Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші). У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів. Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво. У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

Рисунок 3.1 Склад оборотних коштів підприємства.

Таблиця 3.1

Структура оборотних засобів

Розрахунємо середньорічний залишок оборотних коштів за звітний рік.

Таблиця 3.2

Залишки обігових засобів по кварталах

3.2 Ефективність використання оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше звершується їх кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

Коефіцієнт оборотності, який визначається відношенням об'єму релізованої продукції, робіт, послуг до середнього залишку обігових засобів за аналізуємий період:

де Vпр - об'єм продукції;

ОЗ - середній залишок оборотних коштів

В базовому році:

506163/49704=10,18.

В звітному році:

658409/107627,63=6,12 .

Цей показник характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні кошти підприємства за певний період, або цей показник можна трактувати як показник об'єму реалізованої продукції, що припадає на 1 грн. оборотних коштів. Виходячи з цього можна сказати, що чим вищий цей показник, тим краще використовуються оборотні засоби і тим менший їх об'єм необхідній для підтримки діяльності підприємства.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів, показник зворотній до попереднього, він характеризує вартість оборотних коштів, що приходяться на 1 грн продукції:

В базовому році:

1/10,18=0,1

У звітному році:

1/6,12=0,16

Тривалість одного обороту обігових коштів - визначається відношенням тривалості періоду, що аналізується, до коефіцієнту:

Причому тривалість періоду Тп в розрахунках приймаємо: за рік - 360 днів, за квартал - 90 днів, за місяць - 30 днів.

В базовому році:

360/10,18=35 днів

В звітному році:

360/6,12=59 дні

Визначення величини вивільнених (додатково залучених) обігових засобів.

Збільшення або зменшення швидкості обороту обігових засобів впливає на їх загальну величину. При аналізі використання обігових засобів визначають величину оборотних засобів, що вивільнюються з обороту при прискоренні швидкості обороту.

Прискорення швидкості обороту обігових засобів призводить до їх вивільнення із оберту, тобто зменшує потребу підприємства в обігових засобах для забезпечення одного і того ж об'єму виробництва. Зменшення швидкості обороту призводить до додаткового залучення обігових засобів, тобто для забезпечення одного і того ж об'єму виробництва потрібно більше обігових засобів.

Величину умовно вивільнених обігових засобів визначають за формулою:

де ОЗ- фактичний середній залишок обігових коштів за аналізований період;

Тбаз - тривалість обороту обігових зісобів в базовому році;

Тфакт - тривалість періоду, що аналізується;

Vпр - фактичний об'єм реалізованої продукції, виконаних робіт, послуг в аналізованому періоді;

Висновок: Коефіцієнт оборотності оборотних коштів в звітному році збільшився порівняно з базовим, що свідчить про більш ефективне використання оборотних коштів підприємства.

Додаткове вивільнених оборотних коштів у звітному році склало 42973,43 тис. грн.

· Коефіцієнт оборотності, який розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і розраховується за формулою

У базовому році: .

У звітному році: .

· Значення прискорення оборотності оборотних коштів. У результаті цього процесу зменшується потреба в оборотних коштах, вивільнення з обороту. Заведено розрізняти абсолютне вивільнення коштів з обороту, коли зменшується потрібна абсолютна їх сума, та відносне вивільнення, коли за даної величини оборотних коштів у наслідок поліпшення їх використання реалізується більше продукції (послуг).

4. Витрати підприємства

Витрати формуються в процесі використання матеріальних і фінансових (грошових) ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства (організації). Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на постійні і змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції. Вона стрибкоподібно змінюється лише за істотної зміни виробничої та організаційної структури підприємства (іншого суб'єкта підприємницької діяльності).

До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва й суто управлінські видатки. На практиці виділяють у складі постійних так звані умовно-постійні витрати, які змінюються (хоч і не істотно) під впливом збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Змінні витрати - це витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. В їхньому складі відокремлюють пропорційні і непропорційні витрати.

Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. До таких витрат належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва. Вони мають місце тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торговельні витрати тощо. Дегресуючі витрати збільшуються повільніше, ніж зростає обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, на ремонт, інструмент тощо.

Змінні витрати включають витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

Зробимо обрахунки витрат по вказаних вхідних даних (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Структура витрат підприємства

На рис.4.1 зобразимо частки змінних і постійних витрат.

Рисунок 4.1 Частки змінних і постійних витрат

Критичний обсяг - це та кількість продукції при виготовленні якої підприємство покриє всі витрати постійні і змінні. Цей обсяг розраховується за формулою:

(од. продукції)

В^пост. - постійні витрати на весь обсяг продукції, грн.;

Ц - ціна одиниці продукції, грн./од. продукції;

В^змін. - змінні витрати на одиницю продукції, грн./од. продукції.

444341 / 950320=0.47

Рисунок 4.2 Аналітичний метод визначення критичних обсягів

Отже якщо підприємство буде реалізовувати не менш як 2561 од. прод., то воно повністю покриватиме свої витрати.

5. Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

Для заповнення таблиці використовуються показники, розраховані в попередніх розділах роботи, а також наступні (таблиця 5.1):

1) Валовий прибуток (ПР^ВАЛ) визначається як різниця між чистим доходом (ЧД) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (С_соб^реал.)

ПР^вал = ЧД - С_соб^реал., (грн.)

При цьому чистий дохід визначають вирахуванням із виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Вир^реал) податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із доходу.

ЧД = Вир^реал. - ПДВ- Акц. збір - Інші відрахув. (грн.)

2) Рентабельність реалізованої продукції (R^реал.) - це є відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції.

*100%

С - собівартість продукції, грн.

3) Рентабельність виробництва (R^ВИР.) визначається відношенням валового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних засобів.

,

4) Рівень витрат на 1 грн. обсягу виготовленої продукції (Р_{витрат.}) - визначається відношенням собівартості реалізованої продукції до обсягу виготовленої продукції

,

Таблиця 5.1

Техніко-економічні показники діяльності підприємства

За даними таблиці видно, що:

1) Показники ефективності використання персоналу збільшилася, а саме продуктивність праці робітників у звітному році порівняно з базовим збільшилася майже на 17,24%, а продуктивність праці працівників майже на 43,10%.

2) Показники використання основних фондів, а саме фондовіддача зменшилася на 0,37 грн./грн., фондомісткість знизилась в порівнянні з базовим роком збільшилася на 0,05 грн./грн., а фондоозброєність 1 робітника збільшилася на 68,84 грн./чол.

3) Показники використання оборотних коштів, а саме коефіцієнт оборотності зменшився на 4,07 грн./грн в порівнянні з базовим роком, а коефіцієнт завантаження збільшився на 0,07 грн./грн, тривалість одного обороту збільшилася на 34 днів, відносне вивільнення оборотних коштів 42973,43 грн.

Висновки і пропозиції

Метою виконання даного курсового проекту було закріплення і поглиблення теоретичних знань, отриманих при вивченні курсу “Економіка підприємства”, а також оволодіння методами виконання широкого кола типових планово-економічних розрахунків і обґрунтувань. У ході виконання курсового проекту був вивчений склад, структура і показники використання основних виробничих фондів підприємства, проаналізовані характеристики ефективного використання обігових засобів, були сформовані техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Виробнича діяльність будь-якого підприємства основується на найбільш раціональному використанні персоналу, виробничих і обігових засобів. У сучасних умовах організації виробничих ресурсів підприємства все більше місце займає підвищення механізації і автоматизації виробництва, застосування модернізованого обладнання, ефективних видів сировини і матеріалів, а також використання найновіших технологій. Також велике значення має правильна організація виробництва і кваліфіковане і грамотне управління підприємством.

Для підвищення продуктивності необхідно збільшувати час роботи основних фондів на протязі періоду їх дії, збільшувати змінність роботи машин і механізмів, зменшувати внутрішньозмінні втрати і не допускати простоїв обладнання, підвищувати кваліфікацію робітників підприємства.

Для того, щоб все це здійснити, знання економіки підприємства потрібні в першу чергу. Із упевненістю можна сказати, що виконання даного курсового проекту дозволить нам стати більш кваліфікованими спеціалістами в майбутньому.

Размещено на Allbest.ru