Синергетичний ефект діяльності кластерних формувань

В економічній літературі синергія визначається (у перекладі з грецького - співдружність, співучасть) як вигода, отримана від комбінування двох або більше елементів (або бізнесів) таким чином, що продуктивність отриманої комбінації вища, ніж сума її окремих елементів (або бізнесів). Виділяють два типи синергії в бізнесі - внутрішня та зовнішня. Внутрішня синергія полягає в економії від масштабів та ефективній співпраці. Зазвичай прикладами тут стають компанії, які можуть ефективно обслуговувати сегмент ринку шляхом адаптації пропозиції, спочатку спрямованої на інший сегмент. Поширення знань та досвіду на кілька сегментів - бізнес-модель багатьох компаній сфери обслуговування та роздрібної торгівлі. Внутрішня синергія - найбільш поширена форма синергії, яка орієнтується на цільову групу та пропозиції. Цілком можливо, вона менш цінна через те, що її вигоди обмежені межами можливої економії на витратах. Внутрішній ефект полягає у отриманні додаткового соціально-економічного ефекту підприємствами кластера через зниження витрат, підвищенні рівня інноваційно-інвестиційного розвитку, продуктивності праці [3].

Синергетичний ефект досягається за рахунок акумуляції ресурсів і розширення масштабів виробництва. В результаті відбувається оптимізація міжгалузевих зв'язків, вихід підприємств на міжнародні ринки, скорочуються витрати і підвищується конкурентоспроможність продукції. При цьому при формуванні кластерів повинні дотримуватись економічні інтереси всіх його учасників, а також нарощуватись та більш раціонально використовуватись їх потенціал. Крім того, в результаті формування кластерів передбачається отримання більшого прибутку у складі об'єднання порівняно з результатами самостійного функціонування підприємств, що інтегруються [4]. Отже, ефект синергії - це ефект від спільної дії всіх елементів системи, що призводить до збільшення якісних показників функціонування без збільшення кількісних. Взагалі синергетичний ефект передбачає досягнення структурованості економічної системи за рахунок ефективного управління і є результатом об'єднання підсистем, які можуть бути додатними і від'ємними, при цьому позитивний ефект описується формулою 2 + 2 = 5, а негативний 2 + 2 = 2,5 [3].

Синергетичні ефекти в сучасній економіці проявляються в процесі використання таких механізмів взаємодії підприємницьких структур, як підприємницькі мережі, стратегічні альянси, довгострокові контракти та ін. Вони дозволяють знижувати трансакційні витрати, зовнішні і внутрішні ризики, підвищувати інноваційність та конкурентоспроможність підприємницьких структур. Найважливішими синергетичним ефектами аграрних кластерів є: [5]

- ефект перетікання знань в кластері;

- ефект збільшення грошового потоку за рахунок додавання грошових потоків компаній, що входять в кластер;

- ефект спільного використання інфраструктурних об'єктів;

- ефект зниження трансакційних витрат;

- синергія кооперації;

- синергія спеціалізації підприємств-учасників;

- синергія агропромислової інтеграції ;

- синергія концентрації виробництва.

Рис. 1. Джерела формування синергетичного ефекту аграрних кластерів

Джерело: на основі [5]

Підвищений рівень знань в учасника кластеру формується за рахунок перетікання знань від однієї фірми до іншої. Процес перетікання може здійснюватися через виробників сировини, переробників, постачальників, споживачів, консультаційних фірм і ін. Рівень освоєних при цьому знань може бути показником того, чи здатна фірма добитися переваги, заснованої на знанні, тобто, чи приводять знання до досягнення конкурентної переваги.

Загального показника, що визначає рівень знань для кожної взаємодії, не існує, знання відбивають специфічні досягнення фірми в тій чи іншій галузі і є наслідком як внутрішньофірмових механізмів обміну інформацією та знаннями, так і їх обміну між учасниками кластеру. Таким чином, можна говорити про формування синергетичного ефекту перетікання знань у кластері.

Ефект синергізму грошових потоків, з погляду кластерів, пояснюється тим, що сукупний грошовий потік кластера буде більше суми грошових потоків окремих підприємств - учасників. Це пов'язане з тим, що кластерна взаємодія впливає на розміри припливу й відтоку коштів. Збільшення припливу може бути обумовлене тим, що сукупний попит на продукцію в умовах кластера суттєво вищий, бо кластер сприяє формуванню так званих детермінантів попиту [6], серед яких поява досвідчених і вимогливих покупців, які вимагають все більш і більш якісного виробництва товарів і послуг. Це сприяє, як значному збільшенню місцевого попиту, так і підвищенню конкурентоспроможності фірм, що входять у кластер. Розвиток кластерів сприяє не тільки зростанню конкурентоспроможності, але й впливає на зростання валового внутрішнього продукту регіону й країни.

Зниження відтоку коштів пов'язане з ростом продуктивності підприємств кластера. Це в основному пояснюється зниженням витрат на виробництво й реалізацію продукції і стає можливим за рахунок доступності місцевих ресурсів, наявності ядра кластера, яке забезпечує основу конкурентоспроможності, доступу до ринкової інформації.

Ефект спільного використання інфраструктурних об'єктів є тією базою, на основі якої будується конкурентна перевага підприємств - учасників і того або іншого кластера в цілому. Інфраструктуру можна визначити, як сукупність ресурсів, які необхідні для функціонування системи. Розрізняють виробничу (механізми, дороги, сховища, системи зв'язку й ін.) і соціальну (школи, лікарні, театри, і ін.) інфраструктури. Наявність інфраструктури є матеріальною основою для побудови кластерних взаємозв'язків. Мова тут йде перш за все про виробничу інфраструктуру, на основі використання якої можлива спільна діяльність підприємств кластеру, а також відкриття нових підприємств на основі вже існуючих можливостей для розвитку. У такому випадку кластер здатний реалізувати синергетичний ефект використання інфраструктури, а саме мультиплікативно збільшуючи обсяг продукції, що випускається. У такий спосіб процес моделювання кластерів повинен враховувати отримання синергетичного ефекту при проектуванні своєї виробничої інфраструктури.

У рамках кластера виникає також ефект зниження трансакційних витрат, насамперед за рахунок перетікання знань. Підприємствам кластера стають доступні специфічні ресурси, які має кластер у цілому (ноу-хау, висококваліфіковані фахівці). Щодо внутрішнього середовища кластеру, то ці специфічні ресурси одного підприємства перетікають до інших підприємств, формуючи загальну базу знань кластера й знижуючи специфічність ресурсів, а, отже зменшуючи трансакційні витрати. Так, у рамках кластеру можливе зниження витрат на пошук інформації, ведення переговорів, насамперед у силу територіальної доступності контрагентів. Знижується рівень невизначеності угод у зв'язку з тим, що учасники знайомі між собою або інформація про ресурси підприємств стає доступною [2].

Що ж стосується зовнішнього середовища, то спостерігається виникнення синергії спеціалізації підприємств-учасників у виробництві продукції. В цьому випадку кластерне формування в цілому спеціалізується та досягає лідерства у тому виді продукції, яка в силу використання територіальних переваг і потужностей підприємств - учасників стає більш конкурентоспроможною.

Щодо синергії кооперації, то кластеризація через принципи одночасної кооперації і конкуренції сприяє зростанню продуктивності праці завдяки можливості посилення процесу спеціалізації та розподілу праці між підприємствами, збільшенню обсягу інформації та ідей для обміну між підприємствами, стимулюванню конкуренції і інновацій, зниженню витрат на одиницю продукції та збільшенню прибутковості організацій-членів, що проявляється і в збільшенні економічного ефекту кластеру [7].

Синергія концентрації виробництва являється ще одним із складових чинників успішності діяльності кластерних формувань. Концентрація виробництваявляє собою зосередження земельних ресурсів, засобів виробництва, робочої сили й обсягу виробництва продукції на визначеній території або на одних і тих же підприємствах, що зумовлює збільшення їх розмірів. Процес концентрації сприяє зміцненню конкурентоспроможності вітчизняної системи аграрного виробництва, створює можливості для зменшення бюджетних видатків на її підтримку, відкриває додаткові можливості у вирішенні соціальних проблем.

Синергію агропромислової інтеграції слід розглядати як соціально-економічний процес поєднання сфер виробництва, переробки та реалізації продукції сільського господарства у єдину динамічну систему з метою збільшення доданої вартості та прибутку, а також більш - менш рівномірного його розподілу між учасниками.

Висновки