Інтелектуалізація, соціальна відповідальність та обліково-аналітичний вимір нематеріальних активів
Вартісна модель виміру інтересів учасників бізнес-процесу на основі звіту про фінансові результати. Порівняння акціонерної та стейкхолдерської моделей виміру ефективності корпоративного управління. Обліково-аналітичний вимір нематеріальних активів.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 15.11.2017 |
Размер файла | 46,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інтелектуалізація, соціальна відповідальність та обліково-аналітичний вимір нематеріальних активів
Intellectualization, social responsibility, accounting and analytical measurement of intangible assets
Vyacheslav DYBA, Ph.D. in Economics, Kyiv National Economic University named after V. Hetman
Таблиця 1 Вартісна модель виміру інтересів учасників бізнес-процесу на основі звіту про фінансові результати *
Показник |
Групи учасників, інтереси яких задовольняються |
|
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) |
Інтереси покупців |
|
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), |
||
у тому числі: |
||
- прямі матеріальні витрати |
Інтереси постачальників |
|
- прямі витрати на оплату праці |
Інтереси персоналу |
|
- загальновиробничі витрати на управління виробництвом |
Інтереси менеджерів |
|
Фінансові витрати |
Інтереси кредиторів |
|
Витрати (дохід) з податку на прибуток |
Інтереси держави |
|
Чистий фінансовий результат: |
Інтереси власників |
|
- прибуток |
||
- збиток |
||
Виплати дивідендів |
Інтереси акціонерів (учасників) |
Джерело: розроблено автором.
Як бачимо з табл. 1, основний показник фінансового результату такої моделі (чистий прибуток (збиток) відображає інтереси тільки власників бізнесу або груп впливу, що фінансують підприємство, а інтереси інших учасників бізнес-процесу, що формують вартість бізнесу, враховуються при такому підході опосередковано - як вимушені виплати, що зменшують вартісний інтерес власників (акціонерів).
Зрозуміло, що такий вузько спрямований підхід до задоволення інтересів учасників бізнесу, які в результаті інтелектуального виробництва капіталізують його вартість, містить у собі множину антистимулів для підвищення ефективності діяльності підприємства у довгостроковій перспективі.
З позиції довгострокової перспективи максимальний результат бізнесу може бути досягнутий тільки при повному узгодженні інтересів всіх учасників бізнес-процесу (що передбачає євразійський підхід). Але проблема полягає в тому, що євразійський підхід існує на сьогодні тільки на рівні цілей. На рівні фінансових показників (зокрема, при формуванні звіту про фінансові результати) домінує класичний підхід верховенства «прибутку для акціонерів» (тобто інтересів власників).
Проте, якщо з площини цілей перейти у площину фінансових показників, які оптимально враховують інтереси всіх зацікавлених сторін бізнесу, то з наведеної табл. 1. видно, що для розв'язання проблеми гармонізації інтересів учасників бізнес-процесу основну увагу слід приділити такому фінансовому показнику, як чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Припустимо, що саме виручка від реалізації є фінансовим джерелом задоволення інтересів всіх зацікавлених сторін бізнесу. Для обґрунтування припущення, чи може виручка від реалізації розглядатися як фінансовий показник, що оптимально враховує інтереси всіх зацікавлених сторін бізнесу, згадаємо формулу вартості товару (W), запропоновану К. Марксом у роботі «Капітал»:
W = c + (v + m),
де с - вартість засобів виробництва, що споживаються в процесі виробництва (або постійний капітал); v - заробітна плата робітників (необхідна праця) (змінний капітал); m - прибуток власника; v + m - новостворена працею робітників вартість (додана вартість).
Зауважимо, що таємниця формули полягає в тому, що без v (жива праця робітника) не з'явиться m (прибуток). С (капітал у вигляді засобів виробництва) як єдиний елемент або фактор виробництва самостійно ніколи не створить продукт без участі живої праці робітників. Отже, якщо залишити класово-політичну спрямованість дослідження Маркса, то можна стверджувати, що ним вперше був запропонований алгоритм формування фінансового показника, який оптимально враховує інтереси основних зацікавлених сторін бізнесу при одночасному адекватному відображенні поточного результату діяльності підприємства. Таким фінансовим показником є (v+m) додана вартість. Таким чином, з точки зору ідеології трудової теорії вартості при формуванні фінансового результату діяльності фірми за визначений період системоутворюючими є інтереси не тільки власників, а й найманих робітників (персоналу та менеджерів).
Слід зазначити, що сучасні процеси інформатизації та інтелектуалізації суспільства призводять до якісних змін у визначеній вісі інтересів «власник - найманий робітник». Ці принципові якісні зміни проявляються у таких концептуальних підходах:
1) зростання ролі інтелектуальної праці (v фізичне замінюється v інтелектуальним);
2) демократизація (дифузія) відносин власності, яка характеризується такими факторами:
? делегування повноважень не власникам (персоналу, державним інститутам) та обмеження прав титульних власників законом або колективним договором аж до права тільки отримувати дохід як плату за авансований ним капітал;
? перехід до нових форм управління (співпраця менеджменту та власників);
? залучення персоналу до участі в розподілі доходів;
? особиста зацікавленість робітників у результатах діяльності і, як наслідок, посилення творчої активності.
Завдяки таким якісним змінам в інформаційному суспільстві суттєво скорочуються можливості для монополії засобів виробництва у руках невеликої групи людей і з'являється протилежна тенденція до возз'єднання інтелектуальної праці та інформаційних засобів виробництва, в результаті чого створення доданої вартості здійснюється не шляхом відчуження живої праці від речових засобів виробництва, а навпаки - на основі «соціалізації» інтелектуального капіталу та «капіталізації» інтелектуальної праці.
Отже, «додана вартість» як фінансовий показник, що оптимально враховує інтереси зацікавлених сторін бізнесу в інформаційному суспільстві, має знаходити своє відображення в інформаційно-аналітичній моделі виміру ефективності діяльності підприємства.
Необхідно підкреслити, що при розгляді сутності категорії «додана вартість» у нових економічних умовах ключовим фінансовим аспектом є співвідношення таких елементів, як витрати на відтворення інтелектуальних зусиль робочої сили (v) та прибуток власників (m). Вважаємо, що в сучасних умовах поділ новоствореної вартості бізнесу на заробітну плату (v) та прибуток (m) як кінцевий фінансовий результат діяльності втрачає свого значення для цілей економічного аналізу та оцінки бізнесу. Важливою є сума саме новоствореної «доданої» вартості, а також її раціональний розподіл між елементами інтелектуального капіталу та нематеріальними активами, а також розкриття інформації про неї для зацікавлених сторін бізнесу.
Таблиця 2 Порівняння акціонерної та стейкхолдерської моделей виміру ефективності корпоративного управління*
Ознаки порівняння |
Моделі корпоративного управління |
||
Акціонерна |
Стейкхолдерська |
||
Акцент на |
прибутковості по |
відповідальності по |
|
відповідальності |
прибутковості |
||
Організація є |
інструментом у руках акціонерів для створення акціонерної цінності |
спільним підприємством для створення економічної цінності |
|
Організаційна мета |
обслуговувати власника |
обслуговувати усі зацікавлені сторони |
|
Ціль взаємовідносин |
ціна акції і дивіденди |
дохідність та корпоративна культура |
|
Головні труднощі |
управлінський опортунізм |
комунікаційна політика |
|
Корпоративне управління реалізується за допомогою |
незалежних директорів з частками акціонерному капіталі |
представниками стейкхолдерів у спостережній раді |
|
Групи інтересів, які обслуговуються організацією |
переслідування особистого інтересу (економічна ефективність) |
переслідування спільних інтересів (економічний симбіоз) |
Джерело: розроблено автором.
Зауважимо, що за своєю економічною сутністю показник «додана вартість» характеризує одне й те ж явище, що й класичний «прибуток» - економічний ефект функціонування бізнесу. Проте різниця між ними полягає саме в окресленні меж оцінюваної бізнес-системи. Зокрема, прибуток визначається як різниця між доходами та витратами на придбання всіх факторів виробництва, необхідних для функціонування бізнесу. За такого підходу задовольняється бізнес-інтерес тільки його власників. З фінансової точки зору сума оплати праці, соціального забезпечення та навчання персоналу, зайнятого в бізнесі, розглядаються лише як витрати бізнесу, а не як його капітал.
Додана вартість є різницею між доходами підприємства та затратами на придбання факторів виробництва, необхідних для функціонування бізнесу, які повністю створюються контрагентами у зовнішньому середовищі. За такого підходу бізнес-система включає в себе власника- підприємця та весь найманий персонал і менеджмент, що бере участь у створенні вартості. У цьому випадку знання персоналу слід розглядати як внутрішній елемент бізнес-системи. З фінансової точки зору створена бізнес-системою за звітний період сума доданої вартості є як джерелом відтворення інтелектуального людського капіталу у вигляді оплати праці, соціального забезпечення та навчання персоналу, зайнятого у бізнесі, так і джерелом виплати дивідендів власникам, що не беруть прямої участі у роботі підприємства.
Таким чином, у сучасному бізнес-середовищі додана вартість за механізмом розрахунку - це сума витрат на робочу силу та прибутку, а за економічною суттю - додаткова вартість, яку створило підприємство в процесі інтелектуальної діяльності, сума якої сигналізує про наявність нематеріальних переваг у бізнесі.
Використання в якості кінцевого фінансового результату функціонування підприємства показника «прибуток» призводить до того, що додаткові інвестиції у відтворення основного фактору сучасного бізнесу - знання персоналу - механічно знижують ефективність поточної діяльності підприємства. Отже, практичне застосування показника «додана вартість» у процесі управління діяльністю суб'єктів господарювання та розкриття правдивої інформації про вартість нематеріальних активів у фінансовій звітності підприємства вимагають:
1) коригування правил ведення бухгалтерського обліку витрат на виробництво нових знань та на відтворення інтелектуальних цінностей персоналу як обов'язкової умови створення доданої вартості бізнесу;
2) нової інтерпретації аналітичних та оціночних показників нематеріальних активів, а також формування звітів про фінансовий стан, фінансові результати діяльності, грошові потоки та зміни у власному капіталі суб'єкта господарювання.
Необхідно підкреслити, що зарубіжним економічним співтовариством як базова парадигма розвитку бізнесу в сучасних умовах господарювання обрана саме концепція управління вартістю (VBM - Value Based Managemen). Згідно з концепцією VBM максимізація вартості підприємства є основною метою його діяльності, і всі зусилля менеджерів мають бути спрямовані не стільки на зростання прибутку, скільки на зростання (додавання) ринкової цінності підприємства. Цю трансформацію ще називають переходом від традиційної (бухгалтерської) моделі управління підприємством за прибутком до інтелектуальної (ціннісної) моделі управління підприємством за доданою вартістю.
Дослідники зазначають, що у компаніях, яким вдалося досягти успіху на шляху побудови ефективної системи управління вартістю, спостерігалися суттєві зрушення в управлінських процесах. ТТеплова виділяє в цьому контексті п'ять ключових новацій [5]:
? перехід до оцінки стратегічних альтернатив та інвестиційних проектів за вартісними принципами аналізу (на базі вартісної, а не традиційної бухгалтерської моделі), зокрема інвестиційна стратегія розглядається як чинник зростання вартості;
? в оперативних рішеннях компанія робить акцент на чинники (драйвери) вартості;
? проводиться поглиблений моніторинг нових фінансових і нефінансових показників, які впливають на формування інтегрального показника (вартість компанії), здійснюється пошук шляхів позитивного впливу на ці показники;
? система матеріальної та моральної мотивації персоналу будується на основі врахування показників, які впливають на вартість компанії;
? відбуваються зміни в системі комунікацій із зацікавленими особами (зокрема, стандартна фінансова звітність розширюється за рахунок включення показників до аналізу динаміки вартості, оцінки системи управління вартістю, ризиків тощо).
Слід зазначити, що для компаній, які створювалися виключно на фінансовому капіталі (коли конкурентна перевага досягалась через інвестиції в нове обладнання, вигідні ділянки землі і т. п.), функціонування в ринковому середовищі обумовлює необхідність пошуку нових стратегічних ресурсів. Такими ресурсами часто стають налагоджені зв'язки з постачальниками і споживачами, інновації в товарах, бізнес-процесах. Це означає, що в компанії з'являється ще один вид капіталу - інтелектуальний, хоча й інтереси його носіїв також повинні бути ураховані.
Варто зауважити, що інвестиційна стратегія компаній зі значною питомою вагою інтелектуальних ресурсів не може розроблятися лише в рамках фінансових показників. Зокрема, здійснювати вибір інвестиційних проектів тільки на базі показників, що вже стали класичними, а саме показників чистого дисконтованого доходу (NPV) або внутрішньої норми прибутковості (IRR), було б неправильно.
Поряд із фінансовими індикаторами ефективності значущими стають маркери досягнення цілей, що близькі до інтересів неінвестиційних стейкхолдерів.
Вважаємо, що чим важливішими є для компанії інтелектуальні активи та їх носії, тим більше зміщуються акценти в розумінні вартості підприємства. Адже відповідно до традиційного підходу вартість компанії відображає ринкову оцінку внеску її власників, тобто поточне грошове вимірювання їх добробуту.
Стейкхолдерська концепція розглядає структуру господарювання як портфель різноманітних контрактів, акцентуючи при цьому увагу на значній кількості учасників процесів прийняття рішень.
Рисунок Трансформація фінансової перспективи стратегічного розвитку підприємства з урахуванням зацікавлених сторін*
Джерело: розроблено автором
фінансовий управління нематеріальний актив
It should be noted, that the investment strategy of companies with a large proportion of intellectual resources isn 't able to be developed only according to the financial indicators. In particular, the choice of investment projects only on the basis of traditional indicators, such as the net discounted income (NPV) or internal rate of return (IRR) would be wrong.
The markers of the objectives, those are close to non-investment interests of stakeholders, become important along with financial performance indicators.
We believe that the growth of importance of the company's intellectual assets and their sources becomes the basis for changes in understanding of value of the company. In fact, according to the traditional approach the value of the company reflects the market assessment of its owner's contributions. It's shown the monetary measure of their welfare.
Stakeholder concept considers the entities structure as diverse portfolio of contracts. Moreover, the attention is paid to the large number of participants in decision-making processes.
В її рамках фінансове управління відрізняється від традиційної облікової та більш сучасної - вартісної акціонерної (Shareholders) - моделі оцінки вартості підприємства. Якщо в останній в якості цільової функції розглядається добробут акціонерів або засновників, що кількісно часто трактується в термінах зростання ринкової капіталізації, то стейкхолдерська концепція оцінки вартості компанії робить наголос на підвищенні добробуту всіх зацікавлених сторін. Порівняння стейкхолдерської та акціонерної моделей корпоративного управління наведено в табл. 2.
Трансформацію фінансового бачення цілей розвитку сучасного підприємства в умовах соціально-відповідального бізнесу представлено на рисунку.
Отже, в умовах соціально-відповідального бізнесу орієнтація лише на максимізацію добробуту акціонерів стає складнішою, тому що в управлінні компанією беруть участь різні групи зацікавлених сторін і стає важливим задоволення потреб в інформації всіх стейкхолдерів (груп впливу, що існують всередині або за межами компанії, інтереси яких треба враховувати при здійсненні діяльності).
Therefore, the focus only on the maximizing the welfare of stockholders becomes more complicated according to the socially responsible business conditions. The management of the company is realized by the different groups of investors and it becomes important to satisfy all stakeholders with information. Stakeholders are defined as the pressure groups that exist inside or outside the company, whose needs should be considered during the implementation of activities of the company.
Література
1. Міжнародній стандарт ISO 26000 «Керівництво з соціальної відповідальності»[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.iso.org/iso/catalogue_detail?csnumber=42546
2. Freeman R.E. Strategic Management: A Stakeholder Approach/ R.E. Freeman. - Boston: Pitman, 1984. - 315 p.
3. Міжнародний стандарт AA1000 «Взаємодія із зацікавленими сторонами»Stakeholder Engagement Standard 2011/ AccountAbility Stakeholder Engagement Technical Committee. - 2011. - 52p.
4. Newbould G. Successful Business Politics/ G.Newbould, G.Luffman. - London; Gower, 1989.
5. Теплова, Т. Влияние интеллектуального капитала на политику компании [текст] / т. теплова//проблемы теории и практики управления. - 2006. - № 1. - с. 88-100.
References
1. International Standard ISO 26000 “Guidance on Social Responsibility" Available at: http://www.iso.org/iso/catalogue_detail?csnumber=42546
2. Freeman R.E. Strategic Management: A Stakeholder Approach. Boston, Pitman, 1984,315 p.
3. The international standard AA1000 “Stakeholder engagement1'. Stakeholder Engagement Standard 2011. Accountability Stakeholder Engagement Technical Committee, 2011, 52 p.
4. Newbould G., Luffman G. Successful Business Politics. London, Gower, 1989.
5. Teplova T. Vlijanie intellektual'nogo kapitala na politiku kompanii [The effect of intellectual capital on company policy]. Problemy teorii i praktiki upravlenija, 2006, no. 1, pp. 88-100 [in Russian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Економічна сутність нематеріальних ресурсів й активів та основні підходи щодо їх оцінки на підприємстві. Оцінка вартості нематеріальних активів компанії ТОВ "Мета-Груп". Проблеми в оцінюванні нематеріальних активів та поради щодо оптимізації методики.
дипломная работа [230,4 K], добавлен 28.11.2009Види нематеріальних активів, особливості обліку. Фактори, що запобігають ефективному створенню нематеріальних активів, методи оцінки їх вартості. Аналіз нематеріальних активів на приватній фірмі "Акцен". Економічна структура досліджуваного підприємства.
курсовая работа [174,3 K], добавлен 27.03.2010Аналіз структури активів підприємства. Темп росту прибутку від операційної діяльності на основі звіту про фінансові результати. Розрахунок коефіцієнтів рентабельності, оборотності активів та основних показників ділової активності для підприємства.
контрольная работа [146,7 K], добавлен 29.06.2013Механізм обліково-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємства. Потреби користувачів обліково-аналітичної інформації. Вдосконалення системи обліку з урахуванням впливу змін зовнішнього середовища на економічну безпеку соціальної системи.
статья [30,7 K], добавлен 24.04.2018Інформаційне забезпечення оцінки використання основних засобів та нематеріальних активів. Оцінка динаміки, складу структури основних засобів. Аналіз руху і технічного стану основних засобів. Аналіз використання обладнання та виробничої потужності.
контрольная работа [67,6 K], добавлен 23.12.2015Поняття та класифікація нематеріальних активів, оцінка вартості та амортизація. Аналіз структури та динаміки нематеріальних ресурсів на підприємстві, показників ефективного використання. Покращення управління нематеріальними ресурсами підприємства.
курсовая работа [65,2 K], добавлен 27.07.2011Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства (фірми). Поняття й елементний склад нематеріальних активів(патенти на право виключного користування об'єктами промислової власності, авторське право, право на користування іншими ресурсам) та їх оцінка.
контрольная работа [22,2 K], добавлен 03.02.2003Сутність нематеріальних активів як частини інтелектуального капіталу підприємства, методичні підходи до їх оцінки. Проблема формування та розвинення базових положень стратегічного управління активами. Зміст методу капіталізації ринку та рахункових карт.
курсовая работа [252,5 K], добавлен 11.04.2014Економічна сутність оборотних активів. Завдання управління оборотними активами. Управління товарно-матеріальними запасами, грошовими коштами. Аналіз процесу управління оборотними активами ПАТ "Баштанський сирзавод". Шляхи оптимізації оборотних активів.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.10.2013Сутність та класифікація активів підприємства, методи управління та показники ефективності даного процесу. Формування та управління необоротними та оборотними активами підприємства. Шляхи підвищення ефективності управління активами в організації.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 20.06.2012Відповідальність та довіра, визначення морального статусу корпорації та поняття "соціальна відповідальність бізнесу". Аргументи "за" відповідальну поведінку корпорацій. Корпоративна соціальна відповідальність як елемент концепції сталого розвитку.
презентация [1,1 M], добавлен 02.06.2019Підходи, завдання та напрями створення потенціалу успіху. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства. Критерії оцінки кадрового потенціалу методом анкетування робітників та ранжування отриманих даних. Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів.
контрольная работа [476,0 K], добавлен 25.11.2011Економічна сутність, роль та стан розгляду необоротних активів в різних джерелах. Нормативно-правове забезпечення управління необоротними активами. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів на прикладі ТОВ "Котлозавод Крігер".
курсовая работа [1013,4 K], добавлен 24.09.2012Структура джерел формування активів підприємства. Аналіз стану ліквідності та показників рентабельності підприємства. Оцінка співвідношення оборотних і необоротних активів. Напрямки підвищення ефективності використання основних виробничих засобів.
курсовая работа [122,4 K], добавлен 27.09.2012Структурний аналіз активів. Аналіз ефективності використання поточних активів підприємства. Причини зміни оборотних активів. Довгострокові, поточні, непередбачені зобов’язання. Оцінювання позитивної і негативної динаміки запасів, грошових коштів.
курсовая работа [26,9 K], добавлен 13.11.2010Облікова сутність необоротних активів, їх класифікація, склад. Оцінка необоротних активів як основа розкриття інформації у фінансовій звітності. Система аналітичних показників, інформаційна база та основні методи економічного аналізу необоротних активів.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 24.12.2012Сутність та джерела формування оборотних активів підприємства. Аналіз динаміки і структури оборотних активів ТОВ "Котлозавод "Крігер". Оцінка ефективності управління оборотними активами. Диверсифікація джерел фінансування. Показники ділової активності.
курсовая работа [197,4 K], добавлен 23.03.2014Економічний зміст показників звіту про фінансові результати. Аналіз структури основних показників звіту про фінансові результати ВАТ "Криворізький хлібокомбінат №1". Оцінка рентабельності діяльності підприємства. Факторний аналіз прибутку підприємства.
дипломная работа [393,5 K], добавлен 15.06.2011Потенціал та цілі виробничої діяльності підприємства. Управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства. Нематеріальні активи як складова частина потенціалу підприємства, методи та прийоми їх оцінювання, практичні рекомендації щодо реалізації.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 26.04.2011Підприємство, його ознаки та принципи функціонування. Форми обліку та методи оцінки основних фондів, оборотних коштів, нематеріальних ресурсів та активів. Персонал підприємства та особливості оплати його праці. Поняття витрат та собівартості продукції.
презентация [2,3 M], добавлен 26.03.2010