Методичний підхід до оцінки ресурсозбереження в уранодобувній галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Методичний підхід до оцінки ресурсозбереження в уранодобувній галузі

Виконала:

О.Б. Письменна

У статті розглянутий методичний підхід до оцінки ресурсозбереження в уранодобувній галузі України. Запропоновано застосування експертної оцінки природних, матеріальних, інвестиційних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, які являються основними засадами функціонування уранодобувної галузі

Ключові слова: методичний підхід оцінки ресурсозбереження, експертний розгляд розвитку уранової енергетики.

The article describes the methodological approach to the assess of resource saving in uranium mining industry of Ukraine. The proposed use of expert evaluation of the natural, material, financial, investment of labor and resources, witch are the main principles of the functioning of the uranium mining industry.

Key words: methodological approach to assess resource, saving expert consideration of the development of uranium energy.

Вступ.

Розвиток атомної енергетики, незважаючи на великі запаси урану в Україні носить досить складний характер. Це обумовлено низьким вмістом урану, а також відсутністю власної бази виробництва більшості реактивів та реагентів [1].

Постановка проблеми.

Відсутність методичного підходу до ресурсозбереження в уранодобувній галузі поставило цілу низку питань. На наш погляд ситуацію в уранодобувній галузі можливо кардинально змінити, запропонувавши експертну оцінку стану уранодобувного виробництва.

Аналіз останніх досліджень.

Суттєвий внесок у вирішення теоретичних та практичних проблем ресурсозбереження зробили вилатні вітчизняні та зарубіжні науковці: Н.Афанасьєв[2], Д. Липницький[3], А. Оксанич[4], І.Іпполітова[5], І.Ансофф[6], М. Маскон, П. Друкер. При цьому використовувались різноманітні методи теоретичного та практичного обґрунтовування методичних підходів до оцінки ресурсозбереження.

Мета дослідження.

Метою наших досліджень являється вивчення методичного підходу до оцінки ресурсозбереження та вироблення рекомендацій щодо подальшого розвитку галузі.

Основні результати дослідження.

В ході попереднього дослідження встановлено, що ресурсозбереження є складною економічною категорією, яка потребує ретельної оцінки, що має ґрунтуватися на відповідному методичному підході[1,7].

Як наочно продемонстровано на рисунку1, методичний підхід до оцінки ресурсозбереження в уранодобувній галузі являє собою сукупність тісно пов'язаних між собою блоків, котрими є:

- цільовий блок;

- підготовчий блок;

- методичний блок;

- блок інформаційного забезпечення;

- розрахунковий блок;

- діагностичний блок.

Цільовий блок передбачає визначення мети та завдань оцінки ресурсозбереження. Метою оцінки ресурсозбереження, на наш погляд, є визначення рівня ресурсозбереження в уранодобувній галузі. Задля досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- здійснити ранжування ресурсів уранової промисловості за пріоритетом щодо їх збереження;

- визначити критерії оцінки ресурсозбереження;

- визначити показники, що характеризують стан та використання ресурсів;

- обрати та розподілити показники за визначеними критеріями; сформувати множину оціночних показників ресурсозбереження в урановій промисловості та здійснити їх розрахунок;

- сформувати та розрахувати інтегральний показник оцінки ресурсозбереження;

- надати інтерпретацію інтегральному показнику оцінки ресурсозбереження та визначити його рівень.

Рис. 1. Методичний підхід до оцінки ресурсозбереження в уранодобувній галузі

Підготовчий блок передбачає формування експертної групи та проведення анкетування з метою подальшого ранжування ресурсів за потребою в їх збереженні, а також визначення на основі отриманих експертних оцінок пріоритетів ресурсозбереження.

Блок методичного забезпечення оцінки ресурсозбереження в уранодобувній галузі включає визначення критеріїв та показників за якими буде проводитись оцінювання, а також вибір методів його проведення.

Як описано в[8], в якості критеріїв оцінки ресурсозбереження запропоновано використовувати раціональність, економність та інтенсивність використання ресурсів. Для кожного виду ресурсів встановлюються окремі показники, що відповідають критеріям оцінки ресурсозбереження.

Щодо методів, які використовуються для оцінки, то для ранжування ресурсів за потребою в їх збереженні та подальшої розстановки пріоритетів ресурсозбереження, пропонується використовувати експертний та матричний методи. Для розрахунку показників за критеріями оцінки ресурсозбереження пропонується використовувати коефіцієнтний метод, адже коефіцієнти є відносними показниками, які при подальшому зведенні не потребують стандартизації (приведення до безрозмірного вигляду) , що значно спрощує оцінку. Для зведення оціночних показників в узагальнюючий та інтегральний показники оцінки необхідно використовувати метод агрегування.

Блок інформаційного забезпечення є вкрай важливим для того, щоб оцінка була якнайбільш точною та змістовною. Цей блок включає пошук джерел інформації для оцінки ресурсозбереження, її збір та обробку.

Основними джерелами інформації уранодобувної галузі є дані Міністерства енергетики та вугільної промисловості (а саме Департаменту з питань ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу) , а також Державної служби статистики України. Зважаючи на те, що галузь представлена одним підприємством, джерелами інформації можуть бути звітні дані ДП «СхідГЗК».

Збір даних та формування на цій основі інформаційної бази даних мають підпорядковуватись певним вимогам. До таких вимог належать: достовірність інформації, необхідність і достатність її обсягу, своєчасність передачі та подання. Невиконання будь-якої з цих вимог призводить до негативних наслідків. Об'єктивність інформації, її адекватність господарським явищам визначають достовірність результатів оцінки, обґрунтованість висновків і пропозицій, які з них витікають. Використання в аналізі недостовірних даних спотворює уявлення про ситуацію, що склалася і призводить до помилкових висновків. Тому вся інформація, яка необхідна для аналізу, має ретельно перевірятися.

Дотримання умов необхідності і достатності має подвійне значення. Так, для високоякісного проведення оцінки потрібно мати всю необхідну для цього інформацію, а за недостатністю даних стан ресурсозбереження як об'єкта управління буде вивчений неповністю, що може призвести до прийняття помилкових рішень.

Небажаним також є надлишок інформації, оскільки, по-перше, при витратах на збирання та обробку зайвих даних зростають загальні витрати на управління, а по-друге - збільшується час використання інформаційної бази і проведення оцінки, що також призводить до несвоєчасності управлінських дій.

Вимоги щодо оперативності реєстрації та передачі інформації пов'язані з необхідністю скорочення розриву в часі між виникненням певної ситуації, спричиненої різними факторами внутрішнього та зовнішнього середовищ галузі. Несвоєчасність надання інформації знижує або зводить нанівець ефективність управлінських дій, що здійснюються на основі оцінки. У подібних випадках витрати на збирання й обробку даних, на проведення аналізу і підготовку рішень не дають належної віддачі.

Розрахунковий блок оцінки ресурсозбереження передбачає:

- здійснення розрахунку оціночних показників ресурсозбереження за критеріями оцінки для кожного виду ресурсів;

- здійснення розрахунку узагальнюючих показників ресурсозбереження за видами ресурсів шляхом агрегування оціночних показників за критеріями оцінки ресурсозбереження по кожному виду ресурсів;

- здійснення розрахунку інтегрального показника ресурсозбереження шляхом агрегування узагальнюючих показників ресурсозбереження за видами ресурсів в один показник, враховуючи пріоритетність до ресурсозбереження.

Результати розрахункового блоку надходять до діагностичного блоку, в рамках якого відбувається формування шкали інтерпретації інтегрального показника ресурсозбереження та безпосередньо визначення на її основі рівня ресурсозбереження в уранодобувній галузі України.

Деталізована послідовність здійснення оцінки ресурсозбереження має розпочинатись з ранжирування ресурсів уранової промисловості за пріоритетом щодо їх збереження. Перш за все має здійснюватись визначення рівня дефіцитності окремих видів ресурсів та їхньої здатності до відновлення або відтворення. З цією метою пропонується провести експертне опитування.

При цьому постає вкрай важливе завдання щодо правильного підбору спеціалістів для групи експертів. Адже складом експертної групи, їх професіоналізмом, обсягом знань, ерудованістю визначається правильність рішень, розроблених на основі експертних оцінок.

Проблема підбору експертів для проведення експертизи містить два етапи, на першому з яких, виходячи з задачі проведення експертного опитування, необхідно виявити коло потенційних експертів, а на другому - сформувати з них робочу групу. На другому етапі з відібраних експертів необхідно сформувати робочу групу.

При підборі потенційних експертів було враховано, що основними вимогами до кожного з них є: ресурсозбереження уранодобувна галузь

- обізнаність в даній сфері та у суміжних з нею сферах;

- стабільність оцінок експерта в часі;

- досвід участі експерта у подібного роду дослідженнях;

- широкий кругозір, розвинена ерудиція та перспективне мислення.

Виявлення потенційних експертів багато в чому залежить від встановленої мети експертного опитування. Зважаючи на те, що метою проведення експертного опитування в даному випадку є виявлення пріоритетів ресурсозбереження в уранодобувній галузі, нами було визначено попередню групу експертів сфері знань, до складу якої увійшли представники Департаменту ядерної енергетики та атомної промисловості Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, до сфери підпорядкування якого належить підприємство уранодобувної галузі, фахівці ДП «Схід ГЗК» як єдиного виробника уранового концентрату в Україні та ДП «НАЕК «Енергоатом», який є основним споживачем продукції даної галузі. Загальна чисельність потенційних експертів склала 60 осіб, список яких ми вважатимемо генеральною сукупністю спеціалістів, компетентних в даній сфері знань.

Слід зазначити, що при проведенні експертного опитування недоцільно використовувати думки усіх спеціалістів. З огляду на це, з загального списку було сформовано репрезентативну вибірку, яка й стала робочою групою експертів. До цієї вибірку увійшли експерти з максимальним рівнем компетентності, яка відображає ступінь кваліфікації експерта в певній галузі знань.

Як зазначено в роботі Калініної І. О., Гожия О. П. та Мусенко Г. О., на практиці оцінка компетентності часто проводиться шляхом самооцінки експерта або оцінки іншими експертами[9]. Для здійснення оцінки автори пропонують використовувати числовий показник - коефіцієнт компетентності, для визначення якого рекомендують використовувати формули.

,

де - коефіцієнт компетентності;

- коефіцієнт інформованості з проблеми;

- коефіцієнт аргументації.

Коефіцієнт інформованості визначається на основі самооцінки експерта по проблемі, що вирішується, за шкалою: 0 балів - експерт зовсім не обізнаний в проблемі; від 1 до 3 балів - експерт поверхнево знайомий з проблемою; від 4 до 6 балів - експерт знайомий з проблемою, але не приймає безпосередньої участі в її вирішенні; від 7 до 9 балів - експерт знайомий з проблемою і приймає безпосередню участь в її вирішенні; 10 балів - експерт знає проблему на відмінно.

Коефіцієнт аргументованості визначається як сума оцінок за відмітками експертів з таблиці 1.

Таблиця 1. Таблиця оцінки впливу джерела інформації на думку експерта

Число експертів в групі можна визначити на основі теорії вибіркового спостереження[10].

де - потрібна кількість членів групи експертів;

Р - питома вага експертів, які мають певні ознаки, що встановлені організаторами експертного опитування (в нашому випадку, стаж роботи в даній сфері не менше 10 років) ;

t - критерій Ст'юдента при заданому рівні істотності (інтервал довіри) ;

- середня гранична помилка частки.

В загальному списку експертів, складеному з 60 спеціалістів, 50 має стаж роботи в досліджуваній сфері понад 10 років. Виходячи з заданої межі стажу роботи, було визначено необхідну чисельність експертів при заданій ймовірності 0,9545 і середній граничній помилці частки 0,15.

експертів.

Персональний склад експертної групи із загального числа претендентів формується з найбільш компетентних спеціалістів, котрі можуть проявити максимальну здатність до передбачення майбутнього і адекватного відображення тенденції та закономірності розвитку досліджуваного процесу.

Для розподілу ресурсів на групи відповідно до оцінок експертів пропонуємо використовувати шкалу яка ґрунтується на шкалі бажаності Харрінгтона.

Межі інтервалів для інтерпретації оцінок експертів за першим та другим питаннями визначаються множенням максимально можливого балу оцінки на межі шкали Харрінгтона. При цьому, ми пропонуємо спростити шкалу об'єднавши другий, третій та четвертий інтервали в один(табл.2) .

Таблиця 2. Шкала інтерпретації оцінок для поділу ресурсів за дефіцитністю та здатністю до відновлення або відтворення

Результати опитування наведені в таблиці 3.

Таблиця 3. Результати експертного опитування

На основі даних таблиці 4 будується матриця розподілу ресурсів уранодобувної галузі за потребою щодо їх збереження (табл.4) .

Таблиця 4. Матриця розподілу ресурсів уранодобувної галузі за потребою щодо їх збереження

Висновки

Таким чином, природні ресурси уранодобувної галузі мають надзвичайно високу потребу у збереженні, матеріальні ресурси - високу потребу у збереженні, інвестиційні, фінансові та технічні ресурси - середню потребу у збереженні, трудові та інформаційні - дуже низьку потребу у збереженні.

Література

1. Письменна О.Б. Основи економіки ресурсозбереження уранодобувного регіону України та перспективи і можливості їх реалізації/О.Б. Письменна//Економіка та держава. - 2012. - № 4. - С. 107-110.

2. Афанасьев Н.В. Управление развитием предприятия/ Н.В. Афанасьев// Харьков: Изд. Дом “Инжек”, 2003. - 312 c.

3. Липницкий Д.В. Методы выявления и использования резервов ресурсосбережения на промышленном предприятии/ Д.В. Липницкий// Донецк: ИЭП НАНУ, 1997. - 19 с.

4.Оксанич А.Э. Экономические проблемы ресурсосбережения/ А.Э. Оксанич// Киев: Наукова думка, 1990. - 198 с.

5. Іпполітова І.Я. Організаційно-методичне забезпечення мотивації ресурсозбереження на підприємстві/ І.Я. Іпполітова // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк: ИЭП НАНУ, 2004. - С.455-169.

6. Ансофф И. Стратегическое управление/ И. Ансофф // М.: Экономика, 1989. - 519 с.

7. Письменна О.Б. Кластеризація як одна із складових частин ресурсозбереження уранової промисловості України/ О.Б. Письменна// Інвестиції: практика та досвід. - 2012. - № 17. - С.57-61.

8. Батракова Т.І. Оцінка ефективності ресурсозбереження підприємств машинобудування в широкому та локальному аспектах / Т.І. Батракова // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. - 2013. - № 3. - С. 255-261.

9. Калініна І.О. Врахування компетентності експертів у методах багатокритеріального аналізу в задачах раціонального вибору/ І.О. Калініна, О.П. Гожий, Г.О. Мусенко // Наукові праці. Комп'ютерні технології. - 2012 . - вип. 179 . - С. 116-122.

10. Бешелев С.Д. Математико-статестические методы экспертных оценок/ С.Д. Бешелев, Ф.Г. Гуревич // М.: Статистика, 1980. - 264 с.

References.

1. Pysmenna, O.B. (2012), "Osnovy ekonomiky resursozberezhennia uranodobuvnoho rehionu Ukrainy ta perspektyvy i mozhlyvosti yikh realizatsii", Ekonomika ta derzhava, vol. 4, pp. 107-110.

2. Afanas'ev, N.V. (2003), Upravlenie razvitiem predprijatija [Managing the development of enterprise], Izd. Dom “Inzhek”, Har'kov, Ukraine, p. 312.

3. Lipnickij, D.V. (1997), Metody vyjavlenija i ispol'zovanija rezervov resursosberezhenija na promyshlennom predprijatii [Methods for detection and use of reserves in the industrial enterprise resource], IJeP NANU, Doneck, Ukraine, p. 19.

4.Oksanich, A.Je. (1990), Jekonomicheskie problemy resursosberezhenija [The economic problems of resource], Naukova dumka, Kiev, Ukraine, p.198.

5. Ippolitova, I.Ya. (2004), "Orhanizatsiino-metodychne zabezpechennia motyvatsii resursozberezhennia na pidpryiemstvi", Jekonomicheskie problemy i perspektivy stabilizacii jekonomiki Ukrainy: Sb. nauch. tr. NAN Ukrainy, In-t jekonomiki prom-sti, IJeP NANU, Doneck, Ukraine, pp.455-169.

6. Ansoff, I. (1989), Strategicheskoe upravlenie [Strategic management], Jekonomika, Moscow, Russia, p.519.

7. Pysmenna, O.B. (2012), "Klasteryzatsiia yak odna iz skladovykh chastyn resursozberezhennia uranovoi promyslovosti Ukrainy", Investytsii: praktyka ta dosvid, vol.17, pp.57-61.

8. Batrakova, T.I. (2013), "Otsinka efektyvnosti resursozberezhennia pidpryiemstv mashynobuduvannia v shyrokomu ta lokalnomu aspektakh", Naukovyi visnyk Poltavskoho universytetu ekonomiky i torhivli, vol.3, pp. 255-261.

9. Kalinina, I.O. Hozhyi, O.P. and Musenko, H.O. (2012), "Vrakhuvannia kompetentnosti ekspertiv u metodakh bahatokryterialnoho analizu v zadachakh ratsionalnoho vyboru", Naukovi pratsi. Kompiuterni tekhnolohii, vol. 179, pp. 116-122.

10. Beshelev, S.D. and Gurevich, F.G. (1980), Matematiko-statesticheskie metody jekspertnyh ocenok [Mathematics and statesticheskie methods of expert assessments], Statistika, Moscow, Russia, p.264.

Размещено на Allbest.ru