Фінансовий інструментарій забезпечення реалізації антидепресивних регіональних програм

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ АНТИДЕПРЕСИВНИХ  РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ

FINANCIAL TOOL OF PROVIDING OF REALIZATION OF THE ANTIDEPRESSING REGIONAL PROGRAMMES

О. М. Попівняк,

k. е. н., доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, м. Дрогобич

О. А. Ковенська,

k. е. н., доцент, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, м. Дрогобич

O. M. Popivnyak,

candidate of economic sciences

Droghobych state pedagogical university named after Ivan Franco

O. A. Kovenska,

candidate of economic sciences

Droghobych state pedagogical university named after Ivan Franco

Для недопущення та подолання наслідків соціальної, економічної та екологічної депресивності територій країни існує потреба у визначенні основних фінансових інструментів забезпечення реалізації антидепресивних регіональних програм.Дана стаття  аналізує фінансовий інструментарій забезпечення реалізації антидепресивних регіональних програм, які передбачають формування, розподіл і перерозподіл фінансової бази регіону, систематизацію кількісних і якісних параметрів фінансового забезпечення збалансованого розвитку.

Для реалізації антидепресивних регіональних програм пропонується залучати всі потоки надходжень фінансових ресурсів в регіон, які поділяються на  три групи: власні кошти та кошти місцевого бюджету; залучені та позикові кошти; кошти державного бюджету. Доцільно вдосконалити підходи до розподілу субвенцій на виконання інвестиційних проектів і враховувати при цьому не лише кількість населення адміністративно-територіальних одиниць, а й  виконання власних та делегованих функцій для обласних центрів.

Пропонується надати можливість місцевим органам влади депресивних територій самостійно розпоряджатися цільовими трансфертами та субвенціями на виконання інвестиційних програм, які виділяються з державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) і використовуються для оперативного розв'язання найбільш термінових соціально-економічних проблем на конкретних територіях.

For non-admission and overcoming of consequences of social, economic and ecological depressing of territories of country there is a requirement in determination of basic financial instruments of providing of realization of the antidepressing regional programmes. This article  analyses the financial tool of providing of realization of the antidepressing regional programmes, which foresee the forming, distribution and redistribution of capital base of region, systematization of quantitative and high-quality parameters of the financial providing of balanced development.

For realization of the antidepressing regional programmes it is suggested to attract all streams of receipts of financial resources in a region, which are divided into  three groups: proper money and money of local budget; attracted and loan money; money of the state budget. It is expedient to perfect modes for distributing of grants for implementation of investment projects and to take into account not only the amount of population of administrative-territorial units but also implementation of own and delegated functions for regional centers.

It is suggested to give possibility to local authorities of the depressed territories to dispose of having a special purpose transferts and grants independently for implementations of the investment programmes, which are selected from a state regional growth fund (SRGF) and used for the operative decision of the most urgent social and economic problems at the concrete territories.

Ключові слова: антидепресивні  регіональні програми, фінансовий інструментарій, фінансове забезпечення, бюджетні  кошти, власні кошти регіону.

Key words: antidepressing regional programmes, financial tool, financial providing, budgetary  facilities, proper  money of region.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Більшість кризових явищ в економічному, соціальному та екологічному розвитку долаються депресивними територіями України самостійно без врахування факторів та детального аналізу, які б забезпечили їх розвиток в довгостроковому періоді. Вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу, що особливо актуалізує державне антидепресивне регулювання, яке спрямоване на недопущення і (або) подолання наслідків соціальної, економічної та (або) екологічної депресивності територій країни.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Теоретичні аспекти фінансового забезпечення регіонального розвитку ґрунтовно досліджуються у працях вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема З.Варналія, І.Вахович, З.Герасимчук, Е.Забарної, Л.Зайцевої, І.Камінської, М.Карліна, І.О.Луніної, О.Кириленко, Г.Кірейцева, В.Онищенка, В.Опаріна,  Л.Тарангул, С.Юрія та інших.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Проте, незважаючи на значну кількість праць з даної проблеми, їх суттєве наукове та практичне значення, низка питань щодо розробки дієвих механізмів фінансового забезпечення розвитку депресивних територій потребує уточнення та нових підходів до реалізації. Зокрема, подальшого дослідження потребує оцінка використання власних фінансових ресурсів регіону та їх групування за видами.

Мета статті полягає у визначенні основних фінансових інструментів забезпечення реалізації антидепресивних регіональних програм для недопущення і (або) подолання наслідків соціальної, економічної та (або) екологічної депресивності територій країни.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. Антидепресивна регіональна програма, вважаємо, є різновидом цільових комплексних програм для депресивних регіонів, що слугує інструментом подолання депресивності розвитку таких територій, засобом концентрації необхідних фінансових ресурсів для вирішення невідкладних проблем соціального, економічного та соціального розвитку.

За своєю структурою антидепресивні регіональні програми є кошторисом інвестиційних витрат на подолання негативних явищ в економічному, соціальному та економічному розвитку депресивних територій.

Головною метою антидепресивних регіональних програм є регулювання процесів соціального, економічного та екологічного розвитку конкретного регіону задля росту добробуту та якості життя населення, що в ньому проживає. Досягнення цієї мети планується шляхом розробки та впровадження антидепресивних регіональних програм, які повинні охоплювати такі питання:

- характеристику економічного, екологічного, соціального та фінансового потенціалу регіону;

- оцінку рівня та тенденцій соціального, економічного та екологічного розвитку регіону;

- моніторинг і передбачення кризових явищ, що зумовлюють депресивність розвитку територій;

- визначення напрямів мінімізації негативних наслідків кризових явищ в розвитку територій;

- визначення шляхів подолання депресивності та фінансового забезпечення розвитку регіону;

- ліквідацію причин, що зумовили депресивність розвитку регіону задля недопущення їх повторних негативних проявів.

Зазначимо, що передбачення кризових явищ, що зумовлюють депресивність розвитку окремих територій України, на сьогодні практично не здійснюється. Одним з інструментів передбачення кризових явищ на державному рівні, на нашу думку, може стати типологія регіонів за рівнем депресивності розвитку їх соціальної, екологічної та економічної сфер [1, с.86]. Однак, щоб це було ефективним інструментом, існує потреба постійного відстеження змін у соціо-еколого-економічному розвитку територій країни та встановлення їх невідповідності чи відповідності критеріям депресивності. Такий підхід дозволить своєчасно виявити проблеми, сферу їх виникнення та з'ясувати, яких ресурсів не вистачає регіону для забезпечення збалансованого розвитку.

Також в регіональну систему передбачення кризових явищ в розвитку регіонів країни варто включити систему показників, що характеризують фінансове забезпечення їх розвитку.

Основними завданнями регіональних антидепресивних програм, що стосуються фінансових аспектів її реалізації, вважаємо, можна визначити: 1) надання державної фінансової підтримки депресивним територіям; 2) оптимальний розподіл та ефективне  використання фінансових  ресурсів   депресивних територій; 3) пошук альтернативних джерел та резервів фінансових ресурсів для забезпечення розвитку депресивних територій; 4) формування інструментів стимулювання фінансового забезпечення розвитку депресивних територій; 5) сприяння соціально-економічному   розвитку   малих   міст  як центрів економічної активності.

Зміст та структура антидепресивної регіональної програми є переліком окремих розділів, що відображають її змістові і функціональні характеристики. У структурі такої програми повинні міститись такі розділи: 1) аналіз та оцінка соціального, економічного та екологічного розвитку регіону; 2) основні цілі і завдання, терміни та етапи реалізації програми; 3) ресурсне забезпечення реалізації програми; 4) механізм реалізації програми; 5) організація управління реалізацією програми і контроль за її використанням; 6) оцінка соціо-еколого-економічної ефективності реалізації програми; 7) організація, форми і методи управління програмою.

На нашу думку, антидепресивні регіональні програми зможуть відігравати більшу роль, якщо при їх складанні та реалізації: враховуватимуться базові принципи програмного управління; буде чітко визначено мету та цілі; масштаб програми відповідатиме наявним ресурсам; проводитиметься їх конкурсний відбір за чітко сформульованими критеріями; відбуватиметься постійний моніторинг та контроль виконання її етапів та за цільовим використанням коштів; передбачатиметься відповідальність за виконання програми.

Особливе значення при реалізації антидепресивних регіональних програм належить фінансовим питанням. Періодичне недофінансування будь-яких програм регіонального розвитку є одним із головних їх недоліків. Вважаємо, антидепресивна регіональна програма повинна передбачати декілька джерел фінансування. Основним чином, фінансування антидепресивних регіональних програм здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів з державного та місцевих бюджетів. На наш погляд, в основу формування фінансових механізмів реалізації антидепресивних регіональних програм має бути покладено науково обґрунтовану концепцію, яка враховує, з одного боку, ефективність використання бюджетних коштів, що надходять у вигляді трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій), а з другого, ? збільшення власних коштів завдяки збільшенню податкового потенціалу, а також залучених коштів (банків та небанківських установ, суб'єктів господарювання  всіх форм власності, крім фінансових посередників, коштів вітчизняних та іноземних інвесторів, населення тощо). Запропонована нами структурно-логічна схема формування фінансових ресурсів депресивної території наведена на рисунку 1.

Згідно з запропонованою схемою для реалізації антидепресивних регіональних програм залучено всі потоки надходжень фінансових ресурсів в регіон, які утворюють  три групи (складові) [1, с.144].

програма антидепресивний явище кризовий

Рис. 1. Структурно-логічна модель формування фінансових ресурсів депресивних територій

- До першої групи віднесено власні кошти та кошти місцевого бюджету, які в основному формуються завдяки податковим надходженням, неподатковим надходженням та коштам державних цільових бюджетних та позабюджетних фондів.

- Джерела залучених (інвестиції; фінанси суб'єктів господарювання; фінанси населення) та позикових (банківські позики та інвестиції, кошти небанківських установ) коштів становлять другу групу фінансових ресурсів для реалізації антидепресивних регіональних програм.

- Третя вагома складова, якій належить визначальна та пріоритетна роль у процесах підтримки розвитку депресивних територій, ? це кошти державного бюджету, які включають: дотації вирівнювання; цільові трансферти; субвенції на здійснення програм соціального розвитку; субвенції на використання інвестиційних програм та додаткові субвенції.

З нашої точки зору вагомим джерелом фінансового забезпечення розвитку депресивних територій з позицій довгострокового їх розвитку є власні кошти, тому що перспективи належного їх розвитку  залежать саме від того, наскільки вони зможуть володіти і раціонально розпоряджатися ними.

Ефективність місцевих бюджетів у забезпеченні розвитку депресивних територій, мобілізації доходів у обсягах, достатніх для виконання місцевими органами влади покладених на них повноважень, можна досягти за умови  використання дієвих бюджетних важелів. У механізмі міжбюджетних відносин таким важелем є стимули. Пропонуємо ряд стимулів, які повинні зацікавити органи місцевого самоврядування у нарощенні власних надходжень до місцевих бюджетів:

1) надати право встановлювати податкові пільги підприємствам, що відіграють соціально важливу роль у регіоні;

2) самостійно вводити територіальні надбавки до місцевих податків залежно від особливостей структури виробництва конкретної території з метою поповнення місцевих бюджетів;

3) замінити дотації вирівнювання субвенціями на виконання конкретних інвестиційних проектів, на розвиток тих галузей, які б дозволяли виходити регіонам з розряду депресивних;

4) створити на регіональному рівні Фонд фінансової підтримки розвитку депресивних територій, який дозволить на рівні регіону вирішувати нагальні питання шляхом залучення коштів як на внутрішньому ринку позикового капіталу, так і на зовнішньому.

Відповідно до Європейської хартії про місцеве самоврядування, в основу якої покладено принцип субсидіарності, в Україні необхідно розширити повноваження місцевих органів влади у сфері фінансово-бюджетних та міжбюджетних відносин. Принцип субсидіарності полягає в тому, що повноваження між рівнями бюджетної системи повинні розподілятися таким чином, щоб забезпечити найтіснішу взаємодію з громадянами і максимально задовольнити їх потреби. За рівних умов перевага віддається нижчим рівням влади, оскільки вони є ближчими до відповідної територіальної громади. До компетенції місцевого самоврядування віднесено фінансування витрат на соціальне обслуговування, дошкільну і середню освіту, охорону здоров'я, дорожнє господарство, благоустрій територій, комунальне господарство, економічну інфраструктуру. З другого боку, органи місцевого самоврядування повинні формувати достатній обсяг фінансових ресурсів для виконання покладених на них функцій. Вони мають право отримувати власні фінансові ресурси за рахунок місцевих податків і можуть вільно ними розпоряджатися у межах своїх повноважень.

В економічно розвинутих країнах світу джерелами наповнення місцевих бюджетів є податок на продаж, місцевий прибутковий податок, податок на власність (майно), промисловий і поземельний податок. З них, найбільш поширеними є податки на майно, однією з переваг яких є чітко визначена база оподаткування, яку неможливо приховати.

Водночас у різних країнах справляється неоднакова кількість місцевих податків і зборів. Так, у Великобританії стягують лише один місцевий податок ? з нерухомого майна. У Японії є три основні місцеві податки: підприємницький податок, який справляється з прибутку; корпоративний муніципальний податок; зрівняльний податок, що є фіксованою сумою податку, яка залежить від обсягу капіталу юридичної особи та кількості працівників. Найбільшу кількість місцевих податків запроваджено у Бельгії ? 100, в Італії ? 70, у Франції ? понад 50 [1, c.147].

Україні необхідно запозичити досвід передових країн у наданні територіальним утворенням (регіонам) самостійності при введенні місцевих податків, а також встановленні механізму їх справляння для розширення фінансової бази регіону. Нами пропонується науково обґрунтувати та пришвидшити на законодавчому рівні набуття чинності механізмом справляння податку на нерухоме майно, іншим, ніж механізм справляння податку на земельну ділянку, а також врегулювати законодавчо ринок земель сільськогосподарського призначення, надходження від яких значно зміцнять фінансову базу місцевих (сільських) бюджетів депресивних сільських територій. Впровадження податку на нерухоме майно (на багатство),  на нашу думку,  є свідченням впровадження світового досвіду в організацію місцевих фінансів в Україні.

Ряд вчених розглядають можливість формування власних доходів місцевих бюджетів завдяки зарахуванню до них частини державних податків, які закріплені  за місцевими бюджетами у фіксованих частках на постійній основі. Такий підхід дасть змогу прогнозувати  бюджетні надходження на середньострокову перспективу (2-3 роки), планувати коригування видатків місцевих бюджетів відповідно до фіскальних можливостей депресивної території. Першими кроками до вирішення цього питання є внесення змін у розподіл пропорцій між бюджетними надходженнями від деяких податків і зборів, передбачене змінами до Бюджетного кодексу на 2015 рік. У результаті його реалізації очікується збільшення доходів бюджету на виконання делегованих функцій органів місцевої влади, формування бюджету розвитку, а також розширення прав на здійснення місцевих запозичень. У повному обсязі до доходів місцевого самоврядування  зараховуються надходження від сплати єдиного податку суб'єктами малого бізнесу; плати за землю, адміністративних штрафів, плати за торговий патент, фіксованого податку; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; державного мита; 10 % податку на прибуток підприємств; 80 % екологічного податку; 25 % плати за надра; 75% податку з доходів фізичних осіб (60 % податку отримають бюджети міст обласного значення та районів; 15 % - обласні бюджети); 40 % - бюджет м. Києва; інші податки [2;3;4].

Вважаємо за доцільне органам місцевої влади депресивних територій виходити з пропозиціями про зарахування 100%  надходжень від цього податку до місцевого бюджету за місцем проживання працівників, а не за місцем розташування підприємств, та  100% плати за використання природних ресурсів (рентна плата за видобуток нафти, використання водоймищ, лісових ресурсів тощо).

Основним джерелом збільшення надходжень до місцевих бюджетів депресивних територій є розвиток податкового потенціалу регіону та збільшення прибуткової бази власних фінансових ресурсів. Основними завданнями при цьому мають бути:

? пошук шляхів використання потенціалу розвинутих галузей;

? ефективне використання власних природних ресурсів;

? створення сприятливого інвестиційного клімату та конкурентного середовища;

? визначення нових ефективних напрямів економічного  розвитку;

? забезпечення сприятливих умов для розвитку середнього та малого бізнесу;

? ефективне використання власного майна.

Враховуючи обмеженість фінансування депресивних територій, зокрема за рахунок субвенцій, доцільно закріпити за місцевими бюджетами більшу частину податків та зборів, що переказуються до державного бюджету. Очікуваний ефект від пропозиції полягає в тому, що регіон (область, район чи інша територіальна одиниця) частково відмовляється від субвенцій, спрямованих на інвестиційну діяльність, а взамін отримує більшу частину податкових надходжень окремої  депресивної території.

Серед таких податків та зборів це насамперед податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, плата за землю, кошти від реклами алкогольних напоїв та, можливо, ряд інших джерел доходів, що відповідають вимогам статті 29 Бюджетного кодексу щодо їх зарахування до державного бюджету. Але головне питання полягає у визначенні процента від зазначених вище надходжень, який залишається на місцях. Ці нормативи пропонується встановлювати таким чином. Величина найбільшої за розміром інвестиційної субвенції за останні три роки береться як базова. Аналізуються планові розрахунки з головних названих вище джерел надходжень до державного бюджету, які стосуються конкретної депресивної території. Тобто визначається, яку суму того чи іншого податку або збору має отримати бюджет із території депресивного регіону у плановому році відповідно до попередніх розрахунків. Ці цифри порівнюються із взятим за базу найбільшим за три роки рівнем субвенції. Залежно від результату такого порівняння обґрунтовується, який процент від конкретного надходження покриває цей базовий показник. Відповідно обирається один із видів таких податків і встановлюється процентний норматив від нього, що дозволяє покрити базовий рівень.

Слід зазначити, що за кошти бюджетів депресивних територій не можна вирішити істотних питань розвитку. Їх вистачає лише на забезпечення поточних видатків місцевих бюджетів для освіти, медичного обслуговування, культурно-просвітницької роботи ? в основному на виплату заробітної плати. Тому зміцнення місцевих бюджетів є нагальним завданням, яке треба буде вирішити найближчим часом. Але таке вирішення натикається на ряд проблем, які потребують окремого розгляду. Як показав аналіз  доходів, що залишаються у місцевих бюджетах, і зокрема тих, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, більшість із них не мають стабільного характеру і не є сталими за обсягами. Це стосується місцевих податків та зборів, податку на промисел, дивідендів від акцій державних підприємств, доходів від штрафів за забруднення навколишнього середовища, а також від продажу відчуженого комунального майна та цілого ряду інших. Це унеможливлює чітке планування видаткової частини, у якій передбачаються заходи для розвитку депресивної території.

Ситуація із доходами, що зараховуються до місцевих бюджетів, породжує ще одну проблему ? місцеві органи влади не зацікавлені в отриманні якомога більших доходів від діяльності суб'єктів підприємницької діяльності та громадян. Незалежно від того, скільки отримають прибутку ці суб'єкти, місцевий бюджет від цілої низки податків все одно нічого не отримає. Отже, не спостерігається сприяння  високодохідним результатам та належного контролю через сплату податків, зокрема за роботою підприємств, що працюють на території депресивного регіону. Виходом із такої ситуації може бути встановлення невеликого нормативу відрахувань до місцевого бюджету з кожного без винятків виду податку, який справляється на депресивній території. Причому тут не повинно бути диференціації за регіонами: для кожного рівня регіонального самоврядування та влади ? область, район, місто, селище, село ? встановлюється, наприклад, норматив 0,5% відрахувань до місцевих бюджетів. Якщо обрати шлях диференціації, то можна дістати бюрократичний механізм розподілу процентів, який завжди межує з корупцією.

За таких умов нестачі власних бюджетних ресурсів, визначальна роль у фінансовому забезпеченні будь-якої території, як уже зазначалось, належить отриманим з державного бюджету міжбюджетним трансфертам, до складу яких, відповідно до Бюджетного кодексу України включають: дотації вирівнювання; субвенції; кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; додаткові дотації.

За останні роки спостерігається зростання абсолютних обсягів бюджетних трансфертів, як наслідок ? збільшується залежність місцевих бюджетів від допомоги держави. Результати аналізу засвідчили зростання частки трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів з 49,1% у 2010 р. до 52,3% у 2013 р. та збільшення кількості дотаційних бюджетів майже до 90-95%.

Очевидним є те, що міжбюджетні трансферти з державного бюджету за своєю суттю не можуть бути вирівнювальними, якщо вони є основним джерелом доходів місцевих бюджетів. Тому, за логікою, в системі міжбюджетних відносин в Україні повинна відбуватися поступова фіскальна децентралізація шляхом збільшення фінансової спроможності місцевих бюджетів та реформування системи трансфертів з метою переходу від так званих вирівнювальних трансфертів до таких, які б стимулювали соціально-економічний розвиток регіонів.

Водночас порядок виділення інвестиційних субвенцій місцевим бюджетам з Державного бюджету України не забезпечується належним науковим обґрунтуванням, механізм їх надання не прозорий, унаслідок чого такі кошти розподіляються по території країни нерівномірно, посилюючи диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів та створюючи не однакові інвестиційні можливості для органів місцевого самоврядування.

Доцільно вдосконалити підходи до розподілу субвенцій на виконання інвестиційних проектів і враховувати при цьому не лише кількість населення адміністративно-територіальних одиниць, а й  виконання власних та делегованих функцій для обласних центрів. Тому при реформуванні системи фінансових відносин регіонів та центру важливо забезпечити регіонам такі умови функціонування, за яких вони б мали достатній потенціал для розширеного відтворення і були економічно та бюджетно самодостатніми. Недостатньо керуватися тільки принципом об'єктивізму та справедливості перерозподілу бюджетних ресурсів, слід ще й враховувати необхідність усунення регіональних диспропорцій.

Виходячи з вищенаведеного пропонуємо надати можливість місцевим органам влади депресивних територій самостійно розпоряджатися цільовими трансфертами та субвенціями на виконання інвестиційних програм, які виділяються з державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) і використовуються для оперативного розв'язання найбільш термінових соціально-економічних проблем на конкретних територіях. Адже ніхто краще, ніж місцева влада, не знає, які програми розвитку там нагальні, до якої сфери діяльності залучити інвесторів, як найефективніше використовувати природні ресурси без заподіяння шкоди навколишньому середовищу, у якій місцевості слід розвинути інфраструктуру та поліпшити рівень життя населення регіону. Отримані кошти  можуть бути використані для  розвитку інвестиційних проектів щодо регіонального розвитку та подолання депресивності територій, тобто для реалізації всіх цільових трансфертів та інвестиційних субсидій необхідно перейти до програмного механізму. Залежно від допомоги програми можуть бути різних видів, але кожна повинна мати уповноважений відповідальний орган, за її виконання. Водночас цільовий характер трансфертів та субвенцій на виконання інвестиційних програм надасть можливість контролювати цільове витрачання  державних коштів [5;6].

Крім того, регіон своїми власними фінансовими ресурсами повинен обов'язково брати участь у співфінансуванні цільових програм розвитку депресивних  територій, що входять до його складу. Кожна така територія зобов'язана виділити зі свого бюджету кошти на саморозвиток, а не тільки на «латання дірок». Таким чином, одним з основоположних елементів зниження асиметрії в розвитку регіонів стає співфінансування програм розвитку депресивних територій коштами державного та місцевого бюджетів.

В основу антидепресивних регіональних програм рекомендуємо закласти принцип додатковості (надання депресивним територіям особливого економіко-правового статусу), що дає право на додаткову (порівняно з іншими регіонами) державну підтримку. При цьому основним об'єктом підтримки стануть не регіональні (місцеві) органи влади, а населення депресивної території, громадяни та функціонуючі у конкретному регіоні підприємства.

Ця підтримка буде спрямована, з одного боку, на пом'якшення негативних наслідків економічної, екологічної та соціальної депресивності територій, а з другого, - на прискорення її розвитку: якомога коротшого за  термінами подолання найбільш складних та хворобливих явищ.

Висновки. Запропонована структурно-логічна модель формування фінансових ресурсів депресивних територій, дасть змогу максимально залучати потоки надходжень до місцевих бюджетів з трьох основних джерел формування фінансових ресурсів: 1) власних коштів та коштів місцевого бюджету, які в основному формуються завдяки податковим надходженням, неподатковим надходженням і коштам державних цільових бюджетних й позабюджетних фондів; 2) залучених (інвестиції; фінанси суб'єктів господарювання; фінанси населення) і позикових (банківські позики та інвестиції, кошти небанківських установ) коштів; 3) коштів державного бюджету: дотації вирівнювання; цільові трансферти; субвенції на здійснення програм соціального розвитку; субвенції на використання інвестиційних програм та додаткові субвенції. Найважливішим і пріоритетним джерелом фінансового забезпечення розвитку депресивних територій є власні кошти, тому що перспективи належного їх розвитку залежать від того, наскільки вони зможуть володіти і раціонально розпоряджатися власними фінансовими ресурсами.

Література

1.Фінансові механізми забезпечення розвитку депресивних територій: теорія і методи : монографія / Римар М.В., Попівняк О.М., Филипів Р.С. - Львів : ВД «Панорама», 2014. - 260 c.

2. Бюджетний кодекс України. Закон України від 08.07.2010 р. №2456-VI //

Верховна Рада України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

3.Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 р. № 79-VIII [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/79-19.

4. Податковий кодекс України. Закон України від 02.12.2010 р. №2755-VI//

Верховна Рада України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/податковий%20кодекс

5.Питання державного фонду регіонального розвитку [Електронний ресурс]:Постанова Кабінету Міністрів України № 656 від 04.07.2012 р. --Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/656-2012-п.

6. Порядок підготовки, оцінки та відбору інвестиційних програм (проектів), що можуть реалізуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 р. № 656 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/656-2012-%D0%BF/paran19#n19.

References

1. Rymar, M.V. Popivniak, O.M. and Fylypiv, R.S. (2014), Finansovi mekhanizmy zabezpechennia rozvytku depresyvnykh terytorij: teoriia i metody : monohrafiia[Financial mechanisms of providing of development of the depressed territories: theory and methods : monograph], Panorama, L'viv, Ukraine.

2.The Budget Code of Ukraine, The Law of Ukraine, The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (Accessed 8 July 2010)

3. The Law of Ukraine “About making alteration in the Budgetary code of Ukraine in relation to reform of interbudgetary relations”, available at:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/79-19 (Accessed 28 December 2014)

4. Tax Code of Ukraine, The Law of Ukraine, The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/податковий%20кодекс

(Accessed 2 December 2010)

5. “Questions of state regional growth fund” [Legal Act of Ukraine] (2012). http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/656-2012-п.

6. “Order of preparation, estimation and selection of the investment programmes (projects) which can be realized due to the money of state regional growth fund” [Legal Act of Ukraine] (2012). http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/656-2012-%D0%BF/paran19#n19

Размещено на Allbest.ru