Функціонування малих форм агробізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонування малих форм агробізнесу

В Україні створені умови для існування у сільському господарстві підприємств різних форм та розмірів. Основними товаровиробниками сільськогосподарської продукції, в тому числі і виробництва молока є сільськогосподарські підприємства та малі господарства. До малих форм господарювання у сільському господарстві належать господарства населення та фермерські господарства, які ґрунтуються на праці фермера та членів його родини з можливим залученням кількох середньорічних найманих працівників [1]. Останнім часом їх значення в аграрній сфері зростає і не дивлячись на існування проблем, вони є важливими товаровиробниками сільськогосподарської продукції, в том у числі і виробництва молока. Малі форми підприємницької діяльності в сільськогосподарському виробництві виступають дієвим регулюючим суб'єктом економки, що формує високий рівень конкуренції та попереджає неконтрольований ріст цін на ринку, володіє великим творчим потенціалом, наповнює ринок новим асортиментом продукції, миттєво реагуючи на різноманітні індивідуальні потреби споживача, а також скорочує рівень існуючого безробіття як основне джерело зайнятості [2]. Тому малому підприємництву, з боку держави, слід приділяється багато уваги.

Дослідженню проблем виробництва молока в різних організаційно-правових формах, а особливо в господарствах населення та фермерських господарствах присвячено праці М.Й. Маліка, О.М.Шпичака, П.Т. Саблука, М.В. Калінчика, а також праці наукових колективів у ННЦ “Інститут аграрної економіки” .

МЕТА РОБОТИ. Полягає у оцінці діяльності усіх підприємницьких структур, усіх товаровиробників у виробництві молока. Підвищення конкурентоспроможності виробництва молочної сировини за умови розвитку обслуговуючих кооперативів.

РЕЗУЛЬТАТИ. За останні роки загальний рівень виробництва молочної сировини в Україні відчутно знизився. Обсяг виробництва в усіх категоріях господарств коливається в межах від 11,2 млн тонн у 2010 р. до 11,1 млн тонн у 2014 р. і має чітку виражену тенденцію до зменшення. Рівень виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах протягом 2010-2014 рр. зріс на 19,4 % і на 2,5% порівняно з 2013 р. В той же час в господарствах населення, навпаки, простежується зменшення виробництва на 6,1 % та 4,7%. Однак навіть при зменшенні виробництва молока господарства населення залишаються основними його товаровиробниками, їх частка в загальному обсязі виробленого молока всіма категоріями господарств становила 76,2 % (табл. 1).

сільськогосподарський конкурентоспроможність молочний

Таблиця 1. Виробництво молока в господарствах різних організаційно-правових форм господарювання України*

Позитивні тенденції в розвитку молочного скотарства спостерігаються також у Київській області. Виробництво молока в Київській області збільшилося протягом 2010-2014 рр. в усіх категоріях господарств на 3,5% (від 451 тис. тонн до 467 тис. тонн) і на 1,9 % зменшилося порівняно з 2013 р. Рівень виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах протягом 2010-2014 рр. зріс на 10,7 % (від 196,7 тис. тонн до 217,8 тис. тонн) і на 1,3 % порівняно з 2013 р. В той же час в господарствах населення навпаки простежується зменшення виробництва на 2,0 % (від 254,4 тис тонн до 249,2 тис. тонн) та 4,5 %. Основними виробниками молока у Київській області залишаються господарства населення, їх частка в загальному обсязі становить 53,4 %.

Основними чинниками, що вказують на зменшення обсягу виробництва молока є наявне поголів'я молочного стада та його продуктивність.

В Україні поголів'я корів в усіх категоріях господарств зменшилось протягом 2010-2014 рр. Проте рівень рентабельності виробництва молока в Україні протягом 2010-2011 рр. сягав 18 %, а в 2014 р. становив 13,7 %. Навіть при такому рівні рентабельності скорочення поголів'я корів не припинилося і у 2014 р. воно налічувало 2262,7 тис. голі, або на 14 % менше порівняно з 2010 р. де налічувалося 2631,2 тис. гол. (табл. 1). Причиною скорочення поголів'я корів являється нестабільність експортних ринків та недоступність молочної продукції для більшої частини населення України [4].

Аналіз розподілу пологів'я за формами господарювання показав, що в 2014 р. 76,6 % його загальної чисельності знаходиться у господарствах населення. Протягом досліджуваного періоду поголів'я корів у цих господарствах скоротилося на 15,1 %, а в сільськогосподарських підприємствах на 10,2 %. У 2014 р. в Україні їх налічується 4,8 млн, з яких 1,2 млн утримують корів, або ж 25,9 %, а у Київській області - 16,4 %. У господарствах населення в основному утримується від 1 до 2 корів.

Поголів'я корів у всіх господарствах Київської області скоротилося від 80,9 тис. гол у 2010 р. до 73,2 тис. гол у 2014 р., або на 9,5 %. Ці зміни відбулися також за рахунок зменшення поголів'я корів у господарствах населення за згаданий період на 11,9 %, а в сільськогосподарських підприємствах на 6,1 %. Такий швидкий спад поголів'я корів за остання роки в господарствах населення є прямим наслідком розбалансованості інтеграційних господарських зв'язків в системі територіальної організації виробництва, незадовільного використання місцевих агрокліматичних та економічних умов, а також демографічна ситуація, яка нині склалася на селі - це старіння населення [5]. Однак така ситуація не завадила утримувати обсяги виробництва молока протягом 2010-2014 рр. на рівні 11 млн тонн.

У всіх категоріях господарств України та Київської області рівень продуктивності корів коливається по роках. Так, в Україні протягом досліджуваного періоду рівень продуктивності корів в усіх категоріях господарств підвищився на 10,4 % (від 4082 кг до 4508 кг), у сільськогосподарських підприємствах підвищився на 26,5 % (від 3975 кг до 5027 кг), у господарствах населення на 6,2 % (від 4110 кг до 4363 кг). У Київській області протягом 2010-2014 рр. продуктивність корів підвищилася на 14,8 % (від 5248 кг до 6023 кг), у сільськогосподарських підприємствах підвищився на 16,6 % (від 5112 кг до 5961 кг), у господарствах населення на 13,4 % (від 5363 кг до 6081 кг). Факторами підвищення рівня продуктивності молочного скотарства являються забезпечення стада високоякісними кормами і в достатній їх кількості, поліпшення відтворювальної здатності молочного поголів'я, підвищення генетичного потенціалу порід, поліпшення їх структури, спадкові особливості худоби, вік худоби, час від отелення до їх запліднення, організація правильності доїння тощо.

Ситуація, що склалася в економіці стосовно виробництва та реалізації молока в Україні, позначилася на його товарності, яка характеризує значення виробництва та його ринкову спрямованість. У 2010 р. товарність молока у сільськогосподарських підприємствах становила близько 88,86 %, а в 2013 р. - 91,56 %, тобто підвищилася на 2,7 %. У господарствах населення цей показник знаходився на рівні 43,84 % та 38,87 і відповідно зменшився на 4,97 пункти. Ріст товарності молока у сільськогосподарських підприємствах є позитивним фактором. Низька товарність молока в господарствах населення, де виробляється у 2013 р.77,5 % молока, а у 2014 р. 76,2 %, пояснюється власним його споживанням, згодовуванням тваринам, частковою втратою. Значна частка молока залишається поза ринком. Нині усі категорії господарств, як сільськогосподарські підприємства, так і господарства населення, реалізують вироблене молоко, в основному, за такими каналами: переробним підприємствам і заготівельним організаціям, на ринку та ін. Від правильного вибору каналу реалізації молока на ринку залежить його успіх або невдача.

Загальний обсяг збуту молока в Україні скоротився. Так, у 2013 р. він становив 5826 тис. тонн тобто зменшився порівняно з 2010 р. на 189 тис. тонн (табл. 2). У Київській області реалізація молока зменшилася від 375 тис. тонн у 2010 р. до 315 тис. тонн у 2013 р., тобто на 60 тис. тонн.

Таблиця 2. Канали реалізації молока господарствами різних організаційно-правових форм господарювання України *

У 2013 р. частка сільськогосподарських підприємств в Україні у загальному обсязі продажу становить 40,6 %, а господарств населення 59,4 %. Не дивлячись на те, що в господарствах населення виробляється понад 77,5 % молока від загального виробництва його в Україні, від цієї категорії господарств лише 52,7 % молочної сировини надходить на переробні підприємства. Така ж ситуація спостерігається і в Київській області. Частка сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі продажу становить 61 %, а господарств населення - 39 %. На господарства населення у 2013 р. припадає 54,8 % молока від загального виробництва.

Але від цієї категорії господарств недостатньо надходить молочної сировини на переробні підприємства - 27,4% від валового виробництва молока в господарствах населення. Протягом 2010-2013 рр. в Україні обсяг реалізації молочної сировини господарствами населення на переробні підприємства зменшився від 59,7% до 52,7 %, а в Київській області від 34,1 % до 27,4 %. Населення не зацікавлене у реалізації молочної сировини молокопереробним підприємствам, оскільки реалізаційні ціни молока на ринках вищі від закупівельних цін (рис. 1). Так, у 2014 р. в Україні середня закупівельна ціна закупівлі молока у сільськогосподарських підприємствах становила 3588 грн за тонну, а у господарствах населення - 2961 грн за тонну, У Київській області на рівні 3521 грн за тонну та 2378 грн за тонну, тобто була нижчою на 627 грн та 1143 грн за тонну за ціну у сільськогосподарських підприємствах. Тому господарства більшу частину молока використовують на власні потреби, реалізуючи незначну його частину на стихійних ринках.

Рис. 1. Динаміка цін реалізації молока в господарствах різних організаційно-правових форм господарювання України*

Проте протягом 2010-2014 рр. в Україні спостерігається підвищення закупівельних цін від 2939 до 3588 грн за тонну у сільськогосподарських підприємствах і в господарствах населення від 2384 до 2961 грн за тонну. У Київській області протягом 2010-2014 рр. підвищення закупівельних цін спостерігалося від 3047 до 3521 грн за тонну у сільськогосподарських підприємствах і в господарствах населення від 2399 до 2378 грн за тонну.

Оцінка якості обсягу молока, що надійшов на підприємства молокопереробної промисловості Київської області здійснювалася за ДСТУ 3662-97, який відповідав вимогам європейських стандартів і поширюється на незбиране коров'яче молоко під час закупівлі на молочних фермах сільськогосподарських підприємств і приватних господарствах з переробки молока. В стандарті особлива у вага приділяється нормативним вимогам до молока, яке закуповується. У 2014 р. частка молока сільськогосподарських підприємств для підприємств промислової переробки екстра становила 24,5 %, вищого ґатунку становила 38,4 %, І - 34,7 %, ІІ - 2,4 %, а господарств населення І - 4 %, ІІ - 95,9 %, неґатункового - 0,1 %. Різке зменшення обсягів реалізації молока вищого ґатунку пояснюється збільшенням частки товарного молока приватного сектору (76,2 %), що робить практично неможливим проведення аналізу якості. Молоко їх оцінюють другим ґатунком, бо не відповідає стандартам вищого і першого ґатунку, внаслідок технологічних особливостей. Ручна праця в особистих господарствах населення зумовлює підвищення загального бактеріального обсіменіння продукту, зібране в одне ціле молоко від різних корів часто являється несумісним й знижує якість кінцевої молочної продукції. В основному молоко-сировина особистих господарств населення направлена на виготовлення сухого молока та казеїну.

Важливим питанням є визначення ефективності виробництва молока у різних організаційно-правових форм господарювання України табл. 3.

Таблиця 3. Ефективність виробництва молока у різних організаційно-правових форм господарювання України у 2014 р.*

Як видно з даних таблиці 3, аналіз показників собівартості виробництва молока у малих фермерських господарствах у 2014 р. свідчить, що її рівень нижчий порівняно з сільськогосподарськими підприємствами на 27,3 %. Одночасно ціни реалізації молока у малих фермерських господарствах нижчі, ніж в сільськогосподарських підприємствах - на 15,2 %. Завдяки перевищення ціни реалізації молока над повною собівартістю 1 ц молока в усіх організаційно-правових формах господарювання поліпшилися показники фінансової діяльності господарств від реалізації молока. У 2014 р. сільськогосподарські підприємства від продажу молока переробним підприємствам отримали прибутку в розміри 945,5 млн грн, а малі фермерські господарства - 16,5 млн грн. Рівень рентабельності на 3,1 % малих фермерських господарств вищий порівняно з сільськогосподарськими підприємствами. Оптимальний рівень рентабельності, а це 30-50 %, забезпечує розширене відтворення і зростання фондів матеріального стимулювання; характеризує ефективність витрат й обґрунтовує галузеву структуру та отримання прибутку [7].

У 2013 р. в Україні налічувалося 33 тис.фермерських господарств із них виробництвом молока займаються лише 1,4 %. Причиною відмови малих фермерських господарств займатися виробництвом молока є високі потреби в інвестиціях та можливий ризик, зумовлений втратою ринку збуту. Адже залучення інвестиційного капіталу сприятиме росту конкурентоспроможного потенціалу в фермерських господарствах [8]. Розраховувати залучення інвестицій після запровадження ринку землі і її застави для банківських кредитів, на думку В. Лебедя, - велика помилка. У зв'язку із спекулятивними корупційними схемами селяни втрачають свої земельні паї. Після запровадження ринку землі прискориться їх збідніння із втратою будь-яких перспектив і надії на них. Будь-який селянин не купить землі, так і не утримає в ринковій економіці будь-яке господарство, спеціалізоване на виробництві продукції рослинництва або тваринництва, оскільки для нього можна створити неконкурентне середовище за декілька місяців із відповідними наслідками - втратою землі [9].

Слід відмітити, що ціни реалізації цієї продукції в 2014 р. досягли 3449 грн за т онну (381,14 дол. США) або були на 21-47 % вище, ніж в ЄС та США. Собівартість виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах вище, ніж ціни його реалізації в згаданих країнах.

Необхідно врахувати, що вітчизняні реалізаційні ціни на молоко-сировину перевищують світові. Тому в умовах глобалізації і взаємопроникненні економік будуть ефективними ті господарюючі суб'єкти, які за нинішніх умов цінового середовища будуть ефективними, знижуючи собівартість виробництва до необхідного рівня [10]. В першу чергу необхідно знижувати собівартість виробництва молока за рахунок підвищення продуктивності корів, а це можливе при раціональній годівлі і в результаті будуть зекономлені кормові ресурси, що дасть можливість забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку

Витрати концентратів по харчуванню в раціоні годування корів перевищують 30 %, а це за сучасної продуктивності тварин недопустимо. На думку білоруських дослідників, це знижує продуктивність корів, а високі затрати виробництва є причиною неконкурентоспроможності на світовому ринку [10]. В більшості країн світу середньорічний надій молока до 4-5 тис. кг отримують без використання консервантів, енергетична одиниця яких набагато дорожча, в порівнянні з грубими та соковитими кормами. Науковці стверджують, що при раціонах з високоякісними, своєчасно збираними кормами з концентрацією в 1 кг сухої речовини вище 10 МДж обмінної енергії (концентрація сухого протеїна - 15-18%) можна без концентратів забезпечити 20-25 кг середньодобового надою молока [11,12]. Інші науковці відмічають, що рівень продуктивності корів пов'язаний з живою масою тварин. Так, при концентрації в 1 кг сухої речовини раціона 10,8 МДж обмінної енергії від корів живою масою 400 кг можна отримати по 15 кг молока, а з масою 500 кг - 20 кг, 600 - 25 кг, а від корови з масою 700 кг - 354 кг молока [11].

Ефективність виробництва молока залежить від двох факторів - собівартості виробництва молока та ціни його реалізації, при цьому рівень собівартості являється показником результатів господарської діяльності підприємств, налагодженої системи управління виробництвом. Ціни в ринкових умовах України залежать від концентрації виробництва. Якщо кожне невелике фермерське господарство реалізує в середньому по 190 кг молока, то великі 1460 кг, або 7,7 рази більше [4]. Основна частина великих фермерських господарств (63%) реалізує за добу не більше 500 кг молока, тоді як потужність молокозаводів в 10-20 раз більше [4]. Загальною закономірність для фермерських господарств з невеликими обсягами реалізації молока являється невисокі ціни реалізації молочної сировини. Як складається рівень рентабельності в залежності від двох цих факторів - собівартості і ціни реалізації, показано на основі проведення групування (рис. 2).

Рис. 2. Залежність собівартості, ціни реалізації і рентабельності молока в малих фермерських господарствах та сільськогосподарських підприємствах, 2013 р.

У 2013 р. в усіх сільськогосподарських підприємствах в кількості 1863, в тому числі і в малих фермерських господарствах в кількості 205, ріст рівня рентабельності забезпечується в першу чергу за рахунок зниження собівартості виробництва молока. Водночас в сільськогосподарських підприємствах і в малих фермерських господарствах рівень рентабельності підвищується і під впливом цінового фактора (рис. 3). Дослідження показує, що у малих фермерських господарствах ціни практично не зростають за невеликих добових обсягів реалізації молока - менше 10 ц молока. Великим молокозаводам такі малі партії молочної сировини непотрібні ні в організаційному, ні в економічному плані.

Рис. 3. Залежність показників собівартості і ціни 1 ц молока від реалізованого обсягу у малих фермерських господарствах та сільськогосподарських підприємствах у 2013 р.*

З рис. 3 видно, що збільшення добового обсягу реалізації молока малими фермерськими господарствами повна собівартість майже не змінюється, а ціна реалізації починає підвищуватися. Ціна від групи до групи коливається в межах від 230 до 314 грн за 1ц і має тенденцію до збільшення із підвищенням надоїв молока. Незначні зміни в ціні зумовлені з тим, що в основному більшу частину малих фермерських господарств становлять, ті що за добу виробляють менше 10 ц молока, а їх налічується 186 господарств. І тільки 19 фермерських господарств, а це 31,5 % реалізованого молока, реалізують від 20 ц і більше та мають ціну реалізації біля 314 грн за 1 ц. Молокозаводу, який власним транспортом централізовано транспортує молоко на переробку, така невелика партія є неефективною, адже не раціонально використовується його потужність, багато часу займає переїзд до малих товаровиробників. Найбільш економічно ефективною для молокозаводів являється інтеграція їх з великими підприємствами, які виробляють більше 20-100 ц, або 2-10 т молока за добу.

Дослідження показало, що фермерські господарства мають низьку концентрацію виробництва молока, проте в 29 % сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на його виробництві, добовий надій на рівні 30-100 ц, або 3-10 т. Саме такі обсяги реалізації молока дають можливість отримати високу ціну реалізації молока 332-366 грн за 1 ц молока порівняно з 273-312 грн за 1 ц. Так, професор М.М. Ільчук ще в 2004 р. відмічав, що з ростом концентрації виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах ціни реалізації збільшаться на 15-25% [14], а в наступні три роки відмічав М.В. Калінчик до 32 % [15].

Отже, фермерські господарства мають невеликі добові обсяги виробництва молока порівняно із сільськогосподарськими підприємствами, яким потужні молокозаводи підвищують ціни реалізації молочної сировини. Фермерські господарства будуть програвати в конкурентній боротьбі сільськогосподарським підприємствам, які за добу будуть виробляти більше 2-10 т молока. Це пояснюється тим, що сільськогосподарські підприємства підвищення свою економічну ефективність за рахунок зниження собівартості виробництва молока, а за рахунок масштабів виробництва досягають вищої ціни на молочну сировину, тоді як фермерські господарства з невеликими обсягами реалізації підвищують ефективність виробництва лише за рахунок зниження собівартості виробництва молока. Тому перед державою стоїть дилема - сприяти концентрації виробництва молока шляхом інвестиційних програм чи надати дотації фермерським господарствам і таким чином підтримати реалізаційні ціни на рівні, який забезпечує рентабельне мале товарне виробництво молока або розвивати кооперативні доїльні зали - разовою мірою [4]. Досліджуючи організацію фермерського господарства, науковці, М.В. Калінчик, В.В. Липчук та інші науковці здійснили розрахунки проекту створення молочних ферм на 20, 50 та 1000 корів [4]. За їх розрахунками рівень рентабельності на 1000 корів складає 20 %. В сучасних ринкових умовах, на їх думку, виробництво молока буде збитковим при розміри ферми на 20 і з нульовою рентабельністю - на 50 корів. Ферми таких розмірів також можуть бути ефективними, оскільки ціни на молочну сировину вищі для підприємств, які виробляють більше 5 т молока за добу, на 15-30 % за якісні показники та за умови, що підприємства будуть розташовані на шляху транспортування до молокозаводу. На думку вчених фермерські господарства, де утримується 20 та 50 корів, будуть ефективними, якщо вони забезпечені технічними засобами та тваринницькими приміщеннями. Для новоутворених фермерських господарств державна підтримка має бути розрахована на 10 років - відповідно для ферми на 20 та 50 корів по 99 і 44 тис. грн (для погашення кредиту з відсотками на будівництво тваринницьких ферм) та один рік (після будівництва ферми) - 360 та 900 тис. грн (на закупівля нетелів) [4].

За необхідності будувати ферму та щорічно повертати кредити з відсотками (кредит на 10 років під 10 %), на таких фермах за розрахунками вчених сума збитку та амортизації буде 150-200 тис. грн щорічно. Якщо крім кормовиробництва в досліджуваних ними підприємствах ще 50 % орної землі використовуватиметься для виробництва продукції рослинництва, то сума втрат скоротися до 40-90 тис. грн. За розрахунками вчених, якщо додатково підприємству необхідно буде закупити поголів'я (на 20 % більше), то втрати складатимуть 19-23 тис. грн, а для ферми на 1000 корів лише 7,3 тис. грн, тобто в три рази менше. За їх підрахунками сума кредиту з відсотками для ферм 50 корів досягне за 10 років майже 5 млн грн, або по 100 тис. грн щорічно із розрахунку на 1 корову.

Звичайно таких сум кредитів підприємству, що отримує 20 та 50 корів ніхто не надасть, то вся надія на державну підтримку та на більш високу ціну реалізації молоко-сировини. Якщо згадати, що в Україні підприємства, які виробляють більше 5 т молока за добу, ціна його реалізації була на 10 % вищою в порівнянні з підприємствами, які виробляють до 1 т молока за добу.

Отже, для малих фермерських господарств основним фактором підвищення економічної ефективності - зниження собівартості виробництва молока за рахунок раціонального використання кормів, їх посіву, заготівлі та зберіганні.

За умов обмеженості й недостатності власних ресурсів у малих господарствах, як і в сільськогосподарських підприємствах велике значення має кредитування. Нині в Україні існують програми за участю іноземних банків, проте співпраця банківської систем і малих форм господарювання знаходиться на низькому рівні, тому існують проблеми залучення додаткового фінансового капіталу. Перешкодами на шляху отримання кредитів малими аграрними товаровиробниками є: високі відсоткові ставки; відсутність досвіду кредитування села вітчизняними банками; коротка історія позичальника; відсутність єдиної банківської політики в даній сфері; завищені розміри заставного майна; нерозвинена-система нормативно-правового регулювання діяльності установ; низький рівень розвитку інфраструктури тощо [2]. Тому слід проводити заходи удосконалення, які включають: встановлення пільгового кредитування; забезпечення відповідних умов доступності кредитування усіх форм господарювання; держава має брати участь у кредитування довгостроковому кредитуванні; стимулювання розвитку системи кредитування під заставу майбутнього врожаю; державне фінансування забезпечення підприємств засобами виробництва на умовах лізингу; стимулювання організації кредитування товариств і кооперативів; здійснення кредитування із залучення альтернативних видів заставного майна й товарного кредитування [2].

Для підтримки економічної діяльності малих підприємств слід вдосконалювати також законодавчу базу на рівні програм підтримки, які мають враховувати природно-кліматичні умови господарювання й основні фактори впливу на підвищення ефективності малих підприємств.

Суб'єктам малих форм господарювання важко вирішити проблеми, які пов'язані з пошуком вигідних ринків збуту, нестачею матеріально-технічних ресурсів і відсутністю фінансових коштів на їх придбання та оновлення, відсутністю потрібних об'єктів зберігання та переробки первинної продукції, що негативно впливає на рівень економічної ефективності їх діяльності [2]. Світовий досвід показує, що об'єднавшись у обслуговуючі кооперативи, навіть з низьким економічним потенціалом малі фермерські господарства набувають вагомої сили для подолання вище зазначених проблем.

Напрямком поліпшення ефективності діяльності малих форм господарювання являється створення обслуговуючих кооперативів. Це один із напрямків поліпшення ефективної діяльності малих форм господарювання. Завдяки створенню обслуговуючих кооперативів забезпечується більш раціональне використання наявних матеріально-фінансових ресурсів, знижуються витрати на додаткове їх залучення, створюється можливість виходу малих фермерських господарств на ринок, виробляючи конкурентоздатну молочну продукцію.

Розвиток обслуговуючої кооперації може забезпечити малих підприємств з виробництва молока захистом від недобросовісної конкуренції з боку посередників, стати засобом підвищення кредитоспроможності підприємств та сприяти підвищенню професійного рівня товаровиробників молока. Дослідження показало, що малі фермерські господарства менш конкурентоздатні, не дивлячись на те, що в них утримується 76 % корів, порівняно з сільськогосподарськими підприємствами за ціновим фактором, які за рахунок концентрації виробництва забезпечують 22 % вищу ціну. Лише за рахунок створення обслуговуючих кооперативів буде надійною перспектива ефективного розвитку малих фермерських господарств, які сприятимуть їм перехід на новий рівень виробництва та здійснюватимуть інвестування в обладнання.

Молочні кооперативи об'єднують власників заготівлі та реалізації молочної сировини. Їх особливістю є те, що його учасники будуть мати можливість отримати безкоштовно племінні молочні корови, нові шляхи реалізації молочної сировини по вигідних для них цінах і ризики будуть розподілені між усіма його учасниками. За їх відсутності фермерські господарства, які всі технологічні операції виконують за рахунок власних технічних ресурсів, можуть зникнути.

Для створення таких кооперативів, крім законодавчого забезпечення необхідна державна підтримка розвитку тваринництва. Нині, щоб зацікавити малих товаровиробників займатися виробництвом молока, їм виплачують дотації на 1 голову тварин. На наш погляд слід змінити механізм такої підтримки, а саме дотації здійснювати не на одну голову худоби, а за кількістю та якістю реалізованого молока. З 1 січня 2012 р. введено змішану схему виплат компенсацій виробникам молока за рахунок ПДВ: частина ПДВ, сплаченого переробниками молока повертається як пряма дотація виробнику, а решту - у 2014 р. 50% - ПДВ сплачується у спеціальний фонд держбюджету, розподіляється КБУ для фінансування програм підтримки сільськогосподарського виробника.

Кожне селянське господарство, яке здає на переробне підприємство молоко має отримувати від переробника, крім вартості продукції ще й ПДВ - дотацію, адже переробні підприємства суми належного ПДВ до бюджету не сплачують, а виплачують як дотацію постачальникам молочної сировини.

Також здійснюється часткове відшкодування витрат на закупівлю установки індивідуального доїння власникам особистих селянських господарств, де утримується від трьох і більше корів, у розмірі не більше ніж 5000 грн за одиницю. Поширюються програми з відшкодування будівництва або реконструкції тваринницьких ферм.

Доцільно, щоб в господарствах населення та малих фермерських господарствах утримувалося не менше 15 корів. Адже за умов СОТ від господарств, які утримують менше, ніж 15 корів і в яких відсутня установка механічного доїння, очищення молока, таке молоко неможливо приймати на молокопереробні підприємства. Щоб одержати молоко вищого ґатунку (кількість соматичних клітин у 1 см³ менше 300 тис., слід дотримуватися відповідної технології його виробництва: машинне доїння з маніпуляторами (забезпечує своєчасне відключення апаратів і цим запобігає захворюванню корів на мастит), молокопровід, фільтрування й охолодження молока, що технічно, технологічно й економічно можливо тільки на великих фермах [14]. А молоко отримане від невеликих ферм, не відповідає стандартам вищого і першого ґатунку внаслідок технологічних особливостей.

Висновки

сільськогосподарський конкурентоспроможність молочний

Отже, з точки зору ефективності та якості велике значення у виробництві молока мають великі сільськогосподарські підприємства. Проте державна політика повинна сприяти виробництву молока у господарствах населення та малих фермерських господарствах, оскільки в них сконцентровано майже 76 % виробництва молока. Нині проблемою для господарства населення є забезпечення конкурентоспроможної та якісної товарної молочної продукції та надходження на молокопереробні підприємства молочної сировини великими обсягами, а для цього необхідно утримувати в господарствах високопродуктивні породи тварин, впроваджувати у виробництво високопродуктивні технічні засоби й нові технології щодо виробництва, зберігання переробки та реалізації молочної сировини та здійснювати контроль за якістю молочної сировини на всіх етапах її виробництва та реалізації молокопереробним підприємствам. Самостійно господарствам населення та малим фермерським господарствам ці заходи здійснити неможливо. Це можливо за допомогою кооперації малих підприємств, що сприятиме виробництву якісної товарної молочної продукції, підвищенню продуктивності праці та економічній ефективності кожного члена кооперативу, а також державної підтримки.

Література

1. Прокопенко К.О. Малі аграрні підприємства в аграрному секторі України / Прокопенко К.О. // Економіка АПК. - 2012 №4. - С.99-104.

2. Розвиток малого підприємництва в сільському господарстві / Півторак В.С. - К. : ННЦ ІАЕ, 2014. - 52с.

3. Виробництво основних продуктів тваринництва і чисельність поголів'я і птиці за 2014 рік. Статистичний збірник / [відпов. за вип. О.М. Прокопенко]. - К.: Держкомстат України, 2015. - 96с.

4. Калинчик Н.В. Функционирование фермерських хазяйств и перспективы их развития: монография / Н.В. Калинчик, В.В. Липчук, В.Н. Лебедь, Е.А. Лысенко. - К.: ННЦ ИАЭ, 12014. - 228 с.

5. Ткачук С.П. Функціонування регіонального ринку молока. - К. : ЗАТ “Нічлава”, 2009. - 232 с.

6. Тваринництво України за 2014 рік. Статистичний щорічник / [відпов. за вип. О.М. Прокопенко]. - К.: Держкомстат України, 2015. - 196с.

7. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні: Моногр. / За ред. П.Т. Саблука і В.І. Бойка. - К.: ННЦ ІАЕ, 2005. - 340 с.

8. Гнатишин Л. Конкурентоспроможність фермерських господарств у системі відтворення їх виробничого потенціалу / Л. Гнатишин // Аграрна економіка. - 2011. - Т.4. - №1-4. - С.9-15.

9. Проблеми розвитку фермерських господарств в Україні / В. Лебідь // аграрна економіка. - 2011 . - Т. 4. - №1-4. - С.130-134.

10. Лапотко А.М. Конкретная проблема молочной отрясли - не доводить до “закисления” корову [Электронный ресурс] / А.М. Лапотко, А.Л. Зиновенко. - Режим доступа.

11. Шляхтунов В. Как “обогатить” сухое вещество, чтобы правильно сбалансировать рацион и получить от фуража максимальную отдачу [Электронный ресурс] / В. Шляхтунов, Н. Шарейко, И. Пахомов. - Режим доступа: htt: // www.belniva.by/ news_full.php?id_news.

12. Кормление высокопродуктивных коров [Электронный ресурс]. - Режим доступа: htt: // www. myasnoy-soyur.ru/news/print:page,1,1061-kormlenie-vysokoproduktivnyh-korov.html.

13. Основні показники господарської діяльності фермерських господарств за 2013 р. Статистичний збірник / [відпов. за вип. О.М. Прокопенко]. - К.: Держкомстат України, 2014. - 110с.

14. Ільчук М.М. Ефективне функціонування молокопродуктового підкомплексу України / М.М. Ільчук. - К. : Нічслава, 2004. - 312 с.

15. Калинчик Н.В. Оптимизация размеров сельскохозяйственных предприятий пропроизводству молока и говядины / Н.В. Калинчик, А.А. Петрынченко. - К.: ННЦ ИАЭ, 2011. - 298с.

Размещено на Allbest.ru