Розробка механізму залучення інвестицій в економіку регіону на основі державно-приватного партнерства

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Розробка механізму залучення інвестицій в економіку регіону на основі державно-приватного партнерства

М.В. Кондрашова, кандидат держ. упр., доцент Академії муніципального управління

Визначено, що механізм державно-приватного партнерства є сучасним і затребуваним інструментом залучення інвестицій, за допомогою якого можна забезпечити подолання кризових явищ й вирішити багато нагальних соціально-економічні проблеми регіонів. Встановлено, що механізми державно-приватного партнерства стануть основою для рівноправних відносин приватних та державних учасників довгострокових інвестиційних проектів (ЖКГ, мости, дороги, порти тощо), дозволять ефективно розподілити ризики, відповідальність, а також використовувати поєднання переваг підприємницької ініціативи та державного контролю.

Ключові слова: механізм залучення інвестицій, економіка регіону, державно - приватне партнерство.

Development of a mechanism to attract investments to the regional economy based on public-private partnership

M.V. Kondrashova, PhD in Public Administration., Associate professor of the Academy of Municipal Management

Determined that the mechanism of public-private partnership is a modern and popular investment attraction tool by which we can provide to overcome the crisis and solve many urgent social and economic problems of the regions. Established that the mechanisms of public-private partnership will be the basis for an equal relationship private and public participants long-term investment projects (housing, bridges, roads, ports, etc.) will effectively allocate risks, responsibilities and benefits of using a combination of entrepreneurship and state control.

Keywords: The mechanism of attracting investments, the economy of the region, public - private partnership.

Вступ

Державно-приватне партнерство (ДПП) визначено серед ключових механізмів реалізації політики модернізації економіки України, вирішення важливих соціально-економічних проблем. Висока ефективність ДПП як форми взаємодії держави та бізнесу доведена досвідом багатьох країн світу.

Сьогодні актуалізувались об'єктивні обставини для запровадження механізмів ДПП. Для реалізації масштабних модернізаційних проектів в різних секторах економіки потрібні значні інвестиційні ресурси,потужним джерелом яких може стати приватний бізнес. Водночас, в умовах післякризового розвитку зростає інтерес бізнесу до державної підтримки, яка дозволить знизити ризики приватних інвестицій, підвищити надійність інвестиційних проектів для кредитних організацій [1, 2, 3].

Результати

Державно-приватне партнерство вже протягом двадцяти років є тим механізмом, з допомогою якого держави успішно вирішують завдання з ефективного управління, модернізації та розвитку соціально важливих інфраструктурних об'єктів. Україна наразі знаходиться на початку практики впровадження ДПП-проектів в економічне та соціальне життя.

Основною метою виникнення ДПП є фінансування капіталомістких або малоприбуткових видів економічної діяльності. Особливості ДПП в порівнянні з іншими механізмами фінансування полягають в тому, що дані партнери переслідують різні цілі, вирішують свої конкретні завдання, сторони мають різні мотивації. Держава зацікавлена в зростанні обсягів і поліпшенні якості послуг інфраструктурних і соціально орієнтованих галузей, що надаються населенню і економічним агентам. Приватний сектор прагне стабільно отримувати і збільшувати прибуток. Причому стратегічно мислячий бізнес вибудовує свої пріоритети в першу чергу не просто під розмір прибутків, а на основі стабільного здобуття доходів від проектів. При цьому обидві сторони зацікавлені в успішному здійсненні проектів в цілому. Проекти ДПП полегшують вихід на світові ринки капіталів, активізують залучення іноземних інвестицій в реальний сектор економіки. Особливе значення ДПП має для економіки регіонів, де на його основі відбувається розвиток місцевих ринків капіталу, товарів і послуг. Проте інтереси держави і бізнесу можуть не просто не збігатися, але і бути суперечливими, тому укладенню договору про партнерство повинні передувати переговори сторін, що балансують ці інтереси і цілі проектів.

При реалізації інвестиційних проектів на умовах ДПП держава залучає приватний бізнес для здійснення своїх власних завдань, які вона не може вирішити в рамках бюджетних обмежень і раціонально сформованих компетенцій. Зокрема, в нашій системі держава відповідає за міську і транспортну інфраструктуру, за охорону здоров'я, освіту та соціальне забезпечення, безпеку та правопорядок, оборону, геологорозвідку тощо. У перерахованих сферах у держави безліч повноважень та інструментів управління. Одночасно значний попит і на підвищення якості послуг держави та ефективність їх надання. Враховуючи розміри зазначених галузей, їх подальший розвиток вкрай важливо для подолання кризи. Державно-приватне партнерство, на нашу думку, може вплинути на відновлення розвитку в цих галузях в умовах кризи. Тому попит на ДПП можливий дуже істотний.

ДПП є альтернативою прямому бюджетному фінансуванню капітальних вкладень. Механізми ДПП реалізуються через базову конструкцію залучення позабюджетних інвестицій в розвиток різних видів суспільної інфраструктури та публічних послуг. Це означає, що держава, контролюючи галузі, пов'язані з інфраструктурою, державними або регіональними послугами, в змозі зробити більше в рамках наявних джерел, сформувати необхідний важіль. ДПП дозволяє залучати приватні ресурси в державні завдання, тому що держава бере участь в управлінні ризиками проекту. При цьому воно використовує свій вельми специфічний та цінний ресурс - здатність у рамках правової системи та політичної стабільності формувати так званий «коридор майбутнього», який визначає збереження та зворотність приватних капіталовкладень.

Така структура ДПП має принципову відмінність від тієї моделі, яка до цих пір пропагувалася в країні, - зі складчиною держави та приватного бізнесу. При такій конструкції ДПП не виникає фінансового важеля, так як ніхто з її учасників взаємними ризиками не керує. Насправді ж ДПП має бути орієнтоване на поділ ризиків. Саме ця його здатність виходить на перший план для приватного бізнесу, особливо в умовах кризи. Як показала українська практика, в умовах кризи держава здатна знизити ризики для інвесторів, які вкладають гроші в спільні з державою проекти.

З точки зору держави об'єднання фінансових ресурсів державного та приватного секторів дозволяє вирішувати цілий ряд важливих завдань: підвищення ефективності розбудови і управління інфраструктури; максимізація, на вкладені ресурси; витрачання державних фінансових ресурсів в сучасних умовах задля їх економії в майбутньому; концентрація інвестицій у ключових для суспільства проектах; передача значної частини ризиків до приватного сектора; стимулювання інноваційної діяльності через механізми конкуренції.

Партнерство бізнесу і влади дозволяє істотно збільшити шанси на успіх при реалізації крупних проектів. Об'єднання ресурсів і справедливий розподіл ризиків між сторонами партнерства дозволяють активно залучати інвестиції для реалізації суспільно і соціально значущих проектів, багато з яких навряд чи могло бути реалізованим без об'єднання зусиль приватного і державного секторів.

Для досягнення ефективності взаємодії бізнесу та влади при реалізації інвестиційних проектів можуть використовуватися наступні моделі: поділ тягаря витрат при реалізації проектів, пов'язаних з пайовою участю держави коштами державного бюджету у фінансуванні; спільна діяльність при реалізації проектів, в яких держава на частковій основі бере участь у статутному капіталі лізингової компанії, що здійснює закупівлю нової техніки; створення експертно-орієнтованого вартісного ланцюжка при реалізації проектів, спрямованих на виробництво та експорт складних технологічних систем, в рамках яких адміністративні ресурси держави забезпечують надання гарантій приватному банку; субсидування з коштів державного бюджету процентної ставки за кредитом, узятому недержавною компанією; просування приватних проектів, спрямованих на реалізацію державних інтересів на створеній державою майданчику для пошуку та взаємодії з іноземними партнерами, надання інформаційної та політичної підтримки в цій взаємодії.

Серед ключових факторів успіху ДПП виділяють: широкі можливості інвестування за рахунок наявності адекватних механізмів розподілу та пом'якшення ризику, а також фінансового структурування інвестиційного проекту; вільний та стійкий доступ до приватних інвестиційних ринків на адекватних умовах; можливість оптимізувати мобілізацію приватного капіталу на одиницю державних витрат (прямі інвестиції, субсидії, гарантії); наявність чітких, прозорих і підзвітних закупівельних правил; управління ризиком державного сектора економіки; наявність системи оцінки та моніторингу зобов'язань державного сектора за угодами про ДПП.

ДПП дозволяє не просто реалізовувати проект, але реалізовувати його якісно, вводити його в строк, без затримок, це дозволяє підвищити якість державних послуг населенню і значно збільшити ефективність управління інфраструктурою, що сприяє ефективному розвитку об'єктів державного майна. При цьому механізми ДПП дозволяють успішно використовувати досвід і професіоналізм приватного сектора при збереженні державного контролю над активами. Віддача в майбутньому на інвестиції в рамках ДПП значно вище, ніж при традиційних схемах реалізації тих або інших соціальних проектів. Це, у свою чергу, допомагає успішно здійснювати великі інфраструктурні проекти, які інакше навряд чи могли бути реалізовані в досяжному майбутньому. При цьому реалізація проектів ДПП дозволяє знижувати фінансове навантаження на платників податку і надає можливість доведення коштів до кінцевих споживачів.

Практика фінансування масштабних інфраструктурних проектів свідчить про важливість участі банків та небанківських фінансових установ у механізмі реалізації концепції ДПП. При цьому банки можуть брати участь у фінансування проектів ДПП, здійснювати оцінні процедури та відбір проектів, надавати інші послуги, тобто виступати безпосередніми учасниками проектів ДПП. При цьому експертиза проектів повинна бути одним з основних етапів системи оцінних процедур щодо відбору та ухвалення рішення про фінансування проектів ДПП. Методичні аспекти оцінки ефективності проектів ДПП повинні містити основні критерії ухвалення інвестиційних рішень за проектом, рекомендації щодо встановлення граничних значень для певних показників, їх диференціації залежно від рівня соціальної значущості проекту, умов його фінансування та інших факторів, а також з урахуванням інтересів усіх його учасників.

Для практичного запровадження основних форм ДПП з метою залучення приватних інвестиційних ресурсів для модернізації української економіки необхідне проведення цілеспрямованої послідовної державної політики розвитку ДПП. Вона має бути спрямована на формування сприятливого економічного та управлінського середовища для розроблення й реалізації проектів ДПП, а саме: удосконалення нормативно-правової бази регулювання відносин ДПП; удосконалення інституційного забезпечення розвитку ДПП; підвищення гарантій захисту інтересів державних та приватних партнерів ДПП у процесі розроблення, затвердження та реалізації проектів.

Методи та способи фінансування інвестиційних проектів регіону виступають як способи залучення інвестиційних ресурсів з метою забезпечення фінансової реалізованості проектів.

На нашу думку, в якості методів фінансування інвестиційних проектів можуть розглядатися наступні:

- самофінансування;

- акціонування й інші форми часткового фінансування;

- кредитне фінансування ;

- фінансування місцевого, а також вищестоящих бюджетів;

- змішане фінансування;

- проектне фінансування.

Існують різні погляди з питання про склад методів фінансування інвестиційних проектів. Джерела фінансування інвестиційних проектів представляють собою грошові кошти, які використовуються як інвестиційний ресурс. На наш погляд, їх поділити можна на внутрішні (власний капітал) та зовнішні (залучений і позиковий капітал).

Внутрішнє фінансування (самофінансування) забезпечується за рахунок підприємства, який планує здійснення інвестиційного проекту. Воно передбачає використання власних коштів - статутного (акціонерного) капіталу, а також потоку коштів, що формується в ході діяльності підприємства, насамперед, чистого прибутку. При цьому формування коштів, призначених для реалізації інвестиційного проекту, має суворо цільовий характер, що досягається, зокрема, шляхом виділення самостійного бюджету інвестиційного проекту.

Самофінансування може бути використано тільки для реалізації невеликих інвестиційних проектів. Капіталомісткі інвестиційні проекти, як правило, фінансуються за рахунок не тільки внутрішніх, але і зовнішніх джерел. державний приватний інвестиція економічний регіон

Зовнішнє фінансування передбачає використання зовнішніх джерел: коштів фінансових інститутів, нефінансових компаній, населення, держави, іноземних інвесторів, а також додаткових внесків грошових ресурсів засновників підприємства. Воно здійснюється шляхом мобілізації залучених (часткове фінансування) і позикових (кредитне фінансування) коштів.

В Україні фінансування інвестиційних проектів в рамках цільових програм пов'язано з державними інвестиційними програмами та регіональними цільовими інвестиційними програмами.

Під проектним фінансуванням у міжнародній практиці розуміється фінансування інвестиційних проектів, що характеризується особливим способом забезпечення повернення вкладень, в основі якого лежать інвестиційні якості самого проекту, ті доходи, які отримає створюване або реструктуроване підприємство в майбутньому [195]. Специфічний механізм проектного фінансування включає аналіз технічних та економічних характеристик інвестиційного проекту та оцінку пов'язаних з ним ризиків, а базою повернення вкладених коштів є доходи проекту, що залишаються після покриття всіх витрат.

Особливістю цієї форми фінансування є також можливість суміщення різних видів капіталу: банківського, комерційного, державного, міжнародного. На відміну від традиційної кредитної угоди може бути здійснено розосередження ризику між учасниками інвестиційного проекту.

Залежно від обсягу переданих приватному партнеру повноважень власності, інвестиційних зобов'язань сторін, принципів поділу ризиків між партнерами, серед моделей проектного фінансування можна виділити наступні механізми:

1. Фінансування під майбутні поставки продукції.

2. ВОТ (build - operate - transfer ) будівництво - експлуатація - передача.

3. ВООТ (built - own - operate - transfer ) будівництво - володіння - експлуатація - передача.

4. BTO (Build, Transfer, Operate ) будівництво - передача - експлуатація.

5. BOO (Build, Own, Operate) будівництво - володіння - експлуатація.

6. BOMT (Build, Operate, Maintain, Transfer) будівництво - експлуатація - обслуговування - передача.

7. DBOOT (Design, Build, Own, Operate, Transfer) проектування - будівництво - володіння - експлуатація - передача.

8. DBFO (Design, Build, Finance, Operate) проектування - будівництво - фінансування - експлуатація.

З розглянутих класифікацій, можна зробити висновок, що механізм ДПП багатогранний при його реалізації. Для кожного об'єкта взаємовідносин між приватним бізнесом і державою можна вибрати свою прийнятну форму реалізації ДПП.

Вімітимо, що структура ДПП повинна спиратися на такі елементи:

- державне організаційно-управлінське забезпечення - спеціальний орган державного управління в контурі ДПП;

- фінансове забезпечення - фінансові структури, вбудовані в контур відносин ДПП та обслуговуючі фінансові потоки, що виникають у цьому контурі, а також потоки між контуром ДПП і зовнішнім середовищем. У світовій практиці є різноманітні схеми підключення до здійснення проектів ДПП різних страхових компаній, державних та приватних інвестиційних фондів тощо. Вони відпрацьовані в міжнародних фінансових організаціях, таких, як, наприклад, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші;

- системно-інтегральне забезпечення - структури, які виконують функції системного інтегратора при розробці та реалізації масштабних проектів формату ДПП, що припускають залучення декількох державних відомств. Це, як правило, недержавні комерційні організації, які відбираються на конкурсній основі, які усвідомлюють свою соціальну місію та володіють багаторічним досвідом успішної взаємодії з державними структурами в розробці та реалізації масштабних і довгострокових проектів;

- консалтингове забезпечення - розгалужена мережа консалтингових компаній, які забезпечують незалежну експертизу та обґрунтовані рекомендації щодо вибору та застосування адекватних механізмів ДПП при реалізації проектів ДПП в кожному конкретному випадку, а також їх правове обґрунтування та супровід. Відзначимо особливу важливість цього елементу ДПП, оскільки навіть у розвинених країнах зі сформованою ринковою економікою, де давно вже сформувалося чітке правове поле для застосування різних форм ДПП, існує великий ринок консалтингових послуг, орієнтований конкретно на ДПП, функціонують десятки фірм, що спеціалізуються на наданні для державного сектора консалтингової підтримки процедур створення і функціонування державно-приватних партнерств, а також надання допомоги в технічній, фінансовій та юридичній експертизах при розробці та супроводі реалізації проектів ДПП;

- інформаційне забезпечення - створення спеціальної інформаційно-правової мережі, що обслуговує проекти ДПП і забезпечує формування адекватного та привабливого вигляду цих проектів у відповідності з їх соціальною значимістю і ступенем впливу на суспільні інтереси. Цей ресурс може включати, наприклад, у відкритому доступі електронну базу даних по проектам ДПП, що знаходяться на різних стадіях реалізації, систему моніторингу та інформаційного висвітлення ходу реалізації проектів ДПП, відкритий правовий портал в мережі Інтернет, що містить структуровану базу законодавчих та нормативних документів, що регулюють питання ДПП, періодичні видання, які висвітлюють актуальні питання розвитку ДПП в Україні та за кордоном, і так далі;

- інституційне забезпечення - утворення нового некомерційного інституту (асоціації, ліги або іншого подібного утворення), об'єднуючого на засадах добровільного членства приватні компанії, які виступають партнерами держави при реалізації різних великомасштабних проектів;

- кадрове забезпечення - створення системи підготовки фахівців з управління проектами ДПП. Для цього необхідно створити або акредитувати в установленому порядку з числа існуючих навчальний центр професійної додаткової освіти, розробити навчальні програми та курси, системи та порядок сертифікації та атестації учнів тощо;

- суспільне забезпечення - створення дієвих механізмів, що забезпечують вбудовування інтересів «третьої сторони» ДПП (безпосередніх споживачів товарів і послуг, вироблених у рамках проектів ДПП) в систему прийняття та реалізації рішень в рамках ДПП.

Висновки

Таким чином, механізм державно-приватного партнерства є сучасним і затребуваним інструментом залучення інвестицій, за допомогою якого можна забезпечити подолання кризових явищ й вирішити багато нагальних соціально-економічні проблеми регіонів. Механізми ДПП стануть основою для рівноправних відносин приватних та державних учасників довгострокових інвестиційних проектів (ЖКГ, мости, дороги, порти тощо), дозволять ефективно розподілити ризики, відповідальність, а також використовувати поєднання переваг підприємницької ініціативи та державного контролю.

Література.

1. Киричук В. Історія державного управління в Україні / В. Киричук, В. Тимцуник. - К., 2001. - 241 с.

2. Князєв В.М. Традиції демократичного врядування в історії українського державотворення: наук.-метод. матеріали / В.М. Князєв, Ю.В. Бакаєв, Т.Е. Василевська. - К.: НАДУ, 2010. - 44 с.

3. Колодій А.Ф. Поняття і концепції демократичного врядування як напрямку політичних та управлінських досліджень / А.Ф. Колодій. - С. 10-25.

Размещено на Allbest.ru