Конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств у контексті європейської інтеграції

За даними Української асоціації легкої промисловості, на експорт відправляються до 85% їхньої продукції. Співпраця із закордонними замовниками не тільки допомагає виживати вітчизняній легкій промисловості, а й дозволяє їй долучатися до світових технологій, а також поступово проводити модернізацію обладнання. На думку експертів, сьогодні оснащення більшості українських фабрик, які працюють за давальницькою схемою, відповідає європейському рівню [9]. Також співпраці із світовими брендами завжди передує серйозне навчання українського персоналу, адже в інтересах замовника зробити так, щоб фабрика виготовляла продукцію за найвищими стандартами.

Для розвитку економіки держави та власне галузі вітчизняні підприємства швейної промисловості мають налагоджувати власне виробництво. Проте повністю відмовитись від давальницьких схем одразу майже неможливо. Причинами цього є податкове законодавство, що оподатковує великими податками; відсутність власної сировинної бази; застарілість власного обладнання та технологій; неможливість виготовлення власного обладнання для підприємств легкої промисловості; неможливість конкурувати з великою кількістю дешевих неякісних товарів, що потрапляють на український ринок як у вигляді напівлегального імпорту, так і контрабандою, тощо [5].

Підвищення конкурентоспроможності української швейної продукції та збільшення продуктивності виробництва може бути внаслідок участі України у спільному європейському ринку, вільному руху товарів швейної промисловості між Україною та ЄС. Запровадження європейських стандартів в економічній діяльності стимулюватиме надходження прямих інвестицій, що матиме позитивний вплив на внутрішній споживчий ринок, а джерелом збільшення продуктивності має стати вільний доступ до капіталу і новітніх технологій.

Отже, швейна галузь промисловості в Україні потребує разючих змін.

Співпраця вітчизняних підприємств з іноземними брендами назавжди залишить набутий досвід, а інтеграція до Європейського Союзу відкриє нові перспективи розвитку. Полегшення доступу на зовнішні швейні ринки ЄС, сприятиме долученню до новітніх світових технологій, нового сировинного ринку, зростанню обсягів експорту швейної продукції, переоснащенню підприємств. Підвищення конкурентоспроможності вітчизняних швейних виробів на зовнішніх ринках дасть можливість вийти на внутрішній ринок, що матиме позитивно позначитися на фінансово-економічному стані підприємств швейної промисловості України та подальшій інтеграції України до світового торговельного простору.

Однією з конкурентних переваг України на міжнародному сільськогосподарському ринку є найвища у світі забезпеченість родючими чорноземами (30% всього світового запасу) та наявність сприятливих умов для тваринництва [10].

Світові тенденції зростання популярності здорового, екологічно чистого та безпечного харчування все впевненіше охоплюють і нашу державу. На відміну від інших, так би мовити, «примх моди», органічна та екологічно чиста продукція з просто вдалої реклами стає свідомим вибором.

Органічна продукція, або, як її ще називають, екологічно чиста продукція харчування, -- це така продукція, яка вирощена та вироблена без застосування будь-яких хімічних препаратів та генних модифікацій. Основними вимогами виробництва органічних продуктів є відмова від хімічних засобів захисту і мінеральних добрив у сільському господарстві, від стимуляторів росту та антибіотиків у тваринництві та від використання генномодифікованих організмів (ГМО).

Останнім часом Україна суттєво зменшила придбання іноземних продуктів харчування -- на 18%. Обсяг сільськогосподарського виробництва зріс на 16% порівняно з відповідним періодом минулого року, при цьому середня врожайність зернових збільшилася на 14% [11].

«Виробництво продовольства є одним з основних двигунів розвитку української економіки. Тільки від експорту зерна ми очікуємо до кінця поточного року 2 мільярда доларів США», -- зазначив А.П. Яценюк. Глава Уряду наголосив, що Україна вже повністю використала квоти на постачання до Європейського Союзу меду, виноградних соків, пшениці, борошна, кукурудзи, квота на експорт м'яса та напівфабрикатів використана на 77%, зернових круп -- на 78%, томатів -- на 72%. Уряд очікує на рішення Європейського парламенту щодо продовження автономних преференцій для української продукції, а саме на безмитне ввезення української продукції на ринки ЄС [12].

На сучасному глобальному ринку сільськогосподарської продукції та продовольства попит значним чином диференційований: від невибагливого до якісних параметрів продуктів харчування у країнах з низькою платоспроможністю попиту, до встановлення жорстких вимог до процесу виробництва продукції та її якості у країнах з лідируючими економіками та попитом із високою платоспроможністю населення. Підвищення вимог до якості сільськогосподарської продукції виникло у відповідь на посилення процесів урбанізації та забруднення довкілля, зростання застосування синтетичних агрохімікатів у її виробництві, зростання екологічної свідомості населення. У свою чергу, це обумовило бажання споживачів, прихильних до ведення здорового способу життя та достатньо фінансово забезпечених, отримувати якісну, безпечну та корисну продукцію, шкода довкіллю від виробництва якої мінімізована. Ринок забезпечив появу сертифікованого процесу виробництва, в якому заборонено використовувати хімічно синтезовані добрива та засоби захисту рослин, гормони та антибіотики, генетично модифіковані організми, синтетичні ароматизатори, консерванти, барвники тощо, а також відповідним чином маркованої продукції -- органічної.

Система управління органічним виробництвом має дворівневий характер -- акредитації органу із сертифікації процесу виробництва (національної або в Міжнародній федерації органічного сільськогосподарського руху -- International Federation of Organic Agricultural Movements, IFOAM) та сертифікації ним безпосередньо виробництва та надання права маркування продукції як «органічна». В Україні процес сертифікації органічної продукції регламентується Законом України «Про органічне виробництво» від 21 квітня 2011 р. та передбачає сертифікацію всіх суб'єктів, які беруть участь у виробництві органічної продукції.

Більшість українських органічних господарств розташовані у Вінницькій, Закарпатській, Львівській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій областях. Так, у Полтавській області сертифіковані два сільськогосподарські підприємства -- ТОВ «Кварк» та ПП «Акроекологія», що займаються виробництвом сільськогосподарських культур, а також переробне підприємство ТОВ «Діамант», що виробляє крупи, мюслі та пластівці, які вимагають варіння і миттєвого приготування з усіх видів зернобобових [13]. Українські сертифіковані органічні господарства мають різний розмір -- від кількох гектарів (як і в більшості країн Європи) до понад десяти тисяч гектарів ріллі. На ринку органічної продукції на даний час працює незначна кількість виробників, які практично не конкурують, що спричиняє безсистемні варіації цін на органічну продукцію навіть у межах однієї товарної групи. Значне перевищення попиту над пропозицією забезпечує виробникам органічної продукції становище близьке до монополістичного.

Отже, спеціалізація сільського господарства саме на органічному виробництві дозволить отримати переваги, які забезпечать: конкурентоспроможність національної економіки; активізацію переорієнтації на виробництво екологічної продукції в Україні; позиціонування українського виробника на світовому ринку як виробника екологічно чистих продуктів харчування.

Виробництво органічної продукції може стати конкурентною перевагою економіки України і надати імпульс розвитку не тільки сільського господарства, але й багатьох інших супутніх галузей. Розвиток ринку органічної продукції потребує відповідного законодавчого, нормативно-правового забезпечення та фінансової державної підтримки, оскільки ефективність розвитку можлива лише за умови сумлінного виконання кожним суб'єктом ринку своїх функцій.

Таким чином, ринок органічної сільськогосподарської продукції можна визначити як взаємовигідний конкурентний обмін усім, що становить екологічну, соціальну та економічну цінність. Це, у свою чергу, дає можливість підвищення конкурентоспроможності органічної продукції й рентабельності господарств. За таких умов виробництво органічної продукції може стати конкурентною перевагою економіки України і надати імпульс розвитку не тільки сільського господарства, але й багатьох інших супутніх галузей. інноваційний стандартизація конкурентоспроможність

Отже, слід зазначити, що у країні існують не лише передумови, а й об'єктивна необхідність розвитку органічного землеробства. Аналіз свідчить, що в Україні існує значний потенціал для виробництва та реалізації органічної зернопродукції. Водночас дія більшості соціально- психологічних, організаційно-правових, фінансово-економічних чинників гальмує подальший розвиток органічного виробництва.

Висновки. Отже, існуючі позиції України на європейських ринках свідчать про низьку конкурентоспроможність вітчизняних товарів. Для того щоб змінити дану ситуацію та підвищити рівень їх конкурентоспроможності, треба провести низку заходів, а саме: зміну технічної та технологічної баз, проведення інноваційної діяльності на підприємствах, запровадження новітніх технологій, підвищення кадрової кваліфікації, підвищення та дотримання стандартизації продукції, переорієнтацію на продаж високотехнологічних товарів та ін. Насамперед Україна має брати приклад з досвідчених високорозвинених країн, де питання їх конкурентоспроможності постійно перебуває у центрі уваги, тому що, як уже було зазначено, конкурентоспроможність підприємств країни та їх товарів складає загальну конкурентоспроможність економіки усієї країни в цілому.

Бібліографічний список

1. Алтухова И.Н. Конкурентоспособность предприятий на внешнем рынке / И.Н. Алтухова // Вісник Донецького університету. - 2012. - Вип. 1. - С. 106-111.

2. Представництво України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії / Автономні торговельні преференції

3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: [підручник] / І.В. Багрова, Н.І. Рєдіна, В.Є. Власюк, О.О. Гетьман. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 580 с.

4. Рейтинг глобальної конкурентоспроможності // Interfax- Україна [Електронний ресурс].

5. Перелигін М.М. Технічні бар'єри експортування промислової продукції вітчизняними підприємствами / М.М. Перелигін // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2014. - Вип. 6. - Ч. 3 - С. 72.

6. Крисанов Д.Ф. Особливості та передумови формування транспортно-логістичних ланцюгів підприємствами агро-продовольчого комплексу України / Д.Ф. Крисанов // Вторая международная научно-практическая конференция «Проблемы развития транспортной логистики» (Одеса, 13-17 вересня, 2010 р.). - Одеса: Интер-ТРАНСЛОГ, 2010. - С. 56-59

7. Керанчук Т.Л Сучасні проблеми інтеграції підприємств молочної промисловості України на європейський ринок / Т.Л. Керанчук. - К., 2015. - С. 1-3.

8. Українська молочна продукція вийде на ринки ЄС до кінця року - Павленко // Преса України [Електронний ресурс].

9. Богданович К. Швейні ZARA бітки. Українські фабрики перетворилися на цех з пошиття для світових брендів / К. Богданович // Кореспондент. - 2013.- № 35. - С. 24-27.

10. Артиш В.І. Виробництво органічної продукції в країнах Європейського Союзу / В.І. Артиш // Економіка АПК. - 2014. - № 2. - С. 93-96.

11. Жавнерчик О.В. Напрями підвищення конкурентоспроможності органічної продукції в Україні / О.В. Жавнерчик // Вісник ОДЕУ - 2013. - Вип. 1. - С. 235-238.

12. Продовольча безпека світу залежить від України - Яценюк // Українська правда

Майбук Ю.В. Сертифікація органічної продукції - шлях України в майбутнє / Ю.В. Майбук, С. Шестопал // Товарознавчий вісник. - 2012. - Вип. 5. - С. 382-388.

Размещено на Allbest.ru