Використання функціонально-вартісного аналізу для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання функціонально-вартісного аналізу для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Постановка проблеми. У даний час одним із способів підвищення якості продукції та розвитку систем управління промисловим підприємством є застосування функціонально-вартісного аналізу (ФВА). Результати ФВА забезпечують керівників проектів інформацією, яка необхідна їм для обґрунтування та прийняття управлінських рішень [3]. ФВА є одним із методів, який дає змогу вказати на можливі шляхи покращання вартісних показників. Метою створення моделі ФВА в процесі управління проектами є досягнення покращань під час реалізації проектів стосовно показників вартості, трудомісткості та продуктивності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами особливостей проведення ФВА займалася низка вчених. Особлива увага значенню даного виду аналізу в системі методів підвищення якості виробів та ефективності виробництва приділялася в працях економістів Є.А. Грампа, М.Г. Карпуніна, Г.А. Лахтіна, Б.І. Майданчика, Н.К. Мойсеєва, А.В. Проскурякова, Т.А. Рибникова, Ю.М. Соболєва,

О.Г. Туровця, А.Д. Шеремета. Існують різні думки щодо ефективності застосування ФВА. Одні економісти вважають ФВА простим методом для застосування його в практичній діяльності, інші -- складним як в методичному плані, так і в області технології застосування ФВА. Мета статті полягає у дослідженні проблем використання ФВА для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. В економічній літературі відзначають взаємозв'язок стратегії маркетингу і стратегії ФВА, яка розвиває стратегію маркетингу, тому що є ефективним методом дослідження техніко- економічних характеристик товарів та їх функціональних можливостей.

Під функціонально-вартісним аналізом розуміють метод комплексного системного дослідження вартості і характеристик продукції, включаючи функції та ресурси, задіяні у виробництві, діяльність із продажу, доставці, технічній підтримці, наданню послуг, а також щодо забезпечення якості. Даний метод направлений на оптимізацію співвідношення між якістю, корисністю функцій об'єкта і витратами на їх реалізацію на всіх етапах його життєвого циклу.

Цілі використання функціонально-вартісного аналізу на підприємстві можуть розрізнятися залежно від об'єкта дослідження. Якщо об'єктом дослідження буде виступати підрозділ підприємства, наприклад відділ маркетингу, то мета дослідження буде полягати в досягненні покращань у роботі відділу за показниками вартості, трудомісткості та продуктивності. Якщо в якості об'єкта дослідження розглядати якість продукції підприємства, то цілями ФСА будуть: на стадіях науково-дослідної роботи та дослідно-конструкторських розробок -- попередження виникнення зайвих витрат; на стадіях виробництва та експлуатації об'єкта -- скорочення або виключення невиправданих витрат і втрат. Кінцевою метою ФВА є пошук найбільш економічних із точки зору споживача і виробника варіантів того чи іншого практичного рішення [1, с. 5].

Перевагою ФВА є наявність достатньо простих розрахункових і графічних методів, що дають змогу дати оцінку виявлених причино- наслідкових зв'язків. Це ще раз підкреслює, що ФВА -- ефективний метод дослідження технічних, виробничих, економічних систем, ефективний засіб прискорення впровадження нової продукції, підвищення якості продукції, опти- мізації співвідношень між споживчою вартістю об'єкта і витратами на його розробку.

Дослідник Ю.М. Соболєв створював метод поелементного опрацювання конструкції, в американській електротехнічній фірмі «Дженерал електрик» схожі дослідження проводив інженер Л. Майлз, який прийшов до висновку, що зниження витрат виробництва треба починати з аналізу властивостей виробу і технічних функцій складових його частин. У центр уваги ставилося питання, наскільки виправдані витрати з урахуванням отриманих властивостей товару, що задовольняють ті чи інші запити і потреби. Для одержання відповідних властивостей товару необхідні визначені витрати, тому важливі пропорції між корисністю окремих властивостей і понесених витрат.

Основна відмінність методу Ю.М. Соболєва від методу Л. Майлза полягала в тому, що перший був спрямований на пошук більш економічних способів виготовлення виробу переважно в межах існуючого конструкторського рішення, у той час як Л. Майлз і його послідовники в основу поклали функцію, розглядаючи вихідну конструкцію лише як один із можливих варіантів виконання виробом свого призначення. Перші спроби застосування ФВА показали його виключну ефективність -- зниження прямих витрат на 10--30%. За оцінками американських спеціалістів, кожен долар, витрачений на впровадження ФВА, приносить 10 доларів прибутку [3, с. 6].

Думки різних авторів, які висвітлюють у своїх працях методологію проведення ФВА, свідчать, що:

1) відсутня єдина методика ФВА, придатна всім об'єктам дослідження;

2) перш ніж ухвалити рішення про застосування ФВА, необхідно проаналізувати.

Проте в даному методі існують як переваги, так і недоліки. Серед переваг:

1) точне знання вартості продукції дає змогу приймати правильні стратегічні рішення (оптимальне поєднання продуктів, призначення цін на продукцію, вкладення коштів у науково- дослідні роботи, а також вибір між можливостями виготовляти або купувати самостійно);

2) якісна реалізація управлінських функцій (підвищення ефективності дорогих операцій);

3) сприяє виявленню та скороченню обсягів операцій, не підвищуючи цінність продукції.

Щодо недоліків даного методу, то:

1) етап збору даних про джерела витрат по функціях часто недооцінюється;

2) для якісної реалізації методу потрібні спеціальні програмні засоби;

3) зміни, які вносяться до моделі, не відповідають швидкості організаційних змін;

4) реалізація розглядається як умова фінансового менеджменту.

На сучасному етапі розвитку підприємств застосування ФВА не втратило своєї актуальності. Більш того, увага до даного методу значно підсилилася. Якщо раніше цей вид аналізу використовувався при проектуванні окремих виробів, що є складними за технічною структурою і повинен був «спростити» її, то починаючи з 90-х років він покликаний вирішувати дещо інші, більш перспективні завдання. Серед них найголовнішими є такі:підвищення конку

рентоспроможності продукції; вдосконалення якості об'єкта в цілому або його окремих частин; зниження витрат на виробництво (матеріаломісткість, фондомісткість, трудомісткість); підвищення продуктивності праці; заміна дефіцитних, імпортних матеріалів і комплектуючих виробів; збільшення обсягу випуску продукції без додаткових капітальних вкладень; попередження, скорочення та усунення браку; ліквідація «вузьких місць» у виробництві; зниження експлуатаційних і транспортних витрат; підвищення екологічності виробництва; розробка нових або вдосконалення існуючих конструкцій, технологічних процесів, систем організації праці та управління виробництвом тощо [4, с. 376].