Пріоритетні напрями удосконалення територіальної організації розвитку Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритетні напрями удосконалення територіальної організації розвитку Закарпатської області

Постановка проблеми. На даний момент часу проблемні регіони України не в змозі самостійно вирішити накопичені полісистемні проблеми розвитку, тому особливого значення в забезпеченні оптимізації процесів виходу з кризи та формування засад сталого економічного зростання регіонів набувають питання державного регулювання регіонального розвитку, формування відповідних загальнодержавних програмних документів, вироблення загальної стратегії соціально-економічного розвитку, визначення пріоритетів науково-технічної, структурної і соціальної політики держави. В таких умовах зростає значення робіт в Закарпатській області складання макроекономічних прогнозів, адже необхідні комплексні прогнози соціально-економічного і науково-технічного розвитку регіонів, які дозволили б перейти до державного планування по кінцевим цілям, цільового програмування науково-технічного прогресу при оптимальній концентрації ресурсного потенціалу на пріоритетних напрямах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існуючі нині методичні підходи до складання макроекономічних прогнозів обмежують їх зміст опрацюванням орієнтирів розвитку країни і регіонів на двадцять років з поглибленою деталізацією першого десятиліття. Серед вітчизняних науковців, що досліджували проблематику удосконалення територіальної організації розвитку Закарпатської області, слід назвати Іртищеву І.О., Стегней М.І. [1], Проскуру В.Ф.[2], Чучку І.М.[3]. Проте у розроблюваних прогнозах і діючих методиках прогнозування не знаходять послідовного віддзеркалення найважливіші вимоги - альтернативність варіантів, врахування нерівномірності розвитку прогнозованих об'єктів, що суттєво знижує якість і науковий рівень прогнозної роботи.

Формулювання цілей статті. Метою статті є обґрунтування та розробка практичних пріоритетних напрямів удосконалення територіальної організації розвитку регіону на прикладі Закарпатської області. Звідси реальною стає можливість передбачати часові інтервали концентрації вузлових науково-технічних і соціально-економічних проблем, які вимагають вироблення принципово нових економічних і політичних рішень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Однією з першочергових проблем, що потребує негайного вирішення з метою забезпечення сталості розвитку проблемних регіонів України в період посткризового відновлення, є реформування інституційної сфери (рис. 1). Удосконалення регіонального інституційного механізму розвитку може бути здійснено поетапно за допомогою вирішення наступних блоків завдань:

1) створення правової бази функціонування механізмів вільного переходу прав власності;

2) посилення контролю за діяльністю державних органів, що здійснюють функції нагляду, приватизації та управління держвласністю та пов'язаних з процесами примусового банкрутства;

3) пріоритетне державне інвестування у створення інституційної інфраструктури (в т.ч. ринку капіталів, ріелтерської, консалтингової та страхової сфери, кадастру земель, реєстру власності фізичних осіб тощо).

Крім того, в межах інституціональної реформи доцільно передбачити реалізацію заходів нової податкової політики щодо зниження податкового тягаря на прибуток і перенесення його на майно господарюючих суб'єктів.

На нашу думку, зміна підходів до оподаткування дозволить вирішити ряд суттєвих завдань:

- збільшити обсяги податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів регіонів України (їх низький рівень яких пов'язаний з негативними фінансовими результатами діяльності підприємств або виведенням господарських операцій в тіньовий сектор економіки), прив'язавши розмір податків до об'єктів, які складно сховати від оподаткування (для нововведених потужностей доцільно передбачити пільговий порядок оподаткування з заохоченням прискореної амортизації і оновлення виробничих технологій);

- прискорити процеси переходу суб'єктів господарювання до нових, ефективних власників, підвищення ефективності та результативності санації підприємств;

- стимулювати інвестування розвитку підприємств;

- підвищити ефективність регіональної економіки в цілому.

Іншим напрямом може стати розвиток механізмів зниження податкового навантаження на фонд оплати праці (за рахунок реформи пенсійної системи, впровадження системи приватного медичного та соціального страхування, а також скорочення управлінських витрат державних позабюджетних соціальних фондів). Зниження навантаження на фонд оплати праці призведе до збільшення споживання, що в свою чергу стимулюватиме виробництво (насамперед товарів тривалого користування), а також зростання обсягів інвестиційних ресурсів.

Лише після створення інституційної бази економічного розвитку Закарпатської області можна обґрунтовано говорити про можливість здійснення реформ на рівні суб'єктів господарювання (мікрорівні). При цьому слід зробити застереження про те, що реформа підприємств повинна проводиться самими підприємствами, а функція держави повинна полягати в створенні таких умов функціонування, за яких діяльність та розвиток можливі лише для тих господарюючих суб'єктів, які активно пристосовуються до нових цивілізованих ринкових методів роботи.

На рис. 1 наведено засади розвитку інституційної сфери проблемних регіонів України. На нашу думку, послідовність дій та рішень, наведених в цій схемі, дозволить досягти двох основних цілей: створити умови для реінвестування заощаджень суб'єктів господарювання в реальний сектор економіки проблемного регіону і сформувати систему, що змушує підприємства максимально ефективно використовувати наявний потенціал для виживання і розвитку в Закарпатській області.

Концептуальні засади розвитку інституційної сфери проблемних регіонів України

територіальний регіональний ризик

Лише після проведення заходів розвитку інституційної сфери та податкової реформи, можна перейти до етапу розвитку інституційного середовища на мезорівні та розвитку підприємств Закарпатської області на мікрорівні. При цьому державні органи повинні уникати прямого втручання в сферу господарської діяльності підприємств, тобто регулювати питання щодо асортименту та номенклатури продукції, ринків присутності, ціноутворення тощо. Одночасно з програмою реформування підприємств необхідно паралельно здійснювати заходи щодо реформування регіонального інституційного середовища: удосконалення роботи регіональних органів влади, реформування соціальної сфери, бюджетної системи, розвитку курортно-рекреаційного та агропромислового комплексу, промислової і структурної перебудови.

Основою реформи соціальної сфери повинно стати підвищення добробуту та якості життя населення, що є наслідком соціально-економічного розвитку Закарпатської області. Підвищення рівня заробітної плати, скорочення розриву в доходах різних груп населення, відновлення ролі заробітної плати як основного джерела доходів населення - все це призведе до наповнення бюджетів соціальних фондів, стимулювання платоспроможного попиту, зміцнить позиції середнього класу як гаранта політичної стабільності.

Реформа бюджетної системи передбачає зниження дотаційності (за рахунок досягнення довгострокового економічного зростання і скорочення непродуктивних бюджетних витрат), зменшення соціального навантаження на бюджет (за рахунок зниження числа пільг та адресності в їх розподілі), проведення житлово-комунальної реформи.

Основним завданням формування ефективної промислової політики регіону та створення механізму її ефективної реалізації є збереження ядра промислового комплексу області від руйнування, насамперед шляхом оптимізації (оптимальної локалізації) відтворювальних процесів, налагодження коопераційних зв'язків, вироблення узгодженої цінової і збутової політики, інших невідкладних антикризових заходів.

У табл. сформульовано та узагальнено основні пріоритетні завдання розвитку Закарпатської області.

Пріоритетні завдання розвитку Закарпатської області

Середньострокові завдання - підйом промислового виробництва та його комплексна раціоналізація (включаючи структуру промислового виробництва і його розміщення, реструктурування і технічне переозброєння підприємств, удосконалення управління) для досягнення промисловим комплексом області необхідної конкурентоспроможності та підвищення на цій основі рівня життя населення.

Стратегічне завдання - формування «інтелектуальної структури» промислового виробництва (інформаційні технології, механоелектроніка, біотехнології тощо), що забезпечить промисловості Закарпатської області перспективне місце в територіальному розподілі праці в наступному десятилітті.

Розвиток сільськогосподарського сектору Закарпатської області спрямований на підвищення конкурентоспроможності регіональних товаровиробників. Зокрема це стосується державної підтримки з метою стабілізації фінансового стану господарств, насамперед тваринницького напряму, санації неплатоспроможних підприємств.

Встановлення мінімальних гарантованих цін і державні інтервенції на продовольчому ринку з метою захисту останнього від непередбачених кон'юнктурних коливань. Гарантії дотримання цих цін могли б бути забезпечені закупівельними товарними інтервенціями держави на продовольчому ринку. Так, якщо в регіоні в результаті дії різних факторів ціни на продукцію опускаються нижче мінімального гарантованого рівня, то держава спрямовує їх надлишки на той регіональний ринок, де утворився дефіцит відповідного виду продукції. Обсяги інтервенційних операцій повинні бути обмежені граничними квотами, які повинні розраховуватись та розподілятись по регіонах державними органами влади. Метою застосування гарантованих закупівельних цін є підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників. При їх встановленні враховують сформований рівень вільних (договірних) цін, співвідношення цін на різні види сільськогосподарської продукції, рівень цін на аналогічну продукцію на світових ринках, тобто враховуються кон'юнктурні чинники, реальне співвідношення попиту і пропозиції.

З метою підтримки цінового паритету слід створити умови для подолання монополізму ресурсозабезпечуючих і переробних галузей. Для підприємств ресурсозабезпечуючих галузей пропонується встановити граничні (фіксовані) ціни, що періодично коригуються у зв'язку з подорожчанням енергоресурсів, інфляційним зростанням заробітної плати, також зі зміною податкової та кредитної політики.

Підвищення купівельної спроможності сільськогосподарських товаровиробників Закарпаття може бути реалізовано шляхом розвитку системи підтримуваного державою лізингу техніки та інших ресурсів. Підбір партнерів для здійснення лізингових операцій повинен здійснюватися на основі відкритих конкурсів, а бюджетні асигнування слід видавати не продавцю, а покупцю - сільськогосподарському товаровиробникові, як це прийнято у світовій практиці. В умовах посткризового відновлення Закарпатської області слід докорінно змінювати систему фінансування сільгоспвиробництва: як і в усьому цивілізованому світі, кредитування сільськогосподарських товаровиробників повинно здійснюватися на пільгових умовах.

Механізм стимулювання інституційно-інфраструктурного розвитку регіональної інфраструктури Закарпатської області - це спосіб трансформації господарських взаємовідносин суб'єктів у напрямі узгодження інтересів і вирішення суперечностей, що виникають між ними в процесі розширення сфери дії позитивних зовнішніх ефектів та їх закріплення. Він характеризується специфікою реалізації та фінансування, особливостями субординації і координації суб'єктів і економічних агентів, містить оцінку цільової функції та диференційованих завдань, вузлові точки інфраструктурної мережі, відображає співвідношення між протиріччями та динаміку взаємодії внутрішнього і зовнішнього регіонального середовища.

На нашу думку, пріоритетними напрямами удосконалення територіальної організації розвитку Закарпатської області, що забезпечать сталість регіонального розвитку та зменшення просторової асиметрії, повинні стати:

- створення умов для модернізації промисловості, сільського господарства, підтримки та розвитку їхньої конкурентоспроможності на засадах кластеризації;

- капіталізація людських ресурсів та їхній розподіл на території регіону, підвищення просторової та кваліфікаційної мобільності населення;

- вирівнювання зайнятості в регіоні; формування інфраструктурних мереж (виробничо-господарських, соціальних, культурних, інформаційних);

- інституційна інтеграція (кооперація в галузі освіти і НДДКР;

- співпраця при реалізації інфраструктурних та дорожньо-транспортних проектів;

- створення єдиних служб для моніторингу стану соціально-економічного розвитку регіональних господарств та територій; розвиток кластерів).

Література

територіальний регіональний ризик

1. Іртищева І.О., Стегней М.І. Сталий розвиток територіальних одиниць Закарпаття в контексті транскордонного співробітництва / І.О. Іртищева, М.І. Стегней //Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія Економіка. - Вип. 2. - Мукачево: МДУ, 2014. - с. 47-52.

2. Проскура В.Ф. Аналіз економічної оцінки в життєвому циклі ресурсів регіону / В. Ф. Проскура // Збірник праць Черкаського державного технологічного університету. - Вип. 28, ч. ІІІ. - Черкаси: ЧДТУ, 2011. - с. 43-46. - (Серія: Економічні науки).

3. Чучка І.М., Кобаль Н.М. Менеджментові засади вдосконалення механізму функціонування Карпатського єврорегіону / І.М. Чучка, Н.М. Кобаль // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Економіка. - 07/2012. - Вип.35, Ч.2. - с. 257-260.

Размещено на Allbest.ru