Науково-методичні засади фінансового забезпечення національних проектів модернізації економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-методичні засади фінансового забезпечення національних проектів модернізації економіки України

Ю.Г. Журавель

З метою активізації процесів модернізації економіки України у статті запропоновано методичні підходи до впровадження нової моделі ініціювання та впровадження національних проектів модернізації, які ґрунтуються нарозширенні кола інституційних учасників - ініціаторів проектів, введенні системи ретельної перевірки ініційованих проектів на предмет економічної доцільності, відсутності дублювання, відповідності довгостроковим завданням розвитку національної економіки; залучення Національної академії наук України для наукового забезпечення процесів відбору та реалізації національних проектів, а також затвердження переліку проектів модернізації, які необхідно впроваджувати в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Також розроблено методичні засади створення механізму фінансування національних проектів модернізації, що передбачає надання Державному банку розвитку повноважень головного агента Уряду по консолідації фінансових ресурсів та адміністрування цільового фонду консолідованих ресурсів для модернізації економіки, залучення широкого кола інвесторів (суб'єктів господарювання всіх форм власності, банків, інвестиційних фондів, лізингових і венчурних компаній, міжнародних організацій, громадян, державних установ); введення інституту омбуцмена з інвестицій та захисту прав інвесторів. Такі підходи дозволять створити взаємопов'язану систему відбору національних проектів модернізації та акумулювати фінансові ресурси для їх фінансування на принципах консолідації.

Ключові слова: модернізація економіки, національні проекти, стратегічні та фінансові інвестори, консолідація фінансових ресурсів, Банк розвитку.

With the purpose to activate modernization processess in Ukrainian economy, this article describes methodical approaches for implementation of new projects initiation model and national modernization projects, which are based on widening the range of institutional participants - projects initiators, introduction of projects check systems to secure economic feasibility, no duplication, compliance with long-term objective of the national economy development; involvement of the National Academy of Sciences of Ukraine with the purpose to secure scientific support during selection and realization of national projects, as well as approving the list of modernization projects, which needs to be implemented in mid-term and long-term perspective. Also, methodical principals for financing of national modernization projects are developed, which provides State development bank with authority of the governmental agent on consolidation of financial resources and administration of these funds for economy modernization, involvement of wide rage of investors (banks, investments funds, leasing and venture companies, international organisations, citizens, state owned institutions); introduction of ombudsman institution on investment and investor protection. Such principles will allow to create interconnected national modernization projects selection system and consolidate financial resources for projects financing.

Key words: economy modernization, national projects, strategic and financial investors, consolidation of financial resources,Development Bank.

Постановка проблеми

Модернізацію суспільства можна характеризувати як комплекс взаємопов'язаних процесів, що включають економічну, технічну, технологічну, соціальну, культурну, екологічну модернізації. Економічній модернізації відводиться ключова роль, оскільки вона передбачає структурну перебудову економіки шляхом збільшення частки індустріальних галузей, оновлення основного капіталу, технологічних змін, підвищення інноваційної активності, посилення ролі людського капіталу. Слід врахувати, що модернізація як явище трактується значно ширше, ніж інноваційна модель розвитку. Якщо інновації - це технологічний стрибок, здатний прискорити темпи розвитку та покращити позиції країни в індустріальному світі, то модернізація уособлює в собі створення економічних, інфраструктурних, науково-технічних, політичних, соціально-культурних основ для гармонійного розвитку, а також розбудову інституцій, які взмозі в стратегічному, тактичному та фінансовому плані забезпечити модернізацію національної економіки. Значною мірою активізація процесів модернізації залежить від механізмів її фінансового забезпечення, тому зазначеним питанням має приділятися значна увага з боку експертного та наукового середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика інвестиційного забезпечення розвитку економіки в цілому та її окремих галузей досліджується багатьма експертами і науковцівцями [3; 4; 11; 17]. У той же час, питанням фінансового забезпечення модернізації економіки приділяється уваги недостатньо. Найбільше дану тематику вивчають фахівці Національного інституту стратегічних досліджень [12; 16], які ґрунтовно аналізують, як питання фінансування, так і стан впровадження національних проектів, що здатні прискорити модернізаційні процеси. Зокрема, ними виявлено, що в діючій на даний час системі реалізації національних проектів є значна кількість неузгодженостей і суперечливих позицій, зокрема: відсутність стратегічного бачення короткострокових, середньострокових та довгострокових цілей відбору та впровадження національних проектів (та їх ієрархії); неузгодженість проектів із стратегічними цілями структурної перебудови національної економіки; несформованість системного підходу та критеріїв відбору пріоритетів для національного проектування; відсутність затвердженого Плану дій щодо реалізації (впровадження) національних проектів і міжвідомчої координації; відсутність законодавчого унормування джерел фінансового забезпечення національних проектів; недосконалість системи державно-приватного партнерства; надання переваги зовнішнім джерелам інвестування на недооцінка національного внутрішнього фінансового потенціалу [12, с. 39-41].

Ураховуючи те, що на даний час обсяги фінансових ресурсів, які спрямовуються в сферу інноваційної діяльності, є обмеженими, для суттєвого збільшення їх розміру доцільно задіяти механізм пошуку та залучення всіх вільних ресурсів, що ґрунтується на принципах консолідації. Термін «консолідація» походить від латинського слова «consolidatio», що в перекладі означає укріплювати, зрошувати, нарощувати. На практиці процес консолідації охоплює багато явищ, зокрема, організаційні, соціальні, бюджетні, фінансові, рух цінних паперів тощо. Найбільш предметне дослідження суті консолідації фінансових ресурсів для конкретної мети здійснив О.Джумов, який ввів до ділового обороту термін «консолідовані фінансові ресурси» як поняття, що об'єднує фінансову діяльність держави, регіонів, суб'єктів підприємництва, інвестиційних фондів для вирішення соціально значимих задач. Вчений підкреслює, що категорія «консолідовані фінансові ресурси» являє собою елемент усвідомленої та виваженої економічної політики держави, що базується на об'єднанні фінансових ресурсів, які належать різним суб'єктам фінансово-економічної діяльності та дозволяє інтегрувати їх зусилля на пріоритетних завданнях [6].

У даній статті поняття «консолідація» розглядається в контексті нарощування (об'єднання) фінансових ресурсів учасників інвестиційного процесу для фінансового забезпечення національних проектів модернізації економіки.

Слід врахувати, що процес консолідації фінансових ресурсів вимагає створення ефективної системи державного регулювання, яка передбачає задіяння бюджетних ресурсів із одночасним залученням ресурсів банків, інвестиційних фондів, корпоративного сектора, населення тощо. Крім того, процес консолідації фінансових ресурсів передбачає формування відповідної інституційної структури, інституційного середовища та інституційних механізмів. Аналіз інституційного середовища інвестиційно-інноваційної діяльності показав, що в Україні створена і нормативно закріплена велика кількість інституцій організаційно-методологічного спрямування. У той же час інституції з фінансового забезпечення представлені неповно, оскільки на даний час діють такі організації, як: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, Державна небанківська фінансово-кредитна установа "Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу", Державна інвестиційна компанія. Разом з тим, в інституційну структуру фінансового забезпечення офіційно не включені спеціалізовані грошово-кредитні установи (центральний банк, комерційні банки, фінансові, лізингові, венчурні компанії) [9; 12; 14]. Тому на даний час інвестиційний процес фактично відокремлений від реального грошово-кредитного та фондового ринків. Враховуючи те, що в основі консолідації фінансових ресурсів є усвідомлена необхідність з боку держави й бізнесу в тісній та результативній співпраці, головне - сформувати механізми взаємозв'язку та взаємодії різних власників ресурсів, зорієнтувавши їх на спільні цілі модернізації економіки.

Метою статті є розроблення науково-методичних засад відбору та впровадження національних проектів, які відіграють ключову роль в процесах модернізації економіки, а також визначення організаційно-функціональної схеми консолідації ресурсів для їх фінансового забезпечення.

Основні результати дослідження

Фінансове забезпечення національних проектів, на нашу думку, має ґрунтуватися на механізмах консолідації бюджетних ресурсів, приватних вітчизняних та іноземних інвестицій, коштів міжнародних організацій та ін. Важливу роль має відігравати процес перетворення заощаджень в інвестиції. Але, аналіз тенденцій формування фінансового потенціалу модернізації на макроекономічному рівні з позицій перетворення заощажень в інвестиції (рис. 1) та їх концентрації в ключових галузях показав, що спостерігаються значні диспропорції між обсягами нагромадження і споживання, заощадження та інвестиціями.

Рис. 1. Рівень приватного споживання та заощаджень в Україні, % до ВВП

Джерело: розраховано на основі [15]

Так, кінцеві споживчі витрати домашніх господарств в структурі ВВП зросли з 54,3% у 2000 році до 72,7 % у 2013 році. Тому потенційний ризик для фінансового забезпечення модернізації національної економіки створює модель економічного розвитку, яка базується в значній мірі на споживанні, високій імпортній складовій внутрішнього попиту [16]. Якщо у 2005 році валові заощадження відносно ВВП становили 26,7%, то в 2011 році - 16%, у 2012 році - 14,1% ВВП, у 2013 році - 10,5% ВВП. Це свідчить про те, що значна частина національного доходу використовується на споживання. Про небезпечні тенденції також свідчить структура видатків бюджету України, де капітальні видатки в 2013 році становили лише 5,8% (у 2006 році - 14%) [15]. Аналіз тенденцій формування внутрішніх і зовнішніх ресурсів для модернізації економіки, які можна залучити в реальному секторі економіки, банківській сфері, на фондовому ринку, у фінансових, страхових організаціях, недержавних пенсійних фондах, показав, що на капітальні інвестиції спрямовуються обмежені ресурси. Зокрема, лише 45-50% власних ресурсів підприємств від прибутку та амортизації направляється на капітальні вкладення. Із загальних ресурсів банківської системи на кредитування капітальних вкладеньспрямовується лише 4%. У обмежених обсягах залучаються інвестиції на фондовому ринку, де обсяги торгівлі акціями різко зменшуються, а борговими інструментами - зростають. Це разом свідчить про звуження інвестиційних джерел, які можна спрямувати в проекти модернізації.

В умовах обмежених інвестиційних ресурсів важливим завданням є визначення національних проектів модернізації економіки, для реалізації яких необхідно залучити відповідні кошти. Національні проекти - це найбільш ефективний інструмент забезпечення модернізаційних структурних зрушень в галузях економіки та в суспільстві загалом [12, с. 48]. Відповідальним органом із управління національними проектами в системі центральних органів виконавчої влади в Україні є Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, яке разом із Міністерством економічного розвитку і торгівлі України також відповідає за забезпечення реалізації державної політики в сфері інвестиційної діяльності. На регіональному рівні виконання завдань щодо реалізації національних проектів забезпечують регіональні центри з інвестицій та розвитку. Крім того, для безпосереднього управління окремими національними проектами створено 13 державних підприємств.

Національні проекти реалізовуються за такими пріоритетними напрямами: нова енергія; нова якість життя; нова інфраструктура; олімпійська надія - 2022; агроперспектива. Як показав проведений аналіз, на даний час перелік проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку (національних проектів) містить 5 пріоритетів, в рамках яких виділено 16 національних проектів. В межах 7 національних проектів виділено 21 складову національних проектів. Таким чином, більшість національних проектів на сьогодні перебувають на початкових етапах реалізації [8; 14]. Перші практичні кроки здійснено лише за проектами у соціальній сфері, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Більшість започаткованих інвестиційних проектів фінансуються майже повністю за рахунок державного бюджету. За даними Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами лише близько 1,5% інвестиційних пропозицій придатні для спільного фінансування. Суттєвою проблемою в реалізації національних проектів є дублювання державних цільових програм. За висновками експертів Національного інституту стратегічних досліджень, низка національних проектів та їх складових повторюють закладені в подібні програми бюджетні заходи окремих міністерств, органів місцевого самоврядування (зокрема, Київської міської державної адміністрації, Міністерства житлового будівництва і регіонального розвитку, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства палива та енергетики та інші). Тому необхідно кардинально змінити організаційно-економічну модель реалізації національних проектів, а також систему та процедури їх ініціювання, розроблення та впровадження. Фахівці Національного інституту стратегічних досліджень запропонували нову систему ініціювання та впровадження національних проектів [12], що передбачає зміну системи відбору й адміністрування національних проектів, а також забезпечення реальної інтеграції національних проектів в загальнодержавну систему управління.

Реалізацію національних проектів експерти та науковці пропонують здійснювати на основі методології багаторічних бюджетних програм. Такий інструмент впроваджений в багатьох країнах і довів свою практичну ефективність. При цьому впровадження системи багаторічних бюджетних програм передбачає розроблення довгострокової бюджетної стратегії. В.Дем'янишин [5] в теоретичному плані чітко визначив першочергові завдання формування бюджетної стратегії інноваційного розвитку економіки, яка повинна включати: розробку стратегічної моделі майбутнього суспільства, визначення його мети на перспективу (25-50 років) та формулювання стратегічних завдань, реалізацію яких можна було б забезпечити за допомогою бюджетної системи; формування оптимальної схеми розподілу ВВП, розробку бюджетної доктрини країни у вигляді законодавчого акта перспективного спрямування; складання конкретних довготривалих загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку, для реалізації яких необхідна концентрація бюджетних ресурсів; формування бюджету розвитку і створення державного банку розвитку як специфічних інституційних одиниць. Таким чином, впровадження системи національних проектів - це комплексна робота, яка охоплює значне коло функцій, процедур, а головне національні проекти мають стати складовою бюджетної стратегії держави на середньострокову та довгострокову перспективу.

Але бюджетні ресурси - це тільки частка в обсязі фінансування національних проектів модернізації. М.Крупка та Н.Демшичак, проводячи ґрунтовну роботу по оцінці фінансового потенціалу інвестиційної діяльності в Україні [4; 11] запропонували всі фінансові можливості із забезпечення інвестиційної діяльності, що визначаються обсягом фінансових ресурсів інвестиційного спрямування та ефективністю їхнього використання, вважати фінансовим потенціалом інвестиційної діяльності. Можна погодитися з такими пропозиціями, оскільки автори пропонують враховувати всі потенційні можливості щодо формування інвестиційного потенціалу. До складових фінансового потенціалу інвестиційної діяльності авторами віднесено: видатки розвитку державного і місцевого бюджетів, заощадження населення, чистий прибуток підприємств, фінансові ресурси інвестиційного спрямування банківської системи та небанківських установ, прямі іноземні та портфельні інвестиції, зовнішні фінансові ресурси.

На нашу думку найважливішим питанням на сьогодні є формування потужного фінансового потенціалу для здійснення модернізації національної економіки із різних джерел. При визначенні фінансового потенціалу модернізації необхідно врахувати, що система фінансування інвестиційних проектів складається з органічної єдності джерел фінансування та методів фінансування. Основні джерела фінансування в залежності від методів представлено на рисунку 2.

Рис. 2. Основні джерела фінансування інвестиційних проектів

Джерело: систематизовано автором на основі джерел [1; 2; 10; 17]

Як свідчить зміст рисунку 2, теоретично існує багато джерел фінансування інвестиційних проектів. Завдання полягає в тому, щоб всі вони були ефективно задіяні та для кожного з них створені правові, економічно обґрунтовані умови використання в конкретних цілях. Тому формувати фінансовий потенціал необхідно під чітко визначені проекти модернізації економіки, які за важливістю завдань можна віднести до національних. Оскільки на даний час в Україні домінує відтворення 3-го технологічного укладу, розвиваються малонаукоємні та низькотехнологічні сировинні галузі, а кількість підприємств, які реально впроваджують інновації становить близько 12%, необхідно кардинально змінити підходи до ініціювання та впровадження національних проектів модернізації економіки, а також до системи їх фінансування. На наш погляд, найголовнішим питанням є визначення на консенсусних засадах переліку проектів, від яких буде залежати процес модернізації національної економіки. У статті представлено структурно-функціональну схему ініціювання, визначення та затвердження національних проектів, яку, на нашу думку, доцільно впровадити в Україні (рис. 3). модернізація економіка національний фінансування

Структурно-функціональна схема визначення та затвердження національних проектів ґрунтується на таких методичних підходах:

- інституціональними учасниками - ініціаторами проектів модернізації може виступати значне коло учасників, що гарантує всеосяжний охват проблем та врахування всіх сфер діяльності, що потребують змін;

- ініціатором проектів може виступати також Агенство модернізації України, яке створено по результатах форуму інвесторів у Відні в лютому 2015 року;

- усі ініціативи щодо національних проектів мають бути ретельно перевірені профільними міністерствами, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, професійними організаціями, науковими установами на предмет економічної доцільності, відсутності дублювання, відповідності довгостроковим перспективним завданням розвитку національної економіки;

- при визнанні економічної доцільності проекту та його відповідності пріоритетам розвитку держави, провідних галузей, територій, Державне агентство з питань електронного урядування проводить рекламно-пропагандистську роботу та широко освіщає зміст проектів для потенційних інвесторів на офіційному сайті, в засобах масової інформації;

- Державний банк розвитку готує пропозиції щодо оптимальних методів і джерел фінансування проектів, визначає можливі шляхи залучення потенційних стратегічних і фінансових інвесторів;

- Кабінет Міністрів України, Національна академія наук України, Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами формує базу для інституційного, правового, податкового, наукового забезпечення процесів визначення, відбору та реалізації національних проектів модернізації економіки;

Рис. 3. Структурно-функціональна схема визначення національних проектів модернізації економіки

Джерело: розроблено автором

- після професійної експертизи Кабінет Міністрів України, Національна академія наук України та Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами на консенсусних засадах визначають перелік національних проектів модернізації економіки, які необхідно впроваджувати в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Визначається можливі об'єкти для державного замовлення та державно-приватного партнерства;

- Державний банк розвитку разом із міністерствами економічного профілю визначають найбільш оптимальні методи та структуру джерел фінансування національних проектів модернізації економіки;

- наукові установи економічного спрямування Національної академії наук України разом з Державним банком розвитку здійснють оцінку перспектив застосування приватного, акціонерного, зовнішнього, бюджетного, кредитного, венчурного, лізингового методів фінансування, а також впровадження методів податкового стимулювання та шляхів використання власних ресурсів суб'єктів господарської діяльності;

- Кабінетом Міністрів України та Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами формується перелік національних проектів із врахуванням обсягів, методів та джерел фінансування для їх затвердження;

- затверджений (Парламентом, або Урядом) перелік національних проектів з орієнтовними обсягами фінансування є основою для проведення роботи з консолідації фінансових ресурсів для модернізації національної економіки.

Провідну роль у фінансовому забезпеченні процесів модернізації в структурно-логічних схемах (рис. 3, 4) відведено Державному банку розвитку. Слід звернути увагу, що вже неодноразово були спроби для модернізації пріоритетних галузей утворити Державний банк розвитку. Такий крок є логічним, Банки розвитку широко поширені в міжнародній практиці. За даними Світового банку сукупні активи 90 найбільших національних Банків розвитку в 2010 році становили 2 трлн. дол. США з портфелем позик на 1,6 трлн дол. У таких країнах, як Туреччина, Руанда, Фіджі, Бразилія Банкам розвитку належить 10% і більше активів у національній банківській системі [13]. Як звертає увагу Т.Желюк, світова практика нагромадила значний досвід використання потенціалу банків розвитку, які можуть створити мультиплікативний ефект, здійснюючи довгострокове некомерційне фінансування проектів за рахунок залучення бюджетних асигнувань, позик, розміщення цінних паперів, використання частини резервів банків, заощаджень населення, позабюджетних фондів [7]. І.Гуцал також пропонує розвивати інвестиційні банки та наголошує на тому, що це професійні учасники інвестиційного ринку, які мають навички з акумулювання довгострокових ресурсів та їх раціонального розміщення. Разом з тим, вчений пропонує таким банкам встановити мораторій на споживче кредитування [3].

За процесом визначення національних проектів модернізації, їх затвердження слідує етап їх реального фінансування, яке доцільно здійснювати на принципах консолідації фінансових ресурсів із різних джерел та їх спрямування на конкретні цілі модернізації (рис. 4).

Рис. 4. Структурно-функціональна схема консолідації фінансових ресурсів для модернізації економіки України

Джерело: розроблено автором

Запропонована структурно-логічна схема консолідації фінансових ресурсів для модернізації економіки України базується на таких методичних підходах:

- головним агентом з консолідації фінансових ресурсів виступає Державний банк розвитку, який виконує повноваження фінансового агента Уряду, здійснює публічну пропозицію цінних паперів і вихід на внутрішній та міжнародний ринки капіталу, є адміністратором цільового фонду консолідованих фінансових ресурсів для модернізації економіки;

- Державний банк розвитку разом із Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами працює з потенційними стратегічними та фінансовими інвесторами - суб'єктами господарювання всіх форм власності, банками, інвестиційними фондами, лізинговими та венчурними компаніями, міжнародними організаціями, громадянами, державними та місцевими органами;

- Державний банк розвитку здійснює публічну пропозицію цінних паперів через емісію акцій та облігацій, з переліком конкретних проектів для вкладення інвестицій виходить на фондовий, валютний, кредитний ринки;

- Державне агенство з інвестицій та управління національними проектами на всіх етапах здійснює міжвідомчу координацію, узагальнення, професійне консультування, моніторинг інвестиційного процесу, аналіз стану залучення потенційних інвесторів, а також дотримання стандартів безпеки інвестиційно-інноваційної діяльності;

- Кабінет Міністрів України разом із Національною академією наук України, галузевими академіями вживають заходи в частині застосування механізмів правового, податкового, інституціонального, наукового забезпечення національних проектів модернізації;

- суб'єкти інвестиційного процесу надсилають до Державного банку розвитку та Державного агентства з питань електронного урядування свої інвестиційні пропозиції щодо обсягів вкладення фінансових ресурсів в проекти модернізації. Після погодження всіх позицій, укладаються інвестиційні договори між суб'єктами інвестиційного процесу, Державим банком розвитку та профільними міністерствами і відомствами;

- із врахуванням всіх потенційних джерел фінансових ресурсів Державним банком розвитку разом із Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами визначається фінансовий потенціал модернізації;

- затверджуються параметри багаторічного Бюджету для фінансування проектів модернізації;

- в Державному банку розвитку формується цільовий фонд консолідованих фінансових ресурсів для модернізації національної економіки із якого здійснюється фінансування конкретних проектів модернізації через філії банку;

- процес консолідації фінансових ресурсів із різних джерел, ефективне та цільове використання знаходиться під постійною увагою контрольних органів та аудиторських компаній;

- в залежності від умов договору кожному учаснику визначається винагорода за участь в фінансуванні проектів модернізації;

- з метою збільшення потенційних фінансових ресурсів для модернізації кожному учасникові пропонується реінвестувати прибуток в нові проекти, чим забезпечується капіталізація доходу та його ефективне розміщення;

- вводиться інститут омбуцмена з інвестицій та захисту прав інвесторів, що дозволить здійснювати нагляд і контроль за дотриманням інвестиційного законодавства та забезпечити захист вітчизняних та іноземних інвесторів.

Висновки

Важливим питанням державної ваги є модернізації економіки України. Але на даному етапі мають місце несприятливі тенденції, які перешкоджають процесам фінансового забезпечення модернізації, це: обмеженість інвестиційного ресурсу для модернізації; нераціональна структура інвестування за сферами економіки, оскільки дуже високою є частка інвестицій в фінансово-посередницькі сектори; погіршення структури інвестування промислового виробництва (майже третина всіх інвестиційних ресурсів, що надходять в промисловість, спрямовуються в добувну галузь, виробництво електроенергії, газу та води, металургійну промисловість); погіршення технологічної структури інвестування економіки, оскільки знизилась частка інвестицій в машини та обладнання; низький рівень валового нагромадження основного капіталу в структурі ВВП, що не відповідає завданням розширеного відтворення. Зазначена ситуація виникла, зокрема, з тих причин, що на даний час чітко не визначені проекти модернізації в провідних галузях та механізми їх фінансового забезпечення. Тому пропонується впровадити нову систему відбору та реалізації національних проектів модернізації, а також сформувати ефективні механізми визначення потенційних джерел їх фінансового забезпечення. Це дозволить здійснювати модернізацію провідних галузей та сконцентувати цільові ресурси для фінансового забезпечення національних проектів модернізації. Подальший пошук потенційних джерел ресурсного забезпечення дозволить більш адекватно визначати завдання на середньострокову та довгострокову перспективу в частині здійснення модернізації економіки.

Література

1. Азаренкова, Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки (теоретичний аналіз) : [монографія]. / Азаренкова Г. М. - Харків : ПП Яковлєва, 2003. - 103 с.

2. Аналіз ринку фінансових послуг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. marketing.net.ua/view_subsects.pdf

3. Гуцал, І. С. Проблеми й перспективи функціонування інвестиційних банків / І. С. Гуцал, А. О. Тимків // Фінанси України. - 2009. - № 11. - С. 78-87.

4. Демчишак Н.Б. Концептуалізація фінансового потенціалу в економіці держави / Н. Демчишак, І. Горобець // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України, 2013. - Вип. 23.10. - С. 195-204.

5. Дем'янишин, В. Бюджетна політика держави: концептуальні засади, ефективність, розвиток стратегії і тактики / В. Дем'янишин // Вісник Тернопільського державного економічного університету. - Тернопіль, 2011. - № 2 . С. 7-20.

6. Джумов А.М. Консолидация финансовых ресурсов по обеспечению национальных интересов России : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра экон. наук : спец. 08.00.10 - финансы, денежное обращение и кредит / А.М. Джумов. - Российский университет дружбы народов, Москва, 2009. - 34 с.

7. Желюк Т. Л. Модернівзація системи управління довгостроковим розвитком національної економіки /Т. Л. Желюк //Актуальні проблеми економіки. - 2010.- № 3.- С. 55-61.

8. Звіт про результати діяльності Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України за 2013 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrproject.gov.ua

9. Інституційне забезпечення інвестиційної та інноваційної діяльності. Аналітичний матеріал Міністерства економічного розвитку та торгівлі. Електронний ресурс].- Режим доступу : http://me.gov.ua

10. Капіталізація економіки України ; [за ред. акад. НАН України В. М. Гейця, д-ра екон. наук А. А. Гриценка]. - К. : НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. - 2007. - 220 с. - Бібліогр.: в підрядк. прим.

11. Крупка М.І. Аналіз формування і використання фінансового потенціалу інвестиційної діяльності в Україні / М.І. Крупка, Н.Б. Демшичак // Фінанси України. - 2012. - № 2. - С. 26-37.

12. Національні проекти в стратегії економічної модернізації України. Аналітична доповідь / За ред. Я.А. Жаліла. - К.: НІСД, 2013. - 57 с.

13. Офіційний сайт Верховної Ради України / Законодавство / [Електронний ресурс]: - Доступний з: <http://rada.gov.ua>

14. Офіційний сайт Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.ukrproject.gov.ua

15. Офіційний сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]: - Доступний з: <http://ukrstat.gov.ua>

16. Пріоритети інвестиційної політики у контексті модернізації економіки України / Аналітична доповідь [Текст] / Національний інститут стратегічних досліджень / А.П. Павлюк, Д.С. Покришка, Я.В. Белінська, О.О. Молдован [та ін.] - К. : НІСД, 2013. - 48 с.

17. Узунов В.В. Фінансові інструменти регулювання розвитку інноваційного потенціалу держави [Текст] / В.В. Узунов // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - № 7. - С. 21-24.

Размещено на Allbest.ru