Інноваційний тип відтворення людського капіталу: критерії визначення

Раскрыты содержание воспроизводства человеческого капитала и основные характеристики его инновационного типа. Определены критерии инновационного человеческого капитала. Обоснованы основные направления интернационализации воспроизводства человеческого капитала. Охарактеризованы угрозы транснационализации воспроизводства национального человеческого капитала.

Ключевые слова: человеческий капитал, воспроизводство человеческого капитала, инновационный тип воспроизводства человеческого капитала, инновационный человеческий капитал, глобальный человеческий капитал.

ANNOTATION

Innovative type of reproduction of human capital: the criteria for determining

The content of reproduction of human capital and key features of its innovative type are disclosed. The criteria innovative human capital is defined. The main directions of internationalization of reproduction of human capital is justified. The transnationalization of threats to the reproduction of national human capital are defined.

Keywords: human capital, reproduction of human capital, innovative type of reproduction of human capital, innovation human capital, transnationalization of human capital, global human capital.

Постановка проблеми. Нині теорія відтворення людського капіталу набуває великого наукового і прикладного значення у зв'язку із формуванням економіки знань, провідним ресурсом якої є людський капітал, а метою -- людський розвиток. Розкриття змісту, критеріїв, головних характеристик та чинників інноваційного типу відтворення людського капіталу є теоретичною засадою ефективної державної політики людського розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних наукових дослідженнях з економічної теорії відтворення людського капіталу не отримало ще комплексного обґрунтування. Науковцями пропонуються різноманітні підходи до визначення його змісту, факторів, стадій, типів тощо, які ще не узагальнено у цілісну концепцію. Розглядаються такі типи відтворення людського капіталу за критерієм можливих змін його обсягу, як: звужене, просте і розширене [1, с. 131; 2]; екстенсивне й інтенсивне відтворення [3]. Типи відтворення людського капіталу досліджують О. Бородіна [4], Л. Гальків [5], Н. Корольова [6], Т. Лєх [7], В. Максимович [8], Л. Сімкіна [9].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Інноваційний тип відтворення людського капіталу та напрями його інтернаціоналізації не отримали ще комплексного теоретичного розкриття.

Постановка завдання. Метою статті є обґрунтування змісту та критеріїв інноваційного типу відтворення людського капіталу та на цій основі обґрунтування напрямів його інтернаціоналізації в умовах постіндустріальних суспільних зрушень.

Виклад основного матеріалу. Відтворення людського капіталу є соціально-економічним процесом його змістовної спадковості і трансформації у часі, що сполучає відновлення сутнісних характеристик запасу людського капіталу, що забезпечує спадковість його розвитку та формування і накопичення нових (у кількісному, якісному, вартісному вимірах) складових його запасу як прояв змістовної трансформації людського капіталу. Вартісне відтворення людського є процесом формування, накопичення/ втрати, відновлення та зростання/зменшення вартості запасу знань, здібностей, навичок та вмінь людини як ресурсу соціально-економічного розвитку. інноваційний відтворення людський капітал

За часовим критерієм відтворення людського капіталу є його життєвим циклом та охоплює стадії зародження (створення, формування) -- розвитку -- зрілості -- занепаду, на якій є можливим як формування засад нового циклу тобто відновлення людського капіталу відповідно новим умовам, так і його історичне завершення, зникнення. При цьому протягом життєвого часу людини можливим є здійснення декількох циклів змістовної спадковості і трансформації людського капіталу та його вартісного відтворення.

Відтворення індивідуального людського капіталу як його відтворювальний (інвестиційний) цикл охоплює період життєвого часу людини, протягом якого на базі інвестицій та сполучення змістовної спадковості і трансформації формуються (відновлюються), розвиваються (накопичуються), використовуються і відновлюються на новому рівні відповідно новим суспільним вимогам (чи застарівають і втрачаються) її знання, здібності, вміння та навички у кількісному, якісному і вартісному вимірах, що складають основу продуктивної діяльності у різних сферах та отримання віддачі від інвестицій. Відтворювальний (інвестиційний) цикл індивідуального людського капіталу охоплює такі форми його руху як економічного блага, як виробництво, розподіл, обмін, споживання. Виробництво людського капіталу здійснюється на стадіях його формування і накопичення та розвитку. Розподіл індивідуального людського капіталу, що здійснюється між його потенційними користувачами (орендарями), базується на ринковому механізмі, насамперед ринку праці, та здійснюється під впливом таких регуляторів, як держава, корпорація, громадянське суспільство, міжнародні норми. Обмін людського капіталу передбачає його конвертацію у доходи його власника.

Розглядаючи відтворювальний (інвестиційний) цикл індивідуального людського капіталу, вважаємо за доцільне виокремлення загального відтворювального (інвестиційного) циклу, що охоплює весь життєвий час людини, і стадійних відтворювальних (інвестиційних) циклів, які здійснюються, як правило, на стадії продуктивної діяльності людини та відображають рух додаткових інвестицій у людину, необхідність яких обумовлена появою, внаслідок науково-технічного розвитку, удосконалення виробничих процесів, нових вимог до якості людського капіталу, що диктує необхідність здійснення додаткових витрат у освіту, підвищення кваліфікації, перекваліфікацію людини тощо.

У загальному відтворювальному (інвестиційному) циклі індивідуального людського капіталу варто виокремити: 1) фазу накопичення індивідуального людського капіталу на базі первісної і додаткових інвестицій. Протягом загального відтворювального (інвестиційного) циклу вартість людського капіталу зростає, а інвестиції у нього окупаються та забезпечують отримання все більшого доходу, тобто людський капітал примножується, зростає кількісно, якісно, вартісно; 2) фазу кількісної, якісної, вартісної деградації запасу знань, здібностей, навичок, умінь людини. З завершенням стадії продуктивної діяльності доходи його власника зменшуються чи, взагалі, втрачаються, оскільки накопичені знання та здібності не знаходять повної чи часткової реалізації, застарівають, декомерціалізуються та декапіталізуються. Хоча, можливим є і новий стадійний відтворювальний (інвестиційний) цикл, якщо на стадії старіння людина витрачає кошти і час на отримання нових знань, навичок, вмінь, що забезпечує відповідність її людського капіталу новим суспільним вимогам та його реалізацію. Із завершенням життєвого часу індивіда його людський капітал втрачається суспільством остаточно, оскільки він є невіддільним від людини.

Протягом загального відтворювального (інвестиційного) циклу індивідуального людського капіталу можливими є біфуркаційні стани, оскільки як інвестиції у людину, так і розвиток останньої залежать від багатьох внутрішніх (внутрішньо-циклічних) і зовнішніх чинників, які можуть обумовити зміни у русі людського капіталу. За умов дискретності інвестування у людину у точках біфуркації загального відтворювального (інвестиційного) циклу людського капіталу виникає можливість набуття ним таких станів у процесі подальшого відтворення, як: накопичення (якісне і кількісне) на базі нової інвестиції; поступова деградація за умов відсутності інвестиції (часові розриви інвестування у людину) і природного та морального зношування. Окремим випадком може бути призупинення розвитку людського капіталу, якщо в умовах відсутності інвестицій він не набуває, але і не втрачає своїх якостей як фактора продуктивної діяльності та використовується з тим самим ступенем інтенсивності.

Стадійні відтворювальні (інвестиційні) цикли індивідуального людського капіталу здійснюються у межах загального відтворювального циклу і визначаються ним. Вони є можливими не тільки на стадії продуктивної діяльності, а і на інших стадіях життєвого часу людини. Кількість додаткових інвестицій у розвиток людини (а отже, і стадійних циклів), їх обсяг і тривалість періодів часу між їх здійсненням визначаються багатьма факторами, серед яких одним з найважливіших є швидкість і періодичність техніко-технологічних і інноваційних змін. Обумовлені техніко-технологічними змінами перекваліфікація працівника та його навчання на робочому місці будуть вимагати додаткових інвестицій, що є причиною нових стадійних відтворювальних (інвестиційних) циклів індивідуального людського капіталу.

Розширене відтворення людського капіталу характеризується кількісним, якісним і вартісним зростанням його обсягу, оновленням його запасу, підвищенням ефективності реалізації його ролі як фактора соціально-економічного розвитку. Для характеристики типів відтворення людського капіталу є необхідним визначення змісту поняття «обсяг людського капіталу» та обґрунтування головних критеріїв його виміру та характеристики.

По-перше, оскільки людський капітал є невіддільним від людини, то його обсяг -- це чисельність власників людського капіталу, яка у процесі його відтворення може зростати, скорочуватися, залишатися незмінною. Відповідно до цього підходу для виміру обсягу національного людського капіталу науковці застосовують такі показники, як чисельність населення, осіб із вищою, середньою, професіонально-технічною освітою, кількість кваліфікованих робітників тощо. Отже, обсяг людського капіталу визначається на базі кількісних показників, що відображають чисельність його власників за різними критеріями.

По-друге, людський капітал є запасом знань, здібностей, навичок та вмінь людини до продуктивної діяльності. Отже, обсяг людського капіталу -- це обсяг його запасу, якій має кількісні і якісні виміри. Наприклад, якість запасу людського капіталу вимірюється показниками рівня освіти, здоров'я, культурного розвитку людини тощо. Крім того, оскільки формування та накопичення запасу людського капіталу забезпечується соціогуманітарною сферою: освітою, охороною здоров'я, культурою, соціальним захистом тощо, його якість характеризують показники її розвитку.

По-третє, людський капітал -- це вартість запасу знань, здібностей, навичок та вмінь людини, що формується на базі інвестицій та зростає у процесі використання у різних сферах людської діяльності. У цьому контексті обсяг людського капіталу -- це його вартість, яка, як і запас, може зростати, знижуватися, залишатися незмінною.

Таким чином, обсяг людського капіталу -- це: а) чисельність його власників; б) обсяг його запасу як ресурсу соціально-економічного розвитку, який має кількісні і якісні виміри; в) вартість цього запасу, яка оцінюються на базі витрат на розвиток людини та інвестицій у формування та накопичення її знань та здібностей, майбутніх доходів та вигід. У процесі відтворення людського капіталу його обсяг може зростати, зменшуватися, залишатися незмінним, що і є критерієм, для визначення таких його типів, як звужене, просте і розширене.

В умовах формування та розвитку економіки знань розширене відтворення людського капіталу набуває інноваційного змісту, оскільки додаткові інвестиції у його зростання й удосконалення забезпечують оволодіння та накопичення людиною нових знань, здібностей, навичок та вмінь як ресурсу інноваційного розвитку. Накопичуваний у процесі розширеного відтворення людський капітал є фактором інноваційного розвитку повинен відповідати певним критеріям, які у сукупності є виміром його якісно нового стану. До таких критеріїв належать: адекватність: накопичений людський капітал інноваційного розвитку повинен бути затребуваним суспільством на певному етапі його життєдіяльності відповідати рівню науково-технічного, технологічного, соціально-економічного розвитку. Створені і накопичені нові знання, здібності, навички і вміння людини повинні бути задіяні як ресурси інноваційного розвитку, отже, вони повинні бути адекватними його вимогам. Цей принцип має економічний зміст -- відповідність суспільному попиту на інноваційний запас людського капіталу, психологічний -- відповідність людини як індивіда, суб'єкта, особистості та індивідуальності сучасному стану науки, культури, релігії і цивілізації, які безперервно змінюються під впливом глобалізації [515, с. 161-175], часовий -- відповідність а) стадії життєвого часу людини і б) історичному періоду, у якому здійснюється відтворення людського капіталу;

інноваційність: людський капітал, що накопичується, повинен, по-перше, бути здатним до оновлення, самоінвестування та саморозвитку, по-друге, виступати рушійною силою інноваційних змін у суспільстві. Варто підкреслити, що принципи адекватності й інноваційності людського капіталу не суперечать один одному, а, навпаки, у сукупності відображають умови забезпечення визначальної ролі людського капіталу у соціально-економічному розвитку на основі інновацій;