Взаємодія національної економіки та споживчої кооперації як соціально-економічної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємодія національної економіки та споживчої кооперації як соціально-економічної системи

Постановка проблеми. Нині економіка України проходить новий етап свого розвитку -- становлення національної економіки, яка покликана забезпечити зростання загального добробуту і зміцнити репутацію держави у світовій спільноті.

Становлення національної економіки в країні вимагає особливих зусиль із формування принципово нової державної політики, що орієнтованої на довгострокові завдання, визначає стратегічні напрями розвитку. Державна політика має бути цілісною, розумною, раціональною і ефективною і формуватися з урахуванням історичних умов і національних особливостей, економічної ситуації, культурних традицій і бути науково обґрунтованою.

Створення третього сектору економіки обумовлене виникненням ряду проблем, які не в силах вирішити ринкова економіка і держава.

Національну економіку не можна створити без усвідомлення суспільством її необхідності, без розуміння, що для успішної діяльності, що припускає підвищення добробуту усіх громадян без виключення, зростання терпимості до чужого успіху, зміцнення відповідальності за власнівчинки, прагнення до розвитку і самоудоскона- лення, потрібне відродження суспільства України і, в першу чергу, його духовності і моральності. Тому виникає необхідність формування груп громадських інтересів, що пов'язують українське товариство і що забезпечують його єдність. Як правило, такі групи осіб об'єднують в загальне поняття -- громадянське суспільство, що розвивається незалежно від держави і впливає на процес змін в суспільстві, що у свою чергу породжує зміни в економіці.

Головним утворенням громадянського суспільства є різні форми громадської самоорганізації, до яких відноситься споживча кооперація, що становить ядро національної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В дослідження концептуальних аспектів національної економіки в цілому внесли суттєвий вклад деякі автори, які ототожнюють її із змішаною економікою [1-8].

З теоретичної точки зору національна економіка є специфічною формою організації господарства, що характеризується узгодженістю основних економічних і соціальних процесів. З практичної точки зору національна економіка

є деякою реальністю, що склалася, сукупністю фактів сучасного економічного життя. При цьому процеси формування і розвитку національної економіки характеризуються через встановлення наявності цілого ряду її відтворних елементів, що проявляються в сучасному економічному житті і визначають функції життєзабезпечення і виробництва людського капіталу.

Соціально-економічна сутність споживчої кооперації і споживчих кооперативів розкривається в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених [1-8].

Споживча кооперація в сучасному суспільстві покликана виконувати найважливішу соціальну функцію підвищення рівня і якості життя населення на основі забезпечення доступними товарами і послугами.

На основі вищевикладеного можна сказати, що споживча кооперація виступає специфічним продуктом державного розвитку і однією з соціально-економічних систем національної економіки і громадянського суспільства, утвореною в цілях економічного зростання і підтримки стабільності.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Віднесення споживчої кооперації до сектору національної економіки, в принципі, ні ким не суперечиться. Проте питання про те, в якому обсязі і яким чином повинна здійснюватися економічна діяльність, щоб це можна було віднести до національної економіки, є дискусійним.

В зв'язку з цим, особливе важливе вивчення споживчої кооперації як соціально-економічної системи в національній економіці і як складового елементу громадянського суспільства для оцінки взаємовпливу і взаємозалежності між цими елементами, для оцінки ролі і вкладу організацій споживчої кооперації в розвиток національної економіки.

Мета статті. Метою даного дослідження є вивчення особливостей взаємодії національної економіки та споживчої кооперації як соціально-економічної системи на основі аналізу позицій авторів, викладених в економічній літературі.

Виклад основного матеріалу. На нашу думку, національна економіка є продуктом природного історичного розвитку суспільства і нині властива багатьом розвиненим країнам. При цьому в кожній така національна економіка має свою національну специфіку.

Природно, і система державного управління також зазнає значні зміни, обумовлені як загальносвітовими тенденціями, так і процесами, що відбуваються усередині країни. Як справедливо відмічають автори [1-8], «складність сучасного державного управління обумовлена багато в чому збільшенням числа як суб'єктів управління, так і суб'єктів впливу на ухвалення управлінських рішень».

Як показало дослідження, необхідність державного управління соціально-економічними процесами зараз мало ким суперечиться. Сучасне управління засноване на концепції активної участі в ньому держави не лише як держави-регулюваль- ника, що встановлює «правила гри» на ринку і регулювання, що реалізовує механізм, але і як дер- жави-власника в ринковій економіці, його суб'єкта.

Відомо, що всяке утворення -- це не лише підприємства і організації різних галузей народногогосподарства, не лише величезна кількість заді- яних ресурсів і результатів їх використання, але це і величезна кількість соціально-економічних систем, їх різноманітних комбінацій, які в сучасній ринковій системі господарства грають значну роль по обслуговуванню національної економіки як цілого, активізуючи в ній трансформаційні процеси.

Соціально-економічна система як організація є тим органом, який формально реалізує на практиці правила і процедури поведінки. Отже, соціально-економічна система є структурою, яку люди накладають на свої взаємини, визначаючи, тим самим, стимули, разом з іншими організаціями (бюджетними, технологічними і так далі) що встановлюють сферу вибору, а вони, у свою чергу, задають рамки функціонування економіки і суспільства протягом того або іншого періоду часу.

У широкому сенсі соціально-економічна система -- це елемент соціальної структури, історичні форми організації і регулювання громадського життя. Останні представляються у вигляді сукупності установ, норм, цінностей, культурних зразків, стійких форм поведінки. Вони утворюють «кооперативні підприємства, страхові товариства і об'єднання, що здійснюють економічну діяльність». Сюди можуть бути включені і інші види підприємств, які базуються на демократії і солідарності: некомерційні організації, товариства, що здійснюють економічну діяльність з великою часткою добровільної праці.

Кооперативний рух у всьому світі розвивається як високодемократичне, поєднуюче автономність на місцевому рівні і інтеграцію в міжнародному масштабі, розглядається як особлива форма, адекватна сучасному етапу розвитку товариства.

Організації споживчої кооперації можуть займатися будь-якими соціально-значущими видами діяльності, оскільки у визначенні кооперативу вони не регламентуються. Так, нині організації споживчої кооперації успішно розвивають оптову і роздрібну торгівлю, заготівлі, громадське харчування, сферу послуг.

Значущість економічної діяльності організацій споживчої кооперації відчувають не лише працівники і пайовики цих організацій, але і органи державної влади, оскільки в окремих районах сільської місцевості поповнення бюджету територій здійснюється переважно за рахунок податкових виплат організацій споживчій кооперації. Це обумовлено тим, що приватні підприємці і організації дуже часто приховують велику частину своїх прибутків, на відміну від організацій споживчої кооперації, які є чесними учасниками ринкових стосунків, що ведуть відкритий облік господарської діяльності і відповідально виконують свої зобов'язання перед державою.

Роль споживчої кооперації в період становлення національної економіки органами влади країни була занижена. Зміни в економіці призвели до катастрофічних змін, які стосувались закриття ряду організацій системи, продажу об'єктів матеріально-технічної бази, руйнування господарських зв'язків та ін.

Проте, з урахуванням тенденцій розвитку економіки країни, що склалися, роль споживчої кооперації в соціально-орієнтованій ринковій економіці була оцінена органами влади. На сьогодні ведеться робота по удосконаленню законодавчої бази, на основі якої здійснюється діяльність організацій споживчої кооперації, де повинні враховуватися соціальна спрямованість її діяльності, і передбачені оптимальні пільги (що зачіпають інтереси органів влади і споживчої кооперації), стимулюючі і допомагаючі організаціям здійснювати діяльність, спрямовану на підвищення духовно-морального потенціалу і добробуту людини.

Таким чином, простежується взаємовигідна взаємодія між соціально-економічною діяльністю споживчої кооперації і органами влади, що формують передумови становлення національної економіки і формування громадянського суспільства.

Узагальнюючи вищевикладене, ми вважаємо, що споживча кооперація як продукт розвитку громадянського суспільства і соціально-економічна система в структурі національної економіки має такі основні риси і властивості:

1) споживча кооперація представляє багатофункціональне утворення, з домінуванням в нім загальногромадянських завдань, що вирішуються на основі вироблення самостійних рішень і відповідальності за ризик;

2) споживча кооперація -- це організація, зі своєю організаційною культурою, функціями і методами управління, що забезпечують їй статус рівноправного учасника системи ринкових стосунків;

3) споживча кооперація виступає найбільш демократичною самоврядною організацією, де соціальна місія підпорядковує господарську діяльність інтересам пайовиків і слабо захищених верств населення.

Взаємозв'язок національної економіки, громадянського суспільства і організацій споживчої кооперації представлена на рисунку 3.1.

споживчий кооперація економіка

Рис. 1. Взаємодія національної економіки, громадянського суспільства і споживчої кооперації [розробка автора]

Рисунок 1 показує, що усі три досліджувані складові взаємозв'язані межу собою і взаємовп- ливають одна на одну. Національна економіка не може ефективно розвиватися без створення громадянського суспільства. У свою чергу, громадянському суспільству потрібна підтримка держави при здійсненні своїх функцій. А споживча кооперація, виходячи із специфіки своєї діяльності, знаходиться на стику взаємодії національної економіки і громадянського суспільства, оскільки, з одного боку -- є «помічником» держави в рішенні ряду соціально-економічних проблем, з іншого боку -- відстоює інтереси пайовиків і найменш забезпечених верств населення на місцевому і державному рівнях управління.

Таким чином, ефективне функціонування споживчої кооперації як соціально-економічноїсистеми є стійкістю динамічного типу і реалізується тільки при цілком певних співвідношеннях параметрів, що характеризують стан соціально- економічної системи в національній економіці і громадянського суспільства. Зміна в будь-якій з вказаних сфер без відповідних змін в інших сферах може привести до порушення динамічної рівноваги, до дестабілізації і -- в певних випадках -- до повної деградації взаємодії. Тому визначення погроз і виробітку заходів по забезпеченню ефективного функціонування споживчої кооперації як соціально-економічної системи є життєво важливим завданням, рішення якого лежить у сфері управління державою.

Отже, ефективне функціонування вимагає активних дій з боку держави, посилення державного регулювання, яке, на нашу думку, включає: регламентацію господарського життя, що утворює зведення законів (кодекс) для системи споживчої кооперації, що визначає її права і обов'язки, міру взаємної відповідальності, у тому числі і вступ певних заборон, націлених на недопущення збитку суб'єктам ринку;

формуванняорганізаційно-економічних

структур, що забезпечують суворий контроль за дотриманням норм регламентації господарської поведінки організацій споживчої кооперації;

вироблення соціально-економічної політики, у рамках якої здійснюється управління, визначення і результативне застосування механізмів її реалізації, -- власне регулювання соціально- економічних процесів.

Сьогодні Україна переживає процес трансформації соціальних і господарських стосунків, відмінною рисою якого є різке зниження ролі держави в регулюванні економічних процесів, послаблення внутрішньодержавних економічних зв'язків, а результатом -- зростання асиметрії національного соціально-економічного розвитку і порушення цілісності національного економічного простору, тобто зниження ефективності функціонування.

Ці явища створюють необхідність розробки ефективної державної політики імперативом розвитку споживчої кооперації.

Такими напрямами державної політики виступають:

стимулювання економічного розвитку споживчої кооперації шляхом створення нових центрів економічного зростання на основі її конкурентних переваг;

скорочення диференціації в рівні і якості життя населення за допомогою створення сприятливих умов функціонування споживчої кооперації;

координація інфраструктурних інвестицій держави і інвестиційних стратегій бізнесу з урахуванням пріоритетів споживчої кооперації.

Відхід від державної політики прямої підтримки суб'єктів господарювання, незважаючи на пов'язані з цим очевидні проблеми об'єктів регулювання, сприяють стабілізації конкурентних позицій організацій споживчої кооперації, не за рахунок зовнішніх преференцій, а на основі посилення ринкової активності, підвищення ефективності економічної діяльності, орієнтованості на задоволення реальних потреб пайовиків і обслуговуваного населення.

Мистецтво державної політики полягає в тому, щоб, поєднуючи використання вищеназваних напрямів, дати споживчій кооперації мінімум, але достатній для її розвитку.

Таким чином, збільшення економічної спроможності організацій споживчої кооперації, що формалізує ознаки і цінності кооперативної ідентичності дозволяють характеризувати споживчу кооперацію як діючу ринкову соціально-економічну систему. При цьому її характерні риси свідчать, на нашу думку, про приналежність об'єкту аналізу до структури національної економіки (рис. 2).

Рис. 2. Взаємодія держави і споживчої кооперації як соціально-економічної системи в структурі національної економіки [розробка автора]

Ми вважаємо, що по характеру вирішуваних завдань споживча кооперація відповідає визначенню соціально-економічної системи в частині формування соціальної інфраструктури сільських територій і, отже, елимінуванні дисбалан- сів соціального розвитку між містом і селом, а також підтримці економічної діяльності особистих підсобних господарств населення обслуговуваних територій.

На нашу думку, розгляд споживчої кооперації як соціально-економічної системи не знаходиться в протиріччі з виділеними аргументами. Об'єднуючи близько 42 тис. пайовиків, що розділяють кооперативні цінності і принципи, споживча кооперація виступає однією з найбільших соціально-економічних систем в структурі національної економіки, яка, не будучи державною з позицій участі в розподілі результатів національної економіки, інтегрує цілі своєї діяльності в систему цілеполягання України як соціальної держави.

Слід зазначити, що маючи власне законодавство, податкові і бюджетні механізми, споживча кооперація здатна проводити різноманітнішу соціально-економічну політику за рахунок розширення складу сфер і форм дії, встановлення сприятливіших умов життєдіяльності тих або інших груп економічних суб'єктів.

Своєрідним жорстким ядром державної політики є реалізація економічних цілей функціонування споживчої кооперації, оскільки механізми досягнення необхідних соціальних, демографічних і соціологічних умов неминуче пов'язані з наявністю достатнього об'єму фінансових ресурсів і використанням фінансово-економічних важелів стимулювання і примусу. Державна влада має безліч інструментів дії на соціально-економічне функціонування споживчої кооперації, забезпечуючи її ефективність. У загальному вигляді системно-структурна модель механізму державного регулювання функціонування споживчої кооперації представлена на рисунку 3.

Рис. 3. Системно-структурна модель механізму державного регулювання функціонування споживчої кооперації [розробка автора]

Отже, особливістю виділених напрямів державної політики є взаємопереплетіння об'єктів дослідження і необхідність системного підходу до реалізація цілей ефективного функціонування споживчої кооперації.

Висновки і пропозиції. Підводячи підсумок короткому огляду сучасних наукових поглядів слід констатувати, що в наукових працях, існування різних підходів до визначення споживчої кооперації пояснюється відмінностями в предметах дослідження тих або інших учених. При цьому більшість авторів, відстоюючи свої концептуальні підходи, в основному, як правило, не ставили перед собою мети з системних позицій розібратися в теоретичних поглядах своїх опонентів і проблемах.

В той же час системний похід до дослідження взаємодії національної економіки і споживчої кооперації як соціально-економічної системи дозволяє зробити висновок не про взаємне виключення розглянутих концепцій, а про їх діалектичний взаємозв'язок і єдність, які відбивають різні сторони досліджуваного поняття.

Саме реалізація системного підходу до дослідження проблем соціально-економічного розвитку споживчої кооперації в національній економіці дозволить розкрити специфіку і особливості функціонування споживчої кооперації разом із становленням національної економіки і формування нового громадянського суспільства.

Таким чином, результати вищезазначених наукових досліджень сприятимуть більш ефективному функціонуванню соціально-економічних систем, і можуть бути подальшим розвитком методології сучасної теорії управління.

Список літератури

1. Бабенко С. Г. Стратегія розвитку кооперативного сектора економіки України [текст] / С. Г. Бабенко // Економіка і прогнозування. - 2003. - № 4. - С. 38-49.

2. Бабенко С. Г. Трансформація кооперативних систем у перехідній економіці: [монографія] / С. Г. Бабенко - К.: Наукова думка, 2003. - 332 с.

3. Гончаренко В.В. Теоретико-методологічні підходи до відродження національного кооперативного руху [текст] / В. В. Гончаренко // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2001. - № 5-6 (18-19). - С. 10-15.

4. Губин В. В., Степанов А. А., Степанов И. А. Проблемы социальноэкономического развития системы потребительской кооперации в условиях рынка / В. В. Губин, А. А. Степанов, И. А. Степанов - М.: ООО «Издательский дом Центросоюза», 2012. - 196 с.

5. Маркіна І. А. Управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою: [монографія] /І.А. Маркіна - Полтава: ПУСКУ, 2008. -255 с.

6. Окландер М. А. Стратегії розвитку підприємств споживчої кооперації України: [монографія] / М. А. Оклан- дер, О. П. Чукурна, В. В. Гончаренко - Одеса: Екологія, 2007. - 324 с.

7. Теплов В. И. Социально-экономическая деятельность потребительской кооперации: [монографія] / В. И. Те- плов - Белгород: Изд-во Белгородского университета потребительской кооперации, 1999. - 206 с.

8. Теплов В. И. Управление социально-экономическим развитием системы потребительской кооперации: [текст] / В. И. Теплов - Белгород: Издательство Белгородского университета потребительской кооперации, 1999. - 295 с.

Размещено на Allbest.ru