингом "Ernst&Young" у 2012 році Україна увійшла до 30 кращих країн світу, найпривабливіших для вкладень у ВДЕ [10]. У 2014 році Європейський банк реконструкції і розвитку вдвічі збільшив обсяг фінансування програми реалізації проектів альтернативної енергетики в Україні ? до 140 млн. євро [11].

Встановлена потужність за об'єктами відновлювальної енергетики, яким встановлено "зелений" тариф у 2014 році, сягає 1462,168 МВт. Крім того, за даними НЕК "Укренерго", у 2015 році на об'єктах енергетики, що виробляють електроенергію з відновлюваних джерел, планується приєднання потужностей в обсязі 2401 МВт, з яких: 1178 МВт - на об'єктах вітроенергетики; 1198 МВт - на об'єктах сонячної енергетики; 5 МВт - на об'єктах малої гідроенергетики; 20 МВт - на об'єктах біоенергетики.

Станом на 1 січня 2015 року в Україні налічується 885 об'єктів, які виробляють теплову енергію з відновлюваних джерел, встановленою потужністю 1558,6 МВт, зокрема: сонячної енергетики - 0,8 МВт; теплових насосів - 5,5 МВт; біоенергетики - 1552,3 МВт. Зазначеними об'єктами у 2014 році вироблено 2173 тис. Гкал, що на 90 % більше ніж у 2013 році. Виробництво теплової енергії об'єктами відновлюваної енергетики дало можливість замістити 253 млн. м куб. природного газу. У 2014 році суб'єктам видано 75 свідоцтв про належність палива до альтернативного, із них 29 свідоцтв на тверде паливо та 46 свідоцтв на рідке сумішеве паливо [12].

Наприкінці 2014 року система податкових та митних пільг, спрямована на підвищення енергоефективності та енергозбереження в Україні, набула суттєвих змін, що обумовлено суттєвим дефіцитом коштів та необхідністю підвищення рівня ефективності їх використання. Зокрема, було скасовано низку пільг, пов'язаних із ввезенням енергоефективного обладнання на територію України, а також пільг, пов'язаних з впровадженням енергоефективних технологій [13, с.1; 14, с.55].

Натомість згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №314 "Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки заходів з енергозбереження через механізм здешевлення кредитів" бюджетні кошти спрямовуються на компенсацію фактичних витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами, залученими суб'єктами господарювання для реалізації енергоефективних проектів, зокрема тих, що пов'язані із зменшенням обсягів споживання природного газу [15].

В Україні існує гостра потреба у поширенні енергоефективних та ресурсозберігаючих технологій при плануванні і використанні технологій у будівництві. Великий потенціал енергозбереження міститься в утепленні існуючих будівель через теплоізоляцію стін, дахів, встановлення нових вікон, нових котелень. "Озеленення" в будівництві характеризується дуже високим потенціалом зі створення нових робочих місць, економії енергетичних ресурсів, покращення умов проживання та збільшення строку експлуатації житлового фонду.

Аналогічним чином можна виділити напрямки переходу до "зеленої" економіки в інших галузях та здійснити аналіз міжгалузевих зв'язків. Зокрема, харчова промисловість характеризується значним потенціалом з переробки органічної сільськогосподарської сировини та виробництва екологічно чистих продуктів харчування. Виготовлення паперової маси з макулатури у целюлозно-паперовому виробництві сприяє невиснажливому використанню відтворювальних природних ресурсів лісового господарства. Виробництво електронного та оптичного устаткування сприяє здійсненню контролю за рівнем використання природних ресурсів та забруднення довкілля завдяки застосуванню контрольно-вимірювальних приладів у житлово-комунальному господарстві, хроматографів - у нафтохімічній та газовій промисловості, спектрофотометрів - у сільському господарстві, аналізаторів - в енергетиці, мас-спектрометрів - у металургії.

Оптова та роздрібна торгівля виконує посередницьку функцію між галузями економіки та суб'єктами життєвого циклу продукції. Транспорт (електричний) і зв'язок (радіо-, кабельний, супутниковий), надання доступу до мережі Інтернет сприяють переходу від "брудних" технологій до чистих шляхом заміни матеріальних потоків інформаційними. Послуги з туризму (зеленого, сільського, спортивно-оздоровчого, лікувального) сприяють відтворенню природного капіталу, покращенню здоров'я людей та екологізації стилю життя.

Надання послуг юридичним особам, зокрема, проведення екологічної експертизи, екологічного аудиту виступає системоутворювальним сегментом "зеленої" економіки та сприяє формуванню попиту на обладнання та технології екологічного спрямування. Послуги з фінансового посередництва (екологічне кредитування, екологічне страхування) виконують функцію фінансового забезпечення "зеленого" зростання економіки. Надання комунальних та індивідуальних послуг містить значний потенціал з утилізації та вторинної переробки відходів, сприяючи скороченню життєвих циклів продукції та збереженню природних ресурсів.

Економічне обґрунтування та вибір напрямків реструктуризації економіки з метою забезпечення її "зеленого" зростання може відбуватися на основі аналізу екологічних втрат в народному господарстві від екодеструктивної діяльності господарюючих суб'єктів, зокрема, проведеному за видами економічної діяльності [16, с.236-252, 261]. З цією метою доцільно використовувати показники еколого-економічної ефективності у формі показників екологічної продуктивності, розрахованих на одиницю екологічних втрат, або показників екологоємності, розрахованих на одиницю економічного результату (показники водоємності, матеріалоємності, землеємності, енергоємності та збиткоємності).

Передумови для розвитку нових "зелених" секторів в економіці можуть бути створені на основі вартісного аналізу життєвих циклів товарів та послуг. Подібний аналіз сприятиме підвищенню обґрунтованості прийняття управлінських рішень щодо вибору альтернативних ресурсів для виробництва продукції, самої продукції та застосовуваних технологій. Аналіз життєвого циклу ґрунтується на економічних оцінках використаних природних ресурсів (показники природоємності) та обсягів збитку від порушення природного середовища (показники збиткоємності) та має охоплювати всі або найбільш екологічно деструктивні стадії.

Висновки. Системний підхід до трансформаційних зрушень дозволяє розглядати економіку як цілісний комплекс взаємопов'язаних елементів. Реалізація такого підходу має спрямувати економіку на "зелений" курс зростання на основі зменшення частки екологоємних галузей, підвищення ефективності існуючих процесів виробництва та споживання, розвитку нових "зелених" секторів та створення гідних робочих місць.

Обґрунтування напрямків реструктуризації економіки може відбуватися на основі аналізу екологічних втрат в народному господарстві від екодеструктивної діяльності господарюючих суб'єктів, проведеному за видами економічної діяльності. Вибір напрямків екологізації окремих видів продукції може здійснюватися на основі вартісного аналізу процесів виробництва та споживання, які охоплюють її життєвий цикл.

Література