Концепція селоутворюючого підприємства в системі розвитку сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПЦІЯ СЕЛОУТВОРЮЮЧОГО ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

CONCEPT OF VILLIGEFORMING ENTERPRISES IN THE SYSTEM OF RURAL AREAS DEVELOPMENT

О. В. Шанін,

кандидат економічних наук, начальник

відділу аграрної економіки і продовольства,

Національна академія аграрних наук України

O. V. Shanin,

Ph.D. Head of the Department of Agricultural Economics and Food,

National Academy of Agricultural Sciences of Ukraine

В даній статті представлено концептуальне бачення місця і ролі держави та вітчизняного аграрного бізнесу у вирішенні проблеми забезпечення комплексності розвитку сільських територій в Україні. Воно передбачає необхідність формування такого суб'єкта господарювання на селі, який буде основою не тільки економічного, а й соціального, природозберігаючого та культурного життя в сільській місцевості. На державному рівні це потребує чіткого визначення нормативно-правового статусу “селозберігаючого підприємства” та відповідних преференцій на його підтримку, у тому числі через впровадження перспективної моделі розвитку аграрного сектору на основі нової Державної цільової програми розвитку АПК до 2020 року.

За належної правової та інституціональної підтримки державних органів влади та відповідного наукового обґрунтування механізмів їх розвитку, селоутворюючі підприємства можуть стати рушійною силою відродження українського села, а отже, і національної економіки.

бізнес аграрний україна

This article presents a vision for the place and role of the state and national agricultural business in solving the problem of providing integrated development of rural areas in Ukraine. It provides the business entity development in the village, which will be the basis not only economic, but also social, ecological and cultural life in the countryside. At the state level, this requires a definition of the regulatory status “villigeforming enterprise” and its benefits, including through the introduction of a  perspective model of the agricultural sector developement on the basis of a new State program for AIC development through 2020.

When appropriate legal and institutional support of state authorities and the relevant scientific justification mechanisms of their development, villigeforming enterprises can become the driving force of revival of the Ukrainian village, and consequently the national economy.

Ключові слова: селоутворюючий, сільські території, аграрний бізнес, стратегія розвитку, агрохолдинги, концептуальна модель.

Key words:  villigeforming, rural areas, agricultural business, strategy development, agricultural holdings, the conceptual model.

Постановка проблеми. Занепад сільських територій сьогодні є однією з найболючіших соціально-економічних проблем в Україні. Починаючи із здобуття незалежності у 1991р. в кожному із законодавчих і нормативно-правових документів, який стосувався розвитку як сільського господарства, так і економіки держави в цілому, приділялась значна увага соціально-економічному відродженню села. Зусиллями державних органів влади та наукових установ на різних рівнях управління розробляються концепції, стратегії та програми розвитку, спрямовані на підвищення економічного та соціального рівня життя в сільській місцевості. Окремо слід згадати земельну реформу, запроваджену 15 років тому, і покликану не тільки врегулювати питання земельних відносин в державі, але й, перш за все, комплексно підтримати село, яке почало стрімко вимирати.

Незважаючи на значні зусилля та кошти, витрачені на розвиток сільських територій, системних результатів отримати не вдалося. Відбувся розрив між сільським господарством, із суто економічної точки зору, та сільськими територіями, які були і є історично пов'язані із сільським господарством, - із соціальної та екологічної сторони. Маються на увазі значні економічні результати переважно великих інтегрованих об'єднань (агрохолдингів), які фактично не вплинули на показники рівня життя та добробуту в сільських населених пунктах. Більшість малих та середніх сільськогосподарських підприємств продовжують систематично показувати збитковість і, в зв'язку із цим, не мають можливості підтримувати село.

Причин занепаду українського села досить багато. Вони лежать як в, економічній, так і інституціональній та психологічній площині: з одної сторони, держава лише сформувала законодавчі основи для розвитку сільських територій і практично мало забезпечила їх реалізацію в фінансовому та інституціональному аспектах, з іншої - надзвичайно слабка громадська позиція сільського населення, низький рівень до самоорганізації та психологічний стереотип мислення, що держава сама все зробить для їх добробуту. В результаті українське село - осередок збереження духовних цінностей, національних традицій та культурного спадку -  продовжує вимирати.

Тому, надзвичайно актуальним завданням сучасної економічної науки є пошук концепцій та стратегічних підходів до формування соціально-економічної бази сталого розвитку сільських територій. Поряд з іншими досягненням вітчизняної наукової думки особливої уваги заслуговує концепція розвитку селоутворюючих підприємств, яка передбачає формування такого суб'єкта господарювання на селі, який буде основою не тільки економічного, а й соціального, природозберігаючого та культурного життя в сільській місцевості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблеми розвитку сільських територій зробили такі вітчизняні вчені-економісти, як Д. Богиня, О. Бородіна, В. Жук, П. Саблук, М. Орлатий, Т. Осташко, О. Павлов, І. Прокопа, Л. Шепотько, В. Юрчишин та ін. Ними обґрунтовано основні теоретико-методологічні та практичні аспекти формування й розвитку соціально-економічної структури сільських територій. Значна увага також приділена екологічним основам розвитку села.

Поряд із існуючими досягненнями необхідність розвитку селоутворюючих підприємств потребує особливої уваги та теоретичного осмислення. Подальше наукове обґрунтування та реалізація концепції селоутворюючих підприємств є надзвичайно важливими і своєчасними, оскільки є важливим чинником впливу на успішний розвиток сільських територій та аграрної сфери.

Метою статті є теоретико-методичне обґрунтування концепції селоутворюючого підприємства в системі розвитку сільських територій.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні надзвичайно важко уявити економічний розвиток України без відродження українського села. Тенденція до погіршення соціально-економічного становища сільських територій спричиняє підвищення дисбалансу в розміщенні продуктивних сил держави, що спричиняє відтік ресурсів у великі міста, які сконцентровують в собі все більшу частину фінансового, промислового, науково-технічного та кадрового потенціалу. Натомість село, із слаборозвинутою інфраструктурою і низьким рівнем життя населення, й надалі перебуває в депресивному стані.

В зв'язку з цим Міністерством аграрної політики та продовольства України спільно із науковими установами Національної академії аграрних наук у 2013р. було розроблено "Стратегію розвитку аграрного сектору економіки (на період до 2020 року)", яка передбачалась як документ, який відображає концептуальне бачення реформ на певний період.

Стратегія у великій мірі спрямована на збалансований розвиток сільських територій, зокрема на пріоритетність підтримки господарств, власники яких проживають у сільській місцевості, поєднують право на землю із працею на ній, а також власні економічні інтереси із соціальною відповідальністю перед громадою. Вона реалізовуватиметься шляхом розроблення, ухвалення та виконання Державної програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року, яка визначатиме шляхи та способи виконання поставлених завдань. Очікується, що саме в Програмі розвитку повинно бути чітко прописано й фінансово забезпечено місце органів місцевого самоврядування, великого й малого бізнесу, місцевого співтовариства в розвитку сільських територій.

Це вкрай важливе державне завдання, тому що сільська територія виконує для держави, економіки й населення цілий ряд функцій:

- виробничу - задоволення потреб суспільства в продовольстві й сировині для промисловості, продукції лісового, мисливсько-промислового й рибного господарства, іншої несільськогосподарської продукції;

- демографічну - збільшення демографічного потенціалу країни;

- трудоресурсну - забезпечення міста робочою силою, що мігрувала із села й, насамперед, на робочих місцях, не затребуваних городянами; використання на міських підприємствах працездатного сільського населення, що проживає в пригородах; залучення працездатного сільського населення для роботи на розташованих в сільській місцевості міськими господарюючими суб'єктами підприємствах (філіях);

- соціально-культурну - відтворення історико-культурних цінностей, збереження й розвиток традиційної національної культури;

- природоохоронну - підтримка екологічної рівноваги на всій території країни, збереження, відновлення й поліпшення потенціалу живої природи - ґрунту, води, рослинності, атмосфери, збереження природних і культурних ландшафтів, стану заповідників, заказників, національних парків;

- рекреаційну та агрорекреаційну - розміщення в сільській місцевості установ відпочинку, оздоровлення й туризму, дач і садово-городніх ділянок городян, інші форми відпочинку на природі, надання в користування рекреаційним установам й окремим громадянам у період відпочинку об'єктів сільської соціальної й інженерної інфраструктури;

- житлову - розміщення на сільських територіях житлових будинків громадян, що мають бізнес в місті, надання їм у користування об'єктів сільської соціальної й інженерної інфраструктури;

- просторово-комунікаційну - розміщення й обслуговування доріг, ліній електропередачі, зв'язку, водопроводів й інших інженерних комунікацій;

- соціального контролю над територією - сприяння органам державної влади й місцевого самоврядування в забезпеченні громадського порядку й безпеки на малолюдних територіях й у поселеннях, охороні прикордонних зон, надр, земельних, водних і лісових ресурсів, флори й фауни.

Кінцевою метою Стратегії є створення організаційно-економічних умов з метою ефективного розвитку аграрного сектору шляхом забезпечення єдності економічних, соціальних та екологічних інтересів суспільства для стабільного забезпечення населення якісною, безпечною, доступною вітчизняною сільськогосподарською продукцією та промисловості сільськогосподарською сировиною [4].

Зазначимо, що проект даної Стратегії передбачав саме дефініцію "селоутворююче підприємство", яке визначалось як пріоритетна форма господарювання на селі "власники яких проживають у сільській місцевості, поєднують право на землю із працею на ній, а також - власні економічні інтереси із соціальною відповідальністю перед громадою" [9]. Також в проекті Стратегії було визначено, які саме форми господарювання відносяться до селоутворюючих: "сімейні господарства, які базуються переважно на власній праці, ведуть товарне виробництво, орієновані на збільшення загального доходу господарства (сім'ї), а тому більше мотивовані до виробництва працемісткої сільськогосподарської продукції; сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, включаючи фермерські господарства, які зареєстровані за місцем здійснення господарської діяльності, їх власники проживають в громаді, базуються на переважно найманій праці односельчан"[9].

Це був один з перших кроків нормативно-правового закріплення поняття "селоутворююче підприємство" для його подальшого розвитку в сучасній науці та практиці. Стратегію розвитку аграрного сектору економіки (на період до 2020 року) було схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2013р. Але із затвердженої Стратегії це поняття було виключено, що пов'язано з широкими дискусіями, які розгорнулися між представниками державних органів влади, науковцями, аграріями та громадськими діячами щодо механізму функціонування, підтримки та надання статусу селоутворюючого підприємства.

Так, на думку голови Аграрного союзу України Геннадія Новікова поняття "селоутворююче підприєм-ство" загалом відображає суть, за-вдання і покликання такого сіль-ськогосподарського підприємства. Але щодо складових цього поняття є, на жаль, зауваження, оскільки вони дають неповну характеристику суб'єктів-селоутворювачів. Згідно зі стратегією однією з умов селоутворюючих господарств є вимога - власник повинен проживати в тій громаді, де створено його підприємство. На перший погляд, це ніби не викликає ніяких запитань. Але тільки на перший. Герой України Олександр Коросташов має 8 тисяч гектарів землі, на якій розташовано декілька сіл. Не потрібно зайве доводити, що відомий аграрник - селоутворювач. Але з точки зору нової стратегії пана Коросташова можуть і не віднести до цієї категорії, бо живе він, звичайно, в одному із своїх сіл [10]. Також існує багато питань щодо механізму оподаткування таких підприємств та їх державної підтримки.

В наукових колах також мають місце дискусії з приводу статусу підприємства як "селоутворюючого", яке повинно визначатися не тільки за відповідністю до розміру господарства, а й до соціальних критеріїв. Інші фахівці піднімають питання, чому до селовикористовуючих та селоутворюючих не відносяться крупні підприємства, які входять до агрохолдингів і використовують сільські дороги, орендують землі [8].

Так чи інакше, необхідність подальшої роботи над концепцією селоутворюючих підприємств сьогодні є очевидною і надзвичайно актуальною. Над вирішення даних питань щоденно наполегливо працюють наукові установи НААН України та наближають власні теоретико-методичні розробки до їх практичної реалізації в сучасних умовах господарювання.

Незважаючи на те, що в затвердженій Стратегії не закріплено самого поняття "селоутворюючого підприємства" основні принципи організації аграрного сектору економіки, тим не менш, передбачають пріоритетне формування таких форм господарювання, які по суті є селоутворюючими. Загалом, основоположних принципів три [4]:

- збалансованість його розвитку за економічними, соціальними та екологічними критеріями;

- створення умов для формування заінтересованого в довгостроковому ефективному господарюванні відповідального користувача (власника) землі;

- розвиток різних форм господарювання за умови пріоритетності формування господарств, що мають велику соціально-економічну роль для сільських громад (селоутворюючу).

До господарств, що мають велику соціально-економічну роль для сільських громад, належать [4]:

- особисті селянські господарства, що використовують переважно власну працю, ведуть товарне виробництво, орієнтовані на збільшення загального доходу, тож більше мотивовані до виробництва працемісткої сільськогосподарської продукції;

- суб'єкти господарювання, власники яких проживають у громаді, у тому числі фермерські господарства, які зареєстровані за місцем провадження господарської діяльності і використовують власну працю та найману працю переважно односельчан.

Якщо необхідність формування селоутворюючих підприємств є очевидною і зрозумілою, то питання про форми господарювання на селі продовжує бути надзвичайно дискусійним. Розробники Стратегії роблять опору на малі сімейні ферми та їх кооперативи, оскільки, як показують аналітичні дослідження, крупні аграрні підприємства наразі працевлаштували 620 тис. осіб з 14,2 млн мешканців сільської місцевості. В той же час особисті селянські господарства дають роботу 4,3 млн особам. За оцінками Мінагрополітики, вони дають повну або часткову зайнятість ще 7-9 млн громадян. Причому 20-25% цих ОСГ працюють не для власного забезпечення продовольством, а для реалізації його на ринку, тобто мають економічну мотивацію. Також нагадаємо, що крупні агропідприємства дають 45% валового продукту АПК, а 55% - саме одноосібники [4]. В зв'язку із цим зрозуміло, чому перевага надається саме малим та середнім формам господарювання.

Поряд із цим, варто наголосити, що увесь експортний потенціал створюється якраз крупними агропідприємствами, а дрібні - виконують, в основному, функцію забезпечення внутрішнього продовольчого ринку.

Дотримуємось думки, що кожна форма господарювання має свої переваги і недоліки, але всі повинні підтримувати соціальну сферу і традиційний уклад життя на селі. Пошук збалансованості в даному питанні і є одними з найбільш актуальних завдань сучасної аграрної науки.

Ще одним важливим аспектом в питанні розвитку сільських територій є те, що третина населення проживає в сільській місцевості, і традиційно ці громади монозалежні від одного виду господарського діяльності - сільськогосподарського виробництва. Потрібен розвиток і інших галузей економіки на селі. Ті 14 мільйонів осіб, що проживають у сільській місцевості, якраз і є потенційними носіями внутрішнього попиту на продукцію легкої промисловості, будівельної галузі. Зростання доходів на селі буде давати мультиплікаційний ефект для всієї економіки держави.

З огляду на вищесказане, концепція селоутворюючого підприємства в системі розвитку сільських територій представляється нам наступним чином (рис. 1).

Наведена концептуальна модель, на нашу думку, сьогодні є найбільш перспективною ідеєю соціально-економічного відродження українського села. За належної правової та інституціональної підтримки державних органів влади селоутворюючі підприємства можуть стати рушійною силою агропромислового комплексу, а отже, і національної економіки.

Размещено на Allbest.ru

Рис. 1. Концептуальна модель селоутворюючого підприємства

Джерело: авторська розробка

Варто також зауважити, що існує велика необхідність на державному рівні стимулювати соціально відповідальну поведінку великих агропромислових компаній, які здійснюють сьогодні досить неоднозначний вплив на перспективи розвитку сільських територій та рівень життя сільського населення. З одного боку, вони підвищують ефективність сільськогосподарського виробництва і, на сьогоднішній день, є основою експортного потенціалу, а з іншого - витісняють із сектору традиційні форми сільськогосподарського виробництва - аграрні підприємства і фермерські господарства, що органічно поєднані із сільським життям. Більшість фахівців одностайні щодо негативного впливу агрохолдингів на розвиток сільських територій і бачать передумови для формування латифундій.

Зокрема, Т. Осташко вказує, що формування агрохолдингів матиме негативні соціальні, екологічні та економічні наслідки в майбутньому, тому що їх експортна орієнтація, спрямована на отримання швидкого прибутку, призводить до порушення сівозмін і тим самим деградації сільськогосподарських земель, скорочення посівів кормових культур, відмови від тваринництва, скорочення зайнятості у сільській місцевості [3, с. 122]. Дослідник розвитку сільських територій О. Павлов вважає, що для великої агропромислової корпорації економічний інтерес, прибуток виходять на перший план, а соціальне і природне середовище їх цікавлять лише як фактор виробництва. В цьому сенсі великому товаровиробнику невигідно, з економічного погляду, розвивати та підтримувати на належному рівні соціальну інфраструктуру села [4, с. 86].

Тобто, діяльність агрохолдингів сьогодні потребує особливої уваги та регулювання з боку держави, а також окремих наукових досліджень з метою залучення їх у системоутворюючий механізм розвитку сільських територій нашої держави.

Отже, український аграрний сектор з потенціалом виробництва, що значно перевищує потреби внутрішнього ринку, є ланкою, що з одного боку може стати локомотивом розвитку національної економіки та її ефективної інтеграції в світовий економічний простір, а з іншого - зростання доходів, задіяного в аграрній економіці сільського населення, що складає понад третину всього населення країни, дати мультиплікативний ефект у розвитку інших галузей національної економіки.

На думку нобелівського лауреата по економіці Гуннара Мюрдаля «...результат боротьби за сталий довгостроковий розвиток буде вирішуватися саме в аграрному секторі» [2].

Висновки. Отже, специфіка нинішнього аграрного бізнесу не зацікавлює підприємства до участі у фінансуванні розвитку сільських територій, соціальної сфери села, розширення зайнятості сільського населення. Сьогодні далеко не завжди спрацьовують механізми залучення коштів сільськогосподарських підприємств для такого фінансування, так само як і притаманне західним країнам державне фінансування сільського розвитку.

Одним із найперспективніших напрямів вирішення даних проблем є реалізація ідеї пріоритетного розвитку селоутворюючого (селоутримуючого) аграрного бізнесу.

Представлена концептуальна модель розвитку селоутворюючого підприємства є підґрунтям для подальшого формування та функціонування даної системної форми господарювання на селі, що надасть можливість в короткостроковій перспективі вийти на якісно новий рівень економічного розвитку в аграрному секторі та добробуту в сільській місцевості.

Подальші наукові дослідження повинні бути спрямовані на розробку та впровадження конкретних механізмів реалізації вищенаведеної концепції у вітчизняних умовах господарювання.

Список використаної літератури

1. Головина С.Г. Теоретические подходы к устойчивости развития сельских территорий / С.Г. Головина, Л.В. Субботина // Аграрная наука -- сельскому хозяйству: сб. ст. Междунар. науч.-практ. конф. - Барнаул: Изд-во АГАУ, 2008. - Кн. 3. - С. 48-51.

2. Мерзлов А.В. Устойчивое развитие сельских территорий: дис. … д-ра экон. наук. - М., 2009. - С. 33.

3. Осташко Т.О. Структурно-інституціональний аналіз аграрного ринку України / Т.О. Осташко // Економіка і прогнозування. - 2004. - № 3. - C. 115-126.

4. Павлов О.І. Сільські території України: історична трансформація парадигми управління / О.І. Павлов. - О.: Астропринт, 2006. - 437 с.

5. Теорія, політика та практика сільського розвитку / [за ред. д-ра екон. наук, чл.- кор. НАНУ О. М. Бородіної, д-ра екон. наук, чл.-кор. НААН І. В. Прокопи]. - К.: НАН України; Ін-т екон. та прогнозув., 2010. - 376 с.

6. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

7. Про схвалення Стратегії розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року / розпорядження Кабінету Міністрів України № 806-р від 17 жовтня 2013р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/806-2013-%D1%80?nreg=806-2013-%F0&find=1&text=%F1%E5%EB%EE%F3%F2%E2%EE%F0%FE%FE&x=6&y=9

8. Протокол восьмого засідання Громадської ради при Міністерстві аграрної політики та продовольства України від 20.06.2013 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minagro.gov.ua/uk/gr-rada?page=175&urlid=gr-rada&parent=171&parent2=&ifnode=8540

9. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки (на період до 2020 року) / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minagro.gov.ua/node/7644.

10. Що заважає аграріям / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.auu.org.ua/pres-sluzba/novini-1/zmi-pro-nas/sozavazaeagrariam.

References

1. Golovina S.G. Subbotin L.V. (2008) “Theoretical approaches to sustainable rural development”, Mezhdunarodnaja nauchno-prakticheskaja konferencija [International scientific and practical conference], Barnaul, Rassia.

2. Merzlov A.V.(2009) “Sustainable development of rural areas”: Abstract of D.Sc dissertation., Moscow, Russia

3. Ostashko T.O. (2004) “Structural and institutional analysis of agricultural market of Ukraine”, Ekonomіka і prognozuvannja, 2004, Vol. 3, pp. 115-126.

4. Pavlov O.І. (2006) “Rural areas in Ukraine: the historical transformation paradigm of management”, Odessa, Ukraine.

5. . Borodіna O. M, Prokopa І. V. (2010) Teorіja, polіtika ta praktika sіl's'kogo rozvitku [Theory, Policy and Practice Rural Development], Institute of Economics and Forecasting NAS, Kiev, Ukraine

6. State Statistics Service of Ukraine (2014) [Online], available at: www.ukrstat.gov.ua.

7. Cabinet of Ministers of Ukraine (2013) “Order of Cabinet of Ministers of Ukraine “On approval of the Strategy of agricultural sector for the period 2020””, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/806-2013-%D1%80?nreg=806-2013 %F0&find=1&text=%F1%E5%EB%EE%F3%F2%E2%EE%F0%FE%FE&x=6&y=9 (Accessed April 12, 2015)

8. Ministry of Agriculture and Food of Ukraine (2013). “Minutes of the eighth meeting of the Public Council under the Ministry of Agriculture and Food of Ukraine of 20.06.2013”, available at: http://minagro.gov.ua/uk/gr-rada?page=175&urlid=gr-rada&parent=171&parent2=&ifnode=8540 (Accessed April 10, 2015)

9. Ministry of Agriculture and Food of Ukraine (2013). “Strategy development of the agricultural sector (until 2020)”, available at: http://minagro.gov.ua/node/7644. (Accessed April 12, 2015)

10. Agrarian Union Ukraine (2013). “What prevents farmers”, available at: http://www.auu.org.ua/pres-sluzba/novini-1/zmi-pro-nas/sozavazaeagrariam. (Accessed April 15, 2015)

Размещено на Allbest.ru