Система формування та реалізації державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система формування та реалізації державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні

Постановка проблеми. Ринок нафтопродуктів в Україні є складною неврівноваженою системою, яка постійно розвивається і змінюється. Складність, багатофакторність і суперечливість подій, що відбуваються на ньому, приводять окремих дослідників до висновку, що його розроблення системи формування на реалізації державної політики його розвитку, що базується на математичних моделях, є неможливим. Проте такі погляди є прямим шляхом до визнання непотрібності вивчення ринку та формування політики його розвитку без використання наукових методів і теоретичних розробок. Це унеможливить адекватне реагування держави на виклики і загрози 2015-2030 рр. [1, с. 190-191].

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Формування та реалізація результативної та ефективної державної політики є визначальним чинником сталого розвитку будь-якої країни. Тому в Україні її активно досліджують В. Авер'янов, В. Бакуменко, М. Білинська, В. Бодров, О. Валевський, В. Воротін, О. Дем'янчук, О. Кілієвич, В. Князєв, В. Малиновський, Т. Маляренко, В. Ребкало, В. Романов, О. Рудік, В. Тертичка, Ю. Тихонравов, В. Трощинський, Ю. Шаров. Серед джерельної бази в цій галузі належне місце займають роботи П. Брауна, К. Вайс, П. Кньопфеля, Г. Клейнера, Л. Пала, Я. Потера, Г. Райта, Е. Янга, в яких визначено методологічні основи й запропоновано цілісну картину формування державної політики. Слід згадати й праці російських учених, зокрема Г. Атаманчука, Т. Канделакі, В. Козбаненка. З позицій системного підходу тему досліджували А. Богданов, В. Волкова, А. Воронков, Д. Гвішіані, У. Ешбі, Г. Клейнер, М. Лесечко, М. Месарович, Г. Щедровицький.

Однак, попри значний теоретико-методологічний матеріал, напрацьований вітчизняними й зарубіжними вченими, досліджень на стику економічної науки та науки державного управління недостатньо. Це не дозволяє формувати державну політику розвитку галузей економіки та окремих товарних ринків, використовуючи наукові методи й теоретичні розробки.

Метою статті є формулювання цілей, задач, вхідних даних та обмежень системи формування та реалізації державної політики, що забезпечить сталий розвиток ринку нафтопродуктів в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. У 2008-2012 рр. Україна завозила майже дві третини обсягів викопних видів палива, що забезпечують чотири п'ятих енергоспоживання, хоча й залежала від імпорту паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) менше, аніж більшість держав-учасниць ЄС. Рівню України приблизно відповідають такі країни, як ФРН - 59 % та Австрія - 69 %. Джерела надходжень ПЕР в ЄС є ще менш диверсифікованими. «Правила енергетичної безпеки», згідно з яким частка постачань ПЕР із будь-якої країни, що не є членом Союзу, не має перевищувати 30 % не дотримується жодна з країн-учасниць ЄС [2, с. 60].

З огляду на це, запобігання кризовим ситуаціям, що зумовлені збоями в постачанні енергоносіїв (передусім нафти), є одним з головних завдань Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), учасниками якого є 19 із 27 країн Європейського Союзу. Ним розроблені гнучкі правила для комбінованого застосування антикризових інструментів, спрямованих на збільшення пропонування та/чи зменшення попиту з метою компенсування можливого скорочення обсягів постачання ПЕР (рис. 1).

ринок нафтопродукт політика

Рис. 1. Система запобігання кризовим ситуаціям, що зумовлені збоями в постачанні нафти [3, с. 6]

Створення цих правил вимагало попереднього й послідовного обґрунтування й формулювання:

- ціннісного цілепокладання (базові смисли, основні цінності й цілі держави і суспільства; «що для нас життєво важливо»);

- бачення майбутнього, що дозволяє конкретизувати функцію мети, сформувати образ бажаного стану («чим ми хочемо стати») на основі аналізу й довгострокового прогнозу зміни зовнішнього середовища, аналізу наявних можливостей, обмежень та оцінки з їх урахуванням перспектив розвитку; визначення комплексних показників, що відображають цілі розвитку, і формалізації функції мети з їх використанням; формування вектора параметрів бажаного стану;

- стратегії, тобто моделі дій, що визначає найкращий порядок переведення соціальної системи та її підсистем у бажаний стан. Для цього необхідно: спрогнозувати зміни зовнішнього середовища, сформувати набір можливих траєкторій (сценаріїв) розвитку; встановити пріоритети й ключові показники ефективності для сформованих сценаріїв; визначити необхідність організаційних заходів, перелік найважливіших дій і послідовність їх виконання щодо досягнення поставлених цілей;

- програм і планів, що конкретизують положення стратегії у вигляді системи заходів, узгоджених за цілями, завданнями, термінами, ресурсним забезпеченням в прив'язці до конкретних сфер діяльності. При цьому вирішують питання: необхідності структурно-функціональних змін (організації нових органів і структур, зміни нормативно-правової бази тощо); найкращого розподілу ресурсів у системі; визначення складу необхідних заходів і послідовності їх виконання.

На відміну від МЕА, де було докладно розроблено кожен із названих вище рівнів ієрархічної системи (на жаль, досить затратної, забюрократизованої та малоефективної), в Україні майже не велися роботи, що конкретизували й деталізували той «образ бажаного стану» національної економіки, у тому числі її паливно-енергетичного комплексу, який сформовано в ряді стратегічних документів, зокрема Стратегії економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки [4], Стратегії національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» [5], Енергетичної стратегії України на період до 2030 року [6].

Тому запропонована вітчизняними аналітиками схема реагування на кризові ситуації (відома лише працівникам апарату Ради національної безпеки та оборони України) майже не відрізняється від розробленої МЕА, але, на відміну від неї, не конкретизує правила добору й застосування наявних у держави інструментів політики (рис. 2).

Рис. 2. Схема реагування на кризові ситуації на ринку нафтопродуктів в Україні (джерело - робочі документи апарату РНБО України)

Прямим наслідком відсутності в Україні системи державної політики розвитку паливно-енергетичних ринків є численні кризи, які дестабілізують економіку в цілому і не дозволяють повернути її на сталий шлях розвитку. При цьому через недосконалість системи моніторингу та, як наслідок, невірної оцінки ситуації на ринках, для виходу з кризи добираються інструменти, не адекватні необхідним заходам впливу. Між тим, уникнути небажаних наслідків недосконалої політики цілком можливо, деталізувавши і адаптувавши до сучасних реалій запропоновану МЕА загальну схему.

Зокрема, для ринку нафтопродуктів систему формування та реалізації державної політики його розвитку можна подати у вигляді двох взаємозалежних і взаємопов'язаних підсистем:

- підсистеми превентивної політики, коли, аналізуючи і прогнозуючи розвиток ситуації, держава заздалегідь планує і здійснює заходи, що не дозволяють проблемі стати загальною;

- підсистеми реактивної політики, коли держава починає активні дії лише після набуття проблемою загального характеру;

а також п'яти рівнів планування дій (бездіяльності):

- ситуаційного моделювання розвитку ринку нафтопродуктів;

- довгострокового прогнозування попиту та структури споживання;

- середньострокового прогнозування попиту (цін);

- оперативного прогнозування попиту (цін);

- спостереження за показниками стабільності (рис. 3).

Для кожного з рівнів планування автором запропоновано свій інструмент, ефективність застосування якого доведена ринковою практикою. Ними можуть стати:

- функціональна ситуаційна модель ринку нафтопродуктів, що дозволяє з достатньою точністю оцінювати вплив різних чинників й визначати напрями розвитку ринку в коротко- й середньостроковій перспективі [7, с. 10];

- модель TIMES-Україна, що дозволяє формувати прогнозні й досліджувати звітні енергетичні баланси, розраховувати альтернативні сценарії розвитку ринку, виявляти можливі загрози в забезпеченні країни паливом і визначати заходи для їхнього попередження [8, с. 6];

- ресурсна модель Науково-технічного центру «Псіхєя», що описує поведінку економіки в загальному вигляді і може бути використана для прогнозування розвитку ринку нафтопродуктів на період, протягом якого об'єкт якісно змінюється або коли кількісні зміни в ньому переважають над якісними [9, с. 8];

- багатофакторна регресійна модель Науково-технічного центру «Псіхєя», яку рекомендовано, коли зміни на ринку нафтопродуктів є лише кількісними, спричиненими насамперед суб'єктивними чинниками, і яку можна коригувати залежно від сформованого переліку ризиків, що визначаються зовнішніми та внутрішніми чинниками [10, с. 294].

Організовуючи спостереження за показниками стабільності ринку нафтопродуктів, слід вирішити низку завдань, головні з яких: створення системи індикаторів ринку (вирішення цієї задачі необхідно для раннього попередження про зміну ситуації на ньому); розроблення ключових показників дієвості системи моніторингу та впливу держави на ринок; визначення переліку та складу заходів, що забезпечують зміну стану ринку, а також послідовності їхнього виконання.

Індикатори ринку й періодичність спостереження за ними є основою розрахунку ключових показників дієвості системи. Окрім цього, їх використовують для формування системи обмежень. Вихід характеристик ринку за встановлені межі свідчить про недосконалість політики і необхідність застосування інших інструментів.

При цьому слід забезпечити спостереження за змінами: на ринку нафтопродуктів, суміжних і зовнішніх ринках (у реальному часі); фундаментальних чинників, здатних суттєво змінити ситуацію; викликаними використанням тих чи інших інструментів політики (у реальному часі); опису самого ринку (у реальному часі).

Спостереження слід вести за суб'єктами господарювання всіх форм власності, що характеризують ринок у цілому, а також суб'єктами господарювання, реалізація нафтопродуктів якими є основою для формування індикаторів ринку в окремому регіоні. Прийнятним вбачається підхід на основі теорії планування експерименту, що дозволяє вибрати для спостереження суб'єкти господарювання, політика яких найточніше відображає загальні ринкові процеси.

Рис. 3. Система формування та реалізації державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні

Перелік нафтопродуктів, що підлягають моніторингу і надають можливість зробити висновки про стан ринку в цілому, має бути незмінним протягом спостереження, враховувати наявність товарів-замінників і базуватися на показовості обраних марок для кожної товарної групи, гурту й роздробу в регіонах та Україні в цілому. До переліку мають також увійти товари, критичні для економіки держави та її економічної (енергетичної) безпеки.

Вимоги до якості інформації, що збиратиметься, залежатимуть від рівня стабільності ситуації та обсягів фінансування системи. Період реєстрації передбачає можливість одержувати індикатори ринку в реальному часі.

Індивідуальні, групові, галузеві, регіональні індикатори розраховують із застосуванням загальної формули, яка повинна мати зрозумілий фізичний зміст. Під час розрахунку системи індикаторів слід використовувати єдині підходи. Це дозволить максимально точно зіставляти динаміку індикаторів під час порівняльного аналізу з одночасним виявленням індивідуальних, групових, галузевих і регіональних особливостей.

Формування звітів слід здійснювати з місячною, квартальною та річною періодичністю. У реальному часі розраховують оперативні індикатори щодо попереднього дня і попереднього тижня. Щомісяця розраховують систему індикаторів до попереднього місяця, до грудня попереднього року, до відповідного місяця попереднього року, наростаючим підсумком з початку року до відповідного періоду попереднього року. Аналогічні індикатори одержують у розрізі регіонів, товарних ринків та інших економічних утворень.

Індикатори ринку мають розраховуватися в реальному часі для одержання якомога меншого лагу між подіями на ринку й реакцією на них. Ця реакція припускає формування впливів на ринок і формування зворотного зв'язку.

Спираючись на дані спостережень, можна одержувати щотижневі, щодекадні, щомісячні, щорічні та інші узагальнення. Такий підхід дозволяє отримати вихідні дані для розробки ключових показників ефективності, які:

- дозволять кількісно виміряти ступінь стабільності ринку для прийняття ефективних рішень про застосування тих чи інших інструментів;

- можуть бути модифіковані, якщо істотно зміняться умови на внутрішньому та/чи зовнішньому ринках або зміниться опис ринку на основі спостереження його реакції на зовнішні впливи.

Висновок про стабільність (нестабільність) має робитися за заздалегідь затвердженими й чітко визначеними формальними правилами (наприклад, після досягнення граничних значень вимірюваними індикаторами), змінювати які можна лише після аналізу впливу зовнішніх чинників і реакції на дії держави.

Оскільки досягнення стабільності й сталості розвитку є не подією, а процесом, украй важливим є часовий фактор. Період часу, протягом якого слід очікувати заданої реакції, можна визначати за історією спостережень, яка дозволить також прогнозувати подальший розвиток ринку. Несвоєчасне та/чи неефективне застосування тих чи інших інструментів може призвести до наслідків, протилежних очікуваним. Наприклад, встановлення граничних цін на нафтопродукти дійсно може стабілізувати ситуацію, але в разі тривалого застосуванні збільшить частку «сірого» ринку на тлі скорочення пропозиції та ажіотажного зростання попиту. До таких же наслідків може призвести й «підтримка вітчизняного виробника» шляхом запровадження загороджувальної ставки імпортного мита на нафтопродукти, і відмова держави від лабораторного контролю якості палива через недостатність бюджетного фінансування Держспоживінспекції України.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Формування та реалізація державної політики розвитку ринку нафтопродуктів є неможливим без використання наукових методів і теоретичних розробок. Без систематизації існуючих даних та моделювання розвитку конкретних ситуацій будь-яка політика призведе до неефективного використання ресурсів і не дозволить досягти поставлених цілей.

З огляду на це, для вдосконалення державної політики сталого розвитку ринку нафтопродуктів України за умов невизначеності сценаріїв розвитку паливної галузі, зумовленої ускладненням геополітичних процесів, можливого широкого впровадження принципово нових джерел, способів та шляхів використання енергоресурсів, винятково важливим є якнайскоріше впровадження в органах влади системи підтримки державно-політичних рішень та інтегрованої аналітичної системи, здатної забезпечити оперативне та об'єктивне інформування керівництва країни про стан і перспективи розвитку ринку нафтопродуктів.

У подальшому слід зосередитись на створенні універсального операційного середовища для реалізації запропонованої системи.

Список використаної літератури

1. Садовничий, В. А. Моделирование и прогнозирование мировой динамики [Текст] / В. А. Садовничий, А. А. Акаев, А. В. Коротаев, С. Ю. Малков. - М. : ИСПИ РАН, 2012. - 359 с.

2. Рябцев, Г. Л. Енергозалежність України від Росії: реальність чи міф [Текст] / Г. Л. Рябцев // Нац. безпека і оборона. - 2010. - № 6. - С. 61-63.

3. Система реагирования МЭА на чрезвычайные ситуации в поставках нефти [Текст] / Международное энергетическое агентство ; [пер. с англ.]. - Париж : ОЭСР/МЭА, 2011. - 18 с.

4. Прейгер, Д. К. Топливный рынок Украины в зеркале «оранжевой» революции. Одна из попыток заглянуть в первый квартал 2005 года [Текст] / Д. К. Прейгер, И. Е. Корнилов, С. В. Сапегин, Г. Л. Рябцев // Терминал. - 2004. - № 50. - С. 10-11.

5. Подолець, Р. З. Стратегічне планування у паливно-енергетичному комплексі на базі моделі «TIMES-Україна» [Текст] : наук. доп. / Р. З. Подолець, О. А. Дячук ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. - К. , 2011. - 150 с.

6. Бандура, А. В. Прогноз как залог финансового успеха [Текст] / А. Бандура, Г. Рябцев, С. Сапегин // Терминал. - 2011. - № 3. - С.6-11.

7. Рябцев, Г. Л. Державна політика розвитку ринку нафтопродуктів в Україні: формування та реалізація [Текст] : монографія / Г. Л. Рябцев. - К. : НАДУ, 2011. - 418 с.

Размещено на Allbest.ru