Методичні підходи до моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО МОНІТОРИНГУ СТАНУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

METHODOLOGICAL APPROACHES TO ASSESSMENT OF THE SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF RURAL AREAS

Л.В. Забуранна, д. е. н., професор кафедри менеджменту імені проф. Й. С. Завадського, Національний університет біоресурсів і природокористування України

О. О. Корнійчук, аспірант Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки»

Анотація

У статті розкрито методичні підходи до моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій. Встановлено, що однією із найбільш комплексних на сьогоднішній день є методика індикаторів сталого розвитку, що розроблена КСР ООН (Комісія ООН зі Сталого Розвитку) та включає чотири групи індикаторів: індикатори соціальних аспектів сталого розвитку; індикатори економічних аспектів сталого розвитку; індикатори екологічних аспектів сталого розвитку; індикатори інституційних аспектів сталого розвитку. Розроблено модель виявлення ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій, яка включає сім послідовних етапів. На основі даної моделі проведено аналіз рівня соціально-економічного розвитку сільської території Вінницької області та визначено основні кластери районів Вінницької області за рівнем соціально-економічного розвитку сільських територій, що дозволило визначити район - типо-представник для кожного із отриманих кластерів та фактично з'ясувати наявність в регіоні так званих "точок зростання" - такий вид діяльності або сектор економіки або конкретний проект, розвиток якого забезпечує розвиток соціально-економічної системи регіону в цілому.

Ключові слова: економічний розвиток, сільська територія, соціально-економічний розвиток, індикатори моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій, кластери.

The article deals with the methodical approaches to monitoring the state of socio-economic development of rural areas. It was established that one of the most complex by far the method of indicators of sustainable development, the UN developed DAC (Commission on Sustainable Development) and includes four groups of indicators: indicators of social aspects of sustainable development; Indicators of economic aspects of sustainable development; indicators of environmental aspects of sustainable development; indicators of institutional aspects of sustainable development. The model of identifying key indicators monitoring the state of socio-economic development of rural areas, which includes seven successive stages was made. Based on this model, the analysis of socio-economic development of rural areas Vinnytsia region and the main clusters of districts of Vinnytsia region in terms of socio-economic development of rural areas, which allowed to determine area - Tipo representative for each of the clusters and actually got to find out availability in the area of so-called "points of growth" - a kind of business or sector or specific project development which ensures the development of socio-economic system of the region.

Key words: economic development, rural area, socio-economic development indicators monitoring the state of socio-economic development of rural clusters.

Вступ

Постановка проблеми. Прагнення України до інтеграції в Європейське співтовариство потребує невідкладного виправлення ситуації щодо обезлюднення сільських територій, яка призводить до негативного ефекту не лише для сільськогосподарської галузі, а й для національної економіки та суспільного розвитку взагалі.

Тому невідкладною проблемою слід вважати збереження людності сіл шляхом розширення сфери зайнятості, забезпечення нормальної життєдіяльності сільської поселенської мережі та умов відтворення сільського населення.

Враховуючи таку ситуацію, перехід до нової парадигми управління соціально-економічним розвитком сільських територій неможливий без вивчення внутрішнього механізму їх функціонування, визначення його рушійних сил, без побудови моделей соціально-економічного розвитку територій з урахуванням соціальної, екологічної, демографічної специфіки та особливостей територіальних утворень. В цьому контексті особливого значення набуває процес оцінки реального стану соціально-економічного розвитку сільських територій з метою виявлення проблемних аспектів їх функціонування, що дозволить випрацювати комплексний підхід до вирішення існуючи складнощів.

Без ґрунтовних досліджень неспроможні відбутися структурні перетворення, динамічне економічне зростання, що і обумовлює актуальність статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ґрунтовні дослідження різних аспектів соціально-економічного розвитку територій здійснені провідними вітчизняними вченими, такими як В.Г. Андрійчук, О.Г. Булавка, Ю.Е. Губені, Л.В. Забуранна, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, О.І. Павлов, І.В. Прокопа, П.Т. Саблук, В.К. Терещенко, Л.О. Шепотько, В.В. Юрчишин та та інші. Незважаючи на цінність проведених досліджень, методичні підходи до оцінки стану соціально-економічного розвитку сільських територій є на сьогодні є найменш вивченим, особливо етапи здійснення даної оцінки.

Постановка завдання. Головною метою статті є дослідження ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій з метою визначення засобів і шляхів подолання існуючих проблем..

Виклад основного матеріалу дослідження

За основу для обґрунтування ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку як однієї із складових сталого розвитку сільських територій Вінницької області пропонується скористатися методикою індикаторів сталого розвитку, розробленої КСР ООН (Комісія ООН зі Сталого Розвитку), однією з найповніших за охопленням систем індикаторів сталого розвитку [6]. В цій методиці індикатори розбиті на основні групи: індикатори соціальних аспектів сталого розвитку; індикатори економічних аспектів сталого розвитку; індикатори екологічних аспектів сталого розвитку (включаючи характеристики води, суші, атмосфери, інших природних ресурсів, а також відходів); індикатори інституційних аспектів сталого розвитку (програмування та планування політики, наукові розробки, міжнародні правові інструменти, інформаційне забезпечення, посилення ролі основних груп населення).

Нами розроблено модель виявлення ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій Вінницької області, що наведена на рис. 1.

економічний сільський територія кластер

Рис. 1. Модель виявлення ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій

На першому етапі здійснюється аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, де з метою виявлення найбільш значимих і визначення варіативності обраних факторів проводиться попередній аналіз всієї сукупності показників, які мають вплив на рівень соціально-економічного розвитку досліджуваних сільських територій. На другому етапі необхідно провести аналіз факторів, які мають вплив на стан соціально-економічного розвитку сільських територій. На даному етапі проводиться більш детальний аналіз факторів і оцінка ступеню соціально-економічного розвитку шляхом проведення SWOT-аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. На третьому етапі здійснюється обґрунтування факторів, які мають вплив на соціально-економічний розвиток сільських територій. На даному етапі аналізуються і прогнозуються фактори зовнішнього і внутрішнього середовища сільських територій, які визначають вибір ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій. Робиться комплексний аналіз шляхом співставлення виявлених на першому і другому етапах факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. В результаті будується профільна матриця сильних та слабких сторін показників соціально-економічного розвитку сільських територій та підсумкова матриця сильних та слабких сторін цього розвитку. Після проведеної на 1-3 етапах комплексної експертизи кількісне вимірювання впливу факторів на стан соціально-економічного розвитку сільських територій здійснюється за допомогою факторного аналізу, де були виявлені латентні тенденції, що характеризують стан соціально-економічного розвитку сільських територій. Як видно з лістингу (рис. 2) на рівень соціально-економічного розвитку сільських територій мають вплив наступні показники (табл. 1):

Таблиця 1. Система показників, що мають вплив на соціально-економічний розвиток сільських територій

Проведений факторний аналіз довів, що практично всі 15 показників, які на думку експертів мають вплив на соціально-економічний розвиток сільських територій, потрапили до чотирьох факторів. На рис. 2.10 показники, які потрапили до одного з факторів програма STATISTICA7 підсвічує червоним кольором, і це означає, що саме ці показники є найбільш впливовими на стан соціально-економічного розвитку досліджуваних територій і мають бути включеними до системи моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій Вінницької області.

Рис. 2. Результати проведення факторного аналізу соціально-економічний розвиток сільських територій (лістинг програми STATISTICA7)

З даними рис. 2 до першого фактору увійшли 4 показника: валовий регіональний продукт на душу населення, рівень рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції, питома вага сертифікованої продукції у загальному обсязі продукції, доля імпорту основних груп продовольчих і непродовольчих товарів. До другого фактору увійшли 3 показники: інвестиції в основний капітал підприємств, розташованих в регіоні, доля переробних виробництв у валовому регіональному продукті, обсяги реалізації продукції на експорт за напрямками діяльності. До третього фактору увійшли 2 показники: частка економічно активного населення в сільській місцевості, населення з грошовими прибутками нижче за величину прожиткового мінімуму. До четвертого фактору увійшли 2 показники: доля витрат на охорону здоров'я; освіту; культуру, спорт; соціальну політику, охоплення сільських дітей дошкільними закладами.

Результати проведеного факторного аналізу довели, що особливості соціально-економічного розвитку сільських територій Вінницької області практично повністю характеризуються отриманими чотирма групами факторів, що є достатнім для обґрунтування загальних тенденцій її формування. Перший фактор можна охарактеризувати як можливість підприємств сільських територій виробляти та реалізовувати власну продукцію за доступними цінами та якістю, його рівень впливу складає 25,2666%. Другий фактор має найсуттєвіший вплив на рівень соціально-економічного розвитку досліджуваних сільських територій - 38,8421% та характеризує інвестиційний стан підприємств території, ступінь диверсифікації економіки території. Третій фактор характеризує рівень економічної активності мешканців регіону (загальний рівень впливу - 10,3466%). Четвертий фактор за своїм навантаженням знаходиться на передостанньому місці і відображає стан соціальної політики регіону, загальний рівень його впливу складає 14,4683%. Графічно ця залежність виглядає наступним чином: рис. 3.

Рис. 3. Графік щільності спостережень навколо середнього значення кожної групи факторів моделі

Таким чином, за запропонованою системою показників було виділено чотири фактори, які мають найбільший вплив на рівень соціально-економічного розвитку сільських територій і побудована факторна модель системи моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій Вінницької області (рис. 4).

Рис. 4. Факторна модель системи моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій Вінницької області

На п'ятому етапі проводиться кластерізація за допомогою методу k - середніх рівня соціально-економічного розвитку досліджуваних сільських територій. Основою для проведення кластерного аналізу є матриця показників, які попередньо були виділені на четвертому етапі.

Матриця може бути представлена у вигляді прямокутної таблиці:

, (1)

де хіj - значення j-го часткового показника, який характеризує стан соціально-економічного розвитку території;

m - число об'єктів (тобто кількість досліджуваних сільських територій),

n - кількість показників, що характеризують рівень соціально-економічного розвитку цих територій.

Проведення процесу кластерізації сільських територій за допомогою методу k-середніх кластерного аналізу зводиться до наступних етапів: спочатку обґрунтовується кількість кластерів, на які повинна бути розбита загальна сукупність первісних показників, робиться первісна розбивка територій на кластери і визначаються центри ваги отриманих кластерів; визначається склад кожного кластера; за необхідністю змінюється кількість кластерів та робиться перерахунок і перерозподіл об'єктів по кластерам, здійснюється перерахунок центрів ваги кластерів.

За ознаками середніх значень, центрів ваги визначається розмір та состав отриманих кластерів, отримані результати відображаються у двох видах: у вигляді графіку і в таблицях. Графік представляє собою сукупність кривих отриманих кластерів, де по осі ОХ - аналізовані показники, по осі ОУ - середні значення кожного отриманого кластеру. У таблицях відбивається інформація про склад кожного кластера: найменування об'єктів (сільських територій), які потрапили до кластеру, а також середні значення економічних показників кластеру.

Метою проведення кластерізації для виявлення ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій Вінницької області є аналіз результатів кластерізації та виявлення типопредставника-території кожного кластеру. Аналізувати слід, у якому із отриманих кластерів знаходяться сільські території (райони області) зі схожим станом показників соціально-економічного розвитку за всіма показниками. Середні значення отриманих кластерів представлені на графіку, наведені на рис. 5.

Рис. 5. График средних кластерів сільських територій Вінницької області

Дані рис. 5 свідчать, що за рівнем соціально-економічного розвитку всі сільські території Вінницької області поділяються на чотири кластери. Кількість і состав об'єктів (аналізованих сільських територій - районів області), отриманих у результаті проведеної кластерізації, наведені у табл. 2.

Таблиця 2. Об'єкти (сільські території), які входять до складу отриманих кластерів

Як свідчать дані табл. 2 за ідентифікаційною ознакою - «рівень соціально-економічного розвитку сільських територій» - до кластеру 1 потрапили території, які у своїй господарській діяльності використовують переважно сільське господарство і знаходиться на достатньо низькому рівні соціально-економічного розвитку за рахунок невеликою присутністю переробних підприємств і є сировинною базою всього регіону. Райони, які потрапили до кластеру 2 також займаються переважно сільськогосподарською діяльність, але мають більш розвинену інфраструктуру, тому на цих територіях переважає третинний (змішаний) сектор економіки. Для 3-го кластеру характерно крім промислового виробництва харчових продуктів наявність виробництва у незначних масштабах особистих селянських господарств (ОСГ), що спеціалізуються в основному на м'ясо-молочних продуктах. Для 4 кластеру характерно наявність вторинного сектору економіки (обробна промисловість, будівництво, енергетика), де найбільш вагоме місце в них займає обробна (харчова) промисловість, представлена в основному виробництвами харчових продуктів.

Для проведення подальшого аналізу необхідно визначити типо- представників у кожному з виявлених кластерів. Це можна зробити за допомогою побудови дендограми, в який в залежності в мети аналізу визначається кількість цих типо-представників шляхом перетинання вертикальної лінії в графіком дендограми (рис. 6).

Рис. 6. Визначення району - типо-представника для кожного кластеру сільських територій Вінницької області

Визначення району - типо-представника для кожного із отриманих кластерів дозволяє фактично з'ясувати наявність в регіоні так званих "точок зростання" - такий вид діяльності або сектор економіки або конкретний проект, розвиток якого забезпечує розвиток соціально-економічної системи регіону в цілому. Необхідно розглядати різні типи або "простори" зростання: зростання сировинного потенціалу; технологічне зростання; соціальний розвиток і зростання людського потенціалу, розвиток виробничого потенціалу, розвиток соціальної і виробничої інфраструктури, збільшення капіталізації регіональних активів. Однак, в кінцевому рахунку, різні типи зростання є умовою або передумовою подальшого зростання ВРП в регіоні і даний показник є одним з основних критеріїв ефективності або показником результативності активізації точок зростання в регіоні.

Зростання може здійснюватися на основі різних факторів або конкурентних переваг: на основі вдосконалення технології (зростання технологічного потенціалу), шляхом підвищення ресурсного потенціалу, на основі підвищення ефективності управління та інформаційного забезпечення, за рахунок підвищення якості людського потенціалу, транспортної інфраструктури тощо. Таким чином, "точки росту" характеризуються: своєю "галузевою" приналежністю до певного виду діяльності, аспектом потенціалу, на основі якого здійснюється ріст і, нарешті, способом, яким здійснюється розвиток точки зростання.

Основними точками зростання економіки для кожного із отриманих кластерів повинні стати наступні галузі:

- сільське господарство, мисливство, лісове господарство (1 - 2 кластер).

- переробна промисловість (4 кластер).

- сфера торгівлі, сервісу та побутового обслуговування (2 кластер).

- туристична галузь та міжнародне співробітництво (3 кластер).

Фактично мова йде про сталий розвиток галузей спеціалізації Вінниччини, які й надалі зберігатимуть високі темпи економічного росту.

Так, для 1 кластеру (розвиток переважно сільського господарства, мисливства, лісового господарства) типо-представником за результатами проведеного аналізу визначено Козятинський район, де планується будівництво мініконсервного заводу по переробці овочів та фруктів, міні маслозаводу, що надасть суттєвий поштовх не тільки економічного, а й соціального розвитку району.

Для 2 кластеру характерний розвиток переважно сільського господарства, а саме - тваринництво, яке за вартістю зробленої продукції значне уступає рослинництву, але відіграє досить важливу роль у розвитку сільського господарства цих територій і його економічної стабільності. Тут представлені всі основні види галузі: скотарство, свинарство і птахівництво. Для даного кластеру типо-представником за результатами проведеного аналізу визначено Бершадський район, де планується будівництво «Бершадського відгодівельного комплексу», реконструкція приміщення для утримання та відгодівлі свиней, реконструкція свиноферми, комбікормового цеху що надасть суттєвий поштовх не тільки економічного, будівництво птахокомбінату, переобладнання тваринницького комплексу під пташники.

Для 3 кластеру (туристично-рекреаційна галузь) типо-представником є Хмільницький район, на території якого знаходиться курорт, основним лікувальним фактором якого є мінеральні радонові води, що за своїм унікальним складом не мають аналогів серед відомих мінеральних вод. Другим за значенням лікувальним фактором курорту Хмільник є лікувальна торф'яна грязь Війтівецького родовища. Завдяки сучасному обладнанню, новітнім методикам, високому професійному рівню медиків ефективність лікування на курорті Хмільник сягає 97%.

Для 4 кластеру (розвиток переважно переробної промисловості) типо-представником за результатами проведеного аналізу визначено Козятинський район, де планується будівництво мініконсервного заводу по переробці овочів та фруктів, міні маслозаводу, що надасть суттєвий поштовх не тільки економічного, а й соціального розвитку району.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

За результатами дослідження нами була розроблена модель виявлення ключових індикаторів моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій, що базується на методиці визначення індикаторів сталого розвитку, розробленої КСР ООН. Особливістю даного методичного підходу є те, що індикатори розбиті на основні групи: індикатори соціальних аспектів сталого розвитку; індикатори економічних аспектів сталого розвитку; індикатори екологічних аспектів сталого розвитку; індикатори інституційних аспектів сталого розвитку. Апробація запропонованого методичного підходу була здійснена при оцінці соціально-економічного розвитку сільських територій Вінницької області, в результаті чого за рівнем соціально-економічного розвитку всі сільські території Вінницької області поділені на чотири кластери та запропоновані основні точки зростання економіки для кожного із отриманих кластерів. Перспективи подальших розвідок у даному напрямі можуть полягати в поглибленні обґрунтування основних засад управління кожним із сформованих кластерів з метою підвищення рівня соціально-економічного розвитку сільських територій та набуття Україною статусу конкурентоспроможної держави на світовому ринку.

Список літератури

1. Забуранна Л.В. Туристична підприємницька діяльність в аграрній сфері: теорія, організація: [моногр.] /Л.В. Забуранна. - К.: ННЦ ІАЕ. - 2012. -- 484 с.

2. Меренкова И.Н. Устойчивое развитие сельских территорий: теоретико-методологические аспекты оценки / И.Н. Меренкова // Региональная экономика:теория и практика. - 2010. - № 25 (160). - С. 49-55.

3. Саблук П.Т. Розвиток сільських територій - запорука відродження аграрної України / П.Т. Саблук // Вісник аграрної науки. - 2006. - № 5. - С. 21-23.

4. Шубравська О.В. Чинники та індикатори сталого розвитку агросфери / О.В. Шубравська, Л.М. Корсак // Економіка АПК. - 2005. - № 12. - С. 15-20.

5. Юрчишин В.В. Сільські території як системоутворюючі фактори розвитку аграрного сектору економіки / В.В. Юрчишин // Економіка АПК.- 2005. - № 3. -С. 3-7.

6. Indicators for Sustainable Development: guidelines and methodologies/ JoAnne DiSano [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://sustainabledevelopment.un.org/publications/indisd-mg2001.pdf%7c - Заголовок з екрану - Англ.

1. Zaburanna, L.V. (2012), Turystychna pidpryiemnytska diialnist v ahrarnii sferi: teoriia, orhanizatsiia [Travel entrepreneurship in agriculture: theory, organization], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine, p.484.

2. Merenkova, I.N. (2010), “Ustojchivoe razvitie sel'skih territorij: teoretiko-metodologicheskie aspekty ocenki”, Regional'naja jekonomika: teorija i praktika, vol. 25 (160), pp. 49-55.

3. Sabluk, P.T. (2006), “Rozvytok silskykh terytorii - zaporuka vidrodzhennia ahrarnoi Ukrainy”, Visnyk ahrarnoi nauky, vol. 5, pp. 21-23.

4. Shubravska, O.V. and Korsak, L.M. (2005), “Chynnyky ta indykatory staloho rozvytku ahrosfery”, Ekonomika APK, vol. 12, pp. 15-20.

5. Yurchyshyn, V.V. (2005), “Silski terytorii yak systemoutvoriuiuchi faktory rozvytku ahrarnoho sektoru ekonomiky”, Ekonomika APK, vol. 3, pp. 3-7.

6. Indicators for Sustainable Development: guidelines and methodologies/ JoAnne DiSano, [Online], available at: https://sustainabledevelopment. un.org/publications/indisd-mg2001.pdf%7c .

Размещено на Allbest.ru